Проблема трансформації сучасного університету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема трансформації сучасного університету в контексті експансії освітнього простору

Терепищий С. О.

Соціальна система відносин між національними громадами світу останні п'ятдесят років переживає фундаментальні метаморфози, зміни, що торкаються життя кожного мешканця Землі та ставлять під глобальну відповідальність дії кожного міжнародного політика. В швидкоплинному поліцентричному часі теперішньої світової арени комунікації поряд з очевидними перевагами виникає і ряд проблем, пов'язаних із втратою цінних традицій, експлуатації ресурсів, несправедливості розподілу капіталу тощо. Не дивлячись на ярлики духовності та моральності, що беруть на себе провідні уряди світу, зокрема після ІІ Світової Війни, усі сфери людського існування поступово комерціалізуються - стають у більшій чи меншій мірі залежними від правил устрою ідентичних з економічною необхідністю.

Повсякденністю стало явище економізації нематеріальних сфер суспільного життя. Культура набуває ознак системи культурних послуг, що змінює мотивацію та рід діяльності її творців та реципієнтів. Митці стають реалізаторами власного мистецького товару споживачеві, який в кінцевому рахунку зобов'язаний своєму визнанню ринковому попиту. Важко стверджувати, справедливість або не справедливість таких змін, їх конструктивність чи нігілістичність, проте очевидним є той факт, за яким універсальне економічне “оцінювання” реальності сучасною людиною призводить до утворення єдиної глобальної шкали “блага”. В рамках цієї специфічної “ієрархії цінних речей та послуг” різні сфери людського буття, які раніше були незрівняними на рівні однієї системи значень, відтепер здатні утворити одну економічну драбину, яка отримує високий детермінуючий вплив на кожну із своїх ланок.

Одним із таких компонентів в сучасній неокапіталістичній дійсності стає й освіта. Культурна сфера передачі досвіду склалася та утвердилася в історії людства давнота мало змінила свої ролі в глобальній, національній чи, навіть, регіональній владі. Капіталізм як економічне явище що вийшло переможцем з системної війни господарств ХХ століття, воно задане правилами що шліфувалися в першу чергу серед власників великого капіталу та державними урядами. Навчання та виховання входять в цю систему постфактум, скоріше як наймані працівники, а ніж активні засновники. Освіта грає у грі, на створення правил якої вона запізнилася. Для того аби вижити в якості цілісної окремої структури, вона мусить пристосовуватися, саме адаптація стоїть на першому пункті порядку денного педагогічних реформ. освіта університет духовний міжнародний

З огляду на увесь спектр перехідних проблем в вищий освіті, виявляється досить актуальним дослідити окремі топологічні зміни в інституціях сучасної освіти, аби зуміти відділи конструктивні та деструктивні аспекти економічного впливу на одну з головних культурних сфер соціального буття. Ще більшою мірою це стосується української навчально- виховної системи, де вищезгадана проблематика акумулюється, водночас, і адаптацією до вимог капіталізмунашого суспільства взагалі. В рамках цього невеликого дослідження ми ставимо за мету продемонструвати головні вектори адаптивних рухів в освіті на базі аналізу відносин університетів з міськими соціо-економічними регіонами.

Підпорядкованість практичної цілі університету загальній сакральній меті прослідковується до початку ХХ століття. В роботі відомого науковця Дж. Н'юмена “Ідея Університету”, наголошується на вторинності функції надання професії по відношенню до мети становлення особистості. “Якщо університетові і повинна надаватися будь-яка практична мета, то нею повинно стати навчання хороших членів суспільства. Ремеслом його виступає мистецтво соціального життя, а його метою підготовленість для світу. І він не обмежує свого погляду яким-небудь колом професій, але і не створює героїв, як і не надихає геніїв” [5, с. 156]. На думку автора, який здійснює свої роздуми в рамках традиції ХІХ століття, університет займається конструюванням суспільної психіки та регулюванням національного інтелектуального клімату. “Воно готує до зайняття людиною будь-якого посту з достоїнством і оволодінню любим предметом з легкістю” [5, с. 157]. В рамках цієї концепції вищого навчального закладу, університет існує як реалізація культури Просвітництва, яка послуговується ідеєю абсолютної цінності знань.

Проте з початком ХХ століття, соціальні зміни починають стискати гностичніідеали університету. Виклики вищій школі були продиктовані через посередництва змін в системі культури. Університет минулого існував як культурна реакція - як засіб прийняття чи опору культурі, її смислам і настановам. Проте, з втратою логоцентричності, переходом до плюралізму смислів та анархізму цінностей в ХХ столітті, культура, по суті, втрачає той сенс який наповнював її на протязі епохи Просвітництва.

