Контроль знань, вмінь та навичок учнів з математики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика контролю як дидактичного засобу управління навчанням

1.1 Контроль як метод навчання, його функції

1.2 Типи, види, форми й методи контролю

Розділ 2. Практичне застосування контролю знань

2.1 Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності за 12-бальною шкалою

2.2 Правила і техніка контролю успішності навчальної діяльності

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Процес навчання в школі спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожне з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов'язковим компонентом цього процесу є контроль знань, умінь та навичок, тобто перевірка його результативності.

Головна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням - забезпечення його ефективності приведенням до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти. Контроль знань учнів складається з: перевірки - виявлення рівня знань, умінь та навичок; оцінки - вимірювання рівня знань, умінь і навичок; обліку - фіксування результатів у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику учня, відомостях. За допомогою контролю в процесі навчання розв'язують низку завдань: виявлення готовності учнів до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань; отримання інформації про характер самостійної роботи у процесі навчання; визначення ефективності організаційних форм, методів і засобів навчання; виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєних учнями знань, умінь та навичок. Ці та інші завдання визначають зміст контролю, який змінюється із зміною дидактичних завдань. Оцінювання знань, умінь і навичок учнів -- дуже важлива складова частина навчального процесу.

Для учнів оцінки є важливим стимулом у навчанні, примушують їх працювати систематично і якнайкраще. Батькам оцінки допомагають стежити, як навчаються діти, і своєчасно уживати відповідні заходи для підвищення їх успішності. Учителям оцінки дають можливість краще здійснювати індивідуальний підхід до учнів, бачити, які розділи програми вони засвоїли краще, які гірше. Оцінювання знань учнів важливе і для державних органів, бо дає можливість бачити досягнення і недоліки роботи ряду шкіл, своєчасно узагальнювати досвід кращих учителів, виправляти помічені недоліки в їх роботі.

Оволодіння методикою перевірки знань і їх оцінювання є одним із найважливіших завдань учителя, що стало особливо актуальним останніми роками у зв'язку з оновленням навчальних програм та проведенням 12-бальної системи. Проблему контролю і оцінки знань вивчали В. Сухомлинський, О.Білковська , Н.М. Буринська, Н. Волошина, С. Стрілець, К. Лебединцев та ін.

Мета курсової роботи: з'ясувати види та особливості контролю як методу навчання; розкрити особливості контролю знань, вмінь та навичок учнів з математики.

Завдання: контроль засіб управління навчання

1) з'ясувати сутність контролю, мету і його функції;

2) розглянути класифікацію контролю, його форми і методи;

3)охарактеризувати оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності з математики;

4)виявити правила і техніку контролю успішності навчальної пізнавальної діяльності;

5) вказати на особливості перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів початкової школи з математики.

У процесі роботи над дипломною роботою нами були використані такі методи:

1) вивчення педагогічної і методичної літератури;

2) спостереження за процесом контролю у навчанні математики;

3) аналіз та узагальнення досвіду роботи вчителів;

Об'єктом курсової роботи є контроль знань, вмінь та навичок учнів з математики.

Предметом курсової роботи є система форм та методів, які використовуються для контролю знань з математики.

Результати дослідження можуть бути корисними в практичній діяльності студентів-практикантів і вчителів математики.

Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури.

Розділ 1. Загальна характеристика контролю як дидактичного засобу управління навчанням

1.1 Контроль як метод навчання, його функції

Важливою ланкою процесу навчання математиці є контроль знань і умінь школярів. Від того, як він організований, на що націлений, істотно залежить ефективність навчальної роботи. Саме тому в шкільній практиці приділяється серйозна увага способам організації контролю, його змісту. Для цього ведеться велика робота щодо вдосконалення форм і методів контролю. Ця робота завжди пов'язана з прагненням більш повно реалізувати цілі і завдання шкільної математичної освіти, вона відображає ті чи інші зміни, які відбуваються в системі навчання математики. У загальноприйнятому розумінні контроль означає перевірку, систематичний облік, а також спостереження, що здійснюється з метою перевірки. Контроль успішності є складовою частиною процесу навчання, тісно пов'язаної з іншими його ланками: вивченням нового матеріалу, його осмисленням, закріпленням та застосуванням; він полягає у перевірці знань, умінь і навичок учнів, в систематичних спостереженнях за їх пізнавальною діяльністю. Підсумки контролю служать основою оцінки успішності учнів, яка характеризується ступенем оволодіння учнями знаннями, вміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм. Контроль та оцінка успішності забезпечують отримання вчителем інформації про хід пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, яка отримала назву зовнішнього зворотного зв'язку, а також отримання інформації самим учнем про його пізнавальні дії та їх результати, що називається внутрішнім зворотним зв'язком. Поєднання зовнішнього і внутрішнього зворотного зв'язку має важливе значення для успішного навчання. Істотним недоліком традиційної системи є обмеженість зворотного зв'язку. Контроль успішності, оцінка знань, умінь і навичок учнів мають навчальне значення. Вони сприяють більш глибокому навчанню учнів, розширенню та вдосконаленню знань, умінь і навичок. Специфіка контролю успішності як однієї зі сторін процесу навчання полягає в тому, що він обов'язково викликає активність кожного учня (у підготовці відповідей на питання і виконанні завдань вчителя, участі в обговоренні відповідей своїх товаришів і т.д.). Перевірка оволодіння матеріалом, що вивчається, пов'язана із систематичними поточними спостереженнями вчителя, оцінка успішності стимулює пізнавальну активність учнів, викликає у них почуття задоволення, виявляє недоліки в навчальній діяльності та наявні проблеми в освоєнні програми, дає можливість намітити шляхи їх усунення. Разом з тим контроль і оцінка успішності надають позитивний вплив на розвиток пам'яті та мислення, виховання волі, звички до систематичної навчальної праці і самоконтролю, підвищення відповідальності за виконувану роботу. Комплексне використання всіх можливостей контролю і оцінки успішності учнів, в кінцевому рахунку, спрямоване на забезпечення високої якості процесу навчання і підготовки учнів.

Отже, головна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням -- забезпечення його ефективності приведенням до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти та контролю, наприклад у навчанні, полягає у навчанні, у з'ясуванні рівня засвоєння програмного матеріалу, визначенні дієвості та ефективності організації навчального процесу, в оцінці якості викладання навчальних дисциплін. Контроль чи перевірку результатів навчання трактують у сучасній дидактиці як педагогічну діагностику [22, с 440]

Контроль знань учнів складається з: перевірки -- виявлення рівня знань, умінь та навичок; оцінки -- вимірювання рівня знань, умінь і навичок; обліку -- фіксування результатів у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику учня, відомостях.

