Маркери студентоцентричної філософії приватної вищої освіти Німеччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Маркери студентоцентричної філософії приватної вищої освіти Німеччини

Купрій Т.Г. кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії, Київський університет ім. Бориса Грінченка (Україна, Київ)

Анотація

Аналізується концепція приватного вищого навчального закладу Німеччини і його нормативна освітня, суспільна і філософська інтенція в сучасних реаліях. На основі філософського розуміння сутності освіти як студентоцентричної квінтесенції у сучасному суспільстві, її феноменологічної ваги, автор намагається сформулювати базові засади особистісного підходу діяльності німецької вищої приватної школи. Аналіз існуючих надбань та проективних результатів освітньої інституції суспільного блага -- вищого навчального закладу приватної форми, визначають розробку світоглядно- ціннісних та загально--теоретичних аспектів навчальної та соціальної роботи в контексті глобалізованого світу. Засади наукового аналізу і синтезу при використанні структурно--функціонального та статистичного методів, а також методу порівняльного аналізу дозволили автору дослідити успішні і ефективні впровадження приватної школи в Німеччині, які варто взяти на озброєння і в України.

вищий приватний школа німеччина

Рушіями глобалізаційних процесів є ринкові механізми, які водночас прискорюють наукові, технічні та природознавчі розвідки. Ця діалектична взаємодія впливає також на розвиток вищої освіти: порушуються нові питання, а старі відповіді повинні знову братися під сумнів. Актуальним у цьому плані виявляється співставлення приватних і державних вищих навчальних закладів, а також вивчення умов, що сприяють розвитку еліти суспільства.

Формування сучасної студентоцентричної філософії освіти в європейських країнах, зокрема в Німеччині, відбувається протягом останніх 15 років, з введенням Болонської системи. До завдань успішного освітнього менеджменту належить робота з колишніми студентами, а також організація практики і працевлаштування, які з успіхом проходять приватні вищі навчальні заклади. Ці зусилля сприяють загальній ідентифікації студентів із навчальним закладом. Крім того, збільшення квоти для іноземних студентів, сприяння обміну викладачів та студентів з іноземними навчальними закладами, а також більша пропозиція англомовних заходів ймовірно зможуть відповідати майбутнім вимогам.

Аналіз філософсько-педагогічної джерельної бази свідчить, що проблему розвитку освіти у Німеччині досліджували як німецькі, так і українські та російські вчені. Серед них доцільно назвати роботи Н. Абашкіної, С.Амеліної, Л. Барановської, М. Бауманса, У. Кленнера, О. Кратт, О.Огієнко, Д. Торопова, К. Хюфнера, О.Яковенкота ін. Серед науковців, які займаються проблематикою децентралізації управління освітою, яка є основним підґрунтям діяльності приватної вищої школи, можна виділити М. Яцейко, С. Джаміль. Однак, не дивлячись на значні напрацювання філософсько- педагогічних аспектів розвитку вищої освіти недержавної форми власності в Німеччині, накопичений вченими, існує потреба у додатковому висвітленні у наукові літературі даних питань.

Метою наукової праці є: дослідження стану приватної вищої школи в Німеччині, її соціальної місії у суспільстві та внеску у формування навчальної та професійної орієнтації на студента.

