Зміст освіти в вищій школі

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Педагогіка та психологія вищої школи”

на тему: ”Зміст освіти в вищій школі”

Виконала: ст. групи ЕБ-13м

Килимник В. О.

Перевірила: доц. Мацко Л. А.

Вінниця 2014

Зміст

1. Зміст освіти як проблема вузівської педагогіки

2. Рівні формування змісту освіти. Кваліфікаційні характеристики

3. Провідні тенденції розвитку змісту вищої освіти у вузі: фундаменталізація, гуманітаризація, регіоналізація, диференціація й індивідуалізація, інтеграція

4. Нормативні документи, що регламентують зміст вищої професійного освіти

5. Базова (нормативна) і варіативна складового змісту вищої освіти

6. Зміст освіти в вищій школі

Перелік посилань

1. Зміст освіти як проблема вузівської педагогіки

освіта педагогіка гуманітаризація навчання

На рисунку 1.1 представлено формування змісту освіти у вищій школі.

Рисунок 1.1 Формування змісту освіти у вищій школі

Зміст освіти - спеціально відібрана й визнана суспільством система елементів об'єктивного досвіду людства, засвоєння якого необхідно для успішної діяльності в певній сфері. Це той кінцевий результат, до якого прагне навчальний заклад, той рівень і ті досягнення, які виражаються в категоріях знань, умінь, навичок, особистісних якостей.

Професійна освіта будь-якого рівня спрямована на одержання молодими людьми професії й відповідної кваліфікації.

Зміст професійної освіти включає:

· суму понять, положень, алгоритмів і сучасних теорій, що пояснюють явища, які відбуваються в природі, суспільстві, культурі й техніці;

· суму знань про предмети, знаряддя праці й механізми, які застосовуються у процесі праці;

· навчання способам діяльності, що гарантує формування професійних умінь і навичок.

Зміст підготовки будь-якого фахівця є основною частиною педагогічної системи.

Зміст навчання виконує різноманітні функції: інформативну, методологічну, навчальну, розвиваючу, виховну.

Поряд із загальнодидактичними виділяють специфічні принципи, пов'язані із професійною освітою:

· відповідності змісту освіти й навчання цілям підготовки фахівця;

· діяльнісного підходу до визначення змісту навчання;

· випереджального (прогностичного) характеру формування змісту;

· обліку закономірностей професійного становлення й розвитку особистості.

Зміст освіти - це науково обґрунтована система дидактичного й методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Зміст освіти визначається освітньо-професійною програмою підготовки, структурно-логічною схемою підготовки, навчальними програмами дисциплін, іншими нормативними актами органів державного керування освітою і вищим навчальним закладом і відбивається у відповідних підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах, дидактичних засобах. Зміст освіти включає:

· нормативний компонент (визначається відповідним державним стандартом освіти);

· вибіркові компоненти (визначаються вищим навчальним закладом).

2. Рівні формування змісту освіти. Кваліфікаційні характеристики

Формування змісту освіти здійснюється за декількома рівнями. Розглянемо рівні формування змісту й відповідні їм кваліфікаційні характеристики.

Освітній рівень передбачає задоволення потреб особистості в одержанні загального середньої й вищої освіти шляхом навчання в різних типах навчальних закладів.

Освітньо-кваліфікаційний рівень припускає одержання певного рівня освіти й кваліфікації. Освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні встановлені в Україні Законом про освіту.

Освітні рівні: початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічне освіта, базова вища освіта, повна вище освіта.

Освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, спеціаліст, магістр.

Законом про освіту визначаються також учені ступені (кандидат наук, доктор наук) і вчені звання (старший науковий співробітник, доцент, професор).

Виходячи зі структури вищого освіти, її перша ступінь припускає одержання кваліфікації «молодший спеціаліст»; друга - кваліфікації «бакалавр» (базова вища освіти); третя - кваліфікації «спеціаліст», «магістр» (повна вища освіта).

Освітня характеристика - це основні вимоги до якостей і знань людини, що одержала певний освітній рівень. Зміст освітньої характеристики як складової частини державного стандарту освіти визначається Міністерством освіти України окремо для кожного освітнього рівня.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика - це основні вимоги до професійних якостей, знань і вмінь фахівця, які необхідні для успішного виконання професійних функцій.

Зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики визначається Міністерством освіти України для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня.

