Комп’ютер у школі і сім’ї

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Комп'ютер у школі і сім'ї

Виконав:

Шевченко В.Л.

У статті оцінюються організаційно-педагогічні заходи комп'ютеризації загальноосвітніх навчальних закладів та ефективність упровадження хмарних обчислень у середній освіті як різновиду інформаційно-комунікаційних технологій та дистанційної форми навчання.

Ключові слова: електронні програмно-педагогічні засоби, хмарні технології, інформаційне навчальне середовище.

В статье оцениваются организационно-педагогические мероприятия компьютеризации общеобразовательных учебных заведений и эффективность внедрения облачных вычислений в среднем образовании, как разновидности информационно-коммуникационных технологий и дистанционной формы обучения.

Ключевые слова: электронные программно-педагогические средства, облачные технологии, информационная обучающая среда.

The paper assesses the organizational and pedagogical activities computerization of secondary schools and the effectiveness of the implementation of cloud computing in secondary education, as a variety of information and communication technologies and distance learning.

Key words: electronic software and pedagogical tools, cloud computing, information learning environment.

Постановка проблеми. Починаючи з початку дев'яностих років минулого століття, освіта в Україні перебуває у стані перманентної модернізації, одним з напрямів якої є впровадження в освіту інформаційно-комунікаційних технологій. Змінюються цільові державні програми інформатизації та комп'ютеризації освіти; як основний критерій ефективності комп'ютеризації використовується показник кількості учнів на один комп'ютер, а основним критерієм інформатизації слугує показник кількості електронних програмно-педагогічних засобів на один навчальний предмет [1]. Головним чинником якісної характеристики електронних програмно-педагогічних засобів є наявність грифа Міністерства освіти і науки України. Окрім цього, системний підхід до оцінювання ефективності навчального процесу із упровадженням ІКТ в освіту якісно не відпрацьовано і нормативно не врегульовано. Понад двадцять років в освіті України впроваджується дистанційне навчання за відсутності нормативно закладених методик статистичної оцінки його ефективності. Тому нині не визначено, наскільки зросла якість освіти від упровадження цієї прогресивної форми навчання порівняно із традиційно побудованим навчальним процесом без використання засобів ІКТ.

Виклад основного матеріалу. Найбільшого розповсюдження дистанційне навчання набуло в системі вищої освіти, оскільки суб'єкти навчання (студенти) у цій системі мають бути готові до самостійного здобуття знань в умовах консультаційного супроводу викладачами їхньої пізнавальної діяльності з віддаленим доступом до інформаційних ресурсів вищого навчального закладу. За наявності очікування підвищення ефективності навчального процесу на основі впровадження дистанційного навчання спостережено, що особливого захоплення студентів і викладачів від "нової" форми здобуття вищої освіти немає [2].

Незважаючи на те, що значимість та вагома частка дистанційного навчання у вищих навчальних закладах знижується, розпочато впровадження дистанційної форми навчання в системі середньої загальної освіти без особливого аналізу якісних показників її застосування у вищих навчальних закладах. Ураховуючи, що учні загальноосвітніх навчальних закладів потребують більшої уваги щодо керування їхньою пізнавальною діяльністю педагогами і, певною мірою, батьками, зростання успішності навчання є досить сумнівним. Статистика свідчить, що 84 % учнів потребують такої уваги. Тобто, можемо сказати, що особливістю та відмінністю педагогічної діяльності вчителів загальноосвітніх навчальних закладів в таких умовах є "виучування" учнів. Безумовно, учитель зобов'язаний розвивати в учнів здатність до самостійної творчої пізнавальної діяльності; однак, як свідчить статистика, лише 16 % випускників шкіл володіють такими вміннями.

У навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів роль учителя є і залишиться визначальною у формуванні кожного учня як особистості. Отже, з'ясуємо, які проблеми наявні в діяльності вчителя загальноосвітнього навчального закладу щодо впровадження ІКТ? Обладнане робоче місце вчителя (електронна дошка, проекційне обладнання, Інтернет) дає можливість вчителю більш ефективно подавати навчальний матеріал, здійснювати контроль за пізнавальною діяльністю та успішністю учнів. Водночас ефективне використання мультимедійного обладнання та можливості мережі Інтернет значно збільшили методичне навантаження на вчителя. Не спостерігається й покращення умов індивідуальної роботи вчителя з учнем, оскільки на уроках переважають колективні форми навчання.