Суспільний сектор і приватні установи співіснують і взаємодіють один з одним, тим самим гарантуючи вибір освітніх програм, що дає ґрунт розвитку і запровадження інновацій у сфері освіти. Церква і інші суспільні групи інтересів беруть участь у формуванні суспільно-орієнтованої держави. Право створювати приватні школи як центри навчальної і наукової освіти, які в Німеччині традиційно користуються високою репутацією передбачене конституцією (ст. 7, § 4; ст. 5, § 3), і ухвалами конституцій земель. Забезпечуючи конструктивну роботу ПВНЗ у конституції оговорюється: “Приватні школи можуть замінювати громадські, не поступаючись ним ні в яких позиціях (і майнових), тільки з дозволу держави і відповідати законам земель. У дозволі повинно бути відмовлено, якщо складові економічного і правового стану навчального закладу недостатньо забезпечено”[1,с.137]. Член президії “Німецького товариства об'єднаних націй” К. Хюфнер зазначає, що “приватними ВНЗ керують як комерційними підприємствами, отримуючи можливість максимально гнучкої адаптації до потреб оточуючого середовища, яке змінюється”. Проте, на його думку, вища школа -це не тільки ефективний сегмент німецької економіки з складовою біля 1,9 млрд. € на рік, але і система капіталовкладень у майбутнє. Таким чином, на найвищому державному рівні закріплені принципи освітнього плюралізму, соціальної відповідальності і соціального співробітництва всіх учасників освітнього процесу [5].

Для системи вищої освіти Німеччини характерна взаємодія федерального уряду і керівництва земель, що визначено законом про вищу освіту від 1975 р. Особливості діяльності як державних, так і приватних вищих навчальних закладів визначаються земельними актами. Створення і державне визнання приватної вищої школи здійснюється на підставі §70 Федерального закону про Вищу школу (ИЯв), а регулюється безпосередньо самими федеральними землями. Наприклад, у Берліні, яка є столицею недержавної вищої освіти, діє Берлінський закон про Вищі школи, що вважається найліберальнішим в Німеччині[4^.42].

Отримання сертифікату на акредитацію для вищого навчального закладу (Hochschulrahmengesetz) абсолютною кількістю навчальних закладів приватної форми власності свідчить про прозорі і зрозумілі вимоги для визнання державою приватних вузів (staatlich anerkannte (визнана державою)).Майже всі державно визнані ВНЗ зареєстровані на веб-сторінці www.hochschulkompass.de. Видання “Торговий журнал” (Handelsblatt) або Центр вищої освіти Німеччини (CHE) щорічно публікують рейтинги німецьких вузів, виходячи з різних критеріїв, пов'язаних з умовами навчання. Орієнтиром може стати список вузів журналу Focus, в якому визначено місце вузу в підприємницьких колах, тобто у працедавців. Німецька федерація і землі заключили угоду, що недержавні освітні інституції повинні бути акредитовані Науковою радою (Wissenschaftsrat) як в цілому, так і за бакалаврськими, магістерськими та аспірантськими програмами, так і за іспитами й академічними ступенями. Є спеціальності, що не потребують державного визнання, зокрема релігійні.

Більшість приватних шкіл, диплом не державного зразку, вирішують проблему шляхом кооперації з державним університетом або іншою приватною школою поза Німеччиною, диплом якої Німеччина визнає. На практиці це означає, що у разі потреби документ подається в Федеральне міністерство освіти і наукових досліджень (Bundesministerium fьr Bildung und Forschung, BMBF) і проходить процедуру визнання його рівноцінності додатково. Зрівняння акредитаційних вимог надає право отримати диплом магістра в державному університеті, не дивлячись на наявний диплом бакалавра, отриманий в приватному. Якщо потрібно перезарахувати академічну різницю при переведенні з іншого недержавного чи іноземного вузу, також не виникає правових проблем.

У Німеччині проблеми освіти вирішуються на рівні урядів земель, які мають повну автономію у питаннях як розвитку системи освіти та управління діяльністю навчальних закладів, так й фінансового їх забезпечення. Це зумовило наявність різноманітних моделей реформування освіти та визначило загальні принципи та напрямки фінансової підтримки навчальних закладів. Міністерство (BMBF)виділяє ВНЗ тільки 5% всіх коштів, які необхідні на утримання, майже 94% - уряди земель, а біля 1% припадає на долю приватних осіб та організацій, які вкладають кошти в науку”[3,с.108]. Вища приватна школа лише частково датується з державного бюджету тому, що деякі навчальні заклади без цих надходжень навряд чи змогли б вижити. Деякі навчальні заклади існують за рахунок протестантської або католицької церкви.

