Діяльність соціального педагога дошкільних закладів освіти щодо подолання дитячих страхів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДІЯЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ЩОДО ПОДОЛАННЯ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ

ТКАЧЕНКО О. П., магістрант;

КУБІЦЬКИЙ С. О., кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри соціальної педагогіки та інформаційних технологій в освіті

Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

У статті розкрито основні види діяльності соціального педагога дошкільних закладів освіти щодо подолання дитячих страхів; висвітлюються основні техніки управління страхом та напрями роботи соціального педагога з батьками та педагогічним колективом щодо подолання дитячих страхів.

В статье раскрыты основные виды деятельности социального педагога дошкольных заведений образования по преодолению детских страхов; освещаются основные техники управления страхом и направления работы социального педагога с родителями и педагогическим коллективом по преодолению детских страхов.

Постановка проблеми. Дбаючи про відродження української нації, необхідно вирішувати соціально-психологічні проблеми дитинства, які виникли в умовах сучасного суспільства.

Бажання вивчати страхи виникло внаслідок намагання усунення їх згубного впливу на особистість дошкільнят, зменшення їх надмірного рівня прояву у дітей. Пошуки спеціальної інформації про феномен страху показали, що у спеціальній літературі розкриваються лише окремі питання цієї проблеми, що не можна вважати достатнім.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчали проблему виникнення страхів такі вчені, як К. Бютнер, Л. Виготський, С. Гроф, М.Даугал, О. Запорожець, Є. Івлева, К. Ізард, Г. Костюк, Г. Котляр, В. Купер, К. Носенко, В. Морозов, Б. Пере, А. Рибаков, Ф. Ріман, О. Рогов, В.Рубінштейн, П. Симонов, 3. Фрейд, К. Хорні, В. Штерн, Ю. Щербатих. Особливу увагу цьому питанню приділяли В. Астапов, В. Бехтерев, М.Буянов, О. Захаров, Ф. Зімбардо, Н. Імедадзе, Л. Костіна, М. Кузьміна, Л.Лебедєва, В. Леві, Л. Макшанцева, В. Оклендер, Є. Савіна, Т. Сімсон, Д.Соколов, О. Співаковська, Н. Шаніна. Започатковано відповідні дослідження у працях Г. Еберлейн, А. Захарова, А. Прихожан.

Страх - це не лише біопсихофізіологічне явище, але й соціальне, що визначає його причини та наголошує актуальність вивчення як соціально-педагогічної проблеми. Страхи, що зародилися у особистості в ранньому дитинстві, залишилися прихованими, можуть втручатися у несвідоме життя дорослої особистості, тероризувати її почуття та навіть ламати долю людини.

Метою статті є розгляд специфіки діяльності соціального педагога дошкільних закладів освіти щодо подолання дитячих страхів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Одним із напрямів роботи соціального педагога з дітьми дошкільного віку може бути корекція їх емоційного стану у тому числі - подолання страхів і тривожності.

Основними видами діяльності соціального педагога щодо подолання дитячих страхів є: діагностика, корекція, реабілітація, профілактика і прогностика [6, с. 33]. Розглянемо більш детально кожен напрям у контексті досліджуваної роботи.

Діагностичний напрям - основний у діяльності соціального педагога, його реалізація починається з комплексного соціально-психолого-педагогічного дослідження, яке потребує ґрунтовного аналізу та інтерпретації отриманих результатів. Соціальний педагог діагностує особистість дитини в соціальному середовищі, особливості впливу цього середовища на соціалізацію дитини, її позитивні можливості, негативні впливи.

Соціальний педагог користується різноманітними видами діагностики, пристосовуючи їх до своєї мети. В цьому випадку він є міждисциплінарним фахівцем і має володіти методами соціологічного, педагогічного, психологічного і частково медичного дослідження.

Соціально-педагогічна діагностика - спеціально організований процес пізнання, у якому слід збирати інформацію про вплив на особистість і соціум соціально-психологічних, педагогічних, екологічних і соціальних факторів з метою підвищення ефективності педагогічних факторів [8, с. 11].

