Функції управління методичною роботою педагогічних працівників у навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Університет менеджменту освіти

Функції управління методичною роботою педагогічних працівників у навчальному закладі

Лук'яненко Н. Г., студентка групи УНЗ-15-Г1 ННІМП ”Університет менеджменту освіти ”

Науковий керівник:

Н. О. Приходькіна, к.п.н., доц., доцент кафедри управління навчальними закладами та педагогіки вищої школи ННІМП



Анотація

У статті досліджується науково-методична робота як цілісна система в навчальному закладі, її компоненти. Методична робота -- один із важелів управління навчально-виховним процесом, який має бути спрямований на виховання у педагогів вимогливості до своєї педагогічної праці, бажання пошуку більш раціональних методів та форм навчання і виховання.

The article examines the scientific and methodical work as a complete system in the school, its ocnovni components. Methodical work - one of the control levers educational process, which should be aimed at training teachers in educational rigor to their work, the desire to search for more efficient methods and forms of training and education.

Ключові слова: система методичної роботи, функція планування,оптимальні очікуванні результати, основні компоненти методичної роботи, нетрадиційні методи та форми організації методичної роботи, оптимальні системи на сьогодні, орієнтована модель методичної роботи.

Keywords: system of methodical work, scheduling, optimal results pending, the main components of methodical work, innovative methods and forms of methodical work, the best systems currently focused model of methodical work.



Постановка проблеми. Модернізація системи освіти в Україні зумовлює потребу в оновленні професійної підготовки педагогічних працівників, підвищення рівня їхньої готовності працювати в інноваційному режимі.

Якість методичної роботи залежить від ефективності системи управління як методичною роботою, так і від ефективності системи управління навчанням педагогічних кадрів.

Наявність цілісної, дієвої системи управління директора забезпечує виконання завдань розвитку освіти, обумовлює модернізацію моделі методичної роботи з метою підвищення професійної майстерності, творчого зростання та формування компетентного вчителя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологічні та теоретичні аспекти управління та організації методичної роботи позначені в дослідженнях Ю. Бабанського, Л. Поздняка, М. Поташника, Ю.Конаржевського,І.Жерносєка та ін. Напрями безперервного підвищення кваліфікації представлені в роботах С. Вершловського, Л.Луценко, О. Мамаєвої, Г. Сухобської, А. Шапошникової та ін. Питання теорії педагогічних і управлінських інновацій відображені в роботах Н.Горбунової, І.О. Котлярової та ін. Проблема використання різноманітних форм методичної роботи описана в роботах М.Бочкарьової, Л. Кулакової, С. Молчанова, Н. Мішурова, Л.Одінцової, Г. Прохорової.

Методологічною та теоретичною основою методичної роботи в стали праці відомих учених Ю.Бабанського, В. Бондаря, М.Поташника, М.Скаткіна, І.Зязюна, Т. Шамової, які розкривають проблеми управління всіма структурними підрозділами навчального закладу та відзначають стратегічні напрямки розвитку освіти. методичний навчальний освіта

Мета статті - визначення основних компонентів науково -методичної роботи в навчальному закладі як цілісної системи, яка б створювала умови для підвищення майстерності кожного педагога, педагогічного колективу на оптимальну реалізацію стратегічних завдань та пріоритетних напрямків модернізації вітчизняної системи освіти.

Виклад основного матеріалу. Система методичної роботи є впливовим управлінським фактором, управління нею - специфічним різновидом освітньо-управлінської діяльності. Щоб керувати науково- методичною роботою як системою, треба знати, чим керувати, на які елементи слід впливати, щоб система функціонувала ефективно, щоб управлінський вплив на неї був цілеспрямований. Отже, розглянемо організацію науково -методичної роботи на засадах управлінського аспекту.

Управління - це цілеспрямована взаємодія керуючої та керованої підсистем з досягнення запланованих результатів. Метою управління є удосконалення прийняття рішень тими суб'єктами , яких вони стосуються. Необхідність в управлінні виникає кожного разу, коли люди об'єднуються, щоб спільно виконати якусь справу. Виникає особливе завдання спільних цілей і об'єднання зусиль учасників спільної діяльності для їх досягнення. Тому метою управління є удосконалення прийняття рішень тими суб'єктами, яких вони стосуються.