3. Провідні тенденції розвитку змісту вищої освіти у вузі: фундаменталізація, гуманітаризація, регіоналізація, диференціація й індивідуалізація, інтеграція

Фундаменталізация пов'язана із завданням формування наукового світогляду з формуванням наукової картини світу, процесу й методів його пізнання. В основі сучасної картини світу лежать ідеї спеціальної теорії відносності, квантової механіки, самоорганізації (синергетики).

Гуманітаризація освіти пов'язана зі зміною парадигми суспільної свідомості, переорієнтації її на особистість, на розвиток і саморозвиток. Засобами гуманізації освіти є програма природно наукової освіти.

Індивідуалізація навчання означає, що воно орієнтується на індивідуально-психологічні особливості студента, будується з урахуванням цих особливостей.

Принцип індивідуалізації навчання обумовлений необхідністю орієнтуватися в навчанні на реальні типи студентів. Щонайкраще цей принцип реалізує програмоване навчання. Але й в умовах звичайного навчання він може й повинен застосовуватися.

4. Нормативні документи, що регламентують зміст вищої професійного освіти

Зміст професійної підготовки фахівців відбито в наступних програмних документах:

· Державному освітньому стандарті вищої професійного освіти;

· освітньому стандарті вузівського компонента;

· навчальних планах із конкретних спеціальностей;

· навчальних програмах окремих дисциплін.

Державний стандарт освіти - це сукупність норм, що визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня.

Державні стандарти розробляються для кожного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня й напрямку підготовки (спеціальності) і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду й повторному затвердженню не рідше одного разу в десять років.

Складовими державного стандарту освіти є: освітня (освітньо-кваліфікаційна) характеристика; нормативна частина змісту освіти й тести.

Освітньо-професійна програма підготовки (ОПП) - це перелік нормативних навчальних дисциплін із вказівкою загального обсягу часу (у годинах), відведеного для їхнього вивчення й форми підсумкового контролю по кожній навчальній дисципліні.

Загальної обсяг часу для вивчення навчальної дисципліни включає час для аудиторних форм навчання й самостійної роботи студента.

Співвідношення між обсягами аудиторних занять і самостійною роботою студентів, форми й періодичність проміжного контролю визначаються навчальним планом вищого навчального закладу.

Навчальний план - це нормативний документ, що складається вищим навчальним закладом на підставі освітньо-професійної програми й структурно-логічної схеми підготовки й визначає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їхнього вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять (лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації, навчальні й виробничі практики) і їхній обсяг, графік навчального процесу, форми й засоби проведення поточного й підсумкового контролю. У навчальному плані відбивається також обсяг часу, передбачений на самостійну роботу.

Навчальний план розробляється на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми підготовки й затверджується керівником вищого навчального закладу.

Робочий навчальний план - це також нормативний документ, що складається вищим навчальним закладом на поточний навчальний рік і конкретизує форми проведення навчальних занять, їхній обсяг, форми й засоби проведення поточного й підсумкового контролю за семестр.
Робочий навчальний план затверджується деканом факультету (завідувачем відділення).

Навчальна програма - це нормативний документ, що визначає місце й значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної програми підготовки, її зміст, порядок і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни, вимоги до знань і вмінь студентів. Навчальна програма включає пояснювальну записку, тематичний виклад змісту навчальної дисципліни й список літератури.

Навчальні програми нормативних дисциплін входять у комплекс документів державного стандарту освіти, розробляються й затверджуються як його складові.

Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються й затверджуються вищим навчальним закладом.

Робоча навчальна програма є нормативним документом вищого навчального закладу й розробляється для кожної навчальної дисципліни на основі навчальної програми дисципліни відповідно до навчального плану. У робочій навчальній програмі відбивається конкретний зміст навчальної дисципліни, послідовність і організаційно-методичні форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи, засоби й форми поточного й підсумкового контролю.

У робочу програму входять: тематичний план, пакет методичних матеріалів для проведення поточного й підсумкового контролю, перелік учбово-методичної літератури, перелік засобів наочності, технічних засобів навчання й т.д.

Робочі навчальні програми нормативних і вибіркових навчальних дисциплін розробляються відповідними кафедрами (предметними або циклової комісії) і, як правило, затверджуються:

· зі соціально-гуманітарних, психолого-педагогічних і загальноосвітніх дисциплін - проректором з навчальної роботі;

· зі спеціалізованих навчальних дисциплін і дисциплін спеціалізацій - деканом факультету.

Навчальні програми, робочі навчальні програми разом із планами є основними документами, якими керуються факультети (відділення) і кафедри вищих навчальних закладів в організації навчального процесу.

