Особливості формування первинного економічного досвіду дошкільників

Размещено на http://www. allbest. ru/

Реферат

на тему: Особливості формування первинного економічного досвіду дошкільників

Вступ

Сучасну дитину вже з перших років життя оточує економічне середовище, наповнене різноманітними економічними поняттями й процесами. Безумовно, розглянутий процес економічної соціалізації ширший порівняно з процесом економічного виховання. Але в більшості випадків дуже важко простежити за тим, що засвоює дитина в процесі спілкування з однолітками, перегляду телебачення, зі спостереження за діяльністю дорослих, та встановити відповідність такої інформації морально-етичним нормам суспільства. Саме тому важливо сформувати в дітей дошкільного віку елементарний економічний досвід, що стане базою для подальшої успішної економічної соціалізації та економічного виховання.

Економічне виховання - це цілеспрямований процес взаємодії дорослого та дитини, орієнтований на засвоєння доступних віку елементарних економічних понять, формування моральних почуттів та морально-економічних якостей, необхідних для успішної економічної діяльності, розвитку інтересу до економічної сфери життя, формування навичок соціально-економічної поведінки.

Історично найближча до сучасної концепції економічного виховання система поглядів Я.А. Коменського на процес економічного виховання підростаючого покоління. Він розглядав сутність економічного виховання як систему раціональності й порядку в природі, у соціальному житті, творчості, опануванні дитиною ремеслом.

На необхідності ранньої економічної освіти також наголошував К.Д. Ушинський. Він націлював вихователів на добір завдань для дітей, які б не повинні були втрачати практичного значення, бо згодом вони могли б стати першими уроками в домашньому господарстві й політичній економії.

У педагогічній спадщині А.С. Макаренка багато уваги приділялось економічному вихованню дітей у колективі. Він повною мірою розкрив господарювання дитячого закладу як педагогічний фактор. А.С. Макаренко впроваджував у практику економічної діяльності дитячого колективу систему моральних якостей, що проявляються в праці, а також при розподілі та обміні продукту праці: справедливість, гідність, чесність, бережливість, практичність, ощадливість тощо.

В.О. Сухомлинський вважав, що розподіл праці за загальними ознаками (праця навчальна й виробнича, короткострокова й довготривала, платна й безкоштовна тощо) може бути педагогічною основою для економічного виховання учнів.

Означені педагогічні погляди педагогів-класиків на проблему економічного виховання підростаючого покоління стали фундаментом для сучасних педагогічних систем.

Сучасні дослідження свідчать про необхідність впровадження економічної освіти саме з дошкільного віку (Н.Г.Грама, А.Д.Шатова, Ю.М.Лелюк, А.А.Смоленцева, Є.О.Курак, В.Щербіна та ін.).

Економічна соціалізація та економічне виховання розглядаються як процеси формування в дітей економічної культури й реалізації моральних норм та навичок економічної поведінки.

У своїх працях В. Щербіна визначає економічну культуру як спосіб, форму і результат діяльності людей в процесі виробництва, обміну, розподілу й споживання матеріальних і духовних благ, своєрідність її вбачаючи в тому, що становлячи синтез матеріального і духовного, вона формує цілісність економічної системи й способу життя особистості.

Н. Грама, окреслюючи у своїх працях вищезазначені поняття, заважує, що «культуру слід розуміти як характеристику певної епохи, співвідносити з рівнем обсягу знань, умінь, навичок, творчих здібностей. Виховання ж - це процес цілеспрямованої дії для досягнення певного рівня. Проте культура не є чимось закінченим. Вона також повсякчасно розвивається, удосконалюється, і з цього погляду культуру можна порівнювати з процесом».

Одним з показників економічної культури є наявність сформованого економічного досвіду людини. Економічно культурна людина розуміє значення економічних термінів, доцільно використовує власні знання, дотримується морально-етичних норм у процесі власної економічної діяльності. Усе це є надбанням людини в процесі економічної діяльності, що складає її первинний економічний досвід.

Первинний економічний досвід формується на початковому рівні саме в процесі економічної соціалізації: через спостереження за діями дорослих, спроби копіювати їх дії, спілкування з однолітками, перегляду телебачення тощо. Сформований таким чином досвід стане в нагоді для подальшого формування досвіду під час спеціально організованого процесу економічного виховання. Чим досвідченіша дитина на початку цього процесу, тим легше вона буде опановувати нові знання та способи поведінки в подальшому навчанні. Але економічне виховання не може відбуватися поза економічною соціалізацією. Як було зазначено вище, економічне виховання є частиною економічної соціалізації дитини, оскільки економічне виховання є процесом спеціально організованим, на відміну від економічної соціалізації, що триває в процесі життєдіяльності дитини й охоплює майже всі сфери життя.

Економічна соціалізація із цілеспрямованим економічним вихованням забезпечує набуття дитиною економічного досвіду та сприяє реалізації їх головної мети ? формування економічної культури. Первинний економічний досвід складається з мотиваційного, інформаційного, операційного компонентів. Ці компоненти неможливо розглядати окремо один від одного. Отже, необхідно організувати таку діяльність, у результаті якої відбувалося б комплексне формування всіх компонентів первинного економічного досвіду.

