Зарубіжний досвід впровадження освітніх програм для батьків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зарубіжний досвід впровадження освітніх програм для батьків

Іванчук Марія Георгіївна доктор психологічних наук, професор кафедри педагогіки та методики початкової освіти Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича

Цуркан Таісія Георгіївна асистент кафедри педагогіки та методики початкової освіти Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича

Summary: The parent education field utilizes a multitude of curricula, making it difficult for Extension professionals, Certified Family Life Educators (CFLE's), parent educators, and parents to choose a series of effective, research-based activities that will meet specific clientele needs for their parenting program. A review and critique of many of the major parenting curricula and available programs could potentially assist parents and professionals in implementing a program with confidence.

Keywords: critique, parent education, parenting programs, research-based, review.

Анотація: Сфера формування педагогічної культури батьків у всьому світі передбачає використання безлічі навчальних програм, завдяки чому перед фахівцями, сертифікованим викладачами сімейного життя (CFLE), педагогами вищих навчальних закладів та батьками з'являється можливість вибрати найбільш ефективні, науково обгрунтовані програми, які відповідають потребам дітей для їх виховання. Огляд та критична оцінка основних навчальних програм для батьків можуть потенційно допомогти професіоналам втілювати програму з упевненістю.

Ключові слова: критика, батьківська освіта, батьківські програми, дослідження, огляд.

Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень. Успішні навчальні програми для батьків допомагають набути усвідомлених навичок подолання проблем виховання, які необхідні для побудови здорової сім'ї. Дослідження показали, що ефективна підготовка батьків та сімейні інтервенції сприяють захисним чинникам і призводять до позитивних результатів як для батьків, так і для дітей [25]. Захисні фактори включають в себе виховання та прихильність, знання про виховання та розвиток дітей та молоді, стійкість батьків, соціальні зв'язки та конкретні заходи для батьків (Child Welfare Information Gateway, U.S. Department of Health and Human Services Children's Bureau, & FRIENDS National Resource Center For Community-Based Child Abuse Prevention, 2008).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Враховуючи сучасний психолого-педагогічний клімат суспільства та підвищення відповідальності за результати освітньої роботи, практики повинні приділяти увагу оптимізації власної діяльності. Замість того, щоб розглядати кожну програму як окремий об'єкт, мета-аналіз дозволить виділити конкретні навички батьківства та зосередитись на ефективності впровадження. Результати аналізу компонентів, проведених в статті, не тільки допоможуть розробити чи відібрати батьківську навчальну програму, але також можуть допомогти здійснювати моніторинг та вдосконалювати існуючі програми.

Мета статті полягає в критичній оцінці програм формування педагогічної культури батьків за критеріями: готовність до впровадження, науково- доказова база та якість емпіричних досліджень щодо ефективності програми.

Виклад основного матеріалу. При виборі програми формування педагогічної культури батьків сім'ї керуються особливостями програми та спеціальними стратегіями навчання. Характеристиками програми є теоретичне обґрунтування або структура, персоналізація та оцінка програми. Стратегії навчання відносяться до конкретних методів навчання, які були визнані ефективними при безпосередній роботі з батьками.

Наведені нижче характеристики є предикатами ефективності програми:

• Фокус на сильних сторонах. Велика кількість досліджень підтримує акцент на сімейних інтервенціях та освітніх програмах, які зосереджуються на перевагах сім'ї та стійкості, а не на слабостях. Цей підхід посилює наявні захисні фактори для запобігання виникненню зневаги або повторному насильству над дітьми (Центр вивчення соціальної політики, 2003 р.).

• Сімейно-центрована практика. Навчальні програми для формування педагогічної культури батьків, включають застосування отриманих навичок у реальному житті та опосередковане проведення заходів, щоб допомогти дітям та батькам ефективно спілкуватися та використовувати конкретні соціальні програми. Сімейно-орієнтовані програми спрямовані на розробку стратегій навчання, які є культурно відповідними та відповідають поглядам та принципам сімей та їхніх спільнот [10].

• Індивідуальний та груповий підхід. Досвід свідчить, що поєднання індивідуального та групового навчання батьків є найефективнішим підходом при створенні навичок, які підкреслюють соціальні зв'язки та здатність батьків отримати доступ до соціальної підтримки. Проте індивідуальний підхід виявився більш ефективним у обслуговуванні сімей, які потребують спеціальних послуг [25].

