Педагогічні умови здоров'я збережувальних технологій фізичного вдосконалення організму дітей перед вступом до школи в системі "дошкільний заклад-сім'я–школа"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічні умови здоров'я збережувальних технологій фізичного вдосконалення організму дітей перед вступом до школи в системі «дошкільний заклад-сім'я-школа»

Анотація

фізичний підготовленість школа профілактичний

В статті розкриваються питання діагностики та можливості своєчасної корекції «рухового» віку дитини до навчання у школі засобами фізичної культури. Визначені рухові тести-вправи, біомеханічно спорідненні зі структурою рухів, характерних для навчальної діяльності дитини, що дозволяє батькам та вихователям своєчасно впроваджувати їх у процес виховання з метою поліпшення адаптаційні можливостей організму школярів перших класів до навчання, гармонійно формувати їх інтелектуально та фізично. По-новому, з позицій особисто-орієнтовного підходу розглядаються критерії можливостей оцінювання рівня фізичної підготовленості дітей в умовах сім'ї, що являється значущим стимулюючим фактором для батьків щодо сумісних занять фізичними вправами. Ефективний розвиток профілактичних та інших технологій, спрямованих на поліпшення фізичного і психічного здоров'я дітей і поліпшення процесу адаптації до навчання залежить від організації рекреаційного та освітнього середовища в системі освіти дошкільних установ і шкіл.

Ключові слова: здоров'язбережувальні технології, система «дошкільний заклад - сім'я - школа», рухові тести-вправи, фізична підготовка.

Аннотация

В статье раскрываются вопросы диагностики и возможности своевременной коррекции «двигательного» возраста ребенка к обучению в школе средствами физической культуры. Определены двигательные тесты-упражнения, биомеханически родственные со структурой движений, характерных для учебной деятельности ребенка, что позволяет родителям и воспитателям своевременно внедрять их в процесс воспитания с целью улучшения адаптационных возможностей организма школьников первых классов к обучению, гармонично формировать их интеллектуально и физически. По-новому, с позиций личностно-ориентированного подхода рассматриваются критерии возможностей оценки уровня физической подготовленности детей в условиях семьи, что является значимым стимулирующим фактором для родителей. Эффективное развитие профилактических и других технологий, направленных на улучшение физического и психического здоровья детей и улучшения процесса адаптации к обучению зависит от организации рекреационного и образовательной среды в системе образования дошкольных учреждений и школ.

Ключевые слова: здоровьесберегательные технологии, система «дошкольное учреждение - семья - школа», двигательные тесты-упражнения, физическая подготовка.

Annotation

Relevance of research set out in Article determined by the importance of physical education of the child in the formation of his mental and physical development and opportunities for children to learn in school.

At the present stage of research objectively argue that the physical education of the child, especially at the stage of preschool age before entering the first grade and the beginning of secondary school education in a number of important problems of life harmonious - training, education and development.

The article deals with the issues of diagnosis and the possibility of timely correction of ««motor» age of the child for school means of physical training.

Defined motor test-exercises biomechanically related to the structure of the movements characteristic of educational activity of the child, which allows parents and caregivers in a timely manner to implement them in the process of education in order to develop and improve the adaptive capacity of the organism first grade schoolchildren in learning, harmonious shape them intellectually and physically.

Key words: health savings technologies, the system «pre-school - family - school», defined motor test-exercises, physical training.

Удосконалити і зміцніти здоров'я дітей можливо тільки шляхом комплексного поєднання педагогічних, медичних та соціальних завдань з урахуванням індивідуальних особливостей росту та розвитку дитини в різні вікові періоди.

Сучасна концептуальна основа гармонійного розвитку дітей полягає у формуванні рухових можливостей і інтелектуальної сукупності, яка базується на своєчасному оволодінні життєво необхідними руховими уміннями та навичками відповідно віку дитини, розвитку рухових якостей та адекватній психо-фізичній сформованості органів та функціональних систем організму. Однак, за цими досягненнями не видно рівня розвитку особистості як дошкільника так і молодшого школяра з його інтересами, потребами, прагненнями. У процесі фізичного виховання не враховується, що показники сили, швидкості, витривалості дитини - це тільки зовнішня сторона, яка не завжди обумовлена внутрішнім психофізичним станом дитини. Між тим, не викликає сумніву, що гармонійний фізичний розвиток і здоров'я дитини необхідно розглядати у взаємозв'язку з інтелектуальною та соціальною активністю, формуванням її особистості та індивідуальності.

