Використання наочності на уроках історії в школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

графічний наочність урок історія

Актуальність дослідження. Наочність - один з провідних принципів навчання. Це твердження не потребує доведення. Наочність у навчанні сприяє тому, що у школярів, завдяки сприйняттю предметів і процеів навколишнього світу, формуються уявлення, правильно відображають об'єктивну дійсність, і разом з тим сприймаються явища аналізуються та узагальнюються у зв'язку з навчальними завданнями.

Урок історії неможливо провести на належному рівні, не користуючись картами, схемами, ілюстраціями, крейдовими малюнками та іншими видами наочності.

Історія, як ніякий інший предмет у школі, насичена подіями, явищами, що вимагають від учнів не тільки запам'ятовування численних фактів, але і їхньої грамотної інтерпретації. Крім того, специфіка викладання історії в школі вимагає великої кількості наочного матеріалу, що створює образ конкретної історичної епохи.

Сучасним школярам дуже важко розібратися, правильно оцінити ряд подій виходячи з того потоку інформації (часом досить суперечливої), яка виплескується на нас з боку преси, радіо і телебачення. У зв'язку з цим виникає необхідність вирішення ряду проблем. Однією з таких проблем, яка потребує негайного вирішення є проблема формування в процесі навчання активного, самостійного, творчого мислення школярів. Учням потрібно допомогти позбутися шаблонного, стереотипного мислення, стандартних установок, які вбивалися в їхні голови ще з дитинства.

Тому тема використання умовно-графічної наочності з теми «Українська державність 1917-1921 рр» в 10 класі є актуальною на даний час тому, що вона розповідає, як потрібно викорисистовувати елементи умовно-графічної наочності з даної теми. Умовно-графічна наочність буде сприяти кращому розумінні учнями викладеного матеріалу вчителем. За допомогою таблиць, схем та інших засобів умовно-графічної наочность вчитель з може пояснити учням історію власного народу, яка буде виховувати в учнів патріотизм до власної держави та вміння критично мислити.

Актуальність ціє теми даного дослідженя є дуже високою тому, що використання елементів умовно-графічної наочності допомогає вчителю кращє пояснити викладенний матеріал для учнів. Який буде сприяти кращому розумінні учнями вчителя, що він них вимагає. Тому умовно-графічна наочність, як і будь-яка наочність є дуже важливою при вивченні історії України та Всесвітньої історії. Для цього і використовують засоби умовно-графічної наочності.

Метою даного дослідження є розглянути використання умовно-графічної наочності з теми «Українська державність 1917-1921 рр» в 10 класі.

Предметом даного дослідженя є умовно-графічна наочність з теми «Українська державність 1917-1921 рр» в 10 класі.

Об'єктом даного дослідження є дії вчителя та учнів при використанні умовно-графічної наочності з теми «Українська державність 1917-1921 рр» в 10 класі.

Завданнями даного дослідження є:

* розкрити поняття наочності та класифікації наочності;

*дослідити види умовно-графічної наочності на уроках історії.;

*.розкрити вимоги до викориситання умовно - графічної наочності з теми «Українська державність 1917-1921 рр» в 10 класі.;

* пояснити методичні рекомендації до теми «Українська державність 1917-1921 рр» в 10 класі.

Структура курсової роботи складається зі вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, списку використанної літератури та джерел та додатків.

1. Методика використання умовно-графічної наочності на уроках історії

1.1 Поняття та класифікація наочності

На основі безпосереднього сприйняття предметів чи за допомогою зображень (наочності) у процесі навчання в учнів формуються образні уявлення і поняття про історичне минуле. Принцип наочності сформулював і обґрунтував в XVII ст. Я. Коменський: «…усе, що тільки можна уявляти для сприйняття почуттями, а саме: видиме - для сприйняття зором, те, що почуте, - слухом, запахи - нюхом, те, що смакує, - смаком, доступне дотику - шляхом дотику. Якщо які-не-будь предмети відразу можна сприйняти декількома почуттями, нехай вони відразу схоплюються декількома почуттями» [8].

Педагогічний словник визначає наочність як один із принципів навчання, заснований на показі конкретних предметів, процесів, явищ. Під засобами навчання розуміють предмети, прилади чи їх сукупність, яка необхідна для здійснення чого-небудь. Таким чином, під засобами наочності в широкому сенсі мається на увазі все те, що можна сприймати за допомогою зору (зображення на екрані, макети, картини і т. п.), слуху (звукозапису), інших органів чуття [14].

Цей принцип актуальний і в наш час. Він знаходить своє відображен-ня в розмаїтті видів наочності та їх класифікацій. Наприклад, у класифікацію за зовнішніми ознаками вчені і методисти включають друковані, екранні, звукові засоби навчання [14].

При словесному описі на уроках історії подій і явищ минулого в переважній кількості випадків не є можливості спертися на безпосереднє спостереження учнями предметів опису або розповіді тому, що це явище вже минув, недоступне живому, безпосередньому сприйняттю учнів. Тому їх історичні уявлення, створені методом внутрішньої наочності, неминуче будуть розпливчасті, неточні, не цілком адекватні історичної дійсності [12].

У навчанні історії ніякі засоби художнього оповідання, ніяка образність викладу не можуть створити в учнів таких точних і конкретних уявлень про минуле, які виникають при сприйнятті досліджуваних предметів або їх зображень [15].

На основі безпосереднього сприйняття предметів або за допомогою зображень (наочності) в процесі навчання в учнів формуються образні уявлення і поняття про історичне минуле. Принцип наочності знаходить своє відображення в різноманітті видів наочності і їх класифікацій.