• Кваліфікований персонал. Успіх програми значною мірою залежить від кваліфікованого персоналу. Співробітники програми повинні мати надійну теоретичну базу, а також досвід роботи в класі або роботи з сім'ями та групами в різних умовах. Персонал повинен також мати можливість надавати культурно компетентні послуги, які відповідають цінностям сім'ї та громади.

• Цільові сервісні групи. Ефективність навчання посилюється, коли учасники кожної програми включають чітко визначену групу людей із загальними потребами або визначальними характеристиками [10]. Групові характеристики, такі як сім'ї високого ступеня ризику або одинокі чи непрацюючі батьки, також можуть допомогти визначити відповідну тривалість та інтенсивність програми [8].

• Прозорі та стійкі цілі програми. Успішні програми реалізують індивідуальні та групові плани, розроблені в партнерстві з учасниками. Прогрес до досягнення цілей програми регулярно оцінюється за допомогою аналізів, використовуючи як кількісні, так і якісні методи дослідження відповідно до пропонованих послуг. Крім того, ці програми збираючи відгуки та оцінки споживачів, використовують цю інформацію для постійного підвищення якості.

У таблицях 1 та 2 перелічено компоненти батьківських навчальних програм, що розглядаються в мета-аналізі, і надано опис кожного з них. Використовуючи мета-аналітичну техніку, ми змогли оцінити ефективність кожного компонента вмісту та реалізації програм.

Методологія. Ми надаємо науково-обґрунто- вану інформацію та аналізуємо емпірично ефективні освітні програми для батьків. Для оцінки кожного навчального плану були використані три критерії, а оцінки кожної програми включені в Таблицю 3. Враховуючи ступіть навантаження сучасних педагогів, які включені у процес підвищення педагогічної культури батьків через взаємодію сім'ї і школи, перший критерій був дуже практичним готовність навчальної програми, яка буде використовуватися у цій галузі, до впровадження. Рейтинги коливаються від 0 (педагогу доведеться витрачати багато часу на створення програмних матеріалів) до 5 (після вивчення та ознайомлення з навчальним планом учитель може реалізовувати його без додаткової підготовки навчальних матеріалів).

Другий критерій - науково-доказовий. Ми живемо та працюємо в епоху інформаційної перевантаження та в епоху, коли ми відчуваємо посилення тиску з боку суб'єктів фінансування і органів управління, що надають грант, для більшої ефективності програми та підзвітності. Науково-доказова програма (ЕВР), на думку Смол, Куні та О'Коннора [37] полягає у: визначені програм, які продемонстрували свою ефективність через суворі, рецензовані експертизи оцінки і були схвалені державними установами та провідними дослідницькими організаціями. На основі наукових оцінок від 0 (не було чітких доказів підтримки досліджень у навчальному плані) до 5 (велика кількість посилань на дослідження була включена до навчального плану).

Третій - це якість емпіричних досліджень щодо ефективності програми. Рейтинги коливались від 0 до 5, де 0 вказує на відсутність доказів того, що навчальний план був оцінений емпірично. 1 зазначено, якщо програма була оцінена, але не вимагала опублікованих досліджень оцінки програм. 2 для програм, які пропонують результати даних з досліджень з слабкими конструкціями. Оцінки були апробовані, але якість результатів досліджень важко інтерпретувати. 3 для програм, що мають лише оцінку процесу. 4 - це програми, які дали позитивні результати з одного або двох досліджень, які показали короткостроковий вплив. 5 було відзначено для програм з сильним компонентом оцінки, що включав серію досліджень протягом певного періоду, що продемонстрували системний ефективний вплив.

Вибрано шістнадцять основних освітніх програм батьків, оскільки вони представляють інтерес для нашого дослідження. Вони були оцінені в цій статті авторами за описаними вище критеріями, використовуючи шкалу від нуля до п'яти, з чітким розрізненням між кожним номером рейтингу в шкалі Лікерта. У таблиці 1 наведені наші оцінки за кожним із трьох критеріїв.

Таблиця 1. Опис змістових елементів, включених у мета-аналізі

Таблиця 2

Опис компонентів реалізації програм, включених до мета-аналізу

педагогічний культура готовність програма

Таблиця 3. Програми формування педагогічної культури батьків, рейтинги готовності до використання, науково-доказова база та емпірична ефективність

"Топ програми" складалися з чотирьох програм з наявними навчальними програмами для впровадження (як визначено загальним балом 13 на готовність до використання, на основі фактичних даних та емпіричної ефективності).