Поява принципово нових технологій, виникнення професій, які не існували раніше, необхідність кілька разів у житті змінювати професію спричинюють перегляд змісту, освітніх умов і засобів економічного виховання вже на етапі дошкільного дитинства.

У наукових дослідженнях, спрямованих на удосконалення процесу економічного виховання особистості в межах вікових категорій, лише побіжно згадується дошкільний період. Протягом багатьох років проблема економічного виховання дошкільників розглядалася в структурі трудового виховання. Так, дослідники Р. Буре, Г. Годіна, В. Нечаєва вивчали специфіку праці дошкільника; у роботах С. Котлярової , В. Логінової розглядалася роль знань у розгортанні трудового процесу; Н. Кривошия досліджувала особливості моделювання як засобу посилення трудових дій; Н. Грама розглядала методичні аспекти підготовки вихователів до здійснення економічного виховання дітей (9).

Особливості процесу набуття первинного економічного досвіду, у ході якого відбувається формування особистісних, зокрема морально-економічних якостей необхідних для успішної економічної діяльності в умовах суспільного виховання провела Р.Жуковська (12). Її праця була спрямована на пошук способів, прийомів формування ощадливості як однієї з важливих сторін виховання дитини, виховання колективіста. При цьому в дітей виховувалося вміння зберігати потрібні речі для себе й для інших, не стаючи при цьому рабом речей. Р. Жуковська вказувала, що формувати якість ощадливості в дітей потрібно тільки спільно з родиною. У її дослідженні переконливо показано, що виховання дбайливого ставлення до речей можливе лише в поєднанні з трудовим вихованням, приученням до порядку, вихованням відповідальності за збереженість речей як результату праці. Її ідеї було розвинено в дослідженні Н. Кривошиї, яка також вивчала способи формування в дітей звички дбайливого ставлення до предметів навчальної діяльності, довела необхідність збагачення дітей відповідними знаннями й формування досвіду. Проблема економічного виховання є однією з найактуальніших у вітчизняній і зарубіжній педагогіці як найменш розроблений розділ у дошкільній педагогіці. На основі проведеного аналізу існуючих психолого-педагогічних досліджень, присвячених проблемам економічного виховання, було доведено можливість формування первинного економічного досвіду в процесі економічного виховання.

1. Особливості прояву первинного економічного досвіду дітей старшого дошкільного віку

Огляд структури первинного економічного досвіду, його взаємозв'язку з іншими психологічними поняттями та компонентами економічної соціалізації, представлений у попередніх розділах, вивчення стану економічної освіти та виховання на сучасному етап, наявність у нормативних документах показників економічної компетенції дозволили визначити основні критерії оцінки економічної досвідченості: ціннісно-мотиваційний, когнітивно-мовленнєвий, операційний і психологічний.

Ціннісно-мотиваційний критерій включає два показники.

Наявність інтересу до економічної сфери життя свідчить про інтерес дитини до економічних процесів та законів. Без стійкого інтересу процес формування первинного економічного досвіду дітей стає неможливим.

Показник домінування соціально-ціннісних мотивів у процесі власної життєдіяльності та взаємодії з іншими людьми зумовлений необхідністю врахування загальнолюдських цінностей у процесі економічного виховання. Важливо, щоб у процесі прийняття рішення на власну користь діти завжди враховували наслідки цієї дії для інших людей.

Когнітивно-мовленнєвий критерій має три показники.

Наявність елементарних уявлень з економічної сфери життя розкриває ступінь занурення дитини в економічну сферу. Це розуміння дитиною необхідності трудової діяльності, знання функції грошей, знання про існування багатих і бідних, розуміння необхідності співвіднесення власних бажань зі своїми можливостями.

Наступний показник - адекватне розуміння основних елементарних економічних понять відповідно до віку дитини, що є термінологічною підтримкою у процесі будь-якої діяльності. Нерозуміння економічних понять може викликати негативне ставлення до економічної сфери. До основних елементарних економічних понять було віднесено: поняття про економічні дії (придбати, обміняти), особистісні якості (щедрий, добрий), властивості, що характеризують товар (дорогий, сучасний).

Третім показником когнітивно-мовленнєвого критерію є наявність мінімальної економічної лексики в активному й пасивному мовленні дітей. Засвоєні дітьми поняття застосовуються в повсякденному житті, під час спілкування з однолітками, дорослими, у процесі гри. Отже, наявність лексики допомагає дитині бути повноправним учасником будь-якої розмови чи дії, але елементарна економічна лексика може перебувати й у пасивному мовленні дитини.

Операційний критерій також включає певні показники.

Адекватність поведінки в життєвій ситуації, пов'язаній з економічними стосунками, розкриває вміння дитини поводитися в різних соціально-економічних ситуаціях. Отже, знання та розуміння основних елементарних економічних понять не гарантує використання цих знань на практиці.

Готовність до варіативних дій у життєвих ситуаціях вибору відображає вміння змінювати свою діяльність залежно від умов та вимог, контролювати себе та узгоджувати свої дії з колективом.

Психологічний критерій характеризують свої показники.

