Пошук нових форм викладання рисунку майбутнім дизайнерам

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пошук нових форм викладання рисунку майбутнім дизайнерам

Лопухова С.О.

Київський національний університет культури і мистецтва

В статті розглядається актуальна проблема реформування академічних дисциплін, відповідно до вимог часу. Аналізується зв'язок рисунку з проектною діяльністю дизайнера. Розглядаються шляхи пошуку нової методики викладання дисципліни. Фундаментальна дисципліна «Рисунок» є невід'ємною частиною дизайнерської освіти. Традиційний підхід до викладання рисунку потребує змін - нових ефективних методів навчання рисунку, необхідних спеціалісту нового покоління.

Ключові слова: рисунок, методика, дизайн, академічний, професійна діяльність.

Постановка проблеми. Темп життя, потік інформації, впровадження в життя новітніх технологій, стрімкий розвиток суспільства, нове сприйняття і розуміння світу людиною -- основні риси сучасності. Зміни в суспільстві вимагають змін і у сфері освіти, зокрема, в концепції професійної підготовки дизайнера. У зв'язку із динамічним впровадженням нових дисциплін, пов'язаних з розвитком новітніх технологій та появою широкого спектру технічного інструментарію для роботи над образами, постає проблема зміни системи і методики викладання академічних дисциплін майбутньому спеціалісту нового покоління.

В багатьох сучасних загальноосвітніх вишах існує факультет дизайну з кафедрами різних дизайнерських напрямів. Однією з фундаментальних академічних дисциплін, які викладаються в межах програм таких факультетів, є рисунок. Рівень загальної художньої підготовки студентів в подібних навчальних закладах є набагато нижчим, ніж у спеціалізованих художньо-промислових вишах. Крім того, сучасні державні нормативи і стандарти, на жаль, вкрай обмежують кількість годин, відведених на рисунок, що не дозволяє отримати ті результати, які може дати повноцінний курс. Це об'єктивна реальність, з якою необхідно рахуватись. За таких умов виникає необхідність реформування традиційних підходів до змісту і організації навчального процесу, пошуку нових ефективних методів навчання, синтезу способів застосування новітніх технологій і слідування класичним традиціям.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Світова школа рисунку за свою багатовікову історію напрацювала велику кількість методик і прийомів навчання. В художніх академіях зберігаються і розвиваються найбільш досконалі традиції художньо-образотворчої культури, які зростали на слідуванні зовнішнім формам класичного мистецтва античності. Там формуються основи професійної освіти -- художньої школи.

В той же час, в художніх навчальних закладах ніколи не припинявся пошук нових шляхів викладання дисципліни та можливостей співіснування традицій «універсальної» академічної школи і нових тенденцій. Дискусії щодо принципів викладання рисунку (і не тільки) точились в усі часи. Кожний творчий індивідуум-педагог мав свій погляд на методику викладання. Безумовно, результат втілення новітніх ідей у життя залежав і від розуміння педагогом нових за змістом проблем і потреб часу, і від ступеню його обдарованостіта освіченості, і від особистих амбіцій, і від загальної підготовки та настрою аудиторії.

Вперше відмова від традиційних академічних методів була проголошена у всесвітньо відомому Баухаузі (мистецький учбовий заклад у Німеччині 1919-1933 рр.). Головним завданням школи було відійти від класичного сприйняття мистецтва як окремих форм, звести воєдино всі його види. Пропагувалась комплексність навчання у програмах художніх дисциплін. Постійно вивчалась, поглиблювалась і вдосконалювалась теорія рисунка, форми, кольору. На диво сучасною і актуальною є система художньої освіти Іоханнеса Іттена (1888-1967 рр.), видатного швейцарського теоретика сучасного мистецтва, художника, педагога, яку було розроблено ним для Баухауза. Головні принципи цієї системи, яких мав дотримуватись педагог -- не подавляти особистість студента, не дати йому втратити впевненість у своїх силах, розкрити в повній мірі творчий потенціал, допомогти вибрати свій професійний шлях [3, с. 6-8].

