До питання про оновлення змісту освіти з метою формування конкурентноздатних перекладачів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Інтеграція України у всесвітній освітній простір, розширення міжнародних контактів, збільшення обсягів торгівлі та дипломатичної діяльності призвели до того, що професія перекладача стала однією з найбільш затребуваних. Нині перекладач - це консультант з міжнародної комунікації, посередник між культурами. Однак знання перекладачем іноземної мови не є достатньою умовою для того, щоб мати переваги на ринку конкурентних послуг. Стрімка розбудова України вимагає від кожного громадянина набуття здатностей життя і праці в умовах ринкової конкуренції, відповідального ставлення до виконання професійних обов'язків на рівні світових стандартів, готовності до постійного професійного зростання, соціальної мобільності. Формування конкурентноздатної особистості майбутнього фахівця пов'язане із загальнопедагогічною проблемою пошуку умов, технологій, методик навчання, спрямованого на розвиток особистих якостей, реалізацію потенційних можливостей і здібностей людини.

У педагогіці відомо кілька теорій змісту освіти, актуальних для певних часів, курсів та етапів розвитку суспільства. Так, за теорією формальної освіти (Дж. Локк, Ж. Руссо, Й. Песталоцці, Й. Гербарт, І. Кант та ін.) основним завданням освіти є розвиток розумових сил, логічного мислення, уяви, пам'яті, інтелекту учнів. Навчання має базуватися на предметах гуманітарного циклу, математиці й логіці.

Г. Спенсер та інші представники теорії матеріальної освіти основним завданням освіти вважали здобуття прикладних знань, зосередження на вивченні предметів природничо-математичного циклу, в процесі засвоєння яких має відбуватися розвиток мислення, розумових здібностей.

Сформульована американським філософом і педагогом Дж. Дьюї педоцентрична теорія підпорядкувала зміст освіти інтересам та здібностям дітей, а не соціально-економічним умовам і потребам суспільства, що на практиці виражалося в організації замість систематичного навчання бесід, ігор, занять за інтересами тощо.

Український учений Н. Волкова трактує сутність поняття "зміст освіти" як систему наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння і набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості, та, як зазначають І. Лернер і М. Скаткін, всебічно розвиненої особистості, здатної до відтворення (збереження) і розвитку матеріальної та духовної культури суспільства. На думку Н. Волкової, головним у змісті освіти є фундаменталізація, науковість і системність знань, їх цінність для соціального становлення людини, гуманізація і демократизація шкільної освіти, ідеї полікультурності, взаємоповаги між націями і народами, світський характер школи. Важливими також є доступність, науковість, наступність і перспективність змісту освіти, практичне значення, потенційні можливості його для загальнокультурного, наукового, технологічного розвитку особистості, а також індивідуалізація і диференціація навчання.

Найбільш неоднозначне визначення розглядуваного поняття, зрозуміле, на нашу думку, лише за наявності в людини уявлення про зміст освіти, пропонує Є. Рапацевич: зміст освіти - це один із факторів економічного й соціального прогресу, орієнтований на забезпечення самовизначення кожної особистості; створення умов для її самореалізації; розвиток суспільства; зміцнення й удосконалення правової держави.

Дослідник Ю.Фокін розглядає зміст освіти як спеціально відібрану й визнану суспільством (державою) систему елементів об'єктивного досвіду людства, засвоєння якого є необхідним для успішної діяльності індивіда у вибраній ним сфері суспільно-корисної практики.

Найбільш загальним є визначення розглядуваного поняття в педагогічному навчальному виданні: зміст освіти - це педагогічно адаптована система знань, умінь і навичок, досвіду творчої діяльності й емоційно-ціннісного відношення до світу, засвоєння якої забезпечує розвиток особистості.

Заслуговує на увагу визначення змісту освіти, запропоноване В.С. Лєдньовим, яке побудоване від зворотного: це зміст процесу прогресивних змін і якостей особистості, необхідною умовою чого є особливим чином організована діяльність.

Розглядаючи різні теорії формування змісту освіти, С. Смирнов дійшов висновку, що програми навчання повинні вміщувати матеріал, в укладенні якого враховано суспільні та індивідуальні потреби учнів та який має розвивальну, виховну та пізнавальну цінність.

Таким чином, проведений теоретичний аналіз дав можливість зробити висновок, що зміст освіти у ВНЗ має відповідати насамперед такому: соціальному замовленню суспільства (меті) - формування конкурентноздатного фахівця; потребам студентів; критеріям відбору змісту освіти (наукова і практична значущість, відповідність змісту віковим можливостям, обсягу наявного часу, наявній навчально-методичній і матеріальній базі).