Перед тим, як допомогти дитині, необхідно з'ясувати, які конкретно страхи у неї. Виявити весь спектр страхів можна лише застосовуючи спеціальний опитувальник та ряд спеціальних методик [5, с. 15].

Метою діагностичної роботи є: поглиблене соціально-психологопедагогічне вивчення дитини протягом усього періоду дошкільного дитинства, виявлення її індивідуальних особливостей, розвитку пізнавальних та особистісних якостей, динаміки її розвитку від молодшої вікової групи і до вступу до школи; виявлення наявності тривожності та страхів у дітей; з'ясування причин виникнення тривожності та дитячих страхів.

Діагностичну роботу можна проводити з окремою дитиною, з групою дітей, а також з дитиною в умовах звичної родинної обстановки.

Результати соціально-психолого-педагогічного вивчення є підставою для складання індивідуальних, особистісно зорієнтованих корекційних програм.

Корекційна робота з дітьми. Корекція є видом допомоги, яка передбачає більш активний цілеспрямований вплив на особистісний, поведінковий, емоційний та інші рівні функціонування людини і, як правило, потребує багато часу для здійснення. Цей напрямок діяльності соціального педагога в дошкільному закладі є найскладнішим і найвідповідальнішим.

Основні завдання соціального педагога, який працює з дітьми дошкільного віку, полягають у супроводі природного розвитку дитини.

У дошкільному віці універсальною формою корекції є гра. Ігрова корекція використовується для роботи з дітьми, які мають різноманітні форми порушень поведінки, неврози, страхи, проблеми в спілкуванні з однолітками.

Корекційно-розвивальна робота може проводитися як індивідуально з дитиною, так і з групою дітей (тренінг), навчальні заняття.

Корекційна програма містить комплекс цікавих за змістом занять, що може включати у себе ігри-драматизації, етюди, вправи на самопізнання, релаксацію, ігри з елементами медитації, народні ігри, сюжетно-рольові ігри, дидактичні ігри, рухливі ігри, спортивні ігри (сенсомоторна корекція), зображувальну та музичну діяльність тощо. Вони допоможуть розвивати в дітей навички спілкування, зняти психомоторне напруження, позбутися страхів, сприятимуть самовираженню, формуванню морально-етичних уявлень, коригуватимуть їхню поведінку тощо [5, с. 15].

Основними техніками управління страхом, які може використовувати соціальний педагог у своїй діяльності є:

Оптимізація кількості інформації. Під цим мається на увазі те, що рівень страху залежить від кількості інформації. Для виникнення страху її кількість або надмірно велика, або незначна, що в обох випадках призводить до високої тривожності. Щоб тривожність знизити, рівень інформованості індивіда має бути адекватним [4, с. 71].

Дисенситизація страху направлена на зниження індивідуальної чутливості до тих об'єктів та ситуацій, які викликають у індивіда страх, і передбачає навчання релаксації при неодноразовому уявленні лякаючих стимулів.

Моделювання. Ця техніка передбачає спостереження за досвідом чужого переживання та його імітацію. Соціальний педагог, друг дитини або хтось з близьких їй людей демонструють модель безстрашної поведінки в ситуаціях, які лякають дитину, моделюють способи взаємодії з об'єктом страху.

Техніка взаєморегуляції емоцій. Страх, як і будь-яка інша емоція, може послабшати або навіть відступити під впливом іншої емоції. Якщо об'єкт страху або ситуація здатні викликати у вас злість, то ви, швидше за все, не відчуєте сильного страху. Для того щоб навчитись контролювати страх, необхідно тренувати в собі здатність до переживання та вираження емоцій, що протистоять страху. Таке тренування виявляється ефективним, якщо проводиться в ситуаціях, аналогічних тій, яка лякає людину.

Парадоксальна інтенція - це заміна наміру, який характеризує патогенний спосіб реагування, на прямо протилежний. Замість уникнення ситуації страху суб'єкт повинен зробити те, чого він уникає та боїться. Тобто людина має прагнути до ситуації та об'єктів, які в неї викликають страх.