За допомогою контролю в процесі навчання розв'язують низку завдань: виявлення готовності учнів до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань; отримання інформації про характер самостійної роботи у процесі навчання; визначення ефективності організаційних форм, методів і засобів навчання; виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєних учнями знань, умінь та навичок. Ці та інші завдання визначають зміст контролю, який змінюється із зміною дидактичних завдань.

«Педагогічна діагностика» досліджує навчальний процес, в ході якого вивчаються передумови, умови і результати навчального процесу, з метою оптимізації чи обґрунтування значення його результатів для суспільства, тобто з'ясовується рівень набуття знань суб'єктами учіння; формування у них практичних навичок, вмінь та їх міцність; рівень їхнього загального розвитку і вихованості; опрацювання й аналіз отриманих результатів.[22, с 404]

Система аналізу й оцінки знань, умінь та навичок учнів передбачає виконання таких основних функцій: навчальної, стимулюючої, виховної, діагностичної (рис. 1).

Рис. 1. Функції аналізу й оцінки

1. Навчальна функція полягає, у забезпеченні зворотного зв'язку як передумови підтримання дієвості й ефективності процесу навчання. У ньому беруть участь два суб'єкти: учитель й учні. Тому система навчання може функціонувати ефективно лише за умов дії прямого і зворотного зв'язків. У процесі навчання добре проглядається, в основному, прямий зв'язок (учитель знає, який обсяг знань має сприйняти й усвідомити учень), а складно, епізодично налагоджується зворотний зв'язок (який обсяг знань, умінь і навичок і як засвоїв кожний учень) (рис. 2).

2. Виховна, що полягає у формуванні вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, сприяє розвитку працелюбності, активності, формує в учнів відповідальність та інших позитивних якостей особистості.[9,с 2-3]

Рис. 2. 3в'язки між викладачем і учнями

3. Діагностична функція аналізу й оцінки знань, умінь та навичок передбачає виявлення прогалин у знаннях учнів, процес учіння має форму концентричної спіралі. Якщо на нижчих рівнях учіння трапилися прогалини, то буде порушена закономірність спіралеподібної структури учіння. Тому так важливо своєчасно виявити прогалини, усунути їх і лише потім рухатися вперед.

4. Стимулююча функція аналізу й оцінки навчальної діяльності учнів зумовлюється психологічними особливостями людини, що проявляється у бажанні кожної особистості отримати оцінку результатів певної діяльності, зокрема навчальної. Це викликано ще й тим, що у процесі навчання студенти і школярі щоразу пізнають нові явища і процеси. Через недостатній рівень соціального розвитку та самооцінки учням важко об'єктивно оцінити рівень і якість оволодіння знаннями, вміннями та навичками. Учитель своїми діями і має допомогти учням усвідомити якість і результативність навчальної праці, що психологічно стимулюватиме школярів до активної пізнавальної діяльності.

5. Контролююча функція (учитель отримує зворотній зв'язок, визначає, як узагалі засвоюється навчальний матеріал,чи оптимально підібрані форми, методи й прийоми навчання).

6. Розвиваюча -- в процесі навчання в учнів розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізу і синтезу, порівняння І узагальнення, абстрагування і конкретизації, класифікації та систематизації, розумова діяльність, мовлення, пам'ять, уява.

7. Оцінювальна -- об'єктивна оцінка знань, умінь і навичок учнів сприяє кращому навчанню.

8. Управлінська -- на основі контролю визначається стан успішності учнів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її. В цьому разі вчитель коригує і свою власну діяльність -- змінює методику викладання, вдосконалює навчальну діяльність учнів.

Реалізація цих функцій залежить від дотримання основних принципів перевірки навчально-пізнавальної діяльності та оцінки знань, навичок і вмінь учнів. А.М. Алексюк і Ю.К. Бабанський пропонують дотримуватися таких принципів контролю:

· індивідуальності (за стилем і формами ) перевірки й оцінки знань, навичок і вмінь;

· систематичності і регулярності перевірок і оцінювання навчально-пізнавальних дій;

· урізноманітнення видів і форм контролю;

· всеосяжності, що передбачає всебічність, тематичність і повноту контролю та оцінювання;

· об'єктивності перевірок та оцінювання;

· диференційованості контролю та оцінювання;

· єдності вимого до контролю;

· гуманності контролю. [22, с 406]

1.2 Типи, види, форми й методи контролю

Існує досить велика кількість класифікацій контролю. Наприклад, залежно від суб'єкта контролюючої діяльності виділяють такі типи контролю знань учнів:

· зовнішній контроль учителя за діяльністю учнів;

· взаємоконтроль учнів (здійснюється учнем за діяльністю товариша);

· самоконтроль (здійснюється учнем над власною діяльністю).

З точки зору місця й значення контролю розрізняють такі його види:

· попередній;

· поточний;

· періодичний;

· повторний;

· тематичний;

· підсумковий;

· комплексний.

За формою проведення контролю знань існують такі його методи:

усна перевірка:

· письмова перевірка;

· графічна перевірка;

· практична перевірка;

· тестова перевірка;

· програмована перевірка.

Організаційно розрізняють такі форми контролю:

· індивідуальний;

· фронтальний;

· груповий;

· комбінований.

З формальної точки зору результатом контролю є оцінка.

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, рівень розвитку інтелектуальних, загально-навчальних і соціальних умінь, досвід творчої діяльності учнів й досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої діяльності.

Контроль й оцінювання має бути:

· систематичним;

· всебічним;

· об'єктивним;

· диференційованим;

· різнобічним;

· наочно відкритим;

· гуманним;

· враховувати психологічні та вікові особливості та ін.

Чітке розуміння структури критеріїв оцінки учнівських досягнень, змісту та вимог навчальних програм, принципів проведення оцінювання дозволяє побудувати чітку систему діагностування досягнень учнів й навчально-виховного процесу в цілому з метою його вдосконалення.[9,с 3-4]

За своїм призначенням і характером усі форми і методи перевірки і дидактичної оцінки рівня засвоєння учнями певної сукупності знань, навичок, вмінь і професійно важливих рис розподіляються на попередні, поточні, контрольні ( періодичні), підсумкові.

Попередній контроль проводиться в основному з діагностичною метою перед вивченням нової теми на початку уроку, чверті для ознайомлення із загальним рівнем підготовленості учнів з предмета і планування подальшої організації навчально-пізнавальної діяльності. Результати цього контролю суттєво впливають на конкретизування, оптимізацію та більш цілеспрямоване визначення змістового компонента дидактичного процесу, основних методів, форм і засобів проведення, обґрунтування послідовності опрацювання певних розділів і частин навчальних предметів тощо.

