Дослідження проблеми розвитку пізнавальної активності учнів на уроках української літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність дослідження. Проблема розвитку пізнавальної активності учнів є досить актуальною у сучасній школі. Стрімкість нашого сьогодення, зумовлена політичними, соціально-економічними та науково-технічними чинниками, ставить перед педагогікою нові завдання, пов'язані з розбудовою школи. А тому вчені-педагоги активно займаються розробкою даного питання.

Взагалі проблему розвитку пізнавальної активності учнів досліджували Ш. Амонашвілі, Л. П. Аристова, Н. Бібік, Ш. І. Ганелін, В. Гриньова, В.В.Давидов, М. Данилов, М. І. Єникеєв, Л. В. Занков, Б. Коротаєв, М.М.Левіна, І. Я. Лернер, В. Ф. Паламарчук, П. І. Підкасистий, А.Я. Розенберг,

Р. Ігнатова, М. М. Скаткін, О. Савченко, Т. І. Шамова, Г. І Щукіна, В.О. Сухомлинський, Г.С. Костюк, О.Я. Савченко та інші.

Таким чином, проблема розвитку пізнавальної активності учнів займає чільне місце в психолого-педагогічних дослідженнях. Вона відноситься до числа пріоритетних і найбільш актуальних питань сучасної педагогічної науки і практики в умовах розвитку інноваційних процесів, притаманних психолого-педагогічним наукам.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних умов розвитку пізнавальної активності учнів на уроках літератури.

Завдання дослідження

1. Визначити стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці;

2. Розкрити зміст ключових понять : «активність», «пізнавальна активність», «пізнавальна діяльність», «пізнавальний інтерес»;

3. Визначити педагогічні умови розвитку пізнавальної активності учнів на уроках української літератури;

4. Визначити рівні сформованості пізнавальної активності учнів на уроках української літератури.

Об'єкт дослідження - процес розвитку пізнавальної активності на уроках української літератури.

Предмет дослідження - педагогічні умови розвитку пізнавальної активності учнів на уроках української літератури.

Методи дослідження:

1. Теоретичні: аналіз психолого-педагогічної, філософської та методичної літератури з проблеми дослідження.

2. Емпіричні: спостереження, бесіди з учнями та вчителями, анкетування.

3. Статистичні методи обробки даних.

База дослідження. дослідницька робота проводилась на базі Калинівської СЗШ, с. Рози Люксембург, Широківського р-н, Дніпропетровської обл. серед учнів 10 класу.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

1. Розвиток пізнавальної активності учнів як психолог-педагогічна проблема

1.1 Сутність ключових понять та структурні компоненти пізнавальної активності учнів

Для обґрунтування ключових понять ми звернулися до різних джерел. Розглянемо конкретно, що таке активність. За українським педагогічним словником С. У. Гончаренка «активність - здатність людини до свідомої трудової і соціальної діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення нею навколишнього середовища й самої себе на основі засвоєння нею багатства матеріальної і духовної культури. А. проявляється у творчості, вольових актах, спілкуванні. Інтегральна характеристика активності особистості - активна життєва позиція людини, яка виявляється в її принциповості, послідовному відстоюванні своїх поглядів, ініціативності, діловитості, психологічній настроєності на діяльність. Протилежність активності - пасивність[28, с. 21].

«Активність... -- означає свідоме, вольове, цілеспрямоване виконання розумової чи фізичної роботи, необхідної для оволодіння знаннями, вміннями, навичками, включаючи користування ними у подальшій навчальній роботі і практичній діяльності» [23, с.51]. Вона виявляється у характері сприймання, реакції на нові знання, кількості пізнавальних питань тощо. Пізнавальна активність супроводжує будь-яку самостійну дію, це, по суті, готовність (здатність і прагення) до енергійного, ініціативного оволодіння знаннями, докладання вольових зусиль.

Енциклопедія освіти за ред. Кременя В. Г. трактує пізнавальну активність як «рису особистості, яка виявляється в її ставленні до процесу пізнання, що передбачає стан готовності, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння індивідом соціального досвіду, накопичених людством знань, способів діяльності, а також в її якості» [10, с. 678].

В.Лозова підкреслює, що як риса особистості пізнавальна активність знаходить свій вияв в якості діяльності, обумовленої свідомим вибором оптимальних шляхів для досягнення мети пізнання [20, с. 25].

О.Пиндик розглядає пізнавальну активність як «складне психологічне утворення, що є процесом ініціативного перетворення учнем предмета або явища з метою його глибшого пізнання, вдосконалення, вияву «Я» особистості у пізнавальній діяльності» [22, с. 32].

У дослідженнях О. Дубиніна, В. Лозової, О. Пиндик та інших вчених підкреслюється, що пізнавальну активність слід розглядати і як мету діяльності, і як засіб її досягнення, і як результат.

Як зазначає Л. Данилова «Пізнавальна активність» - це психічний стан пізнаючого суб'єкта, це його особистісне утворення, яке виражає відношення до процесу пізнання. Пізнавальна активність як властивість особистості виявляється і формується в діяльності. Пізнавальна активність обумовлює інтенсивність і характер проходження навчання. Вона формується і виявляється у пізнавальній діяльності [7, с. 19].

Л. Данилова говорить, що пізнавальна активність дитини - це її внутрішня готовність до подальшої участі у напруженій розумовій та практичній діяльності у процесі оволодіння знаннями, уміннями і навичками та виявлення самостійності й творчого підходу до вирішення навчальних завдань [7, с. 18 - 19].

Г.І. Щукіна розглядає пізнавальну активність як становлення особистості, що визначає інтелектуальний відклик на процес пізнання, живу участь, емоційно-мисленнєву чутливість учня в пізнавальному процесі [33].

За словником-довідником з професійної педагогіки за ред. Семенової А.В пізнавальна активність розглядається як специфічна властивість особистості школяра, спрямована на активне набуття знань в інтересах суспільства [25, с. 12].