Наявність розвинених особистісних якостей, потрібних для успішної економічної діяльності, указує на необхідність розвиненості таких особистісних якостей, як активність, самостійність, відповідальність. Безумовно, для успішної економічної діяльності її учасник повинен бути рішучим у своїх вчинках, активним діячем, відповідати за свої дії та усвідомлювати їх результат.

Володіння розумовими операціями: аналіз, синтез, групування відображає інтелектуальні здібності дитини. Зрозуміло, що без інтелектуальних здібностей стає неможливою не лише економічна діяльність, але й будь-яка інша.

Розвиненість особистісних вольових якостей, які необхідні для узгодження й підпорядковування власних бажань загальній спільній мети. Подекуди дитині доводиться враховувати бажання й можливості інших, шукати шляхи для компромісу з іншими.

На основі виділених критеріїв та показників визначено три рівні сформованості первинного економічного досвіду старших дошкільників: достатній, середній та низький.

Достатній рівень сформованості первинного економічного досвіду: дитина з інтересом ставиться до економічної сфери життя, із захопленням бере активну участь у різноманітних імпровізованих соціально-економічних ситуаціях; під час спілкування з однолітками доцільно вживає слова економічної спрямованості; охоче бере участь в іграх економічної спрямованості, нерідко виступає ініціатором їх організації; уміло відстоює власну точку зору, прислухаючись та враховуючи погляди інших дітей; у процесі виконання завдань вміло виконує аналіз, синтез та групування різноманітних понять економічної спрямованості; швидко реагує в нестандартній ситуації, приймає адекватне рішення та майже завжди доводить розпочате діло до кінця; у ході гри поступається власними бажаннями й інтересами заради виконання даної обіцянки чи задля досягнення спільної мети.

Для середнього рівня сформованості первинного економічного досвіду характерною є наявність у дітей нестійкого інтересу до економічної сфери життєдіяльності людей, який без подальшого зацікавлення та мотивації швидко згасає. Дитина охоче бере участь у грі, але не прагне до лідерства: виконує роль лідера тільки тоді, коли вимушена це робити. В ігровій діяльності дитина в основному діє залежно від ситуації, але намагаючись не відходити від стереотипів у поведінці. Розуміє значення більшості елементарних економічних понять відповідно до власного віку, але не завжди їх використовує в активному мовленні; проявляє достатньо розвинені для свого віку інтелектуальні здібності: залежно від складності понять виконує їх аналіз, синтез та групування; намагається дотримуватися даного слова, але може змінити його під тиском лідера; втрачає інтерес до будь-якої діяльності, якщо не отримує від цього задоволення або не бачить в кінцевому результаті власної вигоди; власні бажання й інтереси ставить вище за досягнення спільної мети.

Для низького рівня сформованості первинного економічного досвіду характерними є такі прояви: епізодичний інтерес до ефектних та цікавих сторін економічних процесів; індиферентне ставлення до нового знання, пов'язаного з економічною сферою життєдіяльності. Під час ігор економічної спрямованості дитина часто буває осторонь, а коли грає разом з усіма, намагається не потрапляти в центр уваги; у будь-якій діяльності не виявляє ініціативи, завжди обирає найлегші завдання та найпростіші шляхи їх розв'язання; не виявляє цікавості до пошуку іншого варіанту дій. Дитина інколи демонструє негативне ставлення до економічної сфери життєдіяльності, що виявляється в небажанні збільшувати власний запас знань економічної спрямованості, брати участь у колективних іграх. Відповідно, незнання та нерозуміння більшості понять спричиняє виникнення негативного ставлення до всього, з чим пов'язана економічна сфера життєдіяльності.

Чим раніше розпочати процес формування первинного економічного досвіду, що складається не лише зі знань, але й умінь, навичок та розвинених морально-економічних якостей, тим швидше дитина адаптується до сучасного життя. Особливо слід звернути увагу на це під час підготовки дитини до школи, де на неї чекають перші покупки в буфеті, оплата проїзду і т. ін.., а отже перші реальні операції з грошима. З огляду на це дорослі повинні зробити все можливе, щоб дитина почувалася в соціально-економічному середовищі адекватно і комфортно.

Формування первинного економічного досвіду.

Увесь процес формування первинного економічного досвіду має будуватися таким чином, щоб зосередити увагу вихователів не лише на поповненні знань дітей у економічній сфері, але й на формуванні вміння використовувати ці знання в процесі власної діяльності. Чим досвідченіша дитина, тим легше їй орієнтуватися в повсякденному житті, де вона стикається з різноманітними елементарними економічними поняттями, бере участь в ситуаціях, у яких їй доводиться виконувати ту чи ту соціально-економічну роль.

Зазначимо, що формування економічної компетентності дітей починається з елементарних уявлень про економічну сферу життя (розуміння необхідності праці, функції грошей тощо). Для взаємодії та спілкування діти також мають володіти лексичним запасом економічної спрямованості (поняття про економічні дії: придбати, обміняти; особистісні якості: щедрий, добрий; характеристика товару: дорогий, сучасний). Але дошкільник повинен не лише знати ці поняття, , але й розуміти їх лексичне значення, щоб самостійно використовувати ці знання в повсякденному житті.