" Сучасне управління передбачає розвиток кооперації праці, стратегічне планування, яке допускає поточне переформулювання цілей в ієрархічній вертикалі - контакт з нижчим і вищим рівнями, які безпосередньо дотикаються", - зазначає Г. В. Єльникова [18,с.4].

Одна з особливостей управління на сучасному етапі - у відході від традиційних форм організаційної побудови в перебудову структур відповідно до вимог оперативності розв'язання питань управління освітнім закладом.

"Методична робота - зазначається в рекомендаціях Міністерства освіти і науки України від 03.07.2002 р. № 1/9-318 - важлива складова післядипломної педагогічної освіти, що має цілісну систему дій і заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного педагогічного працівника, розвиток творчого потенціалу педагогічних колективів навчальних закладів, досягнення позитивних результатів навчально-виховного процесу" [4,с.6].

Відтак, організація науково-методичної роботи як управлінська функція складається із чотирьох компонентів:

вибір і формулювання мети науково-методичної роботи;

відбір засобів її реалізації;

підбір і підготовка виконавців, визначення організаційних відносин між ними;

оцінка результатів науково-методичної діяльності.

На першому етапі керівник коледжі разом із педагогічним колективом здійснює вибір і формулює мету науково -методичної роботи. Цей процес має назву цілеутворення, або ціле покладання, декомпозиції мети.

Мета - це передбачуваний результат діяльності, відправний пункт при розробці та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивації працівників і контролю результатів діяльності як педагогічного колективу в цілому, так і кожного вчителя зокрема.

Основна мета науково-методичної роботи - забезпечення умов систематичної колективної й індивідуальної діяльності педагогічних працівників, спрямованої на підвищення рівня їх науково -теоретичної, психолого-педагогічної підготовки, професійної майстерності, загальнокультурної орієнтації, тобто приведення фахової та методичної компетентності педагогічних працівників до рівня сучасних вимог розвитку освіти й суспільства [4,с. 7].

Управління методичною роботою - це процес цілеспрямованої взаємодії керівника з педагогічними працівниками, в результаті якої забезпечується їхня активна участь у досягненні мети управління. Методична робота, як будь-яка діяльність, не може протікати спонтанно і безсистемно. В основі будь-якої діяльності лежить управління цим процесом.

Звернемося до поняття "управління навчальним закладом", даному В.І.Дружиніним. Управління освітньою установою - це "цілеспрямований процес взаємодії сукупного суб'єкта управління та об'єкта управління для перекладу об'єкта в новий якісний стан, творчо використовуючи соціальні закони в конкретних умовах" [ 75,с.32].

Весь процес управління будь-якою організацією носить циклічний замкнутий характер. Управлінський цикл складається з трьох основних етапів:

попереднього управління;

оперативного управління;

заключного управління.

Результатом даної циклічності є те, що управлінська діяльність поділяється на ряд взаємопов'язаних, але відокремлених видів діяльності - функції управління. Наведемо кілька визначень даного поняття.

Функція управління (від лат. - вчинення, виконання) - це відношення між керуючою системою і керованим об'єктом, що вимагає від керуючої системи виконання певної дії для забезпечення цілеспрямованості і (або) організованості керованих об'єктів.

Функція управління - це певний вид однорідної, регулярно повторюється управлінської діяльності, що вимагає спеціалізації праці в суб'єкті управління і застосування спеціальних методів і прийомів її здійснення.

В сучасному освітньому менеджменті виділяють вісім функцій:

аналіз;

прогнозування;

планування;

організація;

контроль;

координація;

регулювання;

стимулювання.

Всі ці функції управління повністю повинні бути присутніми в управлінні методичною роботою освітньої установи. А правильно їх реалізувати, підібрати відповідні засоби і методи - це завдання кваліфікованого менеджера.

Прогнозування - це складний процес, від правильної реалізації якого буде залежати весь подальший шлях процесу. Б.С. Гершунський дає наступне визначення педагогічного прогнозування - це "спеціально організоване комплексне наукове дослідження, спрямоване на отримання випереджаючої інформації про перспективи розвитку педагогічних об'єктів з метою оптимізації змісту, методів, засобів і організаційних форм виховно-освітньої діяльності на різних ступенях освіти" [ 17,с.32].