Ріст та розвиток дітей, їх оздоровлення, створення умов для раціонального режиму дня, доцільного співвідношення розумових і фізичних навантажень найбільш оптимально здійснювати на основі особисто орієнтовного підходу до виховання дитини.

Головна цінність особисто-орієнтованого виховання - сама дитина, рівень її фізичної і загальнолюдської культури. Звідси випливає сутність фізичного виховання як діяльності, яка органічно знайома дитини як вид рухового розвитку, що формує і підтримує гармонійність її росту і вдосконалення, стимулює її індивідуальне різнобічне формування. У відповідності з домінуючими у психології концепціями, індивідуальні риси людини відображають її здібності, що відрізняє її від інших людей. Між тим, характерно, що індивідуальні особливості обумовлюють не всі здібності, а лише ті з них, які визначають успішність реалізації окремо визначеної діяльності.

Необхідно відмітити, що у зв'язку з вище означеним, у наступний час особливе значення приділяється гуманістичному підходу до процесу як виховання, так і освіти дітей та молоді. Гуманістичний підхід у вихованні передбачає визначення адекватного змісту, ефективного співвідношення засобів та методів на основі урахування індивідуальних особливостей психо-фізичного стану кожної дитини.

Метою гуманістичного виховання є не тільки прагнення формулювати, але і знайти, підтримати, розвинути індивідуальність, виховати механізми самореалізації, самозахисту, самовиховання, потрібні для становлення особистості та її взаємодії з іншими, з природою, культурою, цивілізацією Дана обставина дає змогу кожній дитині реалізуватися, бути поміченою.

Означений підхід спирається, перш за все, на розкриття інтересів самої особистості дитини, стимулює особливості потреби допомогти їй як індивідууму виявити свій потенціал, внутрішні резерви здоров'я та фізичного стану. Гуманістичний підхід до особистості дитини у процесі виховання, особливо її рухових умінь та навичок, формування рухових якостей організму має забезпечити розвиток такого рівня свідомості, який би спонукав до самопізнання своїх фізичних можливостей і фізичної самовдосконалості.

Гуманістичне фізичне виховання дошкільнят та молодших школярів повинно будуватись у двох напрямках.

ПЕРШИЙ - це переважно соціалізація дитини, яка готується до навчання у першому класі загальноосвітньої школи і спрямована на максимальну фізичну адаптацію дитини у суспільстві.

ДРУГИЙ - це максимальне розкриття особистісного рівня розвитку фізичної підготовленості організму та особистісних фізичних здібностей і задатків дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей росту та розвитку, інтересів до фізичних навантажень певної рухової структури, рівень психофізичних і рухових можливостей організму.

Розуміння цілей та змісту занять фізичними вправами дає змогу як батькам дитини так і вчителю-класоводу доцільно спрямовано керувати вдосконаленням техніки виконання рухових навичок дитини у процесі навчання і виховання. Адже загальна фізична культура кожної особистості передається через навички, вміння, знання, а засвоюється через зміст.

Якість знань, рухових умінь та навичок перед вступом дитини до першого класу школи - один із критеріїв майбутнього особистісного розвитку школяра.

Принципово важливо, що психолого-педагогічні моменти фізичного вдосконалення організму дошкільника впливають лише через предмет діяльності. Основою є положення до психолого-педагогічного трактування, за яким фізичне вдосконалення організму як дошкільника, так і молодшого школяра є не тільки метою, а й одночасно процесом та наслідком взаємодії вихователів дошкільних закладів, вчителів початкових класів, батьків і дітей, тобто вихователів та вихованців.