STAR Parenting. Програма STAR Parenting, розроблена Fox та Fox [20], розроблена, щоб допомогти батькам правильно реагувати на відхилення у поведінці дітей. Акронім STAR для батьків такий: S (stop) - зупиніть себе від миттєвої необдуманої реакції, T (think) - думайте про свої почуття, щоб відновити емоційний контроль, A (ask) - запитайте себе, чи ваші очікування є раціональними по відношенню для ваших дітей, і R (respond) - реагуйте прийнятно, продумано, відповідно до ситуації. Програма STAR Parenting ґрунтується на теоріях розвитку та когнітивно-поведінковій теорії, а також спирається на принципи авторитетного виховання [2]. Науково обгрунтована ідея про те, що батьки та діти взаємно впливають один на одного [21] лежить в основі програми.

Програма STAR Parenting показує позитивні результати, які включають усунення суворого словесного і тілесного покарання, а також зменшення стресу батьків, гніву та агресії [27].

Strengthening Families Program for Parents and Youth 10-14 (SFP10-14) SFP 10-14 об'єднує батьків та їхніх дітей у процесі побудови сімейних стосунків на засадах удосконалення навичок батьківства та зміцнення сильних сторін сім'ї. Програма була розроблена, щоб сприяти здоровій майбутній орієнтації дітей в молодіжному середовищі; приверненню уваги батьків до врахування думки дітей; освоєнню цінних навичок для боротьби зі стресом та тиском [5]. SFP 10-14 базується на біопсихосоці- альній моделі [11] та емпіричних дослідженнях ризиків та факторів захисту в сім'ях [38]. Модель стійкості [31] та соціально-екологічна модель використання підлітків [24] значно вплинули на розвиток SFP 10-14.

Результати мета-аналізу [22], що фінансується Всесвітньою організацією охорони здоров'я, свідчать: "У довгостроковій перспективі результати вказують на потенційну цінність програми SFP 1014 як ефективного втручання для первинної профілактики неправильного вживання алкоголю "(с.407). З 56 досліджень, включених до аналізу, SFP 10-14 була єдиною програмою, яка показала можливість довготривалої ефективності, але необхідна додаткова оцінка в різних умовах [22].

Systematic Training for Effective Parenting (STEP). У програмі STEP батькам пропонується ідентифікувати цілі їхньої неправомірної поведінки і спроектувати реакцію таким чином, щоб стимулювати позитивну поведінку та майбутні взаємодії [7]. Брок і співавтори окреслили два припущення, що є центральними у програмі STEP: дитячі емоції, що спричинюють порушення поведінки, часто ґрунтуються на помилковій інтерпретації досвіду та подій, а батьки направляючи зусилля на тлумачення ситуацій та вчинків поступово змінюють поведінку своєї дитини. Програми STEP грунтуються на психології Адлера та роботах Дрейкурса та Со- лца [12]. Когнітивно-поведінкові стратегії забезпечують базу для STEP.

Огляд 51 дослідження STEP від American Guidance Service виявив загалом позитивні результати. Дослідження довели, що програма позитивно впливає на дитячо-батьківську взаємодію, батьківські відносини, поведінку дітей та батьківське сприйняття дитинства.

Triple P-Positive Parenting Program. Програма Triple P-Positive Parenting спрямована на допомогу батькам у сприянні соціальному та емоційному розвитку їхніх дітей та зменшенню поведінкових проблем [34]. Три цілі позитивного батьківського виховання: 1. Покращувати знання, навички, впевненість у собі, винахідливість, збагачувати власні ресурси; 2. заохочувати до безпечного, ненасильницького та безконфліктного виховання дітей;

сприяти розвитку соціальної, емоційної, комунікативної, інтелектуальної та поведінкової сфер дітей через позитивне виховання [33]. Triple P-Positive Parenting Program - одна з небагатьох програм, що базується на наукових доказах. Програма має теоретичну основу в "Поведінковому сімейному втручанні", який має сильну емпіричну підтримку як стратегія підтримки сім'ї [41]. Triple P-Positive Parenting Program також спирається на теоретичні перспективи, такі як моделі соціального навчання, моделі обробки соціальної інформації, екологічний контекст людського розвитку та перспективи здоров'я населення [33]. Засновники, при розробці програми, використовували дослідження в галузі терапії сімейної поведінки, аналізу прикладної поведінки, психопатології [33].

