Поняття виховання

Тлумачення поняття виховання у широкому та вузькому значеннях слова. Можливі напрями розвитку людської цивілізації. Походження слова "педагогіка", виокремлення стадії розвитку педагогічної науки. Основні методи науково-педагогічного дослідження.

Рубрика Педагогика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 09.07.2017
Размер файла 20,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

9

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття виховання

Поняття виховання тлумачиться у широкому та вузькому значеннях слова. Поштовхом для виникнення виховання було виробництво знарядь праці і зв'язана з ним необхідність передачі досвіду користування ними, удосконалення існуючих та виготовлення нових, досконаліших.

Виділяються декілька можливих напрямів розвитку людської цивілізації. Людство у своєму розвитку могло рухатися у найрізноманітніших напрямах, залежно від того, який бік людської активності отримав переважаючий розвиток. Крім технічної цивілізації могла розвиватися біологічна, біотехнічна, духовно-медіативна. Якби, наприклад, древня людина стала розвивати свої тілесні сили, виявляти величезні резерви власної фізичної природи, то це призвело б до наслідків, які сьогодні навіть важко уявити.

Найстарішою теорією виховання є теорія слухняності і покірності. Слухняність і покірність, за цією теорією, є основним принципом життя. Своєї повноти і завершеності вона досягла у китайців. Ця теорія була взята на озброєння у рицарському вихованні.

Походження слова “педагогіка”, виокремлено стадії розвитку цієї науки: народна педагогіка - духовна педагогіка, світська педагогіка. Показано, що сучасна педагогіка - це комплекс наук про виховання людини. Певна увага приділена розкриттю суті основних понять і категорій педагогіки.

Описано шлях, який пройшла дидактика у своєму розвитку, починаючи від Я. Коменського. Зауважено, що, наприклад, принцип природовідповідності він розглядав як природонаслідування, тобто як відповідність зовнішнім формам природи. Й. Песталоцці, навпаки, природовідповідність розумів як відповідність усіх дій учителя природі дитини, тобто акцентував увагу на внутрішній бік природовідповідності. Якщо Я. Коменський розумів наочний як такий, якому можна дати механічний чи геометричний образ, то Й. Песталоцці під наочним розумів, як зведення до елементарного.

Наступний крок у розвитку дидактики зробив видатний німецький педагог А. Дістервег (1790-1866). Крім того, що він пропагував і поширював вчення Й. Песталоцці, він ввів принцип культуровідповідності, який доповнює принцип природо відповідності. Він розкрив необхідність активного начала у засвоєнні учнями знань, показав взаємозв'язок, взаємообумовленість правил і принципів навчання, їх відносність, податливість, варіативність. Це йому належать слова: “Істина перебуває у вічному русі разом з людським родом. Ніщо не постійне, окрім змін”.

Дуже вагомий внесок у розвиток педагогіки взагалі і дидактики, зокрема, зробив великий вітчизняний педагог Костянтин Дмитрович Ушинський (1824-1870). Він по праву вважається нашим педагогічним генієм. Проживши всього неповних 47 років і присвятивши педагогіці менше половини свого життя, він вніс неоціненний вклад у розвиток вітчизняної і світової педагогічної думки. К. Ушинський заклав основи нашої педагогіки. Значний внесок у розвиток дидактики вніс П.Ф. Каптєрев (1849-1922) та інші представники світової і вітчизняної педагогічної думки.

У радянський період дидактика розвивалася у напрямі пошуку шляхів наукового обґрунтування змісту навчання, вирішення проблеми методів навчання.

Проблема методів навчання привертала до себе багатьох педагогів-дослідників, був досить добре опрацьований дослідницький метод навчання, який має значні можливості для розвитку активності та самостійності учнів, йому навіть приписувалась провідна роль у шкільному навчанні.

Значний внесок у розробку багатьох дидактичних проблем зробив відомий радянський дидакт М. Скаткін. Ним були сформульовані такі принципи навчання, як принцип науковості, принцип зв'язку навчання з життям, інші принципи. У 60-70 роки, спираючись на дослідження видатного психолога Л. Виготського, був зроблений висновок про великі пізнавальні можливості дітей молодшого шкільного віку і переходу на трьохрічний курс початкового навчання (дослідження Л. Занкова), була висунута і обґрунтована ідея про необхідність вивчення основ наук на більш високому рівні узагальнення (концепція Д. Ельконіна, В. Давидова).