Активність слід розглядати в двох різних, але взаємопов'язаних, аспектах: активність як вираження ставлення до пізнання у конкретній учбовій ситуації (у зв'язку з конкретною ціллю) і активність як якість особистості соціального значення. Перша бере участь у формуванні другої. Тільки певне ставлення учня до учбово-пізнавальної діяльності, яке складається від ситуації до ситуації у ході навчання, сприяє поступовому перетворенню цього ставлення в усталену рису, яка характеризує якість особистості. За цим перетворенням стоїть ускладнення структури потребнісно-мотиваційної сфери, зміст рівня самостійності і свідомості особистості. Між рівнем навчально-пізнавальної діяльності і рівнем активності кореляція не обов'язкова, оскільки рівень активності і рівень діяльності задаються різними факторами. Діяльність може бути творчою, але проходити кволо, при низькій активності, а відтворююча - відрізнятись високою активністю і репродуктивністю. Тому немає підстави рівні активності, у розумінні ступеня її вияву, «прив'язувати» до рівнів навчально-пізнавальної діяльності [12, с. 75].

Концентруючи нашу увагу на питанні розвитку пізнавальної активності учнів, ми керувалися переконанням, що пізнавальна активність учнів є умовою, метою та кінцевим результатом ефективної навчально-пізнавальної діяльності учнів. Отже, процес формування пізнавальної активності школярів триває протягом усього навчального процесу. Пізнавальна активність є одним із найважливіших для нас мотивів навчання школярів, і впливає на формування особистості учня, його відношення до самого себе та до інших людей. Сформована пізнавальна активність є найважливішою умовою успішності учнів у навчанні.

В енциклопедії освіти В.Г. Кремень зазначає, що пізнавальна діяльність - це форма загальнолюдської діяльності, змістом якої є освоєння системи знань і методів діяльності, культурних цінностей і суспільних відносин. На цій основі відбувається розвиток і перетворення її суб'єкта [10, с. 680].

На думку Н. П. Волкової пізнавальна діяльність це «… єдність фізичного сприйняття, теоретичного мислення і практичної діяльності».

Пізнавальний інтерес за українським педагогічним словником С.У.Гончаренка це «активне мотивоване емоційне ставлення суб'єкта до предмета пізнання, яке має систематично враховуватись і розвиватись у процесі навчання, оскільки безпосередньо впливає на формування і розвиток особистісної спрямованості дитини»[28 с. 259].

На думку Г.І. Щукіної: «Пізнавальний інтерес - глибоко особистісне утворення, яке не зводиться до окремих властивостей і проявів. Його психологічну природу складає цілісний комплекс життєво важливих для особистості процесів». Однією з необхідних умов підвищення ефективності шкільного навчання є розвиток пізнавальних сил учнів, які стимулюють їх активність, спрямовану на оволодіння знаннями, безперервне збагачення і застосування [17, с. 291]. У цьому зв'язку, як підкреслює Щукіна Г.І., «стимулом пізнавальної діяльності є пізнавальний інтерес, який визначається як вибіркова спрямованість особистості, зведена до галузі пізнання [33, с. 15]

Як інтегративна якість активності учнів, пізнавальна ініціативність визначає її мотиваційні й емоційний аспекти. На підставі аналізу досліджень можемо виснувати, що основою формування пізнавальної ініціативності є пізнавальний інтерес. Інтерес є умовою, способом існування і розвитку людини, складним комплексом емоційно-вольових та інтелектуальних процесів, які активізують її свідомість і діяльність. Пізнавальний інтерес є основою активності, самостійності учня у навчанні, його ставлення до школи взагалі; одним з найважливіших чинників навчального процесу, що має значимий вплив на створення світлої та радісної атмосфери навчання, на інтенсивність перебігу пізнавальної діяльності учнів. У ньому виявляється єдність об'єктивної й суб'єктивної сторін пізнавальної діяльності учнів. Як відомо, всі цікаві факти та явища природи, втілені й узагальнені у знання, стають предметом пізнавального інтересу учнів лише тоді, коли набувають для них суб'єктивної значущості [12, с. 76].

Стимулювати розвиток пізнавальної активності учнів у процесі навчання української літератури можна при вивченні будь-якого програмного твору. Важливо лише звернути увагу на особливості учнів, на їх вік, на їх можливості та інтереси. Наприклад при вивченні у десятому класі першого історичного роману «Чорна рада» Пантелеймона Куліша, можна викликати в учнів пізнавальний інтерес шляхом проведення паралелі між літературними персонажами ті їх історичними прототипами. Варто дати учням той факт, який активізуватиме процес навчання і стимулюватиме самостійну роботу школярів.

Ще пізнавальну активність можна сформувати при вивченні таких творів: «Лісова пісня» Лесі Українки, «Микола Джеря» Панаса Мирного, «Марія» Уласа Самчука, «Україна в огні» Олександра Довженка.

Загалом виокремлюють такі компоненти пізнавальної активності учнів:

1. мотиваційний (потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, установки);

1. операційний (репродуктивні, стандартизовані, пошукові, творчі дії);

2. інформаційний (сприйняття матеріалу, зв'язок відомого з невідомим, актуалізація матеріалу) [12, с. 74].

Узагальнення отриманих результатів дозволило визначити критерії сформованості пізнавальної активності учнів:

І. Різноманітні прояви, що характеризують розумову (мислительну) активність учнів:

а) питання (запитання) учнів як результат активного і глибокого пізнавального процесу. Вони засвідчують про орієнтування в знаннях, розумову активність школярів, намагання проникнути в сутність об'єкта вивчення явища, події, зміст навчального предмета. Високий рівень розвитку пізнавальної активності характеризується намаганням осягнути першопричину, знайти відповіді на ті запитання, які зацікавили, і це стає потребою;

б) намагання учнів за власним бажанням, а не за вказівкою вчителя, брати участь в обговоренні питання, доповнювати та виправляти відповіді товаришів. В цьому випадку підняті руки, кількість і характер відповідей учнів, безумовно, слід вважати ознакою наявності в них пізнавальної активності;

в) зосередженість мимовільної уваги. Вона може бути показником активності й зацікавленості. Часті відволікання учнів на уроці та зауваження вчителя є негативним показником ставлення учнів до предмета, відсутності пізнавальної активності.

г) характер процесу діяльності: готовність до дії чи байдужність до завдання; рівень виконання пізнавального завдання - самостійно, за взірцем, шляхом переписування з дошки готового вирішення; ставлення до процесу своєї діяльності - уважний чи розсіяний, зацікавлений чи байдужий; результат виконаного пізнавального завдання - глибина, обґрунтованість, оригінальність або вузькість і примітивність у підході.

