Розвиток пізнавальної самостійності студентів економічного профілю у процесі формування міжкультурної компетенції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток пізнавальної самостійності студентів економічного профілю у процесі формування міжкультурної компетенції

Зеліковська О.О.,

старший викладач кафедри англійської мови для економічних спеціальностей Національного університету біоресурсів і природокористування України, кандидат педагогічних наук

Анотація

У статті визначено сутність поняття "пізнавальна самостійність"; обґрунтовано значущість одночасного розвитку пізнавальної самостійності особистості та самостійності її мислення з урахуванням вікових особливостей; розкрито сучасні підходи до розвитку пізнавальної самостійності студентів; представлено форми і методи активізації пізнавальної самостійності майбутніх економістів у процесі формування міжкультурної компетенції.

Ключові слова: пізнавальна самостійність, самостійна робота студентів, міжкультурна компетенція.

пізнавальний самостійність економіст компетенція

Постановка проблеми в загальному вигляді. Сучасний період трансформації вітчизняної вищої освіти передбачає розвиток самостійності студентів. Самостійність є однією із властивостей особистості, що характеризується, насамперед, володінням нею системою знань, умінь, навичок, водночас, - наявністю потенційних можливостей, ставленням особистості до процесу діяльності, її результатів та умов здійснення. Пізнавальна самостійність розглядається науковцями як особистісна і водночас професійна якість фахівців; нині на її формування зорієнтована система підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах. Про це свідчать зміни в навчальних планах, у яких частка годин на самостійну роботу студентів постійно зростає. Однак науково-педагогічні колективи, які дотепер були зорієнтовані переважно на опанування студентами "готових знань", відчувають певні труднощі у створенні педагогічних умов для організації навчального процесу, зорієнтованого насамперед на розвиток самостійності майбутніх фахівців у відповідних галузях, зокрема й економічній. Вважаємо, що питання розроблення і реалізації методології освіти, спрямованої на розвиток пізнавальної (розумової) самостійності майбутніх економістів як невід'ємної складової їхнього професіоналізму, є актуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сутність сучасних концепцій розвитку пізнавальної самостійності розкрита у відомих наукових працях Л. Виготського, О. Леонтьєва, Є. Рапацевича. Способи розв'язання проблеми організації самостійної роботи студентів, її дидактичного, методичного та інформаційного забезпечення висвітлено в дисертаціях Т. Балицької [7], Н. Бойко [8], Г. Романової [9], І. Шимко [10] та інших.

Однак розвиток пізнавальної самостійності студентів вищих економічних навчальних закладів у процесі формування міжкультурної компетенції як предмет окремого дослідження знаходить відображення лише в окремих публікаціях, у яких учені і практики наголошують на необхідності визначення наукових підходів до розв'язання зазначеної проблеми.

Метою статті є виявлення сучасних підходів до розвитку пізнавальної самостійності студентів на основі аналізу наукових здобутків вітчизняних і зарубіжних учених.

Виклад основного матеріалу. Для вирішення розглядуваного питання насамперед вважаємо за необхідне визначити сутність поняття "самостійність". У словнику української мови термін "самостійний" тлумачиться як: "1) здатний діяти сам, без сторонньої допомоги або керівництва; здатний на незалежні дії, вчинки; 2) відособлений від інших; який в ряді інших має значення сам по собі; окремий, самобутній; 3) який здійснюється своїми силами чи з власної ініціативи, без сторонньої допомоги або керівництва, суверенний" [1, с. 238]. У психології і педагогіці самостійність вважають однією з провідних якостей особистості, яка "виражається в умінні визначити мету", наполегливо йти до її досягнення "власними силами, відповідально ставитись до своєї діяльності, діяти при цьому свідомо та ініціативно", не тільки в звичних, а й нових умовах, які потребують "прийняття нестандартних рішень" [2, с. 515].