Завдання школи і батьків - допомогти «склеюванню» особистості. Одним з найефективніших методів вирішення цього завдання є навчання дитини керувати своїм тілом. Багато дітей сьогодні перед вступом до першого класу школи виявляють інтелектуальні здібності. В їхній голові різноманітні знання з іноземних мов, володіння комп'ютером тощо, від конструкції гальма до законів термодинаміки. Але ці абстрактні знання мертві, вони не допомагають дитини розібратися у довкіллі, у собі. Невміння рухатись означає невміння пізнати навколишній світ, тому такі знання є однобокими. Так, є великі та незграбні дорослі, котрі блискуче вміють маніпулювати абстрактними символами, але це не допомагає їм позбутися страху перед життям.

Основою гармонійного росту та розвитку дитини на етапі «дошкільний навчальний заклад - навчання у першому класі загальноосвітньої школи» може бути ефективне використання засобів фізичної культури, як у період навчання, так у і домашніх умовах. Завданням такої роботи є визначення ефективних засобів педагогічного впливу на формування спеціально спрямованої до навчальної діяльності, фізичного вдосконалення організму молодших школярів. Завданням такої роботи є визначення ефективних засобів психолого-педагогічного впливу на формування навичок здорового способу життя дітей в системі «дошкільний заклад - сім'я - школа» на основі опрацювання принципів «батьки - вихователі - вчителі - партнери», який є інтегруючим у вихованні і навчанні дітей як у дошкільному закладі, так і початковій школі.

Сьогодні загальновідомо, що фізичне виховання дітей і молоді повинно виявлятись у таких сферах як здоров'я, рухові і психо-фізичні можливості, культура рухів, потреба і навичка у здоровому способу життя. Особливістю психофізіології дитини є те, що вона гостро реагує на всі зміни довкілля, тому надзвичайно актуальними стають нові науково-практичні підходи до збереження і зміцнення здоров'я дітей, починаючи з їх періоду раннього дитинства і, особливо, на етапі вступу до молодших класів загальноосвітньої школи.

Дана обставина обумовлюється тим, що у ході досліджень нами було встановлено, що близько 38-42 % дітей приходить у 1-й клас з тими чи іншими відхиленнями у стані здоров'я, а наприкінці навчання, при випуску зі школи їх кількість збільшується майже до 83 % відносно загальній кількості учнів. Напрошується висновок, що освітні установи здоров'я дітям не дають. а навіть навпаки. Звичайно, охорона здоров'я дітей та підлітків - проблема комплексна і зводити всі аспекти її тільки до навчального закладу було б неправомірно.

Між тим, проведений нами аналіз структури захворюваності школярів переконливо свідчить, що в міру навчання у школі зростає кількість хвороб органів травлення, дихальних, порушень постави, захворювання очей, нервово-психічних розладі та інше. Подібні стани здоров'я не тільки результат тривалого несприятливого впливу соціально-економічних і екологічних чинників, але і низки таких психологічних факторів, як:

- ранній початок дошкільного систематичного навчання;

- невідповідність програм і технологій навчання функціональним і віковим особливостям учнів, недотримання елементарних фізіолого-гігієнічних вимог до організації навчального процесу;

- масова безграмотність батьків у питаннях підтримки та збереження здоров'я дітей засобами систематичних занять фізичними вправами у сім'ї, як основи підтримки та укріплення здоров'я;

- інтенсифікація навчального процесу;

- стресова тактика авторитарної педагогіки;

- недостатня кваліфікація педагогів в компетенції створення здоров'язбережувального середовища у процесі технології навчання.

Означені темпи погіршення здоров'я дошкільнят та школярів різних вікових груп в динаміці виховання та навчання обумовлюють необхідність пошуку нових підходів до організації та управління навчально-виховним процесом як у дошкільному навчальному закладі, так і у загальноосвітній школі. Базисною основою оптимізації гуманістичних підходів є формування як у дитини в умовах сім'ї та дошкільного навчального закладу, так і у молодших школярів у період їх навчання у школі розвитку формування теоретичних знань та практичних навичок, реально демонструючих рівень знань умінь щодо корекції здоров'я згідно віку дитини, психо-фізичних можливостей її організму, відповідних соматотипу та рівню належного для цього періоду росту, фізичного та рухового розвитку. Суттєвим фактором завдань цього періоду є не тільки теоретичні знання про значущість впливу систематичних занять фізичними вправами на підростаючий організм, але і те, щоб у дітей з дошкільних років була вихована потреба у якісному їх виконанні і своєчасному використовування у майбутній життєдіяльності. Знання, вміння і навички - це, за Сократом, «пошук самого себе у світі».

