Соціалізація дітей з церебральним паралічем шляхом їх навчання в загальноосвітніх навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Татаринцев О. В.

Соціалізація дітей з церебральним паралічем шляхом їх навчання в загальноосвітніх навчальних закладах

У статті розкрито основні аспекти соціалізації дітей з церебральним паралічем на основі їх залучення до загальноосвітніх шкіл: характеристики особистості, що забезпечують ефективну соціалізацію, вплив суспільних зв'язків на розвиток пізнавальних можливостей та трудової активності дітей з церебральним паралічем, особливості соціальної адаптації дітей з дитячим церебральним паралічем у загальноосвітніх навчальних закладах.

Ключові слова: соціалізація, соціальна адаптація, інтегроване навчання, інтеграція, дитячий церебральний параліч.

соціалізація параліч адаптація пізнавальний

Удосконалення шляхів соціалізації дітей з церебральним паралічем є однією з головних педагогічних завдань. Сприйнятливість особистості до виховних впливів забезпечується наявністю достатнього рівня розвитку її свідомості, почуттів, характеру та навичок поведінки. Беручи до уваги зазначене вище, основним завданням виховання молоді визначаємо такі: формування відповідних знань, переконань, світогляду, волі та моральних почуттів.

Людина розвивається у взаємодії та під впливом довкілля, тобто засвоює та відтворює культурні цінності і соціальні норми, що і є результатом її соціалізації, а також саморозвитку та самореалізації в тому оточенні, в якому вона перебуває.

Соціалізація відбувається як під час стихійної взаємодії людини з довкіллям завдяки стихійному впливу на неї різноманітних обставин життя, так і у відносно контрольованому державою процесі впливу на ті чи інші категорії людей, а також під час цілеспрямованого створення умов для розвитку дитини. Таким чином, можна вважати, що соціалізація - це розвиток, обумовлений конкретними соціальними умовами.

У психологічній літературі виокремлено характеристики особистості, що забезпечують ефективну соціалізацію, такі як:

· здатність до зміни своїх ціннісних орієнтацій;

· вміння знаходити рівновагу між власними цінностями і вимогами соціальних ролей;

· орієнтація на розуміння універсальних моральних цінностей людства, а не на конкретні вимоги.

В результаті соціалізації дитина оволодіває сукупністю рольових очікувань та уявлень у різних життєвих сферах і розвивається як особистість, набуваючи певних соціальних установок і ціннісних орієнтацій, задовольняючи свої потреби та інтереси.

Аномалії розвитку дітей з церебральним паралічем своєрідно впливають на формування соціальних зв'язків дітей, на розвиток їхніх пізнавальних можливостей та трудової діяльності. Перш за все, спостерігається значна ізольованість дитини від дитячого колективу внаслідок обмеженої рухової активності. У цих дітей виявляється надмірна несміливість, сором'язливість, недооцінювання власних сил, можливостей, свого місця серед оточуючих. Психологічні дослідження хворих на ДЦП дозволили виявити недостатній розвиток вольових якостей (І.Ю. Левченко); недостатньо сформовану контрольну функцію у поведінці (В.Літтл, Е. Флауер);особливості емоційної сфери: емоційну нестабільність, що виявляється у неврівноваженості, емоційній нестійкості, легкій збудливості, підвищеній лабільності, високому рівні тривожності. Внаслідок накопичення досвіду невдалого спілкування, що супроводжується особливостями емоційної пам'яті дітей даної категорії, у них розвиваються такі риси особистості, як невміння постояти за свої інтереси, підвищена чутливість і вразливість, образливість, висока залежність від оцінних ставлень навколишніх. Нерідко зустрічається недостатня критичність в оцінці своїх та чужих вчинків, а також покірливість чужому впливу.

Такі риси можуть бути наслідком неправильного ставлення оточення до дитини як до хворої, неповносправної і самої дитини до порушення, неправильного педагогічного підходу.

Отже, ми ще раз переконуємося в тому, що у ході аномального розвитку дітей з церебральним паралічем первинний симптом і вторинна симптоматика знаходяться в закономірній взаємодії: не тільки первинний симптом створює умови для виникнення вторинної симптоматики, але й вторинна симптоматика створює певні умови, що посилюють первинний симптом.

Однак не варто забувати про те, що дитячий організм відзначається досить значною пластичністю. У зв'язку з цим специфічні особливості розвитку аномальної дитини не можна розглядати лише з точки зору негативних проявів. В умовах спеціально організованого виховання під впливом системи цілеспрямованої педагогічної дії виявляються значні можливості розвитку функцій дитячого організму. Під час оцінювання цих можливостей потрібно враховувати не тільки вже сформовані функціональні системи, але й ті, що знаходяться в стадії становлення, ті, які Л.С.Виготський називав зоною найближчого розвитку дитини.

