Острозька школа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет радіоелектроніки

Кафедра Штучного Інтелекту

Контрольна робота

дисципліна: «Забезпечення якості освіти і Болонський процес»

тема: «Острозька школа»

Виконав

ст. гр. РТ-14-1

Тимошенко Владислав Юрійович

2014

Реферат

Контрольна робота містить 23 с., 6 джерел.

Дана контрольна робота містить інформацію про Острозьку школу. Розглядається її структура та устрій, наслідки формування, історія виникнення, аналізуються результати діяльності.

Ключові слова: ОСТРОЗЬКА ШКОЛА, ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ, ВИХОВАННЯ, ГРАМОТНІСТЬ

Зміст

• Вступ
• 1. Історія виникнення Острозької школи
• 2. Назва і тип Острозької школи
• 3. Богословська та філософська думка в Острозькій школі
• 4. Навчання в Острозькій школі
• 5. Культурно-освітній гурток академії
• 6. Відомі викладачі та вихованці Острозької школи
• Висновки
• Перелік використаних джерел

Вступ

Острозька слов'яно-греко-латинська школа (потрібно відмітити, що сучасники називали її Острозькою академією, Острозької грецькою школою, російською школою, ліцеєм.) -- перший вищий навчальний заклад у Східній Європі, найстаріша українська науково-освітня установа. Заснував академію у 1576 році князь Василь-Костянтин Острозький. Унікальність та оригінальність цього вищого закладу освіти виявилися й у тому, що тут уперше поєдналися два типи культур: візантійська і західноєвропейська. З Острозькою академією пов'язується ренесанс українського народу. Завдяки академії значно розширився в Україні прошарок освічених людей, які потім самі розбудовували культурні інституції.

Саме заснування академії в місті Острозі є однією з причин того, що у другій половині XVI ст. український національно-культурний рух досяг такої сили й розмірів, яких не знала наша попередня історія, а XVII ст. стало «золотим віком української культури» .

Протягом 60-річного існування Острозької Академії за найскромнішими підрахунками тут здобули прекрасну на той час освіту біля 500 осіб. Вихованці академії - вчителі, літератори, друкарі, проповідники, державні, політичні та військові діячі внесли безперечно величезний вклад у національно-визвольну боротьбу українського народу проти іноземних гнобителів.

1. Історія виникнення Острозької школи

Близько 1576 - 1577 років на волинських землях, в місті Острозі, була заснована православна школа, що мала найвищий на той час освітній рівень серед усіх східнослов'янських учбових закладів. Заснував її син знаменитого князя Костянтина Острозького і Слуцкой княжни Александри, відомий нам нині як Костянтин (Василь) Острозький.

Рубіж 16-17 віків в історії був дуже важким для православ'я. Після приєднання українських і білоруських земель до католицької Польщі їх культура зазнала значних змін. Польське королівство спочатку домагалося підкорення українського і білоруського народу для приросту їх територій і свого збагачення. Їх високий рівень культури перешкоджав загарбницьким планам Корони. Тому ні про яку підтримку і заохочення культурного прогресу не могло бути і мови.

В той же час через Польщу на ці землі проникали ідеї Відродження, Реформації і Контрреформації, набувала поширення західноєвропейська система освіти. Не маючи власних вищих учбових закладів, слов'яни вчилися в європейських університетах, залучаючись там до західноєвропейських наукових і художніх ідей, збагачуючи ними рідну культуру. Але які б перспективи не відкривалися перед слов'янами, які займалися науковою діяльністю на чужині, вони не могли замінити навчання на рідній мові на Батьківщині. Європейські університети були доступними для одиниць. Численні протестантські і єзуїтські школи і колегіуми, що з'являлися на білоруських і українських землях під впливом руху реформації, не могли допомогти справі, оскільки головну мету виховної діяльності такі учбові заклади убачали в зверненні як можна більшої кількості представників народонаселення в католицьку віру або протестантизм.

