Пріоритетні напрями підвищення ефективності підготовки фахівців пенітенціарної служби в контексті інноваційної діяльності вищих навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут кримінально-виконавчої служби

Кафедра пенітенціарної педагогіки та психології

Сова Маргарита Олександрівна

Анотація

Окреслено напрями інноваційної діяльності навчальних закладів пенітенціарної служби (кластеризація та комерціалізація, виникнення новітніх форм інтеграції сучасної науки, освіти, виробництва й бізнесу), практична реалізація яких сприяє зростанню ефективності підготовки фахівців для пенітенціарної служби України.

Ключові слова: інноваційна діяльність; науково-дослідний центр; кластеризація; комерціалізація освіти; ефективність підготовки фахівців.

Аннотация

Ключевые слова: инновационная деятельность; научно-исследовательский центр; кластеризация; коммерциализация образования; эффективность.

Annotation

Key words: innovative activity; center of research; clusterization; commercialization of education; efficiency.

Сучасні процеси, які відбуваються в інформаційному суспільстві, знаходяться на етапі соціально-економічних трансформацій і характеризуються зростанням ролі ринкової економіки та наукомістких технологій, зумовлюють спрямованість діяльності вищих навчальних закладів (ВНЗ) України на інтенсивний інноваційний розвиток. Тому перед вищою освітою пенітенціарної системи постало завдання підвищення рівня підготовки кадрів для кримінально-виконавчої служби відповідно до європейських стандартів і світового досвіду.

Аналіз світового досвіду показує, що поєднання сфери знань і високих технологій, ефективне використання інноваційного потенціалу ВНЗ гарантує підвищення рівня підготовки фахівців. Практична реалізація інноваційного потенціалу ВНЗ має особливе значення для модернізації та трансформації вищої школи.

Із цих позицій зазначимо, що серед пріоритетних напрямів трансформаційних змін у навчальних закладах пенітенціарної служби, зорієнтованих на інноваційний розвиток є ідея створення науково-дослідного інституту на базі Інституту кримінально-виконавчої служби поліпрофільного типу. Професійна підготовка висококваліфікованих кадрів для юридичної, психологічної, педагогічної, економічної, соціологічної, інформаційно-технологічної галузей пенітенціарної системи України, конкурентоспроможних фахівців, здатних не тільки генерувати наукові ідеї, а й доводити їх до готових проектів, сприяти їх реалізації на внутрішньому й зовнішньому ринках, є домінуючим чинником інноваційної діяльності ВНЗ. Тому актуалізується проблема підвищення ефективності підготовки кадрів вищої кваліфікації пенітенціарної служби як складової інноваційного розвитку ВНЗ України.

Про потребу в фахівцях нової формації з нагромадженим інноваційним потенціалом, розвинутими вміннями його практичної реалізації, варіативністю та гнучкістю професійного мислення свідчать факти постійного прискорення процесу старіння знань, зростання темпів інформатизації в мінливих умовах сучасного суспільства. Звідси особливої значущості в програмах підготовки майбутніх пенітенціаристів і наукових кадрів набуває науково-інноваційна компонента. Наукові дослідження, що проводяться в Інституті кримінально-виконавчої служби (ІКВС, м. Київ), розроблення нових законопроектів, технологій упровадження інновацій у пенітенціарну практику виступають детермінантами підвищення ефективності підготовки фахівців кримінально-виконавчої служби в напрямі інноваційного розвитку вищої школи України.

Викладене дає змогу наголосити на актуальності досліджуваної проблеми, що зумовлюється певними чинниками, серед яких такі:

потреба в теоретичному осмисленні ролі інноваційної діяльності вищих навчальних закладів Державної пенітенціарної служби (ДПтС) України в реалізації проблеми підвищення ефективності підготовки кадрів для кримінально-виконавчої служби;

недостатність розробок щодо розкриття змісту і структури інноваційної діяльності ВНЗ пенітенціарної системи, механізмів її успішного функціонування й засобів, що сприяють і заважають їх ефективному розвитку;

необхідність у визначенні конкретних напрямів, активних форм і методів інноваційної діяльності ВНЗ, спрямованих на підвищення ефективності підготовки висококваліфікованих фахівців для пенітенціарної системи;

можливість прискорення темпів усіх видів інноваційної діяльності, посилення її впливу на розвиток інноваційного потенціалу майбутніх пенітенціаристів.