Поточний контроль здійснюється педагогом у ході повсякденної навчальної діяльності ( в основному під час планових занять ) шляхом систематичних спостережень за навчальною діяльністю учнів на кожному уроці. Мета його - оперативне отримання об'єктивних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці, а також вирішення завдань керівництва навчальним процесом.

В.Оконь поточний контроль визначає як виховний і, безперечно має рацію, тому що такий контроль, по-перше, охоплюючи весь дидактичний процес, має постійно вдосконалювати його; по-друге, покликаний стимулювати в учнів прагнення систематично самостійно працювати над навчальним матеріалом,підвищувати свою професійну майстерність і розвивати мотивацію учіння та водночас підштовхнути педагога до підвищення якості дидактичних заходів і вдосконалення своєї педагогічної майстерності; по-третє, має сформувати в учнів навички та вміння самоконтролю і самооцінки.

Періодичний контроль є зазвичай плановим, заздалегідь визначеним ( В. Оконь його визначає як позаплановий ). Він полягає у визначенні рівня обсягу набуття учнями знань,навичок та вмінь за певний період (декілька уроків) з метою виявлення рівня оволодіння ними.[22, с 408]

Різновидом періодичного є тематичний контроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної теми і спрямований на те, щоб кожен учень належно засвоїв кожну тему. Така система дає змогу усунути елементи випадковості при проведенні підсумкових оцінок, що трапляється, коли вчитель орієнтується лишена поточний контроль.

При тематичному опитуванні перед початком вивчення чергової теми усі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість занять); кількістю і тематикою обов'язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на атестацію, якщо атестація проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтованим завданням(задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання. Якщо темою передбачено виконання учнями практичних, лабораторних робіт та інших обов'язкових практичних завдань, то їхнє виконання є обов'язковою умовою допуску учнів до тематичної атестації.

Перед учнями, які не засвоїли матеріалу теми чи отримали бали на початковому рівні, ставиться вимога обов'язкового його доопрацювання; їм надається для цього необхідна допомога, визначається термін повторної атестації. Учень має право на переатестацію також для підвищення атестаційного балу.[13, с 190]

Підсумковий контроль - це перевірка рівня засвоєння знань, навичок і вмінь учнями за більш тривалий період навчання: за семестр, рік або курс навчання(заключний контроль). Мета його - встановити систему і структуру знань, навичок і вмінь. Основна форма підсумкового контролю - заліки та іспити.

Підсумковий контроль дає змогу визначити також ефективність функціонування всього дидактичного процесу й окремих його ланок, дієвість впливів відповідних посадових осіб і служб на цей процес.

Отже, в сукупності методично і змістовно обґрунтований контроль та правильне його проведення надають педагогам об'єктивний матеріал, всебічний і глибокий аналіз якого допомагає зрозуміти сильні та слабкі сторони їхньої діяльності, своєчасно виявити певні недоліки та вжити необхідні заходи для їх усунення й підвищення ефективності навчання.

Змістом перевірки рівня навчальних досягнень учня має бути не тільки виявлення суми засвоєних знань, умінь та навичок, а й сформованості й компетенції, тобто загальної здатності, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Основними групами компетенції, яких потребує сучасне життя, є:

· соціальні - пов'язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, у суспільному житті, у врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні і розвитку демократичних інститутів суспільства;

· полікультурні - стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо;

· комунікативні - передбачають опанування важливими у роботі і суспільному житті усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами;

· інформаційні - зумовлені зростанням ролі інформації у сучасному суспільстві і передбачають оволодіння інформаційними технологіями, умінням здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію;

· саморозвитку та самоосвіти - пов'язані з потребою і готовністю постійно навчатися як у професійному відношенні, так і в особистому та суспільному житті;

· компетенції, що реалізується у прагненні і здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності.

Ефективність контролю залежить від його організації: часу проведення контрольних занять, їх частоти й послідовності; характеру й форм самостійної роботи учнів (індивідуальна, групова, фронтальна); використання дидактичних і технічних засобів навчання; поєднання методів контролю і самоконтролю (усна, письмова, графічна, практична, тестова, програмована перевірка); фіксування й оформлення даних контролю процесу навчання. [1, с 2]

Отже, в сукупності методично і змістовно обґрунтований контроль та правильне його проведення надають педагогам об'єктивний матеріал, всебічний і глибокий аналіз якого допомагає зрозуміти сильні та слабкі сторони їхньої діяльності, своєчасно виявити певні недоліки та вжити необхідні заходи для їх усунення й підвищення ефективності навчання.

Всі види контролю успішності передбачають проведення планомірного систематичного спостереження вчителя за навчальною роботою учнів у класі і поза класом. Дані такого спостереження дозволяють встановити відносини учня до своїх навчальним обов'язків, його сильні і слабкі сторони, прогалини в знаннях, здійснити індивідуальний підхід до учнів шляхом застосування різних методів перевірки знань, умінь і навичок.

Існують різні системи контролю: усний і письмове опитування, математичний диктант, підсумкові контрольні роботи, тести, заліки, іспити, повсякденні спостереження за навчальною роботою учнів, перевірка домашньої роботи, нетрадиційні форми контролю.

Усна перевірка. Усна перевірка організовується по-різному, в залежності від її мети та від змісту матеріалу, що перевіряється. Серед цільових установок перевірки можна виділити наступні: перевірити виконання домашнього завдання, виявити підготовленість учнів до вивчення нового матеріалу, перевірити ступінь розуміння і засвоєння нових знань. Сутність цього методу контролю полягає в тому, що вчитель задає учням питання з вивченого матеріалу і, оцінюючи відповіді, визначає ступінь його засвоєння. Іноді усне опитування називають бесідою. Учитель може запропонувати одному учневі викласти всю тему цілком. Цілісна відповідь дозволяє виявити глибину знань і повноту засвоєння їхньої логіки. Однак, будучи ефективним методом контролю знань учнів, використовуваним вчителями майже на кожному уроці, усне опитування має свій недолік. Цей метод вимагає значних витрат часу і дозволяє протягом уроку перевірити знання не більше 3 - 4 школярів.

Відомим варіантом усного опитування є виставлення поурочного бала кільком учням. Поурочний бал виставляється за знання, які окремі учні виявляють протягом всього уроку. Так, учень може доповнювати, уточнювати і поглиблювати відповіді своїх товаришів, які відповідають в ході усного опитування. Потім він може брати участь у відповідях на запитання вчителя при викладенні нового матеріалу, швидко освоювати нову тему. У цих випадках в кінці заняття вчитель може виставити поурочний бал 4 - 8 учням, хоча вони і не відповідали по всій темі. Виставлення поурочного бала дозволяє підтримувати пізнавальну активність і увагу учнів, а також накопичувати оцінки за поточну успішність. Методика усної перевірки містить у собі дві основні частини:

1) складання перевірочних питань;

2)відповідь учнів на поставлені питання.