В Україні XVI століття церква виступала носієм вітчизняних культурних традицій і саме на релігійному ґрунті починалось зростання національної свідомості, національної ідеї. Отже, відстоювання православної церкви було своєрідною формою боротьби за вітчизняну культуру. Василь-Костянтин Острозький, як ніякий інший державник, розумів, що однією з найбільших проблем православної церкви є відсутність вищого рівня освіти в той час, коли католицьке та реформаційне шкільництво переживало свій розквіт. Починаючи з 60-х років XVI ст., у Речі Посполитій швидко з'явилися єзуїтські колегіуми. Не було нічого дивного в тому, що більшість православних магнатів і шляхти посилали своїх дітей навчатись у школи протестантські та єзуїтські. Першочерговим завданням у галузі освіти було створення православної школи вищого типу, яка б формувала кадри, потрібні для розвитку культури. Острозька академія і стала першою такою школою. Можна говорити, що завдяки В.К. Острозькому академія, маючи безперечну першість у Східній Європі, виходила і на все європейський рівень. Релігійну толерантність князя можна вважати взірцевою, під цим кутом зору він дійсно був людиною «на всі часи» . Фундація церков, опіка над монастирями, турбота про рівень духовенства і вдосконалення керівництва Київською митрополією доповнювалась увагою до проблем католиків (підняття з руїн острозького парафіяльного костелу у 1582 р.), мусульман (допомога у будівництві мечеті в Острозі), покровительство іудеям тощо.

Острозька академія припинила своє існування у 1636 році. Однак результати її діяльності не зникли безслідно. Сформований тут тип вищого навчального закладу був перенесений до Києва, звідки поширився до Молдавії та Москви.

Хроніка відродження Острозької академії в незалежній Україні починається у 1994 році з Указу Президента України. Завдяки наступним указам Президента України розбудова Острозької академії набрала нових обертів.

У жовтні 2000 року Острозька академія отримала статус національного університету, а 23 серпня 2003 року був оприлюднений Указ Президента України, згідно з яким Національний університет «Острозька академія» переходив під патронат Президента України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 798, НаУОА надано статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу.

Острозька академія відзначена 27-м призом «За якість» від Міжнародного трейд-клубу лідерів торгівлі у Парижі за активний розвиток і впровадження норм європейської освіти в життя, а також є членом Європейської асоціації університетів. Міністерство освіти України відзначило НаУОА дипломом за інноваційний розвиток освіти та сучасні педагогічні технології та Дипломом за організацію студентської науково-дослідної роботи.

2. Назва і тип Острозької школи

Хронологічно першою назвою, яка була зафіксована в Букварі 1578 р. була «дітищне училище» (передмова І.Федорова). В цьому могли відобразитись по-перше, статус школи на початковому етапі формування (початкова), чи, по-друге, що більш ймовірно, орієнтація книги (буквар) на підготовчі класи, оскільки в тій же передмові йдеться про запрошених для роботи викладачів, а в самому «Букварі» наявні паралельні грецькі і церковнослов'янські (слов'янські) тексти.

В тестаменті Гальшки Острозької (1579 р.) заклад вперше названо Острозькою академією. Цю ж назву повторено в книзі Г.Смотрицького, виданій (чи лише написаній) у 1587 р. У 1599 р. Іпатій Потій також вжив термін «академія» («славна академія Острозька» ).

У 1583 р. папський нунцій А.Болоньєтті назвав Академію колегією та грецькою колегією. Поет Симон Пекалід вжив щодо неї назви «тримовний ліцей» та «тримовна гімназія» (1600 р., поема «Про Острозьку війну під П'яткою проти низовців...», вид. у Кракові). У щоденнику єзуїта Я. Велевицького (20-ті рр. XVIII ст.) Острозьку академію названо схизматицькою академією. Викладач же Академії Т. Аннич підписався на подарованому Дермансь-монистирю «Четвероєвангелїї» «дяк школи руської Острозької» . В даному випадку «дяк школи» може означати, що Т. Аннич був учителем у початковому руському відділі (школі, класі), а назва не поширювалась на весь освітній заклад.

Назви «ліцей», «гімназія» (тримовні), очевидно вжиті на означення закладу, подібного до створюваних у Європі. «Тримовні заклади» були результатом започаткованого Е. Ротердамським руху за створення закладів, котрі поєднували б навчальну і наукову діяльність для ґрунтовного вивчення сакральних мов (мов Святого письма) - гебрайської (давньоєврейської), грецької і латини - і їх використання у текстологічному вивченні Біблії. Таким чином, «тримовні» заклади були одним з проявів європейського гуманізму, а щодо Острозької академії також текстологічного аналізу, перекладу, редагування і друку Біблії (це, до речі, здійснювали і європейські ліцеї).

Термін «Академія» в Європі та Речі Посполитій вживався у двох значеннях.

По-перше, він позначав вищий навчальний заклад (Краківська Академія, Віденська академія), а по-друге - гурток вчених. Ця двозначність існує щодо Острозької Академії.

