Підготовка майбутнього вчителя до реалізації комунікативного підходу в навчанні іноземної мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підготовка майбутнього вчителя до реалізації комунікативного підходу в навчанні іноземної мови

Колодько Т.М.

Анотація

У статті розглянуто основні тенденції реалізації комунікативного підходу в навчанні іноземної мови майбутніх учителів. Установлено, що використання активних форм, методів і прийомів роботи значно інтенсифікує професійну підготовку майбутніх учителів іноземної мови. Доведено важливість впровадження педагогічних тренінгових занять у практичну діяльність студентів та педагогічної практики як складового компонента комунікативно орієнтованої професійної підготовки студентів. Окреслено способи удосконалення іншомовного мовлення студентів на основі нової культури в її діалозі з рідною, розкрито особливості підготовки майбутнього вчителя в аспекті комунікативного підходу.

Ключові слова: комунікативний підхід, професійно орієнтоване спілкування, організаційні форми навчання, педагогічний тренінг, педагогічна практика, мiжкультурна комунікація.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими і практичними завданнями. У сучасності метою професійної підготовки викладача іноземної мови в європейському освітньому просторі є формування професійно мотивованого вчителя, здатного до мiжкультурного спілкування й автономного підвищення своєї кваліфікації, до постійного діалогу з учнями (вчителя, який хоче і вміє вчити і вчитися), "вчителя-партнера у спілкуванні", "вчителя-порадника", посередника між культурами, а не "ретранслятора" готових знань. Найважливішими інтеграційними тенденціями, що реалізуються у змісті підготовки "євровикладачів", є розвиток демократичної орієнтації в розвитку суспільства, гуманізація суспільної свідомості, соціальних взаємин. Удосконалення особистісних властивостей педагога сприяє ефективному вирішенню професійних завдань в умовах інформаційного поля, що розширюється, застосування інформаційних технологій, розвитку міжкультурних і міжнаукових комунікацій з провідними науково-освітніми центрами Європи. Провідна ідея полягає в переході до нового (вищого) рівня підготовки викладачів іноземної мови, орієнтованої на принципи глобалізації, цілісності, автономного і мiжкультурного навчання. На сучасному етапі найважливішим засобом розвитку теорії, історії і практики підготовки європейського викладача іноземних мов є розвиток міжнаукових комунікацій [6]. Отже, з огляду на зазначене робимо висновок, що однією з умов підготовки майбутнього вчителя іноземної мови повинна стати організація мiжкультурної комунікації у навчальному процесі вищого навчального закладу з метою формування комунікативної особистості, здатної до взаємодії в європейському і світовому просторі.

Майбутній учитель буде готовий до реалізації комунікативного підходу в навчанні іноземної мови учнів, якщо йому властиві такі характеристики:

- сприймає мету розвитку комунікативної компетенції школяра як соціально і професійно значущу;

- методологічним підґрунтям його діяльності є комунікативний підхід до навчання іноземної мови учнів на засадах особистісно орієнтованого навчання;

- володіє комунікативно орієнтованими технологіями навчання іноземної мови та інноваційними комунікаційними технологіями;

- вміє забезпечити процес формування іншомовної комунікативної компетенції школяра, його культурного та духовного розвитку засобами, методами освіти; комунікативний іноземний учитель

- має здатність здійснювати міжкультурну комунікацію, вести професійно-орієнтоване спілкування іноземною мовою та організовувати спілкування між школярами;

- зацікавлений у власному професійному зростанні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання проблеми і які використовує автор. На процес удосконалення професійної підготовки викладача іноземної мови в Україні мають вплив нові концепції європейської системи підготовки викладачів для об'єднаної Європи. Для забезпечення трансляції досвіду від покоління до покоління в єдиному європейському просторі створено необхідне відповідне інформаційне забезпечення: всесвітньо відомі європейські інформаційні мережі EURODYCE (Європейська Комісія з питань освіти і культури), The Research Methods Knowledge Base (Центр вивчення методів дослідження), TERENA - Trans-European Research and Education Networking Association (Транс'європейська асоціація дослідження питань освіти), CEPES - European Centre for Higher Education (Європейський центр з вищої освіти), IBE - International Bureau of Education (Міжнародна асоціація освіти і виховання), Leonardo Da Vinci (Співпраця у сфері професійної підготовки), EUROD1CAUTOM - Multilingual terminology datebase (Багатомовна термінологічна база даних), ORTELIUS - Datebase on higher education in Europe (База даних з питань вищої освіти в Європі) та інші, в яких розроблено моделі, концепції, технології підготовки викладача іноземних мов для нової континентальної освітньої системи об'єднаної Європи [6; 2].

