Диференціація прийняття рішень в хірургії, анестезіології та інтенсивній терапії: можливості і результати використанням методу конкурентних груп в підготовці наукових кадрів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Диференціація прийняття рішень в хірургії, анестезіології та інтенсивній терапії: можливості і результати використанням методу конкурентних груп в підготовці наукових кадрів

Відповідно до діючого Закону про вищу освіту [4] підготовка наукових кадрів є не просто творчим науковим процесом, а уявляє собою третій (освітньо-науковий) рівень вищої освіти, який відповідає восьмому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв'язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення. Відповідно сформульованим вимогам до підготовки фахівців методологічні підходи на цьому етапі мають за мету навчання компетентностей продукування нових ідей і ведення інноваційної діяльності.

Особливої важливості прийняття диференційованих рішень із розробкою і обґрунтуванням інноваційних ідей набуває в прикладних спеціальностях, зокрема - в хірургії, анестезіології та інтенсивній терапії [8].

Одним із методів, який відповідає цим вимогам є використання методу конкурентних груп. Авторами ідеї конкурентних груп є Джек Траута і Ел Райс. Вони вказують, що розвиток концепції позиціонування почалося в 1972 р, коли в спеціалізованому виданні «Advertising Age» ними була опублікована серія статей під загальним заголовком «Ера позиціонування» («The Positioning Era»). Позиціонування спочатку виникло в маркетинговій сфері і стало популярним в США в 70-х роках минулого століття як оригінальне рекламне рішення, пізніше в результаті граничного наукового абстрагування, цей метод набуває розширене значення в парадигмі конкурентної поведінки [9].

Метод конкурентних груп дозволяє [3, 5, 7]:

- формувати особистість зі здатністю до клінічного мислення;

- якісно підвищувати рівень професійної підготовки студента;

- стимулювати інтерес до навчання через активізацію раніше засвоєних знань, навичок та вмінь;

- виробляти вміння аналізувати ситуацію, аргументувати свою думку й толерантно вести дискусію;

- удосконалювати навички клінічного застосування теоретичних знань під час тренінгу на макетах або в процесі лікування хворого;

- орієнтувати студента на пошукову діяльність;

- підвищувати рівень включеності в роботу.

При груповій роботі інтерактивного навчання

(конкурентні або корпоративні групи) існують певні правила роботи:

- кожен учасник має можливість висловитися, якщо в нього є бажання;

- всі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть, якщо не згодні з ними;

- обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, що їх висловили;

- кожен учасник, навіть захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників;

- всі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв'язуються мирним шляхом, з урахуванням інтересів учасників та правил роботи;

- всі учасники прагнуть створити відкриту, ділову та дружню атмосферу.

Учасників розділяють на дві чи більше груп, які конкурують між собою у вирішенні певної клінічної проблеми. Інколи одна з груп може виступати в ролі судді. Кожна група розробляє власний план вирішення однієї клінічної проблеми. Учасник у кожній з груп відстоює чи доповнює колективну думку групи. Цей метод інтерактивного навчання можна реалізувати шляхом дискусії, диспуту, дебатів чи «круглого столу», створення проблемної ситуації та її розв'язку через рольову гру.

Залежно від етапів заняття, викладач виконує певні дії: під час підготовчого етапу - пояснює учасникам проекту суть та варіанти практичного впровадження методу інтерактивного навчання, допомагає їм сформувати групи, забезпечити професійними алгоритмами, запитаннями й клінічними задачами різних рівнів складності, рентгенограмами, даними лабораторних досліджень та мікрофільмами-презентаціями, під час основного етапу - слідкує за ходом дискусії, відмічає адекватність вирішення клінічної проблеми конкуруючими групами, виявляє студента-лідера, який пропонує найбільш точний і раціональний варіант вирішення проблеми та підвищує загальний результат групи, під час заключного етапу - оцінює результат творчої роботи кожної групи, оцінює кожного студента за виробленими критеріями оцінювання.

Автори мають досвід застосування методу конкурентних груп в умовах занять в студентських наукових групах із магістрами та клінічними ординаторами при вивченні третього етапу серцево-легеневої і церебральної реанімації, пов'язаною з ним постре - анімаційною хворобою і хронічним вегетативним станом.