Принципово важливим виявилося положення про єдність змістової та процесуальної сторін навчання (В. Краєвський, І. Лернер). Отримав зовсім нове трактування принцип доступності у навчанні (Л. Занков), був введений принцип оптимізації навчально-виховного процесу (Ю. Бабанський).

Пошуки оптимальних умов для розвитку пізнавальної діяльності учнів, їх творчої самостійності привели до виникнення проблемного навчання (І. Лернер, М. Махмутов), впроваджувалося програмоване навчання, досліджувалися проблеми удосконалення класно-урочної системи навчання у поєднанні з індивідуальною та груповою побудовою занять, вводилося тестування.

В останнє десятиріччя актуальними для української дидактичної думки є проблема цілепокладання (структури і класифікації цілей навчання), розробки технологій навчання, системи контролю і оцінювання навчальних досягнень учнів (12-бальна шкала оцінювання), проблеми розвивального навчання у середніх і старших класах, перехід на диференційоване навчання, упровадження модульного навчання, удосконалення організаційних форм навчання, розробка і впровадження нових технологій навчання, розробка та впровадження у шкільну практику нестандартних уроків.

Сьогодні однією із найважливіших проблем є проблема змісту навчання у сучасній школі. В останній час спостерігається значне зміщення інтересів науковців і вчителів практиків до проблем педагогічних технологій, удосконалення організаційних форм навчання, в той же час як проблема змісту залишається збоку магістрального шляху розвитку педагогічної науки, хоча, ще К.Д. Ушинський відмічав, що кожен навчальний предмет розвиває учня настільки, наскільки дозволяє його зміст.

Методи науково-педагогічного дослідження

Вузлові питання теми:

Методологічні засади дидактики.

Про історичне та логічне в теоретичному пізнанні педагогічних явищ і фактів.

Основні педагогічні поняття теми: дидактичні дослідження, дидактичне явище, дидактичний процес, емпіричні знання, теоретичні знання.

Методологічні засади дидактики.

Дидактика, як і кожна наука, має свій об'єкт і свій предмет дослідження, і в добуванні знань про навчальний процес і його закономірності вона використовує специфічні для неї методи дослідження. Дуже важливо знати, на основі чого вона вибудовує свою логічну структуру, тобто виявляє свій об'єкт і предмет дослідження, формулює свої завдання, конструює свої методи дослідження.

Я.А. Коменський для отримання дидактичних знань змушений був конструювати такий метод дослідження, застосування якого дозволило йому отримати певні знання про процес навчання, про шляхи вирішення низки дидактичних проблем. Цей метод він назвав методом паралелізму природного і штучного. Вся його “Велика дидактика» повністю побудована на застосуванні цього методу.

Однією зі складових методу наукового пізнання педагогічної дійсності є спосіб пізнання, тобто схема дій щодо вивчення цієї дійсності. Він, цей спосіб, дає можливість вирішувати завдання конкретної галузі педагогічної науки. Відповідь на низку запитань щодо вирішення дидактичних проблем дає методологія науки, зокрема методологія дидактики.

Під методологією розуміють загальну систему теоретичних знань, які виконують роль провідних принципів наукового пізнання, шляхів та засобів реалізації наукового дослідження педагогічної дійсності. Тобто методологія - це система знань про способи дій щодо пізнання конкретної галузі. Особливістю методологічних принципів є те, що вони окреслюють вихідні наукові позиції, загальні для усіх галузей знань, але одночасно вони є теорією наукового пізнання у конкретній галузі науки. Водночас, як підкреслює відомий український педагог С.У. Гончаренко, методологія і теорія наукового пізнання мають певні відмінності, а саме: теорія пізнання досліджує процес пізнавальної діяльності, його змістовий бік, у той же час як методологія акцентує увагу на методах, шляхах добування наукових знань.

У своїй праці “Педагогічні дослідження» він пише, що в науці розрізняють три рівні методології. Зміст першого з них - це філософські знання. Вони охоплюють філософські основи науки, світоглядну функцію цієї науки та загальнонаукові положення. Другий рівень - це загальнонаукова методологія (системний, синергетичний, діяльнісний, особистісно-розвивальний підходи, логічна структура дослідження: гіпотеза, об'єкт, предмет, мета завдання дослідження).

Третій рівень - це конкретно-наукова методологія, це сукупність методів, принципів і процедур, які застосовується у тій чи іншій конкретній галузі знань.

