Недержавні організації як суб’єкт реабілітації осіб з особливими потребами

Лісовець О.В. надає таке визначення громадським організаціям: Громадські організації - об'єднання, яке створюють за ініціативою і на основі вільного волевиявлення дітей і дорослих, не є безпосереднім структурним підрозділом державного органу, але може функціонувати на його базі і за його підтримки, не ставить своєю статутною метою отримання прибутку та розподілу його між членами організації.

У своїй роботі недержавні організації керуються потребами та інтересами своїх клієнтів, мають великий досвід допомоги їм, користуються довірою місцевих громад. Завдяки безпосередній наближеності до клієнтів, можуть виконувати специфічні послуги.

Найбільш типові функції, які недержавні організації можуть виконувати у системі надання соціальних послуг:

1. Безпосереднє адресне надання соціальних послуг у громаді;

2. Вивчення потреб й очікувань клієнтів;

3. Збір і акумулювання інформації про попит на послуги та зміни соціальної інформації у громаді;

4. Участь у формуванні місцевих соціальних програм та планування розвитку систем на місцевому рівні;

5. Здійснення громадського контролю за якістю надання соціальних послуг та ефективністю місцевих соціальних програм.

Згідно із Законом постачальниками соціальних послуг можуть бути державні, комунальні, недержавні заклади і організації, фізичні особи. До недержавних надавачів соціальних послуг Закон відносить "громадські, благодійні, релігійні організації та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг. [Закон України "Про соціальні послуги"]

На сьогоднішній день недержавні громадські організації перейняли на себе основну роль в наданні реабілітаційних послуг особам з неповносправністю. В Україні, а зокрема у Львові, функціонує безліч недержавних організації, що надають послуги людям з особливим потребами.

Недержавні організації можуть використовувати безліч ресурсів задля надання кваліфікованої допомоги людям з особливими потребами, а саме: кваліфіковані фахівці (соціальні працівники, реабілітологи, психологи, педагоги, медики), волонтерська діяльність, психологічна підтримка на засадах "рівний - рівному", фінансові ресурси, застосування різних методик у проведенні реабілітації.

Проте недержавні громадські організації мають певні типові проблеми, пов'язані із можливістю реалізації та наданні послуг, а саме:

1. Відсутність регулярного фінансування;

2. Низька активність і низький рівень довіри з боку громади;

3. Недостатня відкритість влади й небажання співпрацювати з недержавними (громадськими) організаціями.

Ці проблеми мають вплив на діяльність організацій, однак вони не є настільки суттєвими, щоб не давати можливості проводити реабілітацію людей з особливими потребами. На сьогоднішній день громадські організації проводять не лише виключно соціальну реабілітацію, але й фізичну, медичну та психологічну.

Залежно від пріоритетних потреб дітей і молоді з особливими потребами та з ними та їхніми батьками працюють соціальний працівник, психолог, логопед, праце терапевт, реабілітолог та інші кваліфіковані працівники. В недержавних організаціях повинна існувати команда кваліфікованих спеціалістів, які працюють над задоволенням потреб людини з обмеженими можливостями. Реабілітолог, зокрема, працює над розвитком рухової сфери, рефлексів, контролю та позицій тіла, дрібної моторики, праце терапевт - на розвитком побутових навичок, логопед - над комунікацією.

Важливим аспектом проведення реабілітації в недержавній структурі є робота з родиною людини з особливими потребами. Важливим принципом, який застосовується в роботі з сім'єю, є підхід та застосування методу наснаження, коли спеціалісти максимально підтримують батьків, надають їм всю необхідну інформацію, і залишають за батьками право приймати рішення. Короткотерміновим результатом такої роботи є особистий розвиток неповносправної особи, довгостроковим - налагодження позитивної співпраці з сім'ями на основі врахування їхніх пріоритетів і побоювань. В ході цієї співпраці на кожному наступному етапі батьки отримують своєчасну інформацію про розвиток своєї дитини, та про організації, послугами яких вони користуються.

Для того щоб якісно надавати послуги клієнтам, недержавні організації повинні мати ресурси, завдяки яким вони функціонують. Основними ресурсами є: фінансові, людські, волонтерські, співпраця з локальними спільнотами та ЗМІ.

