Особистісно орієнтоване навчання української літератури: наукові підходи і практична реалізація

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Особистісно орієнтоване навчання української літератури: наукові підходи і практична реалізація

Соболь Л.М.,

учитель української мови і літератури загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №15 м. Білої Церкви

У статті розкрито питання науково-методичних аспектів особистісно орієнтованого навчання, проблем і перспектив впровадження особистісно орієнтованого навчання та виховання у процесі вивчення української літератури, а також технології особистісно орієнтованого уроку літератури.

Ключові слова: цілі особистісно орієнтованого навчання, етапи особистісно орієнтованого навчання, етапи оволодіння діяльнісними вміннями, методи інтерактивного особистісно орієнтованого навчання.

урок література особистісний навчання

Провідні держави світу приділяють суттєву увагу питанню розвитку компетентної особистості. Сучасній українській державі потрібні освічені, активні, творчі громадяни, що обумовлює актуальність впровадження особистісно орієнтованого підходу у систему загальної середньої освіти.

Особистісно орієнтоване навчання, на думку вітчизняних і зарубіжних дослідників, є перспективним з низки причин.

«Освіта України - це освіта для людини, - визначено у Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи. - Її стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, критично мислити» [6]. Розв'язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчання, спрямованого насамперед на розвиток особистості учня, яка є ключовою в особистісно орієнтованому навчанні.

На думку І.С.Якиманської, в технології особистісно орієнтованого навчання особливе значення надається такому фактору розвитку, який у традиційній педагогіці майже не враховувався, ігнорувався - суб'єктному досвіду життєдіяльності, набутому дитиною до часу навчання у школі в конкретних умовах сім'ї, соціокультурного оточення, у процесі сприйняття і розуміння нею світу людей та речей [16].

Метою особистісно орієнтованого навчання є поєднання виховання та освіти в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєтворчості. Сучасний навчальний процес спрямований на здобуття учнями знань, а повинен бути, за О.Леонтьєвим, спрямований на розуміння та усвідомлення навчального матеріалу [7].

У сучасності існують різні підходи до визначення цілей особистісно орієнтованого навчання [11].

Провідним принципом особистісно орієнтованого навчання визнано індивідуалізацію навчання, що передбачає вирішення двох завдань. По-перше, це сприяє дітям з перших років цілеспрямованої освіти засвоювати знання у тому темпі, який зумовлюється їх пізнавальними здібностями. По-друге, надає можливість здібним дітям максимально розвивати власні позитивні задатки, розкривати творчий інтелектуальний потенціал.

Наступним принципом є максимальне наближення навчального матеріалу до реалій життя. Реалізація цього підходу сприяє розумінню учнями важливості знань, необхідності постійного їх оновлення.

Принцип спіралевидної будови навчального матеріалу дозволяє повертатися до раніше вивченого і розглядати його всебічно на більш складному рівні, що дає можливість слабшим учням закріпити, а сильнішим поглибити знання.

Не менш важливим є принцип постійної самооцінки учнями власної навчальної діяльності. Це дає можливість школярам не лише більш усвідомлено ставитися до учіння, а й спостерігати динаміку особистого просування у засвоєнні навчального матеріалу, своєчасно коригувати свою пізнавальну діяльність.

Реалізація наведених принципів повинна здійснюватися комплексно, у взаємозв'язку з іншими дидактичними принципами [6].

Для вчителя, який працює над реалізацією проблеми ООН, ключовими словами повинні бути допомога і підтримка. Підтримка ґрунтується на любові до дітей, гуманізації навчального середовища. Актуальними для розуміння сутності особистісно орієнтованого навчання є погляди В.О.Сухомлинського, який вважав, що педагог повинен відчувати в собі дитинство, розвивати здатність до розуміння дітей і, головне, не ламати дитячу індивідуальність, а виправляти і спрямовувати її розвиток, розуміючи, що дитина знаходиться у стані самопізнання, самоствердження, самовиховання [14].

Яким же чином можна підтримати дитину на уроці?