Складання перевірочних питань і завдань - важливий елемент усної перевірки. Якість питань визначається їхнім змістом, характером виконуваних учнями при відповіді на питання розумових дій, а також словесним формулюванням. При складанні питань завжди виходять з того, що перевіряти слід ті завдання, які є основними в даному курсі або відносно важко засвоюються учнями, або які необхідні для успішного засвоєння подальших розділів і тем курсу. Усна перевірка вважається ефективною, якщо вона спрямована на виявлення свідомості сприйняття знань і усвідомленості їхнього використання, якщо вона стимулює самостійність і творчу активність учнів. Якість усної перевірки залежить від підбору, послідовності і постановки питань, які пропонуються. По-перше, кожне питання має бути цілеспрямованим і логічно завершеним, а, по-друге, повинно бути гранично стиснутим, лаконічним і точним.

Прийоми усної перевірки використовуються на різних етапах уроку. Вибір тих чи інших прийомів багато в чому зумовлюється метою і логікою уроку. Усне опитування може проводитися у формі бесіди за питаннями, які складаються з основних понять, що входять у конкретну тему.

Опитування біля дошки вчителі зазвичай доповнюють так званим «усним рахунком». Недолік традиційного «усного рахунку» в тому, що в ньому беруть участь не всі учні.

Альтернатива «усного рахунку» - математичний диктант. Звідси - його місце в навчальному процесі: на самому початку того уроку, на якому починається ускладнення нової порції знань, існує і вимога до змісту математичних диктантів: відповіді на питання повинні показувати, засвоєно чи ні основний зміст викладеного матеріалу. Учитель сам або за допомогою звукозапису задає питання, учні записують під номерами короткі відповіді на них. дидактичний управління навчання пізнавальний

Проведення диктанту вимагає від вчителя дуже великої уваги: треба читати в оптимальному темпі тексти завдань; стежити за класом; реагувати на практично неминучі збої. Темп читання диктанту повинен бути приблизно таким, як темп читання останніх вістей дикторами радіо, паузи можна визначити за темпом роботи середнього учня: обравши такого учня в класі, вчитель починає читання наступного завдання тоді, коли цей учень впорався з попереднім завданням. Часто буває, достатня пауза, що дорівнює часу читання тексту з повтором. Потрібно пам'ятати, що математичний диктант перевіряє не кмітливість учнів, а їх знання. Якщо учень при відповіді на питання диктанту надовго задумався, то, отже, він просто не знає відповіді і довга пауза йому не допоможе. Важливо правильно організувати перевірку диктантів. Звичайний спосіб перевірки, коли вчитель збирає відповіді учнів і перевіряє на наступний урок, мало ефективний: дитина прагне дізнатися результати своєї роботи безпосередньо після завершення, а на наступний день вони його цікавлять незрівнянно менше. З огляду на це, рекомендується організувати перевірку правильності виконання завдань математичного диктанту безпосередньо після його завершення.

У силу специфіки математичних диктантів (сприйманні на слух питання; лаконічні відповіді) їхні педагогічні можливості обмежені. З їх допомогою, можна перевірити, чи опанували учні обов'язковий мінімум знань, але не можна організувати поглиблену перевірку. Тому помилкою було б протиставляти диктанти іншим формам контролю.

Письмове опитування. Одним з провідних традиційних методів контролю на уроках математики є письмове опитування. Часто його називають самостійною або контрольною роботою. Сутність його полягає в тому, що після вивчення окремих тем або розділів навчальної програми вчитель проводить письмові чи практичні роботи з метою перевірки та оцінки якості засвоєння знань учнями. За результатами цих відповідей вчитель виставляє оцінки в класний журнал. Застосовуючи цей метод, вчитель може одне і теж питання поставити групі учнів або всім учням, і це дає йому можливість з'ясувати і перевірити знання одночасно у великої кількості учнів і встановити, як вони впоралися з тим чи іншим завданням. Крім того, письмові роботи дозволяють вчителю порівнювати знання, вміння і навички учнів і робити відповідні висновки про якість знань, їх розвитку. Письмові роботи вимагають менше часу. Однак вони мають і суттєвий недолік: вчитель не завжди впевнений у тому, що всі учні правильно зрозуміли завдання контрольної роботи, при цьому він не може надати учневі необхідної допомоги. Кожна письмова самостійна робота перевіряється вчителем. При цьому вчителю необхідно врахувати помилки, допущені учнем в кожній роботі. Облік основних прогалин у знаннях і уміннях учнів дає можливість вчителю проводити як спеціальну роботу, так і індивідуальну роботу з дітьми по виправленню помилок, що сприяє попередженню неуспішності.

При проведенні самої контрольної роботи для попередження списування та розмов між учнями часто використовується прийом надання завдань за варіантами (різних варіантів одного і того ж завдання) або навіть індивідуальних завдань для кожного учня зокрема.

При виконанні підсумкової роботи за чверть, півріччя, рік учень вже необмежений рамками однієї теми, що вивчалася б безпосередньо на попередніх уроках, а змушений вирішувати найрізноманітніші завдання, що охоплюють широке коло питань. Тому тут на обов'язковому рівні виявляється якість засвоєння - усвідомленість.

При виконанні завдань підсумкової роботи виявляється і така якість умінь, як оперативність, яка передбачає здатність учня застосувати одне і теж вміння під час розв'язування задач різного змісту.

Тест - це специфічний інструмент, що складається із сукупності завдань або питань, що проводяться в стандартних умовах, і що дозволяє виявляти типи поведінки, рівень володіння будь-якими видами діяльності.

Тест, у психолого-педагогічному розумінні цього слова, означає перевірку випробування, але це не просте встановлення факту наявності або відсутності якої-небудь якості чи властивості. Тест не є аналогією екзаменаційних питань, анкет, головоломок. У його основі лежить спеціально підготовлений і випробуваний набір завдань, що дозволяють об'єктивно і надійно оцінити досліджувані якості, властивості на основі використання статистичних методів. За допомогою тестів фіксується тільки результат, але не хід їх виконання, а в учнів є можливість вгадування відповіді. Тому при перевірці знань і умінь учнів не слід обмежуватися лише тестовим контролем, як і будь-яким іншим способом перевірки, а необхідно їх поєднувати з іншим методом. У практиці навчання математики найбільшого поширення набули тести:

· на встановлення істинності (хибності) твердження;

· з вибором правильної відповіді з декількох заданих;

· на заповнення пропусків у істинному твердженні;

· з перехресним вибором, на встановлення відповідності між заданими елементами множин;

· на встановлення правильної послідовності елементів заданої множини.

