Критерії та показники готовності майбутніх соціальних педагогів до гендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу
Компоненти готовності соціальних педагогів до гендерної соціалізації учнів у інтернатах. Особливості рівнів сформованості професійної готовності соціальних педагогів до соціалізації вихованців залежно від прояву у студентів мотивів, знань та умінь.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.07.2017 |
| Размер файла | 23,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО ГЕНДЕРНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ВИХОВАНЦІВ ЗАКЛАДІВ ІНТЕРНАТНОГО ТИПУ
Білик Р. І.
аспірант, Уманський державний педагогічний університетімені Павла Тичини, м. Умань
Здійснено аналіз готовності майбутніх соціальних педагогів до гендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу; виявлено й обґрунтовано критерії готовності з відповідними показниками. На основі різних підходів науковців виділено компоненти готовності майбутніх соціальних педагогів до гендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу.
Готовність, підготовка, соціальний педагог, критерії, показники, підходи, вихованці, заклади інтернатного типу.
Осуществлен анализ готовности будущих социальных педагогов к гендерной социализации воспитанников учреждений интернатного типа; обнаружены и обоснованы критерии готовности с соответствующими показателями. На основе различных подходов ученых выделены компоненты готовности будущих социальных педагогов к гендерной социализации воспитанников учреждений интернатного типа.
Готовность, подготовка, социальный педагог, критерии, показатели, подходы, воспитанники, учреждения интернатного типа.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Підготовка до професійної діяльності є не що інше, як формування готовності до неї, а система установок на працю, стійка орієнтація на виконання трудових завдань, загальна готовність до праці є психічним результатом професійної підготовки. соціальний педагог гендерний інтернат
Професійна готовність - не лише результат, але й мета професійної підготовки, початкова й основна умова ефективної реалізації можливостей кожної особистості. Цим підкреслюється діалектичний характер готовності як якості і стану, а також динамічного процесу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Готовність людини до діяльності стала об'єктом дослідження наприкінці XIX століття. Досліджуючи цю проблему, С. Геллерштейн висунув ідею створення професіографії як науки про вивчення професій.
А. Прангашвілі зазначає, що «істотною загальнопсихологічною особливістю діяльності є її виникнення на підставі готовності до певної форми реагування - установки, ні одна діяльність не розпочинається з «пустого місця». Аналіз літератури з проблеми готовності до діяльності, засвідчив, що перші фундаментальні дослідження з цього питання зроблено колективом грузинських учених-психологів під керівництвом Д.Узнадзе. Автори визначили поняття «готовність суб'єкта до дії», а також умови його виникнення. У результаті досліджень було зроблено висновок про виникнення специфічного стану у суб'єкта (у випадку наявності будь- якої потреби і ситуації її задоволення) можна характеризувати як готовність, установку його до здійснення певної діяльності, спрямованої на задоволення його актуальної потреби.
Мета статті - визначити критерії з відповідними показниками готовності майбутніх соціальних педагогів до тендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу.
Виклад основного матеріалу дослідження. Вчені-психологи (В.Томас, Ф. Знанецький, Г. Олпорт, Д. Кац, Г. Сміт) розглядали «готовність» як феномен соціально-ціннісної резистентності людини до зовнішніх і внутрішніх впливів оточуючого середовища в межах регуляції й саморегуляції поведінки людини. Згодом поняття готовності стало вводитися в теорію діяльності й розглядатися у зв'язку з емоційно- вольовим, інтелектуальним, морально-психологічним потенціалом особистості в майбутній професійній діяльності. М. Дьяченко, Л. Кандибович, А. Ліненко готовність стали визначати як показник саморегуляції й адаптації на різних етапах і рівнях протікання психічних процесів, які окреслюють поведінку особистості у площині фізіології, психіки, соціальної поведінки [2].
У другій половині ХХ ст. проблема готовності стала предметом розгляду у вітчизняній педагогічній науці і була представлена, насамперед, працями К. Дурай-Новакової, Г. Костюка, Н. Кузьміної, О. Мороза, О. Отич, В. Сластьоніна, А. Щербакова.