"Перспективні програми" (як визначено загальним балом 12) мають науково-доказову базу, але потребують більше сучасних результатів дослідження прикладних програм, опублікованих у реферативних журналах, і більшої кількості навчальних планів, щоб бути готовими для використання.

Intentional Harmony. Програма Intentional Harmony має на меті допомогти дорослим збалансувати та управляти конкуруючими вимогами роботи та сімейного життя. Навчальний план складається з таких п'яти областей: робота та особистість; робота і партнер; робота та діти; робочий стрес; робота і розширення сім'ї та кола друзів (Intentional Harmony, 2006). Програма базується на теоретичних аспектах та емпіричних дослідженнях теорії сім'ї. Мультидисциплінарні дослідження в галузі стресу в робочому житті забезпечують надійну платформу для розробки програми Intentional Harmony. Довідкові джерела програми посилаються на відомих дослідників у галузі робочого та особистого балансу. Кожна область втручання (увага до соціа- льнх ролей, поведінкових конфліктів та їх поширення, практика батьківства, конфлікти перевантаження та часу, організаційні здібності, фізичні навантаження та емоційна деформація) цілком підтверджується теорією та дослідженнями [44].

Wiley (2007) оцінив програму Intentional Harmony, використовуючи нееквівалентну групу порівняльного аналізу дотестовим та післятестовим контролем. Результати показали, що учасники відчули, що їх робота після участі в програмі перешкоджає вихованню дітей менше. Крім того, учасники продемонстрували статистично значущі покращення в порівнянні з контрольною групою у результатах поведінкових конфліктів та їх поширення, практики виховання дітей, конфліктів перевантаження та часу, організаційних здібностей, фізичного та емоційного навантаження [44].

Make Parenting a Pleasure (MPAP). Програма MPAP була розроблена, щоб розширити можливості батьків, які відчувають стрес, мають низький рівень доходу, ізоляцію та відсутність інформації про виховання дітей.. MPAP призначений для зменшення батьківського стресу та підвищення батьківської компетентності, соціальної підтримки батьків. Всі ці дані були підтверджені емпіричними доводами, такими, як: збільшення частки успішного виховання дітей та зменшення факторів ризику, пов'язаних із жорстоким поводженням із дітьми та зневагою [1]. MPAP обслуговує батьків, щоб запобігти зловживанню та зневазі дітей. Цілі MPAP включають в себе вивчення важливості батьківського самовдосконалення, практичного управління стресом та комунікативних навичок, розвитку дитини, позитивних дисциплінарних стратегій та побудови мережі підтримки [32]. Науковець Сакс повідомив, що MPAP заснований на принципах найкращої практики Коаліції сімейних ресурсів Америки, принципах навчання дорослих та результатах досліджень. Дослідник Бамба [1] оцінив MPAP, використовуючи рандомізоване дослідження контролю над очікуваннями.

Рандомізоване контрольоване дослідження ( РКД) -- тип наукового експерименту, при якому його учасники випадковим чином діляться на групи, в одній з яких проводиться досліджуване втручання, а в іншій (контрольній) застосовуються стандартні методики або плацебо [4].

Початкові аналізи не виявили статистично значущих відмінностей між попередніми та пост-тестами груп. Проте, подальші дослідження показали, що контрольні групи батьків повідомили про зменшення проблемної поведінки своїх дітей.

Nurturing Parenting Programs. Програма виховання батьків підкреслює наступні сім принципів, на основі яких можна створювати для дітей тепле та дбайливе середовище: почуття прихильності, співпереживання, виховання себе, ніжного дотику, дисципліни, вираження почуттів, очікування та самооцінки [3]. У дизайні програми також використовуються наступні основні компоненти батьківства: підкріплення та прив'язаність, співпереживання, самосвідомість, дотик, дисципліна, безумовна любов і повага, а також знання особливостей розвитку. Багато з цих конструкцій засновані на відповідних теоретичних поглядах або емпіричних дослідженнях [3]. Nurturing Parenting Programs підтримується дослідженнями, які використовують великі обсяги вибірки, але в основному для окремих груп [36, 43]. Емпіричне підтвердження програм Nurturing Parenting Programs може бути вдосконалено шляхом рандомізації у групах порівняння, а також публікації наукових доповідей у рецензованій науковій літературі.

