Особливості та перспективи розвитку системи дошкільної освіти України у сучасних соціокультурних контекстах

На історичному зламі тисячоліть українська педагогічна думка і практика освіти зіткнулися з серйозними проблемами. Відмова від тоталітарної системи та ідеологічного догматизму, становлення і розвиток державності, соціально-глибока економічна криза і необхідність переоцінки цінностей не могли не позначитися на якості освіти. До того ж, ці процеси проходили на загальному тлі кризи світової освітньої системи, пов'язаної з глобалізацією, переходом до постіндустріального етапу нашої цивілізації, з інформатизацією всіх сторін суспільного життя. У цих умовах дуже своєчасним і важливим стало створення Академії педагогічних наук України, інститути якої активно включилися в дослідження актуальних проблем теорії і практики сучасної освіти. Вирішенню цих проблем присвячені роботи відомих філософів, педагогів, психологів та методистів. Серед них у першу чергу слід назвати імена А. Н. Алексюка, І. А. Беха, В. П. Андрущенко, В. І. Бондаря, П. Н. Воловика, С. У. Гончаренко, І. А. Зязюна, В. І. Лугового, Г С. Костюка, А. П. Кондратюка, В. Г. Кременя, Н. Г Ничкало, А. Я. Савченко, С. А. Сисоєвої, І. Ф. Прокопенко, М. Д. Ярмаченко та інших. О. О. Майєр, наприклад, основним підходом до аналізу проблем дошкільного дитинства вважав гуманітарний підхід, який виводиться ним з ідей герменевтики, соціології та психології. Гуманітарний підхід повинен допомогти в розкритті унікальності ситуації дошкільного дитинства не як етапу на шляху до дорослішання, а як специфічного періоду, що володіє власним змістом, який полягає у відкритті світу і розумінні свого місця в ньому. Використовуючи гуманітарний підхід, О. О. Майєр намагається дати феномену дошкільного дитинства філософське тлумачення [5]. Онтологія дитинства розглядається з погляду позиції дитини в системі відносин однолітків і дорослих і визначається статусами дитини в цій системі відносин. Система статусів створює багатовимірність світу дитинства і впливає на особливості процесів соціалізації, навчання і виховання. На думку О. О. Майера, відкритість дитини для сприйняття світу частково зближає її з позицією філософа, який вивчає світ без упередженості. Зазначена специфіка онтології дитинства часто ускладнює розуміння дитини дорослими, що призводить до спрощення і стереотипізації уявлень про світ дошкільного дитинства. Аксіологія дошкільної освіти представляє собою виділення особливої системи цінностей, які з одного боку були б доступні розумінню дитини, а з іншого спиралися б на попередню культурну традицію і узгоджувалися з загальноприйнятою системою цінностей. Згідно педагогічної концепції О. О. Майєра, виділення такої системи цінностей дошкільної освіти має допомогти у визначенні її цілей, змісту і технологій досягнення цих цілей. Саме аксіологія дошкільної освіти повинна допомогти в здійсненні переходу від традиційної системи виховання, що робить акцент на засвоєнні суми знань, умінь і навичок до індивідуалізованого виховання, спрямованого на всебічний розвиток особистості. Культурологія дошкільної освіти виникає з необхідності залучення дитини до культури для того, щоб надалі вона сама змогла стати її творцем. Залучення до культури супроводжує процес особистісного зростання дитини, її соціальний розвиток. Спочатку дитина пов'язана з культурою досить слабо, в основному цей зв'язок опосередковується дорослим, який формує уявлення про культуру у свідомості дитини, проте надалі за посередництвом дорослого дитина починає відтворювати культурні зразки, за рахунок чого відбувається її розвиток як особистості. Освоєння культури призводить до того, що дитина починає краще розуміти свої потенційні можливості і в перспективі отримує здатність намічати перспективи свого розвитку [5]. Антропологія дошкільної освіти будується на порівняльному аналізі світу дорослих і світу дітей. Основними характеристиками взаємодії виступають природовідповідність і культуровідповідність. Саме природовідповідність визначає індивідуальні особливості дитини, в той час як її виховання і навчання пов'язане з розвитком культуровідповідності. Ця характеристика виражається через дорослого (батька чи педагога), який адаптує поведінку дитини відповідно до прийнятих культурних зразків. Найменш вивченим розділом філософії дошкільної освіти, на думку О. О. Майєра, є футурологія дошкільної освіти. Це пов'язано з нестачею ефективних методів, через що футурологія дошкільної освіти не є науково обґрунтованою, однак необхідність цього напрямку досліджень пояснюється потребою у побудові стратегії розвитку дошкільної освіти та виявлення її меж [5]. Необхідність залучення філософії для розвитку системи дошкільної освіти