Нині існують різні підходи до визначення поняття «готовність». По- перше вона трактується як цілісне стійке особистісне утворення (І. Вужина, А. Ліненко, Г. Троцко); по-друге, - інтегральне багаторівневе динамічне особистісне утворення (С. Литвиненко); по-третє - як інтегративна якість особистості (І. Гавриш), цілісна система стійких інтегративних особистісних утворень (Т. Жаровцева) тощо [6].
Зокрема О. Отич зазначає, що готовність є результатом і показником якості підготовки і реалізується та перевіряється у діяльності [3]. Найчастіше термін "готовність" тлумачать як певну здатність до здійснення діяльності. Зокрема, у словнику із психології готовність визначається як стан підготовленості, у якому організм налаштований на дію чи реакцію"[5].
У контексті підготовки майбутніх вчителів С. Гончаренко [1] дає таке формулювання поняття «професійна готовність студента» - це інтегративна особистісна якість і істотна передумова ефективності діяльності після закінчення вишу. Учений акцентує увагу на важливій професійній якості особистості - професійній готовності - складному психологічному утворенні, що включає в себе мотиваційний, орієнтаційний, операційний, вольовий, оцінковий компоненти.
Ю. Пелех готовність розглядає як інтегровану якість особистості, спрямовану на адекватну реакцію щодо можливості ситуативного вирішення універсальних (різнопланових) освітніх завдань за допомогою активізації і застосуванні набутої у навчально-виховному процесі системи компетенцій, що означені за таких умов диференційно-варіативними видозмінами.
К. Дурай-Новакова, М. Дьяченко, Л. Кандибович, В. Слестьонін готовність розглядають як: первинну й фундаментальну умову успішного виконання будь-якої діяльності, ступінь мобілізації внутрішніх ресурсів людини з метою найбільш ефективного розв'язання певних завдань.
У сучасній психолого-педагогічній літературі поняття "готовність" до виконання діяльності вживається в різних значеннях. Готовність визначається як наявність здібностей (С. Рубінштейн, Б.Ананьєв); якість особистості (К. Платонов); знання про професію та практичні вміння і навички (Л. Романенко, В. Сєріков) [7].
В. Крутецький розглядає "готовність"як синтез якостей особистості, які визначають її придатність до діяльності. Отже, за великої кількості характеристик поняття "готовність" його розуміння залежить від основних теоретичних підходів, які взаємодоповнюють один одного.
І. Підласий готовність учителя до педагогічної діяльності визначав через "професійний потенціал педагога" і "педагогічний професійний потенціал". Так, професійний потенціал (від лат. potencia - узагальнена здатність, можливість, сила) виступає головною характеристикою педагога і є сукупністю об'єднаних у систему природних і придбаних якостей, які визначають здатність педагога виконувати свої обов'язки на заданому рівні.
Як інтегроване особистісне утворення, що характеризується обраною прогнозованою активністю особистості під час підготовки і введення в діяльність, розглядає готовність майбутніх учителів до педагогічної діяльності А. Линенко, що дає можливість упевнено почуватись на місці учителя, швидше адаптуватися до шкільних умов, успішно вирішувати складні завдання навчально-виховної роботи, вивчати особистісні якості та властивості учнів, визначати оптимальні засоби педагогічного впливу, глибоко аналізувати результати своєї діяльності, справлятися з емоційними, фізичними навантаженнями, оптимально будувати стосунки зі школярами.
Е. Зеєр поняття "готовність" розглядає як складне особистісне утворення, що характеризується двома рівнями. На першому - прагнення оволодіти якоюсь професійною спеціальністю, на другому - здатність, підготовленість до професійної діяльності. Формування готовності до діяльності починається з мотиваційної сфери - постановки мети на основі потреб та цілей або усвідомлення людиною окресленого перед нею завдання. Наступним є розробка плану, моделей, схем подальшої дії. Потім людина приступає до втілення готовності, застосовує певні засоби та прийоми діяльності, порівнює хід роботи, що виконується та проміжні отримані результати з окресленою метою, вносить корективи [7].