"Додаткові програми" можуть бути популярними або корисними для певної аудиторії, але вони не мають теоретичного фокусу, оцінки програм, готовності до використання та / або бази даних. Багато програм оцінюється досить низько за критеріями, що ґрунтуються на доказах та емпіричному підтверджені. Деякі програми працюють в лише в певному регіоні або створені нещодавно, що може пояснити брак опублікованих досліджень про їх ефективність. Деякі програми, що базуються на науково-доказовій базі та емпірично підтверджені, включені в цю категорію, оскільки для зайнятого професіонала буде складно працювати за програмою через брак матеріалів.

Active Parenting Today. Програми активного батьківства базуються на вагомих теоретичних поглядах [7], які описують основні види діяльності та матеріали. Багато досліджень було зроблено протягом тривалого періоду часу, але в першу чергу використовуються одиночні групи, попередні тестові та післятестові проекти [13, 26, 30]. Матеріали для реалізації програми доступні, але педагоги повинні відвідувати тренінги по підготовці.

Common Sense Parenting (CSP). Програми CSP грунтуються на принципах соціального навчання та мають багаторічні емпіричні, добре продумані дослідження з позитивними результатами [39, 40]. Однак, матеріали CSP можуть бути дорогими для придбання, а для реалізації програми необхідні чисельні тренінги.

How to Talk So Kids Will Listen. Книга, на якій базується програма, не наводить жодних емпіричних доказів чи теоретичних поглядів. Дуже обмежене дослідження використовує одноразові попередні тестові проекти [19]. Програма може бути легко впроваджена вихователями-батьками.

Love and Logic. Фей (2007) обговорює соціальні та пізнавальні теоретичні вчення, як основні принципи, на яких ґрунтується теорія Любові та логіки. Love and Logic була оцінена внутрішньо, в не- опублікованих дослідженнях результатів [14]. Програма може бути легко впроваджена вихователями- батьками.

Parent Effectiveness Training (PET). Методи обґрунтування PET емпірично перевіряються як ефективні способи спілкування та вирішення конфліктів [23]. Проте, матеріали програм не є легко доступними, а батьки зобов'язані відвідувати заплановане навчання.

Parents as Teachers (PAT). PAT розглядає кілька дослідницьких аспектів готовності до шкільної освіти та значно акцентує увагу до досліджень у галузі розвитку грамотності та розвитку письменності (Parents as National Teachers National, 2002). Дослідження на PAT було проведено протягом тривалого періоду часу, причому деякі дослідження використовували рандомізовані контрольні проекти [23, 29, 35, 42]. PAT представляє собою комплексну програму батьків, яка включає особисті візити та групові збори.

Partners in Parenting (PIP). Посібник з вивчення батьківської програми PIP не містить жодних посилань на дослідження чи відповідні теоретичні перспективи. Навчальна програма надає необхідні матеріали для впровадження, а для батьків необхідні тренінги (Коледж Сімейних Освітніх Ресурсів та Навчання, 2007). Деякі неофіційні дослідження з внутрішньої оцінки проводились на PIP, але не були опубліковані.

RETHINK Parenting and Anger Management. RETHINK була розроблена з використанням емпіричних досліджень щодо профілактики зловживань дітьми (Інститут ініціатив щодо психічного здоров'я, 1991). Посібники для RETHINK містять численні посилання на попередні дослідження. Оціночне дослідження RETHINK знаходиться на початкових етапах і пропонує сугестивні докази позитивних результатів, але використовує попередні тестові та післятестові проекти [17, 18, 19]. Програма доступна, але необхідна підготовка матеріалів.

Second Time Around: Grandparents Raising Grandchildren. Програма спираються на відповідні емпіричні дослідження та теоретичні перспективи, а посилання на керівні дослідження та теорії подані в довіднику фасилітатора [16]. Оціночні дослідження залишаються на стадіях формування.

Висновки і пропозиції

"Топ програми" оцінені на високому рівні, з точки зору готовності до використання, на основі наукових доказів та емпіричної перевірки. "Перспективні програми" мають гарні прогнози, але потребують більше сучасних результатів дослідження прикладних програм, опублікованих у реферативних журналах. "Додаткові програми" є популярними або корисними для певної аудиторії, але можуть бути складними для реалізації або в них обмежене теоретичне фокусування, відсутня готовність до використання та оцінки на основі доказів.

