Сутність, принципи і функції інноваційного педагогічного процесу в регіональній системі післядипломної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність, принципи і функції інноваційного педагогічного процесу в регіональній системі післядипломної освіти

У статті на основі аналізу спеціальної літератури та досвіду роботи обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти розкриваються сутність, принципи і функції інноваційного педагогічного процесу в регіональних системах післядипломної освіти педагогічних працівників. Автор формулює принцип урахування регіональних чинників у підвищенні кваліфікації вчителів, дає його обґрунтування.

Ключові слова: педагогічна інноватика, інноваційна педагогіка, педагогічний процес, регіональні відмінності, функціональна будова, післядипломна освіта.

Актуальність дослідження. Інноваційний розвиток конкурентоспроможної системи освіти України, визначений серед пріоритетів Президентською програмою економічних реформ на 2010-2014 роки і Планом дій Міністерства освіти і науки України щодо реформування системи педагогічної і післядипломної освіти педагогічних працівників на 2009-2012 роки, можливий лише тоді, якщо її інституціональна модель ґрунтується на сучасній науковій основі [8].

У Законі України "Про вищу освіту" післядипломну освіту визначено як спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду [12].

Разом з тим у Білій книзі національної освіти України зазначається, що сьогодні ще залишаються невирішеними проблеми, пов'язані з уточненням ролі і функцій післядипломної педагогічної освіти як складової освіти дорослих та підвищення кваліфікації професійних педагогів-практиків [1].

Ситуація ускладнюється й тим, що основу національної системи післядипломної освіти педагогічних кадрів складають регіональні спеціалізовані вищі навчальні заклади, які належать до комунальної форми власності, безпосередньо підпорядковуються відповідним регіональним управлінням освіти і науки та фінансуються з місцевих бюджетів. З цієї причини в Україні загострюється суперечність між масштабністю і характером пропонованих загальнодержавних заходів щодо реформування післядипломної педагогічної освіти та обмеженістю фінансових, матеріальних і кадрових ресурсів у регіонах [16].

До того ж, регіони України відрізняються за своїм соціально-економічним, промисловим і науковим потенціалом, між ними існують значні відмінності історичного, культурного, етнічного і мовного характеру.

Все це актуалізує потребу дослідження сутності, принципів і функцій інноваційного педагогічного процесу саме у регіональних системах післядипломної освіти фахівців.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Різні аспекти функціонування регіональних освітніх систем знайшли відображення в наукових дослідженнях Л.М. Ващенко, М.М. Дарманського, Г. В. Єльникової, Б. М. Жебровського, Л.І. Даниленко, І.П. Жерносека, І.А.Зязюна, Н.І.Клокар, В.І. Маслова, А.М. Новікова, В.В. Олійника, Н.М. Островерхової, Н.С. Погрібної, О.В. Попової, Н.Г. Протасової, Т.М. Сорочан, П.В. Худоминського та ін. Однак питання інноваційного розвитку регіональних структур післядипломної педагогічної освіти досліджені ще недостатньо.

У засадах державної регіональної політики України визначається, що державна регіональна політика - це сукупність заходів, засобів, механізмів, інструментів та узгоджених дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для створення повноцінного життєвого середовища для людей на всій території України та забезпечення високого рівня якості життя людини, просторової єдності, сталого розвитку держави та її регіонів [17]. Кадрове забезпечення державної регіональної політики передбачає створення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Дійсно, в управлінні інноваційними перетвореннями особливого значення набуває врахування регіонального фактора у розвитку освітнього середовища, що забезпечує умови для осмислення змін на рівні державного управління, продукування прогресивних ідей, подолання наявних стереотипів. Саме у межах освітнього регіону, з його науковим, соціально-економічним і культурним потенціалом, кадровим забезпеченням, зароджуються і впроваджуються освітні новації, здійснюється розвиток регіональної системи освіти. Тому організація інноваційних процесів у регіоні повинна враховувати особливості освітнього середовища, суспільні запити його учасників, реальні потреби конкретних навчальних закладів.