Розглядаючи фінансові ресурси організації, в першу чергу варто звернути увагу на її фінансовій спроможності забезпечувати власні потреби. Аналізуючи особливості фінансового стану недержавних організації в Україні, слід зазначити, що їх становлення великою мірою відбулось завдяки участі міжнародних донорів. Найпотужніші на сьогодні недержавні організації - це ті, що мали багаторічну підтримку міжнародних фондів та партнерів. Гранти міжнародних донорів становлять левову часку фінансування недержавних організацій в Україні. У більшості країн світу недержавним організаціям дозволено здійснювати економічну діяльність, тобто, фінансувати свою діяльність за рахунок власних доходів від продажу товарів власного виробництва. Особливістю українських організацій є те, що вони не ставлять перед собою завдання виконувати економічні функції, а акцентують свою діяльність на соціальній сфері. Законодавство України не сприяє економічній діяльності неприбуткових недержавних організацій. Згідно з Законом "Про об'єднання громадян", громадська організація не може самостійно займатись економічною діяльністю, а лише через госпрозрахункове підприємство. Створені таким чином підприємства втрачають статус неприбуткових і змушені зареєструватись в органах державної податкової інспекції, та вносити до бюджету платежі у встановленому порядку і розмірах передбачених законодавством. Частка доходу від такої діяльності складає в середньому 4 % від всіх доходів організації.

Наразі в Україні найбільш поширеним механізмом надання фінансової підтримки недержавним організаціям є надання субсидій. Субсидії надаються лише окремим недержавним організаціям, які відповідають критеріям, визначеними державою. Розмір субсидій, як правило, визначається відповідно до операційних витрат організації, проведення окремих масових заходів, зборів, форумів. Держава може надавати не тільки кошти, але й забезпечувати організацію обладнанням, приміщенням чи пільговими умовами орендування приміщення чи землі.

Щодо людських ресурсів, то організація, яка функціонує на ринку послуг повинна бути забезпечена кваліфікованим персоналом у достатній кількості та бути спроможною документально підтвердити кваліфікацію працівників, особливо якщо мова йде про надання реабілітаційних послуг людям з особливими потребами. На сьогоднішній день в Україні, лише половина організацій має штатних працівників і розроблені функціональні обов'язки персоналу. Кількість штатних працівників в середньому від 2 до 5 осіб, включно з бухгалтером та головним директором, більшу кількість працівників мають організації, які давно функціонують на ринку надання соціальних послуг, мають формалізовані процедури, високий рівень менеджменту й регулярну фінансову підтримку.

Продуктивність ресурсної бази недержавних організацій великою мірою визначається участю волонтерів у діяльності організації. Переважні кількість українських недержавних організацій залучає волонтерів до роботи в організації, а середньому в організації може працювати до 10-14 волонтерів. Волонтерами можуть бути родичі людей з особливими потребами, студенти, учні. Деякі організації залучають до волонтерської діяльності журналістів, представників уряду або бізнесу. Мотивація для волонтерів може бути дуже різною: професійний розвиток, оволодіння новими знаннями та навичками, самореалізація та самовираження, можливість допомогти людині, яка цього потребує. В Законі України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" наголошується про те, що потрібно надавати підтримку волонтерській роботі в наданні соціально-реабілітаційних послуг клієнтам.

У різному віці пріоритетність потреб людей з неповносправністю змінюється. У ранньому віці - це найкраще обстеження, сприяння нормальному розвитку, психологічна підтримка сім'ї. В шкільному віці - це підбір особливих методів навчання, соціалізація дитини, у дорослому на перший план виступає забезпечення можливості проживання в громаді, відчутті своєї приналежності та потрібності суспільству. В нашій країні ці потреби держава задовольнити повною мірою не може. Ще з раннього віку сім'я відчуває брак послуг, в шкільному віці лише незначна частина дітей з особливими потребами мають змогу відвідувати школу та отримувати відповідне навчання, тим більше в старшому віці її самостійне життя проблематичне. За останні роки функції соціалізації та реабілітації людей з особливими потребами перейняв на себе недержавний сектор, а саме громадські організації, які поступово розвиваються щоб досягти стандартів міжнародного зразка.

2.3 Функціонування громадських організацій у місті Львові, що працюють з людьми з особливими потребами

На сьогоднішній день у Львові функціонує безліч організацій які займаються реабілітацією людей з особливими потребами. У своїй дипломній роботі я хочу розглянути роботу таких організації як Навчально реабілітаційний центр "Джерело", Громадську організацію "Спільнота Лярш "Ковчег" та спільноту "Віра і Світло", благодійну організацію "Карітас".