Західноєвропейська тримовність ліцеїв, колегіумів, гімназій на українських (а ширше і пізніше - православних) теренах перетворилась з гебрайсько-греко-латинської на слов'яно-греко-латинську. Чи не через це вже перший Острозький друк - «Буквар» 1578 р. - містив сказання Чорноризця Храбра «Про письмена», яке звеличувало слов'янську мову. Крім «святенності», вивчення грецької мови мало підставою східне (грецьке) християнство українців, а латини -- широким її використанням у державному житті Речі Посполитої. До того ж, саме цими мовами була написана переважна більшість християнських творів. Тому, заснування Острозької слов'яно-греко-латинської академії, за словами Я.Д. Ісаєвича, засвідчило перехід до нового етапу культурного синтезу - усвідомленого прагнення поєднати слов'яно-грецьку спадщину з досягненнями «латинськими», тобто з культурними надбаннями Західної і Центральної Європи. Започатковану Острозькою Академією засаду тримовності успадкували Львівська братська школа, Києво-Могилянська академія, а від неї - Молдавія (Ясси, 1642 р.) та Москва (1687 р.).

Є всі підстави вважати Острозьку академію таким навчальним закладом, який не тільки готував учених-богословів, був православним релігійним осередком всієї України в ті бурхливі часи боротьби поміж християнськими вченнями. Це була, насамперед, шкільна установа. Її організатори прагнули зберегти традиції Київської Русі як основу самобутності української культури й протиставити їх наступу католицизму та ополяченню. В Острозі вивчали грецьку, слов'яно-руську й латинську мови, тому Академію часто називали «Тримовний ліцей», «Граматична школа», «Греко-слов'янська школа» або «Слов'яно-греко-латинська Академія».

Тип Острозької Академії як навчального закладу і на сьогодні викликає дискусії. Викликано це тим, що офіційного статусу вищого навчального закладу вона не мала, а пов'язані з організацією навчального процесу документи до нашого часу майже не дійшли (статут, програми, плани, конспекти тощо).

3. Богословська та філософська думка в Острозькій школі

Створення Острозької академії і пов'язане з цим видання Острозької Біблії, в певному сенсі, стало відповіддю української еліти на культурні виклики католицького й протестантського Заходу. Острозькі інтелектуали працювали в напрямку творення конкурентоздатної богословської і філософської культури, яка б могла протистояти західній культурній експансії. При цьому намагалися максимально використати потенціал візантійської та руської традицій, обережно адаптуючи елементи культури Заходу. Власне, в Острозькій академії (хай і не безпроблемно) творився синтез культур Сходу й Заходу, синтез, на основі якого мала б постати оригінальна культурна традиція.

Своєрідним виявом цієї тенденції стала Острозька Біблія, укладена за допомогою викладачів й, очевидно, студентів ОА. З одного боку, вона була відповіддю на закиди П. Скарґи, що старослов'янською мовою неможливо богословствувати (отже, й філософствувати). Давши повний корпус біблійних книг цією мовою (реально - створивши слов'янський біблійний канон), острозькі книжники продемонстрували, що існує база для богословствування цією мовою. Звідси стають також зрозумілими намагання українських полемістів кінця ХVІ - початку ХVІІ ст. подати старослов'янську мову як «божественну» . Наприклад, це чітко простежується в І. Вишенського. Також у цьому контексті варто осмислювати появу різноманітних азбук, граматик, словників цієї мови, вершиною яких стала «Граматика» М. Смотрицького. Острозька Біблія кодифікувала оновлений українцями варіант старослов'янської мови, який набув поширення в православному слов'янському світі. Власне, мова Острозької Біблії - це вже не мова Кирила й Мефодія, на що звертав увагу І. Франко. Це була українізована старослов'янська мова. Видання Острозької Біблії стимулювало формування цією мовою релігійної, богословської термінології й розвиток богословської думки.

З іншого боку, Острозька Біблія стала певною адаптацією західних традицій на українському ґрунті. І справа не лише в тому, що для її випуску скористалися технікою 53 книгодрукування, яка прийшла із Заходу. При її укладенні використовувалися як старослов'янські й грецькі тексти, що відповідало духу давньоукраїнських традицій, так і тексти, що прийшли із Заходу - чеські біблійні переклади (фактично про протестантського характеру), Вульгата, що була канонічним старозавітним текстом для католиків, можливо, також і протестантські польськомовні переклади.

Острозька Біблія стала прелюдією для появи наприкінці ХVІ - початку ХVІІ ст. полемічної православної богословської літератури, написаної тогочасною українською книжною мовою, наближеною до оновленого варіанта старослов'янської мови. Ця література переважно створювалася викладачами, учнями Острозької академії або авторами, наближеними до їхнього середовища.