Разом з тим дитина має адекватно поводитися в різних ситуаціях, пов'язаних з економічними відносинами, змінювати свою діяльність залежно від зміни умов та вимог, контролювати себе та узгоджувати свої дії з колективом. Налагодити контакти допомагають:

· сформованість особистісних якостей (активність, відповідальність);

· наявність вольових, морально-етичних якостей (уміння брати до уваги іншу точку зору);

· інтелектуальні здібності дитини.

З огляду на це стратегію економічного виховання дошкільників варто вибудовувати на основі діяльнісного підходу, за якого на перший план виходить формування первинного економічного досвіду в процесі власної діяльності дітей.

2. Організація економічного виховання

Для успішної організації процесу економічного виховання вихователю потрібно:

· ознайомитися з програмою економічного виховання;

· опрацювати основні елементарні економічні терміни (визначити словникове тлумачення та пояснення для дітей, скласти лексичне поле понять);

· визначити можливості для інтеграції;

· скласти перспективний план роботи, в якому вказати основну мету, завдання, форми та методи роботи;

· підібрати методичну літературу;

· створити банк ігор економічної спрямованості;

· виготовити наочність (демонстраційні та роздавальні матеріали);

· підібрати художні твори економічної спрямованості;

· створити куточок економічного виховання (карта подорожей, ілюстрації та посібники за темами, дитячі роботи тощо).

Плануючи свою роботу з економічного виховання, педагог має керуватися тим, що формування економічного досвіду дошкільників відбувається за двома напрямами:

· дитина засвоює досвід попередніх поколінь у вигляді сталих економічних законів та понять (через телебачення, через гру з друзями, батьками);

· елементарний економічний досвід формується в результаті власної економічної діяльності.

3. Ігри економічної спрямованості

Такою економічною діяльністю для дітей може бути спостереження за економічними процесами, виконання соціально-економічних ролей, участь в економічних взаємозв'язках між людьми (обмін, продаж, купівля). Для дошкільників це стає можливим саме в процесі ігрової діяльності, оскільки гра починається з перетворення реальної соціально-економічної ситуації в уявну. Саме тому вихователю слід звернути увагу на основні позиції в організації ігор економічної спрямованості та керівництво ними:

· ігри економічної спрямованості мають бути тим полігоном, на якому діти відпрацьовують елементарну економічну діяльність, розвивають власні морально-економічні якості, збагачують первинний економічний досвід;

· необхідно дотримуватися поетапності впровадження ігор економічної спрямованості в навчально-виховний процес: на першому етапі це будуть дидактичні ігри, що допомагають формувати елементарні економічні поняття; на другому - ситуативні, орієнтовані на засвоєння найтиповіших способів соціально-економічної поведінки; на третьому - сюжетно-рольові, зокрема ігри-стратегії, які дають змогу поповнити досвід дій у різноманітних соціально-економічних ситуаціях;

· необхідно пам'ятати, що для будь-якої гри економічної спрямованості необхідна термінологічна підтримка. Отже, діти мають засвоїти ключові економічні поняття гри;

· у процесі гри важливою є робота, спрямована на формування й закріплення знань з економічної сфери, але особливого значення набуває процес формування якостей, ставлень, цінностей особистості. Це обумовлено тим, що сформований ціннісно-мотиваційний компонент є призмою, через яку дитина стане розглядати, оцінювати соціально-економічну сферу життя й уже на цій основі набувати економічного досвіду;

· сюжети гри мають бути максимально наближені до інтересів дітей, ґрунтуватися, на реальних ситуаціях, з якими діти стикаються повсякдень;

· діти мають отримати можливість у процесі гри виконувати різні соціально-економічні ролі та оцінювати одну й ту саму ситуацію з різних позицій (покупець - продавець; касир - клієнт банку тощо);

· вихователеві не треба брати на себе провідну роль у грі. Необхідно дати дітям можливість робити помилки, знаходити їх, виправляти, збагачуючи таким чином власний досвід;

· у процесі гри важливо не мінімізувати проблеми. Розглянуті суперечливі та конфліктні соціально-моральні ситуації сприятимуть формуванню морально-економічних якостей дитини.

Педагог має пам'ятати:

· морально-економічні якості формуються не лише в штучно створених ігрових ситуаціях. З цією метою доцільно використовувати й реальні соціально-економічні ситуації, що виникають щодня (відмова дитини прибрати за собою речі, псування книг, конфлікт через іграшку тощо);

· процес економічного виховання має гармонійно інтегруватися з усіма напрямами навчально-виховного процесу.

На першому етапі використовуються дидактичні ігри як самостійна форма організації навчання і як частина заняття. Кожна дидактична гра має своє навчальне завдання, але в більшості випадків головною метою гри є закріплення знань, набутих дітьми під час занять.

Дидактичні ігри економічної спрямованості розподіляються, як і майже всі ігри, відповідно до їх тривалості в часі на короткочасні та тривалі. На заняттях здебільшого проводяться короткочасні ігри, оскільки час заняття обмежений. Тривалі ігри організовуються з дітьми на прогулянках та у вільний від занять час.