Розгляд структури, типології і змісту інноваційного педагогічного процесу передбачає використання ідей загальної методології педагогічних нововведень і педагогічних інновацій (В.І. Безпалько, З.І. Васильєва, В.І. Загвязінський, М.В. Кларін, Е.І. Казакова, Г.Д. Кириллова, І. Майбуров, О.В. Попова, О.С. Попович, М.М. Поташник, А.І. Пригожін, М.Н. Певзнер, А.П. Тряпіцина, Я.С. Турбовськой та ін.).

Аналіз інноваційних процесів в освіті може бути здійснений в аспекті різних концептуальних підходів - історико-культурологічного, соціально-педагогічного, технологічного, суб'єктно-психологічного.

Виклад основного матеріалу. У нашому дослідженні під педагогічною інноватикою розуміємо комплексний процес створення, поширення і використання нових засобів, методів навчання для задоволення суспільної потреби. Інноваційна педагогіка - це педагогіка, сутність якої - "творити майбутнє". Вона орієнтована не стільки на надання знань, які постійно застарівають, скільки на оволодіння базовими особистими компетенціями, які дозволяють здобувати знання самостійно. Інновації - це ідеї, процеси, технології, що мають результатом якісні зміни педагогічного процесу і соціальних явищ [2].

На думку І.П.Підласого, дійсно інноваційними можна вважати тільки ті ідеї, які базуються на нових знаннях і пропонують теоретичні підходи, що раніше не використовувалися, конкретні педагогічні технології отримання високих результатів [10].

Т.Г.Новикова пропонує таке визначення педагогічної інноватики: це сфера науки, що вивчає процеси розвитку школи, пов'язані зі створенням нової практики освіти; такі актуально значимі і системно самоорганізовані новоутворення, що виникають на основі розмаїття ініціатив і нововведень, які стають перспективними для освіти і позитивно впливають на її розвиток [9].

Узагальнюючи ці визначення, можна сказати, що інноваційна педагогіка - це система нестандартних ідей та нововиявлених закономірностей, яка дає можливість цілеспрямовано проектувати і організовувати педагогічний процес з метою створення максимально сприятливої ситуації для розвитку особистості, здатної прийняти виклики майбутнього, готовності особистості до успішної життєдіяльності в цьому майбутньому.

Інноваційна педагогіка передбачає перехід до принципів нової стратегії розвитку освіти. Інноваційне навчання - це процес розвитку особистості вчителя й учня на основі демократизації позиції вчителя, включення учасників цього процесу в спільну творчу діяльність упродовж всього періоду навчання, що підвищує рівень розвитку інтелектуально-комунікативної діяльності [7].

Інноваційний педагогічний процес кардинально змінює практику навчання, що традиційно склалася. Це можуть бути зміни у змісті, в методах і формах організації діяльності тих, хто навчається.

Отже, інноваційні процеси - це такі актуально значимі і системно самоорганізовані новоутворення, що виникають на основі різноманітності ініціатив, що стають перспективними для еволюції освіти. Вони включають таке:

- створення творчої атмосфери, культивування інтересу в науковому і педагогічному співтоваристві до нововведень;

- створення соціокультурних і економічних умов для сприйняття і реалізації нововведень;

- ініціювання розроблення нових освітніх систем і механізмів їх всебічної підтримки;

- інтеграцію найбільш продуктивних проектів в реально діючі освітні системи.

Інноваційні процеси здійснюються за певними циклами розвитку, а саме:

- становлення (характерні осмислення і переоцінка досвіду, пошук нових ідей, нового розуміння цінностей);

- утворення (створення первинних проектів і моделювання експериментальних систем);

- активне формування (практичне моделювання освітніх проектів);

- трансформацію (нормативне забезпечення інноваційних форм діяльності).

Ґрунтуючись на закономірностях розвитку творчої спрямованості дослідницької діяльності вчителів, доцільно зробити висновок, що інноваційний педагогічний процес у післядипломній освіті може здійснюватися за наявності певних умов, серед яких найважливішими, на нашу думку, є такі:

- розвиток психологічної готовності до сприйняття інноваційних процесів;

- поетапність формування нових ідей, їх сприйняття, ознайомлення з елементами практичної реалізації інноваційної системи, її теоретичне осмислення, практична підготовка до здійснення інноваційного процесу в післядипломній освіті;

- усвідомлення наявного досвіду і співставлення його з інноваційним. Ознайомлення з новими ідеями може спонукати вчителя переглянути свої педагогічні позиції, знайти слабкі сторони своєї діяльності і спробувати використати інноваційний досвід для досягнення більшої ефективності навчального процесу;

- опанування технологій інноваційного педагогічного досвіду в практичній роботі;

- засвоєння критеріїв ефективності інноваційного педагогічного досвіду, що допоможе адекватно враховувати конкретні умови навчання, власні професійні інтереси і творчі можливості.