У сучасній дидактиці прийнято розрізняти наочність внутрішню, або словесно-образну (літературні образи, приклади з життя і т. п.) і зовнішню, або предметну (графічні засоби наочності, натуральні предмети і їх зображення тощо) [16].

Існує класифікація за зовнішніми ознаками. У неї включають: друковані (картини, ілюстрації, карти, схеми, таблиці); екранні і екранно-звукові (діафільми, кінофільми, відеозаписи, звукозаписи); комп'ютерні (графічні зображення: картини, малюнки, графіки, таблиці) засоби навчання. Найчастіше звертаються до класифікації за змістом і характером історичного образу, виділяючи наочність предметну, зображальну, умовно-графічну [10]

Під предметної наочністю у вивченні історії розуміється безпосереднє сприйняття не самого історичного минулого, а речових пам'яток минулого, його матеріальних слідів, не саме життя первісних людей, а сліди їх життя і діяльності у вигляді знарядь кам'яного віку, систематизованих у музейній експозиції, не феодальні усобиці і лицарські турніри, а речові останки цієї «благородної» діяльності - зброя та обладунки. До предметної наочності, таким чином, відносяться речові пам'ятки минулого, пам'ятні місця історичних подій, твори мистецтва і предмети побуту минулих часів, справжні давнину, складові музейну експозицію[9]

Також виділяється спеціально виготовлена ??предметна наочність - різні макети та моделі, наприклад макет феодального замку, макет стародавнього Кремля, модель ручного ткацького верстата, катапульти тощо І зрозуміло, особливо ефективні діючі моделі - водяного млина, рудопод'емной машини [1].

Значно більш широке застосування має образотворча наочність, тобто зображення історичних подій, діячів, історичних пам'яток [4]. До образотворчої наочності належать твори історичного живопису, навчальні карти з історії, ілюстрації, фотографії, портрети, карикатури, художні, навчальні та документальні кінофільми, а також макети, моделі. Серед використовуваних в школі засобів образотворчої наочності різняться:

а) зображення документального характеру - документальні фотознімки, документальні кінофільми, зображення речових пам'яток, знарядь праці, пам'яток культури в тому вигляді, в якому вони дійшли до нас;

б) науково обгрунтовані реконструкції архітектурних та інших пам'яток, знарядь праці, предметів побуту чи їх комплексів та ін;

в) художні композиції, створені творчою уявою художника або ілюстратора, зрозуміло, на підставі історичних даних; сюди відносяться твори історичного живопису, навчальні картини та ілюстрації в підручниках, що зображують події та сцени минулого;

г) технічні засоби навчання: діафільми, діапозитиви, аудіозаписи, компакт-диски [18].

Значне місце серед образотворчої наочності займають навчальні картини - наочні посібники, спеціально створені художниками або ілюстраторами до тем шкільного курсу. Навчальні картини поділяються на подієві, типологічні, культурно-історичні та портрети [17]

Особливий вид наочності представляє умовно-графічна наочність, тобто вираз історичних явищ мовою умовних знаків. Про ней буде написано в наступньому пункті.

Таким чином, були розглянуті різні види засобів наочності навчання історії: предметна, образотворча та умовно-графічна.

графічний наочність урок історія

1.2 Використання умовно-графічної наочності на уроках історії

Графіка - це накреслення письмових чи друкованих знаків, букв; зображення живої мови письмовими знаками. До групи умовно-графічних наочних засобів входять крейдові малюнки й аплікації, історичні карти, схеми, локальні схематичні плани, графіки і діаграми. Ці засоби відбивають кількісні і якісні сторони історичного процесу, розміщення історичних фактів у просторі, істотні ознаки фактів, «їх причинно-наслідкові зв'язки і закономірності. Тим самим вони сприяють формуванню у школярів умовних, символічних образів минулого і теоретичних уявлень. У цілому пріоритетом у розробці сучасних засобів навчання історії в останні роки стали посібники, орієнтовані на самостійну (індивідуальну і групову) роботу учнів, диференціацію їх навчальної діяльності. Насамперед це завдання реалізувалося у випуску друкованих видань: збірників пізнавальних задач і тестів, робочих зошитів, тематичних посібників з методичними вказівками. З метою підвищення якості навчання, графічна наочність повинна відповідати ряду вимог:

- відповідність наочного засобу змісту досліджуваного матеріалу;

- неперевантаженість об'єктами для запам'ятовування;

- чіткість зображення;

- широка гама кольорів зображення і т. п.

Зауважимо, що поряд із друкованими засобами умовно-графічної наочності широко використовуються в навчанні історії схеми, таблиці, діаграми тощо, які складаються вчителем на дошці чи плівці, а учнями в зошитах [14].

Розглянемо докладніше окремі види умовно-графічних засобів навчання історії.

Велику роль грають малюнки крейдою на дошці. Вони можуть давати географічні орієнтири, наприклад малюнок Нільської долини і дельти. Малюнки можуть зображувати різні схеми. Внутрішній устрій об'єктів можна вивчити за допомогою малюнка «у розрізі». Зовнішні статичні художні малюнки допомагають опису. Динамічні малюнки є найбільш складними і допомагають розкрити послідовність подій [14].

