Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка

Кафедра педагогіки, психології і методики технологічної освіти

Курсова робота

З предмету: «Педагогіка»

На тему: «Психолого-педагогічна діагностика у роботі класного керівника»

Автор: студента III курсу 32 групи

Петренко К. О.

Керівник: доцент, к. пед. н. Пискун О.М.

м. Чернігів, 2015 рік



Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальні аспекти педагогічної діагностики

1.1 Мета і завдання педагогічної діагностики. Вимоги до педагогічної діагностики

1.2 Класифікація діагностичних методів та методик

Розділ 2. Психолого-педагогічна діагностика в контексті діяльності класного керівника

2.1 Діагностика особистості учня та учнівського колективу

2.2 Визначення ефективності виховної роботи класного керівника

Висновки

Словник основних термінів

Список використаних джерел

Додаток



Вступ

Педагогічна діагностика є складовою педагогічної діяльності. Запорукою успіху кожного вчителя є ефективна діагностика рівня розвитку учнів, що дозволяє побачити позитивну чи негативну динаміку в процесах формування юної особистості. Будь-яка інформація, яку вчитель зможе отримати в результаті діагностики, є дуже корисною і важливою, адже її можна успішно використовувати під час планування виховної роботи, вибору найбільш ефективних методів навчання. Краще пізнавши особистість школяра, виявивши його здібності, вади і переваги, вчитель може правильно і грамотно корегувати навчальний процес, вберегти дитину від помилок і допомогти їй вирішити чимало особистих проблем.

Діяльність класного керівника полягає у розв'язанні великої кількості завдань. Саме педагогічна діагностика покликана надати класному керівникові необхідну допомогу для усвідомлення та пошуку оптимальних шляхів їх подолання.

Дослідження різних проблем, пов'язаних з педагогічною діагностикою здійснювали такі відомі вчені, як О. Бєлкін, О. Кочетов, В. Безпалько, Б. Бітінас та Л. Катаєва, В. Максимов, К. Інгенкамп.

Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні завдань і методів психолого-педагогічної діагностики у роботі класного керівника.

Завдання:

1. Розкрити зміст поняття педагогічної діагностики;

2. Навести класифікацію діагностичних методів та методик, охарактеризувати їх.

3. Теоретично обґрунтувати діагностику особистості учня та учнівського колективу;

4. Визначити критерії ефективності виховної роботи класного керівника.

Об'єкт дослідження: виховна діяльність класного керівника загальноосвітнього навчального закладу.

Предметом дослідження є завдання і зміст психолого-педагогічної діагностики учня та учнівського колективу.

Розділ 1. Загальні аспекти педагогічної діагностики

1.1 Мета і завдання педагогічної діагностики. Вимоги до педагогічної діагностики

Педагогічна діагностика налічує стільки ж років, скільки вся педагогічна діяльність. Поняття «педагогічна діагностика» було запропоноване К. Інгенкампом за аналогією медичній і психологічній діагностикам у 1968 році. За своїми завданнями, цілями і сферами застосування педагогічна діагностика самостійна, хоча й запозичувала свої методи і спосіб думок у психологічної діагностики.

Особистісно зорієнтована система шкільної освіти вимагає психологізації навчально-виховного процесу, опори на надійну діагностичну основу. Сучасна школа має використовувати діагностику не селективну, а стимулюючу, супровідну, яка є підґрунтям для прийняття і реалізації педагогічно доцільних рішень.

Діагностика в роботі класного керівника - це вивчення учнів класу, індивідуального розвитку кожного і їх групової взаємодії та відношень, це отримання відомостей про учнів, необхідних для організації виховної роботи з ними. [5, с. 416]

Педагогічна діагностика спрямована на детальну категоризацію окремого випадку і є необхідною для прийняття конкретного рішення, цим вона відрізняється від наукового дослідження, що має на меті відкриття загальних взаємозв'язків і закономірностей.

Педагогічна діагностика може виконувати тільки підпорядковану функцію у системі виховання та навчання. Педагогічна діагностика слугує покращенню навчально-виховного процесу і є невід'ємною часткою кожного планомірного процесу. Вона має орієнтуватися на цілі, що поставлені державою та суспільством перед загальноосвітньою школою. Тому домінантною стає підготовка вчителя- вихователя, який спроможний вийти за межі власного предмета, здійснювати міждисциплінарні зв'язки, усвідомлювати фахові знання в системі культури, володіти методами педагогічної діагностики, вміти на цій основі організовувати навчально-виховний процес як соціальну взаємодію, залучаючи особистісні ресурси учнів для розв'язання завдань життєтворчості.

Педагогічна діагностика забезпечує науковий підхід до організації навчально-виховного процесу, оптимальний вибір мети, завдань, планування, вивчення школяра у всіх відношеннях. Вона є елементом педагогічної культури і підвищує ефективність навчально-виховного процесу. Педагогічна діагностика в школі має розв'язати такі задачі:

- визначити виховний потенціал педагогічного колективу (завдання адміністрації);

- виявити позитивні та негативні впливи у мікрорайоні школи і на цій основі прийняти заходи, щодо поліпшення виховної роботи (завдання заступника директора з виховної роботи);

- встановити реальні умови формування особистості і колективу в школі для різних категорій школярів: педагогічно-занедбаних, невстигаючих, обдарованих (завдання класного керівника);

- виробити єдині педагогічні позиції, підвищити ефективність виховних впливів на основі об'єктивного уявлення про дітей даного класу (завдання класного керівника й батьківського комітету);

- сприяти розвитку самосвідомості та особистої відповідальності вихователів і вихованців (завдання класного керівника);

- забезпечити індивідуалізацію та диференціацію у вихованні кожної дитини;

- врахування рівня розвитку її нахилів, обдарованості, творчості (завдання класного керівника);

- виявити відносний рівень розвитку учнів та учнівських колективів (завдання класного керівника та практичного психолога);

- аналізувати зміни рівня розвитку учнів під впливом виховних заходів (завдання класного керівника);

- визначити потенційні можливості психічного розвитку школярів (завдання практичного психолога).