Нові приватні заклади, засновані в 90-ті роки, отримали солідну “допомогу при народженні” від окремих федеральних земель. Зрозуміло, що це державне субсидіювання є постійним предметом різких суперечок. Уряду дорікають у тому, що він надає велику фінансову підтримку нещодавно утвореним приватним університетам, у той же час у державних вищих навчальних закладах, які все ще готують принаймні 95% студентів у Німеччині, відбувається скорочення штатів та зменшується фінансування. Для держави, де освіту вважають загальнодоступним благом, підтримка освітнього приватного сектору виявилася соціальним викликом[6, 8.32].

Сьогодні у ФРН існує 440 вищих навчальних закладів, з них 360 є державними, а 118- приватними, у яких навчається більше 2 млн. студентів (у приватних - 100 тис. студентів - 5%). Рівноцінні державним дипломам дипломи 87 приватних вузів, 13 з них володіють відкритою аспірантською програмою та правом прийняття до захисту дисертацій. З 2000 р. державну акредитацію отримували в середньому шість нових приватних вузів в рік.

Діаграма 1. Кількість приватних вищих навчальних закладів Німеччини(станом на 2015 р.)

Перший німецький вуз подібного типу- Університет Віттен-Хердеке (Universitдt Witten-Herdecke) був заснований у 1982 р. Основна маса інституцій в освіту (70%) почала з'являтися у др. пол. 90-х рр., що змінило організаційно-правову основу освітньої сфери. Найбільша кількість вузів знаходяться в землях Пн.Рейн-Вестфалія, Баден-Вюртемберг и Берлін. Остання федеральна земля за 2013-2014 рр. здобула пальму першості у кількості приватних шкіл. У Берліні студентів навчає 29 приватних шкіл, дипломи 8 з яких рівнозначні державним.

Приватні вузи в Німеччині це: класичні університети (факультети медичних, гуманітарних і природничих наук, теології, соціології, сільського і лісового господарства, інженерії); професійні вищі школи, де готують спеціалістів з економіки, бізнесу, менеджменту; вищі школи мистецтв (мистецькі і музичні коледжі) готують фахівців з музикології, історії мистецтв; теологічні заклади”[2,с.99].

Головним принципом вищої освіти в Німеччині є “академічна мобільність” - система, що дозволяє будь- якому студентові самостійно визначати перелік дисциплін, що вивчаються, які увійдуть до його диплома, а також суміщати учбовий процес з науковими дослідженнями. У приватних вищих навчальних закладах тим часом практикуються іспити й співбесіди. У цьому відношенні вони мають певну перевагу в конкуренції з державними закладами, коли йдеться про залучення “найсвітліших голів”. Зважаючи на запровадження у минулому 2013-2014 н. рр. управлінськими структурами положення про “обмежену кількість” лізензійних місць (Numerus Clausus) є перспектива розширення як кількісно (на даний час в середньому у приватних вищих школах навчається до 2 тис. студентів), так і якісно навчально-наукової діяльності приватних вишів.

За словами П.Леєса, прес-секретаря Союзу приватних вузів Німеччини (Verband der Privaten Hochschulen), навчання в приватних вузах відрізняється в першу чергу індивідуальним підходом до студентів. На відміну від державних університетів, де професори завантажені і до них можна звернутися тільки в їх прийомні години один раз в тиждень, тому, що за інформацією Німецького об'єднання студентів (Deutsches Studentenwerk), в держуніверситетах, на одного професора може доводитися в середньому до 60 студентів. У приватних вузах, де кількість студентів у групі в рази менша, це число вшестеро менше і студенти-“приватники” у будь-який час можуть зв'язатися з викладачами.

Друга відмінна риса приватних університетів - це міжнародна спрямованість і викладання дисциплін англійською мовою. Саме тому ці вузи такі популярні серед іноземців. У Німеччині серед приватних закладів дуже багато інтернаціональних, у яких безпосередньо працюють іноземні партнери, тому слід відзначити відносно велику кількість іноземців як серед викладачів, так і серед студентів. Практична направленість навчання за кордоном у міжнародних компаніях, отримання диплому міжнародного зразку є також привабливою для студентів.