Якщо перенести вище викладену інформацію в площину дидактики, тобто у площину теорії навчання, то ці рівні виглядатимуть так. Перший рівень: його методологічну основу складають закон єдності і боротьби протилежностей, закон заперечення заперечень, закон переходу кількісних змін у якісні та ін. Другий рівень наповнено таким дидактичним змістом: об'єкт і предмет дидактики, її мета і завдання, і не формальне декларування застосування того чи іншого підходів у процесі аналізу дидактичних фактів, явищ, а конкретне, предметно-операціональне застосування вказаного підходу. У нашому посібнику до вивчення дидактичних явищ, фактів, процесів, які є цілісностями, застосовано метод системно-змістової декомпозиції предметних знань у формі системної призми.

виховання педагогіка педагогічне дослідження

Третій рівень - це метод паралелізму природного і штучного в інтерпретації Я.А. Коменського, принцип органічного поєднання історичного і логічного в дидактиці, характеристика елементів дидактичної системи тощо.

С.У. Гончаренко виділяє такі методологічні принципи: принцип об'єктивності, принцип всебічності, принцип сутнісного аналізу, принцип єдності історичного і логічного, принцип системності, принцип детермінізму, принцип розвитку, принцип єдності зовнішніх впливів та внутрішніх умов, принцип активної діяльності особистості.

Одним із дидактичних понять є поняття дидактичної системи. Дидактична система - це не лише її елементи (а кожна система складається з її елементів), це не меншою мірою й ті зв'язки, які діють між ними. Оскільки закони, закономірності - суть зв'язки, істотні, необхідні, стабільні, то зрозуміло, що пошук дидактичних законів і закономірностей відбувається на тих лініях зв'язків, які функціонують в організмі самої дидактичної системи. Це дуже важлива думка, оскільки вона істотно звужує поле дії, а отже і поле пошуку законів і закономірностей навчання. Навіть просто поглянувши на схему дидактичної системи можна з впевненістю сказати, що, наприклад, існує певна залежність вибору методів навчання від цілей навчання, обумовленість вибору засобів навчання методами навчання, змісту навчання цілями.

Взаємодія “учитель-учень” - це процес, діючими особами в нього входять як учитель, так і учень, і результативність цього процесу оцінюється по тому, які знання, уміння і навички, а також, які компетенції і компетентності отримує учень, як змінюється рівень його розумового розвитку та ступінь його вихованості. Це, врешті-решт, означає, що існування самої залежності, зв'язків між елементами дидактичної системи оцінюється за результативністю впливу цих зв'язків на особистість учня. Отже, критерієм дієвості й ефективності зв'язків між різними елементами дидактичної системи є результативність впливу цих зв'язків на знання, уміння, навички учня, компетенції та рівень його розумового розвитку. Тому й дидактичними назвемо ті дослідження, які досліджують ефективність процесу навчання залежно від різноманітних чинників.

Метод дидактичного дослідження - це сукупність дій, спрямованих на виявлення і вивчення дидактичних фактів, явищ, процесів і їх закономірностей. Без фактів не може бути наукових знань. За висловом І. Павлова, факти - це повітря вченого, це необхідна умова самого наукового дослідження. Але наука полягає не в тому, щоб накопичувати факти, а в тому, щоб їх описувати, аналізувати, пояснювати, узагальнювати, передбачати, прогнозувати.

Дидактика опирається на низку дуже важливих у педагогічному відношенні фактів, явищ, процесів. Наприклад, таким є факт залежності ефективності навчання від вибору методів навчання (у народній педагогіці відомий у такому формулюванні: повчання намучить, приклад научить; краще один раз побачити, ніж сто разів почути тощо), урок, наприклад, - дуже складне педагогічне явище, для виникнення якого необхідно створити відповідні умови, при яких воно виникає в усій своїй повноті і цілісності.

У педагогіці є багато цікавих фактів. Скажімо, навчання за методикою відомого вчителя-новатора В. Шаталова, яке приводить до обов'язкового засвоєння навчального матеріалу, принаймні на репродуктивному рівні, вимагає певної побудови процесу навчання і своєрідних засобів вираження інформації, яка пред'являється для засвоєння. Як відомо з психології до матеріалу, який вивчається, учитель повинен повернути учня 7±2 разів, тобто забезпечити підкріплення цього матеріалу в пам'яті в середньому сім разів тощо.

Процес - це розгортання явища в часі. Наприклад, процес освоєння якого-небудь практичного уміння чи навички, процес засвоєння навчального матеріалу при програмованому навчанні, чи при проблемному навчанні - це явища, які розгортаються в часі, а вивчення того чи іншого факту, явища, процесу, закономірностей, які діють, у будь-якому випадку спрямоване на те, щоб надати нової якості знанням, умінням, навичкам учнів, піднести їх розумовий розвиток.