У даному визначенні чітко сформульовані основні завдання прогнозування:

формування та структуризація цілей і завдань;

визначення можливих траєкторій розвитку;

виявлення динаміки розвитку коледжі;

зразковий підбір методів і засобів щодо вирішення конкретних завдань. Для проведення коректного процесу прогнозування необхідно володіти набором спеціальних наукових методів:

моделювання;

екстраполяція;

метод експертних оцінок;

опитування суб'єктів діяльності;

соціометрія;

причинно-наслідковий метод;

метод мозкового штурму;

генетичний метод;

етод історичних аналогій.

У чому сутність даних методик.

Моделювання - це процес імітації майбутніх процесів в абстрактній формі. Дозволяє переглянути можливі результати і наслідки діяльності.

Екстраполяція - поширення вивчених ретроспективних тенденцій, спостережень, вибіркових даних на перспективу.

Метод експертних оцінок - заснований на досягненні згоди в групі експертів з приводу майбутнього розвитку будь-якого об'єкта чи процесу. Причинно -наслідковий метод - грунтується на великій кількості статистичних даних.

Метод мозкового штурму - процес знаходження кращого вирішення поставленої проблеми, шляхом вибору з максимального великої кількості запропонованих варіантів.

Метод історичних аналогій - грунтується на знаходженні в історичному минулому об'єкта зі схожими характеристиками та вивчення процесу його розвитку за певною проблематики.

Виділяють три види прогнозування по мірі попередження:

короткострокове (2-4 роки)

середньострокове (5-10 років)

довгострокове (10-20 років)

У прогнозуванні методичної роботи найбільш поширені короткострокове і середньострокове планування. Довгострокове планування слабо застосовується через високу мобільності навколишнього середовища, загалом, і системи освіти зокрема.

Якщо завдання прогнозування намітити перспективні цілі і завдання методичної роботи і вказати шляхи їх досягнення, то планування ставить конкретні цілі та строки, визначає виконавців і відповідальних. Планування покликане забезпечити структуризацію процесу роботи, вибудувати весь технологічний ланцюжок для досягнення цілей.

Процес планування повинен бути строго систематизованим і включати в себе наступні етапи:

аналіз та оцінка вихідного стану системи;

визначення головних завдань, які необхідно вирішити в планованому періоді;

проектування очікуваних результатів ( обов'язково в кількісних і діагностичних характеристиках );

підбір комплексу заходів для досягнення завдань;

встановлення термінів і відповідальних за реалізацію даних заходів;

визначення обсягу і структури ресурсів, необхідних на різних етапах реалізації плану.

Результатом планування повинен бути конкретний офіційний документ коледжі, обов'язковий для виконання всіма структурами та працівниками коледжі - план. В процесі реалізації всі інші дії здійснюються відповідно до цього документа.

В ході планування особливу увагу рекомендується приділяти цілям і результатам. Як було розглянуто вище, методична робота це дуже багатосуб'єктна, поліструктурна діяльність. Правильно поставивши мету для всіх об'єктів методичної роботи, ми зуміємо обгрунтувати і необхідність заходів за планом. Формальний підхід до формування цілей і завдань, призведе до нерозуміння всього процесу в педагогів, а, отже, недбалому та недбалому ставленні до здійснення плану. Результати роботи обов'язково повинні бути вимірюваними. Вибір та визначення діагностованих параметрів - запорука успішності реалізації плану. Планування у методичній роботі має здійснюватися не тільки в загальних планах методичної роботи, але і в індивідуальному плануванні самоосвіти.

Функції планування та прогнозування методичної роботи обов'язково повинні відповідати наступним закономірностям:

єдність управління методичної службою;

поєднання централізації і децентралізації в управлінні методичної службою;

співвідношення керуючої і керованої систем;

вплив загальних функцій управління на кінцевий результат.