На початковому етапі вони виступали традиціоналістами, які апелювали до візантійських та ранньохристиянських джерел. Здебільшого це були твори неоплатонічного характеру, що цілком відповідало культурній традиції Київської держави, в якій елементи християнського неоплатонізму були представлені досить вагомо. Так, Г. Смотрицький у «Ключі царства небесного» закликав прислухатися до «світильників великих» і «стовпів церковних, учителів грецьких» Василія Великого, Григорія Богослова, Іоана Золотоустого, Афанасія, Кирила, Іоана Дамаскіна та інших. Підкреслював, що саме від грецьких богословів увесь світ має богословську мудрість, без якої Рим нічого не вартий. Широко використовував твори візантійських отців церкви і твори ранньохристиянських авторів Василь Суразький у «Книжиці в шести розділах» . Це був перший у православній українській полеміці XVI ст. трактат, що торкався широкого кола дискутованих із католиками богословських питань - про сходження Святого Духа, про примат римського папи, про вживання прісного й квашеного хліба в таїнстві євхаристії, про целібат пресвітерів та дияконів, а також про чистилище.

Окрім отців церкви й ранньохристиянських авторів, на острозьких книжників справив певний вплив ісихазм, що зародився у пізній Візантії і мав помітне поширення в Болгарії. Зокрема він вплинув на представників Тирновської школи, твори яких були добре відомі на українських землях. Елементи ісихазму помітні у творах І. Вишенського, інших представників консервативного крила в українській суспільній думці кінця ХVІ - початку ХVІІ століття. Ідеї ісихазму знайшли вияв у створенні відомих монастирських обителей Скиту Манявського, Межигірського монастиря, в оновленні І. Борисковичем Дерманського монастиря. Відгуки ісихастських практик можна побачити у «втечі від світу» Г. Сковороди.

Консерватизм і зорієнтованість на візантійську та руську традиції призвели до того, що на початковому етапі острозькі книжники ігнорували філософію. Варто мати на увазі, що в традиції княжих часів філософія фактично була синонімом богослов'я. Наприклад, Галицько-Волинський літопис іменував філософом князя Володимира Васильковича за те, що той читав «святі книги» і вмів трактувати їх. Наприкінці ХVІ ст. в Україні філософію почали сприймати як «латинську науку», яка прийшла із Заходу й використовувалася католиками для захисту свого віровчення. У певному сенсі, так воно й було. У західній схоластичній традиції відбулося чітке розмежування «чистої» філософії й теології. Філософія трактувалася передусім як логічні знання, необхідні для захисту католицької доктрини, тобто вважалася служницею католицької теології. Із зрозумілих причин така філософія не могла бути прийнятою острозькими книжниками. Звідси їхня «антифілософська спрямованість» . Особливо вона простежується в І. Вишенського, який закликає відкинути Аристотеля, інших філософів, а звертатися до біблійних і богослужбових текстів. Таку «антифілософську спрямованість» маємо також у «Пересторозі», інших творах, навіть у «Треносі» М. Смотрицького.

Однак незважаючи на це, йшов поступовий процес адаптації острозькими книжниками західної філософської традиції на українському ґрунті. Показовим тут можна вважати переклад Кипріаном трактату Гавриїла Севера «Синтагматікон…» . Цей трактат використовував філософські методи й логічні побудови латинської теології. Адаптації культурних надбань Заходу на українському ґрунті сприяло й те, що при дворі князя В.К. Острозького панувала культурна й релігійна толерантність і діяли представники різних традицій. В Острозькій А працював запрошений із Краківського університету католик Ян Лятош, якого, до речі, називали й філософом. В Острозі жив С. Пекалід автор поеми «Про Острозьку війну», яка була написана в ренесансному дусі. На замовлення князя В.К. Острозького з'явився твір «Апокрисис…», в якому простежуються протестантські мотиви. Все це вело до того, що острозькі книжники засвоювали ідеї ренесансного гуманізму й Реформації.

4. Навчання в Острозькій школі

На думку більшості сучасних дослідників, в окремі періоди свого існування Острозька школа мала ознаки вищого навчального закладу, але цей статус їй надавали в першу чергу викладачі, котрі і становили її славу, але значну увагу надавали науковій та літературній діяльності. В Академії читались предмети, що належали до т. зв. «семи вільних (визволених за тодішньою термінологією) наук». Вони об'єднувались у два навчальні блоки: «трівіум», до складу якого входили граматика, риторика, діалектика, та «квадрівіум», в який включались арифметика, геометрія, музика, астрономія. Проте аналіз джерел свідчить, що в Острозькій академії вивчалися також предмети, що не входили до «тривіуму» й «квадріуму» . Учні оволодівали старослов'янською, грецькою, латинською й польською мовами, вивчали поезію та історію. Викладання філософії поряд з теологією в ту добу було прерогативою вищих навчальних закладів. Цей перелік засвідчує, що в Острозькій академії пріоритетною вважалася греко-візантійська культурна традиція. З мов перевага віддавалася старослов'янській, а також українській, що була близькою до народної, розмовної. В острозькій школі не занедбували й воєнні науки, спудеї часто робили вправи в стрілянні з гармат і рушниць, їздили на конях, пробували, як далеко летять стріли з луків.