Самостійність не дається людині від народження, а формується у процесі її розвитку і на кожному віковому етапі має свої особливості. У вищий навчальний заклад студенти приходять навчатись молодими людьми, у яких самостійність певною мірою сформована, що проявляється в самостійності мислення. Дослідник Є. Рапацевич трактує поняття "самостійність мислення" як здатність побачити питання, що потребує розв'язання, самостійно найти відповідь на нього [2]. Вважається, що самостійний розум не шукає готових рішень, не прагне без потреби використовувати чужі думки і положення. Людина, яка має самостійне мислення, "творчо підходить до пізнання дійсності, шукає і знаходить нові шляхи її вивчення, нові факти і закономірності, висуває нові гіпотези і теорії. Самостійність мислення тісно зв'язана з його критичністю" [2, с. 515]. Ця властивість є важливою рисою творчої особистості.

Таким чином, науково-педагогічна діяльність викладача одночасно має спрямовуватись на розвиток самостійності особистості і самостійності її мислення. При цьому важливо враховувати висновки вчених-психологів, що період навчання у вищій школі є надзвичайно важливим для подальшого формування і розвитку цих якостей у майбутніх фахівців. Час навчання у вищому навчальному закладі співпадає з другим періодом юності і першим періодом зрілості, який, за визнанням учених (Б. Ананьєв, А. Дмитрієв, І. Кон, В. Лісовський тощо), відрізняється складним становленням особистісних рис і властивостей. Саме на цей час припадає пік інтелектуальних і пізнавальних можливостей, прийняття відповідальних рішень щодо вибору та опанування професії, визначення стилю життя і свого місця в суспільстві, обрання супутника життя, створення власної сім'ї. У людини в цей час розвиваються такі особистісні якості, яких їй не вистачало у старшій школі: цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою.

Відомо, що студентство в соціально-психологічному аспекті відрізняється від інших груп населення "найбільш високим освітнім рівнем, найбільш активним споживанням культури і високим рівнем пізнавальної мотивації" [3, c. 170] та достатньо гармонійним поєднанням інтелектуальної і соціальної зрілості. Тому взаємовідносини між викладачами і студентами мають налагоджуватись з урахуванням зазначених психологічних особливостей розвитку студентства - на основі партнерства та у спілкуванні. У педагогічній психології студент розглядається як активний суб'єкт педагогічної взаємодії, здатний самостійно організувати свою діяльність, який має специфічну спрямованість пізнавальної і комунікативної активності до розв'язання конкретних професійно-орієнтованих завдань.

Приєднуємось до думки дослідників, які найбільш ефективним вважають особистісно-діяльнісний підхід до організації навчального процесу у вищому навчальному закладі. Адже саме під час навчання у вищий школі формується основа трудової, професійної діяльності. Знання, вміння, навички, що були сформовані в загальноосвітній школі, є засобом професійної діяльності, а не предметом навчальної діяльності. Вважаємо за необхідне зазначити, що організація пізнавальної діяльності у сучасному вищому навчальному закладі нині ускладнюється через невпевненість значної частини студентів у правильності вибору професії або негативне ставлення до неї, що демотивує їх. Тому викладачі, враховуючи вікові особливості студентів, їхню незначну обізнаність з майбутньою спеціальністю, мають добирати і структурувати навчальний матеріал у такий спосіб, щоб мотивувати студентів до навчально-пізнавальної діяльності.

