Моделювання процесу професійного зростання керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Моделювання процесу професійного зростання керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти

УДК.371.13

Покроєва Л.Д.,

ректор Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент, заслужений працівник освіти України;

Кравченко Г.Ю.,

проректор з наукової та експериментальної роботи КВНЗ "Харківська академія неперервної освіти", завідувач кафедри управління якістю освіти, кандидат педагогічних наук

У статті представлено модель навчання керівників загальноосвітніх навчальних закладів в умовах післядипломної педагогічної освіти.

Ключові слова: моделювання, модель навчання керівників, управлінська компетентність, післядипломна педагогічна освіта, підвищення кваліфікації.

Наприкінці XX ст. науковцями виконано чимало досліджень з питань управління в галузі освіти. Значна увага приділяється з'ясуванню особливостей управління сучасними навчальними закладами, аналізу нових умов, у яких вони функціонують і розвиваються, змістовому наповненню управлінських функцій тощо.

Постановка завдання

На сучасному етапі розвитку системи освіти і реформування школи важливо приділяти увагу не тільки змінам змісту, форм і методів управління школою, а й визначати способи підготовки її керівників до роботи в нових умовах. Серед концептуальних ідей Національної доктрини розвитку освіти в питанні визначення основних напрямів розвитку освіти у першій чверті XXI ст. зазначено: "Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників, їх професійне вдосконалення - важлива умова модернізації освіти" [2]. У Національній доктрині передбачено розвиток системи навчальних закладів, у яких здійснюється підготовка та підвищення кваліфікації фахівців.

Аналіз практики роботи навчальних закладів сприяв виявленню значних проблем, пов'язаних з якістю та результативністю систем управління навчальним процесом, тобто наявності суперечностей між:

? вимогами державних і світових стандартів до управлінської діяльності та її фактичним змістом і результатами;

? рівнем професіоналізму керівників, якого потребує школа, та наявним станом його сформованості;

? вимогами державних стандартів до якості знань учнів і реальними результатами їх засвоєння;

? Державними стандартами загальної середньої освіти в Україні та змістом і вимогами чинних навчальних програм і підручників;

? новим змістом навчальної роботи та застарілістю форм і методів навчання.

Шкільні системи управління, перебуваючи в режимі функціонування і не розвиваючись, неспроможні забезпечити розвиток освітніх систем. До того ж, вони часто будуються без належного урахування досягнень науки і тому орієнтуються на стандартне розв'язання нових проблем, що не сприяє розвитку та модернізації всієї системи, не призводить до підвищення якості навчання.

За цих умов очевидно, що для успішного управління навчально-виховним процесом керівники повинні не лише знати основи і сучасний стан науки, але й уміти застосовувати знання на практиці, володіти управлінськими компетентностями.

Постановка проблеми

У сучасності наявна теорія навчання дорослих -- андрагогіка, - сутність якої визначається такими принциповими положеннями: провідна роль в освіті належить особистості; навчання має відповідати індивідуальним освітнім потребам дорослого; у навчанні потрібно враховувати природне прагнення людини до саморозвитку та використовувати її внутрішні можливості; навчальний процес передбачає спільну діяльність того, хто навчає, з тим, хто навчається.

Цілісне розуміння актуальних проблем сучасності та володіння способами їх вирішення - результат, на який повинна орієнтуватися вся система освіти та її підсистема підвищення кваліфікації. Ефективний результат може бути досягнуто, якщо мислення особистості, яка навчається, буде сформовано як творче, багатокритеріальне, альтернативне і прогностичне. У цьому процесі необхідно враховувати нерозривний взаємозв'язок між когнітивними та емоційно-ціннісними діями, що є визначальними в цілісному сприйнятті світу і, водночас, гуманістичному ставленні до нього.

Сучасна парадигма підвищення кваліфікації як безперервного процесу орієнтована на таку освіту, результат якої спонукає педагогів до переосмислення системи цінностей, що включає у себе цінність досягнення цілі, цінність процесу ефективного продукту та цінність саморозвитку суб'єктів. Останнім часом науковці та працівники системи управління освітою в Україні працюють над питаннями поліпшення якості роботи з підготовки керівних кадрів, забезпечення її ефективності.