Ці закономірності визначають вимоги у всій системі управління методичною роботою і знаходять своє відображення в її принципах:

принцип науковості й аналітичного підстави. Він припускає опору в управлінні на досягнення науки, перш за все, педагогіки, психології,

дидактики, менеджменту;

принцип системності управління. Необхідно охопити управлінням всю сукупність цілісної системи методичної діяльності в коледжі;

принцип колегіальності. Всі рішення приймаються колегіальним дорадчим органом;

принцип горизонтальної координації. Передбачає повну взаємодію з основними, додатковими установами освіти та іншими зацікавленими службами;

принцип гнучкості та варіативності. Потребує періодичного перегляду організаційної структури, змісту і технологій у шкільній системі методичної роботи відповідно до потреб і інтересами кадрів, регіональної стратегією освіти і т. д. Варіативність передбачає наявність оптимального вибору і різноманітності структур, змісту, форм і технологій у вдосконаленні професійної компетентності педагогів;

принцип безперервності і наступності. Забезпечення безперервності розвитку методичної і загальної культури педагогічних кадрів, право вибору протягом всієї їхньої педагогічної діяльності видів, темпів і термінів підвищення кваліфікації.

Наступними функціями управління після створення плану є організація і контроль.

Навіть найкращий план потерпить невдачу, якщо буде погано організовано його виконання. Що ж ми розуміємо під функцією "організація"?

Класичний менеджмент дає таке визначення. Організаційна функція - це сукупність дій і процедур, що ведуть до впорядкування та узгодження взаємозв'язків між компонентами системи. Організувати - це означає розділити на частини і делегувати для виконання будь -якої управлінської задачі, шляхом розподілу відповідальності, повноважень, а також сформувати стійкі організаційні структури, процедури та зв'язку. Організаційна функція складається з 2 фаз:

формування управлінського завдання, прийняття рішення та її реалізації, доведення до виконавців, вибір засобів і способів дій, розподіл доручень, створення для виконавців стимулів і мотивацій, делегування виконавцям деяких владних повноважень;

-створення необхідних умов для виконавців, придбання ресурсів, забезпечення фінансами, надання робочих місць і їх оснащення.

На жаль, ці нескладні правила найчастіше дотримуються не повністю. Керівники всіх рівнів схильні роздавати обов'язки і відповідальність, часто забуваючи про права виконавців, а також про свої власні обов'язки. Принципами організаційної функції є:

безумовна відповідальність керівника за дії підлеглих;

відповідність відповідальності і владних повноважень;

пряма підпорядкованість.

Наступною функцією управління, яка повинна виконуватися керівником, є функція контролю. Контроль - це функція управління, яка служить засобом зворотного зв'язку між суб'єктом і об'єктом управління і являє собою здійснюваний суб'єктом комплекс заходів з нагляду за реалізацією управлінських рішень, перевірки життєдіяльності організації з метою виявити можливі відхилення і здійснити корекцію. Метою контролю є збір, накопичення, обробка та підготовка до аналізу інформації про стан керованого процесу або об'єкта, фіксація відхилень у життєдіяльності загальноосвітнього навчального закладу від встановлених планів, стандартів і норм для прийняття регулюючих заходів.

Об'єктами внутрішнього контролю в навчальному закладі є:

Процеси, що протікають в КОЛЕДЖ (освітній, управлінський, інноваційний, що забезпечує).

Діяльність педагогічних, керівних та інших працівників КОЛЕДЖ .

Робота структурних підрозділів КОЛЕДЖ, у тому числі методичних.

Зв'язки навчального закладу із зовнішнім середовищем.

Напрямки діяльності загальноосвітнього навчального закладу - методична робота, інноваційна діяльність, виховна робота, навчальна робота, робота з персоналом.

Навчальні заняття, методичні заходи.

Документальні матеріали, в тому числі методичного характеру.

Існують різні напрями контролю організації методичної роботи в коледжі:

Таблиця 1

Напрями контролю організації методичної роботи

Напрямки внутрішнього контролю	Методична мета	Форма контролю
Відвідування уроків (занять) з метою спостереження	Вивчення якості педагогічної діяльності	Бланк протоколу з аналізом
Проведення уроків контролю, контрольно- залікових занять, підсумкової атестації	Вивчення навчальних досягнень студентів (випускників) КОЛЕДЖ	Бланк протоколу з аналізом
Відвідування виховних заходів, занять	Дослідження якості виховної роботи педагогів	Бланк протоколу з аналізом
Відвідування методичних заходів	Вивчення якості методичної роботи	Бланк протоколу з аналізом
Відвідування батьківських і громадських заходів	Вивчення взаємодії педагогів КОЛЕДЖ із соціумом	Бланк протоколу з аналізом