При організації контролю для підвищення надійності одержуваних результатів їх слід варіювати спільно з іншими видами тестів. Разом з тим, з огляду на проблеми стилів навчання, слід частіше використовувати тести, з якими учні справляються краще. У ряді випадків певні труднощі у вчителів пов'язані з оцінюванням результатів тестування. Перш за все, формування тієї чи іншої шкали оцінки результатів тестування здійснюється, як правило, тільки з урахуванням правильно виконаної роботи.

Існує ще один вид перевірки знань, умінь, навичок - це словниковий диктант.

Словниковий диктант - це вид слухового або зорового диктанту.

На уроці математики словниковий диктант використовується для перевірки знань математичних термінів. Учитель диктує не пропозиції і текст, а окремі слова. За допомогою диктанту вчитель перевіряє правопис математичних термінів, орфограми, які потрібно запам'ятати. Написання математичних диктантів не вимагає великої кількості часу. Їх можна проводити, як і на початку, так і в кінці уроку протягом 5 хвилин.

Словниковий диктант не повинен бути об'ємним за кількістю слів, в межах 10 - 15 слів. Вчителю необхідно кожне слово читати два рази для того, щоб учні спочатку почули слово, а потім його записали.

Для підвищення інтересу учнів можна використовувати різні форми проведення словникових диктантів. Після проведення словникового диктанту потрібно обов'язково організувати перевірку або взаємоперевірку, де учні самостійно оцінять роботу товариша.

Таким чином, порівнюючи усне і письмове опитування, можна сказати, що на уроках математики часто вчителями використовується тільки письмове опитування. Усне опитування часто відходить на другий план. Тому учні не вміють правильно формувати свою математичну мову. Слід використовувати комплексну перевірку, тобто з'єднати усне і письмове опитування на уроках математики.

Контроль є необхідним структурним компонентом процесу навчання і повинен здійснюватися постійно протягом всього навчального року. Для успішної організації процесу навчання звичайно перевіряється і аналізується декілька фактів. До них відносяться якість засвоєння навчального матеріалу, інтенсивність накопичення дитиною соціального досвіду, освоєння їх навичок взаємодії та рівень індивідуального розвитку учнів.

Для систематичного контролю за досягненням обов'язкових результатів навчання в ході навчального процесу доцільно вибрати таку форму перевірки, як залік.

Залік - це спеціальний етап контролю, метою якого є перевірка досягнення учнями рівня обов'язкової підготовки.

Заліки відрізняються від традиційної роботи і за системою оцінювання, і за характером проведення. Саме ці властивості заліку найбільш точно відповідають особливостям перевірки і оцінки досягнення учнями рівня обов'язкової підготовки.

Основні положення залікової системи, виконання яких робить її застосування найбільш ефективним:

· заліки проводяться по кожній темі курсу. Їх зміст відбирається таким чином, щоб обов'язкові результати навчання були представлені максимально повно;

· кожен учень здає всі передбачені планом заліки;

· залік вважається зданим, якщо учень виконав вірно всі запропоновані йому завдання обов'язкового рівня;

· при проведенні заліків завдання обов'язкового рівня, складові власне зміст заліку, можуть доповнюватися більш складними завданнями.

Для обліку виконання учнями на заліку обов'язкових завдань вчитель веде спеціальну відомість. У ній вказуються номери завдань (або характеристика змісту цих завдань), що виконувалися учнем, і відзначається знаком «+» вірне виконане завдання, знаком «-» - завдання, з яким учень не впорався.

Умови організації заліків дозволяють забезпечити протягом навчального року досить повну перевірку кожного учня на обов'язковому рівні. Можна виділити чотири види заліків:

· відкритий тематичний залік;

· закритий тематичний залік;

· відкритий поточний залік;

· закритий поточний залік.

За допомогою заліків перевіряють оволодіння різними порціями навчального матеріалу. Відповідно до цього їх можна розділити на тематичні та поточні. Тематичні заліки проводяться в кінці вивчення теми і спрямовані на перевірку засвоєння її матеріалу в цілому. Поточні заліки проводяться систематично в ході вивчення теми по невеликих закінченим за змістом порцій навчального матеріалу.

У відкритому тематичному заліку учні попередньо знайомляться зі списком завдань обов'язкового рівня. У другому випадку цей список в явному вигляді учням не пред'являється. Однак це не означає, що учням зовсім невідомо які типи завдань відносяться до обов'язкових. У ході вивчення матеріалу вчитель акцентує увагу учнів на завданнях обов'язкового рівня, підкреслюючи, що подібні завдання необхідно буде вирішувати на заліку.

Графічна перевірка. Спрямована, на виявлення вмінь і навичок учнів у процесі виконання різних видів графічних робіт з різних дисциплін навчального плану. Такий метод набув широкого використання у середніх і особливо у старших класах, оскільки спрямований на узагальнення знань, систематизацію певних процесів, технологій. Все це сприяє підвищенню самостійності учнів у процесі учіння, оволодіння методами навчальної діяльності. Використовується на уроках математики, креслення, образотворчого мистецтва та ін. Вона передбачає створення узагальненої наочної моделі, яка відображає взаємозв'язки в об'єктах і предметах, що вивчаються. Так, графічно можна зобразити умову задачі, механізми, прилади, процеси. Графічна перевірка забезпечує розвиток пізнавального інтересу, економить час, формує вміння узагальнювати, систематизувати, класифікувати вивчений матеріал, сприяє розвитку абстрактного мислення учнів. Основними формами графічної перевірки є складання таблиць, схем, побудова діаграм, графіків, створення малюнків, робота з картами. Вона часто поєднується з усною або письмовою, перевірками. [9, с 16-18]

Розділ 2. Практичне застосування контролю знань

2.1 Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності за 12-бальною шкалою

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності. Успіхи навчально-пізнавальної діяльності учнів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються й фіксуються в оцінці успішності. Під оцінкою розуміють систему певних показників, які відображають їх об'єктивні знання, уміння та навички. Оцінювання знань - визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оціночних судженнях учителя знань, умінь та навичок учнів відповідно до вимог шкільних програм. В.Сухомлинський вважав, що «найголовніше заохочення і найсильніше (та й не завжди дійове ) покарання в педагогічній практиці - оцінка. Це найголовніший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури». З метою забезпечення об'єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів вводиться 12-бальна шкала, побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів.