А що змінюється в роботі учня, якщо його робоче місце обладнане комп'ютером? Насамперед комп'ютер на робочому місці учня у класі - це об'єкт відволікання уваги від вчителя. Спілкування учня з учителем через комп'ютер не може замінити живого діалогу між ними. Ефективно використовується комп'ютер на робочому місці учня в класі лише за виконання ним практичних або контрольних завдань, якщо є їх електронний формат. Ураховуючи невисокий рівень забезпеченості ЗНЗ якісними електронними програмно-педагогічними засобами, призначеними для проведення практичних і контрольних занять у класі, а також те, що залучення вчителів до їх розроблення нормативно не стимулюється, очікувати "сплеск" ефективності роботи учня в комп'ютеризованому класі сумнівно. Отже, показник "кількість учнів на один комп'ютер" не відображає реальної картини підвищення ефективності навчального процесу від його комп'ютеризації.

У дидактиці важливими питаннями є встановлення місця та призначення навчальних засобів, розроблення методик їх застосування в навчальному процесі. Це стосується традиційних друкованих підручників, їх електронних аналогів, електронних програмно-педагогічних, технічних, зокрема й комп'ютерних засобів. У плані комп'ютеризації необхідно чітко визначити, яким повинно бути робоче місце вчителя й учня в класі.

Із викладеного вище стає очевидним обов'язковість комп'ютеризації робочого місця вчителя, а оснащення робочого місця учня комп'ютерною технікою необхідне лише з тих предметів, для яких її використання є обов'язковим і дозволяє досягти максимальної ефективності використання. Методичним аспектом облаштування комп'ютеризованого робочого місця вчителя є необхідність його забезпечення такими програмно-інструментальними засобами, які дозволяють розробляти необхідні наочно-демонстраційні матеріали, що використовуються у класі, оперативно вносити до них необхідні зміни і доповнення, мати віддалений доступ до інформаційних ресурсів з метою самостійного створення (або у складі творчих груп) електронних програмно-педагогічних засобів, формування інформаційного навчального ресурсу, який може використовується учнями вдома, проводити аналіз та здійснювати контроль їхньої пізнавальної діяльності в позаурочний час.

Зберігаючи традиційність роботи учня у класі, упровадження ІКТ в освіту має особливості щодо обладнання та роботи учня з навчальним матеріалом у позаурочний час. Першою вимогою щодо обладнання домашнього робочого місця учня повинна бути його комп'ютеризація та забезпечення віддаленого доступу до інформаційних навчальних ресурсів, сформованих навчальним закладом, у якому він навчається. При цьому форма представлення інформаційного навчального ресурсу для учня загальноосвітнього навчального закладу не може бути аналогом її надання, як це здійснюється у вищих навчальних закладах. Працюючи самостійно з навчальним матеріалом, 84% учнів більшою чи меншою мірою відчувають труднощі в оволодінні ним, тому потребують консультаційної допомоги. Нині така допомога забезпечується організацією віддаленої взаємодії вчителя з учнями і учнів між собою за допомогою електронної пошти, чату, форуму, скайпу, а останнім часом - через хмарні технології. Для вчителя це є додатковим, знову ж таки, нормативно не врегульованим навантаженням, а у спілкуванні учнів, вважаємо, це канал, що забезпечує "ведмежу послугу" - "списування" (копіювання) матеріалу.

Отже, комп'ютерно орієнтований інформаційний навчальний ресурс, призначений для використання учнем в домашніх умовах, повинен взяти на себе функцію "виучування", тобто такий ресурс повинен віртуально відтворювати взаємодію вчителя й учня у класі.

Дидактичним механізмом моделювання віртуальної взаємодії суб'єктів навчального процесу може стати відтворення міжпредметних і причинно-наслідкових зв'язків у формуванні інформаційного навчального ресурсу. Основою такого моделювання є метод особистісно орієнтованого дидактичного програмування. інформаційне навчальне середовище

Сутність цього методу полягає в тому, що у формуванні інформаційного навчального ресурсу вчитель алгоритмічно вибудовує навчальний матеріал з відтворенням через гіперпосилання міжпредметних та причинно-наслідкових зв'язків (рис. 1).