Визначені чинники дають підставу твердити про актуальність і перспективність дослідження проблеми підвищення ефективності підготовки фахівців для пенітенціарної системи як складової інноваційного розвитку ВНЗ України.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання окресленої проблеми, свідчить про значний інтерес науковців до підвищення ефективності підготовки фахівців у контексті інноваційного розвитку ВНЗ України.

Інноваційний вимір розвитку вищої освіти підтверджується практичною діяльністю урядових і міждержавних органів, які прийняли за останні роки кілька законодавчих актів. Серед них закони “Про інноваційну діяльність”, “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”, “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, “Про державні цільові програми”. У цих документах зазначено, що інноваційна політика є могутнім важелем, за допомогою якого має здійснюватися прогрес в економіці, підвищуватися ефективність виробництва, зростати конкурентоздатність фахівців на ринку праці.

У цьому руслі пріоритетним напрямом, на думку А. Н. Зубарєва, є комерціалізація науки, приведення інноваційної діяльності ВНЗ відповідно до сучасної економічної кон'юнктури [1]. Цю позицію підтримує С. Корсунський, акцентуючи на доцільності співпраці ВНЗ і бізнесу, їх партнерства на ринку освітніх послуг і новітніх технологій [2].

До пріоритетних напрямів підвищення ефективності підготовки фахівців у ВНЗ Г. Г. Півняк відносить, насамперед, розвиток інноваційних структур в університетах і створення ВНЗ дослідницького типу, які стають осередками елітарної вищої освіти [3].

Аналіз наукових праць із проблеми, що досліджується, дає змогу зазначити, що після виходу законів зростає науковий інтерес до підвищення ефективності підготовки фахівців, які здатні до інноваційної діяльності у своїй професійній галузі, зокрема-пенітенціарній.

Проте розкриття вказаної проблеми потребує розширеного наукового пошуку в окресленому напрямі, що дозволить ефективно реалізовувати управлінський, інтелектуальний,науково-технологічний,фінансовий, маркетинговий і виробничий потенціал ВНЗ пенітенціарної системи України.

Мета статті-визначити пріоритетні напрями підвищення ефективності підготовки фахівців для пенітенціарної служби в контексті інноваційного розвитку ВНЗ України.

У вирішенні поставленої мети слід звернути увагу на те, що інноваційний розвиток ВНЗ ДПтС України здійснюється за інноваційною моделлю, яка передбачає інтеграцію освіти, науки, пенітенціарної практики, виробництва й бізнесу. Загальна особливість, властива всім указаним галузям, полягає в тому, що кожна з них знаходиться в процесі модернізації та трансформації. Крім того, виникають проблеми, що зумовлюють вияв певних труднощів, серед яких відмінність між предметом і способами вивчення матеріалів-наукова думка ґрунтується на практичних матеріалах, отриманих у реальній кримінально-виконавчій діяльності, проте освіта нерідко посідає консервативну позицію; відсталість виробництва й економіки в пенітенціарній системі, заснованих на застарілих принципах, що не входять у діалог із освітньою системою та з передовою науковою думкою.

В інноваційній діяльності ІКВС важливого значення набуває створення наукового центру, дослідницьких лабораторій, спільна міжнародна наукова діяльність ІКВС з Академією Федеральної служби виконання покарань (ФСВП) Росії (м. Рязань). Прикладом є угода про спільну наукову роботу дослідницьких лабораторій з вивчення проблем кримінальної та кримінально-виконавчої служби, інноваційна діяльність яких забезпечується поєднанням наукового потенціалу вчених ІКВС, Академії ФСВП Росії. Такі центри виступають саморегульованими інноваційними системами, що уможливлює розгортання наукового бізнесу в межах ВНЗ, а також інтеграцію науки, освіти, пенітенціарної практики, виробництва й бізнесу в єдиний інноваційний комплекс. Розроблення наукомістких виробництв за допомогою співпраці освітніх, наукових, інженерних, економічних кадрів має зацікавити пенітенціарну службу.