Як зазначив з цього приводу відомий англійський дослідник вищої освіти, соціолог та філософ Б. Рідінгс, сучасні університети усе більше відриваються від свого культурного походження, вони існують на уламках минулої епохи які поступово зникають. “Оскільки транснаціональний капіталізм позбавив культуру сенсу і сьогодні інституційна система демонструє здатність функціонувати без відсилання до даного терміну, осмислення ролі освіти більше не можна будувати навколо ідеї оволодіння культурою або опору їй” [6, с. 190].Проте, не слід також вважати що сучасний університет приречений померти в нігілістичній системі інформаційного капіталізму, ба навпаки питання цінності сьогодні стоїть навіть більш актуально ніж раніше, проблема лиш у тому, яким чином це запитання має бути поставлене. Рідінгс відзначає, що з відходом міфів Просвітництва з Європейської культури залишається у минулому питання про сутності цінностей, які виступали як субстанції смислів життя та напрямків розвитку людства. В сучасному світі: “Оцінювання може стати соціальним питанням, а не вимірювальним інструментом. І для цього більше не потрібно вказувати, що становить справжню цінність, що дійсно легітимізуєвикладання, так як головним моментом відтепер виступає не сутність цінності, а її функція” [6, С. 190]. Це означає, що університет відтепер базується не на ідеалах, а на завданнях що ставляться перед соціумом. На тому, що потребує роз' яснення та коментування лише після реалізації.

Саме тому, сучасний університет це трансформаційний феномен - разом з плюралістичним та утилітарним світом, і сам університет стає відірваним від національної культури, направленим на сукупність завдань поставлених конкретними суб'єктами, в вигляді громади, бізнес-групами, національними урядами, релігією тощо.

Біфуркаційні зміни в структурі теперішньої вищої освіти досить наглядно можна прослідкувати на основі компаративного аналізу відносин міста та університету, яке мало місце в ХІХ та ХХІ столітті відповідно. Якщо раніше одну з провідних ролей серед міський соціальний прошарків займала інтелігенція, буржуа, найманні робітники тощо, то в сучасну епоху ця класифікація зазнає краху оскільки інтелігенція, яку репрезентує університет розчиняється в багато манатті інших прошарків, що стало наслідком урбанізації та мультикультуралізму.

Вагомість зв' язку міста з університетом розгорнуто досліджується в науковій роботі професора

Вісконсінського унвеситету К. Олдса та професора університету Брістола в Великобританії С. Робертсон. У своєму курсі онлайн-лекційСоигеега “Globalizing Higher Education and Research for the Knowledge Economy”, автори заглиблюються в сферу причин та векторів змін університету ХХІ століття в контексті його відношення до населеного пункту перебування. “Окремі відносини, що особливо важливо розглянути, це відносини між університетом і міським регіоном, які змінюються в результаті тиску на університети, щоб стати новим видом енергоносіїв для економіки” [10, с. 5].

На думку англійських науковців єдиним не змінним зв'язком між містом та “вишом” з часів Середньовіччя до тепер залишається визнання останнім автономії закладу. “Академічна свобода і відносна автономія - основні принципи, пов'язані з походженням середньовічного університету, і до цих залишаються пір радикально важливими принципами сьогодні” [10, с. 3]. ВНЗ - це не просто державна установа управління чи інстанція надання послуг як школа, це своєрідне місто в місті, оскільки поєднує інтереси кардинально різних людей, а не лише мешканців населеного пункту чи навіть країни. Проте, навіть не дивлячись на буфер свободи між ними, вони, все ж, залишаються рефенційно пов'язаними.

Процеси міських трансформацій в ході історичної еволюції закономірно відображаються і на університетах. Одною з наймасштабніших міських метаморфоз є процес урбанізації. Олдс та Робертсон наголошують на тому, що радикальна зміна структури міста, концентрація влади в “глобальних містах”, призводить до зміни ролі відповідних університетів в межах таких мультикультурних пунктів. Дослідники відзначають два головних атрибути глобалізованого міста, що без посередньо впливають на роль університетів:

Перший пов'язаний із диференціацією культурного, етнічного та соціального різноманіття, що призводить до переорієнтування цінностей, цілей та методів навчання.

Другий відображає концентрацію владного впливу в мегаполісах. Їх роль зростає настільки стрімко, що виходить за межі національних держав, це призводить до політизації та економізації університетів, а також до експансії філій мегаполіс них ВНЗ.