По-перше, цьому сприяє використання засобів, що забезпечують підтримку всім учням і створюють для них необхідний емоційний фон доброзичливості, взаєморозуміння, співпраці. Це уважне, привітне ставлення вчителя до учнів, залучення до планування занять, створення ситуацій взаємного навчання, позитивна оцінка досягнень, діалогічне спілкування.

По-друге, зазначене реалізується на основі застосування засобів, що забезпечують індивідуальну (особистісну) підтримку, припускають діагностику розвитку, навченості, вихованості, виявлення особистих проблем дітей. Це створення «ситуацій успіху», підвищення статусу учня, значення його власного внеску у вирішення загальних проблем.

Технологія особистісно орієнтованого уроку (за С.Подмазіним) передбачає, що учень, перетворюючись на суб'єкт навчальної діяльності, має оволодіти основними етапами діяльності: орієнтація > визначення мети > проектування > організація > реалізація > контроль > корекція > оцінка [10].

В умовах особистісно орієнтованого навчання учень є суб'єктом навчання, а вчитель є не лише носієм певних знань, а й помічником становлення школяра як особистості. Тому, говорячи про урок літератури, можна сказати, що його мета полягає у відкритті неповторного «Я» кожної дитини, створення умов для її самореалізації. Успішному розв'язанню цих завдань сприяють, на нашу думку, нетрадиційні форми навчальної діяльності, інтерактивні технології навчання, оскільки «відчуття новизни - один з великих стимулів у навчанні учнів» [13].

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, в якому і учень, і вчитель є рівноправними суб'єктами навчання, які розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють [9].

Коли учень є учасником лише пасивного навчання (лекція, читання), то при цьому спостерігається низький рівень засвоєння матеріалу. Значно вищий рівень буде за умов інтерактивного навчання, навчання інших та застосування знань. Недаремно ж Конфуцій сказав: “Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам'ятаю. Те, що я роблю, я розумію” [4].

Отже, форми і методи організації навчальної діяльності повинні бути адекватними меті й особливостям особистісно орієнтованого навчання, сприяти побудові навчального процесу на основі суб'єкт-суб'єктних відносин.

Цікаві форми і прийоми активізації учнівської діяльності, а також підвищення інтересу школярів до вивчення предмета пропонує А.Гін. До кожної з основних частин заняття пропонується від 5 до 13 прийомів. Пропоновані прийоми представлено у вигляді «Конструктора уроку», скориставшись яким, педагог може побудувати своє заняття, не повторюючись і видозмінюючи його структуру.

Використання інтерактивних технологій не повинно ставати самоціллю. Адже це один зі способів розвитку здібностей кожного учня, головного завдання особистісно орієнтованої педагогіки [12].

Перетворення учня на суб'єкта навчальної діяльності потребує й оволодіння ним основними етапами такої діяльності: мотивація > цілевизначення > планування діяльності > опрацювання навчального матеріалу > рефлексування > оцінка [11]. Це відповідно зазначається у графі календарного плану "Елементи особистісно орієнтованого навчання" як етапи оволодіння діяльнісними уміннями: цілевизначення (Ц), планування (П), рефлексія (Р), оцінювання (О).

На наш погляд, головне у викладанні літератури - навчити школярів глибоко особистісно сприймати художній твір. А для цього потрібно створити оптимальні умови для активізації творчої діяльності учнів у процесі роботи з художнім текстом. На жаль, сьогодні у школі типовим залишається інший спосіб роботи з текстом: вчитель спочатку розповідає, скажімо, про певну добу в її соціоісторичному вимірі, потім - про мистецтво і літературу, що розвивалися за умов цієї доби, далі зупиняється на біографії письменника, загальній характеристиці його творчості і тільки після цього переходить до аналізу твору. Звичайно, такий спосіб в окремих випадках є доречним. Однак, якщо він переважає, шкільний курс перетворюється на суцільний потік лекційно-оглядових тем, до яких додаються ( як ілюстрації) ті чи інші художні твори. Така робота з текстом орієнтує учня на елементарне споживання готового матеріалу, який під час читання тексту належить лише відтворити. Особистісно орієнтовані технології націлюють читача на "ретельне прочитання", на пошук смислів у тексті (замість того, щоб засвоювати готову інформацію), на дослідницьку і співтворчу позицію щодо прочитаного, на самостійний пошук способів поєднання тексту та історико-культурного контексту. А це, звичайно, багаторазово підвищує вартість здобутих знань і визначає провідну роль аналізу твору у процесі викладання літератури. Шлях від деталі до цілого, що поступово виводить читача на орбіти автора і тип культури, дозволяє раціональніше та економічніше структурувати матеріал навчального заняття. Адже курс літератури є складником світової культури, і тому його завдання - висвітлювати духовний і естетичний досвід (індивідуально-авторський, національний, культурно-історичний), втілений у конкретному творі.