Педагогічна діагностика в роботі класного керівника виконує: виховну, інформаційну, оцінну, формуючу, контрольно-коректуючу та прогностичну функції. Об'єктивна діагностика вихованості особистості ґрунтується на матеріалістичному розумінні зв'язків людини з оточуючим середовищем і комплексному аналізі її інтегративних якостей та діяльності. Тому до основних об'єктів та змісту педагогічної діагностики класного керівника можна включити:

- рівень вихованості та рівень сформованості інтегративних рис особистості (моральний, розумовий, естетичний та інший розвиток);

- поведінка і діяльність вихованців;

- виховний вплив у макро- і мікросередовищі;

- можливості та особливості сімейного, загально-шкільного та класного колективів, їх педагогічна характеристика;

- зміст, ефективність та продуктивність педагогічної діяльності;

- контроль за впливом на учнів різних діагностичних методів.

Всі об'єкти педагогічної діагностики взаємопов'язані між собою, знаходяться у неперервному русі і розвитку. В діагностичній діяльності класного керівника можна виділити такі аспекти:

- порівняння (ступінь зрушення або змін);

- аналіз (виявлення причин змін, що відбулися);

- прогнозування (екстраполювання даних отриманих у результаті співставлень та аналізу поведінки учнів в інших ситуаціях);

- інтерпретація (процес, у ході якого інформація об'єднується залежно від її значення);

- доведення до відома учнів результатів діагностичної діяльності;

- вимірювання (ступінь вираженості певної властивості предмета).

Результати вимірювання мають відповідати таким вимогам: об'єктивність, надійність, валідність, систематичність, однозначність, точність, простота у використанні, доступність.

Об'єктивність полягає в науково обґрунтованому змісті діагностичних тестів (завдань, питань), діагностичних процедур, доброзичливому ставленні педагога до всіх учнів, точному, адекватному результаті, який відповідає встановленим критеріям оцінювання знань, умінь, навичок. Об'єктивність діагностики означає, що отримані результати співпадають незалежно від того, які методи і засоби контролю застосовувались, і від особистостей педагогів, які здійснюють діагностику.

Систематичність полягає в необхідності проведення діагностичного контролю на всіх етапах дидактичного процесу - від початкового сприйняття знань і до їх практичного застосування. Систематичність полягає і в тому, що регулярній діагностиці піддаються всі учні з першого і до останнього дня перебування в навчальному закладі.

Практична валідність характеризує тест не стільки з боку його психологічного змісту, скільки з погляду його цінності відносно досягнення певної практичної мети.

Шкільний контроль необхідно здійснювати з такою періодичністю, щоб перевірити все, що учні знають і вміють. Принцип систематичності вимагає комплексного підходу до проведення діагностики, за якого різні форми, методи і засоби контролю, перевірки, оцінювання використовуються в тісному взаємозв'язку і єдності, підкоряються одній меті. Такий підхід виключає універсальність окремих методів і засобів діагностики. [3, 5-9]

Актуальні завдання загальноосвітньої школи: забезпечити саморозвиток, самоствердження, саморух особистості кожного учня. Реалізація особистнісно-орієнтованого підходу у вивченні особистості учня та учнівських колективів передбачає врахування таких вимог, які зумовлені, з одного боку основними психолого-педагогічними принципами, а з другого - конкретними умовами навчально-виховного процесу, а саме:

- діагностика має бути націлена на виявлення особливостей процесу психічного розвитку кожного учня;

- оцінка результатів діагностики має проводитися не шляхом порівняння результатів з нормами або середніми величинами, а шляхом зіставлення їх з результатами попередніх діагностичних перевірок того ж учня з метою виявлення характеру й міри прогресивних змін та оцінки його зусиль у навчальній діяльності та самовихованні;

- дослідження процесу психічного розвитку слід здійснювати протягом усіх років навчання;

- діагностика має виявити не тільки актуальний рівень розвитку тієї чи іншої особистості, а проводитися з урахуванням зони найближчого розвитку (перспектив розвитку школяра, яких він може досягти при співробітництві з дорослими або самостійно);

- рівень розвитку школяра повинен бути описаний як змістова характеристика відповідної діяльності дитини, а процес розвитку - розглядатися як зміна якісних своєрідних етапів розвитку цієї діяльності;

- вивчення особистості учнів та їх колективів важливе не саме по собі. Воно завжди має бути спрямовано на розв'язання певної педагогічної задачі, що випливає з конкретних умов школи, класу, ситуації.

Наступна вимога стосується врахування такої якості особистості вчителя як педагогічного оптимізму. Суть його сформульована видатним психологом С.Л. Рубінштейном: “Досягти успіхів у боротьбі з негативними та слабкими сторонами людини можливо, знайшовши його сильні сторони - ті сили, які при належному їх спрямуванні можуть бути обернені на добру мету. На них потрібно спиратися у боротьбі з недоліками людини. Вступаючи у боротьбу з недоліками людини потрібно шукати у ній союзника”.

Психологічне вивчення особистості школярів та шкільних колективів має бути всебічним і охоплювати всі сфери психічного розвитку учня та динаміку розвитку колективу.

Вивчення індивідуальних рис особистості має здійснюватися з урахуванням вікових особливостей, зокрема, в експериментальні завдання повинні включатися вимоги до учнів кожної вікової групи у доступній формі.

Дослідження психічного розвитку, як правило, мають проводитися у природних умовах навчально-виховного процесу. Тільки в деяких випадках можна використовувати лабораторні методи психодіагностики.

Діагностика повинна охопити всіх учасників педагогічного процесу без винятку і проводитися систематично шляхом проведення діагностичних зрізів у запланованому терміні по кожному параметру психічного розвитку. [13]

Отже, основною метою педагогічної діагностики є вивчення особистостей учнів, яке дозволяє контролювати хід і темп їхнього психічного розвитку, виявляти їхні індивідуальні й потенційні можливості, особливості класних колективів для виявлення у них загальних і функціональних затримок, труднощів психічного, трудового й етичного розвитку і таким чином науково обґрунтовано управляти навчально-виховним процесом.