У поєднанні з малюнком можуть застосовуватися аплікації. У перекладі з латинської «аплікація» означає «додаток», «приєднання». Аплікації - це вирізані по контуру з паперу чи картону і розфарбовані зображення типових для досліджуваної епохи предметів чи представ¬ників різних суспільних груп: силуетні малюнки людей, знаряддя праці і зброї, зображення тварин, будинків; символи більш широкого змісту в порівнянні з тим, що безпосередньо зображено. Так, кілька стебел папірусу біля води символізують глибоководний Ніл, фігурка воїна - численне військо. Такі зображення-символи допомагають створити більш чіткі уявлення про досліджувані події і явища.

На відміну від інших наочних засобів, наприклад навчальних картин, історичні карти не дають конкретизованого наочного уявлення про події, а лише відтворюють просторово-часові конструкти, використовуючи абстрактну мову символів [5].

Історичні карти створюються на географічній основі і є зменшеним узагальненим образно-знаковим зображенням історичних подій чи періодів. Зображення демонструються на площині у певному масштабі з урахуванням просторового розташування об'єктів. Карти в умовній формі показують розміщення, сполучення і зв'язки історичних подій і явищ, що відбираються і характеризуються відповідно до призначення даної карти [7].

Історичні карти відрізняються від географічних. Звичні для учнів кольори географічних карт мають інше значення на історичних картах. Зеленим кольором показують не тільки низовини, але й оазиси, а також найдавніші райони землеробства і скотарства. Інша особливість історичних карт - розкриття динаміки подій і процесів. На географічній карті все статично, а на історичній легко побачити виникнення держав і зміну їх територій чи шляхи руху військ, торгових караванів і т.д. Пересування людей, військові удари на карті показують стрілками, місця боїв - схрещеними мечами, райони повстань - крапками або вогнищами. [7].

Історичні карти підрозділяються за охопленою територією (світові, материкові, карти держав); за змістом (оглядові, узагальнюючі і тематичні); за масштабом (великомасштабні, середньо- і дрібномасштабні). На узагальнюючих картах у межах визначеного місця і часу відбиті всі основні події і явища, передбачені розділами шкільної програми і Держстандарту. У назві зазначені місце і час подій. Оглядові карти показують події певного періоду [7].

Одним із видів узагальнюючих карт є тематичні. На географічному тлі тематичних карт відображені окремі події чи сторони історичного процесу. Ці карти розвантажені від позначень, що не мають відношення до теми. На них більш ґрунтовно, яскраво і барвисто представлені фрагменти, найважливіші події і явища узагальнюючих карт [7].

При роботі з картами варто врахувати, що учням буває складно співвіднести загальну і тематичну карти. Тому на уроці на початку вивчення теми доцільно мати дві карти, що показують місце розташування того чи іншого об'єкта (держави) на загальній карті, наприклад карті світу, а потім уже на тематичній. Застосування карт можна поєднувати з використанням інших видів наочності, наприклад аплікацій.

Щоб створити уявлення про простір і місце розташування досліджуваної країни на карті земної кулі, застосовують одночасно історичну і географічну (фізичну) карти чи загальну і тематичну. На них вміщено один і той самий об'єкт, але зображено його у різних масштабах. Навчання може йти від одиничного до загального чи від загального до одиничного. У першому випадку вчитель демонструє історичну карту (одиничне), потім по конфігурації суші і морів, контурах берегової лінії, напрямках річок учні знаходять ту саму територію на фізичній карті півкуль (загальне). Учні переконуються, що на історичній карті відображена менша частина земної поверхні. її обрис крейдою вчитель наносить на фізичну карту, і учні ще раз порівнюють положення рік, морів з контурами історичної карти [7].

В іншому випадку вчитель демонструє, наприклад, карту «Стародавні держави світу» (загальне). Потім за допомогою крейди виділяє на ній місце розташування Стародавнього Єгипту у вигляді трикутника (одиничне). Цей район земної кулі можна збільшити.

Для закріплення отриманих знань можна проводити гру «Хто швидше збере карту» (за принципом збору картинки з дитячих кубиків). Учню надається карта Стародавнього Єгипту, розрізана на частини у вигляді квадратів. Як показує практика, йому буде потрібно близько чотирьох хвилин, щоб зібрати таку карту. Потім дається завдання визначити, як можна потрапити з рідного міста в сучасний Єгипет (прийом подорожі) [11].

На уроці «Природа і заняття жителів Стародавнього Єгипту» історична карта, зміст підручника допомагають учням усвідомити особливості природно-географічного середовища, виявити сприятливі і несприятливі умови для землеробства [11].

Результатом опрацювання історичної карти є формування в учнів таких знань і вмінь:

а) знати, що назва карти відбиває тему та її основний зміст; що історична карта відбиває дійсність у певний хронологічний період; на ній можуть бути показані події, які відбувались у різні часи; явища, що змінювалися, можуть зображуватися на одній історичній карті, при чому послідовність у часі передається як сусідство в просторі; карти мають масштаб; умовні позначки розшифровуються в легенді карти;

б) уміти впізнавати і називати зображений на карті географічний простір; визначати послідовність і час відображених на карті подій правильно читати й описувати словами відбиту на карті дійсність; передавати зміст карти графічними засобами; зіставляти позначені на карті явища; порівнювати розміри територій; знаходити на карті і називати включені в легенду знаки; знаходити зображену на невеликій карті територію на картах, що охоплюють більший простір; порівнювати відстані на карті з відомими відстанями; виділяти зміни в території, нові риси в господарстві; застосовувати карту при аналізі причин і наслідків подій; аналізувати соціально-економічний, політичний розвиток народів світу; зіставляти і систематизувати дані декількох історичних карт; зіставляти різномасштабні карти і плани; читати карти і карти-схеми [11].