В ході здійснення внутрішнього контролю адміністрація загальноосвітнього навчального закладу повинна регулярно, в плановому порядку відвідувати та аналізувати різні методичні заходи: засідання методичних об'єднань, педагогічні читання, семінари, методичні консультації, інформаційно-методичні наради, конференції, конкурси педагогічної майстерності, творчі звіти. Для успішного здійснення методичної роботи в коледжі контроль доцільно здійснювати протягом усього навчального року. Він виявляє ступінь реалізації завдань, поставлених перед колективом, допомагає своєчасно регулювати і коригувати рівень професійної майстерності вчителя, а також відстежує динаміку розвитку педагогічного колективу.

Дані збираються і класифікуються за певною системою, створеною керівником методичної служби. Таблиці, мережеві графіки, діаграми щодо контролю за процесом розвитку педагогічного колективу є базою даних, яка допоможе зробити глибокий аналіз та своєчасно здійснити корекційну роботу, спрямовану на усунення недоліків. Педагогічний моніторинг може стати не тільки справою однієї адміністрації. В організації збирання, зберігання, обробки інформації про діяльність педагогічного колективу можуть брати участь керівники методичних об'єднань і самі викладачі . Тому можна постаратися навчити кожного вчителя вести самодіагностику успішності своєї педагогічної діяльності. Учитель сам повинен навчитися бачити найбільш вразливі ділянки в своїй роботі, які потребують пильної уваги та активних дій.

Будь-яка коледжі як об'єкт управління являє собою дуже складний багатокомпонентний комплекс. До її складу входить безліч рівнів і підрівнів, індивідуальних і колективних, постійних і тимчасових суб'єктів, зв'язків і відносин між ними. У завдання менеджера освіти входить створення оптимальної системи взаємовідносин між ними, для цього і існує функція координації.

Координація - це процес узгодження, приведення у відповідність всіх зв'язків організації з зовнішнім середовищем.

У тісному контакті з координацією знаходиться функція комунікації.

Комунікація - це обмін інформацією в процесі підготовки, реалізації управлінської діяльності. Одним із завдань комунікації є розподіл інформаційних потоків по каналах для їх оптимального використання. У методичній роботі функція комунікації повинна реалізовуватися в ході обміну передовим педагогічним досвідом, ознайомлення з передовими науково -педагогічними тенденціями, вивчення труднощів педагогів у певному питанні. Ця функція цілком зосереджується в руках заступника директора з методичної роботи. Для максимально ефективного виконання цих функцій необхідно виконати ряд умов:

постійно мати в своєму розпорядженні свіжу інформацію про стан

суб'єктів (отримання інформації про труднощі, отриманих результатах на основі педагогічної діагностики); -

створювати відкриту для зовнішнього досвіду систему роботи і розподіляти інформацію, що надходить по конкретним точкам застосування (точкам зростання);

не допускати дублювання процесів одержання, пошуку інформації в цілях економії часу і коштів.

Функція аналізу - це процедура уявного або реального розподілу процесу, об'єкта чи явища на властивості, ознаки або складові частини. Методами аналізу є - синтез, порівняння, узагальнення, зіставлення, абстрагування. Головним завданням аналізу є виділення першопричини появи позитивних чи негативних моментів в реалізації плану методичної роботи. У разі успішного вичленування даних причин це дозволяє в подальшій діяльності уникнути непотрібних помилок або з успіхом повторити отриманий результат.

Функція регулювання вступає в дію у разі виявлених в ході контролю відхилень, що ведуть до зниження заданих темпів зростання, показників. З латинського "гє^іо" - приводити в порядок. Якщо ця функція не відпрацьована, то результати будь-якої роботи дуже рідко будуть збігатися з поставленими цілями. Методами реалізації цієї функції є:

наради при директорі;

оперативні наради в організаційній структурі;

видання локальних нормативних актів;

внесення змін до локальних актів;

зміна встановлених строків, режимів, нормативів роботи.