Різні концепції викладання рисунку, від академічних до новаторських, експериментальних, існували і в такому всесвітньо відомому навчальному закладі, як ВХУТЕМАС («Вищі художньо-технічні майстерні» у Москві, 1920-39 рр.). У ВХУТЕМАС було створено універсальну систему пропедевтичних дисциплін, яка надалі застосовувалась в педагогіці різних країн світу. В закладі пропагувалась комплексність навчання, впроваджувалась формально-аналітична методика просторового мислення. На різних факультетах ВХУТЕМАС активною викладацькою діяльністю були зайняті такі видатні філософи і майстри авангарду, як К. Малевич, В. Кандін- ський, Л. Лисицький, П. Мітурич, А. Родченко, В. Татлін, П. Флоренський [5]. Всі факультети відчували вплив авангардних мистецьких течій -- супрематизму, футуризму, раціоналізму, конструктивізму. Традиції класичних академічних дисциплін поступово витіснялись новими тенденціями того часу, вибудовувалась нова концепція конструктивного аналітичного методу навчання. ВХУТЕМАС мав широкі зв'язки із школою Баухауз в Німеччині та іншими закордонними художніми школами. Відбувався постійний обмін методиками навчання та професорами [5].

В наш час проблема обмеження фінансування, скорочення часу навчання традиційним художнім дисциплінам існує в багатьох навчальних закладах. Стрімкий розвиток «технологічного» суспільства поширює подібні тенденції у світі. Марта

Нуссбаум, видатний американський філософ, пише: «Практично у всіх країнах світу в початковій і середній школі, в коледжах і університетах скорочується обсяг досліджуваних гуманітарних наук і різних видів мистецтва. Політики вважають цю галузь знань безглуздою і непотрібною надмірністю. В епоху, коли заради збереження конкурентоспроможності на світовому ринку держави зобов'язані позбуватися всього непотрібного, ці знання швидко втрачають свої позиції в навчальних програмах, а заодно в умах і серцях батьків і дітей» [4, с. 16]. На жаль, непотрібними суспільству і зайвими стали ті фундаментальні знання, які формують професійну і компетентну особистість, виховують художній смак і розуміння культурних традицій в історії суспільства, прищеплюють здатність до критичного мислення, яка готує людину до самостійних дій і розумного опору сліпий силі традицій і авторитетів.

Складність і недослідженість питань взаємозв'язку академічної та спеціальної підготовки майбутнього дизайнера, відокремлення методики викладання рисунку від спеціальних завдань дизайн-проектування висвітлює у своєму дослідженні, на прикладі історії МДХПУ -- Московського державного художньо-промислового училища ім. С.Г. Строганова (1825-2005 рр.), кандидат мистецтвознавства М. Горєлов. Він аналізує кризу у розвитку методики викладання дисципліни у МДХПУ, висвітлює намагання педагогів, на різних етапах існування училища, реформувати систему і визначити специфіку практичного застосування набутих знань і навичок з рисунку в процесі проектування [1, с. 5]. М. Горєлов підкреслює, що проблема реформування системи навчання і досі залишається невирішеною і найбільш актуальною для сучасного художньо-промислового навчального закладу, а практичний досвід демонструє обмеженість як академічного, так і спеціального підходу до вирішення проблеми. Він наголошує на необхідності безпосереднього зв'язку традиційної «універсальної» школи рисунку з процесом дизайнерського проектування. За словами М. Горєлова, саме відсутність наукових розробок щодо необхідності взаємозв'язку проектного мислення і завдань навчального рисунка є наслідком постійних дискусій [1, с. 7].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. На сьогоднішній день в дизайнерській освіті проблема реформування академічних дисциплін, яка протягом років залишається невирішеною, є надзвичайно актуальною. Перед автором статті, художником-практиком з великим досвідом, викладачем рисунку і живопису факультету дизайну загальноосвітнього вишу, постає питання якісної організації навчального процесу саме в ситуації обмеження фінансування, скорочення строків навчання, навантаження студентів новими дисциплінами, пов'язаними з розвитком сучасних новітніх технологій, появою широкого спектру інноваційного інструментарію.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті -- проаналізувати особливості методики викладання дисципліни за умов обмеженого часу, дослідити можливі шляхи реформування класичної традиційної форми навчання, розглянути нові ефективні методи формування синтезованої навчальної програми.

Особливості аналітико-конструктивного підходу до методики викладання майбутнім дизайнерам дисципліни «Рисунок» обумовлені принциповими відмінностями між професіями художника і дизайнера. Визначити, якими є ці відмінності, в чому можлива схожість у методах навчання майбутніх дизайнерів і художників, є завданням цієї статті.

