Методичні вказівки і тематика курсових робіт з курсу "Організація анімаційної діяльності"

Основні вимоги до змісту курсової роботи. Нумерація, ілюстрації, таблиці і формули, аналіз їх оформлення. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. Рекомендовані теми курсових робіт з курсу "Організація анімаційної діяльності".

Рубрика Педагогика
Вид методичка
Язык украинский
Дата добавления 27.05.2017
Размер файла 439,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський національний технологічний університет

Кафедра туризму

Методичні вказівки і тематика курсових робіт

З курсу: «Організація анімаційної діяльності»

Укладачі:

кандидат економічних наук, доцент

Коваль Петро Федорович

кандидат економічних наук, доцент

Бриль Кирило Григорович

Чернігів 2014

Зміст

1. Загальні положення

2. Структура курсової роботи

3. Вимоги до змісту курсової роботи

3.1 Титульний лист, завдання на курсову роботу та зміст

3.2 Вступ

3.3 Основна частина

3.4 Висновки

3.5 Список використаних джерел

3.6 Додатки

4. Вимоги до оформлення курсової роботи

4.1 Загальні вимоги

4.2 Нумерація

4.3 Ілюстрації, таблиці і формули

4.4 Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

5. Організація виконання та захисту роботи

6. Рекомендовані теми курсових робіт з курсу "Організація анімаційної діяльності"

Список джерел

Додатки

1. Загальні положення

Мета курсової роботи - закріплення та систематизація теоретичних знань з основ організації анімаційної діяльності, а також з документального супроводу анімаційної діяльності.

Необхідною умовою виконання курсової роботи на високому теоретичному рівні є використання наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених, а також практичного досвіду з організації анімаційної діяльності. У курсовій роботі студенти повинні виявити знання чинних нормативних документів, а також теоретичного підґрунтя з організації та реалізації анімаційної діяльності, володіння сучасними технологіями організації анімаційної діяльності.

Курсова робота повинна містити:

- обґрунтування обраної теми (вступ);

- класифікацію відпочиваючих для обраного виду туризму;

- розробку анімаційної програми туристичного об'єкту;

- висновки за результатами проведеного дослідження.

У курсовій роботі подаються теоретичні основи організації анімаційної діяльності в сучасних умовах господарювання, інструктивні матеріали, висвітлюються питання, викладені в спеціальній туристичній літературі.

Курсова робота виконується згідно з тематикою, рекомендованою кафедрою туризму та узгодженою з викладачем-керівником. Студент може самостійно обрати тему, погодивши її з викладачем-керівником. Дозволяється написання курсової роботи з однієї і тієї ж теми декількома студентами в одній академічній групі за умови складання ними різних маршрутів туру.

Студент разом з керівником розробляє план курсової роботи, узгоджує графік її виконання, визначає конкретні джерела, на підставі яких буде проводитись дослідження. Курсова робота, виконана тільки за літературними джерелами без використання практичного матеріалу, до захисту не допускається.

Текст курсової роботи повинен викладатися від третьої особи, без вживання займенників «я», «ми». Таких термінів, як «за нашого часу», «тепер», «у цьому році», «в минулому році» слід уникати. Краще вказувати конкретно рік і місяць.

Не допускається скорочення слів і назв. Не рекомендується перенасичувати текст спеціальними термінами, тобто ускладнювати читання.

За зміст курсової роботи, достовірність та обєктивність усіх даних відповідає студент - автор роботи.

2. Структура курсової роботи

Курсова робота повинна містити:

1. титульний лист;

2. завдання наукового керівника;

3. зміст курсової роботи;

4. вступ;

5. основну частину;

6. висновки;

7. список використаних джерел;

8. додатки.

3. Вимоги до змісту курсової роботи

3.1 Титульний лист, завдання на курсову роботу та зміст

Курсова робота починається з титульного листа. На лицевій стороні титульного листа для студентів денної та заочної форм навчання (додаток А.1), міститься назва відомчого органу, вузу, факультету, кафедри, характер роботи (курсова), назва її теми. Нижче вказується група, курс, прізвище, імя та по батькові виконавця, керівник теми (науковий ступінь, посада, прізвище, ім'я, по батькові), місто і рік виконання роботи. На зворотній стороні титульного листа вказується реєстраційний номер роботи, результати перевірки та результати захисту.

Обрані студентами теми курсових робіт мають бути узгоджені з керівником, розглянуті й затверджені рішенням кафедри. Науковий керівник видає студенту завдання на виконання курсової роботи (додаток А.2) і погоджує календарний графік його виконання. Завдання на виконання курсової роботи повинно міститись в курсовій роботі після титульної сторінки.

За титульним листом і завданням на виконання курсової роботи вказується зміст роботи (додаток А.3). У ньому перелічуються: вступ, параграфи основної частини (8 параграфів), висновки, список використаних джерел та додатки із вказівкою сторінок, на яких вони розміщуються у тексті. Кожен параграф має свою назву. До параграфу можуть входити окремі питання (2-6 в кожному).

3.2 Вступ

У вступі слід:

- розкрити роль і значення організації анімаційної діяльності у сучасних умовах господарювання туристичних підприємств;

- обґрунтувати актуальність теми і конкурентоспроможність обраної анімаційної програми;

- вказати мету та завдання курсової роботи;

Обсяг вступу 3 сторінки рукописного тексту (2 сторінки при друкуванні курсової роботи з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом).

3.3 Основна частина

Основна частина розкриває зміст курсової роботи. Вона складається із окремих параграфів (питань). При цьому, зміст кожного питання слід розкривати так, щоб практика організації анімаційної діяльності розглядалася в сучасних умовах господарювання. На початку кожного параграфу основної частини необхідно вказати, які питання у ньому будуть розглянуті, а в кінці параграфу - викласти основні висновки. Між двома суміжними параграфами повинен бути взаємозвязок. Основному тексту кожного параграфу повинна передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного параграфу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у пункті наукових і практичних результатів, що дозволить обґрунтувати загальні висновки.

У розділах основної частини подають:

- огляд літературних джерел за темою дослідження і вибір напрямків досліджень;

- виклад загальної методики і основних методів досліджень;

- проведені теоретичні і експериментальні дослідження;

- аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літературних джерел необхідно окреслити основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи наукові праці, студент повинен назвати ті питання, що лишилися невирішеними і, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей параграф коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даному напрямку.