При визначенні навчальних досягнень учнів аналізу підлягають:

· характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;

· якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість,міцність;

· ступінь сформованості загально-навчальних та предметних умінь і навичок;

· рівень оволодіння розумовими операціями:вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати,робити висновки,тощо;

· досвід творчої діяльності (вміння виявити проблеми, формувати гіпотези, розв'язувати проблеми);

· самостійність оцінних суджень.

Ці орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого.

У загально дидактичному плані рівні визначаються за такими характеристиками:

Перший рівень - початковий. Відповідь учня фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.

Другий рівень - середній. Учень відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

Третій рівень - достатній. Учень знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня правильна, логічна, обґрунтована, хоча їм бракує власних суджень.

Четвертий рівень - високий. Знання учня є глибокими, міцними, системними; учень вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його навчальна діяльність позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

Водночас, визначення високого рівня навчальних досягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та уміння в межах навчальної програми і не передбачає участі школярів у олімпіадах, творчих конкурсах тощо.

Кожний наступний рівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики.

Критерії оцінювання навчальних досягнень реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінки в балах. Відповідно до розглянутих загальних критеріїв до кожного навчального предмета розроблені конкретні критерії, які слугують нормами оцінок.

Норми оцінок - конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу. Вчитель повинен ознайомитися з ними і керуватися їх положенням у своїй повсякденній роботі.

Іншою формою оцінки є оцінювальне судження. Воно сприяє розумінню учнями якості та рівня засвоєння знань,умінь та навичок, включає оцінку способів роботи учнів, їх ставлення до навчання, ступінь їх старанності, коротко характеризує відповіді учнів.

Обґрунтовуючи бал, вчитель аналізує виявлені знання за формою, змістом, обсягом з погляду правильності та виразності мовлення. Значну користь можуть принести окремим учням вказівки вчителя про те, які саме прогалини в знаннях необхідно подолати, яку конкретну роботу потрібно для цього виконати. Важлива мета використання оцінювального судження - зробити вимоги і критерії оцінки вчителя відомим всьому класу. З використанням оцінювального судження пов'язане і вміння учнів розгорнуто проаналізувати свою роботу,виявити залежність своєї оцінки від способів роботи. Якщо об'єктивно виставлений бал підбиває підсумок роботи школяра в минулому, то розумне, добре продумане слово під час його оголошення налаштовує учня на майбутнє.

Формою оцінки є і емоційне ставлення. Воно знаходить своє вираження в так званих малих формах: міміці, жестах, модуляції голосу, зверненні до учня, в коротких схвальних, виправляючи, критичних зауваженнях вчителя тощо. [22, с 193-194]

2.2 Правила і техніка контролю успішності навчальної діяльності

У процесі аналізу й оцінки навчальної діяльності варто дотримуватись таких правил:

· Індивідуальний характер контролю успішності: виявлення знань кожного учня, його успіхів чи невдач; знання рівня самостійності учня в пізнавальному процесі, характеру труднощів, як він їх долає і якої допомоги потребує; особлива увага до учнів з фізичними вадами; вміле формулювання запитань, використання додаткових запитань під час опитування слабших учнів та ін.

· Систематичність контролю: привчання учнів систематично виконувати уроки, створення в класі відповідного морально-психологічного клімату, коли «не знати -- соромно»; систематичне опитування за допомогою самостійних міні-завдань; розробка системи опитування, за якої оцінки виставляють і учням, які доповнювали відповіді інших, були активними на уроці; приділення особливої уваги слабшим учням, спонукання їх до пізнавальної діяльності на всіх етапах уроку. Відсутність системи в опитуванні учнів призводить до того, що вони вчать матеріал тільки тоді, коли відчувають, що їх можуть викликати, і намагаються визначити наперед, коли і з якого предмета будуть опитувати. Щоб запобігти цьому, учитель повинен добре продумати систему опитування.

· Достатня кількість даних для оцінки: при виставленні оцінки враховуються насамперед відповіді учня на поставлені запитання, а також його доповнення відповідей інших учнів на цьому й попередніх уроках. Дотримання об'єктивності під час оцінювання знань: оцінка виставляється тільки за знання учня, а не за те, що він «забув щоденник» чи «крутився на уроці»; на оцінку не повинні впливати суб'єктивні чинники, особисті мотиви ставлення педагога до учня; кожну виставлену оцінку педагог обґрунтовує, щоб запобігти невдоволенню учнів, схильних до переоцінки своїх знань.

· Єдність вимог до оцінювання знань учнів: дотримання єдиних розумних норм оцінок з кожного предмета, подолання крайнощів в оцінюванні -- надмірної вимогливості або поблажливості.

· Оптимізація контролю успішності учнів: розробка методики контролю, яка б передбачала мінімальні затрати зусиль і часу педагогів та учнів для отримання обов'язкових відомостей, запобігала переобтяженню їх виконанням зайвих завдань.

· Гласність контролю: повідомлення учневі результатів перевірки рівня його знань, обґрунтування виставленої йому оцінки, позитивного і недоліків у його відповіді.

· Всебічність контролю: перевірка та оцінювання теоретичних знань, умінь та навичок, застосування їх на практиці, навичок самостійної роботи учня.

· Тематична спрямованість контролю: здійснюючи опитування, проводячи контрольні роботи, вчитель повинен визначити, який саме розділ програми, тема, вид знань, умінь та навичок оцінюються. Дотримання етичних норм: а) віра педагога в можливість учнів навчатися (вміння переконати їх у тому, що вони здатні навчатися); розповідь про можливі труднощі перед вивченням матеріалу, висловлення сподівання, що вони будуть подолані; оптимістичне ставлення до навчальних успіхів і невдач учнів; б) педагогічний такт: доброзичливість і делікатність у ставленні до учнів; відчуття міри в заохоченні й покаранні; вміння визнати свої помилки. Оцінювання у цілому має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.[3, с 85]

Висновки

Контроль як педагогічне поняття являє собою усвідомлене, планомірне спостереження та фіксацію вербальних і практичних дій вихованців з метою з'ясування рівня набуття ними соціального досвіду, опанування програмного матеріалу, оволодіння теоретичними і практичними знаннями, навичками й уміннями та формування в них певних особистісних і професійних рис. Отже, ми розглянули контроль як складову частину навчального процесу - місце і роль його у навчанні;види, методи і правила проведення. Проведення контролю є фактично завершальною стадією кожного етапу навчання, без контролю не можливо визначити ні якість знань учнів, ні якість праці вчителів,тому в даній курсовій роботі ми з'ясували:

1) сутність контролю, мету і його функції;

2) охарактеризували оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності;

3) виявили правила і техніку контролю успішності навчальної пізнавальної діяльності.