Послідовність проектування інноваційного процесу регіональної системи післядипломної освіти включає певні стадії: усвідомлення потреб у необхідності змін; визначення вихідних принципів, ідей, концепцій, що забезпечують інновації; розроблення цілісного педагогічного інноваційного проекту як ідеальної моделі соціально-освітньої взаємодії суб'єктів педагогічного процесу; експертизу, експериментальну апробацію проекту і виявлення умов його функціонування (побудову реальної моделі).

Складові інноваційних педагогічних процесів можна класифікувати таким чином:

- обґрунтування концепції регіональної системи післядипломної освіти, що передбачає визначення фундаментальних ідей і поглядів;

- розуміння післядипломної освіти як цілісного соціального явища в єдності його структурних елементів і напрямів діяльності;

- інтеграція навчальної і практичної діяльності як механізм активного взаємозв'язку теорії і практики;

- якість процесу післядипломної освіти, ефективність проектування і відбору змісту та технологій навчання;

- розвиток професійної компетентності, що задовольняє професійні запити і потреби педагога;

- інформаційно-комп'ютерне забезпечення, база навчальної діяльності, навчальні лабораторії, інноваційні педагогічні майстерні, екскурсії, стажування тощо;

- радикальні інноваційні зміни, засновані на нових концепціях регіональної освіти;

- локальні модулі в системних інноваціях у післядипломній освіті.

Дослідження показало, що інноваційний педагогічний процес у регіональних системах післядипломної педагогічної освіти, зазвичай, будується на таких принципах:

- демократизації - відкритості освіти, привернення уваги громадськості, утвердження в освітній системі стосунків партнерства, співпраці, децентралізації управління, варіативності змісту, форм і методів навчання;

- гуманізації - орієнтації всіх складових навчально-виховного процесу на особу вчителя, повага до його людської гідності, подолання відчуженості вчителів від освітнього процесу, відмова від орієнтації на посереднього вчителя, створення умов для розвитку соціальної активності педагогів, розкриття їх творчих можливостей;

- гуманітаризації - посилення значення наукових знань про єдність світу, про суспільство і людину, що дозволяє збагатити духовну сферу і сформувати відповідну життєву позицію;

- фундаменталізації - упровадження в навчальний процес теорій високого ступеня узагальнення, що мають підвищену інформаційну ємність і універсальність;

- інтеграції - переходу від створення у слухачів диференційованого образу дійсності до узагальненого на основі міжпредметних зв'язків, упровадження інтегральних дисциплін на всіх рівнях навчання;

- індивідуалізації - урахування всього комплексу індивідуальних особливостей особистості, поєднання індивідуальних і колективних форм роботи, введення індивідуальних навчальних планів, реалізація варіативності навчання для фахівців з різним рівнем підготовки;

- неперервності - єдиного процесу, що охоплює всі ступені післядипломної освіти і обумовлює формування у вчителів навичок самоосвіти і уміння орієнтуватися у постійно зростаючому потоці інформації;

- прагматизму - посилення уваги до опанування професійно-практичними знаннями і вміннями, раціональної організації повсякденної професійної діяльності [5; 11; 13].

Водночас аналіз сучасної практики підвищення кваліфікації вчителів дає підстави віднести до засадничих принципів інноваційного педагогічного процесу в регіональних системах післядипломної освіти також і принцип урахування регіональних особливостей, конкретних умов праці педагогічних кадрів та здійснення навчально-виховного процесу в освітніх закладах.