У зв'язку з вищевикладеним слід наголосити на кластеризації освітніх систем як процесу створення кластерів, орієнтованих на використання інтелектуальних ресурсів для задоволення запитів пенітенціарної системи. Будучи новою формою інтеграції освітніх, наукових, виробничих, економічних, структур, органів влади, поєднаних за ознаками технологічної й територіальної близькості, кластери, таким чином, виступають тією складовою інноваційної діяльності, яка значною мірою впливає на ефективність підготовки висококваліфікованих фахівців і, зокрема, для пенітенціарної системи. Вони сприяють одночасному підвищенню продуктивності діяльності та рентабельності ВНЗ і науково-дослідних центрів, поєднаних для розробки нових технологій і їх впровадження у пенітенціарну практику та виробництво.

На цих засадах при ІКВС варто створити бізнес-інкубатор, що відрізняється інноваційним середовищем та законодавчим забезпеченням. Важливі для пенітенціарної системи інноваційні проекти мають реалізовуватися за участю організаційних структур сучасних інформаційних технологій, до діяльності яких мають залучатися й кращі курсанти ІКВС.

Створення інститутського кластеру сприятиме успішності реалізації освітніх програм, підвищенню ефективності підготовки курсантів, активізації інтелектуальних, матеріальних й інформаційних ресурсів для проведення наукових пошуків з пріоритетних напрямів інноваційного розвитку ВНЗ пенітенціарної системи. пенітенціарний комерціалізація освіта навчальний

На увагу заслуговує зростання мережі центрів трансферу технологій, що розглядається як опанування механізмом виконання Закону України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” і створення підприємницького простору, сприятливого для застосування інновацій в економіці пенітенціарної системи. Трансферцентр виступає як самостійна інноваційна структура, що поєднує науку, вищу освіту, технологію, виробництво й ринок, набуваючи ознак венчурної фірми. За підтримки банків та інших потужних організацій і підприємств Центри, що побудовані на принципах ринкових відносин і поєднують у своїй діяльності підготовку наукових, юридичних, психологічних, інженерних, економічних кадрів, розвиток інновацій, створення перспективних навчально-наукових лабораторій, повинні розробляти наукомісткі технології.

На цих засадах окреслюються інноваційні моделі організації освітнього процесу в навчальних закладах ДПтС України, творчої діяльності науково-педагогічних кадрів, ґрунтовної практичної підготовки й опанування технологіями наукомісткого виробництва.

Отже, інноваційний розвиток навчальних закладів ДПтС України передбачає реалізацією нової для ВНЗ функції-доведення досліджень до конкретних технологічних рішень. Виконання цієї функції зумовлює виникнення комерціалізації інноваційної діяльності ВНЗ. Йдеться про введення елементів ринку в інноваційну діяльність в системі вищої освіти з метою її взаємоузгодження з економічною кон'юнктурою.

На підтримку розвитку науки у вищих навчальних закладах розроблено й затверджено Міністерством освіти і науки України Державну цільову науково-технічну й соціальну програму “Наука в університетах”. Ця програма сприяє створенню правових, економічних, організаційних умов для інтенсифікації наукової діяльності та поглиблення її взаємодії з навчальним процесом на засадах експерименту для підготовки висококваліфікованих фахівців і виконання конкурентоздатних наукових розробок. Планується фінансування на конкурсних засадах не університетів, а конкретного проекту, вченого чи лабораторії, які мають міжнародне або загальнонаціональне визнання, спроможні отримати вагомі наукові здобутки. Виконання такої програми має повернути вищій освіті державний пріоритет та налагодити ефективну взаємодію в системі освіта-наука-виробництво-бізнес. Створення інноваційного середовища, що сприяє підвищенню ефективності підготовки висококваліфікованих фахівців, можливе лише за умов послідовної політики держави.