У курсовій роботі (основна частина) етапи організації анімаційної діяльності потрібно висвітлювати у такій послідовності:

1.Теоретична частина;

2.Розробка структури і функціональної схеми управління анімаційною службою готелю;

3.Діяльність менеджера по створенню анімаційних програм;

4.Вибір категорій туристів, для яких розробляється анімаційна програма;

5.Розробка режисерського сценарію:

5.1.Визначення його теми та ідеї;

5.2.Визначення сценічного чи ігрового майданчика;

5.3.Сценарний план;

5.4.Сюжетний хід;

5.5.Визначення композиції;

5.6.Визначення прологу та епілогу;

5.7.Розробка і графічне зображення мізансцен;

5.8.Художній монтаж;

6.Послідовний виклад усіх дій, що відбуваються на сценічному чи ігровому майданчику і після основної дії, можливі варіанти розвитку подій, що не можуть обмежуватися рамками сценарію (під час масових свят, карнавалів, фестивалів);

7.Текст для ведучого (ведучих), зв'язки між номерами, епізодами, ігровими блоками, діалоги і монологи;

8.Тексти для кожного виконавця;

9.Опис світлових, шумових, кіно і звукоефектів;

11.Розробка художньо-декоративного оформлення;

12.Виклад прийомів для залучення глядачів до дії (активізації публіки);

1.Теоретична частина повинна включати опис виду туру, обраного студентом, його особливості, розвиненість даного виду туризму у світі і в Україні зокрема. Необхідно визначитись з типом, видом і цвілевою спрямованістю анімаційної діяльності, враховуючи відмінність понять «анімація», «рекреаційна анімація», «готельна анімація», «туристська анімація». Вона пов'язана з різноманіттям існуючих форм і програм дозвіллєвої анімаційної діяльності. Ця різноманітність позначається не лише в готельному бізнесі, при формуванні туристських маршрутів, але і взагалі в організації дозвілля людей в сучасному житті: в країнах, містах, міських управах і муніципалітетах, в парках, клубах і асоціаціях, в організаціях і учбових закладах. Тому можна говорити про анімаційні програми міських і муніципальних, клубних і паркових, виробничих і учбових закладів (дитячих, юнацьких, студентських, для пенсіонерів, сімей, інвалідів, для національних меншин і т. д.).

Рекреаційна анімація - вид дозвіллєвої діяльності, спрямованої на відновлення духовних і фізичних сил людини. Програми, що реалізовуються з рекреаційними цілями, можуть проводитися як туристськими підприємствами з туристами і гостями, так і дозвіллєвими установами з місцевими жителями. Це надає право стверджувати, що поняття «Рекреаційна анімація» ширше, ніж поняття «Туристська анімація» і «готельна анімація». Туристська і готельна анімації тісно пов'язані з рекреаційною, оскільки головна роль анімаційних програм як в готелях, туркомплексах і санаторіях, так і в спеціалізованих анімаційних турах полягає в оздоровленні відпочивальників, відверненні їх від повсякденних турбот, в підвищенні настрою, т. е. у відновленні життєвих сил і енергії.

Туристська анімація - це різновид туристської діяльності, здійснюваної на туристському підприємстві (туркомплексі, готелі) на транспортному засобі (круїзному теплоході, потягу, автобусі і т. д.) або в місці перебування туристів (на міській площі, в театрі або парку міста і т. д.), яка залучає туристів до різноманітних заходів через участь в спеціально розроблених програмах дозвілля. Іншими словами, туристська анімація - це туристська послуга, при наданні якої турист залучається до активної дії.

Туристська анімація підрозділяється на три основні типи по важливості, пріоритетності і об'єму анімаційних програм в загальній програмі подорожі (у турпродукті):

Анімаційні туристські маршрути (анімаційно-туристські маршрути) - цільові туристські поїздки заради однієї анімаційної програми, або безперервний анімаційний процес, розгорнутий в просторі у формі подорожі, переміщення від однієї анімаційної послуги(програми) до іншої, які надаються в різних географічних точках. В даному випадку анімаційна програма є цільовою, пріоритетною і домінуючою в турпакеті послуг не лише з фізичного об'єму, але і за змістом, який стимулює душевні сили. Така анімаційна програма є ціноутворюючим чинником в турпродукті. Зазвичай такі програми призначені для індивідуалів або однорідних туристських груп, об'єднаних загальним інтересом(професійним, хобі). До таких анімаційних програм відносяться: культурно-пізнавальні і тематичні, фольклорні і літературні, музичні і театральні, мистецтвознавчі і наукові, фестивальні, карнавальні і спортивні або, наприклад, турпоїздки по казино-центрах, розташованих в різних країнах, організовані для любителів ігри в казино.

Додаткові анімаційні послуги в технологічних перервах - програми, призначені для «підтримки» основних туристських послуг, обумовлених в турпакеті, що діють в обставинах, обумовлених переїздами, затримками в дорозі і у випадках негоди(при організації спортивних і самодіяльних турів, на пляжних курортах), а також у разі відсутності снігу на гірськолижних курортах і т. д.

Готельна анімація - комплексна рекреаційна послуга, заснована на особистих людських контактах тураніматора з туристом і спільній їх участі в розвагах, пропонованих анімаційною програмою туркомплекса. Переслідує мету реалізації нової філософії готельного обслуговування - підвищення якості надання послуг і рівня задоволеності туриста відпочинком. Готельна анімація - поняття найбільш вузьке з трьох що розглядаються, оскільки припускає тільки організацію дозвілля в місцях розміщення туристів : туркомплексах, готелях, готелях, турбазах та ін. Іншими словами, готельна анімація - це дозвіллєва діяльність, пропонована готелями, готелями, туристськими комплексами. Це найбільш значима частина туристської анімації. Анімаційні програми розрізняються при різній організації відпочинку(у клубах, готелях різної цільової спрямованості і різної величини).