ІІ. Емоційні прояви учнів, які можна зафіксувати в процесі спостереження:

а) мовні реакції, обмін думками із сусідами по парті. Зазвичай ці реакції пов'язані з появою чогось несподівано нового, того, що здивувало уяву школяра, або коли звичайний об'єкт чи явище учень побачив в новому аспекті, який поповнив його знання про цей об'єкт чи явище;

б) особливі емоційні післядії - тиша, що свідчить про схвильованість, захопленість висловленими думками, судженнями;

в) адекватність реакцій учнів на події, що відбуваються в класі - сміх у відповідь на гумор та курйозні ситуації; міміку, що відтворює гнів, радість, розпач, розумове напруження.

Рівні сформованості пізнавальної активності учнів (табл. 1.1.1.)

Отже, пізнавальна активність - один з головних критеріїв якості підготовки учнів, а ефективне її формування можна забезпечити тільки за умов спеціальної організації пізнавальної діяльності тих, хто навчається.

Результати проведеного дослідження дають підстави зробити висновок, що провідним критерієм сформованості пізнавальної активності є системність знань і умінь. По-перше, вона відображає єдність усіх компонентів пізнавальної активності; по-друге, поєднує різні характеристики якості знань і умінь (повнота, мобільність, усвідомленість, тривалість, якість, гнучкість тощо); по-третє, відображає динамічність знань, умінь: від відтворення до творчості; по-четверте, охоплює єдність теоретичної і практичної діяльності учня.

Високий	Творча активність є вищим рівнем (учні здатні самостійно знаходити способи розв'язання задачі та обирати нові, нешаблонні й оригінальні шляхи її вирішення). Творча активність виявляється через креативний рівень сформованості пізнавального інтересу, творчу самостійність, ґрунтовне знання програмного матеріалу, володіння елементами знань і навичок понад програму, здатність самостійно конструювати об'єктивно нову орієнтовну основу діяльності, у процесі виконання якої одержується об'єктивно нова інформація.
Середній	Пошуково-виконавчій активності (реконструктивний або середній рівень) властивий більший ступінь самостійності. На цьому рівні потрібно сприйняти задачу і самостійно відшукати її розв'язання. Пошукова активність характерна для учнів, які виявляють евристичний рівень пізнавальної ініціативності, трансформуючу самостійність, глибоке знання програмного матеріалу, здатність здобути суб'єктивно нову інформацію у процесі самостійної трансформації відомої орієнтовної системи типової дії та побудови суб'єктивно нової орієнтовної основи для розв'язування нетипової задачі.
Низький	Репродуктивно-наслідувальна активність (низький рівень) характерна тим, що за допомогою неї досвід діяльності однієї особи нагромаджується через досвід іншої (засвоєння зразків поведінки чи діяльності відбувається протягом усього життя, але рівень особистої активності дуже часто недостатній).
Нульовий	Деякі дослідники визначають ще нульовий рівень активності. Нульову активність констатують у разі відсутності ініціативності, прояву учнівської самостійності, наявності суттєвих прогалин у знаннях, несформованості умінь переносити один раз побудований алгоритм розв'язування задачі на аналогічну задачу

Подальше дослідження цієї проблеми вважаємо доцільним, адже формування та розвиток пізнавальної активності учнів є саме тим явищем, яке здатне активізувати навчально-виховний процес у школі.

У процесі формування пізнавальної активності важлива роль відводиться формуванню ціннісної сфери учня, що є регулятором соціальної поведінки особистості, де центральне місце повинна зайняти пізнавальна діяльність.

У дослідженнях О. Пиндик [22] підкреслюється, що пізнавальна активність як складна системна властивість особистості, інтегрує важливі якісні характеристики: пізнавальну самостійність, пізнавальну ініціативність, повноту та мобільність знань, умінь і навичок.

Важливим є те, що хоча процес навчання - це система взаємодій учителя й учнів, його кінцевий результат залежить від пізнавальної активності останніх. Учитель лише створює необхідні умови для збудження навчальної активності дітей, виявлення ними пізнавальної самостійності та пошуку. Оволодіння ж знаннями, уміннями й навичками, способами діяльності відбувається тією мірою, якою кожна дитина проявлятиме максимальну індивідуальну активність [7, с. 19].

Розвиток пізнавальної активності відбувається шляхом розвитку її структурних компонентів. Під розвитком пізнавальної активності ми розуміємо кількісні та якісні зміни, які виникають у її структурних компонентах. П. Лузан розглядає активізацію навчання як цілеспрямований процес розвитку навчально-пізнавальної активності учнів через включення їх як суб'єктів педагогічної взаємодії у різновиди пізнавальної діяльності. На думку дослідника, для підвищення ефективності навчального процесу необхідно здійснювати оптимальний вибір способів, методів, форм, засобів навчання учнів [21, с. 71-74].

Н. П. Волкова визначає проблемну ситуацію як умову пізнавальної активності учнів: «Проблемна ситуація - психологічний стан, що виникає в результаті мисленнєвої взаємодії суб'єкта (учня) з об'єктом (навчальним матеріалом), який викликає пізнавальну потребу розкрити суть процесу або явища, що виявляється» [5, с. 293]

Таким чином дослідницька робота дозволила зробити висновок, що пізнавальна активність учнів - це специфічна властивість особистості, спрямована на активне здобуття знань в інтересах суспільства. Спираючись на методологію цілісного підходу до діяльності, був зроблений висновок, що мірилом активності як у репродуктивній, так і в навчально-творчій пізнавальній діяльності являється її результативність у межах заданого (запланованого) часу діяльності, відповідність її пізнавальним можливостям учня на певний момент.

1.2 Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності учнів на уроках української літератури

На сучасному етапі педагоги активно працюють над проблемою створення оптимальних педагогічних умов у процесі навчання і до визначення умов є різні підходи.

Для початку розглянемо значення поняття “умова” у довідниковій та науковій літературі. Словник-довідник з професійної педагогіки за ред. Семенової А. В. так трактує поняття умова: «Умова - це філософська категорія, в якій відображаються універсальні відношення речі до тих факторів, завдяки яким вона виникає та існує» [25, с. 482].

Як зазначає Великий тлумачний словник сучасної української мови за ред. Бусела В. Т. «Умова - це необхідні обставини, особливості реальної дійсності, які уможливлюють здійснення, створення, утворення чого-небудь або сприяють чомусь» [4, с. 1295].

У словнику з освіти та педагогіки за ред. Полонського В.М. «умова» визначається як сукупність перемінних природних, соціальних, зовнішніх та внутрішніх впливів, що впливають на фізичний, психічний, моральний розвиток людини, його поведінку; виховання і навчання, формування особистості [24, с. 485].