Для конкретизації сутності інноваційного педагогічного процесу доцільно розглянути його функції, насамперед, з позицій інституціонально-професійного та особистісного аспектів. У першому випадку функції системи післядипломної педагогічної освіти характеризують її зв'язки з середовищем, системою суспільно-економічних відносин. Н.М.Чегодаєв виділяє такі функції післядипломної освіти педагогічних працівників:

- соціально-економічну, що полягає у забезпеченні потреб суспільства у висококваліфікованих педагогах, створенні умов для оновлення, поглиблення їхніх професійних знань, умінь і навичок, здобуття нової спеціальності, кваліфікації;

- адаптивну, що забезпечує пристосування педагогічних працівників до нових педагогічних реалій, до змін, що відбуваються в зовнішньому середовищі, до динамічних перетворень економіки, виробництва, суспільного життя;

- координаційну, яка полягає в необхідності подолання дублювання, паралелізму змістового, часового та методичного функціонування підсистем, їх узгодження, спрямування на досягнення головної мети - розвитку педагога як особистості і професіонала. Ця функція передбачає раціональне поєднання інформаційної діяльності всіх інституцій впливу на розвиток особистості педагога;

- функцію виробництва, оброблення і накопичення інформації загальноосвітнього, загальнокультурного та власне педагогічного характеру, створення регіональної системи інформаційного забезпечення післядипломної педагогічної освіти;

- пропагандистську - залучення педагогічних працівників до освоєння інноваційних освітніх технологій;

- соціального захисту - розширення можливостей педагогічних працівників у професійному та особистісному самовираженні в умовах конкуренції на ринку педагогічної праці [14].

У межах особистісного підходу Н.М.Чегодаєв класифікує функції післядипломної педагогічної освіти щодо всебічного розвитку педагога, який включає компоненти професійні, загальноосвітні, культурні, духовні. У цьому плані функції можна згрупувати за такими окремими напрямами:

1) програмно-цільові (компенсаторна, відтворювальна, коригувальна, прогностична);

2) процесуально-технологічні (діагностична, моделювальна, організаторська, координаційна, контрольно-інформаційна);

3) соціально-психологічні (орієнтаційна, пропагандистська, мотиваційна, стимулювальна) [15].

Функції педагогічного процесу в системі післядипломної освіти дослідники цієї проблеми А.І.Кузьмінський, В.І.Луговий, Н.Г.Протасова визначають так:

- адаптивна (адаптація особистості педагога до своєї професії, до швидкозмінних умов педагогічної праці, трансформації моральних, духовних, ціннісних орієнтацій сучасного суспільства);

- компенсаторна (спрямована на відтворення частково втрачених або раніше не одержаних знань, а також на розширення та оновлення педагогічної підготовки);

- аналітична (передбачає критичне осмислення наявної педагогічної реальності, забезпечує аналіз та оцінку власної професійної діяльності);

- рефлексивна (важлива умова конструктивного вдосконалення особистості педагога);

- перетворювальна (спрямована на подолання сформованих і застарілих стереотипів діяльності, негативних налаштувань);

- розвивальна (забезпечує розвиток педагога як особистості і професіонала);

- прогностична (спрямовується на передбачення результатів педагогічної діяльності, її проектування);

- стимулювальна (підтримує й заохочує педагога до вдосконалення, самоосвіти та саморозвитку) [5; 6; 13].

Функціональна будова інноваційного педагогічного процесу характеризує його логіко-функціональну і організаційно-змістовну сутність. Сприйняття освіти як системи, процесу і результату засвоєння знань і умінь, досвіду діяльності - один з аспектів розкриття уявлень про формування сучасного освітнього простору в умовах регіональної системи післядипломної педагогічної освіти.

Прибічники традиційної педагогіки розглядають педагогічний процес як єднальну ланку між заданим змістом освіти і тими, хто цей зміст повинен засвоїти. Ця проміжна ланка, зазвичай, трактується як набір технологічних прийомів і засобів навчання. Таке розуміння навчальної діяльності більш характерне для кібернетичної дидактики і застосовується в післядипломній освіті лише як часткове вираження операційної сторони взаємодії навчального середовища з вихідною інформацією.

У післядипломній освіті істотно розмежовано розуміння освітнього процесу як навчання і педагогічного процесу як реалізації в останньому виховних функцій. Такого, досить поширеного в педагогіці тлумачення, дотримуються Е.С.Заїр-Бек, аналізуючи педагогічний процес як спосіб організації виховних стосунків, та В.Б.Єжеленко, який розглядає педагогічний процес як цілеспрямований і організований педагогом розвиток людини - об'єкта виховання і навчання [3].