Одна група науковців (Л. Кондрашова, Г. Троцко) у визначенні сутності готовності підкреслюють, що вона включає не лише професійні знання, уміння, навички, а й певні особистісні риси, що забезпечують успішне виконання професійних функцій. Інші автори підкреслюють потенційні можливості готовності в забезпеченні мобілізаційності на включення у професійну діяльність (А. Ліненко), внутрішніх умов для успішного професійного саморозвитку (О. Пехота), високого рівня професійного саморозвитку (Г. Троцко). Крім того, в авторських визначеннях готовність виступає як результатом професійно-педагогічної підготовки (С. Литвиненко), так і умовою та регулятором успішної професійної діяльності (І. Гавриш).
Однак, не дивлячись на розбіжності у трактуванні цього поняття, основними характеристиками готовності до педагогічної діяльності Т. Садова визначила: цілісність, стійкість, інтегративність, динамічність, полікомпонентність цього утворення. Т. Садова зазначає, що на сьогодні у визначенні структурних компонентів готовності теж не існує єдиної думки. На думку А. Ліненко, готовність, з одного боку, є особистісною (емоційно-інтелектуальна, вольова, мотиваційна); з іншого - операціонально-технічною, що включає інструментарій педагога.
Результати аналізу літератури дозволяють стверджувати, що вчені по-різному визначають і структуру професійної готовності фахівця: одні з них компонентами готовності називають ставлення особистості до діяльності (Н. Горбач, Н. Кичук, А. Линенко); інші виокремлюють такі складові, як мотиваційний, змістовий, процесуальний, організаторський (Н. Кузьміна, Л. Спірін, В. Сластьонін, О. Щербаков та ін.); мотиваційний, когнітивний, емоційно-вольовий компоненти (В. Моляко, Ю. Машбиць, О. Тихомиров). А. Линенко конкретизувала компоненти професійної готовності за такими ознаками: емоційно-зацікавлені позитивні ставлення до суб'єкта (учня), об'єкта (педагогічного процесу) та способу діяльності (виховання ти навчання); знання про структуру особистості, її вікові зміни, цілі та способи педагогічного впливу в процесі її формування та розвитку; педагогічні вміння щодо організації та здійснення навчального і виховного впливу на особистість, яка формується; прагнення спілкуватися з дітьми, передавати їм свої знання відповідно до змісту і способів досягнення соціально значущих цілей.
Прийнято вважати, що компонентами готовності особистості до діяльності є ставлення до неї або настанову (для ситуаційної готовності), мотиви, знання про предмет і способи діяльності, навички та вміння їхнього практичного використання. Тому найчастіше виділяють такі компоненти готовності, як мотиваційний, змістовий і операційний [4].
В. Моляко наголошує, що основними психологічними компонентами готовності до трудової діяльності, як стійкої характеристики особи є знання, вміння, навички, мотиви діяльності.
Аналіз досліджень з проблеми готовності до майбутньої професійної діяльності дозволяє говорити про те, що готовність до того чи іншого виду діяльності є особистісною якістю, інтегральним вираженням всіх підструктур особистості.
Готовність має структурну будову і носить багаторівневий характер. Зокрема, М. Дьяченко, Л. Кандибович зазначають, що готовність включає в себе в стійкій єдності: мотиваційний (позитивне ставлення до професії, інтерес до неї та інші достатньо стійкі професійні мотиви); орієнтаційний (знання і уявлення про особливості та умови професійної діяльності, її вимоги до особистості); операційний (володіння способами і прийомами професійної діяльності, необхідними знаннями, навичками, вміннями, процесами аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та ін.); вольовий (самоконтроль, вміння керувати діями, з яких складається виконання трудових обов'язків); оцінювальний (самооцінка своєї професійної підготовленості і відповідність процесу вирішення професійних задач оптимальним трудовим зразкам) компоненти. Достатня їх виразність і цілісна єдність - показник високого рівня професійної психологічної готовності фахівця до праці, його активності, самостійності, творчості [4].