Читаючи, кожен пізнає себе. Конструюючи (переосмислюючи) смисл прочитаного твору, читач вносить в інтерпретацію свої особисті якості: упередження, бачення та інші індивідуальні концепти. Виникає низка запитань: якою мірою вчитель може і повинен приймати обтяжену цими особистісними нашаруваннями відповідь учня? Чи готовий педагог до "вільнодумства" школярів на уроці? І яким чином вписати своє трактування в систему учнівських тлумачень?

Потрібно, щоб урок літератури став своєрідним майданчиком для самопізнання і самовираження школярів. Учителеві потрібно створити такі умови, за яких читач захотів би докласти додаткових зусиль, а текст зміг би виявити свої можливості. У середніх класах, коли текст часто читають і аналізують безпосередньо на уроці, учні лише готуються до діалогу з книгою. А в старших класах (10-11 кл.) питома вага самостійної роботи учня з книгою значно зростає, більшість об'ємних творів школярі читають вдома, і перше ознайомлення з текстом здійснюється, зазвичай, без "контролю" вчителя.

Вивчення художнього твору в старших класах потрібно вибудовувати таким чином, щоб школярі не лише засвоювали його ідейне багатство, зростали духовно, а й глибше пізнавали рідну мову. Виразне звучання зразків красного письменства на уроках літератури розкриває школярам художню силу слова, спонукає замислюватися над його змістом, усвідомлювати його могутність. Пильна увага до слова у тексті активізує художнє сприймання, а відтак підводить до розуміння індивідуальної манери письма митця, його стильових особливостей. Тому під час аналізу художніх творів учням потрібно пропонувати завдання, які поглиблюють розуміння ролі слова, образу.

У старших класах доречним є застосування проектних технологій, різноманітних дослідницьких методів, бо вони якраз і спрямовані на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують упродовж певного часу. Дослідницький метод - домінантний у роботі зі старшокласниками, бо вони вже здобули базові знання, уміють аналізувати художній твір, мають навички роботи з текстами різних стилів. Учні отримують завдання і самостійно досліджують певне питання, користуючись рекомендованою літературою. Іноді доцільно недостатньо висвітлити творчість письменника в літературно-критичних дослідженнях, чим викликати в учнів бажання якомога повніше пізнати особистість і творчість талановитого митця.

На кожному уроці, зазвичай, потрібно працювати над розвитком творчих здібностей учнів. Дуже важливо не подавати готові істини, а спонукати мислити, самостійно розв'язувати проблеми. Запитання проблемного характеру активізують мислення старшокласників, створюють інтелектуальну атмосферу, дух співтворчості. Цьому передусім сприяє робота у групах, де учні-лідери (координатори) визначають методи, прийнятні для виконання певного завдання, а інші представники груп виконують творче завдання.

Використання інтерактивних та особистісно орієнтованих методів і прийомів навчання заохочує учнів до активного пізнання, що допомагає осмисленому і більш глибокому засвоєнню матеріалу.

У процесі викладання української літератури активно застосовуємо методи інтерактивного особистісно орієнтованого навчання.

Особистісно орієнтоване заняття відрізняється від інших активною діяльністю учня на всіх етапах заняття. У процесі особистісно орієнтованого навчання вчитель формує у школярів специфічнні ознаки відповідно до власних інтересів, цінностей, психофізіологічних особливостей.