Програми значно різняться за цінністю представленої інформації, а також оцінними доказами ефективності впровадження при внесенні важливих змін для батьків та їхніх дітей. Програми батьківської освіти, особливо ті, які створено вищим навчальним закладом з обмеженими ресурсами, мають тенденцію бути менш науково обгрунтованими, і якщо вони є удосконалюють цей аспект, вони, як правило, дорожчають, особливо ті, які обслуговують спеціалізовану аудиторію, наприклад, опікунів, бабусь і дідусів. Тим не менш, такі програми можуть бути корисними для викладачів вищих навчальних закладів.

Національна програма вдосконалення батьківської освіти (The National Extension Parenting Educators' Framework ) розширила початкові практики неперервного виховання в NEPEF, додавши шість аспектів процесу пріоритетних практик та навичок, яких слід навчати педагогів, котрі працюють над підвищенням рівня педагогічної культури батьків. Вони включають ріст, встановлення рамок, розвиток, охоплення, виховання та побудову. Автори NEPEF заявили про цінність даної конструкції: NEPEF не слід розглядати як документ "суть всього", необхідного для знання чи практики. Швидше за все, його слід розглядати як спробу залучити тих фахівців, які позиціонують себе як вихователі для вивчення «тіла знань» та «репертуару навичок», необхідних для ефективної роботи.

Фахівці по впровадженню, працівники навчальних закладів та освітяни, які працюють над формуванням педагогічної культури батьків у різних сферах несуть відповідальність за надання корисних та ефективних програм. Програми, засновані на достовірних наукових даних та оцінені за допомогою емпіричних досліджень, найкраще виконують цю роль. Як фасилітатори, так і батьки можуть використовувати інформацію, представлену в цій статті, ставши більш проінформованими та критичними споживачами програм батьківської освіти

Хоча жодна програма не дасть однакових позитивних результатів для всіх батьків, уважаємо, такі елементи успішним у широкому спектрі програм і послуг для батьків:

- розгляд батьків як рівноправних партнерів у визначенні тих видів послуг, які найбільш корисні для них та їхніх дітей;

- адаптація інтервенцій для задоволення особливих потреб сімей;

- інтеграція послуг для сімей з різними потребами;

- створення можливостей для батьків отримувати підтримку від інших батьків, збільшення активності та посилення їх зв'язку з іншими батьками з подібними життєвими обставинами;

- допомога батькам у розвитку реалістичних очікувань щодо своїх дітей;

- превентизація виникнення перфекціонізму та гіперопіки;

- практика встановлення відповідних очікувань і цілей для своїх дітей;

- навчання батьків відповідним неавторизова- ним методам управління дітьми;

- оволодіння тактиками управління стресом, методами зниження стресу;

- визначення цінності соціальної підтримки;

- заохочення батьків до використання батьківської освітньої програми як джерела соціальної підтримки;

- отримання доступу до додаткових допоміжних систем, які можуть сприяти сім'ї поза межами програми.

Список літератури

1. Bamba, M. L. (2000). Evaluating the impact of parent education for parents of young children (Doctoral dissertation, University of Oregon, 2000). Dissertation Abstracts International, 61, 2586A.

2. Baumrind, D. (1966). Effects of authoritative parental control on child behavior. Child Development, 37, 887-907.

3. Bavolek, S. J. (1995). Research and validation report of the Nurturing Programs: Effective family- based approaches to treating and preventing child abuse and neglect. Unpublished report. (Available from Wayne State University Libraries).

4. Brock, G. W., Oertwein, M., & Coufal, J. D. (1993). Parent education: Theory, research, and practice. In M. Arcus, J. Schvaneveldt, & J. Moss (Eds.), Handbook of family life education: The practice of Family Life Education (Vol. 2, pp. 87-114). Newbury Park: SAGE Publications.

5. DeMarsh, J., & Kumpfer, K. L. (1986). Family-oriented interventions for the prevention of chemical dependency in children and adolescents. Prevention, 18, 117-151.

6. Fashimpar, G. (2000). Problems of parenting: Solutions of science. Journal of Family Social Work, 5, 67-80.

7. Fetsch, R. J., Schultz, C. J., & Wahler, J. J. (1999). A preliminary evaluation of the Colorado RETHINK parenting and anger management program. Child Abuse & Neglect, 23, 353-360.

