Сутність і структура поняття "естетика вчинку" у контексті підготовки майбутніх фахівців агропромислової галузі

Постановка проблеми у загальному вигляді. Однією з актуальних проблем сьогодення є становлення особистості здатної розуміти, сприймати, примножувати цінності духовної культури, здійснювати розумні, схвалені в суспільстві та порядні вчинки. У вирішення цієї проблеми особливе місце належить формуванні естетичної культури, естетичного світобачення та виховання у молоді якостей не тільки бачити прекрасне і неповторне у вчинках інших людей, а й вчиняти відповідного до еталону красивого як за суттю, так і за формою. Дослідження сутності і структури поняття «естетики вчинку» у контексті підготовки майбутніх фахівців агропромислової галузі обумовлена змінами, які відбуваються останнім часом в Україні. Ці зміни загострили проблему формування активної, творчої, самостійної, розумної, висококультурної особистості, яка здатна свідомо і без сторонньої допомоги здійснювати вчинки, які несуть користь суспільству, і які є прикладом для інших.

Аналіз останніх досліджень. Проблеми естетичного виховання розглядаються в наукових працях Ю.Борєва, І.Гончарова, М.Киященка, В.Ядова. Видатні вчені, естетики і педагоги О. Буров, В. Вансаалов, Л.Волович, І.Долецька, М. Каган, Л.Коган, В.Розумний, В.Скатерщиков, Є.Квятковський, М.Лайзеров, А.Макаренко, О.Семашко, В.Сухомлинський, В.Шестакова, зробили значний внесок у розробку теорії естетичного виховання. Особливо цінними у контексті нашого дослідження є праці Г. Шевченко, Н. Миропольської, П. Плотникова, Ю. Коровкіна тв. ін.

Мета статті - уточнення на основі аналізу психолого-педагогічної літератури сутності і структури поняття «естетика вчинку» як невід'ємного компоненту формування духовного світу особистості майбутнього фахівця агропромислової галузі.

Виклад основного матеріалу. Вважаємо за необхідне розглянути такі поняття, як «естетика», «виховання», «естетичне виховання», «соціалізація особистості», «засоби естетичного виховання». Естетичне виховання - це система комплексного, планомірного, цілеспрямованого і послідовного впливу на людину з боку певних соціальних інститутів та установ на основі єдиних науково-педагогічних принципів методів та засад, в результаті якого в неї виникає світоглядна установка на творчу оцінку дійсності і власного життя в суспільстві як проявів прекрасного і потворного, піднесеного і низького, трагічного і комічного [4, с. 92].

Фіцула М.М. [6, с. 273] визначає естетичне виховання як складову виховного процесу, спрямовану на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності.

К.Д. Ушинський зазначав, що виховання у вузькому значенні слова - спеціально організований процес, навмисна діяльність, свідомий систематичний вплив на особистість з метою допомогти їй ввійти в життя суспільства. Естетичне виховання є завершальним елементом всієї системи виховання, що вдосконалює її, покращує та наповнює людським змістом.

Естетичне виховання можна визначити як формування естетичного ставлення людини до дійсності, зміст якого, поєднуючи в собі загальнолюдські, епохальні, регіональні, національні, класові, професійні та індивідуальні риси, несе історично певний рівень людяності [2, с. 51].

Мета естетичного виховання полягає у формуванні культури людських почуттів, що реалізуються у творчому відношенні індивіда до власної життєдіяльності у світі олюднення природи. Також розглядаючи естетичне виховання необхідно показати ланки естетичного виховання: сім'я, дошкільні дитячі заклади, загальноосвітня школа, позашкільні дитячі заклади, коледжі, університети, культурно-освітні заклади, театри, кінотеатри, концертні об'єднання, творчі спілки, добровільні товариства та громадські організації, засоби масової інформації.

Здатність відчувати красу певною мірою притаманна кожній людині, але формування належного естетичного смаку, його удосконалення залежить від багатьох факторів, зокрема, творчого, інтелектуального та художнього потенціалу, можливостей закладених у навчанні, вихованні і культурному розвитку [3, с. 3].

Ще Г.І. Ващенко зазначав, що естетичне виховання має два завдання: виховати художній смак, розуміння краси та розвинути мистецькі здібності вихованців. Формування естетичного смаку студентів сприяє розвитку естетичних потреб та інтересів особистості, розвиває здатність бачити прекрасне в навколишній дійсності, вдосконалити естетичний ідеал.