Нами було враховано, що психолого-педагогічні моменти розвитку фізичної підготовки школярів до навчання у школі як в умовах дошкільного закладу, так і сім'ї були продуктивними лише за умов предметної діяльності. Системостворюючим був підхід, за якого гармонійний фізичний розвиток та рівень фізичної готовності до навчання у школі були одночасно як процесом, так і наслідком цілеспрямованої взаємодії батьків, дітей та вчителів початкової школи, тобто вихователів і вихованців. Між тим, у сучасному освітянському просторі чітко простежуються різні інновації, характерною ознакою яких є глобальна «психологізація», за якої всі зусилля як батьків, так і вихователів дошкільних закладі, а також педагогічної ланки початкової школи в основному зосереджені на інтелектуальному розвитку дитини її пам'яті, уваги. Натомість, практично ігнорується фізичний розвиток, фізична підготовленість організму дитини, фізіологічні можливості рівня її своєрідної адаптації до статичного компоненту рухової активності, пов'язані з виконанням навчального навантаження переважно сидячи за партою чи робочим столом.

Між тим, необхідно означити, що для формування фундаменту здоров'я, фізичного вдосконалення організму дитини принципово важливий режим життя першого та другого семиріччя дитини, для яких характерно активне дозрівання тілесної організації дітей. Давні люди у своїх культурах розвитку окреслювали ці періоди як визначально значущі і, практично, до наступного часу кожний народ має свою етнічно обумовлену розвивальну культуру рухів. Розмаїття етнічних культур не може приховати їх головної мети - ретельне культивування значущості тіла дитини, гармонійності форм його тіло будови, фізичної досконалості, різнобічного розвитку організму як основ майбутніх духовних якостей людини. Даоський мудрець казав: «Не підготовлене тіло не може стати середовищем зародження вищої мудрості і духовної досконалості».

Отже, акцент у формуванні фізичного розвитку, психологічної та фізичної підготовки дітей до навчання у школі зміщується у бік активного симбіозу вихователів дошкільного закладу, батьків і самої дитини за рахунок не тільки теоретичних знань про значущість здорового способу життя, але і цілеспрямованої активної фізичної підготовки дітей з метою попередньої адаптації їх організму до зниження рівня рухової активності, малорухомого способу життя та статичного навантаження на організм під час сидіння за партою та приготуванням уроків при вступу до першого класу школи. Недостатнє розкриття цих питань не тільки гальмує створенню цілісної теорії розвитку взаємовиховання в системі «дорослий-дитина» з основ формування здорового способу життя, але і негативно позначається на освоєнні вихователями, методистами, а також батьками широкого діапазону науково обґрунтованих рекомендацій, які сприяють розвитку у дошкільнят та учнів початкових класів прагнення до систематичних занять фізичними вправами як одного із засобів гармонійного росту і розвитку особистості.

На основі аналогічності співставлення біомеханічного навантаження м'язів тулуба при виконанні певних фізичних вправ та найбільш часто зустрічаючихся у дітей поз та рухів під час статичного довготривалого сидіння за партою, столом і т. д. нами були визначені відповідні по структурі виконання рухові вправи, систематичне виконання яких на протязі певного періоду часу дозволить кожній дитині поступово, додаючи кожний день при виконанні фізичних вправ по одному повторенню, соматично, фізично та психологічно підготувати свій організм до навчання у школі. Означений підхід визначення фізичних можливостей дитини до навчання у школі на основі приведених нижче вправ-тестів, які проводять учитель та психолог під час подання документів та перевірки рівня її інтелектуальної підготовки не тільки діагностично звертає увагу батьків і дітей на фізичні можливості організму кожної дитини, але і дозволяє своєчасно за рахунок систематичного виконання спеціально запропонованих фізичних вправ на протязі літа підготувати їх до специфічної адаптації щодо статичного компонента життєдіяльності, пов'язаного з інтенсивністю навчального процесу, своєрідністю соціально-економічних та екологічних умов існування.

Таблиця 1. Тести - вправи фізичної підготовленості дитини до навчання у початковій школі