Види анімації. З точки зору системного підходу туристська анімація - це задоволення специфічних туристських потреб в спілкуванні, культурі, творчості, приємному проводженні часу, розвазі. Діапазон цих потреб дуже широкий, оскільки люди, що вирушають на відпочинок, вкладають в це поняття абсолютно різний сенс; для одних відпочинок - ця подорож, для інших - читання книг, прогулянка по лісу, риболовля і т. д. Відповідно до попиту і мотивації подорожей в практиці туристського обслуговування складаються наступні види анімації, що задовольняють різні потреби туристів (відпочивальників):

-анімація в русі задовольняє потребу сучасної людини в активній фізичній діяльності, що поєднується із задоволенням і приємними переживаннями;

-анімація через переживання задовольняє потребу у відчутті нового, невідомого, несподіваного при спілкуванні, відкриттях, а також при подоланні труднощів;

анімація через спілкування задовольняє потреби в контакті з новими, цікавими людьми, у відкритті внутрішнього світу людей і пізнанні себе через спілкування;

анімація через заспокоєння задовольняє потребу людей в психологічному розвантаженні від повсякденної втоми через самоту, контакт з природою, а також потребу у спокої;

культурна анімація задовольняє потребу людей в духовному розвитку особистості через залучення до культурно-історичних пам'ятників і сучасних зразків культури країни, регіону, народу, нації;

-творча анімація задовольняє потребу людини в творчості, демонстрації своїх творчих здібностей і встановленні контактів з близькими за духом людьми через спільну творчість.

Реальні анімаційні програми носять найчастіше комплексний характер, а перераховані види анімації є складовими елементами цих програм.

Анімаційні програми одночасно з чисто розважальними заходами включають різноманітні спортивні ігри, вправи і змагання. Таке поєднання робить ці програми більше насиченими, цікавими і корисними для зміцнення, відновлення здоров'я, тому у взаємозв'язку туристської анімації і спорту найчастіше і досягається найбільший відновлювально-оздоровчий ефект.

Функції туристської анімації. Анімаційна діяльність відіграє важливу роль в структурі туристського продукту і виконує ряд дуже важливих функцій. З трьох головних рекреаційних функцій (лікувальної, оздоровчої і пізнавальної) туристська анімація покликана виконувати дві функції - спортивно-оздоровчу і пізнавальну. Опосередковано за відповідних умов виконується і лікувальна функція. У практиці анімаційної справи для цільового конструювання анімаційних програм можна виділити наступні функції туристської анімації:

- адаптаційну, яка дозволяє перейти від повсякденної обстановки до вільної, дозвіллєвої;

- компенсаційну, звільняючу людину від фізичної і психічної втомі повсякденного життя;

- стабілізуючу, що створює позитивні емоції, стимулюючи психічну стабільність;

- оздоровчу, спрямовану на відновлення і розвиток фізичних сил людини, ослаблених в повсякденному трудовому житті;

- інформаційну, що дозволяє отримати нові відомості про країни, регіони, людей і т. д.;

- освітню, що дозволяє придбати і закріпити в результаті яскравих вражень нові знання про навколишній світ;

- удосконалюючу, таку, що приносить інтелектуальне і фізичне удосконалення;

- рекламну, що дає можливість через анімаційні програми зробити туриста носієм реклами про країну, регіон, туркомплекс, готелі, турфірми.

2. Розробка структури і функціональної схеми управління анімаційною службою готелю покликана забезпечувати оптимальну взаємодію всієї анімаційної команди: погодженість, супідрядність і координацію всіх її структурних елементів. Організація анімаційної діяльності як складова частина технологічного процесу вимагає жорсткого дотримання професійної самостійності всіх фахівців і одночасно всебічного розвитку їх активності й ініціативи в рамках конкретних завдань своїх структурних підрозділів.

Структура і кадровий склад служби туристського комплексу залежать від його величини і типу, функціонального призначення і номенклатури технічних анімаційних систем, географічного розташування, концепції і програм анімації, а також від інших чинників.

У свою чергу формування ефективної організаційної структури анімаційного менеджменту є одним з найважливіших завдань головного аніматора туристичного комплексу. Залежно від його величини можливі різні (більш менш розгалужені) організаційні структури анімаційної служби -- відділи.

Функціональні обов'язки фахівців наступні:

- головний менеджер служби анімації - керівник анімаційної команди;

- художній керівник - укладач і організатор денних і вечірніх шоу-програм. Відповідальний за якість виконання цих заходів;

- хореограф забезпечує танцювальну підготовку учасників денних танцювальних програм і вечірніх шоу-програм;

- шеф-аніматор відповідає за якість роботи аніматорів, які підпорядковуються безпосередньо йому;

- декоратор забезпечує шоу-програми декорацією;

- костюмер забезпечує учасників анімаційної програми костюмами;

- шеф спортивної анімації несе відповідальність за складання і проведення спортивних програм, йому підкоряються спортивні аніматори;

- аніматори - виконавці анімаційних програм.

Необхідним також є створення галузевого банку типових сценаріїв і циклів рекреаційних занять для складання програм туристського відпочинку на місцях з урахуванням регіональних особливостей, а також типових планів обслуговування турів і типових планів організаційно-технічних заходів для реалізації турів.

Якість анімаційних програм залежить від правильності їх організації. Організаторська діяльність зумовлює наявність у фахівців уміння розподіляти роботу, персонально визначати обов'язки, права і відповідальність, встановлювати час виконання робіт, розробляти систему контролю за виконанням прийнятих рішень, вести справи так, щоб бачити і вирішувати корінні питання в перспективі.

3. Діяльність менеджера по створенню анімаційних програм можна розділити на чотири основні етапи: підготовчий, початковий, основний, завершальний.

Підготовчий етап відіграє важливу роль в організації анімаційного обслуговування і включає рішення наступних завдань :

- визначення цілей і завдань, що вирішуються в ході проведення програми;

- проектування анімаційної програми з урахуванням вікових, етнічних і інших особливостей споживачів цієї послуги;

- створення або підбір сценаріїв анімаційних заходів, включених в програму;

- підбір творчих колективів і розподіл обов'язків усередині анімаційних команд;

- вибір місця і часу проведення анімаційних заходів;

- складання кошторису витрат на проведення програми;

- технічна підготовка(підбір матеріальних посібників, закупівля інвентаря, виготовлення декорацій, костюмів, реквізиту і т. д.);

- установка звукової і світлової апаратури, інших технічних засобів, оформлення сцени, виготовлення фонограм і т. д.;

- проведення репетицій, навчання правилам ігор і т. д.;

- інформування туристів про проведення намічених анімаційних заходів.

Початковий етап є проміжним між підготовчим і основним. На цьому етапі відбувається встановлення контакту, міжособових стосунків з туристами, здійснюються запис на різні анімаційні заходи і збір заявок.

Основний етап - проведення наміченої програми, реалізація задуму.

Завершальний етап включає нагородження учасників і прощання з гостями, опитування споживачів, аналіз проведеної програми, роботу над удосконаленням програми.

