Дистанційна форма підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в Київській області: реалії, проблеми, перспективи

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Дистанційна форма підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в Київській області: реалії, проблеми, перспективи

Бендерець Н.М., проректор Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів з міжнародних зв'язків та ІКТ

Борбіт А.В., завідувач центру дистанційного навчання Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів

У статті представлено модель впровадження дистанційної форми навчання у систему післядипломної освіти педагогічних працівників Київської області. Вивчено досвід діяльності навчальних закладів, праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань сучасних розроблень і перспектив розвитку системи дистанційної освіти. Представлено результати підвищення кваліфікації педагогічних та управлінських кадрів за дистанційною формою навчання у Київському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів, визначено напрями подальшого розвитку.

Ключові слова: дистанційне навчання, структура навчального процесу, модель діяльності слухача, діагностування.

Бендерец Н.Н., Борбит А.В. Дистанционная форма повышения квалификации педагогических кадров в Киевской области: реалии, проблемы, перспективы

В статье представлена модель внедрения дистанционной формы обучения в систему последипломного образования педагогических работников Киевской области. Изучен опыт деятельности образовательных учреждений, труды отечественных и зарубежных учёных по вопросам современных разработок и перспектив развития системы дистанционного образования. Представлены результаты повышения квалификации педагогических и управленческих кадров за дистанционной формой обучения в Киевском областном институте последипломного образования педагогических кадров, определены направления дальнейшего развития.

Ключевые слова: дистанционное обучение, структура учебного процесса, модель деятельности слушателя, диагностирование.

Benderets, N.N., Borbit, A. V. Distance In-Service Teacher Training in Kyiv Region: Reality, Problems and Perspectives

A model of In-Service Teacher Training for Kyiv region using distance learning format is described. Experiences of other educational establishments, works of local and foreign scholars on modern techniques and perspectives of development of distance education system are learnt.

The results of in-service teacher training using online technologies in Kyiv Regional In-Service Teacher Training Institute are described; the perspectives of further development are determined.

Key words: distance learning, structure of learning process, model of course attendee activity, testing.

Актуальність дослідження

Процес становлення інформаційного суспільства потребує від системи освіти адекватності змінам, які відбуваються у суспільстві, відповідності зростаючому обсягу інформації, стрімкому розвитку нових інформаційних технологій. У зв'язку з цим на зміну парадигмі "підтримуючої" чи "просвітительської" освіти прийшла інноваційна парадигма освіти, провідною ідею якої є "освіта протягом усього життя" або неперервна освіти [2].

У сучасності інформаційно-комунікаційні технології інтегруються в різні галузі суспільного життя, зокрема - і в післядипломну освіту. Процес підвищення кваліфікації нині спрямовується не тільки на розвиток загально-педагогічних умінь учителя, поглиблення предметних знань, а також на формування в учителя інформаційної культури вищого рівня (М.І. Жалдак [3], Л.А. Карташова [4], Н.І. Клокар [5], Г.О. Козлакова [6], П.І. Сердюков [8], І.М. Смирнова [9]), достатнього для ефективного використання педагогом інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі. Однією із форм інтеграції ІКТ в освіту є дистанційна форма навчання, яка поступово впроваджується у практику проведення курсів підвищення кваліфікації педагогів.

Доцільність упровадження дистанційного навчання у системі післядипломної освіти зумовлена такими чинниками: гнучкістю навчального процесу (зручний час, місце, темп навчання); модульністю навчання (власна траєкторія руху кожного педагога); економією коштів (відрядження, проїзд, харчування, проживання, оплата замін); стабільністю навчального процесу в закладах освіти (зменшення кількості замін і внесення змін до розкладу); актуалізацією навчання на курсах підвищення кваліфікації як стимулу до самоосвіти; потребою підвищення рівня інформаційної культури педагогів (освоєння комп'ютерної техніки, використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні).

Водночас варто зазначити, що існує низка проблем, які виникають у процесі впровадження ІКТ та дистанційної форми навчання, а саме:

- низький рівень технічного забезпечення ЗНЗ (застаріла техніка, недостатня пропускна спроможність і низька якість телекомунікаційних мереж або взагалі відсутній доступ до мережі Інтернет).