Залежно від кількості учасників з дітьми на першому етапі проводяться індивідуальні (від 2 до 4 учасників), групові (від 4 до 8 учасників) ігри.

Усі ігри мають різний характер навчальної мети: орієнтування в новому матеріалі, закріплення отриманих знань, узагальнення матеріалу. Відповідно до цього з дітьми проводяться ігри на орієнтування, закріплення чи узагальнення матеріалу.

Залежно від наявності дидактичні ігри розподілялися на ігри з обладнанням та без обладнання. Безперечно, більшість інформації діти отримають через зорове сприйняття, отже, у процесі формування економічної досвідченості необхідно збільшити кількість наочного матеріалу.

Залежно від основного типу розумової здібності ігри поділяються на вербальні та невербальні. Невербальні дидактичні гри проводяться за допомогою карток з економічним змістом.

На першому етапі разом із проведенням ігор економічної спрямованості відбувається систематичне проведення занять економічної спрямованості.

Кожне заняття будується відповідно до поставленої мети й містить різні структурні блоки:

– вступна частина, що готує дітей до сприймання матеріалу;

– термінологічна частина - розкриває основні поняття, що використовуються на занятті;

– ігрова апробація матеріалу через проведення різноманітних ігор;

– варіативна частина, яка проводиться за вибором вихователя (завдання з образотворчої діяльності, формування математичних уявлень, ознайомлення з навколишнім світом);

– заключна частина заняття.

Розгляньмо детально кожен структурний компонент заняття.

Будь-яке заняття на всіх етапах розпочинається із вступної частини. Для підготовки дітей до позитивного сприймання матеріалу застосовуються соціально-комунікативні ігри К.Фопеля, що позитивно впливає на формування в дітей уміння відчувати й розуміти іншого, вчитися домовлятись та взаємодіяти. Прикладом є ігри “Хустка та пір'ячко”, “Акваріум”, “Репортер” тощо. Дітям пропонується взятися за краї хустки, на середині якої кладуть пір'ячко. Лише дружні, чутливі рухи дають змогу пір'ячку красиво літати, а не вистрибувати за межі хустки. У застосуванні завдань віддається перевага тим, що сприяють актуалізації знань дітей, необхідних у процесі заняття.

Після вступної йде термінологічна частина. Її основна мета полягає в розкритті основних понять, що використовувались на занятті.

Проведена термінологічна частина є підґрунтям для наступної частини заняття - ігрової апробації матеріалу. Безумовно, ігрова діяльність є провідною в дошкільному віці, саме тому залежно від поставленої навчально-виховної мети проводяться різні види дидактичних ігор. Детально всі види дидактичних ігор та їх класифікацію було розглянуто вище.

Зауважимо, що всі структурні блоки заняття можуть йти у будь-якій послідовності, повторюючись кілька разів. Так, після розглянутого нового поняття йде ігрова апробація, після якої діти продовжують ознайомлюватися з іншими поняттями.

Проведення варіативної частини дозволяє вихователеві за власним вибором займатися економічним вихованням дітей у межах будь-якого заняття, що дозволяє самостійно планувати весь навчально-виховний процес. Це дуже зручно в умовах, коли вихователі обмежені в навчальному часі.

Варіативна частина містить різноманітні творчі завдання з розвитку мовлення (розгадування загадок, робота з прислів'ями та приказками, складання оповідань, казок тощо), з формування елементарних математичних уявлень (порівняння чисел, геометричних фігур, аналіз, синтез, групування та класифікація понять, самостійне складання задач тощо), завдання з образотворчої діяльності (ознайомлення з творами мистецтва, їх аналіз, зображення предметів тощо), ознайомлення з навколишнім світом (проведення екскурсій, спостереження за поведінкою тварин і сезонними змінами в житті рослин тощо).

Заключна частина заняття проводиться на всіх етапах формування економічної досвідченості дітей. Її основна мета - підсумок заняття, оголошення завдання дітям для сумісного виконання з батьками та результатів діяльності дітей. Підсумок підводиться в довільній формі з наголошенням на головних моментах заняття. Повторюються розглянуті поняття та їх значення. На деяких заняттях діти можуть отримувати завдання для спільного виконання з батьками; більшість цих завдань спрямовуються на розширення світогляду дитини. Ось деякі з них: простежити за діяльністю продавця, роздивитися кольори купюр, скласти перелік продуктів, необхідних для харчування сім'ї впродовж одного дня тощо.

На першому етапі також діти можуть вести зошит з економічного виховання (зошит у клітинку), у якому в разі потреби роблять під керівництвом вихователя помітки, виконують завдання з образотворчої діяльності, вклеюють вирізки з журналів тощо. Також можна використовувати зошит творчих завдань для дітей та їх батьків (А.В.Сазонова).