Престиж школи, науковий рівень навчання забезпечують викладачі. Чи не головна заслуга К. Острозького в тому, що він зумів зібрати під одним дахом видатних педагогів, і не лише українських, але з різних куточків Європи. У школі-академії при дворі князя Острозького зібралося сузір'я талановитих, всебічно освічених, як на свій час, людей. Захарія Копистенський так охарактеризував коло острозьких діячів: «Згромадилися тут ритори, рівні Демосфену, та інші різні філософи; знайшлися й знамениті математики та астрологи. Церква та двір князя були повні православних учителів, євангельських і апостольських... які знають богословіє й праву віру від богословів Діонісія, Афанасія та інших багатьох і від соборів та патріярхів східних» . У складі педагогів, за оцінкою проф. Лук'яновича, були «представники всіх галузей тодішньої науки -- медицини, астрології, філософії, богослов'я, проповідництва», математики. Як засвідчує один із найавторитетніших дослідників історії Острозької академії Ігор Мицько, запрошених фахівців «було тут більше, ніж у будь-якому навчальному закладі православного спрямування в Європі XVI - XVIII ст.» . Більшість із них викладали в Академії, працювали в друкарні, входили до складу науково-літературного перекладацького гуртка.

Високий рівень науковців, що працювали в Острозькій академії, знову ж дозволяє нам говорити про особистісно-орієнтовані технології. Вони спрямовані не лише на вихованця, а й на вихователя, вимагаючи інтенсивного залучення до виховного процесу його індивідуальних можливостей і особистісних схильностей. Викладач мусить своїм моральним складом викликати в дітей повагу, довіру, бути авторитетом у їхніх очах як вихователь і людина. Дійсно, в Острозькій академії працювали Особистості з великої літери. Назвемо декотрих із них.

Кирило Лукас - навчався в Падуї, слухав там лекції Галілео Галілея; Ян Лятос - професор Краківського університету, якого церковники вигнали з Польщі за вільнодумство. Тут починав свою педагогічну діяльність Іван з Вишні, звідсіля він пішов на Афон, щоб стати відомим письменником-полемістом Іваном Вишенським. Герасим Смотрицький -- перший ректор Академії - родом із місцевих українців, подільський шляхтич, був писарем у Кам'янець-Подільському старостві. Людина високоосвічена й надзвичайно обдарована, активний діяч Острозького літературно-наукового гуртка, один із перших українських релігійних полемістів, автор знаменитої праці «Ключ царства небесного» (Львів, 1587), один із видавців «Біблії», автор «Передмови» до неї й віршованої посвяти князеві Острозькому. Клірик Острозький (рр. н. і см. невід.) - український письменник-полеміст. Його справжнє ім'я залишається невідомим. Твори цього автора написані яскравою, образною мовою, близькою до народної української. Дем'ян Наливайко -- український церковний діяч і письменник. Високоосвічена людина, поет, перекладач проповідей Івана Золотоуста. Д.Наливайко був прихильником педагогічних новацій, зокрема створення паралельних текстів, написаних старослов'янською й українською мовами.

Славу школи створюють її вихованці, характер їх подальшого життєвого шляху. Серед тих, хто отримав освіту в Острозькій школі, бачимо гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, автора славнозвісної «Граматики» Мелетія Смотрицького, церковного, політичного й освітнього діяча Іова Борецького, білоруського поета Андрія Вимшу, культурного діяча, письменника й перекладача Гаврила Дорофієвича та інших.