Як вважає А.М.Фасоля, особистісно орієнтоване навчання має такі ознаки:

1. Повідомлення учням цілей заняття, орієнтованих на конкретний результат. Зазвичай, цілі формуються вчителем. Але якщо учні мають навички визначати очікувані результати, то в таких класах практикується визначення цілей заняття самими учнями. У визначенні цілей учитель виходить лише зі змісту навчального матеріалу, загальних цілей теми, а й враховує суб'єктний досвід школяра, для якого ця ціль має бути особистісно значущою. Прикладом цього може бути запропонована учням анкета (додаток 1).

Форми й методи роботи визначаємо, виходячи з основної вимоги особистісно орієнтованого навчання: вони мають забезпечити врахування суб'єктного досвіду, активну діяльність якщо не кожного учня, то максимальної їх кількості. Важливим принципом роботи вчителя на особистісно орієнтованому занятті має стати такий підхід: там, де можна промовчати, учитель мовчить, там, де можна запитати, запитує, а не розповідає сам.

2. Стиль спілкування, стосунки « учитель - учень» базуються на педагогіці співробітництва.

3. Створення позитивного настрою на уроці, відповідної мотивації, ситуації успіху, взаємопідтримки, переважання діалогічної форми спілкування, індивідуальної, парної та групової роботи. Широко впроваджується у практику роботи інтерактивна модель навчання - співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове тощо). Якщо навчальна діяльність проходить у групах, а кожна група працює над певною мікротемою, то можливим є формування цілевизначення членами групи для цих мікротем, що також сприяє позитивному результату роботи.

Однією із інтерактивних форм навчальної діяльності є робота в групах. У класах, які працюють за Програмою "Крок за кроком", попередньої підготовки до тієї чи іншої форми роботи учні не потребують. Учителю потрібно пам'ятати про підготовку інструктивних матеріалів для роботи учнів у групі.

Групи можуть утворюватися різними способами, а саме:

- четверо учнів за сусідніми партами;

- учні одного ряду;

- за алфавітом (зростом, кольоромволосся, очей, статтю та ін.);

- за вибором самих учнів;

- по черзіокремимиучнями, якібудутьекспертамиоголошених для розглядупитань;

- учнями, якихкерівникамигрупвизначив учитель (потім групаможевизначитиіншоголідера);

- за переліком проблем (ученьобирає не групу, а проблему, над якоювінхотів би працювати).

Семінарське заняття можна організувати у формі "круглого столу". Групова робота під час проведення семінару може передбачати об'єднання учнів у групи, що працюють над однією проблемою, обговорення результатів діяльності в групі, визначення представника, який розкриє класові узгоджену думку.

4. Заняття будується на діяльнісній основі: учень активно працює (самостійно, в парах, групах, кооперативно) на всіх етапах, навчаючись самостійно здобувати знання і застосовувати їх у різних видах діяльності.

5. Учень постійно знаходиться в ситуації вибору (змісту освіти, темпу, виду завдань, способу опрацювання матеріалу).

6. Оволодіння навичками цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінки, корекції є обов'язковою складовою заняття.

Наприклад, учні усно або письмово відтворюють хід міркувань, практичних дій, аналізують їх. Може також застосовуватись анкетування (додаток 2).

Школярам можуть бути запропоновані запитання для самоаналізу навчальної діяльності.

Рефлексія може спрямовуватися й на інших учнів: який спосіб вирішення проблеми запропонували мої товариші? Чим він відрізняється від мого?

Важливим моментом є рефлексія відчуттів (Що я відчував під час розв'язання проблеми?) та її словесне чи інше вираження.

Для підсумкової рефлексії добираються відповідні запитання (найдоцільніше їх виконання вдома).

Під час рефлексії аналізується й оцінюється досягнення цілі, результат зіставляється із запланованим. Особистісно-орієнтоване навчання передбачає контроль не тільки рівня засвоєння зовнішнього змісту предмета, а й змісту внутрішнього (умінь, навичок, способів діяльності, особистісного розвитку учня). Зіставлення досягнутого результату із запланованим, досягнутого й початкового рівнів розвитку є основою для оцінки.