В. Сластьонін у професійній готовності педагога до виховної роботи виокремлює два взаємопов'язані компоненти: мотиваційно-ціннісний (особистісний) і виконавський (процесуальний). Залежно від досліджуваного напрямку професійно-педагогічної діяльності науковцями визначаються різні сукупності компонентів готовності.
Узагальнення досліджуваних джерел дає можливість визначити основні компоненти готовності до педагогічної діяльності. Передусім це мотиваційно-цільовий компонент, який виокремлюється практично всіма авторами і передбачає професійні настанови, позитивне ставлення до професії, інтерес до неї, стійкі наміри присвятити себе педагогічній діяльності тощо. Змістово-операційний включає систему професійних знань, умінь і навичок, педагогічне мислення, професійне спрямування уваги, сприймання, пам'яті, дії й операції, необхідні для успішного здійснення професійно-педагогічної діяльності. Проте зауважимо, що в авторському трактуванні ці компоненти або відокремлюються (І. Вужина, О.Пєхота), або мають інше найменування: змістовий і діяльнісний (С. Литвиненко), змістовий і процесуально-діяльнісний (І. Гавриш) тощо.
Зазначимо, що окремі науковці (Л. Кондрашова, Г. Троцко) виокремлюють як складовий орієнтаційний компонент, зміст якого складають ціннісно-професійні орієнтації, основою яких є принципи, погляди, переконання, готовність діяти відповідно до них. Обов'язковим компонентом готовності до професійно-педагогічної діяльності науковці визначають оцінний або оцінно-регулятивний (І. Вужина), оцінно-результативний (І. Гавриш) компонент, який включає самооцінку своєї професійної підготовленості і відповідності процесу розв'язання професійних завдань оптимальним педагогічним зразкам. Залежно від специфіки предмета дослідження автори до структури готовності включають також деякі інші компоненти: емоційно-вольовий, психофізіологічний (Л. Кондрашова Г. Троцко), інтеграційний (О. Пєхота), креативний (С. Литвиненко) тощо. Зауважимо, що такі розбіжності у визначенні сутності готовності до педагогічної діяльності та її компонентного складу зумовлені передусім предметом дослідження науковця, різним контекстом розгляду проблеми, методологічними засадами й авторською концепцією дослідження. Однак зазначимо, що різні трактування цього поняття не виключають, а розширюють і поглиблюють уявлення про досліджуваний феномен.
Отже, приймаючи до уваги головні характеристики поняття «готовність» вченими різних наук, для нашого дослідження ми визначимо оптимальний варіант цього поняття, яким і будемо оперувати, розглядаючи проблему готовності майбутніх соціальних педагогів до тендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу.
На наш погляд, готовність - це внутрішня здатність особистості, яка являє собою певну цілісність та існує як ознака професійної кваліфікації, а також є результатом цілеспрямованої підготовки. Готовність як складне психологічне утворення окрім необхідних знань, вмінь та навичок включає в себе не тільки адекватні вимоги до професійної діяльності, якості особистості і здатності, але і пізнавальні, мотиваційні та вольові компоненти, а отже, включає в себе когнітивну, операційну і аксіологічну складову.
Зміст готовності неодмінно залежить від виду діяльності, тому звернемо нашу увагу лише на готовність майбутніх соціальних педагогів гендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу.
Формування готовності майбутніх соціальних педагогів до гендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу визначається нами як процес і результат: усвідомлення суспільного й особистісного значення соціально-педагогічної діяльності з дітьми-вихованцями закладів інтернатного типу, становлення суб'єктності майбутнього соціального педагога на основі формування у нього потреби в професійному та особистісному саморозвитку; теоретико-методичної підготовки - засвоєння системи методологічних, науково-теоретичних, практичних знань, необхідних для ефективної роботи з дітьми-вихованцями закладів інтернатного типу, розвиток творчого мислення і формування продуктивних способів пізнавальної діяльності; формування професійних умінь, оволодіння технологіями соціально-педагогічної діяльності, важливими для професійної роботи у закладах інтернатного типу.