Карти-схеми допомагають розкрити внутрішні зв'язки досліджуваних подій і явищ. Ці карти на фізико-географічній основі відтворюють схематично, у спрощено-узагальненому вигляді яку-небудь одну подію чи явище. Маються на увазі, наприклад, карти-схеми: «Грюнвальдська битва 1410 p.», «Оборона Севастополя 1854-1855 pp.» тощо [11].

Можуть бути також саморобні карти-схеми краєзнавчого характеру, наприклад місця появи мануфактур, набігів монголо-татар і боїв з ними, партизанських дій [2].

Контурні карти дають можливість засвоїти і закріпити знання, виробити нові уміння і навички роботи з історичною картою. Це важливий засіб практичного навчання історії, розвитку пізнавальної діяльності учнів. Робота з контурними картами дає результат лише в тому випадку, якщо вона ведеться цілеспрямовано і систематично [2].

Контурні карти застосовуються для закріплення нового матеріалу на уроці; для відпрацьовування вивченого на попередніх уроках із застосуванням довідкових посібників чи без них; для контролю знань у вигляді виконання на карті історико-географічних завдань. Одна контурна карта може використовуватися при вивченні декількох тем [2].

V цьому випадку оцінюється кожен етап заповнення карти учнями.

Корисні поради по роботі з контурною картою дає Г. Годер.

Молоді вчителі та учні мають пам'ятати певні правила роботи з картою:

- стійте праворуч від карти, указку тримайте у лівій руці;

- показуючи на карті населений пункт, торкніться кінцем указки до відповідної крапки і назвіть орієнтири: «Афіни розташовані в західній частині області Аттика, на південному сході Середньої Греції»;

- показуючи державу, проводьте по карті указкою відповідну лінію і називайте орієнтири: «Кордони Перського царства наприкінці

VI - на початку V століття до н. є. простиралися від ріки Інд на сході

до Єгипту й Егейського моря на заході»;

- як орієнтири використовуйте знайомі географічні об'єкти (гори, ріки, моря), а також історико-географічні позначення (міста, держави);

- річки показуйте від витоку до гирла;

- показуючи на карті об'єкти, говоріть «північніше», «південніше», «на захід», «на схід». Уникайте слів «вище», «нижче», «справа», «зліва» [3].

Загальні правила використання історичної карти в навчанні можуть бути зведені до таких положень:

1) жодного уроку історії без карти чи інших картографічних засобів;

2) використання карти доцільне і необхідне на всіх етапах навчання: при вивченні нової теми, при закріпленні й узагальненні вивченого, при перевірці знань і умінь школярів;

3) паралельно з формуванням знань на основі карти треба навчати школярів прийомам навчальної роботи з різними типами картографічних посібників;

4) при переході від однієї карти до іншої забезпечується наступність між ними, або співвіднесення із загальною картою, чи характеристикою їхніх часових відносин;

5) робота з настінною і настільною картами по можливості ведеться паралельно і скоординовано;

6) постійним компонентом домашніх завдань з історії є робота школярів з контурною картою над питаннями нової навчальної теми [7]

Під схемою розуміють креслення, що відображає суттєві ознаки, зв'язки і відносини історичних явищ. Вони використовуються для наочного порівняння явищ, що вивчаються, показу тенденцій їхнього розвитку, а також для узагальнення і систематизації історичних знань. Пояснюючи матеріал, учитель послідовно креслить на дошці елементи схеми і позначає зв'язки між ними (наприклад, стрілками). Поступовість створення схеми полегшує її розуміння. За допомогою схеми вчитель демонструє ланцюжок своїх міркувань. Самостійне або групове креслення чи заповнення схеми можливе при організації перетворюючої пізнавальної діяльності учнів. Складання учнями схем на основі нового тексту, декількох джерел дозволяє говорити про творчий рівень діяльності учнів. Учнів бажано навчити складати різні типи схем, насамперед таких, що відбивають структуру поняття за його ознаками або явища за його складовими у вигляді «коробочок», поєднаних стрілками, що відбивають ієрархію цих ознак (див. дод. А с. 29).

Наступним видом схем є так звані схеми еволюції, які відбивають етапи розвитку події, явища чи процесу у вигляді сходинок. Наприклад, певні етапи розвитку суспільства можна відобразити такою схемою (див. дод. Б с. 30).

Якщо треба передати певний порядок, послідовність елементів структури явища, процесу, ознак тощо використовують ієрархічну схему (див. дод. Б с. 31).

Нарешті є логічні схеми - графічні зображення, що відбивають процес, містять його складові, що випливають одне з іншого, наприклад причинно-наслідкові або інші зв'язки між подіями, явищами чи поняттями (див. дод. В с. 32)

Схеми можуть використовуватись у заповненому вигляді, наприклад для систематизації, узагальнення чи повторення інформації, або про¬понуватись учням для самостійного заповнення. Варто пам'ятати, що учні або вчцтелі повинні, складаючи схему, намагатись максимально наблизити її форму до змісту навчального історичного матеріалу, який в ній відбито. Також важливо, щоб заповнення схеми йшло за правилами «читання»: зверху до низу і зліва направо.

Таблиці - наступний вид умовно-графічної наочності, містять пере¬лік цифрових даних або яких-небудь інших відомостей, розташованих у визначеному порядку по графах.

Таблиці містять «екстракт» деяких тематично відібраних і систематизованих знань. Матеріал у них групується по вертикальних чи горизонтальних або по тих й інших графах (стовпчиках). У навчанні історії таблиці розрізняються за характером зв'язків, що в них розкриваються. Саме розташування в таблиці окремих її елементів допомагає виявленню і запам'ятовуванню зв'язків між ними [6].

