Використання методу ігротерапії у навчанні іноземної мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська академія неперервної освіти

Використання методу ігротерапії у навчанні іноземної мови

Казачінер О.С.

Анотація

На основі аналізу наукової та методичної літератури було досліджено особливості використання різних видів ігротерапії під час навчання учнів іноземної мови. Так, пісочну терапію доцільно використовувати з метою створення та опису життєвих ситуацій, організації індивідуальної, колективної, парної та групової роботи, введення нового лексичного та граматичного матеріалу. Пальчикова терапія застосовується для проведення фізкультхвилинок, пальчикової гімнастики, презентації, відпрацювання та закріплення вимови іншомовних звуків, навчання письма, вивчення тем «Родина», «Тварини», організації лялькового театру тощо. Ґудзикову терапію зазвичай упроваджують з метою презентації, відпрацювання, закріплення лексики, яка позначає розміри, кольори та інші якості предметів, під час організації роботи над темами «Числа», «Множина іменників», «Родина». Результатом застосування різних видів терапії мають бути позитивні зміни в емоційно-вольовій сфері дітей, краще засвоєння отриманих знань і навичок, розвиток соціальних і комунікативних навичок, підвищення мотивації, пізнавального інтересу, самооцінки, розвиток навичок прийняття рішень.

Ключові слова: ігротерапія, пальчикова терапія, пісочна терапія, ґудзикотерапія, навчання іноземної мови.

Постановка проблеми. Ще на початку вивати здібності, долати конфлікти і досягати XX століття М. Фрейд, Х. Гельмут звер- психологічної рівноваги. Крім того, ігри готують нули увагу на те, що гра допомагає дітям роз- дітей до дорослого життя, допомагають набути необхідних навичок. На цьому заснована ігротерапія -- основний психотерапевтичний метод роботи з дітьми від 2 до 12 років. За допомогою малюнків, рольових ігор, дитина може виразити ті страхи, емоційні стани і психічні травми, про які не може розповісти. Д. Левін вважав, що гра займає важливе місце у психотерапевтичній роботі з дітьми, оскільки вона є для дитини природною формою подолання емоційних проблем.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Термін «ігрова терапія» був запропонований М. Кляйн. Початок ігрової терапії було покладено в 1920-ті рр. у працях М. Кляйн, А. Фрейд, Г. Гуг-Гельмут.

У вітчизняній психологічній і педагогічній практиці до використання ігротерапії зверталися такі дослідники-практики, як Л. Абрамян, А. Варга, І. Виготська, А. Захарова, А. Співаковська та ін. Дослідженнями з питань застосування ігротерапії протягом останніх років займалися І. Лисенкова, В. Ямницький.

У практиці ігрової терапії існує багато методів. Вони використовуються різними науками і знаходяться в міждисциплінарних зв'язках з психологією, педагогікою, спеціальною педагогікою, логопедією та дефектологією. Існує кілька методів ігротерапії, серед них: пісочна ігротера- пія, пальчикова ігротерапія, ґудзикова ігротерапія. Сьогодні питаннями пальчикової ігротерапії займаються такі вчені, як: І. Агапова, Ю. Антонова, Н. Ліонова, О. Черінкова, О. Узорова, О. Нефедова, О. Романов, Н. Підлужна та ін. Уперше пісочну ігротерапію запровадила у 1929 році дитячий психотерапевт М. Ловенфельд у Лондонському Інституті Дитячої психології. У 1935 році вона опублікувала книгу, що мала назву «Гра в дитинстві». Ця робота була помічена К.Г. Юнгом, і він запропонував своїй учениці Дорі Калфф приділити особливу увагу дитячий грі на піску. Вона навчалася у М. Ловенфельд, результатом цього навчання стала книга, що була опублікована у 1966 році на німецькій мові «Пісочна ігротерапія», в якій був теоретично та практично обґрунтований аналітичний підхід до пісочної терапії. Також у книзі розглядається ідея створення «вільного, захищеного простору», де, граючись дитина почувала б себе вільно. Саме Дора Калфф ввела термін «пісочна терапія». Вона стверджувала, що під час пісочної терапії розвивається самоусвідомлення дитини. Питання запровадження ґудзикотерапії досліджували Ж. Гаврильчик, О. Федій.

Мета і завдання статті. Мета статті полягає у визначенні особливостей використання ігротерапії як одного з провідних методів, які застосовуються в інклюзивному освітньому середовищі, в навчанні іноземної мови.

1. Здійснити аналіз науково-педагогічної та методичної літератури з теми дослідження;

2. Визначити форми, методи та прийоми використання ігротерапії в навчанні іноземної мови;

3. Окреслити шляхи подальших наукових пошуків у руслі окресленої проблеми.

Загальні підходи до використання ігротерапії в навчально-виховному процесі було висвітлено сучасними вченими. Так, І. Лисенковою [3] розкрито значення ігрової терапії як психокорекцій- не використання гри з метою підвищення рівня сформованості соціально-педагогічної підтримки молодшого школяра із затримкою психічного розвитку. В. Ямницьким [6] відзначено, що зміст дитячої гри, ступінь її сюжетної складності, особливості організації, дійові особи, конфлікти, вияв почуттів мають інформаційно-діагностичне значення для психолога, педагога. Автором виокремлено провідні психологічні механізми ко- рекційного впливу гри.