Рiзноманiття пiдходiв до категорій, що розглядаються, пояснюється неоднозначнiстю фiлософського розумiння категорiї “умова”. Ю. Гiльбух робить спробу розвести поняття “умова” з поняттям “фактор” [6, с. 45]. На його думку, умови i фактори можуть спiвпадати за змiстом, але розрiзняються за функцiями. Фактори розглядаються автором як причини i рушiйнi сили процесу виховання, функцiонування яких завжди пов'язане з наявнiстю необхiдних педагогiчних умов, якi мають зовнiшнiй i внутрiшнiй характер стосовно вихованця.

А. Семенова та В. Стасюк у словнику-довіднику з професійної педагогіки визначають «педагогічні умови» як обставини, від яких залежить та відбувається цілісний продуктивний педагогічний процес професійної підготовки фахівців, що опосередковується активністю особистості, групою людей [25, с. 243]

Словник з педагогіки й освіти за редакцією Полонського В.М. зазначає, що педагогічні умови - це структурна оболонка педагогічних технологій чи педагогічних моделей; завдяки педагогічним умовам реалізуються компоненти технології. Реалізація педагогічних умов має на меті забезпечення організаційно-педагогічного й психолого-педагогічного супроводу професійної підготовки учителів-філологів, вдосконалення системи перепідготовки педагогічних кадрів для роботи в системі післядипломної освіти [24].

На думку С. М. Хатунцевої, педагогічні умови - це джерело виникнення, існування та розвитку самого педагогічного процесу, запорука його присутності та можливостей удосконалення. Більше того, спеціально створені педагогічні умови мають здатність регулювати педагогічний процес, можливість робити його компоненти співвідносними один до одного [31].

Процес формування пізнавальної активності буде більш ефективним, за таких педагогічних умов:

- врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів;

- позитивна емоційна налаштованість учасників навчального процесу;

- співпраця та співтворчість учителя та учнів для створення психологічного комфорту кожного учня та кращого засвоєння інформації в кінцевому результаті.

Розглянемо першу з умов, це врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів. Вiк - конкретний, вiдносно обмежений в часi рiвень психологiчного розвитку, який характеризується сукупнiстю закономiрних фiзiологiчних i психологiчних змiн, не зв'язаних з iндивiдуальними вiдмiнностями мiж людьми, загальними для всiх нормальних людей. Вiковi психологiчнi властивостi зумовленi конкретно-iсторичними умовами, в яких розвивається людина, спадковiстю i в деякiй мiрi характером виховання, особливостями дiяльностi i спiлкування індивіда. Для кожного вiку iснує специфiчна ситуацiя розвитку, тобто певне спiввiдношення умов соцiальної сфери i внутрiшнiх умов формування особистостi. Взаємодiя зовнiшнiх i внутрiшнiх факторiв породжує типові психологiчнi особливостi, загальнi для iндивiдiв одного вiку. Кожний вiковий етап характеризується особливим становищем дитини в системi прийнятих в даному суспiльствi вiдносин. У вiдповiдностi з цим життя дiтей рiзного вiку пiдпорядковано специфiчному змiсту: особливими взаємовiдносинами з оточуючими, особливою, домiнуючою на даному етапi розвитку дiяльнiстю: грою, навчанням, працею. На кожному вiковому етапi iснує також певна система прав, якi має дитина, i обов'язкiв, якi вона повинна виконувати. Всі ці фактори вчитель безумовно повинен враховувати, бо в іншому випадку навчальний процес буде неефективним і власне формування пізнавальної активності теж.

Важливо враховувати також індивідуальні особливості кожного учня і до кожного знайти підхід. Але оскільки визначити всі індивідуальні особливості всіх учнів практично неможливо, було виділено такі індивідуальні особливості:

- особливості спрямованості особистості школяра (мотиви, нахили інтереси);

- соціокультурні особливості, комунікативні компетенції, емоційність, екстравертність/інтровертність, статус учня в навчальній групі, його самооцінка;

- темперамент;

- розумові і психологічні особливості (пам'ять, увага, спостережливість тощо).

Вчитель, готуючись до уроку, добираючи методи і прийоми, котрі найефективніше формували б пізнавальну активність учнів, повинен робити це ретельно, звертати увагу на вікові та індивідуальні особливості школярів, на те, чи сприймуть вони поданий матеріал в силу своїх психологічних можливостей, враховувати домінантний тип діяльності, притаманний даній віковій групі.

Друга умова, це позитивна емоційна налаштованість учасників навчального процесу, яка теж сприяє ефективному формуванню пізнавальної активності школяра. Дану умову варто розглядати з психологічної точки зору. Емоції справляють вплив на усі сфери людського життя, в тому числі і на навчання. Існують переконливі дані, які свідчать про те, що емоції є найважливішим фактором регуляції процесів пізнання. Так, емоційна забарвленість - одна з умов, що визначає довільну увагу та здатність запам'ятовувати. Вона може суттєво забезпечити або ускладнити довільну регуляцію цих процесів. Так, негативне ставлення до навчання пов'язане з негативними емоціями страху, образи, незадоволеності собою та викладачем. Позитивне ставлення до навчання пов'язане з позитивними емоціями подиву, переживання незвичайності, впевненості у своїх силах, гордості за себе. Емоційно забарвлені знання запам'ятовуються швидше і міцніше, ніж знання, що позбавлені індивідуальності і залишають людину байдужою. І це постійно треба враховувати при доборі навчального матеріалу. «Вчитися треба весело. Мистецтво навчання - це мистецтво пробуджувати в юних душах допитливість, а потім задовольняти її. А здорова жива допитливість буває лише при хорошому настрої... Щоб перетравити знання, треба ковтати його з апетитом» - пише А.Франс. Цікавими є емоційні прийоми - одна з форм викладання навчального матеріалу, прояву власного ставлення до нього, виявлення логічних та образних аспектів наукової проблеми. Вони сприяють поліпшенню сприйняття матеріалу слухачами, поглибленню його розуміння й запам'ятовування. У сучасних умовах це особливо важливо: сучасні соціальні фактори змінили психологію молодої людини. Вона звикла до образної й емоційної інформації по телебаченню, тому академічний стиль у ряді випадків сприймається нею як анахронізм. Тож однією з важливих умов, за яких виникає і розвивається інтерес до навчання, підвищується активність слухачів, є яскравість, емоційність навчального матеріалу, схвильованість, захопленість самого вчителя. Це справляє величезний вплив на слухачів, їхнє ставлення до предмета та викладача. Емоційна дія - один з найсильніших засобів заохочення слухачів до навчання. Таким чином, позитивний емоційний стан вихователя і вихованців є передумовою створення потрібної атмосфери під час уроку, і як результат - формування пізнавального інтересу та пізнавальної активності.