У своїй педагогічній діяльності налаштовуємо студентів до вивчення професійно спрямованої англійської мови на основі розвитку в них міжкультурної компетенції. Її сформованість дозволить майбутнім фахівцям значно підвищити ефективність своєї професійної діяльності. Водночас, починаючи роботу з першокурсниками, звертаємо увагу на те, що за наявності активного пізнавального інтересу студентів до навчальної дисципліни, яка розкриває їм цікавий світ комунікативної культури різних народів, вони відчувають утруднення в самостійному здобутті знань, прийнятті рішень. Це спонукало нас звернутись до результатів спеціальних досліджень із проблеми розвитку вмінь студентів виконувати всі види навчальної діяльності за різними формами. Було виявлено, що більшість студентів не вміють слухати і записувати лекції, конспектувати літературу (в більшості випадків записується лише 18-20 % лекційного матеріалу), виступати перед аудиторією (28,8 %), дискутувати (18,6 %), аналітично оцінювати проблеми (16,3 %). Матеріали соціологічного дослідження показали, що 37,5 % студентів прагнуть добре навчатись, 53,6 % - не завжди докладають для цього зусилля, а 8 % - не прагнуть до здобуття знань на високому рівні. Варто звернути увагу й на те, що і в тих, хто прагне добре навчатись, в 67,2 % випадків результат навчання не відповідає очікуванням [3]. У зв'язку з цим формування студента як суб'єкта навчальної діяльності (йдеться насамперед про необхідність сформувати в нього вміння планувати і організовувати свою роботу) є, на думку Л. Столяренко, відповідальним психолого-педагогічним завданням, яке розуміємо як потребу розвитку пізнавальної самостійності майбутніх економістів у процесі формування міжкультурної компетенції. Саме на реалізацію цього завдання спрямована розроблена нами методика, ефективність якої підтверджена експериментально [4].

У дослідженні звернулись до вивчення теоретичних основ питання самостійної роботи студентів, оскільки розвиток їхньої пізнавальної самостійності і самостійності мислення потребують визначення навчальних дій, необхідних для успішного засвоєння програмового матеріалу, розроблення програми на матеріалі англійської мови за професійним спрямуванням та організації вправ для розвитку самостійності майбутніх фахівців. Науковий пошук здійснювали з розумінням важливості посилення діалогічності навчання, спеціальної організації педагогічного спілкування, створення умов для надання студентам можливостей відстоювати власні життєві позиції, погляди, цілі в навчально-пізнавальній діяльності.

З огляду на те, що навчальний процес у вищий школі - це взаємодія на рівні суб'єкт-суб'єктних відносин, - проте викладач і студент виконують різні функції. Викладачеві за цих умов притаманна спонукально-організаційна функція, а студентові - функція діяльності з оволодіння певними компетенціями (діяльнісна функція). В аспекті нашого дослідження для правильного вибору форм і методів самостійної роботи студентів вважаємо за доцільне звернути увагу на розроблення В. Гнєдишева про пізнавальні вміння особистості як організаційні (усвідомлення і визначення мети; вибір способів і засобів розв'язання проблем; контроль за відповідністю дій плану та поставленій меті; постійна перевірка оптимальності спланованих дій; співвідношення результату дій з поставленою метою), практичні (швидке читання, ведення записів, робота з бібліографічними джерелами; опрацювання графіків, таблиць, діаграм, карт), інтелектуальні (сформованість механізмів мислення - аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікації, систематизації; розвиток індивідуальних особливостей мислення - самостійності, критичності, гнучкості, глибини, широти, послідовності, швидкості), психолого-характерологічні (докладання вольових зусиль для подолання труднощів, самоспостереження, самоаналіз, самоконтроль, самооцінка, самозвіт) [5]. Формування і розвиток зазначених здатностей дозволять студенту не тільки успішно виконувати навчальні завдання, а й творчо реалізувати професійні завдання, швидко реагувати на зміни в суспільному житті, за їх допомогою здобувати нові знання, що актуалізується в епоху "знаннєвої економіки".

Загальновизнано, що самостійна робота - це форма організації індивідуального вивчення студентами навчального матеріалу в аудиторний та позааудиторний час. Її результатом має бути не тільки засвоєння змісту навчальної дисципліни, сформованість певних професійних компетенцій, але й опанування іншими компетенціями, зокрема міжкультурною, здатністю до самоменеджменту, набуття ціннісних орієнтацій, налаштування на навчання, його результативність.

У педагогічній і методичній літературі самостійну роботу студентів розглядають також як систему умов для управління навчальною діяльністю без участі та за керування викладача; самостійне навчання - як форму позааудиторної навчальної діяльності, підпорядкованої певним цілям ("індивідуальна робота" , "вільна діяльність" , "тиха робота" , "незалежне навчання" тощо); специфічний вид навчальної діяльності, наявний в усіх формах і методах навчання, головною метою якого є формування самостійності як найважливішої професійної якості фахівця.