А. Федій виділяє загальні принципи взаємодії з дитиною, правила та умови проведення гри з піском: 1) принцип комфортного середовища: психологічний комфорт, та комфортне оточення. Психологічний комфорт включає в себе вдалі цікаві завдання, позитивне оцінювання з боку дорослого, а комфортне оточення -- це м'яке освітлення, зручна пісочниця, цікаві іграшки тощо; 2) принцип безумовного прийняття. Основна ідея цього принципу -- прийняття дитини такою, якою вона є; 3) принцип доступності інформації. Усі звернення, рекомендації повинні бути сформульовані у доступній для дитини формі; 4) конкретизація, знання педагогом справжніх проблем дитини, а також поступове та тактовне з'ясування цієї проблеми; 5) принцип об'єктивізації. Відповідно до цього принципу педагог повинен бачити проблему «зверху», у системі життєдіяльності дитини; 6) принцип орієнтації на потенціальний ресурс дитини; 7) інтегрування у соціальне середовище, тобто орієнтування на розв'язання проблем соціалізації дитини у мікросередовищі [7]. Крім того в посібнику О. Федій «Естетотерапія» подані додаткові принципи пісочної терапії, а саме: принцип оживлення абстрактних символів, принцип реального проживання, принцип усвідомлення досвіду і ситуацій і принцип обміну, при якому дитина і дорослий легко обмінюються ідеями, думками, почуттями, будуючи партнерські відносини [5].

Пальчикова терапія -- це ігротерапевтичний метод, який передбачає програвання будь-яких римованих історій, казок, або зображення умовних фігур за допомогою пальців. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливістьдитині орієнтуватися в поняттях «праворуч», «ліворуч», «вгорі», «внизу» [2]. Ігри з пальчиками розвивають мозок дитини, стимулюють розвиток мовлення, творчих здібностей, фантазії, допомагають зняти напругу, не тільки самих рук, а й розслабити м'язи всього тіла. Вони також здатні покращити вимовляння багатьох звуків. Чим краще працюють пальці, тим ліпше говорить дитина. О. Черінкова [9] розробила методичні рекомендації до проведення пальчикових ігор.

Ґудзикотерапія також сприяє розвитку дрібної моторики, Ж. Гаврильчик зазначає, що заняття з ґудзиками -- справжній гімнастичний зал для тренування розуму. Головне завдання цієї ігротерапії -- розвиток практичного інтелекту і навичок самостійності. Гра з ґудзиками розвиває особистість дитини, сприяє її адаптації в соціумі, активізує всі її психічні процеси: сенсорно-перцептивні, психомоторні, емоційно-вольові, пізнавальні та інші. Тому основну увагу цьому методу приділяють психологи, логопеди. Так, психологи рекомендують проводити ґудзиковий масаж, організовувати ґудзикове лото, ігри: «Акваріум», «Ґудзикове намисто», цикл ігор «Сімейні історії», «Родове дерево» тощо [8].

Усе сказане вище дозволило представити особливості використання різних видів ігротерапії під час навчання учнів іноземної мови на рис. 1:

Рис. 1. Особливості використання різних видів ігротерапії під час навчання учнів іноземної мови розроблено автором

Висновки з даного дослідження і перспективи подальшого розвитку в цьому напрямку. Ігротерапія є відносно молодою галуззю сучасної психології, яка орієнтується переважно на роботу з дітьми. З'явившись у першій половині XX століття в надрах психоаналізу, ігротерапія поступово розповсюджувалася по широкому спектру напрямів,знаходячи теоретичне обґрунтування різноманітністю своїх методів.

Таким чином, можна дійти висновку про те, що використання ігротерапії у різних її видах (пісочна терапія, пальчикова терапія, ґудзикотерапія) під час навчання учнів іноземної мови сприяє появі позитивних змін в емоційно-вольовій сфері дітей, кращому засвоєнню отриманих знань і навичок (зокрема лексико-граматичного матеріалу), розвитку соціальних і комунікативних навичок, підвищенню мотивації, пізнавального інтересу, самооцінки, розвитку навичок прийняття рішень.

терапія іноземний мова гра

Список літератури

1. Костина Л.M. Игровая терапия с тревожными детьми / Л.М. Костина. - М., 2000. - 160 с.

2. Кэдьюсон Х. Практикум по игровой психотерапии / Х. Кэдьюсон, Ч. Шефер. - СПб.: Питер, 2001. - 416 с.

3. Лисенкова І.П. Використання арт-терапевтичних методик у роботі з дітьми передшкільного віку із затримкою психічного розвитку / І. П. Лисенкова // Наука і освіта. - 2013. - № 3. - С. 95-97.

4. Осипова А.А. Общая психокоррекция // А.А. Осипова. - М., 2001. - 510 с.

5. Федій О.А. Естетотерапія: навчальний посібник / О.А. Федій. - К.: Центр навчальної літератури. - 2007. - 256 с.

6. Ямницький В.М. Ігротерапія як засіб психологічної допомоги дітям і підліткам / В.М. Ямницький, С.А. Литвиненко // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закл. освіти: зб. наук. пр. - 2010. - Вип. 43. - С. 4-6.

Размещено на Allbest.ru