Наступна умова - співпраця та співтворчість учителя та учнів для створення психологічного комфорту кожного учня та кращого засвоєння інформації в кінцевому результаті. Відносини педагогів і дітей є тим середовищем, в якому відбувається становлення і розвиток особистості школяра. Основу цих відносин в технології саморозвитку становить особистісний підхід і педагогіка співробітництва. Це означає гуманізм і демократизм відносин, визнання права кожного школяра на своєрідність, неповторність, унікальність особистості, прийняття її думки і позиції; готовність до безоцінного відношенню до нього як до особистості. Стилі взаємовідносин педагога і учнів є особливо значущою складовою педагогічного спілкування, адже вони сприяють успішному засвоєнню знань дітьми та їх особистісному розвитку, або загальмовують ці процеси. При цьому в діяльності та спілкуванні дітей і педагогів має культивуються самоврядування, рівноправність і рівноцінність особистісних позицій всіх учасників педагогічного процесу. Для різних вікових категорій учнів співпраця повинна приймати різні прояви. Наприклад, для дітей дошкільного віку та учнів молодшої школи співпраця виражається в ігровому характері навчання, коли ігрові завдання і вправи плавно переходять в повчальні. У старших класах робиться наголос на мотивацію навчання, як першої ланки кар'єрного зростання і благополуччя. Педагогу, як людині досвідченій та авторитетній важливо донести до підлітка, що знання необхідні для розвитку гармонійної особистості та благополуччя. І що саме завдяки накопиченому багажу знань і умінь юнак здатний завоювати авторитет серед однолітків. Таким чином, можна сказати, що співпраця педагога і учня - це одночасно і спільна діяльність та організаційна система активності суб'єктів взаємодії, для якої властиві:

1) просторова і тимчасова співприсутність,

2) організація та управління діяльністю,

3) поділ функцій, дій, операцій,

4) наявність позитивних міжособистісних відносин.

Співпраця відбувається за чотирма основними напрямками: лінія «вчитель - учень (і)», як правило, підкріплюється активністю в напрямку «учень плюс учень», що обумовлюється самим колективним характером навчальної діяльності. Крім того, на співпрацю педагога та учня впливають контакти за лініями «вчитель і вчительський колектив», а також взаємно-групова взаємодія учнів у всьому навчальному колективі, наприклад, у мовній групі, в цілому класі. Таким чином, за цієї умови можливе досягнення поставленої мети, у нашому випадку - формування пізнавальної активності учнів.

Отже, сукупність вище перерахованих педагогічних умов повинна створити комфортну для навчального процесу атмосферу, а також стимулювати розвиток пізнавальної активності школярів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив зробити висновки, що проблема формування пізнавальної активності учнів у процесі навчання української літератури є досить актуальною та інтенсивно досліджується вченими-педагогами.

Проблемою формування пізнавальної активності учнів займалося чимало видатних українських та зарубіжних педагогів: Ш. Амонашвілі, Л. П. Аристова, Н. Бібік, Ш. І. Ганелін, В. Гриньова, В.В.Давидов, М. Данилов, М. І. Єникеєв, Л. В. Занков, Б. Коротаєв, М.М.Левіна, І. Я. Лернер, В. Ф. Паламарчук, П. І. Підкасистий, А.Я. Розенберг, Р. Ігнатова, М. М. Скаткін, О. Савченко, Т. І. Шамова, Г. І Щукіна, В.О. Сухомлинський, Г.С. Костюк, О.Я. Савченко та інші.

Проведений аналіз засвідчив різні підходи щодо трактування поняття «пізнавальна активність». Ми дотримуємося думок представлених в українському педагогічному словнику С.У. Гончаренка , що «активність - здатність людини до свідомої трудової і соціальної діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення нею навколишнього середовища й самої себе на основі засвоєння нею багатства матеріальної і духовної культури. А. проявляється у творчості, вольових актах, спілкуванні. Інтегральна характеристика активності особистості - активна життєва позиція людини, яка виявляється в її принциповості, послідовному відстоюванні своїх поглядів, ініціативності, діловитості, психологічній настроєності на діяльність. Протилежність активності - пасивність; також думки, зазначеної в українському педагогічному словнику С.У. Гончаренка, що «пізнавальний інтерес - це активне мотивоване емоційне ставлення суб'єкта до предмета пізнання, яке має систематично враховуватись і розвиватись у процесі навчання, оскільки безпосередньо впливає на формування і розвиток особистісної спрямованості дитини», Енциклопедії освіти за ред. Кременя В. Г., що «пізнавальна активність є рисою особистості, яка виявляється в її ставленні до процесу пізнання, що передбачає стан готовності, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння індивідом соціального досвіду, накопичених людством знань, способів діяльності, а також в її якості», Було визначено такі компоненти пізнавальної активності:

1. мотиваційний

2. операційний

3. інформаційний

Також було визначено показники рівнів сформованості пізнавальної активності: І. Різноманітні прояви, що характеризують розумову активність учнів; ІІ. Емоційні прояви учнів. Визначено власне самі рівні пізнавальної активності учнів: високий, середній, низький, нульовий.

У пункті 1.2. ми дотримуємося думки представленої у Великому тлумачному словнику за ред. Бусела В. Т., що «Умова - це необхідні обставини, особливості реальної дійсності, які уможливлюють здійснення, створення, утворення чого-небудь або сприяють чомусь». Також робочим визначенням педагогічної умови обрано те, що представлене у словнику-довіднику з професійної педагогіки А. Семенової та В. Стасюка, які визначають «педагогічні умови» як обставини, від яких залежить та відбувається цілісний продуктивний педагогічний процес професійної підготовки фахівців, що опосередковується активністю особистості, групою людей.

Аналіз літератури дав змогу нам виокремити педагогічні умови, котрі ефективно сприятимуть формуванню пізнавальної активності учнів:

- врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів;

- позитивна емоційна налаштованість учасників навчального процесу;

- співпраця та співтворчість учителя та учнів для створення психологічного комфорту кожного учня та кращого засвоєння інформації в кінцевому результаті.