1.2 Класифікація діагностичних методів та методик

Методи діагностики поділяються на:

· неекспериментальні (служать для виявлення наявності або відсутності якої-небудь психологічної особливості);

· діагностичні (для кількісного вимірювання);

· експериментальні (для пояснення психічних явищ);

· формуючі (для виявлення можливостей розвитку).

1. Неекспериментальні діагностичні методи.

1) Спостереження

Метод збору первинної соціальної інформації шляхом прямої та безпосередньої реєстрації дослідником, на основі цілеспрямованого сприймання, подій, які відбуваються з людиною чи групою [1, с. 7]. Це один з основних методів, що використовуються в педагогічній практиці, метод тривалого й цілеспрямованого опису психічних особливостей. Застосування цього методу передбачає обов'язкову систематизацію отриманих даних і формулювання висновків. Для того, щоб спостереження було науковим, воно має задовольняти такі вимоги:

1. Цілеспрямованість - спостереження проводиться за проявами конкретних особистісних рис.

2. Планування - необхідно вирішити, що спостерігати, скласти план, де вказані терміни і засоби, показники, можливі прорахунки й помилки та способи запобігання, передбачувані результати.

3. Природність - спостереження проводиться в природних для учня умовах.

4.Систематичність - спостереження проводиться не від випадку до випадку, а систематично, згідно з планом.

5. Об'єктивність - учитель має фіксувати не те, що він «хоче побачити» на підтвердження свого припущення, а об'єктивні факти.

Необхідно пам'ятати деякі правила, застосовуючи метод спостереження: практично неможливо виключити вплив випадкових чинників; фіксувати тільки те, що відповідає меті спостереження; спостереженню не підлягають інтимні ситуації; метод пасивний: учитель спостерігає ситуації, які створюються незалежно від його планів, він не може вплинути на хід подій; спостереження надає інформацію, яку складно піддати кількісному аналізу.

2) Анкетування

Анкетування - це методичний прийом, який використовується з метою отримання психологічної інформації з допомогою системи запитань. Через анкетування вчитель отримує дані про думки й особистісні якості школярів.

Запитання анкет бувають відкритими (передбачають відповіді на свій розсуд) і закритими (надаються готові відповіді для висловлення своєї згоди або незгоди, список відповідей на вибір або відповіді для визначення їхнього місця в класифікації).

До «плюсів» анкетування слід зарахувати: масовість обстеження. велику швидкість збору інформації, легкість обробки результатів, можливість застосування статистичних методів.

До недоліків слід віднести такі: анкетування не враховує різницю в розумінні запитань школярами, об'єктивність відповідей не завжди висока, оскільки учні можуть несумлінно поставитися до опитування.

3) Аналіз результатів діяльності

Цей метод дозволяє вчителю отримувати різноманітну інформацію про учнів, аналізуючи їхню навчальну роботу.

Дуже часто, знайомлячись з учнями, просять написати твори, в яких вони краще, ніж в анкетах, висловлюють своє ставлення до навчальних предметів, занять у вільний час, захоплень, інших аспектів життя. Наприклад, шляхом аналізу творів можна встановити не тільки наявність пізнавальних інтересів учнів, але певною мірою і рівень розвитку їхньої свідомості, ступінь емоційної захопленості, характер пізнавальних інтересів, а також скласти уявлення про літературні здібності, словниковий запас, образне мислення.

4) Вивчення

Вивчення окремих учнів і класу в цілому має бути спрямоване на розкриття причин їхньої поведінки та мотивів. Дослідження процесу розвитку кожного учня здійснюється впродовж усіх років його навчання. Діагностика охоплює всіх учнів без винятку і проводитися шляхом систематичних діагностичних зрізів по кожному з параметрів розвитку. Такий підхід забезпечує ефективне використання результатів діагностичної діяльності.

5) Бесіда

Метод встановлення в ході безпосереднього спілкування психічних особливостей учня, який дозволяє отримати необхідну інформацію з допомогою заздалегідь підготовлених запитань. Бесіду можна проводити не тільки з учнями, але і з учителями або батьками.

Бесіда може бути стандартизованою або вільною. У першому випадку бесіда ведеться за суворо регламентованою програмою, із жорсткою послідовністю пред'явлення чітко сформульованих питань. Це дає можливість точно фіксувати відповіді й порівняно легко обробляти результати. У другому випадку зміст запитання наперед не планується, спілкування протікає вільніше, ширше, але це ускладнює організацію проведення бесіди й обробку результатів. Ця форма проведення бесіди ставить дуже високі вимоги до викладача.

Готуючись до бесіди, необхідно провести попередню роботу.

1. Треба продумати всі аспекти проблеми, підібрати факти, постановити мету.

2. Визначити послідовність тем або питань.

3. Вибрати місце і час для розмови. Необхідно, щоб поряд не було людей, присутність яких могла б збентежити або, ще гірше, вплинути на щирість співрозмовника.

Слід враховувати, що бесіда надає нам не об'єктивні факти, а думки дитини. Може статися, що вона довільно або мимоволі спотворює реальний стан справ. Крім того, учень, наприклад, часто вважає за краще сказати те, що від нього чекають.

Особливої проблеми набуває спосіб фіксації змісту бесіди. Робити магнітофонний запис без згоди співрозмовника забороняється з етичних і юридичних міркувань. Відкритий запис бентежить і пригнічує співрозмовника так само, як і стенографування. Безпосередня фіксація відповідей під час бесіди стає серйозною перешкодою, якщо інтерв'юера цікавлять не стільки факти і події, скільки точка зору, позиція з того або іншого питання. Записи, зроблені безпосередньо після бесіди, можуть мати відтінок суб'єктивного ставлення.