Таким чином, спираючись на вищезазначені думки, можемо розкрити поняття «готовність майбутнього соціального педагога до гендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу» як набору мотивів діяльності соціального педагога, особистісних морально- психологічних установок сполучених з практичними навичками та уміннями використовувати соціально-педагогічні знання у роботі фахівця закладу інтернатного типу, який спрямовуватиме свою роботу на гендерну соціалізацію вихованців.
Спираючись на це визначення, можна виділити три складові компоненти, які і будуть покладені за основу усієї готовності майбутніх соціальних педагогів до тендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу. Це: мотиваційний компонент (набір жанрових, гносеологічних, психологічних, естетичних мотивів), змістовий компонент (спектр знань про заклади інтернатного типу, технології роботи в закладах інтернатного типу, оперування ними, знання про гендер та механізми соціалізації, знання про раціональні та дієві способи поєднання різних технологій впливу, розуміння поставлених професійних цілей гендерної соціалізації), діяльнісний (операційний) компонент (професійні вміння, які допомагають застосувати усі знання на практиці і вірно побудувати соціально-педагогічний процес роботи соціального педагога інтернатного закладу, згідно його професійним обов'язкам щодо гендерної соціалізації та удосконаленням змісту цих обов'язків).
Саме ці три складові компоненти є основою нашого дослідження, за допомогою яких ми можемо виділити ознаки сформованості професійної готовності майбутніх соціальних педагогів до гендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу.
Згідно з визначеними компонентами було розроблено критерії та відповідні їм показники готовності соціального педагога до гендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу:
• мотиваційно-особистісний критерій розкриває суть та особливості мотиваційного компоненту готовності, показує рівень сформованості професійної спрямованості особистості майбутнього соціального педагога та рівень сформованості професійно важливих і необхідних особистісних якостей та здібностей.
Він включає такі показники: інтерес до професійної соціально- педагогічної діяльності та роботи закладів інтернатного типу, бажання працювати соціальним педагогом інтернатного закладу, усвідомлення закладів інтернатного типу як важливого і специфічного інституту соціалізації, зокрема гендерної соціалізації; спрямованість на взаємодію з співробітниками та вихованцями закладів інтернатного типу; можливість самореалізації та мотивація досягнення успіху в соціально-педагогічній діяльності; потреба у професійній підготовці до роботи у закладах інтернатного типу; гуманність, альтруїзм, творчість, комунікабельність, мобільність, креативність.
• операційно-дієвий критерій визначає особливості діяльнісного компоненту готовності та показує рівень оволодіння уміннями та навичками, необхідними для професійної діяльності майбутнього соціального педагога.
Він детермінується такими показниками як: когнітивні уміння (аналіз сучасного стану гендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу, прогнозування його розвитку та ін.); проективні уміння (планування діяльності соціального педагога інтернатного закладу, проектування моделі роботи фахівця закладу інтернатного типу, розробка програм); організаторські уміння (створення умов для розвитку лідерського і творчого потенціалу та особистісного самовизначення, організація соціально-спрямованої діяльності); комунікативні уміння (психолого- педагогічне спілкування для стимулювання активності вихованців та фахівців інтернатного закладу, сприяння побудові оптимального стилю взаємовідносин, створенню обстановки співробітництва та співтворчості, конструктивне регулювання конфліктів);
* теоретико-методологічний критерій характеризує змістовий компонент готовності та відображає рівень засвоєння майбутнім фахівцем набутих професійних знань.
Його показники: володіння професійно важливими знаннями - фахові-спеціальні (становлення і розвиток закладів інтернатного типу в Україні та світі, організаційно-правові основи їх функціонування; категорії вихованців інтернатних закладів та методики роботи з ними; знання про гендер та гендерну соціалізацію особистості), управлінські, нормативно- правові, науково-методичні, предметні, технологічні.