Рис. 1. Алгоритмічне представлення інформаційного навчального ресурсу на основі методу особистісно орієнтованого дидактичного програмування

Алгоритмізація інформаційного навчального ресурсу здійснюється на основі розроблення його покадрової (пофайлової) дидактичної моделі. Кожному кадру-файлу присвоюється цифрове ім'я, яке визначається за спеціально розробленою методикою [3]. Саме ця методика дозволила відтворити міжпредметні та причинно-наслідкові зв'язки мовою, зрозумілою для комп'ютера. Основою моделювання процедури "виучування" є формування бази тестів самоконтролю з роз'ясненням причин виникнення помилкових дій. Апробація методу особистісно орієнтованого дидактичного програмування показала, що процедура "виучування" ефективною буде лише за умови, коли кількість тестів самоконтролю буде такою, яка дозволить виявити максимальну кількість можливих помилок, причиною виникнення яких стали ті чи інші труднощі в розумінні навчального матеріалу, а роз'яснення мають бути викладені в такій доступній формі, у якій ураховано індивідуальні здібності учня.

Стисло викладена вище методика дидактичного проектування особистісно орієнтованого інформаційного навчального ресурсу розрахована на її реалізацію з використанням програмно-інструментальних платформ, призначених для дистанційного навчання. Але жодна з них, наявних нині, не забезпечує вирішення такої завдання і потребує вдосконалення. Комерційні програмно-інструментальні платформи є закритими, тому найбільш придатними для самостійного налаштування платформи на задану дидактичну модель є програми з відкритими кодами. Однією з таких програм є програмно-інструментальна платформа MOODLE, яка натепер найбільш розповсюджена в системі дистанційного навчання.

Останнім часом з'являється все більше публікацій щодо впровадження в освіту хмарних технологій. Термін "хмарні технології" є похідною від поняття "хмарні обчислення", застосування яких викликало необхідність об'єднання обчислювальних потужностей. Інноваційним у цій технології є те, така технологія дозволяє використовувати "не власні" сервіси, програмне забезпечення, дані, а також комп'ютери. Основою "хмари" є три види сервісів: програмне забезпечення, платформа та інфраструктура як послуги. Очевидно, що зазначені технології не передбачають вирішення питань, пов'язаних з організацією та проведенням освітніх процесів. Поки що "хмарні технології" в освіті - це більш досконалий механізм формування інформаційних ресурсів та надання віддаленого доступу до них. В освітній галузі вони також виконують функцію більш досконалого інструмента спілкування суб'єктів навчального процесу. Питання організації навчального процесу вирішуються у традиційній формі, таке навчання має груповий характер і незначною мірою забезпечує індивідуально орієнтоване інформаційне навчальне середовище. При цьому зберігається зростання нормативно неврегульованого педагогічного навантаження на вчителя. Таким чином, сумнівною є ефективність "хмарних технологій" в освітньому процесі, а застосування їх у системі середньої загальної освіти вважаємо передчасним.

З'ясуємо, хто активно підтримує застосування в освіті неапробованих технологій? В Інтернеті відповідь на це запитання знайти зовсім не важко. Це комерційні структури програмної індустрії, лідером серед яких є корпорація Microsoft. Саме ця корпорація досягла того, що в системі освіти використовуються її комерційні операційні системи і офісні пакети; наступним кроком є нав'язування далеко не дешевих електронних планшетів як носіїв електронних підручників; нині безкоштовно пропонуються "хмарні технології", що, за уважного вивчення, дозволяє зробити висновок про повну залежність системи освіти від комерційних інтересів Microsoft, адже аналітики цієї корпорації прогнозують, що значна частина інформаційних технологій протягом 5-7 років переміститься у "хмари", обсяг ринку щодо надання послуг у 2015 році досягне $ 200 млрд.

Список використаних джерел

1. Гуржій, А.М. Основні засади концепції і програми інформатизації освіти України [Текст] / А. М. Гуржій, Г. О. Козлакова // Програмно-технічні засоби інформатизації освіти : матеріали науково-практичної конференції. - К.: ІСДО, Електронмаш, 1995. - С. 27-29.

2. Осин, А.В. Технологии и критерии оценки образовательных электронных изданий [Текст] [Електронний ресурс] / А. В. Осин // Информационные технологии в образовании : Конгрес конференцій; 2001р. - Режим доступу :

3. Шевченко, В.Л. Основи дидактичного проектування комп'ютерно орієнтованих електронних навчальних комплексів для дистанційної освіти [Текст] : навчально-методичний посібник / В.Л. Шевченко. - К : НТТУ "КПІ", 2008. - 151 с.

Размещено на Allbest.ru