Ідентифікація. А.Фрейд вважала, що найкращим способом боротьби з дитячим страхом є ідентифікація дитини з цим страхом. Наприклад, секрет дівчинки, яка подолала страх перед привидами: «Можна не боятись, коли йдеш по темній кімнаті, треба лише уявити, що ти той самий привид, який повинен тобі зустрітись» [9].

Створення ритуалів. Є дуже мало церемоній, які дозволяють батькам і дітям пережити почуття страху разом. Наслідком цього стає прагнення дітей знайти власні сценарії боротьби зі страхом, про які вони нікому не говорять. Те, що вони зберігають свої страхи в собі, не дозволяє їм від них звільнитись. Приховані страхи гальмують життєву активність дітей та приводять їх до нездатності виконувати вимоги, відповідні до їх віку, ставлячи їм внутрішній блок.

Програвання страхів. Широко використовує в своїй практиці подолання страхів у дітей О. Захаров. Він пропонує такі техніки: «П'ятнашки», «Піжмурки», «Схованки», «Хто перший», «Швидкі відповіді», «Протиборство», «М'яч в колі», «Проникнення й вихід з кола», «Стискання», «Пролізання», «Автобус», «Коридор», «Футбол», «Корчки» та ін. [4, с. 71].

Ігрова корекція. Дитина, беручи активну участь у грі, переступає поріг страху та сором'язливості, отримує «перемоги» й зазнає «поразки». Наслідування улюблених героїв під час гри допомагає побороти страх та переляк. Ігрова корекція - природний спосіб вираження свого «Я», зміцнення впевненості у собі. Ігрова корекція пробуджує активність дитини, її ініціативу й самостійність, розвиває вміння володіти емоціями та приймати самостійні рішення [5, с. 15].

Корекція малюванням. Мета даного завдання полягає в тому, щоб дитина спроектувала на папір свій страх, надала страхові форму. Коли дитина не розуміє, чого боїться, - їй немає з чим боротись. Як тільки з'являється об'єкт страху, виникає можливість його побороти. Коли дитина уже «не боїться свого страху», тоді вона може знищити свій малюнок.

Бібліокорекція, логокорекція, казкокорекція. Корекційна дія читання виявляється в тому, що ті або інші образи і пов'язані з ними почуття, потяги, бажання, думки, засвоєні за допомогою книги, заповнюють недолік власних образів і уявлень, замінюють тривожні думки і почуття або спрямовують їх по новому руслу, до нових цілей. Таким чином, можна послаблювати або підсилювати дію на почуття дитини для відновлення її душевної рівноваги. Під час прослуховування страшних казок або казок зі «страшними» епізодами дитина вчиться зменшувати інтенсивність своїх страхів.

Лялькокорекція. Улюблена іграшка «бере» участь в постановці спектаклю, сюжет якого є травмуючим для дитини, потрапляє в страшну історію і успішно з нею справляється. У міру розгортання сюжету емоційне напруження дитини наростає і, досягнувши максимальної вираженості, змінюється бурхливими поведінковими емоційними реакціями (плач, сміх і т. ін.) і зняттям нервово-психічного напруження.

Музикокорекція. Усім відомо, що музика заспокоює, підбадьорює та подавляє негативні емоції. Чітко підібрані музичні твори заспокоюють дитину, розслабляючи та відволікаючи її від страху [1, с. 25].

Танцювальна корекція - метод терапії, в якому співвідносяться рухи тіла і вплив музики, які відволікають дитину від страхів, сприяють розумінню мови тіла, вмінню корегувати свої почуття та емоції.

Використання ігор-драматизацій, інсценувань. У грі-драматизації дитина навчається грати не тільки позитивні ролі, але й негативні, бо якраз у такій грі страшне стає зовсім не страшним, у цій грі дитина може проявити і відчути себе сильною, сміливою, захисником, - це арткорекція [5, с. 15].

Використання фізичних вправ. Систематичне сприяння розвитку у дитини сміливості - найбільш надійний шлях запобігання різних страхів, до яких у окремих дітей проявляється схильність [3, с. 87].

