Мовлення та його розвиток у молодшого школяра

По-друге, у морфології більше стабільних, постійних співвідношень, ніж у синтаксисі, і, отже, менше тенденцій.

По-третє, тенденції, як правило, рівномірніші й стійкіші, ніж у синтаксисі.

Найбільш загальні тенденції в морфології:

1. Відношення форм непрямих відмінків всіх відмінюваних частин мови до вихідного (тобто до називного відмінка однини в іменників) не постійно й має прогресивну тенденцію.

2. Тенденція використання слів, що мають складний морфологічний склад, також є загальною, охоплює всі частини мови, включаючи службові.

Залежно від причин, що викликають ті або інші зміни в ході оволодіння морфологією, виділяються три групи процесів:

а) процеси, що є наслідком збагачення словникового запасу на основі життєвого досвіду, спостережень, читання й т.п. (наприклад, прогресивна тенденція використання прикметників);

б) процеси, обумовлені розвитком синтаксичних відносин у мовленні учнів (наприклад, вживання сполучників, форм непрямих відмінків іменників і прикметників);

в) процеси, що викликані формуванням певного стилю мовлення.

Як у синтаксисі, так і в морфології не помічено посилення позитивних тенденцій у вживанні тих форм, які в даному класі вивчаються за програмою на уроках. Іншими словами, вивчення граматичного матеріалу не робить прямого впливу на кількість використовуваних морфологічних засобів мови. «Пік інтенсивності» використання тієї або іншої форми випереджає її вивчення в шкільному курсі. Можна стверджувати, однак, що вивчення граматики стає основою для виправлення різного роду мовних помилок і недоліків. Вивчення граматики підвищує правильність і культуру мовлення учнів.

Спостереження за роботою учнів показують, що, як правило, граматична форма вибирається учнями без попередньої цільової настанови, а граматичні завдання, що подаються учителем до твору, не сприяють ясному і вільному оформленню змісту.

Причини порушень розвитку мовлення у дітей.

Формування мовлення є однією з основних характеристик загального розвитку дитини. Діти, психофізичний розвиток яких відповідає нормі, мають хороші здібності щодо оволодіння рідною мовою. Мовлення стає важливим засобом зв'язку між дитиною і оточуючим світом, найдосконалішою формою спілкування, яка притаманна лише людині.

Мовлення - це особлива вища психічна функція, яка забезпечується головним мозком, будь-які відхилення у її розвитку повинні бути вчасно помічені.

Для нормального формування мовлення необхідно, щоб кора головного мозку досягла певної зрілості, був сформований артикуляційний апарат, збережений слух. Ще одна необхідна умова - повноцінне мовленнєве оточення з перших днів життя дитини.

У ході розвитку мовлення діти повинні оволодіти декількома підсистемами рідної мови, а саме фонетикою - системою звуків мови, необхідним словниковим запасом та граматикою - сукупністю правил мовлення.

Причинами відставання в розвитку мовлення можуть бути патології плину вагітності та пологів, порушення функцій артикуляційного апарату, враження органа слуху, загальне відставання у психічному розвитку дитини, вплив спадковості та несприятливих соціальних факторів (недостатнє спілкування та виховання). Труднощі в оволодінні мовленням характерні також для дітей з ознаками відставання у фізичному розвитку, які перенесли у ранньому віці тяжкі захворювання, ослаблених, тих, які отримують неповноцінне харчування.

Порушення слуху є поширеною причиною ізольованої затримки мовленнєвого розвитку. Тому при підозрі на часткову або повну втрату слуху дитині з ізольованою затримкою розвитку мовлення необхідно провести аудіологічне обстеження.

Висновок до розділу 2

Усе життя людини вперше іде у спілкуванні із іншими людьми. Мовлення є одним із обов'язкових й незамінних компонентів спілкування людей.

Розвиток мовлення у дитини є процес оволодіння рідною мовою, умінням користуватися мовленням як засобом пізнання оточуючого світу, засвоєння досвіду, накопиченого людством, як засобом пізнання самого собі й самоусвідомлення, як могутнього засобу спілкування й взаємодії людей.