Однак, незважаючи на досить низький рівень комерціалізації наукових розробок, нових освітніх технологій із боку держави, слід наголосити, що темпи інноваційної діяльності в українській вищій школі все ж таки зростають. Підтвердженням цьому є досвід роботи провайдерів інноваційних розробок-нових комерційних структур, котрі швидко опановують ринок інновацій, а також результати роботи університетів, які зуміли адаптуватися до ринкових умов, зокрема науково-технічні центри, для яких характерна концентрація наукового, освітнього, виробничого й фінансового потенціалів, з'єднаних процесом технологічного розвитку.

В організаційній структурі ВНЗ набуває широкого поширення нове явище в науково-освітній галузі-створення інформаційно-консультативних центрів, а також вияв приватних інноваційних фірм, для яких навчання кадрів і надання консультацій стало органічною частиною інноваційного бізнесу. Досвід показує доцільність відкриття інформаційно-консультативних центрів, які б працювали в тісній взаємодії з практико-зорієнтованими підрозділами ВНЗ, що спрямовують діяльність на задоволення наукових і технологічних потреб суспільства й основного споживача освітніх послуг-курсанта.

Для пенітенціарної системи інтерес становить досвід наукової допомоги новому бізнесу й прискорення темпів інноваційного та науково-технічного розвитку ВНЗ щодо створення венчурних фондів-фондів крупних корпорацій. Інвестори як “утримувачі” інновацій уявляють ті реальні вигоди, які вони можуть одержувати, упроваджуючи нововведення. Для цього норма прибутковості інвестицій в інноваційному процесі має бути не нижче за рівень прибутковості альтернативних форм інвестування.

Підвищення ефективності підготовки кадрів, здатних до інноваційної діяльності, неодмінно потребує опрацювання відповідного інструментарію, завдяки якому розробляють інноваційні проекти й плани вироблення інноваційної продукції, активізують роботу в сфері замовлень, реклами, маркетингу, збуту інноваційної продукції. Застосування цього інструментарію передбачає такі дії:

1. Використання механізму інноваційного прогнозування, що передбачає:

а)маркетингове дослідження нових освітніх технологій, процедура якого містить вивчення передового й новаторського досвіду, участь у виставках, семінарах, олімпіадах, презентаціях тощо; співпрацю ВНЗ з науковими установами щодо впровадження інноваційних технологій; застосування Інтернет-ресурсів, прогнозування попиту на інноваційну продукцію;

б)експертне оцінювання й вибір нових технологій (аналіз технологічних та економічних властивостей інноваційних програм, проектів і технологій); апробацію нових розробок, їх адаптацію до умов ВНЗ; організацію експерименту.

2. Опрацювання механізму інноваційного планування, що складається з розроблення інноваційних проектів і стратегії розвитку вищої школи (оптимізація створення і впровадження новітніх технологій в освітній процес, технічне та інфраструктурне переоснащення ВНЗ, розвиток інфраструктури, організація системи перекваліфікації кадрів і матеріального стимулювання працівників вищої школи, складання перспективного плану інноваційного розвитку ІКВС) та поточного планування (прогнозування замовлення та розробка комплексного плану, формування комерційних завдань, укладення колективного договору, адаптивне планування).

3. Установлення ділових відносин та організація інформаційних і рекламних заходів, що містить:

а)ділові контакти на основі угод на проведення науково-дослідних робіт і ліцензійних угод на апробацію й використання наукомісткої продукції, а також роботу з кадрами;

б)інформаційні й рекламні форми й методи-проведення навчально-методичних семінарів, науково-практичних конференцій і конкурсів, висвітлення пропозицій на сайті, продаж інноваційної продукції з консультативним супроводом.