Навчально-реабілітаційний центр "Джерело" функціонує у Львові з 1993 року. Центр "Джерело" провадить програми навчання, реабілітації дітей з дитячим церебральним паралічем (ДЦП). Крім порушень функцій опорно-рухового апарату, наслідком ДЦП є проблеми інтелектуального, мовного, психічного розвитку, які спричинені ураженням мозку дитини. Проявом цього є рухові обмеження, труднощі в навчанні, порушення пам'яті, сприйняття простору і часу, проблеми сенсорні, емоційні, психологічні, інші. Реабілітаційна програма включає фізичну реабілітацію, заняттєву терапію, плавання, реклкційні ігри та візкову програму.

Навчально-реабілітаційний центр "Джерело" працює для дітей з:

- Дитячим церебральним паралічем;

- Спинно-мозговою грижею;

- М'язевою дистрофією;

- Важкими формами артрозів;

- З затримкою темпів моторного розвитку раннього віку;

- Іншими хворобами з порушенням функцій опорно-рухового апарату.

Фахівці працюють з дітьми над розвитком рухових функцій, дрібною моторикою, координацією, навчають дітей користуватись візком, ходулями, паличками. Дуже багато уваги приділяється розвитку повсякденних умінь. Реабілітологами проводиться обстеження кожної дитини, складається індивідуальний план реабілітаційної програми. Фахівці центру працюють за різноманітними методиками: Бобат - терапія, елементи кондуктивної педагогіки, розробленої Петьо, Ніллом, Шерборном. Найбільша увага приділяють формуванні, розвитку та відновленні фізичної функції, покращенні координації рухів а також спеціалісти вчать дитину утримувати рівновагу та удосконалювати моторику. Реабілітаційна робота проводиться у групах та індивідуально, також реабілітаційні програми діють для дітей, які перебувають на програмі "Раннє втручання", вік клієнтів цієї програми коливається від кількох тижнів до двадцяти п'яти років.

Раннє втручання - це програма для виявлення ранньої форми неповносправності, чи виникнення ризику дисфункції розвитку у дітей та підлітків. Програма спеціалізується на проведенні ранньої діагностики неврологічних розладів у маленьких та новонароджених дітей. Дітям надається належна допомога терапевта та реабілітолога, а сім'ї цієї дитини надається підтримка від шести до дванадцяти місяців. Фахівці програми проводять навчання батьків основ нові реабілітаційних принципів, щоб вони змогли вдома займатись з дітьми, а в центрі з ними працює група спеціалістів, таких як логопед, терапевт, реабілітолог, вихователь, психолог, соціальний працівник. Окрім цієї програми, навчально-реабілітаційний центр "Джерело" працює за іншими методиками, та надає різні види послуг своїм клієнтам, а саме:

- Дошкільна і шкільна програми;

- Інтеграційне навчання;

- Програма "сенсорної інтеграції";

- Реабілітаційні програми (іпотерапія, заняттєва терапія, гідротерапія, та інші);

- Домашня реабілітаційна програма, включаючи пристосування середовища вдома;

- Реабілітаційні майстерні для молоді;

- Пристосування сидінь. Ортези. Пристосування середовища;

- "Батьки - батькам": програма "Сім'я";

- Навчання спеціалістів (семінари, майстерні);

- Збір даних для визначення потреб і планування на майбутнє.

Діяльність центру "Джерело" здобула державну і міжнародну підтримку. Центр став зразком для організацій в Україні. До Львова приїжджають представники різних організацій і фахівці з інших міст, які розпочинають реабілітаційні програми. Як провідна організація центр "Джерело" впливає на урядову політику в сфері реабілітації і освіти неповносправних дітей в Україні.

Перша спільнота "Лярш" була заснована у 1964 році у Франції. Лярш - це Міжнародна Федерація, яка об'єднує 135 спільнот у 36 країнах світу на 5 континентах, де проживає понад 5000 осіб розумово неповносправних. У Лярші особи розумово неповносправні та молодь-асистенти живуть разом у невеликих домівках, розділяючи своє життя у праці, дружбі та молитві. Спільнота "Лярш" є свідченням того, що кожна людина унікальна, здатна розвивати свої таланти для добра всього суспільства. "Лярш" прагне запропонувати не так вирішення проблеми, як бути свідченням того, що суспільство, щоб бути дійсно гуманним, мусить базуватися на відкритості та повазі до слабких і зневажених. У поділеному світі "Лярш" хоче бути знаком надії та любові.