На підставі визначених критеріїв та показників визначимо рівні сформованості професійної готовності майбутніх соціальних педагогів до тендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу залежно від ступеня прояву у студентів мотивів, знань і умінь:
інтуїтивний(низький) - відсутність професійної спрямованості до роботи у закладах інтернатного типу та гендерної соціалізації їх вихованців);
репродуктивний(середній) - нестійка професійна спрямованість, визнання необхідності, але не володіння достатніми знаннями, уміннями і навичками соціально-педагогічної роботи у закладах інтернатного типу та гендерної соціалізації їх вихованців);
реконструктивний (достатній) - (чітко виражена професійна спрямованість, усвідомлення важливості, готовність самостійно організовувати професійну діяльність у сфері гендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу);
творчий (високий) - (здатність вирішувати складні завдання у професійній діяльності, компетентність, творчий підхід до роботи щодо гендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу).
Висновок. Таким чином, визначені критерії та показники готовності майбутніх соціальних педагогів до гендерної соціалізації вихованців закладів інтернатного типу забезпечать можливість проведення моніторингових досліджень з даного питання, яке і є перспективою подальших пошуків у цьому напряму.
Література
1. Гончаренко С.У. Український педагогічний енциклопедичний словник. Видання друге доповнене і виправлене / С.У. Гончаренко. - Рівне: Волинські обереги, 2011. - 552 с.
2. Дьяченко М.И. Психологические проблемы готовности к деятельности / М.И. Дьяченко, Л.А. Кандыбович. - Мн.: Изд-во БГУ, 1976. - 176 с.
3. Отич О.М. Підготовка вчителя початкових класів до виховної роботи в школі (на матеріалі пісенного фольклору): дис.... канд. пед. наук: 04. / Олена Миколаївна Отич. - К., 1997. - 194 с.
4. Полетай О.М. Критерії готовності майбутніх учителів трудового навчання до роботи з технічно обдарованими учнями / О.М. Полетай // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Збірник наукових праць. 2010. Вип. 25. Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Sitimn/ 2010_25/index.htm.
5. Ребер А. Большой толковый психологический словарь. Том 1 (АО): пер.с анг. / А. Ребер. - М.: Вече, АСТ, 2000. - 364 с.
6. Садова Т.А. Професійна компетентність та готовність до педагогічної діяльності: сутність і взаємозв'язок / Т.А. Садова. - Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/331/84/
7. Семенець Л.М. Змістовий аналіз професійної готовності майбутніх учителів математики // Семенець Л.М. - К.: Освіта України, 2009, С. 96100.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Толерантність у майбутніх соціальних педагогів як важлива соціально-педагогічна проблема. Структура, критерії та рівні сформованості толерантності у майбутніх соціальних педагогів, педагогічні умови її формування. Розробка методичних рекомендацій.
дипломная работа [953,5 K], добавлен 19.11.2012Розкриття сутності понять "культура", "екологія", "екологічна свідомість". З'ясування ролі екологічної свідомості особистості. Складові професійної готовності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до екологічного виховання дошкільників.
статья [28,8 K], добавлен 24.04.2018Аналіз стану основних напрямів здорового способу життя дітей та молоді в Україні. Обґрунтування необхідності професійної підготовки соціальних педагогів як суб’єктів формування здорового способу життя в умовах загальноосвітнього навчального закладу.
статья [22,5 K], добавлен 31.08.2017Особливості впровадження гендерних стандартів у сучасну освіту України. Аналіз робочих навчальних програм вищої школи у системі фахової підготовки майбутніх соціальних педагогів рівня бакалавра з точки зору додержання принципу гендерної рівності.
дипломная работа [149,4 K], добавлен 25.08.2012Структура, функції естетичної культури особистості. Закономірності розвитку структурних компонентів естетичної культури особистості. Оптимізація процесу формування естетичної культури соціальних педагогів. Створення педагогом естетичних умов для навчання.
дипломная работа [2,2 M], добавлен 19.11.2012Дефініції понять "компонент", "критерій", "показник". Оцінка структури готовності майбутніх офіцерів до професійної діяльності за певними критеріями. Показники, що висвітлюють і розкривають зміст процесу підготовки курсантів військової академії.