Модель навчання керівників загальноосвітніх навчальних закладів у процесі підвищення кваліфікації розглядається нами як єдина система структурних складових у їх взаємозв'язку і постійному розвитку з можливістю корекції цілей і завдань та з урахуванням особливостей, професійних потреб і очікувань слухачів кожної групи.

Концептуальні основи педагогічного моделювання ґрунтовно розроблені у працях О. Дахіна, Г. Дмитренка, Г. Єльникової, І. Сиром'ятникова, І. Ожерельєвої, О. Пєхоти, В. Пікельної, В. Беспалька, М. Кларіна та інших. У науковій літературі з проблем педагогіки представлено різні види моделей: модель спеціаліста як певний перелік вимог, які ставить перед ним практика і які повинні знайти певне відображення у навчальному процесі; теоретична модель індивідуальності вчителя, яка відображає основи його особистісного професійного розвитку; факторно-критеріальна модель професійної діяльності вчителя, яка вміщує фактори і критерії, за якими визначається коефіцієнт професійної діяльності вчителя; модель навчання - традиційна або інноваційна; модель особистості як діагностичний опис з усією можливою повнотою, на яку здатне сучасне психолого-педагогічне знання, усіх наявних для життєдіяльності в сучасному світі сторін, властивостей і якостей особистості; модель професійної діяльності керівника навчального закладу тощо.

"Моделі - це все, що має певну структуру; моделювання - бажання очевидну складність навколишнього світу замінити спрощеною й зрозумілою картиною," - відзначає В. Пікельна [5, с. 251]. Ученою було запропоновано теорію моделювання управлінської діяльності керівників шкіл. Досліджуючи методологічні основи цього процесу, В. Пікельна виявила таке:

? універсальність моделювання (тобто моделюється все);

? моделювання, як процес і метод пізнання, робить спроможним вивчення деяких загальних закономірностей - модель дозволяє пояснити накопичені факти тоді, коли немає розробленої теорії;

? будь-яка модель - це система, яка має свою структуру і свої функції (дослідницьку, навчальну, інтерпретації, прогностичну, нормативну, психологічну, систематизації);

? модель - це не тільки процес і метод пізнання, але організаційна форма та засіб наукового пошуку, що дозволяє синтезувати знання [5].

Кожна модель є системою компонентів, які містять об'єктивну й достатньо повну інформацію про об'єкт або процес, що вивчається. Моделювання, таким чином, дає можливість вивчати загальні закономірності об'єкта дослідження, обґрунтовувати нову теорію, бути засобом її побудови, переходити від емпіричного, описового пізнання до теоретичного, ураховуючи найскладніші теоретичні положення, формувати найкращу стратегію подальшої діяльності.

Втілення ідей андрагогічного підходу на практиці уможливлює розроблення і впровадження технології і методики навчання фахівців з урахуванням традицій підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в Україні, специфіки освітніх потреб слухачів, умов і цілей конкретних закладів, у яких вони працюють і навчаються.

Здебільшого керівники навчальних закладів не мають відповідної професійної підготовки до здійснення управлінської діяльності. Зазвичай, вони є висококваліфікованими фахівцями з учительських спеціальностей. Тому підґрунтя проблеми невідповідності реального рівня функціональної компетентності керівників навчальних закладів необхідному для ефективного управління, криється, перш за все, у відсутності знань та компетентностей з теорії менеджменту, аналізу, психології управління. Якщо зважити, що вищі навчальні заклади не готують фахівців зі спеціальності "Керівник навчального закладу", то завдання підготовки керівників у системі дошкільної, загальноосвітньої та позашкільної освіти повністю покладено на заклади післядипломної педагогічної освіти. Отже, питання моделювання підготовки керівника в системі післядипломної освіти є актуальним.

Виклад основного матеріалу

навчальний загальноосвітній управління керівник

Сучасний керівник навчального закладу повинен бути конкурентоспроможним. Це можливо, якщо залучити його до освітнього процесу, що складається зі спеціально організованих, окремих дискретних етапів, послідовних ступенів розвитку, між якими існують зв'язки наступності та інтеграція яких у єдине ціле досягається завдяки вільному залученню особистості до освіти різних видів, де буде враховано її інтерес, запит і потреби. Тому моделювання підвищення кваліфікації керівників навчальних закладів має базуватися на їхніх запитах; для цього потрібно побудувати таку структуру, в якій можна реалізувати проблемний підхід, що має на меті поступовий розвиток особистості на основі вдосконалення її професійної діяльності.