Основні завдання контролю: виявити обсяг, глибину і якість сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається; визначити недоліки в уроках і намітити шляхи їх усунення; виявити ступінь відповідальності учнів і ставлення їх до роботи, встановивши причини, які перешкоджають їх роботі; стимулювати інтерес учнів до предмета і їх активність у пізнанні.

Всі види контролю успішності передбачають проведення планомірного систематичного спостереження вчителя за навчальною роботою учнів у класі і поза класом. Дані такого спостереження дозволяють встановити відносини учня до своїх навчальним обов'язків, його сильні і слабкі сторони, прогалини в знаннях, здійснити індивідуальний підхід до учнів шляхом застосування різних методів перевірки знань, умінь і навичок.

Щоб процес вивчення математики проходив усвідомлено, для цього необхідно:

- переходити від конкретного до абстрактного;

- ставити і вирішувати завдання вироблення навичок і досягнення необхідного рівня володіння або цілком усвідомленими прийомами;

- вчити роздумів і міркуванню;

- проявляти постійну увагу до течії математичної думки учнів;

- заохочувати індивідуальні способи вираження думки учнів, навіть нехай не завжди точні;

- спонукати учнів до власних формулювань і висновків;

- віддавати перевагу точності та результативності математичних обчислень;

- уникати переходу до вивчення нових тем за наявності прогалин у раніше вивчених.

Цьому сприяло проведення різноманітних форм перевірки, що дозволяють перевірити глибину знань.

Список використаної літератури

1. Циганенко Г. Безоціночне навчання як важлива умова розвитку мотивації досягнення успіхів / Г. Циганенко // Початкова школа. - 2000. - N9. - С. 22 - 24.

2.Білковська О. Аналіз контролю та оцінювання навчальних досягнень старшокласників у практиці суч. Школи/О. Білковська//Рідна школа. - 2007. - №3. - С. 19 - 21.

3.Буринська Н.М. До проблем оцінного контролю/Н.М. Буринська //Педагогіка і психологія. - 2000. - №2. - С.85 - 91.

4.Віньковський Ю. Рейтингова модель оцінки знань учнів в освіті/

Ю. Віньковський// Освіта. - 2007. - №22. - С. 2 - 6.

5.Волошина Н. Критерії оцінювання і система обліку знань, умінь і навичок школярів/ Н.Волошина // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2003. - №9. - С. 2 - 4.

6.Гончаренко С. Укр. Педагогічний словник/ С.Гончаренко. - Київ: Дивослово, 2007. - С. 5 - 11.

7.Єгоров Г.Оцінювання і контроль знань учнів в зарубіжній школі /Г.Єгоров// Історія в школі. - 2000. - №9. - С. 8 - 12.

8.Коновалова Е. Портфолио как метод оценивания/ Е.Коновалова// Директор школи. - 2007. - №2. - С. 89 - 91.

9.Контроль та оцінювання знань. Урок 2.// Педагогічна академія пані Софії. Міні журнал. - 2006. - №3. - С. 5 - 8.

10.Нові джерела// Шлях освіти.-2009.№2 с.29-34.

11.Остапенко А. Оцінювання засобом рейтингу. Досвід України та зарубіжних країн/ А.Остапенко// Директор школи. - 2007. - №5. - С. 52 - 60.

12.Павленко О. Контроль в освіті як дидактична категорія і наукова проблема/ О.Павленко// Історія в школі. - 2005. - №5. - С. 20 - 22.

13.Проблеми поточного та математичного оцінювань// Дивослово. -2003. -№4. -С. 32 - 34.

14.Кузьмінський А.І., Омелянський В.Л. Педагогіка: підручник/ А.І. Кузьмінський, В.Л. Омелянський. - К.: Знання, 2004. - 445 с.

15.Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної сер. освіти// Дивослово. - 2000. - №11. - С. 55 - 64.

16.Рукасова С. Оцінювання знань учнів як педагогічна проблема / С. Рукасова// Рідна школа. - 2003. - №4. - С. 36 - 38.

17.Стрілець С. К.Ф.Лебединцев про способи контролю і оцінки знань учнів/ С.Стрілець// Математика в школі. - 2003. - №7. - С. 53 - 56.

18.Скиба О. Тестові завдання як одна із форм перевірки знань учнів(5-9класи)/ О.Скиба// Укр. літ у заг. освітній школі. - 2005. - №1. - С. 37 - 40.

19.Семиченко В. Проблема педагогічного оцінювання/ В.Семиченко, В.Заслуженюк// Рідна школа. - 2001. - №7. - С. 3 - 9.

20.Хохліна О. Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів спеціальних загальноосвітніх (допоміжних шкіл)/ О. Хохліна// Рідна школа. - 2002. - №10. - С. 17 - 18.

21.Шекатунова Г. Проблеми оцінювання якості освіти у загальноосвітніх навчальних закладах/ Г. Шекатунова// Рідна школа. - 2007. - №8-7. - С. 3 - 5.

22.Яценко В. Система контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів. Історичний аспект/ В.Яценко// Геог. та осн. економ. в школі. - 2002. - №6. - С. 31 - 32.

Додаток А

Рівень	Бал	Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
Початковий	1	Учень із допомогою вчителя впізнає та називає об'єкт вивчення. Ставлення до навчання байдуже. Потребує постійної допомоги, стимулювання діяльності з боку педагога.
	2	Учень з допомогою вчителя фрагментарно, не завжди правильно відтворює окремі елементи, ознаки об'єкта вивчення. Спільно з учителем виконує окремі дії. Ставлення до навчання байдуже. Потребує постійної допомоги, стимулювання діяльності з боку вчителя.
	3	Учень за допомогою вчителя фрагментарно, не завжди точно відтворює незначний обсяг навчального матеріалу. Спільно з учителем виконує прості завдання. Має байдуже або недостатньо виразне позитивне ставлення до навчання. Погребує постійної допомоги, стимулювання діяльності з боку вчителя. ...

Подобные документы

• Тестування учнів як ефективний вид контролю з різних видів мовленнєвої діяльності

  Контроль знань як один з основних елементів оцінки якості освіти. Особливості контролю успішності в навчально-виховній діяльності, його види, форми, функції та завдання. Умови ефективного використання тестового контролю при вивченні іноземної мови.
  
  курсовая работа [78,5 K], добавлен 17.04.2016
  

• Вдосконалення форм та методів контролю знань початкової освіти

  Основні поняття контролю знань та навчальних досягнень учнів, його сутність, види та функції. Методи, форми організації і педагогічні вимоги до контролю та оцінювання знань учнів. Ефективність тестового контролю як сучасної форми контролю знань учнів.
  