статья [23,9 K], добавлен 18.08.2017Вимоги до особистості соціального педагога, розвитку у нього якостей педагогічної уяви, уваги, мислення. Механізми професійного самовиховання студентів, оволодіння досвідом самостійної роботи, збагачення фахових знань та умінь, розвитку інтелекту.
курсовая работа [32,9 K], добавлен 08.02.2015Аналіз розвитку у студентів педагогічних спеціальностей здатності вирішувати проблеми як важливої складової професійної компетентності. Дослідження якостей та умінь, які необхідно розвивати у майбутніх педагогів для вироблення у них критичного мислення.
статья [22,5 K], добавлен 06.09.2017Критерії і рівні сформованості мотивації професійного становлення студентської молоді, роль соціального педагога. Організація, проведення і результати формувального експерименту. Методичні рекомендації для соціальних педагогів вищих навчальних закладів.
дипломная работа [561,3 K], добавлен 19.11.2012Становлення особистості студента як суб`єкта навчально-професійної діяльності. Технологія особистісного розвитку майбутнього соціального педагога у вищому педагогічному навчальному закладі. Самовиховання студентів у процесі оволодіння професією педагога.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 18.04.2011Соціально-педагогічні особливості інтуїції та її характерні риси в процесі наукового пізнання. Аналіз рівня сформованості педагогічної інтуїції у студентів та професійних педагогів. Комплекс вправ, націлених на розвиток педагогічної уяви та інтуїції.
дипломная работа [490,9 K], добавлен 17.06.2012В статті автор аналізує проблему професійної готовності в сучасній науковій літературі. Висвітлюються шляхи ефективного формування готовності майбутніх учителів до музично-естетичної діяльності. Аналіз останніх досліджень і публікацій з даної проблеми.
статья [30,1 K], добавлен 22.12.2009Поняття психологічної готовності до навчання. Критерії оцінки готовності дітей до школи. Формування елементів майбутньої учбової діяльності. Система вимог сучасного навчання. Важливість моторної координації як показника готовності дитини до навчання.
курсовая работа [42,9 K], добавлен 15.10.2012Поняття і психологічний аспект проблеми "важких" учнів. Вікові особливості, зовнішні і внутрішні передумови важковихованості. Методи індивідуальної роботи з "важкими" дітьми сучасних педагогів. Робота соціальних служб по боротьбі з дитячою злочинністю.
курсовая работа [62,5 K], добавлен 02.03.2009Два аспекти перетворюючої спрямованості соціальної педагогіки - проектування і побудова реабілітаційних технологій та втілення їх на практиці у вигляді надання допомоги. Соціокультурний, рефлексивно-середовищний підходи. Система реабілітаційної допомоги.
реферат [16,6 K], добавлен 01.02.2009Процес написання курсової роботи з дисципліни "Дидактичні основи професійної освіти" для майбутніх інженерів-педагогів. Ефективна підготовка компетентних педагогів, навчальний матеріал. Професійна педагогічна компетентність інженерно-педагогічних кадрів.
методичка [733,1 K], добавлен 08.12.2010Поняття стресу та основні концепції його вивчення. Характеристика професійної діяльності педагогів та прояву емоційного вигорання у них. Стресостійкість педагогів в професійній діяльності. Проблеми професійної адаптації викладачів спричинених стресом.
курсовая работа [105,6 K], добавлен 04.02.2015Системна модель і структура готовності майбутніх фахівців з туризмознавства до професійної діяльності. Методи мотивації до безперервної освіти з туризмознавства, показники критеріїв ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців з туризмознавства.
статья [20,9 K], добавлен 06.09.2017Порівняльний аналіз систем розвитку педагогічної освіти на основі акмеологічного підходу. Використання методологічних засад акмеології для побудови системи професійної підготовки майбутніх педагогів. Теоретична, практична підготовка студентів - педагогів.
автореферат [333,5 K], добавлен 27.04.2009Роль, функції та комунікативні якості культури мовлення у процесі соціалізації особистості студента. Реалізація моделі науково-методичного забезпечення соціалізації студентів засобами культури мовлення та експериментальна перевірка її ефективності.
автореферат [81,9 K], добавлен 10.04.2009