8. Fetsch, R. J., Yang, R. K., & Pettit, M. J. (2008). The RETHINK parenting and anger management program: A follow-up validation study. Family Relations, 57, 543-552.

9. Fox, R. A., & Fox, T. A. (1992). Leader's guide: STAR parenting program. Bellevue, WA: STAR Parenting.

10. Fox, R. A., & Nicholson, B. C. (2003). Parenting young children: A facilitator's guide. Longmont, CO: Sopris West.

11. Foxcroft, D. R. (2003). Longer-term primary prevention for alcohol misuse in young people: A systematic review. Addiction, 98, 397-411.

12. Gordon, T. (2000). Parent Effectiveness Training: The proven program for raising responsible children. New York: Three Rivers Press.

13. Kumpfer, K. L., & Turner, C. (1990). The social ecology model of adolescent substance abuse: Implications for prevention. International Journal of the Addictions, 25, 435-463.

14. Lundahl, B. W., Nimer, J., & Parsons, B. (2006). Preventing Child Abuse: A Meta-Analysis of Parent Training Programs. Research on Social Work Practice, 16, 251-62

15. Mullis, F. (1999). Active Parenting: An evaluation of two Adlerian parent education programs. The Journal of Individual Psychology, 55, 225-232.

16. Nicholson, B., Anderson, M., Fox, R., & Brenner, V. (2002). One family at a time: A prevention program for at-risk parents. Journal of Counseling and Development, 80, 362-371.

17. Owen, M. T., & Mulvihill, B. A. (1994). Benefits of a parent education and support program in the first three years. Family Relations, 43, 206-212.

18. Pfannenstiel, J. C., & Seltzer, D. A. (1989). New Parents as Teachers: Evaluation of an early parent education program. Early Childhood Research Quarterly, 4, 1-18.

19. Popkin, M. (1989). Active Parenting: A videobased program. In M. Fine (Ed.), The second handbook on parent education: Contemporary perspectives (pp. 77-98). San Diego: Academic Press.

20. Richardson, G. E., Neiger, B. L., Jensen, S., & Kumpfer, K. L. (1990). The resiliency model. Health Education, 21, 33-39.

21. Sanders, M. R., Cann, W., & Markie-Dadds, C. (2003). The Triple P-Positive Parenting Program: A universal population-level approach to the prevention of child abuse. Child Abuse Review, 12, 155-171.

22. Sanders, M. R., Turner, K. M. T., & Markie- Dadds, C. (2002). The development and dissemination of the Triple P-Positive Parenting Program: A multilevel evidence-based system of parenting and family support. Prevention Science, 3, 173-198.

23. Slavik-Cowen, P. (2001). Effectiveness of a parent-education intervention for at-risk families. Journal of the Society of Pediatric Nurses, 6, 73-82.

24. Small, S. A., Cooney, S. M., & O'Connor, C. (2009, February). Evidence-informed program improvement: Using principles of effectiveness to enhance the quality and impact of family-based prevention programs. Family Relations, 58, 1-13.

25. Spoth, R. L., Redmond, C., & Shin, C. (2001). Randomized trial of brief family interventions for general populations: Adolescent substance use outcomes 4 years following baseline. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 69, 627-642.

26. Thompson, R. W., Grow, C. R., Ruma, P. R., Daly, D. L., & Burke, R. V. (1993). Evaluation of a practical parenting program with middle and low income families. Family Relations, 42, 21-25.

27. Thompson, R. W., Ruma, P. R., Schuchmann, L. F., & Burke, R. V. (1996). A cost-effectiveness evaluation of parent training. Journal of Child and Family Studies, 5, 415-429.

28. Turner, K. M. T., & Sanders, M. R. (2006). Dissemination of evidence-based parenting and family support strategies: Learning from the Triple-P Positive Parenting Program system approach. Violent Behavior, 11, 176-193.

29. Wagner, M. M., & Clayton, S. L. (1999). The Parents as Teachers program: Results from two demonstrations. The Future of Children, 9, 91-115.

30. Wiley, A. R., Branscomb, K., & Wang, Y. Z. (2007). Intentional Harmony in the lives of working parents: program development and evaluation. Family Relations, 56, 318-328.

31. Мінцер О. Доказова медицина -- стратегічний шлях розвитку охорони здоров'я // Ваше здоров'я. -- 2005. -- № 1

Размещено на Allbest.ur