Основні поняття і категорії педагогіки

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Основні поняття і категорії педагогіки.

Для того, щоб далі вести розмову про структурні частини педагогіки, нам необхідно розглянути поняття і категорії педагогічної науки. Ядро кожної науки складають її категорії і поняття. Категорії - це гранично загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні, закономірні зв'язки і відношення реальної дійсності і пізнання. Сучасна філософія розглядає їх як результат узагальнення досвіду історичного розвитку пізнання і суспільної практики. Виявлення основних понять конкретної науки дає можливість осмислити і розкрити логіку її розвитку. Як і в філософії у кожній конкретній науці кожна з категорій може бути осмислена лише як елемент всієї системи категорій. Оскільки категорії - поняття, то стисло виділимо ті риси, які характеризують поняття.

Поняття - це форма думки, яка відображає в узагальненому вигляді предмети і явища дійсності і зв'язки між ними. Кожне поняття характеризується змістом і обсягом. Поняття виражається у вигляді окремих слів або словосполучень. Зміст поняття - це сукупність ознак предметів, які відображені в понятті. Наприклад, зміст поняття “їжа” розкривається властивістю задовольняти голод, а зміст поняття “електрон” охоплює декілька властивостей: це - складова частинка атома будь-якого хімічного елемента; це - частинка, яка є носієм найменшого негативного електричного заряду, це частинка, яку відкрив англійський фізик Вільям Томсон і за відкриття якої він отримав Нобелівську премію. Об'єм (обсяг) поняття - це множина предметів, кожному з яких належать ознаки, які відносяться до змісту поняття. Наприклад, поняття “стіл” має більший обсяг, ніж поняття “письмовий стіл”, оскільки в обсяг поняття “стіл” входить і поняття “письмовий стіл”.

Як і кожна наука, педагогіка має свої поняття і категорії. Найважливішими педагогічними категоріями є освіта, виховання, навчання, вона широко використовує і таку психологічну категорію, як “розвиток” у розумінні розумовий, психічний, фізичний, духовний, моральний, естетичний розвиток. Правильне і однозначне їх трактування є необхідною умовою пізнання педагогічних закономірностей.

Пізнання, як відомо, здійснюється в основному мисленням за допомогою понять, суджень, умовиводів. Кожна наука володіє своїм специфічним арсеналом логічних засобів мислення, за допомогою яких вона осмислює властивості та суть своїх об'єктів вивчення, кожна з них оперує своїми поняттями. Поняття - це форма думки, яка відображає певний об'єкт або клас об'єктів у їх істотних властивостях.

Кожна наука оперує поняттями різного ступеня узагальнення і значущості, але фундамент кожної з них складають основні поняття - категорії. Категорія - це гранично загальне поняття у рамках певної предметної області, це результат абстрагуючої діяльності мислення.

Проте пізнати життя і виробити своє ставлення до нього - завдання, яке може бути розв'язане тільки за умови, що учень весь час має бути, перебувати у вирі життя. А це означає, що завдання школи не стільки в тому, щоб готувати школярів до майбутнього життя, скільки організувати таке життя. Іншими словами життя школи складається з життя кожного учня, але так, щоб у кожному епізоді шкільного життя був хоч незначний вклад життя учня.

Кожен учень виробив свої життєві плани, свою траєкторію руху по шляху їх здійснення. Він надіється на школу, що вона йому допоможе в реалізації цих планів. І якщо з цього нічого не вийшло, то винна сама школа, вона не змогла виконати сподівань учня.

Як ми вже говорили вище, до основних категорій педагогіки входять виховання, освіта, навчання, розвиток. Однак є поняття, яке не є педагогічним, його природа психологічна. Але навряд чи можна було б побудувати педагогічну науку без його використання. Мова йде про особистість людини. Розглянемо суть цього поняття.

Особистість людини - це категорія педагогіки і психології. Людина - істота біологічна, однак педагогіку цікавить той бік соціального розвитку людини, який називають особистістю. Особистість - це результат соціального розвитку людини. Отже, це прижиттєве утворення, хоча в останній час, особливо в популярній психологічній літературі проводиться думка, що людина народжується особистістю. Для нас проблема особистості має дуже важливе значення, адже, якщо людина особистістю стає, то, отже, перед педагогікою стоїть завдання формування особистості, а не її розвитку. Якщо ж людина народжується особистістю, то проблема полягає у її розвитку, а не у формуванні. Зрозуміло, що ці два поняття не є тотожними, а отже і завдання педагогіки можуть бути сформульовані по-різному: формування особистості або розвиток особистості людини.

Поки що немає переконливих доказів щодо того, що людина народжується особистістю, тому ми будемо користуватися уявленнями про особистість як про прижиттєве утворення, а це означає, що основне завдання педагогіки - дослідження змісту і процесу формування особистості.