Хронологічні таблиці групують факти на основі часових відносин між ними, відбивають послідовність (календар) подій. У них, як пра¬вило, два стовпчики: дата, подія.

Синхроністичні таблиці відбивають «горизонтальні» часові зв'язки між подіями і явищами, тобто фіксують події, що відбувались у різних місцях в один і той самий час [6].

Тематична таблиця містить однорідні факти, наприклад війни чи повстання, наукові відкриття тощо. В такій таблиці, як правило, три стовпчики: причини події; основні етапи (ознаки, прояви, риси); наслідки (підсумки, значення). Різновидом тематичної є узагальнююча таблиця, яку часто складають протягом цілої теми чи розділу, розкриваючи зв'язки або тенденції розвитку в конкретний період [6].

Порівняльні таблиці, виокремлюючи суттєві порівняльні ознаки історичних явищ, аналогічні чи протилежні, сприяють виявленню відносин подібності і відмінності між ними, наприклад між суспільними верствами, формами державного устрою, менталітетом, цінностями, суспільним чи економічним устроєм. Таблиці відіграють важливу роль у вичленовуванні й узагальненні ознак понять [6].

Таблиці розвитку виявляють якісні чи кількісні зміни, динаміку окремих історичних явищ. На відміну від таблиць порівняння в них зіставляються не різні явища, а різні етапи розвитку того самого історичного явища [14].

Варіантами таблиць є діаграми, що показують кількісні відносини між окремими явищами чи етапами розвитку одного явища[14].

2. Використання умовно-графічної наочності на уроках з теми «Українська державність 1917-1921 рр.»

2.1 Вимоги до використання умовно-графічної наочності у 10 класі з теми «Українська державність 1917-1921 рр.»

Основні вимоги до умовно-графічної наочності з теми «Українська державність 1917-1921 рр» [13]. Використання таблиць, схем та іншого згідно з навчальної програми та відповідності до структури уроку. В старших класах рекондується більше використовувати логічні схеми для того щоб учні кращє розуміли вивченний матеріал. До цієї теми рекондується використання як найбільше таблиць, схем та інших елементів умовно-графічної наочності та інших видів наочності. Це буде сприяти крашому розумінні вивченого матеріалу.

Тепер переходимо до першого уроку «Проголошення УНР» (див. дод Г с. 32). До цього уроку можна використовувати такі таблиці «Основі положення ІІІ Універсалу ЦР», «Маніфест до українського народу, «Основні положення IV Універсалу» (див. дод Г.с. 32-40).

«Основі положення ІІІ Універсалу ЦР» (див. дод Г.с. 35) - ця таблиця потрібна для того щоб кращє зрозуміти основні положеня цього документу. Також сприятеме наочному розумінні учнів основнних положень цього документа. Кращє цю таблицю складати разом з класом.

«Маніфест до українського народу, (див. дод Г.с. 35-36). ця таблиця допоможе учням кращє зрозуміти основні вимоги до Центральної Ради України від більшовиків Росії, що вони вимагали від УНР (див. дод Гс.35-36.). Дана таблиця дасть можливість учням кращє зрозуміти викладенний матеріал учителем і сприятеме активізації уваги учнів до цього документу. Кращє цю таблицю складати разом з класом.

«Основні положення IV Універсалу» (див. дод Г.с) дана таблиця допоможе учителю активізувати увагу учнів до викладеного документу. ЇЇ кращє робити з класом.

Ці таблиці допоможуть кращє зрозуміти матеріал на уроці. Також рекондується використовувати таблиці, схеми для домашнього завдання для учнів щоб вони кращє розуміли вивченний матеріал не тільки на уроці але і дома. Наприклад таблиця «Основні події Української революції» (див. дод Г).

Тепер переходимо до другого уроку нашого дослідження. Він називається «Українська держава П. Скоропадського» (див. дод Д). Спочатку треба перевірити домашнє завдання, таблицю «Основні події Української революції». Потім перейти до таблиці «Брест-Литовський мирний договір» (див. дод Д) Дана таблиця зможе пояснити на якому рівні знаходяться знання учнів про основні положення цього документу. Цю таблицю кращє робити з класом та коментарями учнів.

Наступна таблиця «Повноваження гетьмана» (див. дод Д). Дана таблиця сприятеме розумінню повноважень гетьмана Української держави. ЇЇ кращє дати учням прісля опрацювання певних документів. Тобто разом з класом.

Для даного уроку можна використовувати і інші таблиці, схеми. Для крашого розуміння вивченого матеріалу рекомендується. Задати домашнє завдання намальовати дома таблицю «Плюси та мінуси Держави П. Скоропадського». Також домашнього завдання намалювати схему «Прихід до влади П. Скоропадського» та «Причини падіння держави П. Скоропадського».

Переходимо до наступного уроку цього дослідження. Він називається «Директорія» (див. дод Е). Спочатку треба розпочати урок з перевірки домашнього завдання, яке було задано на минулому уроці. Після перевірки домашнього завдання треба розпочати зі хронологічного ланцюжка «Утворення Директорії» (див. дод Е).Дану хронологічний ланцюжок повинен намальовати вчитель на дощці та провести обговорення цього ланцюжка.

Потім переходимо до схеми «Знаю - хочу знати» (див. дод Е), де учні заповнюють праву частину цієї схеми. Ця схема сприятеме розумінню учнями діяльності Директорії України.