Дослідження показало, що інноваційний педагогічний процес у регіональній системі післядипломної освіти забезпечує освоєння вчителями нової галузі професійної діяльності (валеологія, практична психологія, соціальна педагогіка, краєзнавство, етика, християнська етика, історія рідного краю та ін.); поглиблення і розширення кола наукових знань, уявлень у зв'язку з варіативною організацією навчально-виховного процесу (у коледжах, гімназіях, ліцеях, колегіумах та ін.); забезпечення суміжних спеціалізацій і додаткової освіти (сумісники в умовах сільської школи тощо).

Приєднуємося до думки Н.І.Клокар, яка стверджує, що система післядипломної педагогічної освіти найтісніше пов'язана із конкретними соціально-економічними, соціокультурними, політичними, природно-географічними, геологічними й етнографічними умовами, в яких вона функціонує, а інноваційний розвиток регіональної системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників має забезпечити, перш за все, орієнтацію на потреби особистості вчителя, які реалізуються у відповідній сфері за умов формування єдиного освітнього простору регіону, урахування конкретних регіональних особливостей для визначення змісту і напрямів діяльності всіх структурних елементів освітньої системи [4].

Інноваційний розвиток конкурентоспроможної післядипломної педагогічної освіти можливий лише за умови, якщо її інституціональна модель ґрунтується на сучасній науковій основі.

Проте дотепер залишаються невирішеними проблеми з визначення ролі і функцій післядипломної освіти педагогічних працівників як складової системи освіти дорослих та підвищення кваліфікації вчителів.

Ситуація ускладнюється тим, що основу національної системи післядипломної освіти педагогічних кадрів складають регіональні спеціалізовані вищі навчальні заклади, які належать до комунальної форми власності, безпосередньо підпорядковуються відповідним регіональним управлінням освіти і науки та фінансуються з місцевих бюджетів. До того ж, регіони України відрізняються за своїм соціально-економічним, промисловим і науковим потенціалом, мають відчутні історико-культурологічні та мовно-етнічні відмінності.

Зазначені чинники актуалізують потребу дослідження сутності, принципів і функцій інноваційного педагогічного процесу саме у регіональних системах післядипломної освіти фахівців.

У нашому дослідженні під педагогічною інноватикою розуміємо послідовний процес створення, поширення і використання нових засобів, форм і методів навчання для задоволення актуальних освітніх потреб особистості, держави і суспільства. Інноваційні процеси в післядипломній педагогічній освіті розглядаються нами як комплексна діяльність зі створення, освоєння, апробації і поширення нововведень, що сприяють удосконаленню і подальшому розвитку галузі та характеризуються цілеспрямованістю, творчою новизною, методологічною обґрунтованістю, педагогічною доцільністю, організаційно-психологічною і нормативно-правовою забезпеченістю, привабливістю і обґрунтованістю фундаментальних ідей, відповідністю досягненням сучасної науки.

Інноваційна педагогіка може бути представлена як система новаторських ідей та нововиявлених закономірностей, що дозволяє цілеспрямовано проектувати і організовувати педагогічний процес з метою створення оптимально сприятливої ситуації для розвитку особистості, здатної до успішної життєдіяльності у швидкозмінних умовах сучасного суспільства.

Дослідженням доведено, що інноваційний педагогічний процес у регіональних системах післядипломної педагогічної освіти нині будується на таких засадничих принципах: неперервності професійної освіти фахівців; відкритості; варіативності; компетентнісного підходу; кредитно-модульної організації навчання; диференціації; індивідуалізації; прагматизму; фундаменталізації; інтеграції; наступності в усіх ланках післядипломної педагогічної освіти; стандартизації; акмеологічного підходу; інтерактивності; комп'ютеризації; урахування особливостей навчання дорослих; альтернативності; комплексності.

До провідних принципів інноваційного педагогічного процесу в регіональних системах післядипломної освіти вчителів-практиків, за нашим висновком, доцільно включити принцип визначення регіональних особливостей, конкретних умов праці педагогічних кадрів та здійснення навчально-виховного процесу.