4. Вибір категорій туристів, для яких розробляється анімаційна програма важливий тим, що аніматорам, які планують свої програми з урахуванням інтересів клієнтів, треба правильно класифікувати гостей і туристів, щоб скласти програми на будь-який смак. Для того, щоб догодити туристові, аніматори повинні про нього багато знати. Те, що можна запропонувати студентам, навряд чи може обрадувати людей літнього віку або те, що призначено для туристів-екстремалів, навряд чи сподобається любителям полежати і поніжитися на сонечку. Туристи приїжджають на відпочинок на короткий термін, і роль аніматора полягає в тому, щоб:

отримувати інформацію про туристів (вік, стать, національність, міра активності, улюблені види відпочинку) на усіх етапах їх обслуговування(при оформленні путівки, заселенні в готель і при спілкуванні з аніматорами);

уміти класифікувати туристів і мотиви їх подорожей, щоб правильно підібрати для них програму;

мати в запасі багато програм, розрахованих на різні категорії і інтереси туристів.

Існують різні види класифікації туристів. Найчастіше зустрічаються класифікації за такими ознаками, як:

- вік;

- стать;

- відношення до проведення дозвілля;

- національні особливості;

- стан здоров'я;

- сімейні та неодружені та ін.

5. Розробка режисерського сценарію здійснюється у декілька кроків. Роботу над створенням сценарію анімаційного заходу варто починати з визначення його теми та ідеї. Тема передбачає розкриття суті певного кола життєвих явищ, відібраних і висвітлених автором „Про що". Ідея - це головна думка, втілена в подіях, що зображуються. За думкою великого режисера і теоретика театру Є.Б.Вахтангова, сценарист-режисер повинен поставити перед собою запитання "Заради чого".

Наступним етапом розробки сценарію стає визначення сценічного чи ігрового майданчика:

його площі і форми,

місця і особливостей розташування,

архітектурної специфіки (закрите приміщення, літнє приміщення з дахом, майданчик просто неба),

кількості посадкових і стоячих місць,

ступеню контактності потенційної аудиторії з аніматорами,

акустичних особливостей майданчику чи приміщення, в якому передбачено проведення заходу,

ступеню забезпеченості стаціонарними світло- і звукотехнічними засобами. Визначивши специфіку ігрового чи сценічного майданчика, сценарист розробляє сценарний план.

Сценарний план - це своєрідний проект майбутнього заходу, в якому викладено послідовність розвитку дій, а також його основні текстові моменти. Він дозволяє цілеспрямовано працювати над сценарієм, застерігає від можливих відхилень від теми і формує загальне бачення майбутньої програми. Сценарний план інколи замінює сценарій і залишається єдиною літературною основою нескладних (переважно вербальних, танцювальних та ігрових) анімаційних заходів, що не потребують детальної художньої розробки. Наступний етап роботи над сценарієм -- пошук сюжетного (сценарного) ходу.

Сюжетний хід - це прийом, за допомогою якого реалізується дія і компонується в єдине ціле весь художній і документальний матеріал. Якщо в сценарії потрібно побудувати певну сюжетну лінію з діючими особами, то для цього необхідно знайти оригінальний сюжетний хід. В анімаційних заходах сюжетний хід можуть здійснювати ведучі (за умови їх певного образного перевтілення) або спеціально визначений конферансьє. Так сюжетним ходом для свята 8 березня може бути поетична лірика великих поетів або дослідження „Науково-дослідного інституту прекрасної статі". Досить часто у сценаріях анімаційних програм за основу сюжетного ходу беруть подорожування у просторі (по країнах чи містах світу) або у часі (а залежності від того, які епохи відображуються в сценарії).

Наступний етап роботи над сценарієм - визначення його композиції. Композиція - це організація дії і відповідне розташування матеріалу. Звичайно, у суто розважальних заходах вимоги до композиції сценарію дещо спрощені. Але і в ньому повинні бути: експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка і фінал.

Експозиція (від лат. опис, виклад) експонує, пред'являє тему вечора, вводить глядачів в пропоновані обставини дії. Видаються дійові особи, учасники і герої оповідання. Експозицію можна назвати прологом.

Зав'язка - подія, з якої і розпочинається розвиток дії. Тісно пов'язана з експозицією.

Розвиток дії - найдовший за часом відрізок дії, який може складатися з декількох епізодів, розташованих по наростаючій. Дію вечора, яка повинна розвиватися по наростаючій, неможливо організувати без визначення конфлікту.

Кульмінація - момент найвищої емоційної напруги в розвитку дії. Це найяскравіший, найемоційніший епізод або частина його.

Розв'язка - вирішення конфлікту, перемога однієї з протиборчих сторін.

Фінал - це свого роду епілог, т. е. остаточне прояснення усіх ситуацій, вирішення головних і побічних конфліктів.

З точки зору емоційного фону сценарій анімаційного театралізованого заходу тримається на трьох складових:

- початок - він повинен бути захоплюючим, привабливим, багатообіцяючим,

- середина - один з номерів цієї частини повинен бути приголомшливим за силою свого впливу,

- фінал - тут важливий ефект, що несе за собою розвантаження емоційної сфери людини.

Між цими точками можуть бути менш яскраві номери, що дають можливість зменшити напруження у залі.

Ще одним важливим етапом роботи над сценарієм - є визначення прологу та епілогу - найважливіших елементів сценарної конструкції. Пролог є своєрідним заспівом до всієї вистави. Він задає тон усій дії. Це своєрідний камертон, що визначає загальну тональність анімаційного заходу. Епілог завершує тему і часто буває кульмінаційною точкою театралізованої програми. Епілог повинен бути лаконічним, нескладним за своєю структурою. Затягнутий, багатоступеневий епілог знецінює враження від анімаційної вистави, руйнує її концепцію. Завдання епілогу - закріпити у свідомості глядачів той позитив, який несе будь-який анімаційний захід.

Одним з завершальних етапів роботи над сценарієм анімаційної програми є розробка і графічне зображення мізансцен. Мізансцена анімаційної програми - це своєрідна геометрія сценічної або ігрової дії, що виходить із задуму сценариста-постановника, його ідейного й образного бачення програми.

Останнім етапом технологічного процесу створення сценарію анімаційного заходу є художній монтаж підготовленого матеріалу.

Монтаж називають художнім, тому що він дозволяє з великої кількості візуального, музичного, літературного матеріалу відібрати і об'єднати в цілісну ідейно-тематичну структуру лише ті елементи, що ведуть до реалізації художнього задуму.