Визначення не вирішених раніше частин загальної проблеми, які розглядаються у статті. Маючи за мету діяльності становлення і самоздійснення особистості учня, педагог повинен керувати процесом його інтелектуального, емоційного і фізичного розвитку та формування духовного світу. Тому, для прикладу, О.Я. Савченко наголошує на необхідності формування майбутнього спеціаліста як особистості, здатної до самонавчання упродовж життя, до прийняття рішень в інтересах дитини [10]. Вона стверджує, що у вищому навчальному закладі майбутній учитель має оволодіти достатнім обсягом практичних умінь, серед яких чи не найважливішими є діагностичні, комунікативні і дидактико-аналітичні.

Приєднуємося до думки Ю.І. Пассова про те, що змістом професійної освіти майбутнього вчителя іноземної мови повинна також стати іншомовна культура, яка включає такі процеси: 1) пізнання культури країни, мова якої вивчається, в діалозі з рідною культурою; 2) розвиток здібностей здійснювати мовленнєву діяльність, спілкування, навчальну діяльність; 3) виховання патріотизму, інтернаціоналізму, етичної та естетичної культури; 4) учіння - оволодіння вміннями говоріння, читання, аудіювання, письма як засобами спілкування. Водночас головною функцією іншомовної культури студента повинні стати не стільки пізнання і розуміння іншої культури, скільки його духовне вдосконалення на основі нової культури в її діалозі з рідною [7]. Такий підхід розширює межі програми професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови і дозволяє зорієнтувати його навчання, окрім професійної діяльності, і на культурологічний аспект процесу оволодіння іноземною мовою як важливим засобом мiжкультурного спілкування.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Реалізація змісту освіти, зокрема змісту її навчального аспекту, реалізується у різновидах організаційних форм навчання, завдання яких - упорядкувати навчальний процес у різних типах навчальних закладів. Якщо за допомогою принципів визначається, чому саме так потрібно навчати, обрані методи розкривають сутність навчальної взаємодії, то організаційні форми, поєднуючи цілі, зміст і методи, встановлюють організацію навчання в реальних умовах [2; 4]. Відповідно до цього, на думку вчених (С.У. Гончаренко), організаційна форма навчання як дидактична категорія означає зовнішній вигляд організації навчального процесу, який пов'язаний з кількістю тих, хто навчається, місцем і часом їхнього навчання та порядком його здійснення [5]. Як один із складників педагогічної системи організаційні форми навчання є видами навчальних занять, які різняться дидактичними цілями, складом студентів, місцем проведення, тривалістю, змістом діяльності викладача і студентів [4].

У структурі навчального процесу у вищому навчальному закладі вченими виділено три групи організаційних форм навчання: 1) форми, спрямовані переважно на теоретичну підготовку студентів; 2) форми практичної підготовки студентів; 3) форми, що застосовуються для контролю знань, умінь і навичок студентів [7]. Вибір організаційних форм навчання зумовлюється особливостями навчального предмета, змістом навчального матеріалу, особливостями навчальної групи тощо. Кожна з організаційних форм навчання у вищому навчальному закладі має певні особливості. До форм, спрямованих переважно на теоретичну підготовку, віднесено лекцію, семінар, навчальну екскурсію, навчальну конференцію, консультацію; форми переважно практичної підготовки - це лабораторні і практичні заняття; форми, що слугують контролю знань, умінь і навичок студентів - курсове і дипломне проектування та виробнича (навчальна) практика. Проміжне місце займають самостійні позааудиторні заняття.

Проте сучасність вимагає такої організації освітнього процесу у вищому навчальному закладі, яка уможливлює природний перехід студента від сьогоденної навчальної діяльності до майбутньої професійної із відповідною трансформацією предмета, мотивів, цілей, засобів, способів і результатів діяльності, застосування у навчальному процесі активних форм, методів і прийомів навчання, пов'язаних із загальним напрямом перебудови сучасної вищої освіти, зокрема її тенденцією переходу від переважно інформативних форм, методів і прийомів навчання до активних, збільшення неінформаційної діяльності викладача, а пізнавальної діяльності студента за умови найтіснішого зв'язку освіти і професійної практики. Такими формами навчання, на думку вчених, є інтерактивні лекції, проблемні лекції, лекція-провокація, лекція-діалог, семінар-диспут, семінар-бесіда, змішаний семінар, ділові та рольові ігри, тренінги [4]. Одним із ефективних засобів становлення особистості вчителя іноземної мови, на нашу думку, є педагогічний тренінг як альтернатива традиційним формам і методам навчання. Розглянемо його структуру детальніше.