Індивідуальний навчальний план студента - це нормативний документ, за яким здійснюється навчання студента, виходячи з вимог освітньо-професійної програми відповідного рівня підготовки й з обліком його особистих освітньо-професійних інтересів і потреб.

Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять наступні нормативні документи:

1. Спеціалізації за спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційним рівням молодшого фахівця, фахівця й магістра (визначаються вищим навчальним закладом).

2. Варіативні частини ОКХ випускників вищих навчальних закладів, ОПП і засобів діагностики якості вищої освіти.

3. Навчальні плани визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність і час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять і терміни їхнього проведення, а також форми проведення підсумкового контролю.

4. Програми навчальних дисциплін визначають їхній інформаційний обсяг, рівень сформованості вмінь і знань, перелік рекомендованих підручників, методичних і дидактичних матеріалів, критерії успішності навчання й засоби діагностики успішності навчання.

5. Базова (нормативна) і варіативна складового змісту вищого освіти

Нормативна частина змісту освіти є гарантованим мінімумом вимог до відповідного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня. Вона визначається державним стандартом освіти і є обов'язковим компонентом реалізації освітньої (освітньо-професійної) програми.

Відповідно до діючих нормативних актів вищим установам освіти четвертого рівня акредитації надається автономне право з визначення змісту освіти, але він не повинен бути нижче нормативного.

Нормативні навчальні дисципліни визначаються державним стандартом освіти (освітньо-професійною програмою підготовки). Дотримання їхніх назв є обов'язковим для вищих навчальних закладів, а обсяг не може бути менше обсягу, установленого державним стандартом освіти.

Вибіркові навчальні дисципліни вводяться вищим навчальним закладом для більш повного задоволення освітніх і кваліфікаційних запитів особистості й потреб суспільства, ефективного використання можливостей установи освіти, урахування регіональних потреб і т.д. Вони можуть бути як обов'язкові для всіх студентів, так і ті, які обираються студентами індивідуально.

Зміст варіативної частини ОКХ випускників вищих навчальних закладів, ОПП, засобів діагностики якості вищої освіти, навчальних планів, програм навчальних дисциплін визначається вищим навчальним закладом у межах установлені структури й форми.

6. Зміст освіти у вищій школі

Перш ніж розглядати зміст освіти у вищій школі, доцільно ще раз згадати про сутність терміна "освіта". У вузькому розумінні освіта -- це сукупність знань, умінь, навичок і компетенцій, набутих у навчальних закладах або самостійно, а також процес засвоєння систематизованих знань, розвитку пізнавальних сил, формування світогляду. У більш широкому значенні освіта, на думку академіка СУ. Гончаренка, -- духовне обличчя людини, яке складається під впливом моральних і духовних цінностей, що є надбанням її культурного кола, а також процес виховання, самовиховання, впливу, шліфування, тобто процес формування обличчя людини. При цьому на перше місце ставиться не обсяг знань, а їх поєднання з особистісними якостями, уміння самостійно розпоряджатися своїми знаннями. За означенням, прийнятим XX сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО, під освітою розуміється процес і результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, за якого вона досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання.

Традиційно виділяють три види освіти: загальну, політехнічну і спеціальну (професійну).

Загальна освіта передбачає оволодіння знаннями, уміннями й навичками з основ наук, які потрібні людині у повсякденному житті, а також підготовку до здобуття професійної освіти. Загальну освіту здобувають у загальноосвітніх навчально-виховних закладах (школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах).

Політехнічна освіта (грец. poly -- багато і techne -- мистецтво, майстерність, вправність) виконує функцію ознайомлення з різноманітними галузями виробництва, пізнання сутності основних технологічних процесів, оволодіння вміннями й навичками обслуговування найпростіших технологічних (виробничих) процесів. Окремими компонентами політехнічної освіти людина оволодіває впродовж усього життя шляхом стихійного пізнання навколишньої дійсності, у процесі здобуття загальної та професійної освіти, а також беручи участь у виробничій діяльності.

Професійна освіта спрямована на оволодіння знаннями, уміннями й навичками, які потрібні для здійснення професійної діяльності. В Україні професійну освіту здобувають у вищих та професійно-технічних навчальних закладах.

Зміст освіти -- це чітко окреслене коло знань, умінь, навичок і компетенцій, якими людина оволодіває шляхом навчання у навчальному закладі або самостійно. Він містить систему наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, культуру та практичних умінь і навичок, необхідних для життєдіяльності людини. Зміст освіти в цілому має сприяти розвґязанню генерального завдання -- формуванню гармонійної, всебічно розвиненої особистості.