Наступний етап формування економічної досвідченості дітей. Мета педагогічної діяльності полягає у формуванні різних способів поведінки в певній економічній ситуації та в життєвих ситуаціях, пов'язаних з вибором. У результаті отримання термінологічної підтримки, дитина може бути здатна виконувати різні соціально-економічні ролі в процесі життєдіяльності. формування. Зміст робіт з реалізації педагогічних умов впродовж другого етапу полягає у наступному:

· включення до програми навчально-виховного процесу інтелектуальних завдань економічної спрямованості;

· проведення дидактичних та ситуативних ігор економічної спрямованості з метою формування різних способів соціально-економічної поведінки й формування в дітей особистісних якостей, необхідних для успішних соціально-економічних відносин;

· систематичне проведення занять економічної спрямованості з метою подальшого збагачення словникового запасу дітей та ознайомлення з різними формами соціально-економічної поведінки.

Запропоновані дітям різноманітні завдання, як і на першому етапі, пов'язані з різними видами діяльності дошкільників: комунікативно-мовленнєвою, пізнавальною, трудовою, предметно-практичною та художньою. Творчі завдання використовуються з метою ознайомлення дітей з різними ситуаціями, що можуть виникнути в процесі життєдіяльності, і з різними варіантами поведінки в таких ситуаціях.

Представлені нижче завдання використовуються на заняттях з економічного виховання й на інших видах занять залежно від типу діяльності, який виступає домінуючим у конкретному виді завдання. Завдання пов'язані переважно з розумовою діяльністю дітей і поділяються на три групи: завдання на розвиток класифікаційних умінь, здатності до абстрагування; завдання на підвищення здатності мислити за аналогією; завдання на розвиток здатності до узагальнення, формування понять (варіанти завдань представлено у третьому розділі).

На другому етапі проводяться також дидактичні й ситуативні ігри економічної спрямованості, які використовуються як самостійна форма організації навчання і як частина заняття.

Дидактичні ігри економічної спрямованості проводяться з метою подальшого розширення, узагальнення, систематизації та доповнення вже сформованих знань з економічної сфери. У подальшому ці знання виступають як необхідна термінологічна підтримка на заняттях і в процесі ігрової діяльності дітей. Види дидактичних ігор, проведених на другому етапі, збігаються з видами ігор, проведених на першому етапі.

Разом з продовженням роботи над збагаченням знань за допомогою дидактичних ігор відбувається формування певних способів соціально-економічної поведінки за допомогою ситуативних ігор економічної спрямованості. Розгляньмо їх особливості та види.

Ситуативна гра становить собою елемент або частину сюжетно-рольової гри. У ній наявна конкретна ситуація, що потребує певних дій від її учасників. Дітям пропонується соціально-економічна ситуація, яку вони мають, по-перше, проаналізувати, по-друге, розглянути різні варіанти її розв'язання та різні способи дій і поведінки всіх учасників, по-третє, кілька разів обіграти різні варіанти й наприкінці зробити конкретні висновки щодо поведінки в схожій ситуації на майбутнє.

Ситуативна гра дуже схожа із сюжетно-рольовою за своєю структурою: сюжет, ролі, зміст, ігрові дії, правила. Відмінність цієї гри полягає в її багатоваріантності. У процесі ситуативної гри діти виконують різні ролі, аналізують власну діяльність і діяльність усіх її учасників. Діти грають за складеним ними й ретельно проаналізованим сюжетом. Їм доводиться бути ініціативними, самостійними, активними учасниками. Отже, ситуативна гра готує дитину до участі в сюжетно-рольовій грі на третьому етапі.

Ситуативні ігри розподіляються на три види залежно від їх основної функції: гра-альтернатива, гра активного включення та гра-експеримент.

У грі-альтернативі основне завдання, що стоїть перед дітьми, - це знаходження економічного компромісу або найоптимальнішого виходу в конкретній соціально-економічній ситуації. Так, дітям пропонується проаналізувати ситуацію, знайти варіанти розв'язання проблеми, проаналізувати їх, а потім спробувати цю ситуацію обіграти.

Наступним видом ситуативної гри є гра активного включення. Основне завдання, що ставиться перед дітьми, - це знаходження оптимального виходу в певній економічній ситуації або правильне розв'язання економічної задачі. Під час гри кожен із дітей стає учасником ситуації не лише в процесі її обговорення, але й у результаті обігравання.

На другому етапі також проводяться такі ситуативні ігри, як гра-експеримент. Їх головна мета полягає у формуванні в дітей спроможності приймати оптимальне рішення методом спроб та помилок.

Третій етап формування економічної досвідченості - діяльнісно-творчий. Мета педагогічної діяльності полягає у формуванні активної поведінки дітей у різних соціально-економічних ситуаціях.

Зміст робіт з реалізації педагогічних умов упродовж третього етапу включає:

· проведення ситуативних та рольових ігор економічної спрямованості з метою формування креативного способу поведінки й формування в дітей особистісних якостей, необхідних для успішних соціально-економічних взаємин;

· систематичне проведення занять економічної спрямованості з метою подальшого збагачення словникового запасу дітей та ознайомлення з різними формами соціально-економічної поведінки.

З цією метою проводяться ситуативні ігри і застосовуються різноманітні сюжетно-рольові ігри.