Термін "тренінг" походить від англійського "to train" - навчати, тренувати. Тренінг - це вид навчання, тренування, а також спеціальний тренувальний режим, вправи для вдосконалення навички, майстерності [1]. Л.Й. Волкова вважає, що у процесі тренінгу людина пізнає себе та навколишній світ; змінює своє "Я" за допомогою спілкування; спілкується у дружній атмосфері та неформальній обстановці; ефективно засвоює знання; формує вміння та навички [3]. На думку вченої, педагогічний тренінг - це форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі, за якої студенти набувають психологічні знання, вміння, навички спілкування у проблемних, конфліктних ситуаціях. Отримані у ході тренінгу нові відомості про себе та інших людей спонукають студента по-іншому усвідомити власну самооцінку особистості й оцінку оточуючих. Нам імпонує думка П.І. Підкасистого, що тренінг є сукупністю групових методів формування вмінь і навичок самопізнання, спілкування і взаємодії людей у групі [9]. Тренінг застосовується як з метою формування і вдосконалення загальної комунікативної готовності особистості, так і для формування специфічних комунікативних навичок у представників тих професій, що передбачають інтенсивний контакт з іншими людьми (викладачі, керівники, тренери і т.д.).

Розвиток умінь і навичок спілкування - основна мета тренінгових занять у малих і великих групах. Студентам властиве прагнення до неформального спілкування, наповненого особистим змістом. Таке спілкування не завжди вдається - дуже багато залежить від бажання зрозуміти партнера, сконцентруватися на ньому, а також від техніки спілкування (засобів установлення контакту, комунікативних умінь). Неформальне спілкування може стати для студента довірливим, якщо він відчуває зацікавленість викладача.

Серед принципів педагогічного тренінгу вчені виділяють такі:

- принцип "неоцінювання" дій та особистості учасників, запобігання будь-яким оцінним судженням ведучого та учасників один одного;

- принцип активності учасників полягає у залученні суб'єктів педагогічного тренінгу до програвання ситуацій, виконання вправ, структурування спостережень. Цей принцип базується на дослідженнях психологів, які стверджують, що людина запам'ятовує 10% того, що читає, 20% того, що чує, 30% того, що бачить, 50% того, що бачить і чує, 70% того, що говорить, 90% того, що говорить та робить;

- принцип усвідомлення поведінки полягає у перенесенні імпульсивних вчинків учасників тренінгу в поле усвідомленого за допомогою механізму зворотного зв'язку, який отримують учасники від інших членів групи;

- принцип партнерського спілкування полягає в міжособистісному спілкуванні учасників з урахуванням їхніх інтересів і є, на нашу думку, головним.

Педагогічний тренінг є складною формою роботи як для викладача, так і для студентів. Складність полягає не тільки в організації підготовки і проведенні тренінгу, а й в оцінці роботи її учасників. Саме тому важливе значення має методика проведення оцінювання тренінгу.

Невід'ємною складовою процесу підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до роботи у школі є педагогічна практика. Її цілями вважаємо такі:

- формування у студентів умінь реалізувати всі напрями (навчальний, пізнавальний, виховний, розвивавальний) іншомовної освіти школярів у класній і позаурочній роботі;

- формування у студентів умінь здійснювати наукове дослідження за різними аспектами іншомовної освіти у школі;

- поглиблення професійних знань та вдосконалення професійних навичок студентів на уроках і під час позаурочних заходів;

- формування у студентів потреби у постійній самоосвіті.

Педагогічна практика як складовий компонент комунікативно орієнтованої професійної підготовки студента є водночас одним з основних способів формування його особистісного досвіду і готовності до реалізації комунікативного підходу в навчанні іноземної мови учнів. Під час педпрактики створюються найбільш сприятливі умови для переходу від теорії до практичного втілення вимог Рекомендацій Ради Європи, в яких наголошено, що головною метою навчання мови є сприяння розвитку цілісної особистості того, хто вивчає мову, та його самоусвідомлення [6]. Тому вважаємо, що педагогічна практика майбутнього вчителя іноземної мови повинна бути спрямована на формування і розвиток комунікативних умінь і навичок як студента, так і школяра. Вона ставить практиканта у ситуацію вчителя на уроці: він виконує нову для себе соціальну роль і при цьому стає суб'єктом нових відносин, аналога яких, зазвичай, ще не було у його життєвому досвіді [9].