Виклад основного матеріалу дослідження. Рисунок -- не тільки мистецтво, а і, певною мірою, наука, яка вчить мислити формою, розуміти конструктивну і пластичну основу об'єктів оточуючого світу. Одна з функцій рисунку -- прикладна. Рисунок сприяє спілкуванню у професійному дизайнерському середовищі, обміну ідеями. Через рисунок ми також дізнаємося про певні характеристики об'єктів -- особливості конструкції, об'єм і форму, пропорції. Це -- пізнавальна функція рисунка. Володіння широким спектром різноманітних матеріалів і технічних прийомів рисунку виховує навички практичного їх застосування.

Навчання рисунку потребує постановки і вирішення різноманітних завдань:

— рисунок з натури -- допомагає студенту набути теоретичні знання і практичні навички, пов'язані з конструктивною побудовою зображення на площині, формує новий ракурс погляду на звичні повсякденні речі;

— рисунок з уяви та пам'яті -- основа не натура, а знання і практичні навички -- розвиває сприйняття, уміння аналізувати і синтезувати будову форми, свідомо і цілеспрямовано проводити порівняння і оцінку пропорційних і тональних співвідношень;

— лінійно-конструктивний рисунок -- свого роду фундамент, матриця, основа тримірного зображення, дає чітку інформацію про композицію у форматі, масштаб, розташування об'єкту у просторі, пропорції, форму об'єкту;

— тональний рисунок -- дає емоційну напругу зображенню, виявляє композиційний ритм форм, характер емоційно-образного мислення,

формує професійну естетику;

— швидкий замальовок, сучасною мовою «скетч» (від англ. sketch) -- розвиває і активізує процеси сприйняття, пам'яті, уявного мислення, осмислення графічної мови, допомагає професійній поставі руки та ока.

Важливою складовою професійної діяльності і художника, і дизайнера є художня творчість. З однієї сторони -- інтуїція, яскрава уява, с другої -- аналітичне конструктивне мислення, логічна діяльність розуму, плюс професійний досвід і технічна майстерність, дають обом можливість вирішувати творчі завдання.

Художник -- людина, яка створює зображення і здібна нестандартно мислити, -- спостерігає життя і світ навколо, аналізує, узагальнює, створює зображення і образи, відповідно до своєї індивідуальної логіки, відмінної від логіки існування реального світу. Традиційний академічний рисунок, якому навчають студентів-художників у мистецьких вишах, -- зображення у вузькому смислі слова. Такий рисунок не є для художника основним етапом композиційного процесу, пов'язаного з творчим мисленням. Штудія (від нім. Studieren -- вивчати) натури допомагає майбутньому художнику набути теоретичні знанняі практичні навички, вивчити асортимент технічних прийомів рисунку і особливості художніх матеріалів, розширює сприйняття і розуміння світу. Навчальні постановки для академічного рисунку формуються з простих об'ємних геометричних форм і предметів побуту, гіпсових моделей античних зразків, живої натури.

На відміну від художника, для дизайнера найважливішими є формування аналітично-конструктивного підходу до рисунку -- розуміння заданого формату, відтворення чіткої і гармонійної композиції, виявлення пластичних і конструктивних характеристик об'єктів. В якій би сфері дизайнер не працював -- поліграфія, графічний дизайн, дизайн одягу, навколишнього середовища, інтер'єру, -- він завжди буде мати справу з такими поняттями: формат, пропорції, форма, тон, об'єм. На заняттях з рисунку майбутній дизайнер має не тільки вивчати натуру, а й створювати «образ» натури, вчитися узагальнювати форму, прибираючи зайві дрібниці і деталі, здійснювати пошук оригінальної графічної мови.

Сучасна методика викладання фундаментальної дисципліни «Рисунок» при підготовці студентів різних напрямів спеціальності «Дизайн» коливається між вимогами академічної школи образотворчого мистецтва, як «універсальної», і вузько направленими спеціальними завданнями професійного навчання. Важко визначити перевагу тих чи інших способів передачі знань і умінь в області пластичних мистецтв. Але нові способи отримання і пошуку інформації, впровадження нових технологій і широкого асортименту технічного інструментарію потребують і нових методів викладання рисунку, які розширюють професійний кругозір студента, розкривають особливості і можливості проектного використання інноваційних образотворчих засобів, допомагають рухатись у майбутнє професійне життя.

Ми пропонуємо методику, яка потребує постановки і вирішення різних завдань аналітичного, емоційного, експресивного характеру. Навчальна програма формується з різних видів рисунка -- рисунок з натури, уяви і пам'яті, скетч, стилізація. У зв'язку з обмеженим часом, відведеним на дисципліну, завдання виконуються в короткий термін. Вибір реквізиту або натури відбувається разом із студентами і, відповідно до завдання, формується постановка.