Коли йдеться про зміст освіти, який лежить в основі професійної підготовки, то мається на увазі, що він орієнтований на формування професійної і загальної культури фахівців у широкому розумінні.

Зміст освіти (загальної, політехнічної, професійної) не є сталою величиною. Він змінюється залежно від рівня розвитку науки, соціально-економічного, культурного стану суспільства з урахуванням потреб освітньої підготовки молоді та перспектив соціального й економічного розвитку країни. Необхідність змін змісту сучасної освіти ілюструють слова міністра освіти і науки України академіка В.Г. Кременя: "Потребує зміни сам зміст навчання. Треба чіткіше та однозначніше визначити фундаментальні знання в різних сферах вивчення людини і світу, сепарувати їх від надмірної інформаційної складової, що має виконувати роль ілюстративного супроводження пізнавального процесу. З урахуванням людиноцентристських тенденцій треба, не зменшуючи можливості пізнання природи і світу, надати більшу можливість для пізнання людини, її психофізіологічних та життєдіяльнісних особливостей, для індивідуального самопізнання. Необхідно також відпрацювати механізм систематичного оновлення змісту навчання відповідно до розвитку науки та набуття людством нових знань. Зміст навчання має відображати все багатство раціональних знань людства, зокрема в духовній сфері".

Процес удосконалення змісту освіти, зокрема професійної, потребує чималих зусиль. Тут треба враховувати перспективу, тому що випускники ВНЗ працюватимуть у різних галузях народного господарства тривалий час після здобуття професійної освіти. Справа ускладнюється ще й тим, що обсяг нових знань (інформації) з усіх наук у середньому подвоюється через 3--6 років. Ось чому так важливо при формуванні змісту освіти для підготовки фахівців певної спеціальності вибрати з великого масиву інформацію, яка є результатом найновіших наукових досягнень і стане базовою для становлення фахівця з погляду перспективи його професійної діяльності.

Зміст освіти закріплюється державними документами та навчально-методичними комплексами. Це навчальні плани, навчальні програми, підручники, посібники.

Навчальний план -- основний нормативний документ (стандарт) вищого навчального закладу, що складається на підставі освітньо-професійної програми і структурно-логічної схеми підготовки фахівців та визначає організацію їх навчальної діяльності. Навчальним планом охоплено: графік процесу навчання; перелік та обсяг навчальних дисциплін; послідовність їх вивчення; конкретні форми проведення занять (лекції, семінари, лабораторні тощо) та їх обсяг; форми проведення підсумкового контролю (екзамен, залік, диференційований залік); порядок проведення практик, їх види; обсяг часу, відведеного на самостійну роботу студентів; кількість курсових робіт, які виконує студент за період навчання; зміст і форми державної атестації.

Навчальний план складають провідні викладачі, як правило, декани факультетів, завідувачі кафедр. Затверджується навчальний план керівником вищого навчального закладу, погоджується в Міністерстві освіти і науки України, інших профільних міністерствах, яким підпорядковані вищі навчальні заклади, і скріплюється відповідними печатками.

Навчальний план ВНЗ III і IV рівнів акредитації складають за такими рівнями підготовки фахівця: бакалавр; спеціаліст; магістр; бакалавр -- спеціаліст; бакалавр -- магістр; бакалавр -- спеціаліст -- магістр.

До обовґязкових складових навчального плану належать:

1. Реквізити.

2. Графік навчального процесу.

3. План навчального процесу.

4. Цикли дисциплін підготовки фахівця.

Складання навчального плану -- відповідальна і складна справа. Тут можна виділити два головних етапи. На першому необхідно вивчити вимоги, продиктовані відповідними галузями професійної діяльності, окреслити основні напрями підготовки фахівців певного профілю. Використовуючи різні методи -- експертних оцінок, аналізу діяльності тих чи тих фахівців, вивчення результатів їх праці та ін. -- складають так званий професійний образ сукупного фахівця, здатного виконувати необхідні функції у певній сфері діяльності.

Як наголошує професор A.M. Алексюк, виділення сфери професійної діяльності відповідає певним галузям виробництва, науки, освіти. Профіль підготовки кадрів для кожної галузі визначається поділом праці. Профіль навчання має конкретний зміст і є одним із критеріїв, за яким перелік спеціальностей вищої професійної школи поділяється на групи.