  курсовая работа [53,4 K], добавлен 23.12.2015
  

• Стандартизований контроль знань

  Риси, дидактичні можливості стандартизованого контролю знань, психолого-педагогічна реалізація. Форми і методи реалізації стандартизованого контролю знань, умінь і навичок з математики в початкових класах. Функції контролю знань, умінь і навичок учнів.
  
  курсовая работа [46,5 K], добавлен 14.01.2011
  

• Форми і методи контролю знань учнів з біології

  Елементи контролю знань учнів. Методи внутрішньошкільного контролю. Педагогічні вимоги до контролю навчальних досягнень учнів із біології. Державна підсумкова атестація школярів із біології. Автоматизована система оперативного контролю знань учнів.
  
  курсовая работа [38,3 K], добавлен 24.10.2010
  

• Контроль знань студентів. Тестовий контроль

  Дидактичні принципи контролю знань, умінь та навичок студентів, його види і форми. Функції контролю, педагогічні вимоги до нього. Система тестового контролю студентів. Розробка тестових завдань з дисципліни "Основи сільськогосподарської екології".
  
  курсовая работа [80,9 K], добавлен 17.01.2014
  

• Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів

  Розгляд контролю як структурного компоненту навчального процесу. Визначення особливостей виявлення, вимірювання й оцінювання знань та умінь учнів. Основні стадії та функції контролю. Перевірка знань на відповідність загальним освітнім стандартам.
  
  презентация [665,7 K], добавлен 18.11.2015
  

• Форми і методи перевірки знань, умінь і навичок молодших школярів

  Визначення і розкриття сутності поняття знань, умінь і навичок. Характеристика рівнів засвоєння навчальної інформації (по В.П. Беспалько). Методи навчання та їх види. Роль і функції перевірки знань, умінь і навичок учнів з математики у початкових класах.
  
  курсовая работа [431,5 K], добавлен 03.03.2016
  

• Здійснення підсумкового контролю вивчення менеджменту

  Проведення підсумкового контролю знань з менеджменту з метою оцінки результатів навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні. Основні види та форми проведення контролю. Організація та методика відбору інформації про навчальний предмет.
  
  контрольная работа [37,5 K], добавлен 18.02.2011
  

• Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента

  Сутність та переваги модульно-рейтингової системи контролю знань і умінь учнів. Ознайомлення із національною шкалою оцінювання успішності студентів. Розгляд дидактичних умов ефективної організації комплексної діагностики компетентностей школяра.
  
  контрольная работа [25,4 K], добавлен 01.03.2012
  

• Використання тестування як засобу перевірки вмінь іншомовної компетенції учнів

  Тестування як одна з форм контролю іншомовної компетенції учнів. Формалізований тест: поняття, сутність, види. Концептуальні основи тестового контролю іншомовної компетенції учнів у процесі навчання іноземній мови у середній загальноосвітній школі.
  
  курсовая работа [41,8 K], добавлен 04.08.2016
  

• Урок по темі "Основи овочівництва"

  Мета, методи проведення та обладнання уроку з теми "Основи овочівництва". Мотивація навчальної діяльності учнів, сприймання і усвідомлення нового матеріалу, розробка структури уроку та домашнього завдання, форми контролю засвоєння та знань учнів.
  
  разработка урока [25,4 K], добавлен 11.07.2011
  

• Активізація пізнавальної діяльності учнів в процесі навчання математики

  Теоретичні основи активізації пізнавальної діяльності учнів 9 класу основної школи в процесі навчання математики. Методи та засоби активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі розв’язування математичних задач фінансового змісту, аналіз результатів.
  
  дипломная работа [187,5 K], добавлен 24.04.2009
  

• Ефективні методи та прийоми перевірки знань учнів

  Психолого-педагогічні засади контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів, види методів. Організація контролю навчальних досягнень та перевірка ефективності формування знань у школяра на уроках української мови в експериментальному дослідженні.
  
  курсовая работа [62,9 K], добавлен 10.11.2014
  

• Дидактичні проблеми тестового контролю знань школярів

  Поняття і зміст тестового контролю знань школярів. Характеристика тестового контролю як педагогічної проблеми і засобу оптимізації учбового процесу. Індивідуальність, об'єктивність і системність як основні дидактичні принципи побудови контрольних тестів.
  
  контрольная работа [26,2 K], добавлен 10.10.2014
  

• Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів

  Розгляд сутності понять "навчально-пізнавальна діяльність учнів", "активізація навчально-пізнавальної діяльності школярів". Обґрунтування ролі гри в активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Дослідження ставлення молодших школярів до предметів.
  
  курсовая работа [3,2 M], добавлен 10.04.2019
  

• Удосконалення контролю за навчальним процесом старших дошкільників в ДНЗ, як складової управлінської діяльності керівника

  Теоретико-методологічні засади управлінської діяльності керівника дитячого навчального закладу: базові положення, аналіз вітчизняних та зарубіжних праць. Місце контролю за навчальним процесом в системі управління. Шляхи удосконалення системи контролю.
  
  дипломная работа [6,8 M], добавлен 30.11.2015
  

• Активізація навчально-пізнавальної діяльності на уроках алгебри

  Психолого-педагогічні основи активізації пізнавальної діяльності учнів, форми, методи і засоби розвитку інтелектуальних умінь. Формування творчої активності і мислення при вивченні математики, застосування інтерактивних технологій на уроці алгебри.
  
  курсовая работа [55,9 K], добавлен 24.01.2011
  

• Основні форми і методи організації навчального процесу в університеті

  Сутність поняття "лекція". Види лекцій за дидактичним завданням та способом викладу матеріалу. Особливості семінарського та практичного заняття. Форми контролю у вищий школі: поточний; підсумковий. Види підсумкового контролю. Основні методи навчання.
  
  контрольная работа [12,8 K], добавлен 10.01.2011
  

• Тести у вивченні англійської мови

  Теоретичні аспекти використання тестового контролю у вивченні іноземної мови. Загальне поняття про контроль та тести, як засіб контролю. Види та форми контролю. Особливості тестового контролю. Зразки структури тестових завдань, критерії їх оцінювання.
  
  курсовая работа [24,8 K], добавлен 19.09.2019
  

• Особливості системи контролю за навчально-виховним процесом у сучасній загальноосвітній школі

  Здійснення контролю за навчально-виховним процесом у школі. Використання комп’ютерних технологій в управлінській діяльності директора школи. Прийняття управлінських рішень, їхня ефективність базуються саме на результатах внутрішкільного контролю.
  
  реферат [27,9 K], добавлен 24.12.2003
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам