Активізація самоосвітньої діяльності вчителів музичного мистецтва в системі післядипломної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський обласної інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів

Уманський державний університет імені Павла Тичини

Активізація самоосвітньої діяльності вчителів музичного мистецтва в системі післядипломної освіти

аспірант Дубровіна І.В.

Анотація

У статті розкрито педагогічні умови активізації самоосвітньої діяльності педагогів у системі післядипломної освіти. Розглянуто складові самоосвітньої компетентності вчителів музичного мистецтва, функції їхньої самоосвітньої діяльності.

Ключові слова: інформаційне суспільство, активізація самоосвітньої діяльності, післядипломна педагогічна освіта, функції самоосвітньої діяльності, професіоналізм учителя музичного мистецтва.

Аннотация

В статье раскрыты педагогические условия активизации самообразовательной деятельности педагогов в системе последипломного образования. Рассмотрены составляющие самообразовательной компетентности учителей музыкального искусства, функции их самообразовательной деятельности.

Ключевые слова: информационное общество, активность самообразовательной деятельности, последипломное педагогическое образование, функции самообразовательной деятельности, профессионализм учителя музыкального искусства.

Annotation

The article explores pedagogical conditions which enhance teachers' self-education in the system of in-service teacher programmers. The components of a competence of teachers who teach music and functions of their self-education are taken up in the article.

Key words: information-oriented society, an increase of self-education, professionalism of a Music teacher.

Якість професійної освіти на сучасному етапі не в повному обсязі відповідає потребам і запитам вчителя з позиції особистісної, професійно-компетентнісної самоактуалізації, самореалізації, самоствердження в суспільстві.

Отже, виникає гостра потреба у ціннісних орієнтирах фахівця: самоорганізації, самовихованні, саморегуляції, самоосвіті, - що сприяє підвищенню особистісної і професійної відповідальності за результат власної педагогічної діяльності. Тому вагомою компетентністю сучасного вчителя є готовність до самоосвітньої діяльності як особлива форма активності особистості з метою її самозростання.

Динамічний розвиток суспільства посилює домінуючі тенденції самоосвіти як джерела нових знань, фактора удосконалення особистісно-професійних цінностей. Тому самоосвітня діяльність педагога є передумовою реалізації нових стандартів життя, а також чинником життєвого успіху як вчителя, так і його вихованців.

Як результат відгуку на соціальні вимоги до професії педагога в інформаційному суспільстві ХХІ століття з'явилися тенденції домінування самоосвітньої діяльності у структурі освіти, у способах професійної діяльності та самовдосконаленні. Дослідники сучасних концепцій післядипломної освіти визнають пріоритетність особистості у процесі розвитку професіоналізму, який є ефективним за умови творчої активності фахівця [4]. Як наголошує науковець С.Ковальова, "… тільки творчо активний вчитель здатний повертатися до досягнення очікуваного результату, задовольняти постійну потребу в творчому самовдосконаленні, самореалізації …" [4, с. 42].

Процеси модернізації системи післядипломної педагогічної освіти забезпечують адаптацію вчителів до постійно змінних культурних умов у соціумі, уможливлюють формування складових самоосвітньої компетенції педагога.

Відомі науковці М.Алексєєв, Є.Бєлозерцева, О.Бондаревська, А.Гонєєва, М.Губанов, Э.Зеєр, І.Зимня, І.Карнаєва, М.Корнілова, К.Роджерс, В.Сластьонін та інші розробили психолого-педагогічні концепції самоосвітньої діяльності, визначили основні принципи модернізації системи післядипломної освіти в аспекті її зорієнтованості на забезпечення самоосвіти педагогічних працівників: гуманізацію, демократизацію, особистісно-зорієнтований та компетентнісний підходи.

Завдяки новій методології системи післядипломної освіти в суспільстві набули актуальності тенденції формування нового типу свідомості молодого покоління фахівців, у яких домінуючими якостями професіоналізму є потреба у творчості, креативна свобода, саморозвиток та активізація самоосвітньої діяльності в контексті реалізації безперервної освіти.

Поняття "самоосвітня діяльність" отримало широке розповсюдження у наукових психолого-педагогічних дослідженнях. Виходячи із загальнодидактичних положень, самоосвітня діяльність здійснюється з ініціативи особистості, спрямована на оволодіння знаннями, особистісно-професійне вдосконалення щодо предмета, об'єму, джерела знань.

Питання самоосвітньої діяльності вчителів розкривали у своїх дослідженнях науковці А.Айзенберг, А.Баранніков, С.Вершловскій, А.Гіро, В.Горшкова, М.Громкова, А.Громцева, О.Даутова, Г.Коджаспірова, М.Князєва, В.Лутанскій, І.Наумченко, Є.Піскунова, П.Пшебільскій, І.Редковец, Є.Серебряник, Г.Сєріков, В.Сластьонін, В.Сухомлинський.

Л.Коган зазначав, що "основою здобуття необхідних для життя знань завжди була, є і буде самоосвіта" [5, с. 54]. У цьому контексті самоосвітня діяльність - це принципово відкрита система, здатна до необмеженого саморозвитку в межах всеохоплюючого її універсуму [6].

Активізація самоосвітньої діяльності вчителів музичного мистецтва в системі післядипломної освіти полягає у формуванні гармонійно розвиненої особистості за допомогою психолого-педагогічних механізмів самоактуалізації. У такому контексті самоосвітня діяльність педагога - це інтегральна характерна риса особистості, особлива форма активності, спрямована на створення педагогічних умов для забезпечення продуктивного професійного результату з метою самоперетворення, самовдосконалення.

Мета статті - визначення педагогічних умов активізації самоосвітньої діяльності педагогів у системі післядипломної освіти, а також складових та функцій самоосвітньої компетентності вчителів музичного мистецтва.

Система післядипломної освіти створює педагогічні умови для формування та вдосконалення педагогічних виконавсько-мистецьких компетенцій учителів музичного мистецтва, розвитку їхніх професійно-особистісних якостей і здатностей, оволодіння теоретичними знаннями та практичними навичками самоосвітньої діяльності.

Головними напрямами самоосвітньої діяльності викладачів музичного мистецтва є удосконалення базових соціально-гуманітарних знань із культурології, естетики, етики, мистецтвознавства, мистецько-педагогічних умінь та навичок для успішної реалізації завдань освітньої галузі "Мистецтво".

Основною характеристикою самоосвітньої діяльності вчителів мистецького профілю є її усвідомленість, відкритість та спрямування до індивідуальної реалізації особистісних емоційно-ціннісних завдань мистецтва в різних видах музичної діяльності. Тому вважаємо, що основними самоосвітніми завданнями вчителів музичного мистецтва є такі: відповідальність за свій подальший особистісно-професійний розвиток, формування готовності до самоосвітньої діяльності, вплив на формування мистецького світогляду учнів.

Для прикладу, Н.Герман так характеризує кваліфікованих педагогічних працівників сьогодення: вони "матимуть ґрунтовну теоретичну і практичну підготовку за фахом, зможуть самостійно ухвалити рішення, створювати нові науково-технічні цінності, прагнуть до постійної самоосвіти, здатності постійно оновлювати здобуті наукові знання, уміння швидко адаптуватися до змін та коригувати професійну діяльність" [3, с. 53].

Активна самоосвітня позиція професіонала-митця дозволяє успішно вирішувати актуальні завдання сучасної мистецької освіти, оскільки це передбачає удосконалення вчителем мистецько-педагогічних знань, виконавських умінь, актуалізацію ціннісних орієнтацій мистецько-педагогічного фаху, розширення власного культурного рівня, формування індивідуального педагогічного стилю.

У контексті "людиноцентриського" підходу головним напрямом удосконалення особистості педагога є активізація самоосвітньої діяльності, що зумовлює формування самоосвітньої компетенції вчителів музичного мистецтва, зокрема її мистецько-інтелектуальної, емоційно-вольової, психологічної, виконавської, музично-педагогічної, мистецько-педагогічної, творчої, креативної складових.

У дослідженнях С.Вершловського, Ю.Кулюткіна, Г.Сухобської та інших наголошено, що для самоосвітньої діяльності дорослих властивою є наявність активних пізнавальних потреб та інтересів, внутрішнє спонукання особистості до їх волевиявлення, високий ступінь активності, свідомий організаційний підхід до діяльності [2]. На основі саморозвитку, самовдосконалення педагог самостійно та свідомо будує свою професійно-педагогічну кар'єру. Тому приєднуємося до висновку С.Змєєва, що проблема активізації самоосвітньої діяльності стає важливою умовою удосконаленню сучасного фахівця, зокрема і вчителя музичного мистецтва [3].

Вектор індивідуальної траєкторії сучасної самоосвітньої діяльності відображається у створенні і реалізації образу такого фахівця, що самостійно організує своє навчання і розвиток. Образи професійної самоосвіти змінюються через певні періоди педагогічної діяльності, що залежить від рівня творчої активності особистості, саморегуляції, віку фахівця, його професійної кваліфікації, специфіки індивідуальних якостей особистості. Образи професійної самоосвітньої діяльності, що відтворює свідомість педагога, виконують роль основного фактора активізації самоосвітньої діяльності вчителів музичного мистецтва. Результати самоосвітньої діяльності педагогів відображаються у продуктивному творчому мисленні, психологічному налаштуванні на досягнення освітньої мети, особистій свободі, високому рівні культури.

Ученими А.Громцевою, Н.Крупською, І.Наумченко, Н.Рубакіним виокремлено цілі-напрями самоосвітньої діяльності особистості, а саме: бути освіченим, відповідати сучасним вимогам, розуміти життя, вміти оцінювати чужі думки і мати свою власну позицію, створити власний гармонійний духовний світ, підвищити якість професійної діяльності, забезпечити безперервне вдосконалення знань, подолати професійну замкненість, стати людиною творчою, задовольнити свій інтерес, стати конкурентоспроможним [1]. самоосвітній педагог післядипломний музичний

Ураховуючи специфіку професійної діяльності вчителя музичного мистецтва, нами запропоновано такі цілі-напрями самоосвітньої діяльності зазначеної категорії педагогів: реалізувати себе у мистецькій творчості, усвідомлювати особливості вікового сприймання творів мистецтва, задовольнити потребу в естетичній красі творів мистецтва, формуванні естетичного смаку, розвивати акторсько-педагогічну компетентність, опанувати мистецько-інноваційні технології, створити систему тьюторського супроводу музичних уподобань учнів, бути мобільним, адаптивним, інтегрувати різні види музичної діяльності на уроках мистецтва, проектувати та реалізовувати план самоосвітньої діяльності, розробити систему роботи щодо власної самоосвітньої проблеми, вміти вдосконалювати власну емоційно-вольову сферу, усвідомити значення самоосвітньої діяльності як умови особистісно-професійного зростання, реалізувати власну педагогічну позицію одночасно як композитору, виконавцю, слухачеві, режисеру, педагогу, музичному психологу, митцю, мистецтвознавцю, наставнику, особистості.

Таким чином, серед наведених вище позицій можна чітко виділити цілі самоосвіти як особисті, так і професійні.

Отже, самоосвітня діяльність вчителя як цілісна система педагогічної діяльності спрямована на засвоєння теоретичних знань та практичних умінь, вирішення професійних проблем, сприйняття нових ідеї, формування відкритості до впровадження інноваційний технологій.

Формування потреб особистості в самоосвіті відбувається під час самостійного пошуку джерел інформації, удосконалення знань, професійних умінь відповідно до вимог сьогодення. У фахівців розвивається здатність креативності, ініціативність, готовність до задоволення сучасних вимог і пізнавальних потреб, досягнення високого результату педагогічної праці на основі самовдосконалення, саморефлексії, саморегуляції.