Отже, ефективність процесу підготовки майбутнього вчителя іноземної мови залежить від здатності творчо організовувати інтерактивну взаємодію викладачами навчального закладу зі студентами у навчальному процесі, забезпечувати повноцінну теоретичну і практичну підготовку студентів до майбутньої професійної діяльності.

На думку О.М. Пєхоти, педпрактика відіграє системостворювальну роль серед усіх форм навчальної роботи у вищому навчальному закладі [8]. Насамперед, вона виконує низку функцій, а саме:

1) адаптаційну (звикання до ритму педагогічного процесу, до дітей; орієнтація в системі внутрішніх шкільних взаємин);

2) навчальну (актуалізація, поглиблення, застосування і розвиток теоретичних знань, формування педагогічних умінь і навичок);

3) виховну (формування професійної культури і професійно значущих якостей особистості майбутнього вчителя іноземної мови);

4) розвивальну (розвиток педагогічного мислення і пізнавальної творчої активності майбутнього вчителя);

5) комунікативну (формування комунікативних умінь і навичок у системах: учитель - учень; учитель - учитель; учитель - батьки учнів; учитель - адміністрація);

6) діагностичну (перевірка характеру і рівня професійного спрямування майбутнього вчителя іноземної мови, ступеня професійної підготовленості);

7) конструктивну (знати і вміти використовувати у практичній діяльності різні педагогічні конструкції);

8) дослідницьку (формування науково-дослідницького підходу майбутнього вчителя до подій).

Аналіз уроку - важлива ланка професійної підготовки вчителя у період педагогічної практики. Мета такої діяльності - поглиблювати знання з методики, розвивати дослідницькі, конструктивно-планувальні та організаційні професійні вміння майбутнього вчителя, сприяти формуванню індивідуального стилю педагогічної діяльності [9; 10]. Спостерігаючи за уроком, студенти-практиканти вчаться виділяти його етапи, визначати мету кожного з них, фіксують діяльність учителя та учнів на кожному етапі, записують найбільш вдалі комунікативні прийоми та форми роботи. Аналіз уроку передбачає формування в майбутнього вчителя іноземної мови таких методично важливих умінь:

- фіксованого спостереження за діяльністю вчителя на уроці;

- об'єктивного оцінювання отриманої інформації, її правильної інтерпретації;

- визначення способів усунення помічених недоліків з урахуванням причин недоробок, що діагностуються, та умов викладання;

- порівняння, зіставлення власних навчальних дій з еталонами, що склалися в сучасній методиці, об'єктивне самооцінювання отриманих результатів;

- застосовування в разі потреби стратегії позитивної перебудови власної професійної діяльності, вдосконалення її окремих складових.

Під час відвідування уроків іноземної мови у школі студенти навчаються аналізувати комунікативну професійну діяльність учителів, виявляти позитивні моменти і недоліки в її організації та проектувати можливу методику власної роботи у майбутньому.

Обов'язковим елементом педпрактики вважаємо знайомство з учнівським колективом класу, закріплене за період педпрактики; вивчення та ведення поточної документації (учнівських щоденників та журналу класу). Впродовж усієї практики студент-практикант веде власну звітну документацію: журнал обліку проведених уроків (зі звітом наприкінці журналу); щоденник з педпрактики (з розкладом уроків та дзвінків, робочим журналом з предмета, календарним планом з іноземної мови, конспектами уроків, щоденником психолого-педагогічних спостережень за учнями класу). До його завдань входить знайомство з бібліотекою, підручниками, оформлення дидактичного матеріалу з комунікативно орієнтованого навчання, наочності для поповнення шкільного кабінету та власного професійного портфелю.