Другий етап -- безпосереднє складання навчального плану. У ньому всі дисципліни розподілені на дві групи: нормативні й вибіркові, а вони, своєю чергою, -- на певні цикли. З огляду на державні стандарти в освіті, навчальні плани з усіх спеціальностей містять однаковий набір нормативних навчальних дисциплін.

Нормативні навчальні дисципліни -- це дисципліни, встановлені відповідною освітньо-професійною програмою, тому дотримання їх назв і обсягів є обовґязковим для навчального закладу. Зменшення часу вивчення цих дисциплін неприпустиме, але збільшення цілком можливе за рахунок годин, передбачених на цикл дисциплін самостійного вибору ВНЗ.

Якщо перелік нормативних навчальних дисциплін чітко регламентований, то вибіркові навчальні предмети встановлюються вищим навчальним закладом з урахуванням освітніх і кваліфікаційних вимог до професійного рівня фахівця, можливостей і традицій конкретного навчального закладу, регіональних потреб і т. ін.

Нормативна частина навчального плану включає:

1. Групу (цикл) гуманітарних та соціально-економічних дисциплін. Беручи до уваги особливості профілю підготовки фахівців (гуманітарний, природничий, технічний та ін.), у цьому циклі може дещо змінюватись перелік дисциплін та кількість годин на ту чи ту дисципліну.

2.Групу фундаментальних дисциплін, що містить цикл дисциплін природничо-наукової підготовки та перелік дисциплін, вивчення яких становить базу для засвоєння вужчих фахових навчальних курсів, обґєднаних у третьому циклі професійно орієнтованих дисциплін. На вказані цикли відводиться в середньому 3500 годин, що становить понад 50 % навчального часу.

Вибіркова частина складається із циклів дисциплін самостійного вибору ВНЗ і дисциплін вільного вибору студента. Як зазначається у "Методичних рекомендаціях щодо складання навчального плану вищих навчальних закладів II, III і IV рівнів акредитації", "для реалізації дійсно вільного вибору студенту вищим навчальним закладом може бути запропоновано декілька блоків дисциплін цього циклу, кожний обсягом 756 годин, або їх перелік у кількості, достатній для вільного вибору з них тих самих 756 годин (14 кредитів). У межах цього обсягу студент може одержати також військову підготовку за відповідною програмою, що передбачає теоретичне навчання та військові табірні збори (останні -- за рахунок канікулярного часу) і відповідає вимогам чинного законодавства та нормативних документів, на підставі яких може бути присвоєно звання офіцера запасу".

Оскільки навчання у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації має ступеневий характер, то в навчальному плані передбачено загальний обсяг годин циклу підготовки бакалаврів. Після цього для підготовки спеціалістів запроваджується третій цикл, який включає додатково соціально-економічні дисципліни, професійноорієнтовані дисципліни, дисципліни спеціалізації, практики, дипломну роботу.

При складанні графіка навчального процесу треба враховувати такі моменти:

1) кількість тижнів у семестрі чи триместрі навчальний заклад визначає самостійно;

2)сумарна тривалість канікул протягом навчального курсу, крім останнього, має становити не менше 8 тижнів;

3)кількість іспитів в екзаменаційну сесію не повинна перевищувати 5, заліків -- 6;

4)навчальний тиждень має становити не більше 54 академічних годин, аудиторне навантаження студента -- не більше 30 академічних годин, навчальний день студента -- не більше 9 академічних годин;

5)навчальний час, відведений для самостійної роботи, має бути не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу часу вивчення конкретної дисципліни;

6)загальний обсяг будь-якої навчальної дисципліни кратний 54 годинам (1 кредиту) або 27 годинам (0,5 кредиту);

7) зведений бюджет часу, види практик і державна атестація подаються в навчальному плані окремими таблицями.

Навчальними планами передбачено -- за будь-якої схеми підготовки фахівців -- крім теоретичного навчання, різні види практичної діяльності (навчальну, виробничу, педагогічну, переддипломну практики) та державну атестацію.

Державна атестація випускників за освітньо-професійними програмами підготовки включає такі складові (табл. 1).