2. Вимірювальні діагностичні методи

Діагностичні методи дозволяють не просто описати ті чи інші психічні особливості особистості або групи людей, але й виміряти їх. Наводимо приклади засобів вимірювання.

1) Шкалування

З його допомогою реальні якісні психологічні явища набувають числового вираження у формі кількісних оцінок. Розрізняють три види шкал: оціночні шкали, соціометричні шкали, тести.

2) Оціночні шкали

Вони прості у застосуванні, надають можливість застосування математичних методів обробки й аналізу результатів дослідження. Суть цього методу полягає в тому, що реальні психічні явища моделюють з допомогою числових систем за наперед обумовленими оцінками.

Одним з видів оціночного шкалування, який набув широкого поширення, є рейтинг. Він є діагностичним методом вимірювання психічних явищ компетентними суддями, експертами шляхом опитування та оцінювання. Рейтинг вимагає ретельного підбору експертів, точної, зручної

системи оцінок. Його використовують, наприклад, для оцінки перспективності методів навчання й ефективності діагностичних засобів.

Шкали ранжирування утворюються шляхом порівняння окремих показників. Показники розташовують у ряд за ступенем важливості. На підставі ранжирування учнів класу за певними якостями встановлюють залежність двох явищ.

Парне порівняння. Суть його - в зіставленні двох учнів за однією якістю. Якщо цією якістю обидва учні володіють рівною мірою, то кожному з них проставляють по одному балу. Якщо ж досліджувана якість у першого розвинена краще, ніж у другого, то першому ставлять два бали, а другому - нуль балів. Підсумовуючи отримані кожним учнем бали, ми отримуємо кількісний вираз рівня розвитку певної якості в учнів.

3) Соціометричні шкали

Цей вид шкал найважливіший для класного керівника, оскільки з їх допомогою вивчається структура соціальних взаємостосунків у класі. Наприклад, методика соціометрії дозволяє виявити міжособистісні стосунки в класі. Залежно від характеру стосунків можуть бути поставлені різні питання: «З ким би ти хотів сидіти за однією партою?», «Кого ти рекомендував би для участі в дискусії за темою..?» Учневі пропонується підписати свій аркуш і написати на ньому прізвища вибраних однокласників, дотримуючись послідовності переваг (у першу, у другу чергу).

Потім на окремому аркуші креслиться соціограма. Вона зображується у вигляді чотирьох концентричних кіл, в які вписують учнів класу. У перше коло (центральне) потрапляють ті, хто набрав удвічі більше від середньої кількості виборів, у друге коло - середню кількість виборів, у третє - кількість виборів менша за середню, у четверте - не отримали жодного вибору. Вибір позначають вектором, направленим від того, хто вибирає, до того, кого він вибрав.

4) Тестування

Це метод, техніка вивчення і визначення складних властивостей та якостей особистості, які не піддаються безпосередньому спостереженню, на основі використання спеціально розроблених стандартних завдань (тестів), результати яких є показником розвитку певних психологічних якостей, властивостей особистості чи соціальних груп. [1, с. 7]

Вперше такий метод використав американський психолог Ф. Гальтон, але широке розповсюдження отримав завдяки дослідженням Д. Кеттела. В 1896 році французький психолог А. Біне надрукував свою першу серію тестів для вивчення особистості. Але ці дослідження були недостатніми, оскільки процеси вивчалися ізольовано один від одного. Психометричні тести Д. Векслера також викликали серйозні нарікання дефектологів, бо вони давали уявлення про розвиток дитини як просте кількісне зростання.

Окрім того тести мають ще ряд недоліків. Так, в них не обґрунтовується, чому для дослідження взяті саме ці якості, а не інші. Іншим їх недоліком є відсутність психологічного, якісного аналізу відповідей учнів [14, с. 44].

Сучасна психодіагностика використовує такі основні види тестів [10]:

- тести інтелекту (задачі на логічні відношення, узагальнення, кмітливість);

- тести досягнень (йдеться про виявлення ступеня конкретних знань);

- особистісні тести (з метою вивчення характеристик особистості, її психологічних якостей);

- проективні тести (використовують у процесі дослідження властивостей і характеристик, в існуванні яких людина цілком не впевнена, не усвідомлює або не хоче визнавати у себе, наприклад, негативні риси, мотиви);

- тести креативності (за їх допомогою досліджують розвиток творчих здібностей).

У школах розвинених країн упровадження і вдосконалення тестів відбувалося швидкими темпами. Широкого поширення набули діагностичні тести шкільної успішності, які використовують форму альтернативного вибору правильної відповіді з декількох правдоподібних, написання дуже короткої відповіді (заповнення пропусків), дописування літер, цифр, слів, частин формул тощо.

Головними критеріями якості тесту є надійність і валідність. Надійність тесту визначається постійністю оцінок, які отримує досліджуваний при повторному тестуванні тим самим тестом або його аналогічною (еквівалентною) формою. Надійний тест дає високий показник збігу оцінок, що дає підставу розглядати його як достовірний інструмент психологічного дослідження. Валідність - ступінь відповідності тесту явищу, для вимірювання якого він призначений. Надійність і валідність тесту обґрунтовують за допомогою математичної статистики.

Проте тестування має й слабкі місця. Найважливішим з них є залежність його результатів від освіти досліджуваного, його можливостей оволодівати надбаннями культури. Потрібно також пам'ятати, що некоректно інтерпретовані тести можуть набути для особистості прогностичного значення

3. Експериментальні методи

Експеримент є методом психологічного дослідження, який дозволяє не тільки описати явище, але й пояснити його. Цей метод в основному застосовується в науковій педагогіці. Також він може використовуватися в повсякденній діяльності вчителя для перевірки ефективності нових і оптимізації відомих прийомів роботи, що добре зарекомендували себе. [3, 9-17]

1) Природний експеримент полягає в тому, що вихованець, перебуваючи у природних для нього умовах (навчальної, трудової, спортивної, ігрової діяльності), не знає, що його досліджують. Вчитель-вихователь створює спеціальні умови діяльності учнів (певні форми організації навчання, методи, умови, які вимагають долати труднощі, виявляти взаємодопомогу та ін.) і аналізує особливості поведінки вихованців у цих умовах. Тут є елемент моделювання.