Існують різні підходи до розроблення системи завдань для досягнення мети навчальної діяльності. Більш поширеним є твердження, що самостійна робота студентів може здійснюватися на трьох рівнях: І рівень - забезпечує засвоєння предметних знань, умінь і навичок і не передбачає самостійного використання набутого досвіду; ІІ - формує певні вміння і навички самостійно використовувати засвоєні знання для виконання певних завдань, що забезпечує надійний виконавський рівень підготовки фахівців; ІІІ - дає можливість повною мірою реалізувати цілі вищої школи з підготовки ініціативних, активних фахівців.

Щодо типології завдань для самостійної роботи, то Т. Балягіна, М. Богород, Г. Ковальчук вважають, що вони можуть бути класифіковані таким чином:

навчальні завдання для самостійної роботи з теоретичним матеріалом (текст лекції, підручника, монографії, статей, дидактичного матеріалу тощо);

самостійна робота до практичних занять (структурування навчального матеріалу у вигляді смислових логічних схем, узагальнення, класифікація у вигляді таблиць, розв'язання задач, вправ, складання інструкцій, правил, питань, ребусів, кросвордів, розроблення критеріїв, оцінних параметрів, здійснення порівняння, оформлення інструктивних карт тощо);

самостійна робота на практичному занятті (перевірка усних завдань до самостійної роботи з теоретичним матеріалом, самостійної роботи до практичних завдань, презентація індивідуальних робіт, робіт малих груп і проектів з подальшим обговоренням їх усіма студентами й оцінюванням викладачем тощо) [6].

Основні типи завдань для самостійної роботи з навчальних дисциплін також поділяють на завдання-дії (вправи, запитання, задачі тощо) та завдання-продукти (доповідь, реферат, огляд, звіт, конспект, проект) [6].

Упровадження в навчально-виховний процес модульної системи навчання зумовило створення і забезпечення певних організаційно-педагогічних і психологічних умов для самостійної роботи студентів. Однією з них є урізноманітнення видів завдань для самостійного виконання. Сьогодні їх перелік достатньо великий; більшість із них використовується у практичній діяльності викладачів; їх ефективність не викликає сумніву. Для прикладу, найбільш поширеними є такі: складання конспекту, реферату, звіту; підготовка виписок, цитат, повідомлень, доповідей, дайджестів, анотацій, рецензій; розроблення планів, проектів, моделей (різних видів); написання тез, статей, есе.

Варто зауважити, що завдання для самостійної роботи студентів з кожної навчальної дисципліни мають свої особливості. Так, на практичних заняттях з англійської мови для формування міжкультурної компетенції студентів економічного профілю найбільш ефективними виявились конспекти-схеми викладача та студента, проблемні ситуації з міжкультурною проблематикою і кейси, розроблення колективних проектів (культурні капсули, майстер-класи, круглі столи) тощо. Для розвитку комунікативних навичок студентам пропонувалося в парах скласти діалоги з тем "Meeting business partner", "Travelling", "Telephoning", "Staying at а hotel" та інші спочатку за зразком, з опорою, за сценарієм, а потім самостійно. Використання діалогів із поясненням особливостей поведінки дозволяє студентам самостійно формувати власну мовну і немовну поведінку, наслідуючи іншомовний стиль комунікації [4]. Завдання творчого характеру (реферування автентичних текстів, висловлення думки в певній ситуації і від певної особи, читання й аудіювання текстів з налаштуванням на пошук міжкультурної інформації, культурологічно орієнтоване спостереження під час перегляду телепередач, фільмів, відеокасет і спілкування з носіями мови, систематизація отриманої інформації за розділами) потребують володіння студентами міжкультурним матеріалом, сформованість у них уміння застосувати його на практиці. Розроблення завдань творчого характеру, зазвичай, спрямоване на відпрацювання креативних умінь роботи з автентичним текстом, маркування в ньому структурних одиниць, притаманних іншомовним стратегіям комунікації з подальшим їх відтворенням під час власної презентації матеріалу, на розвиток уміння використовувати додаткову інформацію й міжпредметні зв'язки, вміння й навички самостійно оцінювати дії під час роботи з культурологічним матеріалом.