Багато відомих психологів працювало над проблемою особистості (А.Г. Ковальов, К.К. Платонов, Н.І. Непомняща, С.В. Рубінштейн та ін.). Створено ряд моделей особистості, нагромаджено багатий матеріал про особистість, проте жодна з них не є повною і вичерпною, тобто жодна з них не описує особистість всесторонньо і повно. Аналіз складових особистості за різними концепціями дав можливість спеціалістам виділити три найважливіші компоненти структури особистості, це: досвід особистості, механізми психіки і типологічні якості. Проте зрозуміло, що істинна структура особистості не вичерпується тільки цими компонентами. Вони є основними, але не єдиними. Звичайно, виглядало б дуже привабливим об'єктом педагогіки вибрати особистість людини, а предметом - закономірності її формування. Однак, не дано відповіді на питання: чим є особистість, системою чи системною властивістю, які компоненти як найповніше складають її структуру тощо. Тому зрозуміло, що вибирати в якості об'єкта і предмета дослідження для усієї науки речі дуже невизначені, це означає приректи її на те, щоб постійно вислуховувати зауваження, що ж це за наука, яка невідомо чим займається, раз її об'єкт і предмет навіть спеціалістам уявляються як у туманні. Проте, на основі поняття особистості, нехай навіть неточно і неповно визначеного, можна розгорнути зміст педагогіки хоча б у загальних рисах. Для цього необхідно вибрати структуру особистості за однією із концепцій і проаналізувати змістове наповнення цієї структури. На наш погляд найбільш вдалими є моделі особистості за Л.С. Рубинштейном та модель за К.К. Платоновим. Хоч жоден з авторів цих моделей не дає прямої відповіді на питання про те, чим є особистість: системою чи системною властивістю, в одних випадках про особистість говорять як про систему, в інших як про системну властивість. Функціонально-змістове наповнення цих системних утворень дуже різне. Залишимо це питання без відповіді і ми, однак, скористаємось такою думкою, що структуру має тільки система, отже коли говорять про особистість, то напевно мають на увазі, що це система.

Виберемо концепцію особистості за Рубінштейном.

Як слідує з цієї моделі, особистість - це система, яка включає в себе характерні риси біологічного та соціального розвитку.

Структуру цієї системи показано нижче на рис. 1.

педагогіка особистість психіка

Рис. 1. Структура системи “Особистість людини”

Позначення означають:

1 - спрямованість;

2 - знання, уміння і навички;

3 - індивідуально-типологічні якості.

Спрямованість включає в себе світогляд особистості, її погляди і переконання, ідеали, ідеї. Знання, уміння і навички - це весь той освітній фонд, яким володіє на даний час особистість, тобто, - це не знання і навички з якого-небудь одного навчального предмета, це всі знання, уміння і навички, якими людина володіє.

Індивідуально-типологічні якості включають у себе характер, темперамент, задатки, здібності, людські якості, такі як чесність, обов'язковість, працелюбність тощо.

Ці три компоненти взаємозв'язані і складають систему. Взаємодіючи між собою, будучи взаємозв'язаними, вони у своїй сукупності складають цілісну систему, отже стають елементами системи “Особистість”.

Як видно з цієї моделі, щоб змінити особистість, потрібно змінити структурні елементи системи (всі одночасно або принаймні один з них) та зв'язки між ними (між усіма парами елементів або принаймні між однією парою).

Зрозуміло, що педагогіка вивчає не тільки зміст усіх структурних елементів, але й закономірності їх позитивних змін з урахуванням тих зв'язків, які діють між цими елементами. Таким чином, результатом формування особистості є зміни у спрямованості особистості (новий або сформований світогляд, наукові погляди і переконання тощо), нові знання, уміння і навички, розвинуті індивідуально-типологічні якості (здібності, характер, темперамент, позитивні людські якості).

Як видно зі схеми, зміни елемента 1 - це результат виховання особистості, зміни елемента 2 - результат навчальної діяльності, зміни елемента 3 - це результат розвитку особистості. З цієї схеми й видно, що навчання, виховання і розвиток дитини - процеси взаємозв'язані і відбуваються або ж протікають одночасно, утворюючи навчально-виховний процес як цілісність і ця цілісність забезпечується зв'язками між усіма сторонами цієї цілісності.

Поняття виховання у педагогіці розглядається у широкому та у вузькому значенні слова. У широкому - виховання означає процес і результат передачі старшим поколінням молодшому поколінню того соціального досвіду, яким воно володіє з метою підготовки молоді до життя. Таке його розуміння відображає виховання як соціального явища. При такому трактуванні категорія “виховання” має найбільший обсяг і включає в себе освіту, навчання і розвиток людини. Воно враховує як цілеспрямований, так і стихійний, спонтанний вплив на людину всього, що її оточує, природа, суспільство, людина. За визначенням виховання ніби співпадає з освітою, але освіта - процес і результат цілеспрямованої передачі досвіду, в той же час як виховання включає в себе не лише цілеспрямований, але й стихійний вплив.