Мовлення дітей в молодшому шкільному віці зазнає різних змін і всебічно розвивається під впливом учбового процесу. Розкриваються всі функції мовлення, а це означає, що дитина вчиться планувати, висловлювати свої задуми мовними засобами, передбачати можливі реакції співбесідника, змінні умовляння спілкування, контролювати свою мовну діяльність. У дітей молодшого шкільного віку активно удосконалюються навички усного мовлення: розширюється словниковий запас, вони оволодівають все складнішими граматичними структурами. З початком навчання особливого значення набуває формування грамотності школяра, передусім читання і письма - форм символічної комунікації, які здійснюються з допомогою уваги, сприймання, пам'яті, асоціацій з наявними знаннями і конкретного контексту. Завдяки їм діти налагоджують зв'язок із зовнішнім світом, впливають на свій внутрішній світ. Читання вимагає засвоєння фонетики, набуття навичок декодування графем (літер), а письмо - удосконалення необхідних моторних навичок. Ці форми комунікації взаємопов'язані, адже читання є сприйманням змісту письмового тексту, а письмо - передаванням змісту в письмовій формі. Величезний вплив в даному процесі надає навчальна діяльність дітей і дія мовлення вчителя на учнів.

Висновок

Розвиток мовлення у молодших школярів є складним процесом, який залежить від соціокультурного контексту. Діти набувають основ мовлення, взаємодіючи із батьками, братами, сестрами, вчителями, однолітками, а й у процесі навчальної діяльності. Характер цих взаємодій й їхнього роль у розвитку мовлення школяра може бути різним. Батьки найбільше долучаються до цього процесу завдяки постійному спілкуванню із дітьми, а чи не лише завдяки спеціальним заняттям із ними. Якщо педагог допомагає дитині в процесі організації навчання набуття нових знань й навичок, необхідних у тому, щоб навчитися читати та писати, то взаємодія із однолітками дає змогу в невимушеній обстановці обговорювати проблеми, ділитися своїми думками, переживаннями. Працюючи із однокласниками, учні молодшого шкільного віку розмовляють, ніж годину роботи із учителем. Загалом, соціальні взаємодії дітей створюють передумов для підвищення рівня розвитку мовлення, ніж спеціальне оволодіння елементами усного та писемного мовлення.

Опанування листи й читання у початкових класах відкриває додаткові можливості для подальшого розвитку лексичного,граматичного й стилістичного аспектів мовлення дитини. У молодшому шкільному віці інтенсивно розвивається внутрішнє мовлення, яке є важливим механізмом розумової діяльності. Величезний вплив в даному процесі надає навчальна діяльність дітей й дія мовлення вчителя на учнів. Саме від вчителя залежить формування й успішний розвиток мовлення дітей в молодшому шкільному віці. На практиці вчитель постійно вирішує двоєдине заподіяння:

1. Як донести знання,щоб їх як найкраще зрозуміли учні;

2.Піднімати рівень розвитку мовлення учнів.

Потрібно одночасно привчати учнів користуватися цими словами при вирішенні конкретних навчальних завдань, оскільки пасивний словниковий запас є всього лише підмогою для пасивного мовлення, для розуміння, а активний словниковий запас допомагає висловлювати думи. Для цього слід давати можливість учням частіше висловлюватись,застосовувати активні форми ведення зайняти (бесіди, дискусії).Особливу увагу при цьому треба звертати немовчазних , замкнутих учнів, на тих хто сумнівається в своїх знаннях, в здатності сказати що-небудь цікаве, нове. Таким чином розвиток мовлення учнів - одне із найважливіших завдань діяльності вчителя.

Список використаної літератури

1. Блонський П.Психология молодшого школяра. - М., 1997.

2. Венгер Л. А., Мухина Ст З. Психология. - М., 1988.

3. Вікова і педагогічна психологія. / Під. редакцією Гамезо М. Ст, Матюхиной М. Ст, Міхальчик Т. З. - М., 1984.