Важливим питанням в контексті розглядуваної проблеми є визначення функцій самоосвітньої діяльності. Так, дослідники М.Князєва, Є.Серебряник визначили таку ієрархію функцій самоосвіти: екстенсивна - накопичення, здобуття нових знань; орієнтувальна - визначення себе в культурі і свого місця в суспільстві; компенсаторна - подолання недоліків шкільного навчання, ліквідація "білих плям", формальних знань; саморозвивальна - вдосконалення особистої картини світу, своєї свідомості, пам'яті, мислення, творчих якостей; методологічна -подолання професійної вузькості, добудовування картини світу; комунікативна - установлення зв'язків між науками, професіями, минулим і сучасним; співтворча - сприяння творчій роботі, неодмінне розширення її; омолоджувальна - подолання інерції власного мислення, попередження застою; психологічна - збереження повноти буття, почуття причетності до інтелектуального руху людства; геронтологічна - підтримання зв'язків зі світом і на цій основі - життєздатності організму; проектувальна - реалізація індивідуального підходу, упровадження системи творчих завдань у процесі підвищення фахової кваліфікації [1].

На нашу думку, структуру самоосвітньої діяльності варто поповнити новаторською функцією, що забезпечує свободу та інтерпретування особистістю мети, змісту, теми, плану, джерел самоосвіти, обсягу часу, професійної спрямованості та поглибленості.

З метою вивчення питання активізації самоосвітньої діяльності вчителів музики в Київському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів було проведено анкетування серед 78 педагогів. До анкети було включено питання, що розкривають розуміння педагогами значення самоосвітньої діяльності в особистісно-професійному зростанні фахівця, її функцій; форм організації самоосвітньої діяльності в системі післядипломної освіти, яким вони надають перевагу, а також розуміння вчителями сутності поняття "самоосвітня діяльність учителя музики".

На основі отриманих даних було визначено п'ять відносно самостійних груп педагогів, які істотно відрізняються за характеристиками самоосвітньої діяльності відповідно до педагогічного стажу, сформованого досвіду та особливостей творчої активності. Учителям музики також було запропоновано взяти участь у створенні методичних рекомендацій щодо активізації самоосвітньої діяльності фахівців у системі післядипломної освіти. Дані результатів дослідження представляємо у додатках 1 та 2.

Отже, слухачі першої групи - "педагоги-початківці" (1-5 років педагогічного стажу) - запропонували організувати допомогу у виборі актуальної теми самоосвітньої діяльності, у складанні плану самоосвітньої діяльності, в доборі необхідної методичної та науково-методичної літератури.

Друга група слухачів - "педагоги-реконструктори" (5-10 років педагогічного стажу) - запропонувала проведення системи індивідуального консультування з теми самоосвіти, з вибору форм організації (відкриті заходи, майстер-класи, педагогічні читання, семінари) та оформлення звіту про результати самоосвітньої діяльності.

Третя група слухачів - "педагоги-майстри" (10-15 років педагогічного стажу) - мають потреби в тьюторському супроводі самоосвіти, співбесідах з теми самоосвіти, підготовці кваліфікаційних робіт, в узагальненні власного педагогічного досвіду як методичного посібника, авторської програми тощо. На думку цієї групи педагогів, активна робота над авторським проектом, в основі якої - зацікавлення певною проблемою, забезпечує досягнення високих результатів у професійній діяльності, безперервність процесу професійної освіти.

Четверта група педагогів - "педагоги-новатори" (більше 15 років педагогічного стажу) - зазначила, що існує потреба в розкритті теоретичних основ психології творчості, проведенні майстер-класів, тренінгів з метою засвоєння ними ролі наставника для молодих спеціалістів. Слухачі цієї групи наголосили, що завдяки ефективній організації самоосвітньої діяльності постійно вдосконалюється професійна майстерність учителя і, як наслідок, підвищується якість освіти, формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег.

Під час анкетування відокремилася і п'ята група фахівців - вчителів-інноваторів - "креативні педагоги", - які мали різні показники стажу педагогічної діяльності. Світогляд цих учителів відрізняється новими підходами до самоосвіти, яка переважає в освіті та способах діяльності. Їм подобається спілкування з колегами; вони відкриті до впровадження нового, зокрема інноваційних технологій навчання, застосування засобів ІКТ, проведення майстер-класів, створення портфоліо та реалізують це у власній діяльності. Слухачі зазначили, що важливими є такі форми активізації самоосвітньої діяльності вчителів: обмін думками у формі семінарських занять, "круглих столів"; міжшкільна мережева взаємодія за фахом, комп'ютерний моніторинг індивідуальної самоосвіти, Інтернет-конференції з актуальних психолого-педагогічних питань.

