Методи емпіричного і теоретичного дослідження у дидактиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи емпіричного і теоретичного дослідження у дидактиці

Вивчення літератури, документів і результатів діяльності учителя і учнів використовуються в ході всього дослідження, однак на різних етапах дослідження зазначений метод виконує різні функції. Наприклад, на початку дослідження він допомагає ознайомитися з сучасним станом проблеми, сформулювати базову педагогічну концепцію, виявити неясності і “білі плями” у досліджуваній проблемі, відділити відоме від невідомого і т.д.

На пізніших етапах дослідження використання цього методу допомагає дослідникові уточнити і відкоректувати гіпотезу дослідження, його задачі й логіку всього дослідження.

Джерелом фактичного матеріалу служить різноманітна поточна документація шкіл та інших навчальних закладів і установ освіти: класні журнали, письмові роботи, контрольні і перевірочні роботи, малюнки, інші учнівські роботи. Вивчення результатів діяльності учнів дає матеріал для того, щоб визначити рівень досягнення цілей навчання і виховання, а отже оцінити й ефективність роботи вчителя, виділити елементи знань, які найгірше і які найкраще засвоєні.

Спостереження. Воно полягає в безпосередньому сприйманні явищ, фактів, процесів за участю органів відчуттів. Інколи має місце й опосередковане сприймання явищ через опис іншими людьми, які самі безпосередньо його спостерігали.

Спостереження, як вважають вчені-педагоги і психологи, полягає в тому, що у свідомості дослідника відображаються і фіксуються зміни об'єкта, що вивчається, а саме його кількісно- якісні, структурні і векторні зміни.

Спостереження, як метод дослідження, якісно відрізняється від звичайного спостереження в першу чергу тим, що воно цілеспрямоване і здійснюється на основі певного плану.

Об'єктом спостереження у дидактиці, як правило, є діяльність учителя, або діяльність учня, або те і друге разом. Спостерігач, коли він веде спостереження, вже перед його початком має своє уявлення про структуру, зміст, призначення, тобто створив свою модель об'єкта і предмета, що вивчається. Тому в процесі спостереження він намагається знайти і підтвердження своїй моделі, і протиріччя з нею. Саме вони аналізуються і їх вивчення дає можливість багато чого побачити чи почути про певний об'єкт або явище. урок емпіричний дидактичний спостереження

При всіх своїх позитивних якостях метод спостереження має і деякі негативні риси, він, наприклад, не дозволяє активно втручатися у процес, що вивчається, змінювати ситуацію.

Опитування вчителів та учнів. Як метод наукового дослідження опитування виступає у двох формах: інтерв'ю та анкетування. Опитування відображає суб'єктивні думки й оцінки. Інколи ті, що опитуються, здогадуються про те, що від них вимагається, тому інформація, яку отримує дослідник від опитуваних, не завжди об'єктивна. Науковці вважають, що метод опитування слід розглядати як засіб збору первинного матеріалу, що підлягає переперевірці іншими методами.

Методика проведення опитування має деякі особливості. Наприклад, запитання необхідно ставити коректно і не завжди прямо (“в лоб”), вони не повинні бути з підказкою. Велику і надійну інформацію дають непрямі запитання, тому тема бесіди не завжди збігається з дослідницькою темою.

При опитуванні, як було вже підкреслено, відображається суб'єктивна думка респондентів, тому важливо виявити в цих відповідях об'єктивний зміст і об'єктивні тенденції в розвитку досліджуваної проблеми.

Метод незалежних експертних оцінок. Він є одним з високо економічних і ефективних методів дослідження. Суть цього методу в наступному. Відбирають авторитетних спеціалістів у тій чи іншій педагогічній галузі і шляхом опитування з'ясовується думка кожного з них щодо предмета дослідження. Потім результати письмового опитування (це може бути анкетування) аналізуються, під даються статистичній і змістовій обробці.

Великого значення набуває вибір точної і зручної системи оцінок і оцінювальних шкал, вагових коефіцієнтів до всіх питань анкети чи опитувальника.

Метод вивчення передового педагогічного досвіду. Цей метод допомагає розв'язанню таких задач: виявлення елементів нового, раціонального, що народжується в щоденному творчому пошуку передових педагогів; вивчення доступності й ефективності науково-методичних рекомендацій; виявленню рівня функціонування педагогічного процесу.

У процесі вивчення передового педагогічного досвіду виявляються, узагальнюються, стають надбанням науки і практики зерна нового, знайдені в масовій педагогічній практиці: оригінальні підходи, прийоми, цікаві методичні системи тощо. Відомий дидакт М. Скаткін виділяє два види передового педагогічного досвіду: педагогічну майстерність і новаторство.