Для посилення значущості твору, підвищення емоційної дії, з'єднання окремих епізодів використовують прийоми монтажу.

Монтаж - це творчий процес в створенні сценарію, відбір кращих номерів вистави і включення їх в єдине ціле відповідно до режисерського задуму.

Найчастіше в сценаріях вистав застосовуються наступні прийоми монтажу :

- послідовний прийом - кожен матеріал логічно продовжує зміст і настрій попереднього;

- паралельний прийом - в один і той же час розробляються і зіставляються дві паралельні лінії оповідання, життя двох героїв, дві лінії поведінки і т. п.;

- прийом контрастного зіставлення матеріалу - протиставлення різних за змістом і настрою матеріалів;

- прийом лейтмотиву - використання повторення фрагмента музики або дії;

- ретроспективний прийом - перехід з сьогодення в епізод що оповідає про події минулого;

- асоціативний прийом - найскладніший, розрахований на те, що в момент художнього стику двох епізодів у глядача виникнуть певні асоціації.

Необхідними елементами, супроводжуючими будь-який святковий захід, є:

- зйомка відеофільму, розробка світлової газети, підготовка слайдів;

- роздрук програм, оголошень, запрошень, афіш;

- підготовка передач для місцевого радіовузла;

- організація друкарських публікацій в місцевій газеті;

- оформлення стендів фотоматеріалами;

- проведення аналізу і підведення підсумків після закінчення анімаційного заходу.

У сценарній роботі використовуються різні засоби, здатні надати театралізованій виставі, вечору, концерту і будь-якому іншому заходу яскраве забарвлення, неповторну індивідуальність і ефектність.

Документальні засоби використовуються в проведенні вечорів, присвячених пам'ятним, історичним датам або пов'язаних з військово-патріотичною тематикою(наприклад, ювілей міста, День Перемоги); мітингів, маніфестацій, ювілеїв, документальних тематичних і кіновечорів, усних журналів.

Художні засоби з елементами театралізації використовуються в заходах, організованих для підлітків, молоді, студентської аудиторії; у концертах, що театралізуються, вечорах відпочинку, вечорах знайомства(наприклад, День захисту дітей, «Останній дзвінок», випускний вечір).

Засоби клоунади, буфонади, гумору, пародії, шаржу і ярмаркового свята використовуються для проведення новорічних представлень, карнавалів, маскарадних шоу, ігрових програм, дитячих святкових шоу, спектаклів, зустрічей з казковими героями, танцювальних вечорів, караоке.

Науково-популярні і технико-пропагандистские засоби у вечорах цієї спрямованості служать для пробудження інтересу до питань науки, техніки, економіки, використовуються з метою розширення науково-технічного кругозору молоді, популяризації наукових і технічних знань, нових технічних досягнень. Заходи носять науковий характер і можуть бути представлені в жанрах усних журналів, вечорів передового досвіду винахідників, раціоналізаторів, наприклад «Наука дивиться в майбутнє», «Новини техніки», «Техніка за кордоном» та ін. Неодмінні відмінні риси таких вечорів - використання передової наукової і технічної інформації, захоплююча форма подання і викладу матеріалу, актуальність поставлених проблем.

Музично-художні засоби в театралізованих заходах. Головна ідея підготовки і розробки подібних заходів полягає у використанні різних жанрів мистецтва при пріоритеті музичних номерів. Театралізовані вечори і огляди, тематичні програми художньої самодіяльності, літературно-музичні композиції, альманахи мистецтв, фольклорні вечори, анімаційні святкові концерти - кожен з них зберігає свій жанровий почерк, проте усіх об'єднує музично-художня спрямованість. Звичні елементи - слово, пантоміма, пісня, музика, танець - виступають в новій якості, створюючи новий жанр.

Побудова сюжету вечора, камерної програми, масового видовища або епізоду - важливий етап створення сценарію. Це робота творча, що вимагає знання матеріалу, неабиякої фантазії. Готових сюжетів для вечорів не існує. Сценарист, розробляючи сюжет, трансформує його для розкриття теми і рішення задачі конкретної дії на публіку.

Принцип (від лат. початок, основа) - основне початкове положення якої-небудь теорії, вчення, науки, світогляду, політичної організації і т. д.; внутрішнє переконання людини, визначальне його відношення до дійсності, норми поведінки і діяльності; основна особливість облаштування якого-небудь механізму, прибора21.

Літературно-розповідний принцип: сюжет розкривається описовими засобами, способами розповіді. Наприклад, літературно-музичну композицію розкривають персонажі літературних творів. Можна вводити в дію нових осіб - автора твору, сучасного читача, критика; у музичних представленнях - композитора, слухачів, музичних героїв або образи, навіяні музикою.

Драматичний принцип: основна дія, подія створюється фантазією сценаристів за допомогою дійових осіб. Особливого значення набувають характери, обставини, поведінка персонажів в певній сценічній ситуації, зіткнення характерів в героико-драматической або комедійній боротьбі.

Літературно-розповідний і драматичний принципи мають свою специфіку, проте їх відмінність не унеможливлює застосування однакових літературних прийомів побудови сюжету.

Сюжет-зіставлення - порівняння фактів, подій по схожості двох або декількох ситуацій.

Сюжет-алегорія (буквально - зображення абстрактної ідеї за допомогою образу) - алегоричне перенесення сенсу на аналогічну подію з життя тваринних або казкових персонажів.

Сюжет-метафора - перенесення властивостей одного предмета на інший. Метафорична побудова сюжету прикрашає вечір або театралізовану виставу. Яскравість, образність - запорука успіху. Необхідно уміти знаходити нові поетичні образи(наприклад, прихід весни - нове життя; схід сонця - зміна долі). курсовий тема анімаційний діяльність

Сюжет-гіпербола - навмисне перебільшення значущості події, ситуації, факту, певної риси вдачі.

Сюжет-пародія - свідома імітація в іронічних і гумористичних цілях, побудована на узагальнених і загострених конфліктних ситуаціях або зіткненнях персонажів на сцені.

Сюжет-гротеск (химерний, комічний) - вид художньої образності, узагальнювальний і загострюючий життєві стосунки за допомогою химерного і контрастного поєднання : реального і фантастичного, трагічного і комічного, прекрасного і потворного.

Сюжет-сатира - спосіб прояву комічного, що полягає в нищівному осміянні явищ, які представляються авторові порочними.