У літературі, в тому числі й художній, знаходимо чимало яскравих описів того, як було організоване навчання в Острозькій академії. Вони є яскравим підтвердженням тези про те, що цей навчальний заклад був осередком особистісно-орієнтованого виховання. Наприклад, в історичній повісті Панаса Феденка «Несмертельна слава», у розділі «В Острозькій академії» так описується навчальний процес: «наука в Острозькій школі була від дев'ятої години ранку до дванадцятої, потім по обіді - від третьої до шостої. За порядком у класах та в бурсі доглядали педагоги й ліпші ученики, - так звані «протосхоли» . Хіба це не зародки самоврядування? Читаємо далі: «Пильні ученики сиділи на перших лавах, хоч були селянські або міщанські сини, ледачий, - чи був князь або вельможний шляхтич, - мусив терти штани «на ослячій лаві» . Сучасні педагоги назвали б такий підхід «ефектом зігріваючого сіяння успіху» . Він полягає в тому, що людина, яка переживає успіх, стає більш комунікабельною й проявляє більше співчуття до інших, більше бажання надати їм допомогу й підтримку.

Однією з вирішальних умов успішної діяльності острозького науково-освітнього центру був тісний зв'язок педагогічного процесу Академії з дослідницькою діяльністю науково-перекладацького гуртка та роботою друкарні. Це особливо виразно простежується на другому етапі діяльності Академії з появою в Острозі нових учених і педагогів як українських, так і зарубіжних. Вочевидь, значною мірою це зумовлювалося загостренням ідеологічної боротьби напередодні й після проголошення Берестейської унії 1596 року. Серед острозьких друків особливий успіх мали «Буквар», «ради научения дитського», виданий у 1578 році на основі львівського «Букваря» (1574 року); «Новий Завіт з Псалтирем» та окреме видання алфавітно-предметного покажчика до нього -- «Книжка, собрание вещей нужнейших» (1580); «Хронологія» Андрія Римші, листівка церковнослов'янською, староєврейською та українською мовами у вигляді віршованого пояснення назв місяців року (1581).

І, нарешті, найголовніше видання того часу - «Біблія» (1581) - основоположна книга християнського світу, відповідь на нагальну потребу в умовах гострої ідеологічної боротьби мати таку книгу саме в кириличному варіанті. Це був великий поступ, особливо якщо врахувати, що католицьке видання «Біблії» було здійснене на 20 років раніше, а видання кальвіністів - на 8 років раніше. «Острозька Біблія» й закурений порохом мушкет, - як влучно висловився Є. Маланюк, - «це могло би бути гербом тієї вікопомної доби на переломі XVI --XVII століть».

5. Культурно-освітній гурток академії

Острозька Академія мала власну наукову програму. Вважають, що програма культурно-освітнього, наукового осередку могла бути далекосяжною і довготривалою (друкування, переклади, підготовка до друку, освіта, полеміка, підготовка кадрів перекладачів і духовних осіб тощо) або вузькою, спрямованою на виконання конкретного завдання - підготовка і друк Біблії.

Членами наукового гуртка були викладачі Академії, місцеві священики, ряд острозьких міщан, члени подібних установ інших регіонів православного світу. В результаті діяльності наукового гуртка багато в чому було подолано слабкий розвиток світського елементу в українській культурі. Вершиною ж діяльності гуртка була підготовка і видання Острозької Біблії 1581р.

Членами Острозького культурно-освітнього гуртка були створені такі поетичні твори: «Хронологія» Андрія Римші, вірш на герб К.-В. Острозького та віршована передмова Г. Смотрицького, поезії Д. Наливайка, вміщені в друках «Лікарство на оспалий умисел чоловічий», «Октоїх», латиномовна поема придворного поета К.-В. Острозького Симона Пекаліда «Про війну Острозьку під П'яткою», грекомовна поема Георгія Паламіда про воєводу Міхая. Поетичні твори писали пов'язані з Острозьким гуртком Віталій, ігумен дубенського монастиря, та Г.Дорофейович.

Поетичні спроби в курсі навчання мали робити і спудеї Академії, але вони до нашого часу не дійшли. Правда, дехто з дослідників вважає «Хронологію» А.Римші саме студентською роботою. Можливо, випускником Академії був автор відомого «Ляменту о утрапеню міщан острозьких», який згадує острозьких студентів, а про себе свідчить, що був шкільним учителем у Рівному (належало до володінь Острозьких).

Наприкінці XVI ст. острозьким гуртком було створено ряд рукописних карт Дніпра, Волині, Київщини та Брацлавщини. Після передачі їх К.-В. Острозьким М.-Х. Радивілу вони були включені до складу карти Литовської держави, яка неодноразово видавалась у XVII ст.

Грецистика була поставлена в Острозькій Академії на високий рівень. Про це свідчать дані про добре знання грецької мови її випускником І. Княгиницьким. Інший учень Академії П. Сагайдачний усвідомлював значення грецької мови і, очевидно, сам добре її знав. Вдосконалював знання грецької мови в Острозі і Г. Дорофійович. Особливо відзначався Купріян, який перебував, а то й народився в Острозі. Греки з-за меж України як безпосередньо перебували в Острозі, так і листувалися з острожанами, надавали друки і рукописи.