Педагогічна майстерність полягає в умілому педагогічно грамотному поєднанні рекомендацій науки, яке найповніше відповідає психологічним особливостям конкретного учителя, його фактичним і професійним знанням, його педагогічному кредо.

Якщо педагогічна майстерність спрямована на удосконалення навчально-виховного процесу, то педагогічне новаторство зачіпає фундаментальні основи навчання і виховання, тобто докорінно змінює сам навчально-виховний процес.

Вивчення передового педагогічного досвіду передбачає здійснення певної послідовності етапів, а саме:

* виявлення цього досвіду;

* вивчення його;

* опис цього досвіду;

* узагальнення його;

* впровадження у широку педагогічну практику.

Як відзначають філософи, у XX столітті практика йшла попереду і вела за собою науку, а зараз вона йде позаду і штовхає науку перед собою. Зазначена тенденція проявляється і у сфері співвідношення педагогічної науки і практики навчання і виховання. Наука повинна випереджати практику, пропонувати їй свої розробки, ідеї, технології, підходи.

Зрозуміло, що нове виникає в надрах і на базі старого, перевіреного. Базуючись на силі уяви, передбачення, прогнозування дослідник будує модель нового ще не існуючого в практиці і перевіряє цю модель безпосередньо в практиці.

Метод внесення запланованих, спеціально розроблених зміну навчально-виховний процес, який передбачає одержання нової якості навчання і виховання з наступною перевіркою і оцінкою і є дослідом педагогів.

Дидактичний експеримент. У перекладі з латинської мови слово “експеримент” означає проба, дослід. У науці під експериментом розуміють науково поставлений дослід, спостереження досліджуваного явища в точно врахованих умовах, які дають можливість слідкувати за ходом явища і відтворювати його при повторенні цих умов. Характерна риса експерименту - заплановане втручання людини у явище, що вивчається, можливість його багаторазового відтворення у змінених умовах. Маючи змогу змінювати умови, при яких явище буде відтворено, експериментатор одержує можливість прослідкувати розвиток окремих сторін і зв'язків цього явища.

Експеримент застосовують для перевірки гіпотези дослідження, перевірки й уточнення висновків, встановлення фактів.

Для проведення дидактичного експерименту відбирають експериментальні і контрольні класи, групи, школи. Але, власне експеримент, проводиться тільки в експериментальних класах. Складність проведення експерименту полягає в тому, що необхідно дотримати багато однакових умов як в експериментальних, так і в контрольних класах (групах, школах), бо тільки за цих обставин різниця в кінцевих результатах навчання може бути обумовлена і пояснена дією чинника, вплив якого досліджується. Мається на увазі, що склад учнів за своїми пізнавальними, розумовими здібностями як в експериментальних, так і в контрольних класах (групах) не повинен істотно відрізнятися, учитель, працюючи в обох групах класів, має однаково відповідально і вимогливо ставитися до організації навчання. Мають бути дотримані однакові умови навчання (розклад, приміщення, інші чинники).

Складність дидактичного експерименту полягає ще й у тому, що для одержання об'єктивних висновків у експерименті має брати участь велика кількість учнів, іншими словами об'єм вибірки досліджуваних повинен бути достатній для того, щоб можна було застосовувати методи статистичної обробки результатів експерименту, а це, як правило, реалізувати не дуже просто. Хоча б тому, що збільшення числа учасників експерименту (як учителів, так і учнів) приводить до того, що зрівняння зовнішніх умов для обох груп класів стає практично важко здійснюваним.

Оскільки дидактичний експеримент проводиться в природних умовах навчання і виховання, то діє ще одна вимога, а саме: те, що пропонується для експерименту, не повинно нашкодити навчальному процесові взагалі і кожному, учневі зокрема. Тому експериментові піддаються продумані, обґрунтовані в усіх відношеннях ідеї, способи, методи і т.д.

У науково-дослідній практиці широкого застосування набув так званий абсолютний експеримент. Він застосовується тоді, коли необхідно знайти оптимальний варіант умов, засобів навчання, методів навчання і виховання.

Особливим видом експерименту є створення експериментальних ситуацій. Виділяють також експеримент констатувальний (він дає уявлення про стан досліджуваної проблеми) і формувальний, коли здійснюється експериментальна перевірка нових систем навчання.

Такий експеримент, коли зрівнюють усі останні умови, а різницю в результатах навчання відносять за рахунок досліджуваного чинника, будується на принципі єдиної відмінності. Проводять ще експеримент за принципом єдиної подібності. Він не вимагає зрівнювання умов, а організується в різних умовах. І якщо в усіх випадках експериментальна новинка дає позитивний результат, то його відносять саме за рахунок внесеного удосконалення.

Размещено на Allbest.ru