Сюжет-іронія - спосіб осміяння, що удавано вдягається у форму згоди або схвалення, заснований на іносказанні. У іронії смішне ховається під маскою серйозності, з переважанням негативного відношення до предмета.

Сюжет-гумор поєднує кепкування і співчуття, зовні комічне трактування і внутрішню причетність до того, що представляється смішним.

Сюжет-комедія заснований на хитромудрій, заплутаній інтризі. Висміюються характери, устої, людські якості, банальні ідеї.

3.4 Висновки

У висновках викладають основні підсумки курсової роботи. Вони є коротким описом результатів виконаної студентом дослідної роботи, щодо організації анімаційної діяльності. Висновки повинні дати можливість читачу швидко зрозуміти базові ідеї і перспективи розробленї анімаційної програми. Необхідно обов'язково вказати вид туру, маршрут (Пункт1 - Пункт2 - Пункт3 -...- Кінцевий пункт), тривалість туру, на якого споживача розраховано новий тур, видатки на організацію анімаційних заходів, матеріальну базу, основні особливості та відмінності проекту, які можуть забезпечити його комерційний успіх, види реклами, які будуть використовуватись для просування анімаційної прогами на ринок.

Обсяг висновків - 4 сторінки рукописного тексту (2-3 сторінки при друкуванні курсової роботи з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом).

3.5 Список використаних джерел

У списку використаних джерел мають бути вказані лише ті, які дійсно використовувалися.

Список використаних джерел розміщують в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків та нумерують в порядку зростання. Список використаних джерел подається на мові оригіналу.

Список літературних джерел обов'язково повинен містити прізвище та ініціали автора, повну назву джерела (при необхідності - номер тому та зібрання творів), місто видавництва, видавництво та рік видання, кількість сторінок чи посилання на сторінки. Загальний обсяг книги в сторінках вказується в тому випадку, якщо посилання на неї проводиться повністю або зазначаються сторінки (від... до), якщо посилання відносяться до окремої частини літературного джерела.

Зразок оформлення списку використаних джерел

Характеристика джерела

Приклад оформлення

Навчальні посібники, підручники, монографії:

один, два або три автори

Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Экономика туризма: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 176 с.: ил.

Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) - 2-е вид., перероб. та доп. - К.: „Альтпрес”, 2003. - 436 с.: іл., картосхеми.

Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В. І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.

чотири автори

Туризм, гостеприимство, сервис: Словарь-справочник/ Г.А. Аванесова, Л.П. Воронкова, В.И. Маслов, А.И. Фролов; Под ред. Л.П. Воронковой. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 367 с.

Перекладні видання

Уокер Дж.Р. введение в гостеприимство: Учебник / Пер. с англ. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 463 с.

Складові частини журналу

Самарцев Е. Гостиницы Украины: каким будет завтрашний день? // Гостиничный и ресторанный бизнес. - 2002. - № 6 (10). - С.14-19.

Тези доповідей

Хомякова В.І. Дослідження динаміки формування грошових потоків підприємства // Мат. конф. “Теорія і практика перебудови економіки”. - Черкаси: ЧІТІ, 2000. - С. 42-43.

Закони

Про туризм від 05.09.1995 р. № 324/95-ВР // Бухгалтерія. - 2001. - №52/2. - С.6-12.

Методичні рекомендації

Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами: Затв. наказом Мінфіну України від 25.06.03 р. №422 // Баланс. - 2003. - № 33. - С.4-22.

Положення

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку “ “Баланс”: Затв. Наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87 і зареєстровано Міністерством юстиції України 21.06.99 р. за №396/3689 // Все про бухгалтерський облік. - 2002.- №22. - С.12-15.

3.6 Додатки

Додатки наводяться в кінці курсової роботи у вигляді форм первинних, зведених документів, договорів, прикладів рекламних проспектів іт.д..

У додатки слід також виносити допоміжний матеріал, який при включенні в основну частину захаращує текст(проміжні розрахунки;таблиці допоміжних та вихідних цифрових даних;інструкції, методики, розроблені в процесі виконання роботи;ілюстрації допоміжного характеру; запропоновані форми документів тощо).

Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами (з першої великої) симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами (з першої великої) друкується слово “Додаток ___”, велика літера, що позначає додаток та його номер.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Щ, Ь.

Нумерація додатків здійснюється в межах кожного питання. Наприклад, додатки до вступу: А.1, А.2 і т.д.; додатки до параграфу 1: Б.1, Б.2, Б.3 і т.д.; додатки до параграфа 2: В.1, В.2, В.3 тощо.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру), крапку та відповідний номер. Наприклад: Додаток В.3.1; додаток Д.4.2 тощо.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2. - другий рисунок додатка Д.1; формула (А.1.1) - перша формула додатка А.1.

У разі посилання у тексті на додатки, вказується їх номер, наприклад: (дод. А.1.).

Документи, що додаються та використовуються у курсовій роботі повинні бути правильно оформлені (усі реквізити заповнені) та достовірні. Замість підпису на документах вказуються прізвища посадових осіб. Додатки, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і згортають за форматом листів курсової роботи.

4. Вимоги до оформлення курсової роботи

4.1 Загальні вимоги

Курсова робота повинна відповідати певним вимогам щодо оформлення. Текст роботи повинен бути написаний чітким почерком пастою або чорнилом чорного кольору, без скорочень, на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (розмір 210х297мм) або надрукований з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. При написанні курсової роботи таблиці, формули й рисунки допускається виконувати тільки чорною пастою або чорнилом.

Загальний обсяг курсової роботи (без списку використаних джерел та додатків) повинен становити - 35-40 сторінок рукописного тексту та 23-26 сторінок при друкуванні курсової роботи з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Обсяг вступу - 3 сторіноки рукописного тексту (2 сторінки при друкуванні курсової роботи з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом). Обсяг основної частини курсової роботи - 28-33 сторінки рукописного тексту (20-22 сторінки при друкуванні курсової роботи з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом). Обсяг висновків - 4 сторінок рукописного тексту (3 сторінки при друкуванні курсової роботи з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом).

Текст повинен мати поля з чотирьох боків аркуша таких розмірів: ліве - 20мм, праве - 10мм, верхнє - 20мм, нижнє - 20мм.

Виявлені при оформленні курсової роботи помилки, описи та графічні неточності повинні бути виправлені чорнилом чорного кольору після охайної підчистки чи зафарбовування. Не допускається більше двох виправлень на одній сторінці.