2) Лабораторний експеримент проводиться в штучних для учня умовах, які спеціально створюються і враховуються. Він здійснюється у спеціально обладнаних лабораторіях із використанням спеціального обладнання. Цей вид експерименту викликає напруженість, скутість піддослідних і нерідко призводить до спотворення, необ'єктивності отриманих результатів. Тому в практиці роботи вчителів, класних керівників цей вид дослідження використовується рідко. [9]

3) Моделюючий експеримент

Цей метод пояснює психічні явища з допомогою їх моделювання. У експериментальній ситуації учень відтворює (моделює) ту або іншу природну для нього діяльність: емоційні або естетичні переживання, запам'ятовування необхідної інформації. [3, 9-17]

4. Формуючі методи

Сутність формувальних методів полягає у вивченні психологічних особливостей дітей у природних умовах навчально-виховного процесу шляхом активного формування тих психічних якостей, які передусім цікавлять вихователя. Тут важливий не стільки рівень актуального розвитку школяра, скільки "зона його найближчого розвитку", особливості її формування. Тому для цього методу характерні своєрідні назви: навчальний, перетворювальний, виховний, моделювальний експеримент. [ 7, с. 85]

Формувальний експеримент виконує одночасно дві функції. З одного боку, він має на меті вивчення психологічних особливостей і механізмів, а з іншого - реалізацію виховних і освітніх завдань, надання допомоги учням у навчально-виховному процесі. Цей метод, допомагаючи простежити за психічними змінами особистості, вдало поєднує психологічний аспект вивчення школярів з пошуком і розробкою оптимальних шляхів навчально-виховної роботи через активне залучення дитини до організованої вчителем-вихователем діяльності та цілеспрямований вплив на неї і дає змогу формувати, помітно змінювати психічні якості, розширювати зону актуального розвитку дитини та ін. [9]

Отже, педагогічна діагностика вивчає принципи і методи розпізнавання та встановлення ознак, що характеризують нормальний (або з відхилом від норм) перебіг педагогічного процесу та розглядає процедури встановлення діагнозу.

педагогічний діагностика учнівський керівник



Розділ 2. Психолого-педагогічна діагностика в контексті діяльності класного керівника

2.1 Діагностика особистості учня та учнівського колективу

Положення про Класного керівника розкриває суть поняття: «Класний керівник - це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту». [12]

Основне призначення класного керівництва зумовлене сучасним завданням, яке ставить перед собою суспільство, - максимальний розвиток кожної дитини, збереження її неповторності, розкриття її потенційних талантів та створення умов для нормального духовного, розумового та фізичного вдосконалення. Психологічне вивчення особистості школярів та шкільних колективів має бути всебічним і охоплювати всі сфери психічного розвитку учня та динаміку розвитку колективу.

Вивчення індивідуальних рис особистості має здійснюватися з урахуванням вікових особливостей, зокрема, в експериментальні завдання повинні включатися вимоги до учнів кожної вікової групи у доступній формі. Дослідження психічного розвитку, як правило, мають проводитися у природних умовах навчально-виховного процесу. Тільки в деяких випадках можна використовувати лабораторні методи психодіагностики. Діагностика повинна охопити всіх учасників педагогічного процесу без винятку і проводитися систематично шляхом проведення діагностичних зрізів у заплановані терміни з кожного параметру психічного розвитку. Вивчення учнів - це обов'язок вчителя, й особливо, класного керівника, який проводить діагностичні зрізи у заплановані терміни.

Успіх виховної діяльності класного керівника багато в чому залежить від глибокого вивчення внутрішнього світу дітей, від розуміння мотивів їх поведінки. Класний керівник вивчає школярів не тільки на уроці, але й у процесі виховання: в позаурочний час, під час відвідування сім'ї учня, походів та екскурсій тощо. Перші кроки класного керівника після прийому класу пов'язані з вивченням учнів. Досвід свідчить, що діагностика має прямий зв'язок з етапами керівництва розвитком колективу і особистості. Відповідно до цього в роботі класного керівника виявлено три типи діагностики: початкова, коректуюча (поточна), узагальнююча (підсумкова).

Початкова діагностика пов'язана з плануванням та керівництвом класних колективів. Виявлено три основних варіанти початкової діагностики:

1)колектив сформований вперше і класний керівник не знайомий з учнями;

2)колектив сформовано давно, але класний керівник вперше починає роботу з класом;

3)класний керівник і колектив класу працювали разом кілька років.

При першому варіанті початкова діагностика використовується для всебічного вивчення учнів. Другий варіант - класний керівник вивчає не тільки учнів, але й сам колектив, як складну динамічну систему. Третій варіант надає можливості класному керівникові провести вибіркову діагностику колективу і особистості. Вона є доповненням до інформації, яка була отримана раніше.

Поточна (коректуюча) діагностика проводиться у процесі організації діяльності учнівських колективів, орієнтує педагога на зміни, які відбуваються з учнями та учнівськими колективами. Одночасно оцінюється правильність раніше прийнятих рішень. Поточна діагностика виконує роль експрес-інформації і цим самим допомагає прийняти рішення щодо вдосконалення педагогічної діяльності.

Підсумковий діагноз дає можливість оцінити свою діяльність та накреслити перспективи виховної роботи. Діагностика виконує роль каталізатора в організації та проведенні виховних заходів класного керівника.

Безпосередньо виховні функції діагностики можна класифікувати як оцінну, інформаційну та формуючу.