Далі переходимо до таблиці «Основні положення Декларації Директорії УНР» (див. дод Е). Дану таблицю кращє робити з класом - це допоже учням запам? ятати викладенний матеріал.

Далі учні поділяється на три групи для створення хронологічної таблиці відносини Директорії з іншими країнами. Перша група робить таблицю відносин «Директорії і Радянської Росії» (див. дод Е). Друга група робить таблицю відносин «Директорії і Антанти» (див. дод Е). Третя група робить таблицю відносин «Директорії і Польщі» (див. дод Е). Один учень від групи виходить і розповідає про своєї групи хронологічну таблицю. Це допоже учням кращє зрозуміти міжнародне становищє Директорії. Також це сприятеме самостійно вміти робити хронологічні таблиці.

Тепер переходимо до узагальнюючої таблиці «Причини поразки Директорії» (див. дод Е). Дану таблицю треба робити зі класом де кожен із учнів дає свою думку чому програла Директорія України.

Дані схеми, таблиці до цього уроку сприятимуть кращому розумінні викладеного матеріалу вчителем та виховуватимуть самостійно висловлювати власні думки учнів. Домашнє завдання повторити дані схеми і таблиці на даному уроці.

Тепер переходимо до наступного уроку. Який називається «Проголошення ЗУНР». Разом з класом розробити хронологічну таблицю «Проголошення ЗУНР» (див. дод.Є). Це сприятеме розуміню викладеного матеріалу учнями та сприятеме запам? ятовуванню важливих дат.

Наступна таблиця вона називається «Поглинання території ЗУНР різними країнами» (див. дод.Є). Дану таблицю кращє робити разом з класом. Це сприятеме розумінню учнями, які країни захопили територію ЗУНР.

Таблиці на даному уроці будуть сприяти кращому розумінні учнями викладеного матеріалу вчителем та виховувати самостійність учнів до вивчення історії власної країни. Домашнє завдання повторити вивченний матеріал на уроці та розробити таблицю «Причини падіння ЗУНР».

Наступний урок «Політика радянського уряду в Україні у 1919 році» (див. дод Ж). Спочатку первірка домашнього завдання. Потім скласти узагальнюючу схему, яка називається «Політика «воєнного комунізму»» (див. дод Ж). Дану схему кращє робити з класом - це сприятиме розумінню учнями викладеного матеріалу.

Наступною буде схема, яка називається «Денікенський режим» (див. дод Ж). Дану схему також треба робити разом з класом для того щоб учні кращє зрозуміли викладенний матеріал.

Далі буде схема «Політика більшовиків в Україні 1920 році» (див. дод Ж). Дану схему повинен намалювати вчитель, а учні повинні будуть її охарактеризувати. Дана схема буде виховувати самостійно вміти характеризувати події власній країні.

Даному уроку схеми будуть сприяти розумінню викладеного матеріалу вчителем учнями. Домашнє завдання опрацювати відповідний матеріал в підручнику.

Наступний урок - це «Радянсько-польська війна і Україна» (див. дод. З). Переходимо до таблиці сили сторін «Радянсько-польській війні». Дану таблицю учні повинні намалювати в дошці під час розповіді учителем. Це сприятиме вивченню даного матеріалу учнями.

Наступна таблиця називається «Основні умови Ризького мирного договору» (див. дод. З). Дану таблицю вчитель створює разом з класом. Ця таблиця сприятиме кращому розуміні викладеного матеріалу учнями.

Далі учні разом з вчителем розробляють таблицю «Другий Зимовий похід військ УНР» Дана таблиця дасть зрозуміти учнями основні події даного походу.

Останню хронологічну таблицю даного уроку повинні розробити учні в власному зошиті. Вона називається «Радянсько-польська війна та Україна (1920-1921 рр.)» (див. дод. З). Дана таблиця сприятиме розумінню вчителем наскільки учні засвоїли викладенний матеріал.

Після даного уроку учні повинні самостійно створювати таблиці. Домашнє завдання опрацювати відповідний матеріал в підручнику.

Переходимо до останього уроку даного дослідження. Він називається «Повстанські рухи. Поразка українського визвольного руху» (див. дод. И). Перше завдання до даного уроку учні поділяються на дві групи і роблять таблицю «Знаю - хочу дізнатися - дізнався» (див. дод. И). Дана таблиця сприятиме розумінню вчителю, що знають учні про повстанський рух і дізнатися те, що вони не знають та бажають вивчити.

Наступним в даному уроці іде хронологічна таблиця «Розгром військ Врангеля» (див. дод. И). Яку учні разом зі вчителем розроблюють. За допомогою даної таблиці учні кращє засвоять даний матеріал.

Це був останній урок даного дослідження. Він сприяє кращому розумінні викладеного матеріалу вчителем учнями. Використання таблиці в даному уроці допоможе учням кращє зрозуміти матеріал. Домашнє завдання підготуватися до тематичної контрольної роботи з теми «Українська державність 1917-1921 рр» [13].

2.2 Методичні рекомендації

Методичні рекомендації до даного дослідження такі. Використання умовно-графічної наочності повинно відповідати структурі уроку. Також воно повинно сприяти розумінню учнями таблиць, схем та інших елементів умовно-графічної наочності.

Тепер переходимо методичних рекомендації до уроків з теми «Українська державність 1917-1921 рр» [13]. Перший урок даної теми він називається «Проголошення УНР» (див. дод Г). Основні методичні рекомендації до даного уроку такі.