Ще один плюс - тісна співпраця приватних вузів з сферою бізнесу. Приватні ВНЗ часто налагоджують контакти з підприємствами. Багато викладачів одночасно є керівниками великих компаній, а значить, їх студенти можуть відбути практику в престижній фірмі і навіть влаштуватися туди на роботу. Більш того деякі приватні вузи надають гарантію працевлаштування. Якщо новоспечений фахівець не знаходить роботу протягом шести місяців, значна частина суми за навчання повертається. Крім того, в приватних вузах дуже сильно розвинена корпоративна культура. Відомо і те, що випускники престижного приватного університету, що працюють в великих концернах, охоче беруть на роботу вихідців зі своєї альма-матер. А студенти, що закінчили, наприклад, Вищу юридичну школу імені Буцеріуса в Гамбурзі (Bucerius Law School) або Університет Цеппеліна у Фрідріхсхафене (Zeppelin University), у працедавців майже нарозхват. Кращими медиками Німеччини багато хто вважає саме випускників медичного факультету Університету Віттен-Хердеке - найстарішого приватного університету в країні. У сфері економіки і права є дуже престижні приватні університети, випускники яких влаштовуються на високооплачувані посади. Проте більше всього цінуються випускники приватних університетів за спеціальностями ЗМІ, графічний дизайн, дизайн одягу.

Охочим будувати кар'єру в бізнесі, готельно- ресторанному і туристичному управлінні, авіаційному менеджменті і інших прикладних напрямах переважно вибрати саме приватний вуз. Державні університети спеціальностями серйозно поступаються приватним із-за відсутності налагоджених зв'язків з базами практики, переважання в штаті професорів- теоретиків, використання застарілої учбово-методологічної бази. Крім того, значна частина програм доступна тільки німецькою мовою навчання, що для деяких студентів може представляти додаткові труднощі.

Хоча у технічних спеціальностях краще сприймаються випускники державних вузів, але у Міжнародному університеті Бремена (International University Bremen-IUB) високірейтинги спеціальностей біохіміїі молекулярної біології, біохімічного інжинірингу, біоінформатики, електроніки, хімії, математики і фізики. В міжнародній вищій школі бізнесу і менеджменту у БадХоннефі (International University of Applied Sciences Bad Honnef) пропонуються бакалаврські програми по авіації, ІТ- технологіям і медицині, а в Міжнародному університеті психоаналітики в Берліні (Die Psychoanylytische Hochschule in Berlin) - практичної психології та психоаналізу.

Більшість спеціальностей у ПВНЗ так чи інакше пов'язана з професіями, навчання, яких не вимагає довгострокових інвестицій в устаткування, але за технічними спеціальностями відбуваються кооперації великих і фінансово могутніх організацій з приватними школами. Наприклад Бундесвер в останні роки фактично викупив в “bbw-Вища школа” всі місця на курсі інженерів-будівельників” [5].

Йдучи на зустріч студенту, оскільки навчання є платним і складає на даний час біля 15-20 тис. € на рік, окремі ПВНЗ дозволяють фінансування за моделлю “відстрокового платежу”. В цьому випадку оплата навчання відстроковується на час після завершення навчання і працевлаштування. Додатково у німецькому законодавстві існує практика повернення частини коштів за рахунок податків. Інколи, якщо дохід студента і його родини незначний, а вища школа має сертифікат державного зразку, він може отримати безвідсотковий кредит (BafцG). Для студентів оплата є прийнятною, зважаючи на включення в неї проживання, харчування, страхування. Якщо ще дивитися на фінансову складову, то варто зазначити, що оплата здійснюється і в багатьох державних вузах. Це залежить від федеральної землі. Наприклад, у, Баварії, Бремені, Гамбурзі, Нижній Саксонії здійснюється обов'язкова оплата у розмірі 500 € на рік як складова навчальної програми. При всіх позитивних тенденціях розвитку приватної вищої школи в більшості приватних ВНЗ в Німеччині значущість наукових досліджень є досить незначною. Спеціальності вузькопрофільні, що звичайно підвищує шанси на ринку праці, проте і збільшує ризики залишитися без роботи зі зміною макроекономічної ситуації. Можливість вибору спеціальностей у приватних вищих навчальних закладах найчастіше є обмеженою. Ще донедавна цей вибір обмежувався переважно декількома (модними) спеціальностями, які користувалися підвищеним попитом і які не пропонувалися у державних закладах, або пропонувалися у недостатній кількості порівняно з попитом.