Дослідження будь-якого явища здійснюється двома шляхами. Один - це сходження (рух думки) від часткового, конкретного, даного у сприйняттях і уявленнях, до абстрактного, загального; другий - рух від абстрактного до конкретного.

Рух пізнання першим шляхом пов'язаний з виокремленням складових, частин об'єкта дослідження, зв'язків його сторін. Кожна з них вивчається ізольовано одна від одної і на цій основі формулюються поняття і залежності. Після цього виявляється їх внутрішня єдність, об'єкт вивчення відтворюється як єдність усіх його сторін, як цілісність, розкриваються закони його функціонування і розвитку. Все це дає основу для виділення елементарної структурної одиниці, від якої здійснюється сходження до все більш розвинутих і різноманітних форм досліджуваного об'єкта чи процесу. Таким чином пізнання відбувається як рух думки від чуттєво сприйманого, конкретного, від явища, емпіричних фактів до абстрактного, загального, понять, моделей, теорій, принципів і далі від абстрактних категорій знову до конкретного, але вже “освітленого” науковим аналізом і до науково організованої практики.

Виділяють два рівні пізнання - емпіричний і теоретичний. І один, і другий дають наукове знання, але знання, одержані на кожному з них мають істотні відмінності.

Знання, одержані на емпіричному рівні - емпіричні знання. Характерною ознакою емпіричного об'єкта дослідження - його доступність для чуттєвого сприймання. Як емпіричний об'єкт виступають такі властивості, зв'язки і відношення речей і явищ, які виявляються в ході спостережень, експерименту, в ході практичної діяльності.

Результати емпіричного дослідження виражаються як у формі встановлення фактів, так і у вигляді емпіричних узагальнень, емпіричних залежностей. Такими залежностями є залежність міцності запам'ятовування від числа повторень, залежність успіху в навчанні більше від працездатності, ніж від здібностей школяра тощо.

Емпіричні залежності фіксують загальне, те, що повторюється в доступних чуттєвому сприйняттю явищах.

Обмеженість емпіричного знання в тому, що з його допомогою не можна розкрити причинно-наслідковий зв'язок, проникнути в глибинну суть факту, явища чи процесу, виявити рушійні сили тощо.

Теоретичний рівень пізнання дає теоретичне знання, з допомогою якого дослідник проникає в суть об'єкта вивчення, розкриває його внутрішню структуру, механізм функціонування і розвитку. Теоретичні знання мають велику пояснювальну силу, тобто з їх допомогою можна пояснити хід протікання явища чи процесу, закони і закономірності, передбачувати і прогнозувати нові факти й залежності.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Предмет педагогіки та її основні категорії. Роль спадковості і середовища в розвитку і формуванні особистості. Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості. Загальна характеристика логіки і методів науково–педагогічного дослідження.

    шпаргалка [53,4 K], добавлен 14.05.2009

  • Розвиток педагогіки, як науки. Педагогіка - наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості. Предмет, завдання і методологія педагогіки. Методи і порядок науково-педагогічного дослідження. Зв’язок педагогіки з іншими науками.

    реферат [40,9 K], добавлен 02.02.2009

  • Предмет і завдання педагогіки. Роль вітчизняних педагогів у розвитку педагогічної думки. Емпіричні методи педагогічного дослідження. Вікові етапи розвитку особистості школяра, мета національного виховання. Самовиховання вчителя і професійна майстерність.

    шпаргалка [1,2 M], добавлен 01.12.2010

  • Методи виховання дітей у сім'ї, їх напрями та еволюція з найдавніших часів до сьогодні. Гра як найбільш доступний і цікавий вид діяльності для дитини, її значення в становленні особистості. Методи трудового виховання. Народна педагогіка про виховання.

    контрольная работа [32,7 K], добавлен 18.10.2010

  • Дослідження ґенези становлення громадянського виховання в історії англійської педагогічної думки. Основні методи, форми та засоби громадянського виховання британських старшокласників, можливі шляхи використання позитивного британського досвіду в Україні.

    автореферат [146,9 K], добавлен 16.04.2009

  • Виховання і розвиток особи. Закон паралельного педагогічного розвитку А.С. Макаренко. Виховний колектив, завдання педагогічної дії. Психологічні концепції мислення і їх філософська основа. Суть мислення як процесу вирішення завдань, операції мислення.