У своїй роботі класний керівник використовує різні методи. Методи вивчення особистості учня та учнівських колективів у педагогічній літературі класифікуються залежно:

1) від характеру участі школярів у їх проведенні на:

· пасивні (спостереження, кількісний та якісний аналіз продуктів діяльності);

· активні (анкетування, тестування, соціометричні виміри, проективні, апаратно-технічні методи);

2) від характеру проведення на:

· одномоментні (анкетування);

· довготривалі (цілеспрямоване спостереження, біографічний метод);

3) від місця проведення на:

· шкільні (класні та позакласні);

· лабораторні.

Кожен класний керівник у процесі діагностики використовує програму вивчення школяра, що включає такі пункти: загальні відомості про учня (місце проживання, місце роботи батьків, склад сім'ї, культурний рівень, її матеріальна забезпеченість); суспільна діяльність батьків, режим та дозвілля дитини, участь дитини у домашній праці, друзі та знайомі дитини поза школою; стан здоров'я учня (за даними лікаря школи); загальний розвиток школяра; участь у громадській діяльності; ставлення до навчання, розумової праці; ставлення до фізичної праці; рівень дисциплінованості; культура поведінки; професійні інтереси.

Вивчення учнівського колективу охоплює наступні аспекти: склад класу; згуртованість класу; організованість класу; громадська думка в класі; розвиток міжколективних стосунків у класі, взаємовідносин учнів з вчителем, поведінка їх у неорганізованому соціальному середовищі; актив класу; зв'язок класного колективу із загальношкільним, колективами інших класів.

У педагогічній літературі виділяють певні критерії моральної стійкості учнів:

· відповідність індивідуальної свідомості та самосвідомості еталонам та нормам поведінки, здатність розрізняти мотиви моральних, та неморальних вчинків;

· нетерпимість до антиморальних дій та вчинків;

· стійка моральна позиція у спілкуванні з людьми;

· вміння боротися зі злом у всіх його проявах.

Важливим виявом індивідуальності є здібності школяра. Вони пов'язані з вибором професії, і тому їх діагностика розкриває залежність інтересів учнів від їх індивідуальних особливостей.

Об'єктом діагностичної роботи класного керівника є: правильність та об'єктивність оцінки вихованості школярів; реалізація мети і завдань виховання; врахування актуальних напрямів формування особистості на даному етапі; врахування результатів виховання, тобто рівня вихованості учня та сформованості колективу; прогнозування розвитку колективу та особистості на основі педагогічної діагностики та поставлених педагогічних завдань; відбір змісту виховної роботи. Вміння поєднувати загальні, групові та індивідуальні форми роботи; формування єдиних педагогічних позицій та вимог, необхідних для спільної виховної роботи школи, сім'ї, громадськості; оцінка виховних заходів; контакт з батьками; самоконтроль класного керівника за результатами роботи. [6, с. 124-129]

Класний керівник повинен вивчати саму дитину, її сім'ю, оточення, клас. Зміст діагностики учня можна звести до наступного: демографічні дані про учня і його сім'ю, дані про здоров'я і фізичний розвиток дитини, пізнавальні здібності (особливості уваги, пам'яті, уявлення, мислення), емоційно-вольова і потребнісно-мотиваційна сфери, спрямованість особистості (інтереси, відношення, цінності, Я-концепція), нарешті, поведінка, вчинки школяра. Крім того, класний керівник вивчає і клас в цілому як групу, колектив: міжособистісні стосунки в класі, згуртованість, громадську думку, єдність цінностей.

Для вивчення учнів класу педагогічна наука пропонує широкий арсенал методів діагностики класному керівникові, однак йому потрібні методики прості, доступні, цікаві для учнів і, разом з тим, надійні. [4]

Отже, педагогічна діагностика спрямована на підвищення ефективності виховної і навчальної діяльності учня та вдосконалення педагогічної майстерності вчителів, класних керівників. Сучасна школа - це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а живе, і тому вся діяльність навчального закладу має вибудовуватися таким чином, щоб сприяти становленню особистості як творця, ґрунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, компетентного вибору особистого життєвого шляху. Зосередженість на потребах розвитку і виховання учнів передбачає пряму залежність проектування змісту і методичного забезпечення від вікових та індивідуальних особливостей дітей. Основою всіх перетворень має бути реальне знання дитячих можливостей, прогнозування потреб найближчого розвитку особистості.

2.2 Визначення ефективності виховної роботи класного керівника

Визначити ефективність роботи класного керівника неможливо без вивчення результатів його діяльності, так як ефективність визначається співвідношенням поставлених цілей, тобто прогнозованого результату та реально досягнутого.

Під результатами процесу розуміють ті зміни, що відбулися з учасниками педагогічного процесу і у взаємовідносинах між ними. В даному випадку це можуть бути зміни:

-в учнів класу, тобто в їх вихованості, професійній зорієнтованості;

-у колективі класу, тобто у відносинах між дітьми, в рівні розвитку самоврядування;

-у взаємодії між класним керівником та батьками, батьками і дітьми, класним керівником і учнями класу, педагогами школи;

-у професіоналізмі, педагогічній майстерності класного керівника.

Ці зміни для оцінки ефективності роботи класного керівника не рівнозначні. Так, вихованість учнів, їх розвиток в цілому визначається багатьма факторами. Вклад педагога в цей результат зафіксувати дуже складно. І навпаки, зміни, які відбуваються в дитячому колективі, у відносинах між класним керівником і учнями багато в чому залежать від його діяльності, що дозволяє досить об'єктивно характеризувати ефективність роботи. Для повного і об'єктивного аналізу вивчати результати необхідно з урахуванням усіх цих змін.

Високий результат може бути досягнутий різними зусиллями. Тому під ефективністю роботи класного керівника розуміють відповідність між досягненням запланованого результату та педагогічними зусиллями і засобами, що були затрачені.