Варто зазначити, що у вітчизняній освіті підвищена увага приділяється засвоєнню учнями теоретичних знань, але у зв'язку з тим, що обсяг знань в останні десятиліття збільшився у геометричній прогресії (маємо на увазі не лише знання взагалі, але й ті, що необхідні сучасному фахівцеві), багато вчених (А. Бодальов, Н. Гарафутдінова, Д. Чернілевський та ін.) дійшли висновку, що в освітньому процесі ВНЗ необхідно розвивати такі особистісні якості, які забезпечать у подальшому здатності фахівця до самоосвіти, адаптації у швидко мінливих ситуації, оцінювання ситуації і прийняття правильного рішення у професійній діяльності, тобто ті, що забезпечать конкурентноздатність спеціаліста.

Натепер зміст і структура освіти визначаються Державним стандартом вищої професійної освіти та ОКХ і ОПП спеціальності, мета яких - забезпечення єдності освітнього простору.

Нами було проаналізовано ОКХ та ОПП за спеціальністю 6.020303 "Філологія. Переклад" провідних вищих навчальних закладів України, відповідно до яких випускники зазначеної спеціальності повинні мати визначений рівень філологічної, етичної та психологічної культури: мати чітко сформовані принципові засади світогляду як загального уявлення про навколишній світ і своє місце в ньому, про спосіб реалізації в умовах реальної дійсності своїх життєвих програм; сформувати філософське, економічне, політичне мислення; розумітися на проблемах ринкової економіки, соціальних, національних, історичних та демографічних процесах розвитку суспільства, засвоїти закономірності та особливості культурного розвитку людства; брати участь у громадському житті. Філолог-перекладач повинен мати належну мовну і перекладацьку компетенцію, широку ерудицію і культуру, розумітися на національних особливостях народу, мова якого вивчається, використовувати здобуті знання у своїй професійній діяльності. педагогічний інтегрований професійний перекладач

На нашу думку, натепер зміст освіти у вищому навчальному закладі не повинен обмежуватися професійною підготовкою, хоча саме спеціальність визначає перелік дисциплін, що вивчаються у ВНЗ. Реалії сучасного суспільства вимагають, щоб зміст навчання сприяв розвитку конкурентноспроможного фахівця у процесі засвоєння дисципліни та, водночас, був інструментом розвитку особистості.

Аналіз навчальних планів з підготовки фахівців за напрямом 6.020303 "Філологія. Переклад" довів, що у ВНЗ не вистачає дисциплін, метою яких є навчання майбутніх перекладачів успішному вирішенню професійних завдань у нових умовах відповідно до тенденцій розвитку сучасного суспільства. Очевидно, що характеристик, зафіксованих у державних освітніх стандартах, сучасному випускнику недостатньо для того, щоб бути затребуваним на ринку праці.

Вирішення розглядуваної проблеми бачимо можливим за умови введення до навчального плану нових предметів, удосконалення навчальних програм, розроблення підручників нового типу.

Таким чином, з урахуванням усього зазначеного вище було розроблено спецкурс "Конкурентноздатність майбутніх перекладачів". Навчальний курс є комплексом інтегрованих знань, на основі яких формуються певні уявлення, вміння, навички щодо функціонування та успіху в конкурентних змаганнях на ринку праці. Крім того, під час вивчення предметів професійного циклу впроваджено створені проектні завдання для самостійної роботи, метою яких було поглиблення знань студентів з тем, що вивчалися, формування складових визначених компонентів структури конкурентноздатних перекладачів, вдосконалення їхніх умінь використовувати сучасні інформаційні технології.

Отже, оновлення змісту освіти розуміємо як систему заходів щодо доповнення традиційного навчального плану інтегрованими курсами, що якісно відрізняються від традиційних навчальних занять з предмета і спрямовані на формування конкурентноздатного фахівця. Це визначено і в положеннях про освіту XXI століття, сформульованих ЮНЕСКО, відповідно до яких зміст освіти повинен орієнтуватися на активність і самостійність учнів; суб'єктну позицію учня в навчальній діяльності; суб'єкт-суб'єктну взаємодію учня і педагога, співробітництво; перехід від інформаційних, репродуктивних форм до інтерактивних методів і форм навчання. Також варто зауважити, що однією з головних вимог до розроблення змісту освіти є принцип органічного поєднання особистісного та суспільного.

Размещено на Allbest.ru