Значення британського досвіду структурного реформування системи загальної середньої освіти для українського шкільництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Значення британського досвіду структурного реформування системи загальної середньої освіти для українського шкільництва

К.В. Гаращук

Анотації

У статті доведено, що реформування вітчизняної шкільної освіти буде ефективнішим, якщо враховувати позитивний зарубіжний досвід у цій галузі. На прикладі реформаторської діяльності британських урядів кінця ХХ - початку ХХІ ст. показано, як послідовне структурне реформування призвело до суттєвого покращення в системі загальної середньої освіти. З'ясовано, що перспективними для української освіти є диверсифікація середньої освіти з дотриманням рівних освітніх можливостей та соціальної справедливості; практичне здійснення персоналізації навчання; розвиток інноваційних шкільних мереж; перетворення школи на центр громадського життя шляхом надання спільноті освітніх та соціальних послуг.

Ключові слова: освітня реформа, структурне реформування середньої освіти, інноваційні шкільні мережі, диверсифікація середньої освіти, освітній вибір, персоналізація навчання, інноваційний потенціал, мультиакадемічний траст.

Постановка проблеми. Модерне суспільство вимагає від сучасної школи значно ефективнішої діяльності. За слушним спостереженням В. Яблонського, Україна перебуває в силовому полі тенденцій, що стосуються переходу людства до нової фази цивілізаційного розвитку, яку визначають уже не лише як інформаційне суспільство, а дедалі частіше - як суспільство знань. Поставивши за мету входження до кола найбільш розвинених країн світу, українське суспільство має перетворитися на таке, що постійно навчається, динамічно нагромаджує й ефективно використовує нові знання [1: 3-4]. освіта навчання персоналізація

Безумовно, у сучасній вітчизняній шкільній освіті відбуваються позитивні зміни, і наша держава поступово, хоча й не дуже швидко, рухається в напрямку загальної модернізації. О. Локшина відзначає, що значні досягнення української школи не виключають існування низки проблем, зумовлених сукупністю об'єктивних і суб'єктивних факторів, серед яких - непослідовність у реалізації державної освітньої політики в царині змістотворення, недосконалість чинного законодавства щодо розроблення державних стандартів, відсутність ретельного прорахування можливих позитивів і негативів пропонованих інновацій, недостатній рівень комплексного наукового супроводу та експериментальної перевірки нових предметів / курсів, моніторингу успіхів та невдач у галузі змісту для прийняття подальших рішень [2: 27].

На нашу думку, здійснюючи радикальне реформування шкільної освіти в нашій державі, варто враховувати зарубіжний досвід і здобутки в даній царині. Для вітчизняного шкільництва може бути корисним багаторічний досвід продуктивних британських реформ у системі загальної середньої освіти, що в результаті призвело до суттєвого покращення якості діяльності цієї системи.

Аналіз актуальних досліджень. Специфіку структурного реформування британського шкільництва вивчали такі зарубіжні науковці, як: К. Бенн, С. Болл, С. Бредлі, С. Горард, Р. Джонатан, Е. Епстейн, А. Манк, Д. Мілібенд, І. Морріс, П. Радд, Х. Сільвер, К. Тейлор, Дж. Фітц, М. Фуллан, Д. Харгрівс, Д. Хопкінс та ін. Вітчизняні компаративісти Г. Бутенко, Г. Вороніна, К. Гаращук, Н. Костенко, І. Лиценко, О. Локшина, А. Сбруєва, Р. Сойчук, К. Стеценко, Ю. Ткаченко, І. Чистякова тощо також зробили помітний внесок у вирішення даної проблеми. На нашу думку, інноваційний потенціал англійських освітніх реформ потребує більш глибокого вивчення (з подальшою перспективою їх застосовування в умовах українського шкільництва), тому що ці реформи вже успішно пройшли серйозне випробування практикою.

Мета статті: охарактеризувати здобутки структурного реформування системи загальної середньої освіти у Великій Британії в кінці ХХ - на початку ХХІ сторіччя, з точки зору можливостей їх творчого використання у вітчизняному шкільництві.

Завдання дослідження:

- аналіз результатів системних структурних реформ у середній освіті, що проводилися британськими урядами в зазначений період;

- визначення інноваційного потенціалу даних освітніх реформ у площині їх можливого використання в українських середніх загальноосвітніх закладах.