Підсумовуючи сказане вище, можна зробити висновок, що у вищому навчальному закладі навчання майбутнього вчителя іноземної мови, зорієнтованого на реалізацію комунікативного підходу, має бути організовано таким чином, щоб активізувати механізм особистісного, зокрема - і комунікативного, розвитку кожного студента. Це можливо за умови використання особистісно і комунікативно орієнтованих засобів і методів організації навчального процесу: навчання у співпраці, перенесення спілкування у діалогічну площину, формування позитивного образу "Я", формування "суб'єкт-суб'єктних" стосунків між викладачем і студентом, залучення студентів до світу ідей, ідеалів і цінностей, застосування проектування, інтерактивних технологій. Продуктивні, творчі форми організації навчального процесу, як-от: діалог, полілог, створення "ситуації успіху", драматизація дидактичних ситуацій, рольові ігри, групова робота, індивідуальні завдання, творчі роботи, проблемне навчання, лекція-дискусія, міні-лекції (за Джеремі Хармер [11]), семінар-диспут, тренінг, відеотренінг, колоквіум, лінгвопедагогічні задачі та інші - створюють атмосферу співтворчості, емоційного збудження і радості від власного успіху, задоволення, стимулювання творчості і неоднозначності.

Висновки з проведеного дослідження та перспективи подальших розвідок в обраному напрямі. Таким чином, на основі теоретичного аналізу наукової літератури, нормативних документів і власного педагогічного досвіду визначаємо такі особливості професійної підготовки майбутнього вчителя до реалізації комунікативного підходу у навчанні іноземної мови учнів:

- оволодіння знаннями про психологічні особливості розвитку учнів;

- сприйняття мети розвитку іншомовної комунікативної компетенції школяра як соціально і професійно значущої;

- комунікативний підхід до навчання іноземної мови учнів на засадах особистісно орієнтованого навчання як методологічну основу діяльності майбутнього вчителя;

- оволодіння комунікативно орієнтованими технологіями навчання іноземної мови та інноваційними комунікаційними технологіями;

- формування вмінь забезпечити процес розвитку іншомовної комунікативної компетенції школяра, його культурного і духовного розвитку засобами, методами, формами освіти;

- формування вмінь вести професійно орієнтоване спілкування іноземною мовою та організовувати іншомовне спілкування між школярами;

- формування вмінь самостійно підвищувати свою кваліфікацію;

- формування здатності до мiжкультурного навчання, взаємодії в європейському і світовому просторі.

Саме це потрібно забезпечити у процесі модернізації змісту професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови, зорієнтованого на реалізацію комунікативного підходу в навчанні школярів.

Список використаної літератури

1. Булда А.А. Теоретичні основи практичної підготовки вчителів історії в педагогічних навчальних закладах України (історико-педагогічний аспект) : дис. … доктора пед. наук: 13.00.02 / Анатолій Андрійович Булда. - К., 2000. - 250 с.

2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: методичний посібник [для студентів магістратури] / С.С. Вітвицька. - К. : Центр навчальної літератури, 2003. - 316 с.

3. Волкова Л.Й. Застосування педагогічного тренінгу в процесі становлення особистості науковця / Л.Й. Волкова // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих науковців. - Одеса, 2005. - 196 с.

4. Гончаренко С.У. Зміст загальної освіти і її гуманітаризація / С.У. Гончаренко // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: монографія / за ред. І.А.Зязюна. - К. : Віпол, 2000. - 636 с.

5. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. - К. : Либідь, 1997. - 376 с.

6. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / наук. ред. укр. видання докт. пед. наук, проф. С.Ю. Ніколаєва. - К. : Ленвіт, 2003. - 273 с.

7. Мастерство и личность учителя: На примере преподавания иностранного языка / [Пассов, В.П. Кузовлёв, Н.Е. Кузовлёва, В.Б. Царькова]. - 2-е изд., испр. и доп. - М. : Флинта; Наука, 2001. - 240 с.

8. Пехота Е.Н. Индивидуальность учителя: теория и практика: учебное пособие [для студентов и преподавателей педагогического института, учителей и слушателей ИУУ] / Е.Н. Пехота. - Николаев, 1996. - 144 с.

9. Пидкасистый П.И. Психолого-дидактический справочник преподавателя высшей школы / П.И. Пидкасистый, Л.М. Фридман, М.Г. Гарунов. - М. : Пед. общество России, 1999. - 354 с.

10. Савченко О. Удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів / Олександра Савченко // Початкова школа. - 2001. - №7. - С. 1-4.

11. Harmer J. How to Teach English / J. Harmer. - England : Addison Wesley Longman Limited, 1998. - 198 p.

Размещено на Allbest.ru