Сюжетно-рольова гра - образна гра за певним задумом дітей, який розкривається через відповідні події (сюжет, фабула) і розігрування ролей. Головна її мета - надати можливість дитині спробувати власні сили та знання в різних соціально-економічних ситуаціях. У такому випадку діти самі вирішують, які знання використовувати, яке рішення приймати та які будуть наслідки всього цього.

На третьому етапі можна проводити наступні сюжетно-рольові ігри: “Супермаркет”, “Ринок”, “Банк”, “Страхове агентство”, “Рекламне агентство”, “Модельне агентство”, “Салон краси”, “Кафе”, “Ветеринарна клініка” тощо. Діти відображають у грі предметно-трудову діяльність дорослих, стосунки між людьми, сутність їхньої діяльності.

Разом з іграми традиційної класифікації Д. Ельконіна проводяться з дітьми сюжетно-рольові ігри економічної спрямованості, як-от: гра-презентація, театралізація з економічної тематики та гра-стратегія.

Гра-презентація проводиться з метою формування в дітей уміння робити презентації, тобто описувати власну діяльність з найкращого боку. Діти мають презентувати власний (груповий, колективний) проект з виконанням різних соціально-економічних ролей і з розкриттям економічних відносин і процесів. Так, із самого ранку діти отримують завдання: розробити власний бізнес (магазин, фабрику тощо), придумати йому назву, розробити рекламу, розподілити обов'язки, набрати команду працівників тощо.

Театралізація з економічної тематики проводиться з метою повторення різних способів соціально-економічної поведінки. Ця гра організовується за різноманітними сюжетами: “Відвідування крамниці”, “Мандрівка на потязі”, “Купівля квитка для проїзду трамваєм”, “Відвідування кафе” тощо. Перед початком гри діти розподіляються на акторів і глядачів. Усі глядачі, спостерігаючи за процесом гри, можуть втручатися в її хід. Діти ускладнюють завдання, знаходять помилки, допомагають акторам гри. Після гри підводяться підсумки та робляться висновки, а глядачі з акторами міняються своїми ролями.

Також на третьому етапі проводиться з дітьми гра-змагання. За своєю сутністю вона дуже схожа на економічну театралізацію. Але в цій грі визначається найкращий виконавець соціально-економічних ролей. Так, діти по черзі розігрують різні сюжети. Найкращий виконавець ролей визначається шляхом голосування чи за оплесками. Діти також обґрунтовують свій вибір усно: “Ні, Ганнуся зробила краще, вона була така ввічлива!” Діти навчаються аналізувати власні та чужі вчинки за кількома критеріями: правильність і чіткість виконання, культура поведінки, результат діяльності, взаємодія з іншими.

Гра-стратегія має всі структурні компоненти звичайної гри: задум, ігрові ролі, сюжет, ігрові дії та результат гри. Але вся гра будується на реальній проблемі, унаслідок чого виникає інтрига, що охоплює всіх гравців. Стратегічна гра стає можливою лише за умов, що її учасники здатні передбачати можливі результати своїх дій, знаходити нестандартні способи розв'язання проблеми, планувати послідовність дій. В іграх-стратегіях розвиваються інтелектуальні здібності, логічне мислення, уява, відбувається збагачення мовленнєвого досвіду. Визначені характеристики дозволяють розглядати гру-стратегію як основний засіб формування первинного економічного досвіду.

Логіка побудови гри-стратегії має бути такою.

1. Знайомство із заданою ситуацією.

2. Визначення загальної перспективи гри-стратегії (далека, близька), декомпозиція цілей і завдань.

3. Спільне складання плану спільних дій, розподіл обов'язків, ролей.

4. Обговорення можливих проблемних ситуацій, очікуваних перешкод.

5. Безпосередні дії дітей з реалізації плану в змінних умовах, що ускладнюють задану ігрову ситуацію.

6. Обговорення результату гри, попередні оцінки дій, аналіз помилок і спільний пошук способів подолання помилок (4, с. 9).

Розгляньмо ці структурні елементи гри-стратегії детально.

Гра-стратегія може бути далекою чи близькою. Отже, однією з особливостей гри-стратегії є її необмеженість у часі. Вона може тривати кілька днів. Це залежить, по-перше, від ємності сюжету, по-друге, від поставленої вихователем мети й бажання самих дітей. Зазначимо, що гравці можуть повертатися в початок гри, змінюючи деякі обставини, обігравати ще раз різні варіанти вирішення ситуацій та розподіл ролей.

Створена вихователем початкова ситуація повинна стимулювати дітей до дії, отже, має бути цікавою, пов'язаною з реальним життям, але містити уявні елементи.

Задана ситуація вказує на загальний сюжет гри, наявність у ній ролей, але не називає їх. Від самих учасників гри залежатиме, яким буде її сюжет та дійові особи.

Отже, перспективу гри-стратегії діти складають самостійно під керівництвом вихователя. Дошкільники, обговорюючи різні варіанти дій, намагаються передбачити їх результат і вже потім обрати найоптимальніший план гри. Дуже важливо, щоб у плані спільних дій було враховано побажання й зауваження кожного учасника гри.