Висновки

Процес розвитку пізнавальної самостійності студентів взаємопов'язаний з процесом формування самостійності мислення молодих людей і вважається одним з основних завдань вищої школи. Його реалізація передбачає впровадження програми дій викладача, що відповідає цілям засвоєння навчальної дисципліни. Основними педагогічними умовами розвитку пізнавальної самостійності студентів є побудова навчального процесу на суб'єкт-суб'єктній основі, впровадження особистісно-діяльнісного підходу в підготовці фахівців, виважене планування самостійної роботи студентів як в аудиторний, так і в позааудитрний час, цілеспрямований вибір методів організації такої діяльності.

Актуальними напрямами подальшого розроблення окресленої проблеми є дослідження впливу пізнавальної самостійності на формування комунікативної компетенції майбутніх економістів.

Список використаних джерел

1. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах / уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. - Т. 3. - К. : Аконіт, 2005. - 863 с.

2. Педагогика. Большая современная енциклопедия / сост. Е.С. Рапацевич. - Минск : "Соврем. слово", 2005. - 720 с.

3. Столяренко Л. Д. Педагогическая психология / Людмила Дмитриевна Столяренко. - Ростов-на-Дону : Феникс, 2000. - 544 с.

4. Зеліковська О. О. Формування міжкультурної компетенції студентів вищих економічних навчальних закладів : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Зеліковська Олена Олександрівна. - Хмельницький, 2010. - 245 с.

5. Гнєдишев В. М. Програма організації науково-дослідної діяльності учнів / В. М. Гнєдишев. - Харків : Основа, 2005. - 208 с.

6. Балягіна І. А. Методика викладання економіки : навчально-методичний посібник [для самост. вивч. дисц.] / Балягіна І. А., Богород М. А., Ковальчук Г. О. - К. : КНЕУ, 2006. - 341 с.

7. Балицька Т. В. Організаційно-педагогічні умови самостійної роботи студентів педагогічних університетів у процесі кредитно-модульного навчання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / Т. В. Балицька. - Луганськ, 2010. - 20 с.

8. Бойко Н. І. Організація самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів в умовах застосування інформаційно-комунікаційних технологій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / Н. І. Бойко. - К., 2008. - 23 с.

9. Романова Г. М. Індивідуально-типологічні та дидактичні чинники результативності самостійної роботи студентів економічних університетів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / Г. М. Романова. - К., 2003. - 21 с.

10. Шимко І. М. Дидактичні умови організації самостійної навчальної роботи студентів вищих навчальних закладів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / І. М. Шимко. - Кривий Ріг, 2003. - 20 с.

Аннотация

Зеликовская Е.А. Развитие познавательной самостоятельности студентов экономического профиля в процессе формирования межкультурной компетенции

В статье определено сущность понятия "познавательная самостоятельность"; обосновано значение одновременного развития самостоятельности личности и самостоятельности ее мышления с учетом возрастных особенностей; раскрыты современные подходы к развитию познавательной самостоятельности; представлены формы и методы активизации познавательной самостоятельности будущих экономистов в процессе формирования межкультурной компетенции.

Ключевые слова: познавательная самостоятельность, самостоятельная работа студентов (СРС), межкультурная компетенция.

Annotation

Zelikovska, O.O. Development of cognitive individuality of students majoring in Economics in the process of building intercultural competence

The article gives the essence of cognitive individuality; the significance of concurrent development of individual independence and individuality of his/her thinking subject to age-specific peculiarities has been grounded; modern approach to the development of cognitive individuality has been highlighted; the forms and methods of cognitive individuality activization of prospective economists in developing of intercultural competence have been justified.

Key words: cognitive individuality, students' independent work, intercultural communication.

Размещено на Allbest.ru