"Чи треба вчителям вчитися, чи готові вони працювати над виявленими проблемами?" - Більшість викладачів дасть відповідь позитивно. Проте це абсолютно не означає подальшого бажання вчитися, готовність постійно підвищувати свою кваліфікацію, тобто проявляти якусь активність в цьому напрямку. Саме як зробити, щоб слова не розходилися зі справою - завдання функцій делегування та стимулювання.

В основі реалізації цих функцій лежить необхідність мотивування педагогічних кадрів до інноваційно -методичної роботи. Під мотивацією ми розуміємо - сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, що спонукають людину до діяльності і надають їй певний сенс.

Делегування - це передача задач і владних повноважень зверху вниз особі або групі осіб, які беруть на себе відповідальність за їх виконання. Цілями делегування є:

звільнення керівників від вирішення поточних питань і звільнити час для вирішення стратегічних завдань;

підвищення дієздатності нижчестоячих ланок управління;

активізація діяльності об'єктів методичної роботи.

Прикладом делегування повноважень в методичній службі може служити доручення підготувати захід щодо певної проблеми (виступ на педраді, доповідь, розробка пропозицій для колективу і т.п.). При делегуванні певних повноважень обов'язково потрібна точне формулювання доручення, вказівка конкретних термінів виконання. Крім вище перерахованих цілей, делегування є і серйозним стимулом у роботі. Не дарма прислів'я говорить: "Довіра окрилює". Але всіх неможливо наділити владними повноваженнями, та й ,мабуть, і немає такої необхідності, однак, будь-яка людина при здійсненні будь-якої діяльності задає собі питання: "навіщо я це роблю?". Відповідь на це питання дає функція стимулювання (мотивації).

Стимулювання - процес спонукання себе й інших до діяльності. Питання мотивування персоналу розглядаються в багатьох наукових роботах

Перелічимо основні теорії мотивації:

ієрархія потреб А. Маслоу;

теорія потреб МакКлелланда;

-двофакторна теорія Герцберга;

теорія очікування Врума;

теорія справедливості;

модель Портера-Лоулера (комплексна).

Всі ці моделі, на наш погляд, мають право на існування, так як розглядають процес мотивування з різних точок зору. Вивчення даних теорій дозволить менеджеру освіти розширити кількісний набір можливих стимулів у своїй роботі.

Крім теоретичних знань обов'язкове знання методів правильного стимулювання. Стимулювання буває двох видів матеріальне і моральне. Найчастіше можливе використання морального стимулювання з вторинним матеріальним чинником (встановлення категорії, пам'ятний подарунок).

Стимулювання повинно бути комплексним, диференційованим, гнучким, оперативним. Комплексність реалізується в поєднанні матеріальних і моральних стимулів, переслідування стимуляцією цілого комплексу задач.

Диференційованість полягає в обліку особливостей конкретного працівника, його досвіду, ролі, значимості, матеріального становища.

Гнучкість і оперативність визначаються як своєчасна зміна стимулів через зміну умов середовища.

Крім методів існують принципи стимулювання:

доступність - умови стимулювання повинні бути прозорими і зрозумілими для всіх категорій;

відчутність стимулу - результат стимуляції повинен надати відчутний вплив на стан вчителя;

поступовість - ступінь (важливість) стимуляції повинна бути пропорційна витраченим зусиллям для її досягнення;

поєднання матеріальних і моральних стимулів;

поєднання позитивних і негативних стимулів (стимули і антистимулів). В науці не надається перевага застосуванню антистимулів (страх, примус, штрафи) через негативний моральний вплив. На жаль, можливе виникнення ситуації, коли без подібної дії не обійтися. Ми постараємося розглянути, які стимули можна і потрібно використовувати для активізації інноваційно -методичної роботи педагогів.

Стимули професійного розвитку викладачів.

Мотиви самостійності, реалізації себе у творчій педагогічній діяльності:

відкриття власного майстер - класу для викладачів району;

підвищення самостійності вчителя: можливість працювати з цікавої програмі, вибирати клас, встановлювати найбільш зручний графік роботи;

сприяння в розробці та затвердженні власної авторської програми, її поширення в районі.

Мотиви особистого розвитку:

напрямок на стажування, курси;

надання часу на методичну роботу (робота вдома);

творча відпустка в канікулярний час;

додаткові дні до відпустки;

оплата науково - методичної літератури.