Зменшення часового проміжку між науковим відкриттям та впровадженням його у масове виробництво за останні двадцять років призвело до входження університетів у сферу “економіки знань”. Реалізація наукових винаходів довела свою швидку здатність до отримання прибутку, а проблема вичерпування енергоносіїв ще актуальніше поставила питання про можливості аналогів для нафти чи газу. Олдс та Робертсон для прикладу, наводять освітню політику Саудівської Аравії: “Для країн-рантьє, таких як Саудівська Аравія, це означає інвестування вбудівельні університети з нуля, в місцях, де, в деяких випадках, не було ніякої історії навчання взагалі. З одного боку, акумулюючи в сектор вищої освіти, ці арабські держави сподіваються захистити себе від надмірної нафтово-дохідної залежності, а з іншого, розвивати дослідницький та інноваційний потенціал, щоб допомогти їм вирішити насущні проблеми виживання, таких якводна інженерія” [10, с. 12]. В зв'язку з цим відбувається системний рух університетів за межі своєї локалізованої структури. Подібно до економічного підприємства, мануфактурна сутність трансформована під впливом капіталстичних викликів, тяжіє до диференціації ринків надання освітніх послуг.

Із зміною соціального простору міст, закономірно змінюється і соціальний простір університету, багато з них реагують на інноваційні програми, що виникають не лише в їх населених пунктах а й деінде. ВНЗ пристосовуються до нових джерел фінансування, до можливостнй поглинати надлишковий попит на місцях, і так далі. Тобто, університети сьогодні перебувають в експансійному русі, приймаючи нові шляхи розвитку і формування абсолютно різних глобальних моделей організації, що досить яскраво відрізняються за формою, типом і логікою від середньовічного університету.

Олдс та Робертсон досить доречно виділяють три головних напрямки інноваційної реорганізації ВНЗ, кодна з тактик економічної експансії університетів відображає відповідну ситуацію в міських регіонах де має місце їх розташування. Такими стратегіями розвитку є рух “вгору”, “вниз” та “назовні”.

Рух “вниз”. Відображає вкорінення університету в місцевій інфраструктурі. “Під рухом вниз, ми маємо на увазі університетські проекти, спрямовані на пере/підключення традиційних шляхів взаємодії з тим місцем, де університет знаходиться. У деяких випадках це відбувається через повернення до історичної місії університету: намагання зв'язатися із служінням місцевій економіці. В інших випадках, рух вниз може взаємодіяти з місцевими громадами для забезпечення актуальності місцевих фірм та громад” [10, с.14]. В цьому випадку, університет надає високого значення місцю своєї локалізації, та підкреслює його значення для своїх студентів, і це “місце” стає партнерською частиною його глобальної маркетингової стратегії. В такій стратегії місто та ВНЗ виступають як сателіти.

Рух “назовні ”. Під рухом на зовні дослідники розуміють сукупність ініціатив і зв'язків, що виходять на рівень глобального простору і з' єднуються з новими місцями в позадержавному порядку. “Рух може приймати форму розширенняза межі локації, наприклад, в вигляді філії, абокампусу(від одного відділу до цілої програми експанції) в хост-країні (наприклад,Фонд Катару “ОсвітаМіста” або “Дубайське селище знань” в Дубаї, Арабські Емірати). Це може бути розвиток автономних Кампусів, таких як Монаш Університет в Малайзії або Ноттінгемський Кампус Нінбо в Китаї; розробкаконсорціумів, таких як Universitas 21 або Всесвітня Мережа університетів,які поєднують університетипо всьому світу, частонавколо великих проблем; новихаборегіональних ініціатив, таких як Зона європейської вищої освітиабоMercosur” [10, с.14]. В такій стратегії розвитку університет виступає як самостійний суб'єкт міжнародних відносин, о втрачає прив'язаність до певного регіону, і стає, по суті, чимось подібним до франшизи.

Спектр мотивації для руху назовні досить широкий, але головною причиною є забезпечення ВНЗ новими джерелами доходів для домашнього установи та “просування” бренду університету по всьому світу в більш конкурентоспроможних для нього місцях. Шлях створення інституційних альянсів також вирішує безліч економічних і дипломатичних цілей, для організацій- партнерів та їх країн базування, як складової частини системи глобальної конвергенції, що поглиблюється. “В решті решт, рух назовні існує для того, щоб університети збільшили свої масштаби і підключилися до інноваційних систем, пов'язаних з іншими містами- регіонами” [10, с. 14]. В контексті такого розвитку масштаби і вартість розширеннябільш вагомими аспектами, ніж місткість і довгострокова стійкість.

Рух “вгору". Передбачає створення міжнародного університету з нуля.