Важливою характеристикою забезпеченості навчально-виховного процесу комп'ютерною технікою є кількість учнів ЗНЗ, які працюють за 1 комп'ютером. На початок 2007 року в середньому в країні кількість учнів на 1 комп'ютер зменшилась з 49 до 41 учня, а на початок 2008-2009 навчального року становила 25 учнів. Сьогодні забезпеченість шкіл України комп'ютерними класами становить 87% від потреби;

- психологічна неготовність освітян навчатися самостійно, неприйняття нового, інноваційного. Головна причина такого явища полягає не стільки в небажанні вчителів удосконалюватися, скільки у відсутності в закладах освіти відповідних умов для їхнього навчання і використання інформаційно-комунікаційних технологій у практичній діяльності. Особливо гострою є ця проблема для сільських навчальних закладів. Навіть наявність у багатьох школах комп'ютерної техніки не вирішує проблему, оскільки наявне програмне забезпечення не відповідає сучасним вимогам;

- низький рівень володіння комп'ютером педагогами. Проведені дослідження показали, що особливої актуальності це питання набуло для більшості педагогів, які відносяться до вікової категорії від 35 до 55 років і мають стаж роботи від 15 до 40 років. Зазвичай, значна їх частина - професіонали, які мають визнання не тільки на рівні закладу освіти, в якому вони працюють, а й району (міста), регіону. Однак під час дослідження виявлено, що 65% з них не володіють сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями навчання, що породжує значний психологічний дискомфорт, впливає на їхній професійний рейтинг, знижує попит на ринку освітніх послуг;

- відсутність вільного доступу до мережі Інтернет. Якщо ситуацію із забезпеченістю ЗНЗ комп'ютерами до цього часу вдалося покращити, то ситуація із підключенням шкіл до швидкісного Інтернету ще потребує вирішення. Насамперед це стосується віддалених сільських районів, для яких упровадження дистанційного навчання є найбільш актуальним. Потрібно також зазначити, що педагоги мають досить низьку мотивацію до використання ресурсів мережі Інтернет через необізнаність з її можливостями і способами використання у професійній діяльності;

- відсутність нормативно-правової бази для регламентації та забезпечення діяльності навчальних закладів із впровадження дистанційної форми навчання.

Ускладнюють процес вирішення проблем і протиріччя, що існують у системі підвищення кваліфікації, зокрема - наявність і постійне зростання кількості слухачів, які не можуть навчатися за денною формою, насамперед, у зв'язку з проблемами географічного розташування, питаннями оплати відряджень, заміни занять у ЗНЗ тощо [5].

Мета і завдання дослідження. Усвідомлення важливості використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у забезпеченні рівного доступу до якісної освіти, особливо педагогів з сільської місцевості, спонукали до пошуку способів розв'язання питання на регіональному рівні. Ураховуючи ситуацію, що склалася, ознайомившись із вітчизняними та зарубіжними науково-практичними джерелами [7; 8], в яких розглядається порушена проблема, з досвідом роботи інших закладів освіти (Національної академії державного управління при Президенті України, Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти НАПН України) та здійснивши аналіз сучасного стану і перспектив розвитку системи дистанційної освіти, працівники Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів розробили модель організації підвищення кваліфікації педагогічних кадрів Київської області за дистанційною формою навчання.

Головною метою впровадження дистанційного навчання є забезпечення широкого доступу педагогів до освітніх ресурсів на основі використання сучасних інформаційних технологій і телекомунікаційних мереж, створення умов для рівного доступу до якісного підвищення рівня фахової кваліфікації; індивідуалізація процесу навчання з метою удосконалення професійних, фахових потреб і можливостей кожного слухача.

Завданнями дослідження є такі:

- розширити мережу районних та міських центрів дистанційного навчання та забезпечити їх ефективне функціонування;

- розвивати єдине інформаційно-навчальне середовище післядипломної освіти;

- продовжити розроблення системи інформаційно-освітніх ресурсів;

- повноцінно використовувати інформаційно-технологічні можливості центрів дистанційного навчання, закладів освіти та обласного інституту для реалізації безперервного професійного розвитку управлінських і педагогічних кадрів.

Методика та організація дослідження

В інституті створено обласний центр дистанційного навчання; натепер у 31 районі та місті Київської області функціонує 54 локальних центри дистанційного навчання, які створено на базі регіональних методичних служб та навчальних закладів освіти; для роботи в них підготовлено 74 тьютори.

Підвищення кваліфікації слухачів за дистанційною формою навчання в інституті здійснюється відповідно до законодавства України в галузі освіти, Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні [1], Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, Обласної програми розвитку дистанційного навчання педагогів Київщини на 2006-2012 роки, Положення про дистанційне навчання у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів Київської області тощо.