Вивчення результатів та ефективності роботи виконує аналітичну, контрольно-корекційну та прогностичну функції. При цьому педагогом вирішуються такі задачі:

-виявити реальний стан процесу за допомогою педагогічного зрізу, в ході якого вивчається стан та результативність роботи з урахуванням поставлених задач, конкретних критеріїв та показників;

-аналіз змін, які відбулися в педагогічному процесі; вивчення впливу різних умов і засобів на результати роботи, їх ефективності і педагогічної діяльності;

-виявлення можливостей розвитку педагогічного процесу; вивчення його початкового стану та динаміки є основою для пошуку шляхів та засобів подальшого удосконалення;

-визначення ефективності впливу роботи класного керівника на розвиток особистості учня і педагога, взаємовідносин у колективі.

Вивчення результатів і ефективності роботи класного керівника - одне із складних питань педагогічної теорії і практики. Складність обумовлена перш за все, тим, що на стан, результати і ефективність його роботи впливають не тільки умови самої школи, але і зовнішнє середовище.

Для оцінки ефективності роботи класного керівника необхідно визначити відповідні критерії та показники. Проте показники не можуть бути єдиними для всіх. Вони уточнюються самими учасниками педагогічного процесу з урахуванням конкретних цілей та задач і служать інструментом для самоаналізу та самооцінки класного керівника, дітей, вчителів, батьків. Вони повинні бути досить конкретними, доступними для вимірювання, зрозумілими для дітей і дорослих.

Під час вивчення ефективності роботи класного керівника, слід мати на увазі, що динаміка показників може бути неоднаковою. Крім того, деякі з них можуть майже не змінюватися, а іноді можуть бути навіть гіршими, ніж на попередньому етапі. Загальний висновок робиться на основі співставлення всіх отриманих даних, які характеризують педагогічний процес.

Оцінювання ефективності роботи класного керівника здійснюється з однієї сторони постійно, якщо мова йде про спостереження або методики дослідження, які органічно вписуються в педагогічний процес, а з іншої - періодично, за допомогою спеціально організованих "зрізових" досліджень. Наприклад, проводиться анкетне опитування учнів і батьків, а через певні проміжки часу створюються спеціальні педагогічні ситуації. Тому говорять про поточні, періодичні, підсумкові, віддалені в часі результати.

Для більш глибокого вивчення ефективності роботи класного керівника доцільно враховувати та аналізувати інформацію, яка отримана в різні періоди і різними методами.

Ефективність роботи класного керівника в певній мірі визначається вихованістю школярів, підготовленістю їх до свідомого вибору професії, здатністю адаптуватися до сучасних умов життя. Варто зазначити, що встановлення рівня вихованості школярів дозволяє виявити міру відповідальності учня особистості учня запланованому виховному результату та ступінь реалізації цілей і задач роботи класного керівника.

До показників вихованості школярів відносять:

1).Показник соціальної спрямованості учнів, яка виражається у поглядах, переконаннях, ціннісних орієнтаціях особистості. Спрямованість школярів проявляється через провідні стійкі мотиви діяльності, через інтерес до певних видів соціальної активності, через ставлення до оточуючого світу.

Виділяють три основні види спрямованості: "на себе", "на об'єкт", "на інших людей".

Можливий і інший підхід до характеристики спрямованості особистості: позитивна, тобто спрямована на добро, творення та негативна, тобто спрямована на зло, руйнування.

2).Наявність соціально значимих якостей.

За рівнем їх сформованості дається загальна оцінка вихованості школярів. Якості особистості розглядаються як поєднання специфічного для даної якості мотиву та форм, способів поведінки.

В даний час немає єдиної програми, комплексу якостей, які можуть виступати показником вихованості. Кожний колектив має право визначати образ школяра, на формування якого й буде спрямована педагогічна робота. Орієнтиром можна обрати ставлення до вищих людських якостей: до людини, праці, школи, прекрасного, природи, до самого себе.

Для вивчення результатів і ефективності роботи класного керівника найбільш ефективними і реально вимірними показниками є провідні мотиви поведінки дітей, моральні цінності та орієнтації, вчинки учнів. Для дослідження вихованості учнів можуть використовуватись різноманітні методики.

Одним з головних критеріїв, що дозволяють визначати ефективність роботи класного керівника, є рівень розвитку колективу і відносин учасників педагогічного процесу. В психології та педагогіці розроблені показники і методики, за допомогою яких це можна зробити. Важливою характеристикою розвитку колективу є соціально-педагогічний клімат в ньому, вивчення якого здійснюється за такими показниками:

-задоволеність членів колективу взаємостосунками, процесом організації діяльності, керівником;

-настрій, що переважає;

-взаєморозуміння керівників і підлеглих, старших і молодших, дорослих і дітей;

-ступінь участі членів колективу в керівництві, рівень розвитку самоврядування;

-згуртованість, продуктивність спільної діяльності;

-почуття власної гідності у кожного члена колективу, гордості за свій колектив;

-захищеність всіх членів колективу.

Основною характеристикою розвитку колективу є стан взаємодії його членів. Вивчення його може проводитися на декількох рівнях: учитель-учень, учень-учень, педагог-педагог, старший-молодший, батьки-педагог, батьки-учень, батьки-батьки. Показники взаємодії учасників педагогічного процесу можуть бути охарактеризовані таким чином:

-взаємопізнання (об'єктивність знань особистісних особливостей, кращі сторони один одного, інтересів, захоплень; прагнення краще пізнати один одного, спільний інтерес);

-взаєморозуміння (розуміння спільної мети взаємодії, спільність та єдність задач, які стоять перед педагогами і школярами; розуміння, прийняття труднощів і турбот один одного; розуміння мотивів поведінки в різних ситуаціях; адекватність оцінок і самооцінок; співпадання установок на спільну діяльність);

-взаємостосунки (прояв такту, увага до думки і пропозицій один одного; емоційна готовність до спільної діяльності, задоволеність її результатами; повага позицій один одного, співпереживання, співчуття; прагнення до офіційного і неофіційному спілкування; творчий характер відносин, що стимулює ініціативу та самостійність дітей);

-взаємні дії (здійснення постійних контактів, активність участі у спільній діяльності; ініціатива у встановленні різних контактів, що іде від обох сторін; спрацьованість (кількість, якість, швидкість виконаної роботи), координація дій на основі взаємної співдії, узгодженість, підстраховка, допомога, підтримка один одного);

-взаємовплив ( здатність приходити до згоди із спірних питань; врахування думки кожного при організації роботи).