Заголовки структурних частин курсової роботи друкують великими літерами (ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) і розташовують посередині сторінки. Заголовки параграфів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки питань параграфа друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу.

Відстань між заголовком (за винятком питання параграфа) та текстом повинна дорівнювати 3-ом інтервалам.

Не можна вміщувати заголовок у кінці однієї сторінки, а текст починати з іншої. Новий параграф допускається починати на тій же сторінці, на якій закінчився попередній, за умови, що на ній поміститься 2-3 рядки тексту.

Після закінчення списку використаних джерел, відступивши на 2 інтервали, праворуч, студент вказує дату написання курсової роботи (наприклад: 22.04.05р.) і ставить підпис.

Останній етап завершення курсової роботи - її зовнішнє оформлення. Аркуші роботи вирівнюють по правому та нижньому краях та прошивають.

Закінчена курсова робота подається на кафедру для перевірки і отримання відгуку наукового керівника.

4.2 Нумерація

Сторінки мають бути пронумеровані в правому верхньому куті арабськими цифрами без знака № та крапки в кінці. Список джерел та додатки також включаються в загальну нумерацію. Починається нумерація з титульного листа (без позначення на ньому сторінки).

На титульному листі та листі з завданням нумерація не проставляється, але вони включаються в загальну нумерацію сторінок.

Такі структурні частини курсової роботи як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера.

Кожен параграф має порядковий номер, наприклад:

1. Розробка схеми маршруту.

Питання параграфа нумерують у межах параграфу. Номер питання параграфа складається з порядкового номера параграфа та номера питання, наприклад: 2.3. (третє питання другого параграфа). В кінці номера параграфа чи питання повинна стоять крапка.

Ілюстрації і таблиці слід розміщувати відразу після посилання на них у тексті роботи.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах параграфа. Номер ілюстрації повинен складатися з номера параграфа і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого параграфа). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці також нумерують послідовно в межах параграфа. Номер таблиці повинен складатися з номера параграфа і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого параграфа). Надпис Таблиця із зазначенням номера розміщують у правому верхньому куті над заголовком таблиці.

Якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, можна перенести її на іншу; у такому випадку вертикальні рядки (графи) під заголовками таблиці слід пронумерувати, а на наступній сторінці замість заголовка в правому верхньому куті пишеться Продовж. табл.1.2.

Формули нумерують послідовно в межах параграфа. Але нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті. Номер формули повинен складатися з номера параграфа і порядкового номера формули в параграфі, між якими ставиться крапка. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього параграфу).

4.3 Ілюстрації, таблиці і формули

Рисунки (додаток А) чи таблиці (див. дод. Б) повинні відповідати тексту. Вони розміщуються по тексту після першого згадування про них на цілому аркуші або його частині та мають окрему порядкову нумерацію (в межах параграфу). При цьому ілюстрації чи таблиці слід розміщати так, щоб їх можна було розглядати без повороту або з поворотом за часовою стрілкою. Не рекомендується поміщати в роботу рисунки чи таблиці, розмір яких перевищує стандартний формат (210х297мм). Усі частини таблиць і рисунків виконуються в одному кольорі, всі лінії мають бути однієї товщини.

На одній сторінці може розміщуватись декілька ілюстрацій чи таблиць, але вони обов'язково повинні бути розділені текстом. Не допускається розрив речення таблицею.

Кожний рисунок повинен мати підрисунковий підпис. Який зазвичай має такі основні елементи:

- найменування графічного чи іншого сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.”;

- порядковий номер ілюстрації;

- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

- експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом.

При наявності на рисунку суцільної та розривної (пунктирної) чи іншої лінії після рисунку перед його назвою повинні бути подані умовні позначення з поясненням.

Цифровий матеріал, поданий у динаміці, краще подати у вигляді графіків і побудувати їх так, щоб не було великих вільних ділянок. Написи на осях графіка повинні бути короткими і не виходити за межі координатної сітки. На них обовязково мають бути позначення величин і відповідних розмірів у прийнятих скороченнях.

Цифровий матеріал подають, як правило, у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву (заголовок), який розміщується симетрично над таблицею та наводиться жирним шрифтом, і порядковий номер, що вказується в правому верхньому куті над заголовком. Номер таблиці повинен складатися з номера параграфа і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: таблиця 1.2 (друга таблиця першого параграфа). Слово «таблиця» і заголовок пишуть з великої літери і не підкреслюють.

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предикат, або присудок, таблиці (тобто дані, якими характеризується підмет) - у прографці, а не в головці чи боковику.

Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику - всіх даних цього рядка. Заголовки кожної графи чи рядка повинні бути по можливості короткими. Заголовки повинні починатися з великої літери, підзаголовки - з маленької, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої - якщо вони є самостійними.

Висота рядків повинна бути не меншою від 8 мм.Графу “№ п/п” у таблицю вводити не потрібно.

Складаючи таблицю, необхідно врахувати таке:

- цифри, що вносяться в таблицю, повинні мати однаковий ступінь округлення (одиниці фізичних величин);

- якщо текст у графі таблиці складається з одного слова, то при повторенні його можна замінити лапками, якщо ж з двох і більше слів, то при першому повторенні замінюють виразом «те саме», а далі - лапками;

- замінювати лапками повторення цифр, знаків і хімічних символів не дозволяється;

- якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк;

- якщо параметри, що входять до таблиці, мають однакову одиницю виміру (грн, см тощо), то її розміщують над таблицею;

- цифри в графах таблиці повинні ставитися так, щоб вони у всій графі розташовувались одна під одною;

- якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, можна перенести її на іншу; у такому випадку вертикальні рядки (графи) під заголовками таблиці слід пронумерувати, а на наступній сторінці замість заголовка в правому верхньому куті пишеться: Продовж. табл.1.2.

Зразок побудови таблиці

При використанні формул необхідно дотримуватись певних правил. Великі, громіздкі та нумеровані формули, розміщують на окремих рядках. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті. Номери формул пишуть арабськими цифрами біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього параграфу).

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки.

Формули повинні бути відокремлені від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал, що становить не менше одного рядка.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

4.4 Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні курсової роботи студент повинен робити посилання на додатки, ілюстрації, таблиці, формули, літературні та інші джерела.