Відповідно до Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні поняття "дистанційна освіта" трактується як форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та екстернатом, що реалізується в основному за технологіями дистанційного навчання [1]. Важливо зазначити: у Концепції додається, що незначна за часом та обсягом частина навчального процесу дистанційної освіти може здійснюватися за очною формою (складання іспитів, практичні, лабораторні роботи тощо). Кількісні та змістові показники цієї частини залежать від напряму підготовки (спеціальності) та етапу розвитку дистанційної освіти і визначаються нормативними документами Міністерства освіти і науки України.

Основою організації підвищення кваліфікації педагогічних працівників Київщини є модель, яка поєднує очні та дистанційні форми навчання. Такий підхід передбачає інтеграцію інформаційних та педагогічних технологій, що забезпечує інтерактивність взаємодії суб'єктів навчання, високий рівень продуктивності навчального процесу.

Для підвищення кваліфікації педагогічних працівників за дистанційною формою найбільш доцільною є змішана технологія дистанційного навчання (кейс + мережа), що оптимально враховує індивідуальні можливості кожного слухача. Таке поєднання натепер, ураховуючи економічні можливості більшості населення, є найбільш прийнятним. післядипломний дистанційний педагогічний інформаційний

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється за очно-дистанційною формою навчання і включає три етапи:

І етап (очний) - організаційно-настановча сесія;

ІІ етап (дистанційний) - керована самостійна робота слухача;

ІІІ етап (очний) - заключна сесія.

У міжсесійний період слухачі навчаються дистанційно, поєднуючи при цьому можливість працювати та навчатися.

Навчальні заняття за дистанційною формою навчання (лекції, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації, самопідготовка, вивчення теоретичного матеріалу та ін.) проводяться з використанням як традиційних, так і сучасних інформаційних та комунікаційних технологій.

Самостійна робота слухача є основним способом оволодіння навчальним матеріалом. Контроль якості знань, умінь і навичок слухачів за дистанційною формою навчання здійснюється на основі проведення системи контрольних заходів, що реалізуються в очному та дистанційному етапах.

У ході навчання слухачі повинні навчитися здобувати і застосовувати знання, шукати і знаходити потрібні джерела інформації, вміти працювати з цією інформацією, аналізувати її, усвідомлювати й розв'язувати проблеми інтелектуального і морального розвитку особистості.

Слухачам, які навчалися за дистанційною формою навчання, виконали навчальну програму та захистили творчий проект, видається посвідчення усталеного зразка.

У цілому дотепер викладацько-педагогічними працівниками Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів створено 39 програмно-методичних комплексів для педагогічних працівників та управлінських кадрів, електронні версії яких накопичуються і постійно інтегруються в єдину інформаційну систему.

Дистанційне навчання, що є переважно індивідуальним за своєю суттю, не виключає можливості комунікації з викладачем та іншими слухачами, співпраці у процесі пізнавальної і творчої діяльності.

Для організації та управління дистанційним навчанням використовуються традиційні платформи електронного навчання або системи управління навчанням (англ.: LMS - Learning Manager System), які є середовищами для створення навчальних курсів і управління ними. У них пропонуються пакети інструментальних засобів, що підтримують створення онлайнових курсів, їхнє обслуговування та презентацію, засоби реєстрації слухачів і управління роботою з ними, адміністрування процесу навчання та генерування звітів про навчальні досягнення слухачів.

Зокрема, в обласному інституті використовується система дистанційного навчання "Прометей" [10], яка є визнаною у багатьох країнах світу. Вона розроблена для організації повноцінного процесу дистанційного навчання і/або незалежної перевірки знань; при цьому вона розрахована на великі потоки слухачів. Система дозволяє проводити навчання та/і перевірку знань у корпоративних мережах і в мережі Інтернет. Окрім того, її можна використовувати як додатковий засіб для традиційних форм навчання.

Таким чином, запропонована модель дистанційного навчання в системі підвищення кваліфікації забезпечує:

- можливість організації процесу підвищення кваліфікації як більш відкритого, неперервного і гнучкого;

- удосконалення професійної майстерності без відриву від основної діяльності;

- індивідуалізацію процесу навчання з урахуванням можливостей і рівня професіоналізму вчителя, умов його педагогічної діяльності;

- підвищення рівня компетентності з використання сучасних інформаційних та комунікаційних технологій.