На основі аналіз управлінської діяльності керівників шкіл виявлено труднощі, які трапляються в повсякденній роботі керівників (у плануванні роботи, розподілі бюджету часу, здійсненні контролю за навчально-виховним процесом, аналізі результативності власної діяльності та діяльності педагогічного колективу, організації роботи педагогічної ради тощо). Так, виявлено, що щойно призначені керівники стикаються з утрудненнями, які, перш за все, пов'язані з управлінням організацією якісного навчально-виховного процесу (рис. 1).

Рис. 1. Утруднення, що виникають у питаннях управління організацією якісного навчально-виховного процесу і пов'язані з компетентністю керівника навчального закладу

Найбільш актуальними професійними потребами у діяльності керівника навчального закладу є реалізація ключових функцій управління та ведення ділової документації (рис. 2).

Рис. 2. Аналіз професійних потреб керівників загальноосвітніх навчальних закладі

У розробленій у Харківській академії неперервної освіти модель навчання керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти враховано основні положення навчання дорослих (рис. 3). Ця модель має цільову, змістовну, процесуально-діяльнісну та оцінно-результативну складові.

Цільова складова моделі включає ціннісні орієнтири та цілі навчання, основою якого є необхідність забезпечення відповідності професійної управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів сучасним вимогам модернізації освіти. Змістова складова моделі включає навчальні плани та навчальні програми, у яких розкрито зміст навчання та враховано організаційно-андрагогічну специфіку процесу підвищення кваліфікації для категорії керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Її суттєвою рисою є органічне поєднання спецкурсів, модулів навчальних дисциплін соціально-гуманітарного та професійного циклів, а також варіативної частини програми курсів підвищення кваліфікації.

Програми освітньої діяльності курсів підвищення кваліфікації директорів загальноосвітніх навчальних закладів і заступників директорів з навчально-виховної роботи, розроблені в Харківській академії неперервної освіти, розраховані на 216 навчальних годин та реалізуються у різних формах: очно-заочній, очно-заочно-дистанційній і кредитно-модульно-пролонгованій. Подібна структура відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти, а саме такому її положенням: "Впровадження принципу безперервності освіти, навчання "протягом життя" у систему перепідготовки працівників і підвищення їх кваліфікації"; "створення інтегрованих навчальних планів і програм; запровадження та розвиток дистанційної освіти" [7, с. 14].

Процесуально-діяльнісна складова андрагогічної моделі навчання керівників загальноосвітніх навчальних закладів передбачає використання розмаїття засобів навчання, що застосовуються в роботі з керівниками, а також впровадження дистанційної форми навчання разом з традиційними (очною та заочною), що індивідуалізує процес навчання, спрямовує його на врахування освітніх потреб і запитів та можливостей слухачів.

Оцінно-результативна складова передбачає оцінювання ефективності впровадження моделі навчання керівників загальноосвітніх навчальних закладів у процесі підвищення кваліфікації за певними методиками; відстеження динаміки навчального процесу відповідно до спланованих цілей; своєчасне коригування цілей навчання, а також методів і засобів їх досягнення. Слухачеві КПК забезпечуються такі можливості: оцінити власну професійну діяльність; обрати стратегію подальших дій, виходячи з адекватної оцінки самого себе та конкретної ситуації; проводити самоаналіз особистісних якостей, конструктивність їх застосування, а також планувати самовдосконалення з метою оптимізації своїх управлінських дій; здійснювати моніторинг ефективності власної управлінської діяльності.