Використувати, як найбільше наочних засобів навчання таблиць, схем та інших елементів умовно-графічної наочность. Це допоможе учням кращє розуміти викладенний матеріал вчителем. Також рекомендується давати домашнє завдання з елементами умовно-графічної наочності. Дані завдання з елементами умовно-графічної наочності сприятимуть учням вміти самостійно створювати таблиці, схеми та інші елементи умовно-графічної наочності. Учні за допомоги таких завдань легше будуть робити грунтовні висновки з даного уроку і сприятиме співпраці вчителя та учнів.

Другий урок з теми «Українська державність 1917-1921 рр» [13]. Він називається «Українська держава П. Скоропадського» (див. дод. Д). Основі методичні рекомендації до даного уроку такі.

Для даного уроку рекомендується використовувати, як найбільше умовно-графічної наочності також інших видів наочності - це сприятиме кращему засвоєння матеріалу та виховувати в учнів самостійність. Домашнє завдання також рекомендується для учнів з елементами умовно-графічної наочності, яке сприятиме кращому засвоєнню та виховує в учнів самостійність до логічних схем, таблиць та інших елементів умовно-графічної наочності. Яке може привести до кращої співпраці учнів та вчителя.

Третий урок з теми «Українська державність 1917-1921 рр» [13]. Він називається «Директорія» (див. дод. Е). Методичні рекомендації до даного уроку такі.

Для даного уроку рекомендується використовувати хронологічні таблиці та також вправу «Знаю - хочу знати» (див. дод. Е) - це сприятиме кращому розумінні вчителем учнів та виховувати самостійність в учнів, яка приведе до кращого розуміння викладеного матеріалу вчителем. Що сприятиме до розуміння на прикладах наочних засобів навчання. Яка врешті-врешт призведе до співпраці вчителя та учнів. Учні отримають необхідні знання з даного уроку. Для даного уроку рекомендується для домашнього завдання повторити вивчене на уроці дома.

Четвертий урок з теми «Українська державність 1917-1921 рр» [13]. Він називається «Проголошення ЗУНР» (див. дод.Є). Методичні рекомендації для даного уроку будуть наведенні нижче.

Для даного уроку рекомендується використовувати хронологічні таблиці. Які будуть сприяти кращому засвоєнню учнями викладеного матеріалу вчителем - це буде виховувати в учнів самостійність в розумінні історії власного народу. Для домашнього завдання кращє використати таблицю або схему «Причини падіння ЗУНР». Яка буде сприяти розумінню учнями причини поразки ЗУНР та виховувати в учнів розуміння власної історії.

Наступний урок з даної теми, яка наведена вищє - є п'ятим. Він називається «Політика радянського уряду в Україні у 1919 році» (див. дод. Ж). Для даного уроку рекомендуються такі методичні рекомендації.

Використовувати таблиці та схеми режимів, які були на території нашої держави - це сприятиме розумінню учнями викладеного матеріалу та виховуватиме розуміння власної історії. Також сприятиме співпраці учнів та вчителя на цьому конкретному уроці. Для даного уроку домашнє завдання - повторити викладенний матеріал вчителем дома. Домашнє завдання сприятиме кращому розумінню учнями викладеного матеріалу вчителем.

Шостий урок з теми, яка наведена вищє. Він називається Радянсько-польська війна і Україна (див. дод. З.). Для даного уроку рекомендуються методичні рекомендації, які наведині нижче.

Зробити велику увагу учнів на бойові дії та створення таблиці про сили сторін в Радянсько-польській війні - це сприятиме розумінню учнями викладеного матеріалу вчителем на наочному прикладі та виховувати учнів розуміння в учнів, який стан на той час в Україні. Домашнє завдання до даного уроку є повторення викладеного матеріалу вчителем в дома. Яке буде сприяти розумінню учнями вчителя.

Сьомий урок з теми, яка наедена вищє. Цей урок називається «Повстанські рухи. Поразка українського визвольного руху» (див. дод. И). Для цього уроку рекомендуються такі методичні рекомендації, які наведині нижче.

Для даного уроку можна також використати вправу в группах «Знаю - хочу дізнатися - дізнався» про повстанський рух. Що сприятиме розумінню учнями історії власного народу та причини поразки Української революції - це також буде сприяти кращій співпраці учнів та вчителя вивченому матеріалі. Домашнє завдання для даного уроку повторити вивченний матеріал за 7 уроків з теми «Українська державність 1917-1921 рр» [13].

Висновок

Поняття наочності є дуже важливим у методиці викладання історії. Наочність у навчанні - дидактичний принцип, згідно з яким навчання будується на конкретних образах, безпосередньо сприйнятих учнями. Відзначаючи найбільшу пропускну здатність інформації в органів зору, принцип наочності ставиться на перше місце. Проте він передбачає не тільки опору на зір, але і на всі інші органи чуття. Наочні посібники самі по собі в процесі навчання ніякої ролі не грають, вони ефективні тільки у поєднанні зі словом учителя. Не всяке сприйняття і не завжди продуктивно, він може бути таким тільки при активному мисленні, при виникненні питань і прагненні учнів знайти в них відповіді.

Наочні методи навчання мають можливість показати розвиток явищ, їх динаміку, повідомляти навчальну інформацію певними дозами і управляти індивідуальним процесом засвоєння знань. Вони стимулюють пізнавальні інтереси учнів, створюють при певних умовах підвищене емоційне ставлення учнів до навчальної роботи, забезпечують різнобічну формування образів, сприяють міцному засвоєнню знань, розуміння зв'язку наукових знань з життям, при цьому економлячи час вчителів.