При посиланні на використані джерела приводиться порядковий номер за списком використаних джерел, взятий у квадратні дужки, наприклад, [2]. Коли використовують відомості джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок. Якщо джерела цитуються, то в кінці цитати, що закінчуються лапками, ставиться порядковий номер використаного джерела та номер сторінки, на якій розміщена цитата (наприклад, [2, с.32] або [2, с.30-31].

...

Подобные документы

  • Завдання до виконання курсової роботи. Методика виконання, вимоги до оформлення, структура курсової роботи. Орієнтований план виконання курсової роботи на тему "Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зернових культур".

    курсовая работа [44,1 K], добавлен 29.09.2010

  • Загальні методичні рекомендації щодо виконання практичних робіт, їх мета та класифікація. Критерії оцінювання робіт з географії. Розробка практичної роботи по темі: "Складання порівняльної характеристики природних зон і країв України" для 8 класу.

    курсовая работа [57,0 K], добавлен 30.05.2014

  • Методи навчання фізики, їх класифікація і значення. Активізація пізнавальної діяльності учнів. Зміст фронтальних лабораторних робіт, їх місце у навчальній програмі. Класифікація, методика проведення та дидактична роль лабораторних робіт з фізики.

    курсовая работа [55,9 K], добавлен 07.04.2014

  • Поняття про стилі сучасної української мови, їх особливості та риси. Методика написання наукових робіт у вищих школах: робота над підготовкою реферату, підготовка і написання наукової статті, курсових і дипломних робіт; основні типи помилок в роботах.

    дипломная работа [475,3 K], добавлен 07.11.2009

  • Особливості змістової лінії "Функції" за державним стандартом загальноосвітньої школи. Основні програмні вимоги щодо вивчення теми "Функції" у 7 класі. Методичний аналіз теми "Функції" за різними підручниками. Порівняння особливостей викладання теми.

    курсовая работа [235,5 K], добавлен 19.05.2013

  • Організація самостійної роботи на уроках математики і в позаурочний час. Труднощі при проведенні самостійної роботи. Шляхи організації групової навчальної діяльності. Роль і місце дидактичних ігор на уроках математики. Вимоги до ігрової діяльності учнів.

    курсовая работа [47,6 K], добавлен 06.09.2012

  • Опис предмету навчального курсу. Завдання вивчення дисципліни, принципи оцінювання досягнень та вимоги до отриманих знань та умінь студентів. Орієнтовна структура залікового кредиту курсу. Характеристика змісту навчальної дисципліни за модулями курсу.

    курс лекций [54,4 K], добавлен 09.12.2011

  • Цілі і задачі дослідницької діяльності в сучасній освіті, навчальне та наукове дослідження. Організація індивідуальної роботи з дітьми за рамками базисного навчального плану. Розходження дослідницької і проектної діяльності, розрізнення творчих робіт.

    контрольная работа [28,5 K], добавлен 30.05.2010

  • Шляхи організації групової навчальної діяльності. Ігри на уроках математики в сучасній школі. Класики педагогіки про значення гри у навчанні і вихованні. Вимоги до ігрової діяльності учнів на уроках. Урок-гра з теми: "Квадратні рівняння і не тільки".

    курсовая работа [380,7 K], добавлен 20.06.2012

  • Сутність дидактичної гри як засобу формування екологічних уявлень і понять. Організація екологічної ігрової діяльності молодших школярів на уроках курсу "Я і Україна". Організація експериментального дослідження використання екологічної ігрової діяльності.

    курсовая работа [475,6 K], добавлен 08.05.2014

  • Процес написання курсової роботи з дисципліни "Дидактичні основи професійної освіти" для майбутніх інженерів-педагогів. Ефективна підготовка компетентних педагогів, навчальний матеріал. Професійна педагогічна компетентність інженерно-педагогічних кадрів.

    методичка [733,1 K], добавлен 08.12.2010

  • Основні завдання вивчення спеціального курсу "Основи наукових досліджень", структура та елементи програми, її значення в подальшій науковій діяльності студентів. Загальні питання наукових досліджень. Теми та зміст лабораторних занять, контрольні питання.

    методичка [14,6 K], добавлен 15.07.2009

  • Розгляд теоретичних основ інтегрованого курсу "Мистецтво"; аналіз науково-педагогічної та навчально-методичної літератури по темі. Вивчення теми і структуру даного курсу для першого класу. Визначення особливостей використання методів та форм навчання.

    курсовая работа [565,0 K], добавлен 02.06.2014

  • Вибір теми дослідження. Основні етапи науково-технічного дослідження. Обробка даних експерименту. Аналіз і узагальнення результатів, їх оформлення. Впровадження закінчених розробок у виробництво. Організація і структура науково-педагогічного дослідження.

    реферат [24,2 K], добавлен 18.12.2010

  • Типи і класифікація графічних робіт з креслення та аналіз шкільної програми для 8-9 класів щодо доступності і якості пропонованих робіт. Вдосконалення узагальнених графічних умінь: складання креслень, послідовності їх читання, оформлення та корекції.

    курсовая работа [694,5 K], добавлен 24.10.2010

  • Аналіз змісту шкільного курсу "Країнознавство" та дидактичні засади вивчення. Комплексна характеристика країн та макрорегіонів Африки. Поурочне планування та методичні рекомендації до проведення уроків географії. Актуальність вивчення теми Африка.

    дипломная работа [140,4 K], добавлен 25.02.2009

  • Організація навчально-виховного процесу в навчальному закладі. Кадровий склад викладачів. Індивідуальний план роботи студента. Організація і зміст методичної та виховної роботи в коледжі. Аналіз рівня застосування комп’ютерної техніки у коледжі.

    отчет по практике [92,6 K], добавлен 06.04.2016

  • Поняття самостійної роботи як форми організації навчальної діяльності у малокомплектній школі. Організація навчального процесу в класі-комплекті та дидактичні умови його ефективності. Експериментальне підтвердження даних умов у педагогічному процесі.

    дипломная работа [104,8 K], добавлен 13.11.2009

  • Загальне уявлення про самостійну роботу як виду навчальної діяльності школяра. Дидактичні умови формування в молодших школярів досвіду пошукової діяльності. Організація самостійної роботи на уроках рідної мови. Структура уроку початкової школи.

    курсовая работа [92,9 K], добавлен 09.06.2011

  • Сутність поняття "самостійна робота", аналіз змісту організаційного циклу самостійної навчальної діяльності як системи. Форми та методи у сучасних підходах до самопідготовки студентів. Організації самостійної роботи студентів у позааудиторний час.

    реферат [24,7 K], добавлен 29.09.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.