Рис. 3. Модель навчання керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної освіти

Реалізація представленої моделі навчання керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти спрямована на розв'язання таких завдань:

? розроблення та впровадження у практику підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів індивідуалізованих програм професійного розвитку за допомогою системи тематичних спецкурсів з урахуванням потреб певної категорії слухачів;

? організації дистанційного навчання, що надає більш широкі можливості для самостійності та самоврядування, орієнтує навчальний процес не на знання взагалі, а на розв'язання значущої для слухача проблеми, будується на партнерських стосунках суб'єктів навчання;

? добору оптимальних методів і прийомів взаємодії між слухачем і викладачем, що сприяє ефективній роботі викладача у досягненні цілей навчання;

? налагодження суб'єкт-суб'єктної взаємодії на основі рівноправних міжособистісних стосунків суб'єктів освітнього процесу, усвідомленого самоуправління процесом навчання, рефлексивної діяльності слухачів, підтримки їхньої освітньої ініціативи;

? відстеження результативності навчання слухачів певної категорії у процесі підвищення кваліфікації.

Нині важливим є бачення післядипломної освіти як єдиного механізму переорієнтації підготовки керівних кадрів щодо змісту, форм і методів навчання. Творче застосування традиційних методів і форм навчання разом з упровадженням інноваційних механізмів має сприяти реалізації сучасних підходів у формуванні професіоналізму керівника впродовж життя. Система післядипломної педагогічної підготовки потребує інтеграції навчання на КПК в системі післядипломної освіти та самоосвіти у процесі здійснення функціональних обов'язків з управління навчальним закладом, установою, підрозділом.

Висновки та перспективи

У системі післядипломної педагогічної освіти відбуваються радикальні зміни. Вона починає орієнтуватися на такі завдання: подолання розриву між теоретичною і практичною підготовкою та перепідготовкою керівних кадрів закладів освіти, формування в них управлінської компетентності, ознайомлення з новаціями в управлінській і педагогічній діяльності.

Вирішальними факторами професіоналізму в управлінні визначають такі: комплекс знань, що дозволяє розпізнавати проблеми і знаходити способи і засоби їх вирішення; досвід управлінської діяльності; мистецтво управління як уміння налагоджувати комунікативні зв'язки і формувати позитивні стосунки в колективі, організація управління - розподіл функцій, ставлення до роботи, технологія вирішення проблем, взаємодія ланок, інформаційне забезпечення.

Процес оновлення сучасного загальноосвітнього навчального закладу стає можливим за умов забезпечення високого рівня професійної компетентності керівника навчального закладу, оволодіння ним новим управлінським мисленням за рахунок цілеспрямованої підготовки до управлінської діяльності, безперервного підвищення професійної кваліфікації та самоосвіти, що призведе до набуття необхідних управлінських компетентностей.

Список використаних джерел

1. Громкова М. Т. Андрагогика : теория и практика образования взрослых : учеб. пособие [для системы доп. проф. образования] / М.Т. Громкова. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 495 с.

2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи / під заг. ред. О.В. Овчарук. - К. : К.І.С, 2004. - (Бібліотека з освітньої політики). - 112 с.

3. Огієнко О.І. Філософська концепція освіти дорослих Н.Ф. Грундтвига / О.І. Огієнко // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. - Харків : НТУ "ХПІ", 2008. - Вип. 18 (22). - С 3-9.

4. Покроєва Л.Д. Як розвивається освіта : збірник наукових і науково-методичних статей / Л.Д. Покроєва. - Харків, 2009. - 408 с.

5. Пікельна В. С. Управління школою / В. С. Пікельна, О.А. Удод. - Донецьк : Альфа, 1998. - 284 с.

6. Підготовка керівника середнього закладу освіти : навчальний посібник / за ред. Л.І. Даниленко. - К. : Міленіум, 2004. - 272 с.

7. Кравченко Л.М. Неперервна педагогічна підготовка менеджера освіти : монографія / Л.М. Кравченко. - Полтава : Техсервіс, 2006. - 420 с.

Покроева Л.Д., Кравченко А.Ю. Моделирование процесса профессионального роста руководителей общеобразовательных учебных заведений в системе последипломного педагогического образования

В статье обоснована модель обучения руководителей общеобразовательных учебных заведений в условиях последипломного педагогического образования.

Ключевые слова: моделирование, модель обучения руководителей, управленческая компетентность, последипломное педагогическое образование, повышение квалификации.

Pokroeva, L.D., Kravchenko, G.Y. Modeling the Process of Professional Growth Managers of Secondary Schools in the System of Postgraduate Education

In the article the model of training leaders in postgraduate education.

Key words: simulation model of training managers, managerial competence, postgraduate teacher education, professional development.

Размещено на Allbest.ru