В Україні одним із засновників Ляршу була Зеня Кушпета, яка в 1991 році приїхавши з Канади, натхненна Ляршем, починає творити спільноту для людей з неповносправністю з їхніми батьками. Спочатку це були спільноти Віри і Світла, а вже потім вони переросли у майстерні Ляршу. Так поступово у Львові засновуються та відкриваються майстерні "Ляршу", у яких люди з особливими потребами, друзі (так їх називають у "Ковчезі") та молодь-асистенти творять спільноту. Вони працюють разом: виготовляють іконки, підсвічники, декоративні свічки, листівки, ткані торбинки, вироби з бісеру та глини. Також спільно моляться, святкують дні народження, куховарять, ходять до Церкви, на прогулянки, в цирк та кіно, радіють, люблять, товаришують, живуть…

У березні 2007 року майстерні у Львові стали проектом Міжнародної Федерації спільнот "Ляршу".

Згодом, у березні 2008р. Міжнародна Федерація визнає майстерні новою моделлю спільнот "Ляршу" у світі, в основі якої ще не було будинку для розділення спільного життя, але вже був такий важливий і всім необхідний стосунок. Провідником спільноти в Україні стала сестра Лукія Мурашко. Будинок тимчасового проживання ГО "Спільнота "Ковчег" було відкрито 17 листопада 2011 року.

Основними методами роботи із клієнтами, який застосовують фахівці в ГО "Спільнота "Ковчег" є метод працетерапії, танцетерапії та проведення руханки.

Всі асистенти організації - це фахівці у галузі соціальної роботи і соціальної педагогіки. Кожен асистент організації знає особливості характеру та поведінки всіх друзів із своєї майстерні, і є готовими прийти їм на допомогу, надавати її кваліфіковано, доброзичливо і терпеливо. ГО "Спільното "Ковчег" - це організація що базується на християнських цінностях, тому основним для працівників є творення дружніх стосунків з людьми з особливими потребами через спільну працю та молитву.

Місія спільнот Ляршу - відкривати дари осіб розумово неповносправних у процесі співпраці й формування дружніх стосунків із ними, поширювати бачення цього дару та гідності серед громади, сприяти розвитку більш гуманного та демократичного суспільства. Допомога людям, які перебувають в організації базується на таких цінностях як: відкритість, щирість, чесність, право на вибір, людська гідність, повага до людини, взаєморозуміння, толерантність, підтримка.

"Віра і Світло" - міжнародний християнський рух спільнот, який об'єднує осіб розумово неповносправних, їхніх батьків та приятелів. Співзасновниками цього руху стали Жан Ваньє та Марі Елен Матьє в 1971 року.

"Лярш" і "Віра і Світло" - це дві різні, але доповнюючі мережі спільнот, які мають спільну ціль і духовність. Це ті спільноти, які творять єдність між людьми сильними і людьми слабкими та відкинутими.

Благодійний фонд "Карітас" - це католицька благодійна організація, що проводить багатосторонню політику допомоги різним верствам населення.

До міжнародної організації "Карітас" входить 156 національних організацій, що не завжди містять у своїй назві слово "карітас", однак є рівноправними членами цього благодійного фонду. Першу організацію "Карітасу" було створено у 1897 році в німецькому місті Фрайбург священником Лоренцом Вертманом. Потім "Карітас" зявився в Швейцарії, США, Голандії та інших країнах.

"Карітас" Ураїни засновано в 1994 році для координації зусиль доброчинних організацій місцевих громад Української Греко-Католицької церкви, представлення їх на національному рівні, розвитком співпраці з закордонним осередком організацій "Карітасу".

Одним із видів діяльності Благодійного фонду "Карітас" є робота з неповносправною молоддю. Мережа центрів для неповносправної молоді "Карітасу" України об'єднає роботу 4 спеціалізованих центрів у Львові, Дрогобичі, Стрию та Івано-Франківську. Для людей з особливими потребами забезпечується навчання, праце терапія, арт-терапія, навчання по самообслуговуванні та здобутті соціально-побутових навичок. Організовуються зустрічі з молоддю з інших осередків, реклекційні ігри, доручення ло фестивалів, ярмарок та екскурсій. Також для батьків неповносправної молоді забезпечено соціально-психологічний супровід, інформаційну та юридичну підтримку та залученні до різних програм "Карітасу".

Благодійний фонд приділяє велику увагу підвищенні рівня кваліфікації своїх працівників, розроблені спеціальні навчальні тренінги по реабілітації осіб з неповносправнісю, проводиться обмін досвіду з вітчизняними та закордонними колегами, залучаються волонтери та студенти соціальної роботи вищих навчальних закладів, які мають змогу проходити практику в соціальних центрах для неповносправної молоді.

Для більш ефективного надання послуг в рамках опіки неповносправними людьми проводяться інформаційні та фандрайзингові заходи. Налагоджено співпрацю з державними освітніми інституціями та закладами культури, державними структурами на регіональному та місцевому рівні.