2. Дослідницька робота щодо формування пізнавальної активності учнів

2.1 Стан проблеми розвитку пізнавальної активності учнів у практиці сучасної школи

Проблема формування пізнавальної активності учнів є досить актуальною у сучасній школі, а тому вчителі приділяють їй чимало уваги. У Калинівській СЗШ для вчителів одним із завдань навчальної діяльності є власне формування пізнавальної активності у школярів.

Для того, щоб виявити, який відсоток вчителів від загальної кількості приділяє увагу проблемі формування пізнавальної активності і чи взагалі ознайомлені вони з таким поняттям в учнів ми провели таке анкетування:

1. Як ви розумієте, що таке пізнавальна активність і чи є вона необхідною складовою навчального процесу?

2. Чи ставите ви собі за завдання, подаючи навчальний матеріал, зацікавити учнів?

3. Ви намагаєтесь перед початком уроку налагодити емоційний контакт з учнями і налаштувати їх на сприймання нового матеріалу?

4. Чи часто ви створюєте проблемні ситуації? З якою метою?

Проведення анкетування дало можливість зробити такі висновки, що 85% відсотків вчителів знають, що таке пізнавальна активність, і створюють сприятливі для формування пізнавальної активності педагогічні умови, 15% - не приділяють великої уваги формуванню в учнів пізнавальної активності

Проблема формування пізнавальної активності учнів є досить актуальною у сучасній школі, а тому вчителі приділяють їй чимало уваги.

Для з'ясування стану сформованості пізнавальної активності учнів у сучасній школі нами була проведена дослідницька робота серед учнів 10 класу на базі Калинівської СЗШ.

Мета дослідницької роботи полягала у визначенні вихідного рівня сформованості пізнавальної активності учнів.

Завданням дослідницької роботи було проведення анкетування серед учнів і з'ясувати, як вони дбають про формування пізнавальної активності та виявить рівень сформованості пізнавальної активності для них.

З метою виявлення рівня сформованості пізнавальної активності учнів було проведено анкетування. Анкета включала такі питання :

1. Готуючи домашнє завдання з української літератури ви задовольняєтесь лише тим матеріалом, який поданий вчителем у конспекті, або тим, що розміщений у навчальних хрестоматіях, чи заглиблюєтесь набагато більше, відшукуючи інформацію в інших джерелах і виконуєте це повністю самостійно?

2. Чи часто ви ставите запитання вчителю, з метою отримати більше інформації?

3. Коли ви отримали певне завдання, чи знаходите самостійно шляхи його розв'язання, чи шукаєте нестандартні способи його вирішення?

4. Якщо вчитель на певному прикладі показав розв'язання завдання, чи легко вам вдається застосовувати цей приклад на інших завданнях, чи не вдається взагалі?

5. Чи часто ви відволікаєтесь під час уроку?

Відповідно до показників, за якими визначається пізнавальна активність, ми проаналізували отримані результати анкетування і зробили такі висновки: кількість учнів у шостому класі складає 16 осіб, з них 10% складають учні, які мають високий (творчий) рівень пізнавальної активності, 40% - учні з середнім (реконструктивним) рівнем розвитку пізнавальної активності, 40% складають учні з низьким рівнем пізнавальної активності і лише 10% - з нульовим рівнем пізнавальної активності.

Такі результати говорять про те, що все таки більший відсоток учнів мають середній і низький рівень пізнавальної активності.

2.2 Методичні розробки уроків з української літератури

Для того, щоб підвищити рівень пізнавальної активності учнів, ми пропонуємо такі розробки нестандартних уроків:

Конспект уроку 1

Клас: 10

Тема уроку: Роман Нечуя-Левицького «Хмари»

Тип уроку: урок-вікторина

Мета уроку:ознайомити учнів зі змістом та проблематикою роману "Хмари"; сприяти розвитку мовлення школярів, їх творчих здібностей, прагненню бути активним у громадському житті.

Вступне слово вчителя.

Література формує свідомість. Це -- річ незаперечна. І зрозуміло, чому так шматували, розділяли українську літературу минулих часів. Одну залишали у вжитку, іншу, ту, яка формувала національну свідомість, вилучали з бібліотек, нищили, палили, тому "за бортом" опинилася більша частина духовного спадку української літератури.

Наше завдання -- повернути те, що було відкинуте, забуте, облаяне, прокляте.

Сьогодні ми повертаємося до роману І.С. Нечуя-Левицького "Хмари".

Про що цей твір? Чому йому завжди ставили цензурні рогатки, забороняли? Та тому, що розповідається в ньому про місто, інтелігенцію, яку колишня система називала «панами». А мали писатися твори лише про бідних. Ця система наполегливо виховувала в українців комплекс неповноцінності, мовляв, українська література нецікава, "другосортна", бо в ній розробляється лише селянська тематика.

Тепер ми знаємо, що це далеко не так. Правдивим підтвердженням цього є твір «Хмари».

«...Роман "Хмари", -- писав О. Білецький, -- і за часом своєї появи, і за тим інтересом, який він викликав у читачів, залишається документом, цікавим для історика суспільного руху і для історії української художньої прози».

«Хмари» -- добра книжка, яка чарує нас не однією прегарно написаною сторінкою», -- відзначає Валерій Шевчук.

(Вислови про роман "Хмари "виписано на дошці біля портрета письменника.)

Думаю, що сьогодні вам вдасться підтвердити правдивість слів О. Білецького та В. Шевчука.

У своєрідному змаганні ви розкриєте своє знання змісту роману, розуміння думок і поведінки персонажів, свої художні та акторські здібності. А як ви це зумієте зробити, оцінить журі.

(Називаємо членів журі, до якого залучаємо колег-словесників, працівників бібліотеки, старшокласників, якщо це мож^гиво, гостей.)

Змагаються сьогодні дві команди -- "Толока" і "Надія".

Бути першим завжди важко. Команда може виступити з привітанням другою, якщо її учасники швидше й правильно дадуть відповідь на 3 запитання: пізнавальний навчальний психологічний комфорт

1. Коли був написаний роман "Хмари"? (1870-1871 pp.)

2. Яка первісна назва твору? (" Чорні хмари".)

3. Звідки така назва? Що символізують хмари? (Російську державу, що отінила Україну, наче чорна хмара.)

Привітання команд оцінюється 5 балами.

ПРИВІТАННЯ КОМАНДИ "ТОЛОКА"

1-ий читець.