4. Стимулювання інноваційної діяльності з застосуванням організаційних і соціально-психологічних заходів, зорієнтованих на зацікавленість наукових установ і підприємств у взаємодії із ВНЗ шляхом створення науково-освітніх об'єднань через залучення виробничих організацій, правових структур, які в перспективі можуть інтегруватись у кластери.

5. Моніторинг якості вищої освіти, її комп'ютеризації та інформатизації, впровадження комерційного розрахунку.

Розглянуті напрями інноваційного розвитку ВНЗ ДПтС України, комплексне застосування пропонованих заходів мають сприяти підвищенню ефективності професійної підготовки фахівців, ефективному використанню й розвитку інноваційного потенціалу ІКВС.

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що підвищення ефективності підготовки фахівців для пенітенціарної служби як складової інноваційного розвитку ВНЗ України досягається завдяки комплексному використанню новітніх наукових і технічних розробок, інноваційних моделей і бізнес-структур у діяльності ВНЗ, сприяючи прискоренню процесу перетворення реальних знань у технологічні нововведення та інноваційні продукти.

У підвищенні ефективності підготовки висококваліфікованих кадрів у ВНЗ ДПтС України провідна роль належить новітнім організаційним формам, за допомогою яких установлюються сталі взаємозв'язки між суб'єктами інноваційної діяльності, прискорюється трансфер знань і технологій. Діяльність науково-дослідного центру, дослідницьких лабораторій, навчально-наукових і консультативних центрів, наукових парків, бізнес-інкубаторів, апробованих світовою практикою, надає можливість сконцентрувати фінансові й матеріальні ресурси на інтенсифікації інноваційній діяльності ВНЗ. Підвищення рівня державної й позабюджетної фінансової підтримки інноваційної діяльності ВНЗ сприятиме її активізації в освітній галузі в цілому.

Зазначимо, що для успішного функціонування інноваційної продукції в галузі вищої освіти, необхідно виробити ефективний організаційно-економічний механізм взаємодії двох складових-попиту й пропозиції-ключового інструменту, що визначає якість вищої освіти й способи її трансформації в умовах ринкової економіки. Описаний механізм інноваційної діяльності ВНЗ, що активізує процес створення вітчизняної інноваційної системи вищої освіти, містить таке:

законодавчо-нормативну базу розвитку інноваційного потенціалу й ринку інноваційної продукції (правовий простір);

державне забезпечення розвитку інноваційної системи “освіта-наука-виробництво-бізнес”;

державне регулювання розвитку вищої освіти, зокрема, кадрове забезпечення; матеріально-технічну базу; систему державного замовлення на наукові розробки й новітні технології; створення й реалізацію державних програм як форми оптимальної організації освітньої системи та здійснення науково-дослідної діяльності на базі ВНЗ;

організація апробації та оцінювання завершених розробок, проектів, технологій;

фінансове забезпечення проведення інноваційної діяльності.

Перспективи подальших пошуків окреслено в напрямі зростання ефективності реалізації інноваційної продукції, яка стане можливою за умов створення інноваційного середовища при паралельному застосуванні методів державного регулювання й ринкового механізму самоорганізації. Тому необхідно вдосконалювати механізм державної підтримки інноваційної діяльності у вищих навчальних закладах ДПтС України у напрямі створення інноваційного простору.

Список використаних джерел

1. Зубарев А. Н. Деньги за инновации-в регионы / А. Н. Зубарев // Наука та інновації : Т. 2.-2006.-№ 3.-С. 139-142.

2. Корсунский С. Инновационный бизнес как честный способ добычи денег из технологий / С. Корсунский // Наука та інновації : Т. 3.-2007.-№ 3.-С. 68-71.

3. Півняк Г. Г.Розвиток інноваційних структур в університетах та роль місцевих органів влади в їх становленні / Г. Г. Півняк // Наука та інновації.-Т. 4.-2008.-№ 1.-С.63-67.

Размещено на Allbest.ru