Мотиви самоствердження, досягнення соціального успіху:

направлення на різні проблемні конференції, семінари для виступу та обміну досвідом;

сприяння в узагальненні досвіду, підготовці власних публікацій та посібників до друку;

залучення до керівництва методичними підрозділами району;

отримання права на проведення семінарів, курсів, лекцій для своїх

колег.

Мотив стабільності:

надання оплачуваних годин на методичну роботу.

Мотиви змагання:

сприяння у висуванні на престижні конкурси;

присвоєння звання переможця шкільного (районного) конкурсу професійної майстерності.



Висновки

Отже, зазначені вище функції є достатніми, охоплюючими весь цикл управління методичною роботою. Бачення цих функцій саме в такому контексті зробить управлінську діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу більш сучасною, критеріальною і цілеспрямованою.

На основі аналізу змісту та структури методичної роботи, можна зробити висновок, що структура методичної роботи повинна бути динамічною, щороку удосконалюватися, будуватися на основі широкої диференціації, включати ту кількість і види форм методичної роботи, які б враховували конкретні ситуації в педагогічному колективі, матеріальні, морально - психологічні чинники.

Встановлено, що в основу оптимізації процесу побудови структури методичної роботи можна покласти методичні принципи ( комплексності, взаємозв'язку, системності, конкретності, мобільності).

Визначено, що проектуючи структуру методичної роботи, варто враховувати :

завдання, які стоять перед коледжем на державному та регіональному рівнях;

основні напрямки методичної роботи;

результати діагностування педагогічних працівників;

аналіз результативності роботи коледжу над науково - методичною

темою;

* ефективність та результативність роботи формувань коледжу.

Виявлено, що система управління методичною роботою у вищих навчальних закладах визначається як цілісна, заснована на досягненнях науки система взаємопов'язаних заходів, дій, засобів, спрямованих на підвищення професійної майстерності кожного педагога, керівника, збагачення і розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу, а в кінцевому результаті - на досягнення оптимальних результатів освіти, виховання і розвитку особистості.

Управління науково-методичною роботою відбувається на основі врахування сучасних тенденцій системи освіти, післядипломної педагогічної освіти, інноваційних пошуків і досвіду, урахування ресурсів можливостей закладу.



Література

Абасов А. Подготовка учителей к работе в инновационной среде / Абасов А. // Высшее образование в России. - 2002. - №6.

Аникина Г. Система оценки и вознаграждения педагогов (мотивация) / Аникина Г. // Директор школы - Украина. - 2005. - № 5.

Білицкий О. Управління навчально-виховним процесом в умовах модернізації контрольно-оцінювальної діяльності / Білицкий О. // Директор школи. - 2002. - №10.

Буянова Т. А. Планирование, организация и контроль за деятельностью методических объединений в условиях развития образовательного учреждения / Буянова Т. А. // Завуч. - 2002. - №6.

Волчецька Л. А. Специфіка управління методичною роботою у Володимирецькому районному колегіумі / Волчецька Л. А. // Нова педагогічна думка. - 2002. - № 3-4.

Гришко Т. П. Планування роботи методичного об'єднання. - Харків: Основа, 2003.

Десятов Т.М. та ін. Нетрадиційні форми методичної роботи / Гришко Т. П. // Управління школою. - 2002. - №11.

Ерофеева Н. Аттестация руководящих кадров системы образования / Ерофеева Н. // Народное образование. - 2001. - №5.

Житник Б. О. Методичний порадник: форми і методи навчання / Житник Б. О. - Х. : Вид. група "Основа", 2005. - 128 с.

Зайченкова А. Г. Организация обучения персонала как функция управления процессом адаптации / Зайченкова А. Г., Хрибков Г. А., Эррера Л. М. // Инновации в образовании. - 2005. - №2

Коротаева Е. Методическая служба школы "Источник": объединение разнодумающих единомышленников. О нетрадиционных и традиционных формах работы / Коротаева Е., Чернякова Н. // Директор школы. - 2004. - №5.

Чернишова Є. Р. Система науково-методичної роботи в післядипломній педагогічній освіті / Чернишова Є. Р. // Матеріали міжнародної науково- практичної конференції. Ч.1. - Уральск. - 2008.

Размещено на Allbest.ru

...