Проводячи соціологічний аналіз варто зазначити, що на “виході” вища приватна школа може похизуватися кращими результатами ніж державна: всього 6% студентів полишає навчання (в державних 21%), 90% - проходить навчальну програму у визначений строк (в державних 39%) [4, s. 51]. Абсолютна частина студентів-випускників приватних вишів має досвід роботи, оскільки є можливість суміщати навчання і практику, бо чимало спеціальностей мають вечірні форми навчання.

Проведений розгляд особливостей діяльності приватного вищого навчального закладу дозволяє зробити висновок про те, що університет є місцем підготовки молоді та інших вікових груп населення до виконання своєї місії у суспільстві, що базується на знаннях і все більше потребує навичок високого рівня, ділової хватки, комунікацій та інформаційних технологій. Приватні навчальні заклади у Німеччині дійсно є відповіддю на дефіцит державних, а також на старі закостенілі структури успадкованої системи університетської освіти. Однак, незважаючи на багато ініціатив і прикладів, які варто перейняти, вони не є ідеальним шляхом. Як показує практика, розвинута система освіти з широким вибором спеціальностей, із різноманітними можливостями є конкурентоспроможною на світовому ринку освітніх послуг. Але навіть якщо приклад приватних навчальних закладів не можна цілковито скопіювати, все таки вони показують надійні шляхи, які надають їм та їх студентам переваги у глобальній конкуренції, а також зменшують навантаження на бюджет країни.

Перспективи подальших досліджень виявляються у з'ясуванні потреби освітнього простору у значній кількості приватних вищих навчальних закладів в Україні. Адже, на сьогодні функціонує біля 100 ПВНЗ, переважна більшість, яких випускає студентів з низькою кваліфікацією і професійною компетенцією. Випускники не можуть працевлаштуватися і поповнюють ряди безробітних. Німецький досвід, а також подальші емпіричні реформаційні впровадження можуть показати шлях виходу з глибокої вітчизняної освітньої кризи.

Список використаних джерел

1. Конституция Федеративной республики Германии //Конституции зарубежных государств. - М. : Международные отношения, 2003. - С. 101-152.

2. Сухова Е.Е. Структурная трансформация высшего образования в Германии в контексте Болонского процесса / Е.Е. Сухова //Вопросы образования. - 2009. - №3. - С. 94-112.

3. Хюфнер К. Управління та фінансування вищої освіти в Німеччині / К. Хюфнер // Вища школа. - 2005. - №6. - С. 97-117.

4. Baumanns M. Universitдre Bildung aus Sicht einer privaten Uni / M.Baumanns.- Berlin: Lomonossow, DAMU-Hefte, 2004. - №3. - 39-53.

5. Hьfner К. Durch Bildung zum idealen Menschen /Klaus Hьfner [Електронний ресурс]. Електронні дані. - Дата доступу: 29.05.2006. - Режим доступу: http://www.dgvn.de/fileadmin/publications/PDFs/Zeitschrift_ VN/VN_2006/Heft_5_2006/04_h%C3%BCfner_VN_5-06_6-10-pdf

5. Turner G. Hochschule zwischen Vorstellung und Wirklichkeit/ G.Turner.- Berlin:Dietz, 2001. - 186 s.

Размещено на Allbest.ru