Фантазування. Дитині пропонується заплющити очі і пофантазувати на тему «Як я уявляю свій страх», зіграти роль цього страху і розповісти від його імені про свої відчуття, навіщо він лякає людей. Дитина може від імені страху порадити собі, як його позбутися.

«Відкрита війна» зі страхом. Використання цього прийому роботи зі страхом стимулює в дитині сміливість, впевненість у собі і своїх можливостях. Усілякими способами намагаємося вигнати монстра. Тому використовуємо обряди, магічну зброю. Необхідно дати зрозуміти дитині, що вона не сама і поруч завжди є ті, хто прийде на допомогу [7, с. 47].

Емоційні гойдалки. Простим прикладом емоційних гойдалок є підкидання дитини вгору: вона то летить, відчуваючи себе в небезпеці, то опускається на руки дорослого, які для нього - символ захисту. Принцип гойдалок полягає в переході з одного стану в інший (протилежний) [4].

Відвідування лякаючих місць, школа страху. Цей метод дає можливість проявити страх і прийняти його, формує довіру до оточуючого світу. Прикладом відвідування лякаючих місць є перебування дитини в темній кімнаті (якщо дитина боїться темряви). В школі страху діти придумують як можна налякати інших, складають страшні історії, малюють страшні маски, а потім розігрують історії і т. ін.

Корекція сміхом. Ще один ефективний метод в боротьбі з дитячими страхами - це сміх. Якщо дитина сміється - в її свідомості немає місця жахам.

Аромокорекція - нормалізує психічний стан дитини, поліпшує циркуляцію крові, врівноважує процеси, що протікають в організмі, сприяє опірності дитини шкідливим впливам навколишнього середовища.

Могутнім засобом корекції стану нервової системи є спілкування з природою, ігри з піском та водою, ліплення з глини, виготовлення виробів з природного матеріалу, плетіння з соломки, малювання фарбами, м'якими олівцями, фломастерами, крейдою та іншим пластичним матеріалом. Сприятливо діють на нервову систему малюка загартовувальні заходи, якщо вони приємні і проводяться вчасно [2].

Профілактична робота. Соціально-педагогічна профілактика - це система заходів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей [8, с. 17].

Метою є забезпечення відповідних умов для нормального самопочуття дитини в дошкільному закладі; профілактика порушень у динаміці розвитку дітей та усунення тих перешкод, що гальмують або деформують розвиток особистості; запобігання перевантаженням та невротичним зривам у дітей.

До змісту профілактичної роботи входить:

1. Допомога в адаптації дітей раннього віку, молодшого дошкільного віку та новеньких вихованців старшого віку до умов дошкільного закладу. Опрацювання рекомендацій для батьків і вихователів - як допомагати дітям легше призвичаїтись до умов дошкільного закладу.

2. Забезпечення сприятливого, доброго мікроклімату в групах - у спілкуванні дітей між собою та з дорослими.

3. Створення умов для набуття дитиною позитивного досвіду взаємодії з товаришами, позитивного прийняття її групою і вихователем, успіху в іграх та різноманітних заняттях, що необхідно для профілактики і корекції дезадаптації, негативного самосприймання, попередження появи страхів, тривожності. З цією метою добираються відповідні ігри та вправи.

4. Практичне налагодження стосунків між дитиною і оточуючими (батьками, вихователем, однолітками) шляхом поглиблення взаєморозуміння і взаємосприйняття.

Основні напрями роботи соціального педагога з батьками дошкільників щодо подолання дитячих страхів

Мета: привернути увагу батьків до долі власної дитини, допомогти зрозуміти негативний вплив дитячих страхів на розвиток особистості, роль тата й мами і родинної атмосфери загалом у формуванні таких базисних якостей сина або доньки, як почуття впевненості, захищеності, вміння радіти, співчувати, виявляти творчу ініціативу, бути активним, дбати про добрі стосунки з членами сім'ї, з друзями, вміти гідно поводитися в разі перемоги чи поразки.

Діагностика включає: визначення стилю виховання в сім'ї, стосунків у родині; визначення рівня тривожності, самооцінки тощо; діагностичне дослідження за зверненням батьків.