Про розвиток взаємодії учасників педагогічного процесу можна судии із збагачення змісту їх спільної діяльності та спілкування, способів і форм взаємодії, розширенню внутрішніх і зовнішніх зв'язків класного колективу. [11]

Таким чином, ефективність педагогічної роботи класного керівника полягає в отриманні даних досліджень учнів та коригуванні педагогічного процесу, передбачення та прогнозування змін у розвитку учнів у майбутньому та виборі оптимальних виховних впливів, з метою оптимізувати та удосконалити навчальний та виховний процес.



Висновки

Основною метою педагогічної діагностики є вивчення учнів класу, індивідуального розвитку кожного учня і їх групової взаємодії та взаємовідношень.

Вивчення окремих учнів і класу в цілому має бути спрямоване на розкриття причин їхньої поведінки та мотивів, функціональних затримок, труднощів психічного, трудового й етичного розвитку. Успіх виховної діяльності класного керівника багато в чому залежить від глибокого вивчення внутрішнього світу дітей, від розуміння мотивів їх поведінки. Класний керівник вивчає школярів не тільки на уроці, але й у процесі виховання: в позаурочний час, під час відвідування сім'ї учня, походів та екскурсій.

Педагогічна діагностика важлива, перш за все, не сама собою, а тим, що забезпечує зворотний зв'язок у педагогічному процесі. Вона необхідна для оптимальної організації педагогічного процесу. Для того, щоб здійснювати виховну роботу, класний керівник повинен добре знати учнів, стежити за їхнім розвитком, оточенням, бачити проблеми, що виникають у їх вихованні, підібрати методики, які будуть відповідати меті дослідження, особистості учня або колективу та забезпечувати ефективність і точність отриманих результатів.



Словник основних термінів

Анкетування - це методичний прийом, який використовується з метою отримання психологічної інформації з допомогою системи запитань

Діагностика класного керівника - це вивчення учнів класу, індивідуального розвитку кожного і їх групової взаємодії та відношень, це отримання відомостей про учнів, необхідних для організації виховної роботи з ними.

Класний керівник - це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту.

Педагогічний працівник - особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дає змогу виконувати професійні обов'язки в навчальних закладах системи загальної середньої освіти.

Тестування - це метод, техніка вивчення і визначення складних властивостей та якостей особистості, які не піддаються безпосередньому спостереженню, на основі використання спеціально розроблених стандартних завдань (тестів), результати яких є показником розвитку певних психологічних якостей, властивостей особистості чи соціальних груп.

Формуючі методи - вивчення психологічних особливостей дітей у природних умовах навчально-виховного процесу шляхом активного формування тих психічних якостей, які передусім цікавлять вихователя



Список використаних джерел

1. Видра О.Г. Соціальна психологія: Навчально-методичний посібник / О.Г. Видра. - Чернігів: ЧДПУ імені Т.Г. Шевченка, 2008. - 64 с.

2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

3. Дербеньова А. Г. Педагогічна діагностика у класному керівництві / А. Г. Дербеньова. - Харків: Вид. група "Основа", 2007. - 176 с.

4. Диагностика в работе классного руководителя // Воспитание школьников. - 2000. - №2. - С.7-23.

5. Зайченко І. В. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти / І. В. Зайченко. - Чернігів, 2003. - 528 с.

6. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. - К.: НДПУ, 1990. - 265 с.

7. Мартиненко С.М. Специфіка діагностичної діяльності вчителя початкової школи / С.М. Мартиненко // Педагогічна освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка: зб. наук. пр./ редкол.: І.Д. Бех, З.Ф. Сіверс, Е.В. Бєлкіна та ін. - К.: КПМУ ім. Б.Д. Грінченка, 2006. - №5. - С. 92-98.

8. Миронова Е.Е. Сборник психологических тестов / Е.Е. Миронова. - Мн.: Женский институт ЭНВИЛА, 2005. - Ч. I. - 155 с.

9. Омельяненко В. Л. Теорія і методика виховання [Електронний ресурс] / В. Л. Омельяненко - Режим доступу до ресурсу: http://westudents.com.ua/knigi/357-teorya-metodika-vihovannya-omelyanenko-vl.html

10. Орбан-Лембрик Л.Б. Соціальна психологія / [Електронний ресурс] / Орбан-Лембрик Л.Б. - Режим доступу: http://westudents.com.ua/glavy/81215-metod-testuvannya.html

11. Пискун О.М. Методика виховної роботи: методичний посібник до виконання практичних робіт для студентів спеціальності 6.010103 «Технологічна освіта» / О.М. Пискун. - Чернігів: ЧНПУ, 2014. - 64 с.

12. Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки N 489 (z0791-06) від 29.06.2006) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0659-00

13. Практикум з педагогіки: Навчальний посібник / За заг. ред. О.А. Дубасенюк та А.В. Іванченка. - К., 1996. - С. 367 - 381.

14. Скрипченко О.В. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.И. Огороднійчук та ін. 2-ге вид. - К.: Каравела, 2009. - 400 с.

15. Словник психолого-педагогічних понять і термінів. - Режим доступу: http://ru.osvita.ua/school/method/psychology/1270/

16. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти / М. М. Фіцула. - К: «Академія», 2002. - 528 с.



Додаток

Соціометрія: дослідження міжособистісних відносин у групі

Соціометрична техніка, розроблена Дж. Морено, застосовується для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їхньої зміни, поліпшення й удосконалювання. За допомогою соціометрії можна вивчати типологію соціального поводження людей в умовах групової діяльності, судити про соціально-психологічну сумісність членів конкретних груп. [8]

Соціометрична процедура може мати на меті:

а) вимір ступеня згуртованості-роз'єднаності в групі;

...