7. Особистісно орієнтоване заняття ґрунтується на врахуванні психофізіологічних особливостей школяра, його інтересів, ціннісних орієнтацій.

Література - предмет особливий. Нинішнє юне покоління мусить знайти шляхи переходу від жорстокого раціоналізму до духовності, подолати кризу духовності як найглибшу кризу людства, а тому його пріоритетами мають бути шляхетність почуттів, гуманність у стосунках, висока моральність. Саме на формування таких цінностей спрямоване особистісно орієнтоване навчання. 

Список використаної літератури

1. Акбашева Р.Ш. Проектный подход к личностно-ориентированному образованию. - Уфа: Башгоспединститут, 1999. - С. 132.

2. Амонашвили Ш.А., Загвязинский В.И. Паритеты, приоритеты и акценты в теории и практике образования // Педагогика. - 2000. - №2. - С. 13-15.

3. Балл Г.А. Психологическое содержание личносной свободы: сущность и составляющие // Психологический журнал. - 1997. - №5. - С. 7-19.

4. Ізскарбничкимудрих думок // Шкільнийсвіт. - 2006. - №33-34. - С. 44.

5. Клокар Н.І., Слободянюк Н.Г., Стаднюк І.І. Концепціядіяльностінауковоїлабораторіїособистісноорієнтованогонавчання та виховання // Організація та змістдіяльності науковихлабораторійінституту / За ред. Н.І. Клокар, О.В.Чубарук. - БілаЦерква, 2005. - С.209.

6. Концепціязагальноїсередньоїосвіти (12-річна школа) // ІнформаційнийзбірникМіністерстваосвіти і науки України. - 2002. - №2. - С. 3-22.

7. Леонтьев А.Н. Психологические вопросы сознательного учения. - М.-Л.: Известия АПН РСФСР, 1947. - Вып. 7.

8. Навчання в дії. Як організуватипідготовкувчителів до застосуванняінтерактивнихтехнологійнавчання: Методичнийпосібник / А.Панченков, О.Пометун, Т.Ремех. - К.: А.П.Н., 2003. - 72 с.

9. Особистіснозорієнтований урок літератури: Здосвідуроботи / Упоряд. Г.Федяй, А.Фасоля. - К.: Шкільнийсвіт, Вид. Л.Галіцина, 2005. - 128 с.

10. Подмазін С.І. Особистісно-орієнтованийосвітнійпроцес: принципи, технології // Педагогіка і психологія. - 1997. - № 2. - С. 37 - 43.

11. Селевко С.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. - М.: Народное образование, 1998. - 256 с.

12. Софій Н.З., Кузьменко В.У. Про Сто і один метод активного навчання. - К.: Крок за кроком, 2003. -116 с.

13. Степанишин Б. Викладанняукраїнськоїлітературившколі: Методичнийпосібник для вчителя. - К.: Проза, 1994.

14. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором: Вибрані твори в 5-ти томах. - К.: Радянська школа, 1977.

15. Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтованенавчання: цілепокладання, рефлексія, оцінка // Українськамова та література. - 2004. - № 7. - С.2-9.

16. Якиманская И.С. Технология личностно-ориентированного обучения в современной школе. - М.: Сентябрь, 2000. - 176 с.

Додаток 1

АНКЕТА

ПІБ учня

1. На заняттях з українськоїлітератури в цьомуроці я:

- дізнав (ла) ся

- зрозумі (ла) в

- навчи (ла) вся

2. Найбільшиймійуспіх - це

3. Моїнайбільшітруднощі - це

4. Щоу мене не виходило, а тепервиходить

5. У чому я зміни (ла) вся

6. Моїпобажання собі на наступний навчальний рік

Додаток 2

АНКЕТА

1) Чого я навчився на уроці?

2) Що було найцікавішим і чому?

3) Які я виконував завдання і якими способами?

4) Які труднощі зустрічалися і як я їх подолав. Чи подолав?

5) Чи змінився мій настрій під час уроку?

6) Побажання (собі, учителю).

Размещено на Allbest.ru