6. Відомі викладачі та вихованці Острозької школи

На думку більшості сучасних дослідників, в окремі періоди свого існування Острозька школа мала ознаки вищого навчального закладу, але цей статус їй надавали в першу чергу викладачі, котрі і становили її славу, але значну увагу надавали науковій та літературній діяльності. В Академії читались предмети, що належали до т.зв. «семи вільних (визволених за тодішньою термінологією) наук» . Вони об'єднувались у два навчальні блоки: «трівіум», до складу якого входили граматика, риторика, діалектика, та «квадрівіум», в який включались арифметика, геометрія, музика, астрономія. Проте аналіз джерел свідчить, що в Острозькій академії вивчалися також предмети, що не входили до «тривіуму» й «квадрі уму» . Учні оволодівали старослов'янською, грецькою, латинською й польською мовами, вивчали поезію та історію. Викладання філософії поряд з теологією в ту добу було прерогативою вищих навчальних закладів. Цей перелік засвідчує, що в Острозькій академії пріоритетною вважалася греко-візантійська культурна традиція. З мов перевага віддавалася старослов'янській, а також українській, що була близькою до народної, розмовної. В острозькій школі не занедбували й воєнні науки, спудеї часто робили вправи в стрілянні з гармат і рушниць, їздили на конях, пробували, як далеко летять стріли з луків.

Престиж школи, науковий рівень навчання забезпечують викладачі. Чи не головна заслуга К.Острозького в тому, що він зумів зібрати під одним дахом видатних педагогів, і не лише українських, але з різних куточків Європи. У школі-академії при дворі князя Острозького зібралося сузір'я талановитих, всебічно освічених, як на свій час, людей. Захарія Копистенський так охарактеризував коло острозьких діячів: «Згромадилися тут ритори, рівні Демосфену, та інші різні філософи; знайшлися й знамениті математики та астрологи. Церква та двір князя були повні православних учителів, євангельських і апостольських, ... які знають богословіє й праву віру від богословів Діонісія, Афанасія та інших багатьох і від соборів та патріярхів східних» . У складі педагогів, за оцінкою проф. Лук'яновича, були «представники всіх галузей тодішньої науки -- медицини, астрології, філософії, богослов'я, проповідництва», математики. Як засвідчує один із найавторитетніших дослідників історії Острозької академії Ігор Мицько, запрошених фахівців «було тут більше, ніж у будь-якому навчальному закладі православного спрямування в Європі XVI--XVIII ст.» . Більшість із них викладали в Академії, працювали в друкарні, входили до складу науково-літературного перекладацького гуртка.

Високий рівень науковців, що працювали в Острозькій академії, знову ж дозволяє нам говорити про особистісно-орієнтовані технології. Вони спрямовані не лише на вихованця, а й на вихователя, вимагаючи інтенсивного залучення до виховного процесу його індивідуальних можливостей і особистісних схильностей. Викладач мусить своїм моральним складом викликати в дітей повагу, довіру, бути авторитетом у їхніх очах як вихователь і людина. Дійсно, в Острозькій академії працювали Особистості з великої літери. Назвемо декотрих із них.

Кирило Лукас - навчався в Падуї, слухав там лекції Галілео Галілея; Ян Лятос - професор Краківського університету, якого церковники вигнали з Польщі за вільнодумство. Тут починав свою педагогічну діяльність Іван з Вишні, звідсіля він пішов на Афон, щоб стати відомим письменником-полемістом Іваном Вишенським. Герасим Смотрицький -- перший ректор Академії - родом із місцевих українців, подільський шляхтич, був писарем у Кам'янець-Подільському старостві. Людина високоосвічена й надзвичайно обдарована, активний діяч Острозького літературно-наукового гуртка, один із перших українських релігійних полемістів, автор знаменитої праці «Ключ царства небесного» (Львів, 1587), один із видавців «Біблії», автор «Передмови» до неї й віршованої посвяти князеві Острозькому. Клірик Острозький (рр. н. і см. невід.) - український письменник-полеміст. Його справжнє ім'я залишається невідомим. Твори цього автора написані яскравою, образною мовою, близькою до народної української. Дем'ян Наливайко -- український церковний діяч і письменник. Високоосвічена людина, поет, перекладач проповідей Івана Золотоуста. Д.Наливайко був прихильником педагогічних новацій, зокрема створення паралельних текстів, написаних старослов'янською й українською мовами.