Інше трактування виховання носить чисто педагогічний зміст і розглядається як категорія педагогічна. Вона означає зміст, процес і результат формування світогляду, ідеалів, поглядів, переконань, звичок культурної поведінки, позитивних людських якостей. Вузьке педагогічне розуміння поняття виховання педагогіка тлумачить як формування конкретної людської якості, звички, якоїсь риси, світогляду тощо.

Загальновідомо, що будь-яке поняття, а складне тим більше, з'ясовується краще, якщо воно досліджується історично, коли вдається прослідкувати ті ступені, які впродовж багатьох віків пройшло це поняття. Недаремно Гегель говорив, що якщо хочеш вивчити предмет, вивчи спочатку його історію.

Нам імпонує розкриття цього питання у М.І. Демкова (Курс педагогіки, 1908 рік), тому й використаємо його логіку.

Щодо поняття освіти, то педагог зазначає, що на німецькій мові воно позначається терміном “Bildung”, на російській - “образование”. Отже на усіх трьох мовах зміст і обсяг цього поняття один і той же.

По Паульсену “Bildung” означає “моделировку какого-нибудь материала сообразно какой-либо ранее существующей формы или образу (Bild)”. За М.І. Демковим “образование” - “это внутреннее духовное формирование”, воно виходить за границі простого придбання знань і умінь.

Навчальний матеріал якого-небудь предмета, говорить автор “Дидактики як теорії освіти” Отто Вільман, є його вклад для розширення наших знань, а освітній зміст його є такий приріст, який повідомляється цим предметом пластичній силі нашого духу; те, що ми здобуваємо шляхом вивчення і вправ, може бути здобуто; раз надбана освіта залишається, хоча б засоби її у значній мірі були забуті.

Освіта є результатом діяльності, і притому діяльності як самого суб'єкта і співробітництва інших”.

Він же зауважує, що “образован тот человек, в котором, благодаря воспитанию и обучению, человеческие задатки развивались в индивидуальный образ, чисто и полно представляющий духовное существо человека (с. 8), або “то мы можем определить как образование” (цит. по Демкову, 3). Якщо ж повернутися до трактування поняття освіти, то варто скористатися російським відповідником цього поняття - “образование”. Його можна тлумачити як “образовивать”, тобто утворювати, складати, формувати, ростити. Ідеалом для наслідування для слов'янських народів є образ Ісуса Христа.

Розвиток - одне із фундаментальних філософських і наукових понять. Філософська література визначає розвиток, як необоротну, спрямовану, закономірну зміну матеріальних та ідеальних об'єктів. Тільки одночасна наявність усіх трьох вказаних властивостей виділяє процеси розвитку серед усіх інших змін. Необоротність розвитку характеризує такий стан процесу переходу до іншої якості, коли унеможливлюється повернення до попереднього стану. Об'єкт буде виконувати ті ж самі функції, але це буде зовсім інший його стан. Спрямованість змін характеризує відсутність випадковостей у процесі, при відсутності спрямованості вони не будуть накопичуватися, тому процес буде протікати без залучення внутрішніх механізмів функціонування об'єкта. Закономірний характер розвитку відображає той бік процесу, який характеризує адекватність його внутрішнім зв'язкам, які визначають сутність самого об'єкта. У результаті розвитку виникає нова якість об'єкта. Істотною характеристикою розвитку є час, тільки час виявляє спрямованість розвитку, адже всякий розвиток здійснюється у часі. Розвиток - універсальна властивість матерії.

Взагалі-фп є багато визначень розвитку, кожне з яких акцентує увагу на якийсь один бік розвитку. Наприклад, розвиток - це процес закономірної зміни, переходу від одного стану до іншого, більш удосконаленого, це перехід від одного якісного стану до іншого, більш вищого, від простого до складного, від нижчого до вищого.

Розвиток - зміна матерії і свідомості; в результаті розвитку виникає новий якісний стан об'єкта - його склад і структура. Рушійними силами розвитку особистості є такі внутрішні і зовнішні суперечності: а) асиміляція і дисиміляція; б) збудження і гальмування; в) задоволення і незадоволення; г) домагання особистості і її можливості. У педагогіці під розвитком розуміють психічний розвиток, розвиток фізичний, розумовий, духовний, естетичний тощо. У дидактиці, наприклад, під розвитком у першу чергу розуміють розумовий розвиток, тобто розвиток мислення, а значить розвиток, удосконалення таких умінь, як порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, класифікації та ін. Вживаючи вираз “інтелектуальний розвиток” мають на увазі крім розвитку мислення, ще й розвиток пам'яті та уяви.

Поняттям навчання позначається процес руху учня від незнання до знання. Навчання - це не що інше як шлях, а точніше один зі шляхів освіти. Поряд з вихованням навчання забезпечує розвиток внутрішніх людських сил, створює умови для розвитку тих задатків і здібностей, якими природа наділила людину.

Размещено на Allbest.ru