Таким чином, як результат активізації самоосвітньої діяльності вчителів музичного мистецтва в системі післядипломної освіти є поява групи педагогів, які вже готові до впровадження інноваційних технології навчання, ефективної самоосвітньої діяльності, побудови моделі співпраці з питань самоосвіти в регіонах з метою створення відкритого освітнього середовища.

Систематизуючи результати анкетування, проведеного під час фахових курсів учителів музичного мистецтва, відзначаємо, що визначення поняття "самоосвітня діяльність" розглядається по-різному кожною групою слухачів як психолого-педагогічна проблема і трактується ними так: особлива форма ініціативної творчо-пізнавальної діяльності, що здійснюється самостійно чи за підтримки викладачів і методистів у системі післядипломної освіти; інтегральна якість особистості фахівця, що допомагає накопиченню нових знань, розвитку професійних умінь та застосуванню нового продуктивного досвіду самоосвіти; процес цілеспрямованої взаємодії фахівця з навколишнім середовищем, у якому конкретизована особистісно-освітня потреба, що відображає те чи інше відношення особистості до світу і безпосередньо відповідає самоосвітній меті; креативна система індивідуальної самоосвітньої діяльності, в основі якої - пошук, генерація та презентація ідей, інформації з індивідуальної теми самоосвіти, що забезпечує потребу в самоактуалізації та самореалізації професіонала.

Усі категорії слухачів дійшли до загального висновку, що самоосвітня діяльність є категорією активного особистісно-професійного самовираження людини; така діяльність зумовлена усвідомленням своєї значимості в суспільстві.

Висновок

Отже, сучасний вчитель музичного мистецтва вдосконалює свою педагогічну майстерність цілеспрямовано, є ініціатором та організатором самовдосконалення, зокрема і професійного.

Упровадження різних форм активізації самоосвітньої діяльності педагогів у системі післядипломної педагогічної освіти забезпечує створення педагогічних умов для постійного оновлення педагогічних знань, набуття нового педагогічного досвіду на основі участі в наукових дослідженнях і експериментах, апробації нових програм, підручників, активного пошуку та апробації ефективних форм і методів музично-естетичного навчання та виховання учнів.

Розв'язання проблеми активізація самоосвітньої діяльності педагогів у системі післядипломної освіти є надзавданням, зумовленим гуманізацією і демократизацією освіти, поступовою інтеграцією України у світовий освітній простір.

Подальших наукових досліджень потребує питання розроблення моделі самоосвітньої діяльності вчителів музичного мистецтва, спрямованої на формування у них потреби в самоствердженні, саморегуляції, самореалізації.

Список використаних джерел

1. Айзенберг А.Я. Самообразование : История, теория и современные проблемы : учебное пособие [для вузов] / А. Я. Айзенберг. - М. : Высшая школа, 1986. - 126 с.

2. Вертилецкая И.Г. Активизация самообразования учителя в системе повышения квалификации : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.08 "Теория и методика профессионального образования" / И. Г.Вертилецкая. - Новокузнецк, 2007. - 26 с.

3. Змеев, С. Технология обучения взрослых : учеб. пособие [для студ. высш. учеб. заведений] / С. Змеев. - М. : Академия, 2002. - 128 с.

4. Ковальова С. Розвиток творчої активності вчителів музики в системі підвищення кваліфікації : дис. … канд. пед. наук : спец.. 13.00.04. "Теорія та методика професійної освіти" / Ковальова Світлана Василівна. - К., 2007. - 300 с.

5. Коган Л. Социология культуры / Л. Коган. - Єкатеринбург, 1992. - 276 с.

6. Філософський словник соціальних термінів. Вид. 3-є, допов. - Харків : Р.И.Ф., 2005. - 672 с.

Додаток 1