Виклад основного матеріалу. Суттєві досягнення структурних реформ у системі загальної середньої освіти сучасної Великої Британії мають потужний інноваційний потенціал і можуть слугувати прикладом для України. Зокрема т. зв. "третій шлях" в освітній політиці, обраний британськими урядами кінця ХХ - початку ХХІ ст., забезпечив наступність програм структурного реформування в середній освіті у 1979-1997 рр. (період панування консервативної ідеології), і в 1997-2010 рр. (домінування соціал-демократичної ідеології). З 2010 року й дотепер при владі знову перебувають консерватори.

У 2015 році Нікі Морган, тодішній міністр освіти Великої Британії, започаткувала програму викорінення неефективної роботи вчителів. А в березні 2016 було прийнято п'ятирічний план перспективного розвитку освіти Англії "Educational excellence everywhere", який базується на п'яти ключових принципах:

- діти й молодь понад усе (упевнитись у тому, що діти та їх батьки задоволені якістю освітніх послуг);

- великі плани на майбутнє кожної дитини (прагнути, щоб могли реалізуватися всі діти без винятку, створити умови, за яких не буде забутих груп чи районів);

- результати, а не методи (встановити й добре визначити результати та дозволити професіоналам вирішувати, яким чином їх досягнути за допомогою інноваційних рішень на місцях);

- підтримка автономій (забезпечити фінансування, контроль, відповідальність, звітність, гарантувати закладам можливість співробітництва й одержання необхідної підтримки для досягнення успіху);

- швидко реагувати на потреби й виконання (гарантувати вчасне реагування на потреби й виконання, бо автономію можна отримати і втратити) [3: 124].

Запропонований пакет реформ дозволить прискорити процес удосконалення шкіл. У 2000 році в Англії були впроваджені "незалежні державні школи", так звані "академії". Вони безпосередньо фінансуються центральним урядом, а не місцевими радами, як звичайні школи, а також отримують часткове фінансування з приватних джерел. Найчастіше спонсорами виступають бізнес-організації, хоча деякі академії отримують допомогу від університетів і благодійних організацій. Академії можуть об' єднуватися в мережі та мають більшу автономію в порівнянні зі школами, що знаходяться в управлінні місцевих рад. З 2012 року уряд Великобританії почав у примусовому порядку переводити в статус академій школи, які мали задовільні або низькі рейтинги. При цьому нерідко в односторонньому порядку змінювалися керівні органи й директори шкіл.

Для послідовного покращення якості викладання по всій країні створюється динамічна система, за якої батьки матимуть більше прав голосу в навчальних закладах і відіграватимуть активну роль у навчанні своїх дітей. Згідно із стратегією Білої книги "Educational excellence everywhere", для підвищення стандартів навчальні заклади заохочуються до спільної роботи в мультиакадемічних трастах, що уможливить обмін ресурсами, персоналом і досвідом. У межах академічної системи сильні школи та їх керівники поширюватимуть свій вплив, а ті заклади, в котрих виникнуть проблеми, оперативніше отримуватимуть необхідну допомогу. Стратегічна мета Білої книги "Educational excellence everywhere" - до 2020 року перевести більшість шкіл на рівень академії. Остаточно цей процес має завершитися до 2022 року [3].

Як бачимо, наведені факти свідчать про те, що сучасний англійський уряд налаштований на екстрені докорінні зміни в освіті. І. Лиценко пояснює це необхідністю переконання середнього класу в дієвості державної освітньої системи, в її спроможності задовольнити потреби в якісній освіті. Дана програма спирається на ряд принципів: амбіційні стандарти, децентралізація відповідальності, високий рівень інформованості суспільства щодо результатів діяльності шкіл та чітко поставлені освітні цілі, звітність (передбачає інспектування), втручання у справи шкіл у напрямі, зворотному до рівня їх успішності (нагороди, допомоги) [4: 461].

Послідовність і наступність політики англійських освітніх реформ максимально сприяли успішному розвитку освітньої системи. Керівництво держави усвідомило: структурне реформування не можливе без дотримання єдиної логіки протягом кількох політичних циклів. На жаль, нестача політичної мудрості й прагматизму подеколи заважає вітчизняному шкільництву поступально рухатися вперед. Саме завдяки збалансованим діям британських урядовців у царині середньої освіти було створено конкурентне середовище, в якому кожна школа має боротися за свого учня, шукати власну ринкову нішу. Переважна більшість навчальних закладів об'єдналися в інноваційні мережі, що значно примножило їхній інтелектуальний і соціальний капітал. Структурне реформування в галузі шкільництва сприяло створенню ефективної освітньої системи, яка базується на засадах широкого освітнього вибору: йдеться, передусім, про персоналізацію навчання та про глибоко диверсифіковану пропозицію навчальних програм.