Визначаючи поняття «естетичного виховання» необхідно згадати і про такі дуже тісно з ним пов'язані поняття як «засоби естетичного виховання», тобто те з допомогою чого ми здійснюємо дане виховання. І саме тут варто згадати про оточуючий світ, предмети навколишньої дійсності, які впливають на психіку людини і з допомогою яких людина розвивається. У взаємодії з ними проявляються вроджені і набуті здібності, знання, уміння, формуються особистісні риси. Найважливішим засобом та чинником естетичного виховання є природа. Як зауважував В.Сухомлинський [1, с. 6], у процесі виховання людина повинна зрозуміти, що природа не може бути тільки об'єктом людського впливу, вона є рівноправним суб'єктом плідної взаємодії. Він був проти того, щоб ставлення до природи мотивувалося страхом заборони, і намагався вивести вихованців на рівень естетичного освоєння навколишнього світу. Його педагогічна стратегія сприяла естетичному мотивуванню почуття екологічної цінності природи в структурі свідомості особистості.

Отже, засобами естетичного виховання виступають об'єкти, що містять естетичні цінності - потворне, прекрасне, комічне, трагічне, піднесене і, звичайно, те що людиною може бути естетично освоєне, і яке вона може перетворити у особисті якості. Отже, ці засоби повинні пов'язуватися з особистим життям людини, охоплювати її інтереси та сприйматися нею як щось споріднене з нею. Далі ці якості опредмечуються у людській особистості і виявляються у діях, поведінці, вчинках, що розуміються нами як одиничний поведінковий акт моральнісного самовизначення людини.

Естетика - це наука про чуттєве, емоційне сприйняття дійсності, про діяльність, в основі якої лежить уявлення про красу та її результати, зокрема мистецтво. Естетика - філософська наука, котра тісно пов'язана з гуманітарними науками, з економічними та технічними науками, виступає теоретичною основою для мистецьких наук [5, с. 131].

Вчинок - це завжди усвідомлена активність, яка має свої мотиви і наслідки, і може бути оцінена суспільством позитивно чи негативно у відповідності з ними. Для цієї оцінки орієнтирами слугують моральні норми, принципи і правила, що склалися в даному суспільстві впродовж історичного розвитку. Кожна людина обирає чи може вона в даній ситуації, в даному середовищі знехтувати певними з цих правил, чи не поступиться своїми принципами ні в якому разі.

У вчинкові, як першоелементі моральної діяльності, проявляється особистість - її провідні потреби, ставлення до оточуючої дійсності, характер, темперамент. У вчинку проявляються такі риси особистості, як наполегливість, лицемірство, відвертість, замкнутість.

До особливостей вчинку відносять: усвідомлений характер вчинку; вчинок не потребує обов'язково певної активності; співвідношення мотивів і результату поведінки, тобто вільне здійснення вчинку.

Естетика вчинку може розглядатись як норма поведінки, що містить у собі правила суспільного поводження. Правила поведінки - це соціальний регулятор людських відносин. Недарма їх називають мудрістю життя, що накопичувалася століттями, шліфувалася досвідом, виправдовувалася доцільністю. Показником людяності, освіченості, вихованості є дотримання соціально значимих правил. Саме через них люди й виявляють повагу один до одного. Тому вихована людина зажди впевнено і спокійно почуває себе у будь-якому оточенні людей, вміє знаходити правильний тон спілкування, може природно і вільно поводитися як в офіційній, так і в неофіційній обстановці. виховання естетика мистецький здібність

Тому на нашу думку, важливими шляхами виховання «естетики вчинку» у контексті підготовки майбутніх фахівців агропромислової галузі є: залучення студентів до позааудиторної роботи (студентське самоврядування, спортивні організації, волонтерські організації, мистецтво); включення естетичних тем до навчального процесу, що передбачає акцент уваги на естетичних правилах поведінки у процесі викладання навчальних дисциплін; розробка методичних рекомендацій для кураторів, щодо організації виховної роботи у студентській групі; популяризація естетики вчинку на прикладі видатних людей, провідних функціонерів, господарів, хліборобів, керівників агропідприємств (шляхом публікування навчально-методичних рекомендацій щодо формування естетики вчинку); вивчення і поширення досвіду педагогів-новаторів, щодо питання формування естетики вчинку серед науково-педагогічних працівників, педагогічних працівників та кураторів академічних груп.

На нашу думку реалізація даних напрямів повинна здійснюватися з урахуванням правильного підбору форм, методів та засобів естетичного виховання. З допомогою цих напрямів педагоги зможуть виховувати розуміння у студентів прекрасного у вчинках інших людей, та бажанню інтеріоризувати такі зразки, засвоївши їх на рівні сформованої звички.