Твердий у нас сьогодні крок,

І пісня наша радісна й дзвінка.

Усіх, хто завітав на КВК-урок,

Вітає щиро наша "Толока"!

(Пісня на мотив "А зорі, а зорі...")

Світило нам сонце, сіяли нам зорі,

І місяць до нас заглядав,

Як всі ми читали

Нечуєві "Хмари",

І кожен питання складав.

Нам снився Дашкович, його Степанида,

Палкий і сміливий Радюк,

І щирая Галя, що пісню співала,

І пані Ликера, й веселий Масюк.

Героїв і теми, ідеї, проблеми --

Усе ми уже осягли,

І дуже б хотіли,

Щоб нас оцінили,

І бали усі віддали.

2-ий читець.

Ми знаєм, перемога буде нелегка --

Суперники достойні нині в нас.

Але на те ми й "Толока",

Щоб показати знань високий клас.

3-ій читець.

Можливо, вашу ми захмарили надію,

Ви не схиляйте голови в журбі.

Сильніший перемогу хай здобуть зуміє

В безкомпромісній, чесній боротьбі!

ПРИВІТАННЯ КОМАНДИ "НАДІЯ"

1-ий читець.

Ми прожили на світі ще не так багато.

Та думка в нас горить -- не тліє!

І хмари нам ніякі не заступлять свята,

Бо ми звемося всі -- "Надія"!

2-ий читець.

Ми прочитали сторінки роману

Про те, як хмари заступили Україну.

І нас слова порожні не введуть в оману --

Лиш дії нам наблизять світлу днину.

3-ій читець.

І позмагатись з вами ми уже готові,

Відповісти на всі найважчі запитання:

Про Київ древній, про красу і силу слова

І про героїв мрії, думи й почування.

(Пісня на мотив "Несе Галя воду".)

Ми "Хмари" читали

І досить уважно,

Навіть не минали

Картини пейзажні.

Нам снилися часто

Міщани і Київ,

Їх бачимо ясно

І все розумієм.

І нас не лякає

Ніяке змагання,

Усім посилаєм

Найкращі вітання!

Учитель. Журі оцінює привітання, а команди готуються до вікторини "ХТО..?". Учасники команд дають відповіді на запитання почергово, без обдумування. Кожна правильна відповідь оцінюється одним балом.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ВІКТОРИНИ "ХТО..?"

1. «... умів малювати і став на ноги з свого малярства»? (Сидір Сухобрус.)

2. «... мав лице щиро київське: більше кругле, ніж довге, з повними рум'яними щоками»? (Степанида)

3. «... мав вдачу дуже деспотичну, "казав кожному "ти", хоч би стрівся з ним уперше на віку»? (Воздвиженський.)

4. «... був чистий черкасець: високий, рівний, із дужими плечима, з козацькими грудьми»? (Даиікович.)

5. «... мав "очі, як вогонь, губи, як корали»? (Марта.)

6. «... вийшов із людей небагатих, був сином козака", "служив у війську в гусарах»? (Старий Антін Радюк.)

7. «... любив удавати з себе "світську панію»? (Ликера Висока.)

8. «... мріяв про свою Україну мірою європейських ідей»? (Павло Радюк.)

9. «... казав, що "наша поезія, мова багата, як щире золото» (Павло Радюк).

10. «... була небагатого роду, але гарна, як степова квітка весною»? (Галя Масюківна.)

11. «почав забувати свій народ, літературу й чогось вчепився до чистої науки та до слов'ян»? (Дашкович.)

12. «... боялась серйозної книжки й поважної розмови, а національності й народності зовсім не розуміла»? (Ольга.)

13. «... зневажав селян, дражнив їх "хохлами", гордував ними»? (Кованько.)

14. «... був чорнявим, із гарним грецьким класичним лицем, хоч і трохи аскетичним»? (Петро Могила.)

15. « ... мав "повне, з червоними ситими губами лице»? (Феофан Прокопович.)

16. «... не любив науки, не поважав, мав її тільки як спосіб прокласти собі стежку в житті»? (Воздвиженський.)

Після оголошення членами журі кількості балів, отриманих командами, учасники обмінюються питаннями (по 3); кожна правильна відповідь оцінюється одним балом.

Наступний конкурс -- виразне читання та усне малювання. (Виразне читання -- 5 б., завдання з теорії літератури -- 5 б., за усну картину -- 5 б.)

Команди повинні прочитати (ланцюжком) опис Києва та виконати два завдання:

1. Визначити художні засоби в уривку.

2. Намалювати уявну картину за текстом.

(Час -- 6 хвилин.)

Капітани команд вибирають картки, на зворотній стороні яких вказано уривок для виконання запропонованого завдання (за книгою 1. Нечуя-Левицького "Хмари".-- К.: Веселка, 1993).

Картка

Від слів "Плисковаті широкі острівці... «до» ...межигірськими борами" (С. 124).

Картка

Від слів "Перед ними за Дніпром... «до» ...свіжими квітками історії" (С. 14).

Журі оцінює конкурс, учитель оголошує наступне завдання для команд.

-- Читаючи роман "Хмари", ви повинні були уявити себе учасниками подій, персонажами, змальованими у творі. Як ви зуміли це зробити, ми зможемо дізнатися з "Гри в героїв твору".

Капітани команд витягують картки, на зворотній стороні яких вказано героїв (Дашковича, Воздвиженського, Степаниду, Ольгу, Галю, Павла Радюка), чиї ролі гратимуть учасники.

Кожна розповідь-гра оцінюється 5 балами.

Учитель. Наступний вид змагання -- конкурс капітанів. Потрібно, не користуючись книжкою, пригадати промовисті художні деталі в романі і написати, з якою метою їх вжито. (Ці невеличкі дослідження оцінюються 5 балами.)

Завдання капітани виконують письмово, а ми знайомимося з юними художниками, які демонструють ілюстрації до твору. (Малюнок -- 5 б., його захист -- 5 б.)

Капітани віддають членам журі свої письмові роботи, а команди готуються до інсценівок (домашнього завдання), яке оцінюється 10 балами. Після цього журі оголошує кількість балів за попереднє завдання.

Учитель. Закінчився наш останній конкурс. Незалежно від того, хто сьогодні стане переможцем, мені здається, кожен з вас виніс для себе добру науку: не можна в житті стояти осторонь того, що робиться навколо тебе, зневажати рідну мову, бути бездіяльним, бо слова нічого не варті, коли вони не підтверджені справами.