Протягом чотирьох років педагогічні працівники Київської області мають можливість навчатись на курсах підвищення кваліфікації за дистанційною формою навчання. За ці роки спостерігається позитивна динаміка до збільшення кількості педагогічних працівників, які обирають таку форму навчання; напрямів підготовки, що обираються для навчання; районів, педагоги яких навчаються за ДФН; районних і міських центрів ДН, що свідчить про розуміння на місцях важливості ДФ навчання; слухачів, які мають достатній рівень володіння комп'ютерною технікою.

З метою активізації роботи слухачів під час проходження курсів підвищення кваліфікації розроблена модель діяльності слухача, у якій передбачено обов'язкову участь слухачів у форумах, складання поточного тестування, виконання практико-спрямованих завдань, авторського проекту. Усі види діяльності оцінюються певною кількістю балів. За два тижні до завершення навчання слухач повинен набрати певну кількість балів.

Така модель дає можливість:

- перейти від пасивного засвоєння навчального матеріалу до застосування активних методів навчання;

- активізувати взаємодію у системах "слухач-викладач (тьютор)", "слухач-слухач";

- підвищити мотивацію учасників навчального процесу.

Керуючись рекомендаціями П.І. Сердюкова [9], професора Національного університету США, до кожного дистанційного курсу було розроблено низку практичних завдань, за допомогою яких здійснюється перевірка рівня сформованості навичок слухачів. Так, у 2009-2010 навчальному році 69% усіх слухачів виконали та надіслали практичні завдання.

Для спілкування між учасниками навчального процесу (слухачами, тьюторами, організаторами) активно використовуються форуми - організаційний та фахові за напрямами підготовки. З кожним роком спостерігається динаміка зростання кількості слухачів, які беруть участь у роботі форумів. Так, у 2009-2010 навчальному році у форумах взяли участь 63% слухачів, із них 36%- були активними учасниками. Такі показники можна пояснити різним рівнем підготовки слухачів до навчання на зазначених курсах та наповнюваністю деяких груп (1-3 слухача).

З метою організації ефективного навчання на курсах для слухачів різного фаху було відкрито загальнодоступні форуми:

- організаційний форум - для вирішення загальних організаційних питань, що виникають у процесі навчання, надання консультативної допомоги слухачам;

- форум із соціально-гуманітарної та професійної підготовки - для вирішення питань щодо навчальних матеріалів загального спрямування.

Також використовуються форуми за напрямами підготовки, доступ до яких надається лише слухачам та тьюторам відповідної спеціалізації, на сторінках яких слухачі знайомляться, обмінюються враженнями, цікавими напрацюваннями, а також обговорюють питання викладання конкретного предмета (спеціальності) та нагальні проблеми, які виникають.

Навчання передбачає діагностування слухачів курсів ПК; за результатами вхідного та вихідного анкетування було визначено середні показники самооцінювання слухачами наявних знань і вмінь на початку курсів і після завершення навчання (рис. 1, 2), що дозволило зробити висновок про досягнення основного завдання курсів підвищення кваліфікації.

Рис. 1. Середній показник самооцінювання слухачами наявних знань і умінь (вхідне анкетування)

Рис. 2. Середній показник самооцінювання слухачами результатів навчання (вихідне анкетування)

Також слухачі зазначають, що під час навчання, окрім фахової підготовки, набули додаткових спеціальних вмінь і навичок, а саме:

- використання комп'ютера у навчально-виховному процесі - з 68% на початку курсів до 91% після завершення навчання;

- спілкування за допомогою мережевих технологій (електронна пошта, форум, чат) - з 33% до 80%;

- знаходження необхідної інформації в мережі Інтернет - з 50% до 86%.

Такі результати підтверджують висновки про те, що курси спонукають педагогів до підвищення рівня інформаційної культури та є стимулом для самоосвіти.

Проте існують питання в організації підвищення кваліфікації педагогічних працівників та управлінських кадрів за дистанційною формою навчання у Київській області, що потребують вирішення, а саме:

- проведення роз'яснювальної роботи методистами районних і міських методичних кабінетів про можливість та специфіку проходження курсів підвищення кваліфікації за дистанційною формою навчання, про роботу районних і міських центрів дистанційного навчання;

- забезпечення належного рівня володіння комп'ютерною технікою педагогічних працівників, які обирають дистанційну форму навчання. На базі закладів освіти має бути організовано навчання педагогічних працівників з основ комп'ютерної грамотності;

- здійснення повноцінного методичного супроводу курсів, тобто підготовка тьюторів для роботи у районних і міських центрах ДН. З цією метою на базі інституту сплановано проведення проблемно-тематичних курсів для новопризначених методистів та тьюторів "Організація і зміст курсів підвищення кваліфікації за дистанційно формою навчання".