пов'язана зі спробою використати весь комплекс гуманітарних наук для розробки ефективних методів і технологій дошкільної освіти, які могли б забезпечити індивідуальний підхід до дитини. На основі досягнень вітчизняної та світової педагогічної науки і з урахуванням об'єктивних соціально- економічних, культурних і духовних потреб суспільства вони розробляють ефективні шляхи і засоби підготовки підростаючих поколінь до успішної життя і діяльності в складному мінливому світі. Прагнучи до інтеграції в європейський і світовий освітній простір, вітчизняна система освіти активно розвивається і реформується. Вітчизняна система дошкільного виховання знаходиться сьогодні в пошуку ефективних шляхів і засобів забезпечення максимальної відповідності характеру своєї діяльності до нових соціально-економічних та суспільно- політичних реалій. Характерною особливістю цього пошуку є прагнення, з одного боку, зберегти, примножити і плідно використати кращі досягнення попереднього етапу в розвитку дошкільної освіти, її загальну гуманістичну спрямованість, а з іншого - забезпечити максимальну відповідність змісту і структури освіти, всієї організації навчально-виховного процесу перспективним потребам суспільства та самої особистості.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України приділяє за останніх пару років достатньо уваги розвитку дошкільної освіти, зокрема, була прийнята Державна цільова програма розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року [1]. Вона передбачає: розширення мережі дошкільних закладів по Україні за рахунок реконструювання старих будівель і відкриття нових дошкільних освітніх установ, зміцнення навчально- методичної та матеріально-технічної бази дошкільних навчальних закладів, покращення якості освіти, забезпечення особистісного розвитку кожної дитини з урахуванням її здібностей, задатків, індивідуальних психічних і фізичних особливостей, зміцнення здоров'я дітей, модернізацію системи підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів, проведення наукових досліджень в галузі дошкільної освіти, спрямованих на забезпечення розвитку дитини, подальшого становлення її особистості.

Державні освітні стандарти для дітей дошкільного віку (Базовий компонент дошкільної освіти) - документ, який вперше з'явився в 1999 році і був затверджений в новій редакції у 2012 році, у якому визначено які базові якості особистості повинні бути сформовані у дошкільника на порозі школи. Зокрема такі основні освітні лінії, як: особа дитини, дитина в соціумі, дитина в природі, дитина у світі культури, гра дитини, дитина в соціально-пізнавальному просторі, мова дитини, та варіативні освітні лінії, такі як комп'ютерна грамотність, іноземна мова, хореографія, шахи. У дитини на порозі школи повинні бути сформовані базові якості особистості: довільність, самостійність і відповідальність, креативність, ініціативність, свобода і безпека поведінки, самоусвідомленість, самоставлення, самооцінка. Ввівши обов'язкову освіту дітей з 5 років, держава надала батькам право вибору організаційної форми її придбання та підготувала Програму розвитку дитини шостого року життя «Впевнений старт». Програмний вміст у ній розподілено за розділами: «Фізичний розвиток», «Пізнавальний розвиток», «Мовленнєвий розвиток», «Художньо-естетичний розвиток», «Ігрова діяльність». У кожному розділі представлені ключові освітні завдання, даються рекомендації щодо організації спільного буття дорослих з дітьми та визначаються показники розвитку дітей. У статті 8, Закону «Про дошкільну освіту» 2001 зазначено: «сім'я зобов'язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших освітніх закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім'ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти» [1]. Дитина може отримати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють: в дошкільних освітніх установах, незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; в сім'ї (до 5-ти річного віку); за допомогою фізичних осіб з високими моральними якостями, які мають відповідну вищу освіту, ліцензію на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти та фізичний стан здоров'я яких дозволяє виконувати обов'язки педагога. З урахуванням того, що дитячі садки сьогодні чисельно переповнені дітьми, для того, щоб задовольнити попит батьків на отримання дітьми з п'ятирічного віку обов'язкової дошкільної освіти, у Законі України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» [1] визначено організаційні форми отримання цієї освіти дітьми шостого року життя: дошкільні навчальні заклади сімейного типу; групи короткотривалого перебування; групи при загальноосвітніх навчальних закладах; обхват соціально-педагогічним патронатом; центри розвитку дитини.