Завдяки роботі центрів "Карітасу" відбувається не лише фізична, а й психологічна реабілітація людей з особливими потребами, їхній розвиток, реалізація та соціальна інтеграція.

Висновки

Отже, неповносправність - тимчасова чи постійна неспроможність виконувати дії, які може виконувати більшість інших людей, зазвичай унаслідок фізичного чи психічного стану.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначає неповносправність як втрату або обмеження можливостей рівноправної участі у житті суспільства у зв'язку з існуючими соціальними перешкодами та перешкодами у навколишньому середовищі.

Неповносправність може бути фізична або розумова. Кожен з видів неповносправності має свої форми та захворювання. Неповносправність зумовлює перед людиною певні бар'єри та соціальні обмеження, які спричинені станом здоров'я. Через неповносправність в людини виникає дуже багато проблем, зумовлених її особливими потребами. Однією з таких проблем є працевлаштування, також великою проблемою для людей з особливим потребами є емоційний бар'єр. Дуже часто люди проявляють неконструктивну реакцію по відношенню до людей з неповносправнісю, можуть насміхатись, ображати, проявляти надмірну цікавість, відчувати ніяковість тим самим ображаючи почуття людей з особливими потребами.

У роботі з неповносправними людьми завдання соціального працівника є створення умов, які сприятимуть самоакцентуалізацій клієнта та якомога повнішому включенні його в суспільство, це є основною метою реабілітації людини з неповногсправністю.

Згідно закону України "Про соціальні послуги" соціальна реабілітація - це система соціально-медичних, соціально-педагогічних, соціально-психологічних та інших заходів, спрямованих на надання особам з порушеннями нормальної життєдіяльності допомоги у відновленні ними порушених функцій організму та способу життя. Метою соціальної реабілітації є відновлення соціального статусу людини, забезпечення соціальної адаптації в суспільстві, досягнення певної соціальної незалежності.

Щодо міжнародного досвіду, то на сьогоднішній день багато національних і міжнародних документів спрямовані на забезпечення права всіх людей з особливими потребами бути повноправними членами своїх локальних спільнот. Враховуючи, що реабілітаційні програми є важливим елементом підтримки здоров'я, функцій та якості життя цієї категорії громадян, ООН підкреслює, що всі реабілітаційні служби повинні працювати в межах їхніх місцевих спільнот. Також в світовому досвіді добре розвинена волонтерська діяльність, що є ресурсом для надання реабілітаційних послуг клієнтам.

У нашій країні надання реабілітаційних послуг перебуває на початкових стадіях розвитку. Наданням реабілітації людям з особливими потребами здійснюють різні спеціалісти, базуючись на прийнятих світом правилами та цінностями.

На сьогоднішній день в Україні є велика законодавча база, яка регулює захист і права людей з особливими потребами. Зокрема це Конституція України, Сімейний Кодекс, Декларація Організації Об'єднаних Націй "Про права розумово відсталих осіб", Стандартні правила щодо зрівнювання можливостей інвалідів ООН та міжнародний документ Конвенція ООН про права дитини. Однак варто звернути увагу, що на практиці більшість положень цих документів та правових актів не діє, з одного боку це можна пояснити рівнем економічного розвитку нашої держави, а з іншого байдужістю представників влади до проблеми неповносправності. У зв'язку з цим надання реабілітаційних послуг перебрав на себе недержавний сектор, а саме громадські організації.

Варто зазначити, що у своїй роботі недержавні організації керуються потребами та інтересами своїх клієнтів, мають великий досвід допомоги їм, користуються довірою місцевих громад. Завдяки безпосередній наближеності до клієнтів, можуть виконувати специфічні послуги.

Також варто звернути увагу на те, що важливим аспектом проведення реабілітації в недержавній структурі є робота з родиною людини з особливими потребами. Важливим принципом, який застосовується в роботі з сім'єю, є підхід та застосування методу наснаження, коли спеціалісти максимально підтримують батьків, надають їм всю необхідну інформацію, і залишають за батьками право приймати рішення.

У Львові діють багато недержавних організацій які надають реабілітаційні послуги людям з особливими потребами, всі вони застосовують різні підходи та методи в проведенні реабілітації людей з неповносправністю, всі вони мають однакову мету: допомогти людям з особливими потребами відчути свою значущість в суспільстві, допомогти в повній мірі розвивати власний потенціал, та допомогти їх інтегруватись в суспільство.

Размещено на Allbest.ru