Упровадження Національного курикулуму (НК) як нового освітнього стандарту стало початком кардинальних змін на центральному рівні управління системою британської загальної середньої освіти. Інноваційні зміни почалися з прийняттям Закону "Про реформу освіти" (1988 р.) (Education Reform Act - ERA). В основу сучасного НК покладені принципи концепцій освітнього вибору та персоналізації навчання, що дає змогу учням самостійно визначати зміст освіти та індивідуальну траєкторію його засвоєння. На думку Д. Мілібенда, персоналізоване навчання передбачає високий рівень очікувань від результатів кожної дитини. Такі результати досягаються шляхом ефективного викладання, що має основою глибоке знання й розуміння освітніх можливостей і потреб цієї дитини [5: 247].

Нові державні стандарти змісту освіти були створені на початку ХХІ ст. (2004 р.) і в системі загальної середньої освіти України. Особливістю стандартів стала наявність як державного компоненту, так і регіонального та шкільного. Вивчення британського досвіду персоналізації навчального процесу дозволяє говорити про доцільність запровадження в освітню політику та шкільну практику нашої держави таких ідей:

- обов'язкове надання учням можливості вибору курикулуму, тобто формування змісту освіти, що є особистісно значимим й задовольняє індивідуальні освітні потреби;

- розробка й застосування навчальних стратегій, спрямованих на формування індивідуальної освітньої траєкторії та навчального стилю кожного учня;

- запровадження професійної підготовки допоміжного педагогічного персоналу, зокрема введення у штат школи широкого кола фахівців, які разом з учителем зможуть забезпечити розвиток різноманітних пізнавальних потреб учнів;

- розвиток різнобічного партнерства школи з місцевою громадою та інституціями, що забезпечують соціальний супровід сім'ї та дитини і таким чином сприяють успіху в навчальній діяльності [6: 121].

Завдяки реформуванню в британській освіті принципово змінилися й відносини між ЬЛ (місцевими органами управління освітою) та школами, тому що із запровадженням автономного шкільного менеджменту широке коло управлінських повноважень було передано безпосередньо навчальним закладам. У свою чергу місцеві освітні адміністрації з традиційних управлінських структур перетворилися на посередників із пошуку партнерів для мережевого співробітництва (маємо на увазі програми шкіл-лідерів, програми "Партнерство у здійсненні змін", об'єднання спеціалізованих шкіл та академій (88ЛТ) і т. ін.).

Розробники концепції "Нова школа" відверто визнають надмірну бюрократизацію вітчизняної школи: "Вільну людину може сформувати лише вільна особистість. Нинішня школа скута кайданами бюрократії та надмірного контролю. Нова школа матиме широку автономію. В умовах децентралізації на державному рівні управління будуть визначатися стандарти освіти та забезпечення моніторингу якості освіти. За дотримання цих стандартів буде відповідати окремий центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти із залученням громадськості. Натомість безпосереднє управління школами буде здійснюватися на місцевому рівні. Зросте вплив місцевих громад на формування локальної освітньої політики, з урахуванням місцевих культурних особливостей та особливостей ринку праці, на основі державної освітньої політики" [7: 29].

Гадаємо, що особливо корисним для українського шкільництва є британський досвід диверсифікації типів шкіл загалом і досвід створення спеціалізованих шкіл зокрема. Завдяки диверсифікації освітньої системи зростає кількість шкіл, в яких діти можуть отримати високоякісну освіту, учителі постійно підвищують рівень своєї кваліфікації, регулярно вивчають і поширюють передовий педагогічний досвід. У таких навчальних закладах створені умови і для реалізації індивідуальних освітніх потреб учнів, відповідно до їх індивідуальних запитів.

Згідно з вітчизняною "Концепцію профільного навчання в старшій школі", мета профільного навчання - забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства [8]. Однак слід констатувати, що в Україні дотепер концепція профілізації старшої школи ще не втілена на належному рівні. Нині активно розвиваються елітні платні навчальні заклади (ліцеї, спеціалізовані школи, гімназії тощо), які через фінансову недоступність для сімей із низькими статками поглиблюють соціальне розшарування в суспільстві. Вважаємо, що вивчення й розповсюдження британського досвіду в царині розвитку спеціалізованих шкіл різних типів може позитивно вплинути на якість вітчизняної освіти.