4. Вігодський л. с. Мислення і мова. - М.,1982.

5. Дьяченко М. І., Кандібовіч Л. А.Психологія. Словарь - справочник. - Мінськ, 1998.

6. Жукаускене Р. Радісна психологія. - Відень., 1996.

7. Зеньковський Л. Психология дитинства. - М., 1996.

8. Казакова Ст Р., Кондратьева Л. Л. Психологія. - М., 1989.

9. Карпова С.Н., Труве Е.І. Психологія мовного розвитку дитини. -Ростов-на-Дону, 1987.

10. Кулагина І. Ю. Возрастная психологія. - М., 1998.

11. Люблінська психологія А. А. Детская - М., 1971.

12. Немов Р.С. Психологія.Книга1 - 3. - М.,1995.

13. Новоторцева Н.В. Розвиток мови дітей. - М., 1995.

14. Обухова А.Ф. Дитяча психологія. - М., 1995.

15. Піаже Ж. Мова і мислення дитяті. М., 1994.

16. Психологія.Словник. Під общ. ред. А.В. Петровського. - М., 1990.

17. Селезнева Е.П. Розвиток мови дітей. - М., 1984.

18. Тіхєєва. Е.І. Розвиток мови дітей. - М., 1985.

Додаток А

Поради для батьків як покращити мовлення молодшого школяра

Шановні батьки!

Красива і правильна мова - запорука успіхів і досягнень вашої дитини в майбутньому, плюс одна з основних умов успішного навчання в школі та згодом у вищому навчальному закладі.

З кожним роком життя висуває все більш високі вимоги не тільки до дорослих, але й до дітей.

У вас росте малюк, і, звичайно, дуже хочеться розвинути всі його таланти, допомогти познайомитися з навколишнім світом. І може статися, іноді ви бачите, в порівнянні з іншими дітьми, що він невірно вимовляє певні звуки в словах. Варто хвилюватися чи ні?

Перш за все варто звернутися до вчителя-логопеда за консультацією, яка проводиться у вигляді пробного заняття. І за результатами цієї зустрічі даються певні поради щодо корекції мовлення вашої дитини.

Після проходження дітьми районної та обласної психолого-медико-педагогічної комісії дитина може бути зарахована до логопедичної групи дитячого садка.

Логопедичні заняття проводяться в ігровій формі з дітьми дошкільного віку щодо усунення таких порушень, як:

- різні порушення звуковимови ( дислалія, дизартрія);

- загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ);

- фонетико-фонематичні порушення мовлення (ФФПМ);

- фонетичні порушення мовлення (ФПМ);

- заїкання.

На кожному логопедичному занятті використовуються вправи для розвитку вищих психічних функцій: сприймання, відчуття, уваги, пам'яті, уяви, мислення, мовлення, аналізу, синтезу, абстрагування.

Здійснюється робота, спрямована на постановку правильного мовленнєвого дихання дитини, на розвиток точності рухів артикуляційного апарату а також функціональних можливостей кистей та пальців рук.

Відбувається розвиток та корекція фонематичного слуху, оволодіння граматичним ладом рідної мови, розширення та уточнення словникового запасу.

Адже мова знаходиться в тісному взаємозв'язку з усіма цими компонентами.

У цілому дана робота є не тільки корекцією мовлення, а й підготовкою вашої дитини до школи.

Поради батькам дітей з порушеним темпом мовлення.

1. Якщо ваша дитина почала заїкатися, перш за все встановіть для неї чіткий і правильний режим дня. Створіть вдома максимально комфортну обстановку. У присутності дитини ведіть себе спокійно, не виказуйте занепокоєння з приводу особливостей її мовлення, не обговорюйте в присутності дитини покращення чи погіршення у мовленні. Обмежте неорганізоване мовлення дитини.