    реферат [19,6 K], добавлен 25.07.2009

  • Дослідження поняття виховання, його структури та значення. Огляд виховного процесу у середній школі, що включає в себе різні напрями, принципи, засоби та методи. Аналіз специфіки уроку іноземної мови як фактору, що забезпечує розумове виховання школярів.

    курсовая работа [46,7 K], добавлен 24.01.2012

  • Сім’я як соціальний інститут суспільного розвитку. Поняття про сім'ю як один з факторів розвитку особистості. Типи сімей за стилем виховання. Шляхи і засоби підвищення психолого-педагогічної культури батьків. Вимоги до батьків у процесі виховання дитини.

    курсовая работа [59,2 K], добавлен 17.10.2010

  • Слово як могутня зброя. Значення художнього слова в житті людини. Дидактична функція фольклору та художньої літератури. Прояви художнього стилю в мові дітей. Моральне виховання дошкільників. Роль рідного слова у вихованні й розвитку творчих здібностей.

    реферат [23,9 K], добавлен 27.12.2012

  • Дослідження соціально-педагогічних засад сімейного виховання та його впливу на розвиток особистості дитини. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства. Аналіз педагогічної спадщини видатних педагогів у контексті розгляду сімейного виховання.

    дипломная работа [118,8 K], добавлен 27.05.2014

  • Народні погляди на красу та прилучення дітей до прекрасного. Засоби виховання естетичної культури в сім’ї. Методи та засоби естетичного виховання дітей дошкільного віку. Засоби, завдання, основні напрями та проблеми естетичного виховання учнів у школі.

    курсовая работа [57,5 K], добавлен 18.11.2010

  • Сутність, основні категорії педагогіки - науки, яка вивчає процеси виховання, навчання та розвитку особистості. Виховання, як цілеспрямований та організований процес формування особистості. Вчитель, його функції, соціально-педагогічні якості і вміння.

    реферат [19,1 K], добавлен 30.04.2011

  • Поняття та предмет методології педагогіки і визначення її основних проблем. Емпіричний, теоретичний і методологічний рівні науково-педагогічного дослідження та його принципи. Мета, послідовність визначення завдань і формулювання гіпотези експерименту.

    контрольная работа [31,8 K], добавлен 01.12.2010

  • Поняття розвитку та його розгляд в різних теоріях особистості. Взаємозв’язок розвитку, навчання, виховання і освіти. Педагогіка як наука про освіту: об’єкт, предмет, задачі. Дидактика як педагогічна теорія навчання. Управління навчальною діяльністю.

    курсовая работа [65,3 K], добавлен 13.12.2010

  • Гра, змагання, заохочення і покарання - головні методи регулювання і стимулювання діяльності та поведінки вихованців. Колектив і його роль у вихованні школярів, стадії розвитку. Завдання і зміст морального виховання, основні шляхи і засоби процесу.

    контрольная работа [29,1 K], добавлен 02.05.2011

  • Вікові особливості молодших школярів як основна передумова особливостей музичного виховання. Основні напрями індивідуалізації та диференціації процесу навчання. Проблема розвитку вокальних навичок, слуху. Основні засади системи Д. Огороднова, її переваги.

    курсовая работа [42,5 K], добавлен 28.01.2014

  • Поняття та загальна характеристика методів виховання, що використовуються на сучасному етапі, їх класифікація та різновиди, основні етапи еволюції та вдосконалення. Особливості безпосереднього виховного впливу, оцінка їх практичної ефективності.

    контрольная работа [27,3 K], добавлен 21.11.2010

  • Поняття, завдання, зміст і засоби розумового виховання дітей. Визначення та психологічні особливості ранньої обдарованості. Принципи правильного виховання обдарованих дітей у сім’ї, яке сприяє розвитку їхніх здібностей та кращій соціальній адаптації.

    курсовая работа [40,3 K], добавлен 14.04.2013

  • Зміст педагогічного поняття "виховання" як суспільно-історичного явища. Предмет виховного впливу. Теорія виховання як наукова і навчальна дисципліна. Мотиваційні якості особистості вихованця. Постійний, опосередкований та змінний виховний вплив.

    контрольная работа [18,4 K], добавлен 24.10.2010

  • Система освіти в Україні і принципи її побудови. Педагогічна професія, її призначення. Взаємообумовленість процесів виховання, навчання і розвитку. Методи формування учнівського колективу. Закономірності і принципи навчання. Типи і структура уроку.

    шпаргалка [115,6 K], добавлен 02.07.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.