Значно більш широке застосування має образотворча наочність. До неї відносяться твори історичного живопису, навчальні карти з історії, ілюстрації, фотографії, портрети, карикатури, художні, навчальні та документальні кінофільми, а також макети, моделі.

Особливий вид наочності представляє умовно-графічна наочність, тобто вираз історичних явищ мовою умовних знаків. Сюди відносяться карти, схематичні плани, схеми, діаграми, графіки.

Використання умовно-графічної наочності практиці буде сприяти кращому розумінні учнями вчителя та викладеного матеріалу. В практиції частинні даного дослідження використання умовно-графічної наочності з теми «Українська державність 1917-1921 рр». Для даної теми рекомендується використання засобів умовно-графічної наочності. Вона буде сприяти кращому розумінню матеріалу, який був викладений вчителем.

Вимоги використання умовно-графічної наочності до даної теми. Ці таблиці, схеми та інші види наочності повинні відповідати структурі уроку та навчальній программі для учнів 10 класу та також сприяти крашому розумінню матеріалу учнями викладеного вчителем. Тому і рекондується для учнів 10 класу використовувати засоби умовно-графічної наочності.

До кожного уроку з теми «Українська державність 1917-1921 рр». Потрібно підходити з різними видами умовно-графічної наочності, які будуть сприяти кращому розумінні учнями викладеного матеріалу вчителем та ткаож рекомендується давати до дому для учнів 10 класу домашнє завдання з елеметами умовно-графічної наочності, що буде сприяти самостійності учнів та виховуватиме патріотизм до історії власної держави та іщє вміння самостійно висловлювати логічні думки над дуже важливою темою «Українська державність 1917-1921 рр». Яка приведе до розуміння в чому причина поразки Української революції.

Методичні рекомендації до використання умовно-графічної наочності з теми «Українська державність 1917-1921 рр». Використання елементів умовно-графічної наочності та інших видів наочності буде сприяти крашому розумінні учнями викладеного матерілу, що призведе до розуміння кожного уроку з теми «Українська державність 1917-1921 рр». Ця тема є дуже важливою для виховання в учнів розуміння історії власної держави та вміння розуміти негативні тенденції в минулом щоб вони ніколи не повторилися.

Тому умовно-графічна наочність та інші види наочності є дуже важливим елементом при вивченні історії України та Всесвітньої історії. Умовно-графічна наочність потрібна для викладання матерілу вчителем для того на прикладах логічних таблиць, схем та інших елементів наочності учні могли робити грунтовні висновки та розуміти викладенний матеріал вчителем.

Список використанної літератури і джерел

1. Богданова О. Використання методик розвитку критичного мислення на уроках історії / О. Богданова // Історія України. - 2006. - №9. - С. 6-12;

2 Воронина Е.А. Использование контурных карт для организации контроля знаний / Е.А. Воронина // Преподавание истории в школе. -2004. - №8. - С. 46-48.;

3. Годер Г.И. Преподавание истории в 5 классе. Пособие для учителя /. Г.И. ГОДЕР // - М., 1985. - С. 63-73;

4. Десятов Д. Використання наочності як засобу формування предметних компетентностей учнів на уроках історії // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - 2011. - Вип.88, - С. 80-84.

5. Желіба О.В. Методика викладання історії засобами умовно-графічної наочності. Посібник для студентів. - Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ, 2003. - с. 148.;

6. Желіба О. Використання таблиць на уроках історії в 10-11 класах // Історія в школах України. - 2001. - №4. - С. 33-34; №5. - С. 28-32.;

7. Козлова Н.В. Карта на уроках історії / Н.В. Козлова // Історія та правознавство. - 2007. - №12. - С. 8-10.);

8. Коменский Я.А. Великая дидактика / Избр. пед. соч. - М., 1982. С 302-303.;

9. Короткова М.В. Наочність на уроках історії: Практ. Посібник для вчителів. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2000. - С. 176.;

10. Короткова М.В., Студенікін М.Т. Методика навчання історії в схемах, таблицях, описах: Практ. Посібник для вчителів. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 1999. - С. 192.;

11. Мороз П. Проблемне навчання та дослідницькі методи на уроках історії (на прикладі теми «Утворення давньоєгипетської держави». Історія стародавнього світу. 6 клас / П. Мороз // Історія в школах України. - 2006. - №10. - С. 16-23.;

12. Никифоров Д.Н., Скляренко С.Н. Наглядность в преподавании истории и обществоведения. - М., 1978. - С. 12.)

13. Пометун. О. І. Гупан. Н.М. Історія України: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академічний рівень / О. І. Пометун, Н.М. Гупан. - К.: Видавничий дім «Освіта», 2012. 99-148 с;

14. Пометун. О.І Фрейман Г.О. Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. - К.: Генеза, 2006 с 169-170,176-183;

15. Сластенін В.А. Педагогіка: Учеб. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів / В.А. Сластенін, І.Ф. Ісаєв, Є.М. Шиянов; Під. ред. В.А. Сластенина. - М.: Видавничий центр «Академія», 2002. - С. 576;

16. Степанищев А.Т. Методика викладання та вивчення історії: Учеб. посібник для студ. вищ. навч. закладів: У 2 ч. - К.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2002. - Ч. 1. - С. 304.;

17. Студенікін М.Т. Методика викладання історії в школі: Учеб. для студ. вищ. навч. закладів. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2002. - С. 240; 18. Тоболін В. Вивчення життя і діяльності історичних осіб через використання схем-портретів // Історія в школах України. - 1999. - №1. - С. 25-28.

Размещено на Allbest.ru

...