Консультування та психолого-педагогічна освіта батьків включає: бесіди, лекції та консультації індивідуальні і з групою батьків, у дітей яких наявні страхи; оформлення стендів, листівок із інформацією щодо профілактики та подолання дитячих страхів; допомога батькам, які вперше приводять дитину до дошкільного закладу усвідомити психічне навантаження, яке доведеться пережити дитині під час періоду адаптації; з'ясовування причин проблем, які виникають у родинному спілкуванні та шляхів їх цивілізованого розв'язання.

Профілактична корекція. Завдання профілактично-корекційної роботи - допомогти деяким батькам переглянути і переосмислити свої уявлення про виховання; позбутися невиправданих та химерних очікувань, звичних, але неефективних засобів педагогічного впливу; звільнитись від власних проблем, які заважають налагодити добрі стосунки з дитиною; залучити сім'ю до активної роботи з профілактики та корекції дитячих страхів.

Основні напрями роботи соціального педагога з педагогічним колективом дошкільного закладу щодо подолання дитячих страхів

Метою співпраці соціального педагога з педагогічним колективом є заохочення до вивчення кожної дитини, допомогти зрозуміти негативний вплив дитячих страхів на розвиток особистості, допомога кожному вихователеві в опануванні методів подолання тривожності та дитячих страхів. соціальний педагог дитячий страх

Консультування та психолого-педагогічна освіта вихователів щодо профілактики появи страхів у дошкільнят: прогнозувати, планувати і здійснювати систему освітніх заходів, що мають на меті підвищення компетентності вихователів у питанні щодо профілактики виникнення дитячих страхів та їх подолання; практична допомога вихователям у створенні сприятливого емоційного клімату у групах; допомагати вихователям у підготовці до прийому нових дітей; допомагати застосовувати метод психолого-педагогічного спостереження за дітьми, звертаючи увагу на моменти, коли проявляються страхи у дітей, що є характерним для дітей у ці моменти; привчати вихователів аналізувати своє ставлення до кожної дитини і ставлення дітей до вихователя, внутрішні причини емоційного несприйняття деяких вихованців, допомагати їм коригувати своє ставлення до дитини; організовувати заняття (семінари, дискусії, «круглі столи», обговорення, консиліуми) із залученням педагогічних працівників, лікаря, психолога з метою аналізування проблеми дитячих страхів [6, с. 33].

Висновки. Отже, ми з'ясували, що одним із напрямів роботи соціального педагога з дітьми дошкільного віку може бути корекція їх емоційного стану, у тому числі - подолання страхів і тривожності. Основними видами діяльності соціального педагога щодо подолання дитячих страхів та тривожності є: діагностика, корекція, профілактика дитячих страхів.

Література

1. Батищева, Г. Музикотерапія як метод психокорекції / Г. Батищева // Психолог. - 2005. - №14. - С. 25-32.

2. Бєляєва, О. Поговоримо про дитячі страхи / О. Бєляєва // Психолог. - 2008. - №46-47. - С. 15-16.

3. Карпенко, Н. Дитячі страхи. Психологія їх подолання / Н. Карпенко. - К.: Главник, 2007. - 144 с.

4. Лемещук, В.Р. Динаміка соціальних страхів сучасних підлітків / В.Р. Лемещук // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - №1. - С. 71-78.

5. Мазур, О. Дитячі страхи. Діагностика та корекція / О. Мазур // Психолог. - 2007. - №39. - С. 15-20.

6. Порадник практичного психолога / О.Є. Марінушкіна, Ю.О. Замазій. - X.: Вид. група «Основа», 2007. - 240 с.

7. Росюк, А. Корекція тривожності та страхів / А. Росюк // Психолог. - 2004. - №7-8. - С. 47-51.

8. Соціальний педагог. Науково-виробниче видання // Упорядники: Шаповал Т., Гончаренко Т. - К.: Видавничий дім «Шкільний світ». Видавець Л. Галіцина. - 2006. - 79 с.

9. Фрейд, А. Теория и практика детского психоанализа / А. Фрейд. - М., 1999. - Т.1. - 456 с.

Размещено на Allbest.ru