(Члени журі оголошують остаточні підсумки, учасники змагання дарують присутнім емблеми своїх команд.)

Уроки-КВК проводяться в різних класах, за різними творами, але готуються учні до занять за завданнями, вказаними вище. Їх, звичайно, можна доповнювати, змінювати.

Конспект уроку №2

Клас: 10

Тема уроку. Образи роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада»

Мета уроку: ознайомити учнів з рисами характеру персонажів, їх вчинками; розвивати критичне мислення, зв'язне мовлення дев'ятикласників; сприяти формуванню почуття відповідальності за долю народу, любові до Вітчизни, високих моральних якостей. Обладнання. Портрет П. Куліша, діаграма Вена, картки із завданнями, виставка статей про письменника, "Дерево життя".

Тип уроку: урок-КВК

Хід уроку

Учитель. Сьогоднішній урок літератури ми розпочинаємо п'ятихвилинкою "На літературних обріях України". (Кілька учнів роблять короткі повідомлення про найважливіші події у літературному житті України за останній тиждень.)

Учитель. А тепер переходимо до теми нашого уроку. На дошці -- портрет Пантелеймона Куліша, на виставці -- матеріали про нього і його творчість, а в нас у руках -- його роман "Чорна рада", над яким ми продовжуємо працювати. На попередніх уроках ми вже говорили про зміст твору, його проблематику, а сьогодні попрацюємо над характеристикою деяких героїв "Чорної ради" -- Якима Сомка, Івана Брюховецького, Кирила Тура і Петра Шрама. Отож запишіть тему уроку.

Як ви думаєте, чи є ця тема важливою? Навіщо нам її розглядати? (Відповіді учнів.)

Це потрібно, щоб глибше пізнати нашу історію, відображену в художній формі, щоб визначити для себе, яким має бути народний керівник, які моральні якості роблять людину людиною. Найперше, спробуємо за короткою характеристикою впізнати персонажів, про яких йтиметься на уроці.

(Учні працюють у групах. Відповідають почергово. За кожну правильну відповідь отримують відмітку -- прямокутник, трикутник чи ін. Кількість отриманих відміток підраховується в кінці уроку.)

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ВІКТОРИНИ "ХТО..?"

"Орел, не козак!" ? (Петро Шрам.)

"Добрий козак; по батькові пішов. Одвага велика"? (Петро Шрам.)

"...високий і вродливий, зверху кирея, підбита соболем"? (Сомко.)

"здоровенний, широкоплечий козарлюга"? (Кирило Тур.)

"високий, огрядний, кругловидий, русявий"? (Яким Сомко.)

"Щирий і незлобливий був лицар, да вже ж як допечуть йому, то стережись"? (Сомко.)

"У короткій старій свитині, у полотняних штанях, чоботи ... попротоптувані"? (Брюховецький.)

"Жвавий козарлюга, да ще й отаман"? (Кирило Тур.)

Учитель. У романі "Чорна рада" П. Куліш порушує найболючіші питання для української нації -- незалежності, влади, національного відродження.

Людьми, від яких у свій час залежало вирішення цих питань, були Яким Сомко та Іван Брюховецький. Це -- персонажі історичні. Сомко і Брюховецький борються за гетьманську булаву. Гетьман -- посада надзвичайно важлива. А з чим у вас асоціюється слово "гетьман"? Якими рисами, на вашу думку, він мав би володіти? Спробуйте скласти "асоціативний кущ" до слова "гетьман" (Учні за визначений час -- хвилину-дві -- записують асоціації, а потім їх зачитують.)

Бесіда з учнями.

1. Як автор змальовує зовнішність Сомка і Брюховецького? Зачитайте. Про що це свідчить? Чи не вважаєте ви, що автор дещо ідеалізує Сомка?

2. Що було головним у житті для Сомка?

3. Як він уявляє майбутнє України?

4. Чи важливим є питання єдності України сьогодні? Якщо так, то чому, на вашу думку?

5. Говорячи про Брюховецького, автор вживає слова "чоловічок", "Іванець". Навіщо?

6. Чи заслуговує Брюховецький таких слів?

7. Знайдіть описи зовнішності Брюховецького. Який одяг він носить до виборів і після них? Про що це свідчить? Як Брюховецький ставиться до черні? Підтвердіть свої думки словами з тексту.

8. Чи могла Україна процвітати за такого гетьмана?

9. Чи закономірним було те, що в Україні настав час Великої Руїни?

Учитель. У творі "Чорна рада" змальовано і образи козацького юнацтва -- Кирила Тура і Петра Шраменка. Що ви про них дізналися? Хто з них, на вашу думку, по-справжньому любить Лесю? Хто з них вам більше сподобався? Чому? (Відповіді учнів.)

Учитель. Знайдіть у тексті кілька характерних епізодів, що розповідають про Сомка, Брюховецького, Тура, Шраменка. Виразно прочитайте (вголос) ті, які сподобалися вам найбільше. Сформулюйте їх головну думку.

Дискусійна трибуна.

Чи добре, на вашу думку, зробив Сомко, відмовившись від пропозиції Кирила Тура? Чиє життя важливіше для України?

Учитель. На столі 4 аркуші паперу, на звороті яких написані імена персонажів. Кожна група вибирає для себе один з аркушів. Я даю вам блок означень (на липучих смужках), з яких ви вибираєте ті, що відповідають вашому героєві, і приклеюєте на аркуш. (Учні працюють, а потім зачитують підібрані означення.)

Учитель. А зараз спробуйте уявити себе тими персонажами, про яких ми сьогодні говоримо, і розкажіть "про себе" від першої особи. Отож, "Гра у героїв твору". (Представники груп вибирають картки, на звороті яких названі персонажі, хвилинку-дві групи готуються і тоді представляють того чи іншого героя, отримуючи залежно від достовірності, вмотивованості, повноти, виразності та емоційності відповідей одну, дві чи три відмітки.)

Учитель. Отже, які риси характеру, на вашу думку, мають бути притаманні людині при владі? (Відповіді учнів.) А звичайній людині? (Відповіді учнів.) Чи потрібно сучасній молоді читати такі твори, як "Чорна рада"? Якщо так, то навіщо? (Відповіді учнів.)

Учитель. На дошці -- "Дерево життя". На ньому -- листочки. Але вони незвичайні -- на них слова, які позначають різні моральні цінності. Підійдіть і виберіть те, що є для вас найважливішим. Поясніть свій вибір.

...