Важливою складовою в розробці плану спільних дій є обговорення необхідності наявних у грі ролей та їх розподіл між учасниками. Роль у грі - один з головних компонентів її природи. Методику розподілу ролей діти створюють самостійно під керівництвом вихователя. Так, розподіл лідерських ролей у групі спочатку може відбуватися спонтанно, але пізніше діти доходять висновку, що лідерську роль повинна виконувати найрозумніша, найкмітливіша дитина. Відтак, спочатку діти керуються емоціями під час розподілу ролей, але потім вони починають обмірковувати та обговорювати колективно різні варіанти.

У кожній грі є свої правила. Вони можуть бути єдиними або змінюватися впродовж гри. Не є винятком і гра-стратегія. Ключове поняття терміна правила - право (сукупність етичних суспільних цінностей: справедливість, порядок, моральність, правдивість, надійність, вірність тощо).

Діти поважають і приймають насамперед ті правила, які створювалися з їхньою допомогою, саме вони переносяться дитиною з гри в реальне життя.

Чітко дидактично розроблені правила гри-стратегії не можуть пророчити її результату. Гра практично завжди побудована на випадках.

Отже, важливим компонентом гри є випадки. Вони знімають монотонність і задану обов'язковість гри-стратегії. Випадки - це імпровізаційна сутність правил, це умови, що змінюються під час гри-стратегії, полегшуючи або ускладнюючи процес гри.

Кожна гра повинна орієнтуватися на кінцевий результат. Отже, уся діяльність гравців повинна буди спрямована на досягнення певної мети. Результат гри - це її кінцевий підсумок, ті або інші зовнішні показники, результат, розв'язка й кінець гри, за яким може бути післядія.

Гра-стратегія стимулює сили її учасників, викликає підйом активності, творчості, створює умови для мобілізації всіх потенцій дитини.

Гра-стратегія надає вихователеві унікальну можливість спостерігати за процесом збагачення соціального досвіду дітей, їхніми ціннісними пріоритетами, особистісними проявами в непростих, наближених до реальних ситуаціях. Вихователь може оцінити здатність кожної дитини до конструктивних рішень, самостійного вибору тощо. Аналіз результатів спостережень зумовлює подальші дії педагога. І саме в цьому полягає особливе значення гри-стратегії.

Отже, гра-стратегія характеризується такими позитивними моментами: створює позитивну економічну площину для формування первинного економічного досвіду, спирається на засвоєні знання з економічної сфери, формує особистісні якості, необхідні для успішної економічної діяльності, орієнтується на розвиток корпоративних взаємовідносин дітей.

4. Основні позиції в організації та керівництві іграми економічної спрямованості

1.Ігри економічної спрямованості повинні бути тим полігоном, на якому діти відпрацьовують елементарну економічну діяльність, розвивають власні морально-економічні якості, збагачують первинний економічний досвід. гра економічна спрямованість досвід

2.Необхідно дотримуватись поетапності впровадження ігор економічної спрямованості до навчально-виховного процесу: на першому етапі впровадження дидактичних ігор, спрямованих на формування елементарних економічних понять, на другому - ситуативних, орієнтованих на засвоєння найтиповіших способів соціально-економічної поведінки, на третьому - сюжетно-рольових, зокрема ігор-стратегій, для збагачення досвіду дій у різноманітних соціально-економічних ситуаціях.

3.Необхідно пам'ятати, що для проведення гри економічної спрямованості необхідна термінологічна підтримка. Отже, ключові економічні поняття гри повинні бути засвоєні дітьми.

4.У процесі ігор важливою є робота, спрямована на формування й закріплення знань з економічної сфери, але особливої значущості набуває процес формування якостей, ставлень, цінностей. Це обумовлено тим, що сформований ціннісно-мотиваційний компонент є призмою, через яку дитина стане розглядати, оцінювати соціально-економічну сферу життя та на цій основі набувати економічного досвіду.

5.Сюжети гри повинні бути максимально наближені до інтересів дітей. В основу мають бути покладені реальні ситуації, з якими діти стикаються кожного дня в повсякденному житті.

6.Ігри повинні надавати дітям можливість виконати різні соціально економічні ролі та оцінити одну й ту саму ситуацію з різних позицій (покупець ? продавець, касир ? клієнт банку тощо).

7.Вихователеві не треба брати на себе провідну роль у процесі ігор-стратегій. Необхідно надати можливість дітям робити помилки, знаходити їх, виправляти та, як результат, збагачувати власний досвід.

8.У процесі гри-стратегії важливо не мінімізувати проблеми. Розглянуті суперечливі та конфліктні соціально-моральні ситуації сприятимуть формуванню морально-економічних якостей дитини.

9.Необхідно пам'ятати, що морально-економічні якості формуються не лише в штучно створених ігрових ситуаціях. Вихователь повинен використовувати з цією метою й природні соціально-економічні ситуації, які можуть з'являтися щодня (відмова дитини прибрати за собою речі, псування книг, конфлікт через іграшку тощо).

10.Для формування економічної досвідченості можна використовувати запропоновані нами ігри економічної спрямованості та створювати власні. 11.Вихователеві необхідно пам'ятати, що процес економічного виховання повинен гармонійно вписуватись у загальний навчально-виховний процес.

Размещено на Allbest.ru

...