Функціональна будова інноваційного педагогічного процесу характеризує його логіко-функціональну та організаційно-змістовну сутність. Сприйняття освіти як системи, процесу і результату засвоєння знань, умінь, досвіду діяльності є одним з основних аспектів розкриття уявлень про формування сучасного освітнього простору в умовах регіональної системи післядипломної педагогічної освіти.

Серед найважливіших функцій інноваційного педагогічного процесу в регіональних системах післядипломної освіти фахівців нами виявлено такі: мотивувальну; стимулювальну; компенсаторну; адаптивну; розвивальну; рефлексивну; випереджувальну; культурологічну; креативну; перетворювальну; супроводжувальну; коригувальну; контролюючу; соціалізувальну.

Конкретні аспекти інноваційного педагогічного процесу в умовах регіональних систем післядипломної освіти вчителів потребують подальшого вивчення і всебічного аналізу.

післядипломний педагогічний інноваційний

Список використаних джерел

1. Біла книга національної освіти України / [Алексєєнко Т.Ф., Аніщенко В.М., Балл Г.О.та ін.]; за заг. ред. акад. В.Г.Кременя; НАПН України. - К. : Інформ. системи, 2010. - 342 с.

2. Делия В.П. Формирование и развитие инновационной образовательной среды гуманитарного вуза : научное издание / В.П. Делия. - М. : ООО "ДЕ-ПО", 2008. - 484 с.

3. Єльникова Г.В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні : монографія / Г.В. Єльникова. - К.: ДАККО, 1999. - 303 с.

4. Клокар Н.І. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників в умовах післядипломної освіти регіону на засадах диференційованого підходу : монографія / Н.І. Клокар. - К. : УМО, 2010. - 528 с.

5. Кузьмінський А.І. Теоретико-методологічні засади післядипломної педагогічної освіти в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : 13.00.01. - К. : Інститут педагогіки АПН України, 2003. - 41 с.

6. Луговий В.І. Педагогічна освіта в Україні : структура, функції, тенденції розвитку / В.І.Луговий. - К. : МАУП, 1994. - 196 с.

7. Ляудис В.Я. Инновационное обучение и наука / В.Я.Ляудис. - М. : ИНИОН, 1992. - 50 с.

8. Наказ Міністерства освіти і науки України від 02.03.09 № 190 "Про затвердження Плану дій щодо реформування системи педагогічної і післядипломної освіти педагогічних працівників на 2009-2012 роки" [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/education/avarage

9. Новикова Т.Г. Экспертиза инновационной деятельности в образовании : монография / Т.Г. Новикова. - М. : АПКиПРО, 2005. - 290 с.

10. Підласий І.П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів : навч. посібник / І.П. Підласий. - Харків : Торсінг, 1989. - 343 с.

11. Положення про республіканський (Автономної Республіки Крим) обласні та Київський і Севастопольський міські інститути післядипломної педагогічної освіти // Книга методиста : довідково-методичне видання / упорядники Г.М.Литвиненко, О.М.Вернидуб. - Харків : Торсінг плюс, 2006. - С. 577-584.

12. Про вищу освіту : Закон України // Законодавство України про освіту. За станом на 14 груд. 2006 р. / Верховна Рада України : офіц. вид. - К., 2007. - С. 141-194.

13. Протасова Н.Г. Післядипломна освіта педагога : зміст, структура, тенденції розвитку / Н.Г. Протасова. - К. : ДАККО, 1998. - 152 с.

14. Н.М.Чегодаев. Организационно-педагогические условия совершенствования системы повышения квалификации педагогических кадров : монография / Н.М.Чегодаев. - СПб. : СПБГУПМ, 1993. - 132 с.

15. Чегодаєв Н.М. Некоторые направления обновления содержания повышения квалификации педагогических кадров / Н.М.Чегодаев. - СПб. : СПБГУПМ, 1995. - 93 с.

16. Якухно І.І. Проблеми і суперечності інноваційного розвитку післядипломної педагогічної освіти / І.І. Якухно // Післядипломна освіта в Україні. - 2009. - № 2 (15). - С. 10-14.

17. Якухно І.І. Наукові основи інноваційного розвитку післядипломної педагогічної освіти : монографія / І.І.Якухно. - Житомир : Полісся, 2010. - 524 с.

Размещено на Allbest.ru