У справі поширення інноваційного педагогічного досвіду велику роль відіграли британські шкільні мережі, зокрема об'єднання навчальних закладів навколо так званих "шкіл-маяків", "шкіл-лідерів". Поглиблене партнерство між навчальними закладами, педагогічними колективами та окремими вчителями сприяло відродженню шкіл у соціально занедбаних районах. Хоча вітчизняні інноваційні школи також взаємодіють між собою, однак успішним українським школам ще бракує належного сприяння як із боку держави, так і з боку всього суспільства. Певна річ, лише отримавши державну фінансову підтримку й належну самостійність у виборі партнерів та у використанні фінансових ресурсів, інноваційні методичні центри зможуть забезпечити підвищення ефективності навчальної діяльності й в Україні.

Для змін у галузі освіти, як справедливо підкреслює Д. Харгрівс, результатом є не тільки рівень досягнень школярів, а й рівень відповідної роботи вчителів. Тобто інновації у царині освіти передбачають "утворення нового знання та оволодіння вчителями новими уміннями, необхідними для того, щоб робити справу по-іншому і зробити її краще" [9: 27]. Англійські школи-маяки проводять активну й різнопланову роботу з розповсюдження інноваційного досвіду - очну і з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Мова йде про регулярні конференції, дискусії, майстер-класи, консультації, семінари; колективне обговорення майстер-класів, в яких брали участь учителі з партнерських закладів; стажування в методичних центрах тощо. Для розвитку українського шкільництва велике значення мають такі визнані форми поширення педагогічних інновацій, як ярмарки педагогічних ідей, творчі групи, школи передового досвіду, опорні школи й т. ін. Та разом із традиційними, перевіреними часом формами обміну передовим досвідом можна й треба звертатися до нових (для нас), успішно реалізованих на європейських освітніх теренах. Так, наприклад, Україні бракує регіональних шкільних об'єднань, згуртованих навколо спільного методичного центру; національних інноваційних мереж, які долучатимуть наших педагогів до відповідних міжнародних мереж.

У концепції "Нова школа" наголошується на тому, що кожна дитина - неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія нової української школи - допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками [7: 18]. У процесі реалізації цієї високої місії може стати у пригоді досвід діяльності британських розширених шкіл, основою яких є співпраця шкіл, місцевих громад, соціальних установ, установ по захисту здоров'я, що забезпечує інтеграцію освітніх послуг, соціальних послуг, послуг із захисту здоров'я і людських прав. Гадаємо, що в недалекій перспективі вітчизняні школи могли б пропонувати такі соціальні послуги, значимі для суспільства:

- організація дозвілля школярів і дорослих членів громади;

- адаптація навчальних програм до потреб громади;

- заходи, що активізують зв'язок із громадами;

- організація дошкільних дитячих груп;

- залучення батьків до роботи школи;

- надання медичних послуг;

- створення молодіжних спортивних, мистецьких центрів;

- бібліотечне обслуговування населення;

- діяльність волонтерських організацій;

- організація зв'язків із поліцією тощо [6: 123].

Як переконливо свідчить британський досвід, робота розширених шкіл суттєво покращує ситуацію в неуспішних навчальних закладах. Активне залучення батьків до шкільної діяльності, пропаганда здорового способу життя, організація учнівського дозвілля кардинально змінили на краще не тільки весь навчальний процес, а й об'єднали місцеву спільноту навколо школи.

Висновки та перспективи подальших наукових розвідок

Таким чином, структурне реформування британської освітньої системи суттєво розширило можливості вибору освітніх послуг, їх персоналізації та підвищення якості навчання. Особливо перспективними для розвитку української освіти можуть бути такі напрямки: диверсифікація середньої освіти із дотриманням рівних освітніх можливостей та соціальної справедливості; практичне здійснення персоналізації навчання; розвиток інноваційних шкільних мереж; перетворення школи на центр громадського життя шляхом надання спільноті освітніх та соціальних послуг. Указані напрямки реформування британського шкільництва потребують подальшого вивчення й дослідження.

Список використаних джерел та літератури