Варто зазначити, що якість ДН не поступається якості очної форми навчання, оскільки до підготовки дидактичних засобів навчання залучається професорсько-викладацький склад і використовуються сучасні навчально-методичні матеріали. Проте важливе значення мають індивідуальні дані, знання, досвід і професійний рівень слухача в системі ДН. Яким би сучасним не був рівень освітніх програм і навчальних технологій, результат успіху значною мірою залежить від конкретного слухача, його бажання вчитися, мотивації та працездатності.

Висновки

Отже, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у системі післядипломної освіти забезпечує нові способи надання навчального матеріалу, стимулює слухачів до активної навчальної діяльності, надає можливість кожному педагогу реалізувати свою, сформовану відповідно до індивідуальних особливостей і вимог траєкторію навчання. Разом із тим застосування ІКТ у системі післядипломної освіти може бути ефективним лише за умови розроблення науково обґрунтованої технології навчання як щодо суб'єкта навчання, так і до навчального закладу в цілому. Поряд із проблемою модернізації матеріальної частини навчального середовища існує проблема суттєвої модернізації (науково обґрунтованої і педагогічно доцільної) організаційних форм навчання та методики навчання, оскільки традиційна організація навчального процесу не відповідає сучасним вимогам до процесу і результатів навчання.

Список використаних джерел

1. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні (затверджено Постановою МОН України 20 грудня 2000 р.) [Електронний ресурс]

2. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: навч. пос. [для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти] / Я.Я. Болюбаш. - К.: ВВП "Компас", 1997. - 64 с.

3. Жалдак М.И. Система подготовки учителя к использованию информационной технологии в учебном процессе: автореф. дис. на соискание учен. степени докт. пед. наук: спец. 13.00.02 "Теория и методика обучения и воспитания" / М.И. Жалдак. - М., 1989. - 48 с.

4. Карташова Л.А. Особистісно орієнтована система навчання основ інформаційних технологій в процесі підготовки майбутніх учителів іноземних мов: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 "Теорія та методика навчання"/ Л.А. Карташова. - К., 2004. - 20 с.

5. Клокар Н.І. Проектування дистанційного навчання педагогічних працівників у системі післядипломної освіти регіону / Н.І. Клокар [Електронний ресурс] // Народна освіта : електронне наукове фахове видання. - 2009. - №8

6. Козлакова Г.О. Готовність до використання комп'ютерних технологій як складова професійної підготовки майбутніх фахівців / Г.О. Козлакова // Наукові записки НПУ ім. М.П. Драгоманова. - 2004. -№26. - С. 52-60.

7. Полат Е.С. Концепция дистанционного обучения на базе компьютерных телекоммуникаций [Электронный ресурс] / Е.С. Полат, А.Е. Петров, Ю.В. Аскенов

8. Сердюков П.И. Современные подходы к повышению квалификации учителей / Петр Сердюков, Хилл Робин, Наталия Сердюкова // Наукові записки НПУ ім. М. Гоголя. - 2009. - №3 - С. 14-19.

9. Смирнова І.М. Формування інформаційної культури майбутніх учителів початкових класів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 "Теорія і методика професійного навчання" / І.М. Смирнова. - Кіровоград, 2004. - 20 с.

10. Система дистанційного навчання "Прометей" [Електронний ресурс]

11. Bullen M. Participation and Critical Thinking in Online University Distance Education. Journal of Distance Education Vol. 13 №2. - 1998.

12. Conrad Dianne. University Instructors' Reflection on Their First Online Teaching expe riences. The Journal of Asynchronous Learning Networks, V. 8, Issue 2. - 2004. Р. 31-44.

13. Crumpacker N. Faculty Pedagogical Approach, Skill and Motivation in Today's Distance Education Milieu. Online Journal of Distance Learning Administration / Vol. 5. №4. Winter 2002.

14. Irani Tracy, Telg Ricky. Building It So They Will Come: Assessing Universities' Distance Education Faculty Training and Development Programs. Journal of Distance Education. - 2002.

15. Lawrence C. Ragan Good Teaching Is Good Teaching: An Emerging Set of Guiding Principles and Practices for the Design and Development of Distance Education CAUSE/EF-FECT journal, Vol. 22. №1. 1999.

Размещено на Allbest.ru