2. Дозвілля дитини треба організувати так, щоб вона якомога менше займалася гучними й рухливими іграми. Читайте дитині книжки. Надайте їй можливість слухати ритмічну, легку не збуджуючу музику, а перед сном красиву колискову. Впродовж усього дня розмовляйте з дитиною спокійно, не поспішаючи.

3. У мовленнєвих іграх (лото, дитяче доміно), під час вивчення віршів намагайтеся, щоб мовлення дитини було спокійне, плавне, неквапливе, але достатньо виразне і природне.

4. Якщо дитина говорить із затримками, то м'яко, спокійно зупиніть її і попросіть те саме повторити без поспіху, спокійно.

5. Якщо дитині важко починати говорити, допоможіть їй, вимовляючи разом з нею початок фрази.

6. Під час спілкування з дитиною будьте витриманими, не йдіть на поводу у дитини, а вимогливість не доводьте до різкості. Привчайте дитину до самостійності, виховуйте її волю.

7. У випадку помітного погіршення мовлення звертайтеся за допомогою до спеціалістів (дитячий лікар-психоневролог, психолог, логопед).

Додаток Б

Формування мовленнєвого дихання у дітей

Своєчасне оволодіння дитиною правильним, чистим мовленням є однією з найважливіших передумов її нормального психічного розвитку, успішного навчання в школі та формування як особистості. Важливу роль у мовленні відіграє мовленнєве дихання.

Мовленнєве дихання є джерелом утворення звуку і голосу. Від розвиненості дихання залежить дикція і чіткість промовляння звуків. На початку виконання логопедичного домашнього завдання необхідно проводити 1-2 дихальні вправи. Вони допоможуть дитині досягти плавного видиху і швидше оволодіти «важкими» звуками.

Для розвитку дихання можна використовувати такі вправи: робити мильні бульбашки, надувати повітряні кульки, дмухати через трубочку для коктейлів у склянку з водою, навесні здувати звичайні кульбабки, дути на пір'ячко, вату, олівці, що лежать на столі, листочки тощо.

Вправи для розвитку дихання слід виконувати в добре провітреному приміщенні.

Під час виконання дихальних вправ треба стежити за тим, щоб дитина дихала діафрагмально (роблячи вдих, випинала живіт і не піднімала плечей, а при вдихові втягувала живіт).

Важливо навчити дитину вдихати повітря через ніс, а видихати через рот.

Вправи потрібно робити не більше трьох хвилин із перепочинком. Кожна вправа повторюється декілька разів.

Основні ознаки мовленнєвого дихання:

- мовленнєве дихання формується паралельно з появою перших неусвідомлених звуків у дитини;

- приймає участь в утворенні голосового звучання на видиху;

- довільне, підпорядковане свідомому керуванню;

- при мовленнєвому диханні вдих і видих мають неоднакову тривалість;

- мовленнєве дихання під час мовлення здійснюється одночасно і через рот і через ніс;

- мовленнєве дихання може виховуватися систематичними, послідовними тренуваннями.

Додаток В

Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання

“Впіймай звук!”. Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні - “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:

- звук [а] серед у, у, а, у;

- звук [а] серед о, а, і, о;

- звук [і] серед и, е, і, и;

- звук [с] серед л, н, с, п;

- звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.

“Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади

- та-та-да - пі- пи - ат-от

- па-па-ба - мі-ми - ум-ом

- ка-ка-га - ді-ди - іт-ит

- ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк

“Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:

- мак, лак, так, бак;

- тачка, качка, дачка;

- сік, вік, тік, бік;

“Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:

- на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;

- на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;

- на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.

“Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”

- Оля, осінь, овочі, окунь - [о]

- Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с]

- Аня, агрус, акула, автобус - [а]

- Маша, мак, мама, сом - [м]

Ігри та вправи на розвиток дихання.

“Забий м'яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий м????ячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

“Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

“Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.

“Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.

“Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пінопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи звук “ф”, а потім переривно, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.

Ігри та вправи на подолання заікання.

Вправи для зняття м'язової напруги

При заіканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.

«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.

«Допоможемо мамі» Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни.

Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.

«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води.

Размещено на Allbest.ru