Головний принцип програми -- дотримуватись парної черговості завдань. Перше завдання -- академічний реалістичний рисунок постановки з натури (різні за сутністю завдання: об'єм, контраст, нюанс, матеріальність фактур -- скло, метал, тканина і т.д.), наступне -- стилізоване зображення (або рисунок з пам'яті) тієї ж постановки. Для стилізації викладачем задаються певні умови -- формат, матеріал, стилістика. Тобто, зображення виконується в одній із запропонованих манер або їх комбінації -- лінійний рисунок, лінійний конструктивний схематичний рисунок -- «каркас», монотипія, заливка площин, штрих, графічні фактури і т.д.

Основний принцип створення образу -- послідовність, шлях від головного до деталей та дрібних елементів. Три головних етапи у процесі виконання рисунку:

— побудова лаконічної і гармонійної композиції зображення у заданому форматі; різні за сутністю завдання вимагають різного підходу до композиції;

— визначення пропорційних співвідношень частин цілого зображення; у дизайні питання пропорцій є чи не найважливішим;

— графічний аналіз структурної основи і конструктивно-просторової форми об'єкту.

Робота над подібними завданнями передбачає художню трансформацію реальних об'єктів у символічні образи шляхом художнього «кодування» -- узагальнення і спрощення форм у зображенні, пошук оригінального графічного наповнення. Студенту-дизайнеру необхідно навчитися вільно використовувати широкий спектр технічних прийомів, вивчити особливості графічних матеріалів, засвоїти різноманітні техніки скетчу. Професійні навички, в якості засобів відтворення зображення, необхідні дизайнеру для подальшого застосування в графічних редакторах на сучасному технічному обладнанні.

Цікаво, що часто студенти, які виконують традиційний рисунок на «відмінно», важко абстрагуються від реального об'єкту, виконуючи стилізоване зображення, а студенти, які малюють на доволі низькому рівні, навпаки -- прекрасно узагальнюють форму і створюють оригінальні стилізовані композиції.

Висновки з даного дослідження. Запропонована методика, на наш погляд, вимагає від студента зосередженості і концентрації, швидкої реакції, стимулює пізнання закономірностей техніки рисунка, розширює професійний кругозір.

В процесі навчання студент має набути такі професійно-орієнтовані якості:

— сукупність фундаментальних знань, практичних умінь і навичок;

— володіння способами застосування системи предметних знань;

— здатність самостійно набувати нові знання і уміння;

— здатність до аналізу і синтезу, творчої діяльності;

— незалежність і критичність мислення.

Педагог є носієм професійної системи цінностей. Завдання педагога -- розвивати індивідуальність студента, зміцнювати його впевненість у своїх силах, виховувати інтерес і прагнення до самостійного пошуку оригінальних образних рішень творчих завдань. Мета занять з рисунку -- виховання в студенті загальної художньої культури, смаку, розвиток творчого начала, пізнання закономірностей і правил професії, набуття навичок аналізу своєї роботи, самоорганізації і самодисципліни.

Освоєння в процесі навчання новітніх технічних засобів, автоматизація цілого ряду операцій в процесах проектування наближає дисципліну до реальної практичної діяльності дизайнера і змушує майбутнього дизайнера шукати ефективну сучасну графічну мову, нові прийоми і методи застосування інноваційних елементів.

Список літератури

викладання рисунок дизайнер

1. Горелов М.В. Рисунок как инструмент проектного мышления (на примере МГХПУ им. С.Г. Строганова): Дис. ... канд. искусствоведения: 17.00.06 / М.В. Горелов - Москва, 2006. - 168 с.

2. Дросте Магдалена. Bauhaus / Магдалена Дросте; пер. с англ. Ю. Котова. - М.: Арт-Родник, 2008. - 96 с., ил.

3. Иттен Иоханнес. Искусство формы: Мой форкурс в Баухаусе и других школах: альбом / Иоханес Иттен; пер. с нем. Л. Монахова. - М.: Издатель Дмитрий Аронов, 2013. - 136 с.: ил.

4. Нуссбаум Марта. Не ради прибыли. Зачем демократии нужны гуманитарные науки / Марта Нуссбаум; пер. с англ. М. Бендет. - М.: Издательский дом ВШЭ, 2014. - 192 с.

5. Хан-Магомедов С.О. ВХУТЕМАС. Книга первая / С.О. Хан-Магомедов. - М.: Ладья, 1995. - 343 с.: ил.

Размещено на Allbest.ru