Однією з ефективних складових соціалізації дітей з церебральним паралічем є залучення їх до навчання в загальноосвітніх навчальних закладах.

Нові тенденції у вітчизняній спеціальній освіті обґрунтовані у концепціях „Спеціальна освіта дітей з особливостями психофізичного розвитку в Україні на найближчі роки і перспективу" (1996), „Реабілітація дітей з обмеженими фізичними чи розумовими можливостями" (1998), „Державний стандарт спеціальної освіти" (2000). В них увага концентрується на особистісному та соціально-психологічному спрямуванні виховного процесу щодо дітей з особливими освітніми потребами, а також з'являється альтернатива інтернатній моделі як єдиному і обов'язковому типу закладу для дітей з особливими потребами. Основними завданнями інтегрованого навчання є:

* забезпечення права дітей з особливими потребами на здобуття середньої освіти в умовах загальноосвітніх навчальних закладів у комплексному поєднанні з корекційно-реабілітаційними заходами;

* різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів і потреб;

* збереження і зміцнення морального і фізичного здоров'я вихованців;

* виховання в учнів любові до праці, здійснення допрофесійної підготовки, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення;

* виховання школяра як культурної і моральної людини, яка має етичне ставлення до навколишнього світу і самого себе;

* надання у процесі навчання і виховання кваліфікованої психолого-медико-педагогічної допомоги з урахуванням стану здоров'я, особливостей психофізичного розвитку вихованця [4].

В Україні проводиться науково-педагогічний експеримент "Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" (наказ № 586 від 10.08.2001 р. Міністерства освіти та науки України), який був ініційований Інститутом спеціальної педагогіки АПН України та ВФ "Крок за кроком". Його метою є здійснення у загальноосвітніх навчальних закладах інноваційної освітньої діяльності спрямованої на створення умов для інтегрованого навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку, розробки відповідного програмно-методичного, психолого-педагогічного забезпечення навчально-виховного та корекційного процесу, сприяння ранній соціальній інтеграції таких дітей у суспільство.

У вересні 2001 року в навчальних закладах Київської області згідно з вказаним вище наказом Міністерства освіти і науки України теж розпочалася реалізація науково-педагогічного експерименту “Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом їх навчання в загальноосвітніх навчальних закладах”. Учасниками експерименту є такі заклади освіти області:

- НВК “ЗОШ І ст. - дитячий садок №21 “Берізка” (м. Ірпінь);

- дитячий оздоровчий центр “Шанс” (м. Біла Церква);

- ЗОШ І-ІІІ ст. №15, 20, ДНЗ № 8 "Золотий півник" м. Білої Церкви;

- ДНЗ "Центр розвитку дитини" комбінованого типу та ДНЗ ясла-садок №5 "Джерельце" м. Славутича.

На базі дитячого оздоровчого центру "Шанс" та ЗОШ І-ІІІ ст. №20 м. Білої Церкви впроваджується експериментальна програма Всеукраїнського фонду “Крок за кроком” та Інституту спеціальної педагогіки АПН України "Створення навчально-виховного середовища для дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітньої школи”.

Експеримент було розпочатий в ЗОШ І-ІІІст. №20 насамперед з пристосування класних та службових приміщень для дітей, що пересуваються за допомогою візків: придбання спеціальних меблів у класні кімнати, переобладнання туалетних кімнат, побудова пандусів, розширення дверних прорізів. Таким чином було адаптовано весь перший поверх школи для залучення дітей з церебральним паралічем до навчально-виховного процесу. Також було розроблено проект ліфта для пристосування другого і третього поверхів. Дані умови дали можливість частково інтегрувати цих дітей в загальноосвітній простір. Педагогічні працівники у рамках програми „Крок за кроком” пройшли спеціальну підготовку. Для учнів з особливими освітніми потребами було розроблено інтегровані навчальні плани з урахуванням їхніх інтересів і потреб.

На сьогоднішній день є певні результати з вивчення рівня навчальних досягнень та соціальної адаптації учнів з особливостями психофізичного розвитку, що навчаються за експериментальною програмою на базі дитячого оздоровчого центру "Шанс" та ЗОШ І-ІІІ ст. №20 м. Білої Церкви. Дане дослідження включало наступні завдання: вивчення психологічного клімату в класних колективах, до яких інтегровані діти з церебральним паралічем; порівняння навчальних досягнення учнів з особливостями психофізичного розвитку з навчальними досягненнями однокласників. Частково вивчалося ставлення до інтегрованого навчання батьків та вчителів, які працюють у класах залучення.