Славу школи створюють її вихованці, характер їх подальшого життєвого шляху. Серед тих, хто отримав освіту в Острозькій школі, бачимо гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, автора славнозвісної «Граматики» Мелетія Смотрицького, церковного, політичного й освітнього діяча Іова Борецького, білоруського поета Андрія Вимшу, культурного діяча, письменника й перекладача Гаврила Дорофієвича та інших.

У літературі, в тому числі й художній, знаходимо чимало яскравих описів того, як було організоване навчання в Острозькій академії. Вони є яскравим підтвердженням тези про те, що цей навчальний заклад був осередком особистісно-орієнтованого виховання. Наприклад, в історичній повісті Панаса Феденка «Несмертельна слава», у розділі «В Острозькій академії» так описується навчальний процес: «наука в Острозькій школі була від дев'ятої години ранку до дванадцятої, потім по обіді - від третьої до шостої. За порядком у класах та в бурсі доглядали педагоги й ліпші ученики, - так звані «протосхоли» . Хіба це не зародки самоврядування? Читаємо далі: «Пильні ученики сиділи на перших лавах, хоч були селянські або міщанські сини, ледачий, - чи був князь або вельможний шляхтич, - мусив терти штани «на ослячій лаві». Сучасні педагоги назвали б такий підхід «ефектом зігріваючого сіяння успіху» . Він полягає в тому, що людина, яка переживає успіх, стає більш комунікабельною й проявляє більше співчуття до інших, більше бажання надати їм допомогу й підтримку.

Однією з вирішальних умов успішної діяльності острозького науково-освітнього центру був тісний зв'язок педагогічного процесу Академії з дослідницькою діяльністю науково-перекладацького гуртка та роботою друкарні. Це особливо виразно простежується на другому етапі діяльності Академії з появою в Острозі нових учених і педагогів як українських, так і зарубіжних. Вочевидь, значною мірою це зумовлювалося загостренням ідеологічної боротьби напередодні й після проголошення Берестейської унії 1596 року. Серед острозьких друків особливий успіх мали «Буквар», «ради научения датського», виданий у 1578 році на основі львівського «Букваря» (1574 року); «Новий Завіт з Псалтирем» та окреме видання алфавітно-предметного покажчика до нього -- «Книжка, собрание вещей нужнейших» (1580); «Хронологія» Андрія Римші, листівка церковнослов'янською, староєврейською та українською мовами у вигляді віршованого пояснення назв місяців року (1581).

І, нарешті, найголовніше видання того часу - «Біблія» (1581) - основоположна книга християнського світу, відповідь на нагальну потребу в умовах гострої ідеологічної боротьби мати таку книгу саме в кириличному варіанті. Це був великий поступ, особливо якщо врахувати, що католицьке видання «Біблії» було здійснене на 20 років раніше, а видання кальвіністів - на 8 років раніше. «Острозька Біблія» й закурений порохом мушкет, - як влучно висловився Є. Маланюк, - «це могло би бути гербом тієї вікопомної доби на переломі XVI --XVII століть».

Висновки

Отже, Острозька школа -- перший вищий навчальний заклад у Східній Європі, найстарша українська науково-освітня установа творена в 1576 році. Зі створенням Острозької академії, формуванням науково-освітнього центру, головним чином у зв'язку з підготовкою до видання Біблії, заснуванням в Острозі літературно-наукового гуртка почалося відродження української культури наприкінці XVI -- в першій половині XVII століть.

В основу діяльності Острозької академії було покладено традиційне для середньовічної Європи вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: філософії, богослів'я, медицини.

Острозька школа мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію шкільництва в Україні: за її зразком діяли пізніші братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі-Волинському. Вихованцями школи були: відомий учений і письменник М.Смотрицький, гетьман П.Сагайдачний та ін., пізніші видатні церковні і культурні діячі. Із заснуванням 1624 р. єзуїтської колегії в Острозі О. Ш. занепала і 1636 р. перестала існувати.

острозький школа педагогічний навчальний

Перелік використаних джерел

2. Національний університет «Острозька академія» / https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_університет_» Острозька_академія»

3. Мицько І. Острозька академія XVI-XVII ст. // Острог. - 2008. - С.9-11.

4. Харлампович К. Острожская православная школа: Историко-критический очерк// Киевская старина. - 1897 . - С.28-30.

5. Угориск Ю. Школа на Запоріжжі // Галичина. - 1991. - С.39-43.

6. Ісачевич Я.Д. Виникнення та розвиток друкарства в Україні // Освіта - 2003. - С.56-61.

Размещено на Allbest.ru