Таблиця 1 Державна атестація випускників

Бакалавр	Спеціаліст	Магістр
1. Комплексний кваліфікаційний державний екзамен з напряму підготовки.	1. Дипломна робота (проект).	Магістерська робота
2. Випускна бакалаврська робота	2. Державні екзамени (в деяких випадках)

Навчальна програма -- державний документ, в якому визначено зміст освіти з окремої навчальної дисципліни з виділенням розділів, тем, кількості годин на їх опрацювання. Навчальні програми розробляються науково-методичними комісіями ВНЗ за професійними напрямами і затверджуються Міністерством освіти і науки України. Вони є базовими з основних дисциплін з урахуванням державних стандартів. На їх основі кафедри вищих навчальних закладів розробляють робочі навчальні програми, які затверджуються кафедрами, радами факультетів та вченими радами вищих навчальних закладів. Робочі навчальні програми обовґязкові для виконання викладачами.

У підготовці навчальних програм треба ретельно дотримуватися вимог наступності між змістом освіти в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, а також рівнями підготовки фахівців у рамках вищої школи -- молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів, магістрів.

Навчальна програма є базовим документом при підготовці підручників і навчальних посібників для вищої школи.

Підручник -- це навчальна книга, в якій розкривається зміст навчального матеріалу з конкретної дисципліни відповідно до вимог чинної програми. За словами І.Я. Лернера, "підручник становить матеріалізований носій змісту освіти й водночас є організатором процесу засвоєння цього змісту.. .".

Навчальний посібник -- це навчальна книга, в якій розкривається зміст навчального матеріалу з окремих аспектів програми, а також подається додатковий матеріал для формування в студентів умінь і навичок. Якщо для загальноосвітніх навчально-виховних закладів готують переважно підручники, де чітко визначені параметри щодо змісту освіти, то у вищих навчальних закладах більш поширені навчальні посібники. Це дає змогу викладачам і студентам значно розширювати діапазон пізнавальної діяльності, залучати додаткові наукові джерела, особливо ті, в яких подається нова наукова інформація.

Підготовка підручників і навчальних посібників потребує від авторів великої відповідальності. По-перше, у цих навчальних книгах мають бути акумульовані ґрунтовні наукові знання з конкретних проблем, що мають сенс для розуміння гносеологічних засад розвитку певної науки і які не втратили своєї значущості для подальшого становлення відповідних наукових напрямів, а також сприяють формуванню професійних умінь і навичок майбутніх фахівців. По-друге, у навчальних посібниках мають бути закладені основи й передумови подальшого розвитку наукових інтересів студентів.

У процесі підготовки підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів автори мають ретельно дбати про реалізацію в них вимог основних принципів навчання: науковості, систематичності, послідовності й доступності викладу, наочності, ґрунтовності, звґязку матеріалу з професійною діяльністю.

Також важливо в підручниках і навчальних посібниках структурувати матеріал з належним дотриманням дидактичних вимог: чітко визначати проблемні питання, які розглядаються у тій чи тій темі, завдання для самостійної навчальної роботи студентів, список літератури, питання для самоконтролю і т. ін.

Окрім обовґязкових навчальних дисциплін, у навчальних планах кожної спеціальності є факультативні курси та дисципліни за вибором студентів. У кожному разі відповідна кафедра розробляє навчальні програми з цих дисциплін, навчально-методичні матеріали для опрацювання курсів, які затверджуються радами факультетів.

В організації навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах поки що зберігається тенденція значну частину навчального часу відводити на інформаційну діяльність викладача. Студенти щоденно завантажені аудиторними заняттями (6--8 годин), у них залишається обмаль часу на самостійну пізнавальну діяльність. При плануванні навчального навантаження викладачів мало часу виділяється на підготовку завдань для самостійної навчальної роботи студентів, здійснення керівництва нею. Для підвищення продуктивності навчальної діяльності у вищих навчальних закладах при укладанні навчальних планів, програм, підручників і навчальних посібників у нормативах планування навчального навантаження професорсько-викладацького складу необхідно перенести центр ваги на організацію самостійної навчальної роботи студентів і забезпечення ефективного контролю й оцінювання цієї форми навчання.

Перелік посилань

1. Туркот Т. І. Педагогіка вищої школи. - К. : Кондор. 2011. - 356 с.

2. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. - К.: «Академвидав», 2006. - 352 с.

3. Пальчевський С. С. Педагогіка: Навчальний посібник. ? К.: Каравела, 2007.

4. Яворська Г. Х. Педагогіка для працівників: Навч. посіб. ? К.: Знання, 2004.

5. Ягупов В. В. Педагогіка: Навчальний посібник. ? К. : Либідь, 2002.

6. Кузьмінський А. І., Омеляненко В. Л. Педагогіка: Підручник ? К.: Знання?Прес, 2003.

7. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. ? К. : Знання, 2005.

Размещено на Аllbеst.ru

...