Для дослідження психологічного клімату використовувалася методика соціометрії Дж. Морено та методики вивчення учнівського колективу, різнопланові соціологічні опитування, наприкаприклад, для дослідження емоційного стану учнів використовувався опитувальник САН. [3]

Для порівняння навчальних досягнень учнів з особливостями психофізичного розвитку з досягненнями однокласників у молодшій школі було розроблено систему контрольних робіт. У старших класах навчальні досягнення дітей із церебральним паралічем порівнювалися за основними предметами з середніми досягненнями дітей даної вікової категорії.

Учителі заповнювали анкету "Індивідуальне ставлення до залучення" [1], матрицю складових психологічного клімату колективу і опитувальник [3], спрямований на вивчення основних проблем у роботі. Батькам було запропоновано заповнити дещо модифіковану анкету "Індивідуальне ставлення до залучення", проективну методику "Незакінчені речення", спрямовану на виявлення основних проблем, які вони вбачають у класі, де навчається їхня дитина.

Дослідження проводилося з учнями чотирьох початкових класів (залучено 9 дітей), шести класах середньої (залучено 11 дітей) та трьох класів старшої школи (залучено 5 дітей). Всього було продіагностовано 331 особу, з них - 25 з особливостями психофізичного розвитку, 18 батьків, 21 вчитель. Результати дослідження свідчать про те, що більшість дітей з церебральним паралічем мають статус „обраних" - 21 осіб, але доводиться констатувати і наявність дітей у статусі „відкинуті": це учень 4 класу, учень 6 класу та двоє учнів 8 класу.

Достатній рівень психологічної комфортності у класах залучення визначено в 5-ти класах (3 - молодших, 2 - середніх), середній рівень - в 6-ти класах (1-му молодшому, 4-х середніх та 1-му старшому) та низький в 2-х класах (2 - старших).

Порівняння навчальних досягнень учнів з особливостями психофізичного розвитку із навчальними досягненнями однолітків дозволило побачити, що показники 8 учнів з порушенням рухового аналізатора перевищують середній бал класу за предметами, 9-х дітей - відповідають йому, у 5-ти є дещо нижчі показники з окремих предметів і 3 учні мають нижчі показники порівняно з середнім балом класу. На основі отриманих даних можна зробити наступні висновки:

· рівень навчальних досягнень учнів з порушеннями рухового аналізатора в основному відповідає досягненням здорових однолітків;

· соціометричний статус дитини з особливостями психофізичного розвитку залежить від загальної атмосфери у класі, вікових особливостей дітей та складності діагнозу.

Аналіз результатів опитування батьків та вчителів свідчить про те, що батьки дітей, які навчаються в загальноосвітній школі, більшістю задоволені цим процесом, але є певні сумніви щодо адаптації такої дитини в дитячий колектив.

Основні проблеми вчителів, які працюють в класі інтегрованого навчання, пов'язані з недостатнім забезпеченням навчальними посібниками, підручниками (якщо дитина навчається за програмою спеціалізованого навчального закладу), методичними матеріалами, фінансуванням роботи вчителя-асистента в класах інклюзивної освіти, працівників різних дефектологічних спеціальностей та реабілітологів з метою забезпечення корекційно-розвивальної складової, відсутністю належної матеріальної бази.

Отримані результати свідчать як про певні успіхи у процесі соціалізації на основі часткової інтеграції дітей з церебральним паралічем в загальноосвітні навчальні заклади, так і про проблеми, які потрібно вирішувати. Головним у роботі з такими дітьми повинно стати, по-перше, поновлення емоційного контакту, по-друге, - встановлення довірливих відносин з дитиною. При цьому дитина не повинна почувати себе об'єктом діяльності дорослих, вона має стати повноправним суб'єктом, співучасником виховного процесу.

Література

1. Елен Р. Даніелс і Кей Стаффорд. Залучення дітей із особливими потребами до системи загальноосвітніх класів. - Україна, Львів: Товариство “Надія", 2000.

2. Ервін Е., Кугельмас Д. Підготовка вчителів і вихователів до роботи в позивних класах та групах. Всеукраїнський фонд "Крок за кроком". - К., 2000.

3. Изучение личности учащегося и ученического коллектива / Под ред. Л.М. Фридмана. - М., 1988.

4. Колупаєва А.А. Організаційно-педагогічні умови інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір // Дефектологія. - 2003. - №4.

5. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / Ред кол. Н. Софій , І. Єрмаков, та ін. - К.: Конспект, 2000.

6. Освіта та культура демократії. К.А. Гансе, Р.К. Кауфман, С. Сейфер. Переклад з англ. - Львів: Галицька видавнича спілка, 2001.

7. Шевчук Л.Е. Интегрированное обучение учащихся с особенностями развития в общеобразовательном учреждении // Дефектология. - № 6.

Размещено на Allbest.ru