“Приклади тут включають формування нового $ 13 млрд-ного університету в Саудівській Аравії, Королівськогоуніверситету науки і технології Абдулли (KAUST), або ж Прикладнийнауковий центр NYC, в даний час у стадії розробки, Школунауки іФедеральний університет Dalntegragao у США, останній виходець з Латинської Америки, Університет Americana, інакше відомий як UNILA, в даний часрозробляється для обслуговування студентів по всьому латиноамериканському регіоні і створення Американської бази знань для окремих дисциплін і Назарбаєвський Університет в Казахстані” [10, с. 15]. Така практика як правило можлива лише із вливанням зовнішнього певного капіталу та передбачає реалізацію інтересів інвестора. Недивлячись на широкі матеріальні вливання, такі інституції потребують додаткового часу (окрім організації приміщень, документації тощо) для того аби в них могла б налагодитися дослідницька діяльність, яка могла б імплементуватися в навчальний процес.

“У дійсності, однак, для багатьох університетів експериментування з глобального позиціонування і розробок, такі рухи вниз, вгору і назовні, як правило, розгортаються багаторазово. Але при розгляді цих закладів втакомуракурсі, ми отримуємо уявлення не лише з різні просторові стратегії, але йпроїхнаслідки для того, що чим університети займаються (Навчання / Дослідження / Підприємство)”[10, с. 16]. Ці нові глобальні і регіональні формування вимагають нових методик управління, особливо коли останні пов'язані з регулюванням на відстані або залученням нових корпоративних партнерів, що призводить довідповідних наслідків для співробітників, які працюють на базі таких видів освітнього простору.

Ми продемонстрували конвергенцію цінностей, внаслідок фундаментальних змін в Західній культурі. Наголосили на присутності універсального економічного “оцінювання” реальності сучасною людиною, що призводить до утворення єдиної глобальної шкали “блага”. Така, гомогенізація, створює умови для планетарного споживання предметів культури, у тому числі й вищої освіти. Як наслідок, університети зазнають комерціалізації, оскільки отримують реальну можливість давати швидкий прибуток прибуток.

Ми показали кардинальну різницю між сучасним та класичним університетом. На основі праць Дж. Н'юмена було описано головні освітні ідеали епохи Просвітництва, на яких базувалися вищі освітні інституції в ХІХ ст. Доведено, що подвійна сутність університету (сакральна та мануфактурна) втрачає ортодоксальну взаємодію, та стають рівноправними рушійними силами розвитку закладів навчання.

Було підкреслено вагомий зв' язок між містом та університетом, на основі явища урбанізації та її впливу на університетський устрій.Зокрема, це проявилося в двох моментах: перший пов'язаний із диференціацією культури, етнічного складу та соціальних ролей в містах, що призводить до зміни мети існування університету; другий відноситься до вагомої концентрації влади в мегаполісах та міських регіонах, яка стає наслідком політизації, економізації та зовнішньої експансії ВНЗ. В решті решт, на основі наукових досліджень професорів К. Олдса та С. Робертсон, ми визначали три головних стратегії експансії глобального освітнього простору, що відповідають висхідному, низхідному та екстеріорному методу розширення та розвитку.

1. Альтбах Ф. Глобализация и университет: мифы и реалии в миренеравенства/ Ф.Альтбах // Вестник высшей школы. - 2004. - № 10. - С.120-141.

2. Гессе Г. Гравбісер / Г. Гессе [пер. з нім. Є. Попович]. - К.: Вища школа. 1983. - 486 с.

3. Деррида Ж. Глобализация. Мир. Космополитизм / Ж. Деррида // “Космополис”. - 2004. - № 2 (8). - С. 125-140.

4. Назарчук А. В. Этика глобализирующегося общества / А. В. Назарчук; - М.: ДиректмедиаПаблишинг, 2002. - 121 с.

5. Ньюмен, Дж. Г. ИдеяУниверситета / Дж. Г. Ньюмен ; пер. с англ. С. Б. Бенедиктова ; подобщ. ред. М. А. Гусаковского. - Минск : БГУ, 2006. - 208 с.

6. Ридингс Б. Университет в руинах / Б. Ридингс, [пер. с англ.

7. М. Корбута]. - М. : Изд. домГос. ун-та-Высшей школы экономики, 2010. - 304 с.

8. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность / Ю. Хабермас, [пер. с нем. А. Михайлов, В. Кононов]. - М.: Наука, 1992. - 176 с.

9. Хабермас Ю. Постнациональнаяконстелляция и будущеедемократии / Ю. Хабермас // Логос. - 2003. -№ 4-5 (39). - С. 105-152.

10. Bauman Z. SocietyUnderSiege. / Z. Bauman- L. : Routledge, 2003. - 256c.

11. Olds K., Robertson S.L. Globalizing Higher Education and Research for the Knowledge Economy / K. Olds, S.L. Robertson; -

Размещено на Allbest.ru