При викладанні даної теми на підготовчому етапі здійснюється чотири кроки:

1. Формулювання проблеми: III етап реанімаційного комплексу - церебральна реанімація має на меті збереження і відновлення мозкових функцій. Мозок є найбільш чутливим до гіпоксії і в умовах реанімації завжди зазнає певного ступеня функціонального ураження. Найбільш значимими проявами такого ураження є декортикація (втрата функцій кори головного мозку), або децеребрація (втрата не лише коркових, а й підкоркових функцій) [2].

2. Формулювання мотивації до вирішення проблеми: при адекватній медичній допомозі такі пацієнти можуть жити десятиріччями, але ніколи не будуть здатні до виконання когнітивних функцій і випадають із соціуму. В зв'язку із цим виникає питання: чи потрібно рятувати таких хворих?

3. Формування груп: пропонується формування груп методом випадковості. Наприклад, за датою народження, за збиранням фрагментів двох заздалегідь розрізаних листівок і т. ін.

4. (Само) Визначення лідера? Можливі два варіанти: 1-й - викладач призначає лідера групи на основі попереднього досвіду спілкування із студентами, 2-й - студенти самостійно обирають лідера на основі власного досвіду. На думку авторів не варто віддавати питання формування груп на розсуд студентів, оскільки морально сильний лідер відбере в свою команду студентів із більшим потенціалом і буде мати заздалегідь виграшну позицію.

Кроками основного етапу заняття є:

1. Напрацювання матеріалів: визначаються умови сценарію - завданням є визначити і обґрунтувати думку групи щодо потреби у реанімації вище зазначених хворих. Студенти мають бути готовими до відповіді на питання паралельної групи і викладача.

2. Визначення ліміту часу на підготовку до дискусії: встановлюється критерії часу для пошуку матеріалів.

3. Пошук групових рішень: надається можливість користування кафедральною бібліотекою, мережею «Інтернет», викладач може консультувати з питання джерел літературного пошуку.

4. Підготовка презентації: надання кожній групі окремого приміщення для вироблення стратегії відповіді, контроль за перебігом дискусії в кожній з груп, користування презентаційною технікою (за вимогою групи).

Підсумковий етап складається з п'яти кроків:

1. Презентація виробленої думки [1]: доповідь (слайди, кодограми, комп'ютерна презентація - за потреби).

2. Запитання від опонуючої групи, викладача. При цьому, за наявності двох груп з протилежними думками, вони конкурують між собою, а викладач виконує роль арбітра. При формуванні декількох груп на початку дискусії вони можуть тактично об'єднатись між собою проти груп з протилежною думкою, але потім починають внутрішню конкуренцію за більш яскраву і повну відповідь. Нарешті, при наявності двох і більше груп з однаковою думкою, викладач має стати учасником дискусії, задаючи запитання, спрямовані на відстоювання протилежної точки зору. Таким чином, розвивається не лише здатність учасників груп до інноваційного пошуку диференційованої тактики ведення хворого, а й здатність викладача діяти в непередбачуваних умовах.

3. Критерії оцінювання [6]: пропонується наступний метод - викладач має оцінити не лише теоретичні знання лідера групи, а й його організаторські здібності. Лідеру групи задається питання: хто і чим саме допомагав йому у вирішенні проблеми. Якщо лідер групи може адекватно відповісти на це питання, викладач має можливість сформувати рейтинг студентів кожної групи. Якщо лідер групи наполягає, що всі в однаковій мірі вирішували питання, це свідчить про його спробу не наражатись на можливі претензії від одногрупників, або ж про нездатність керувати виробничим процесом в колективі.

4. Узагальнення результатів дискусії: на нашу думку, викладач має підвести студентів до висновку, що на даному етапі розвитку українського суспільства ні з моральної, ні з релігійної, ні з юридичної точки зору неможна відмовлятись від можливості збереження життя пацієнта в хронічному вегетативному стані.

5. Завдання щодо подальшого практичного розвитку теми: опанування клінічних, лабораторних і інструментальних критеріїв смерті мозку.

Застосування методики конкурентних груп не лише дають поштовх до формування інноваційних ідей, спрямованих на прийняття тактики ведення хворого, але розвиває навички роботи в команді, а також має виховні дії (наприклад - примирення нетерпимих один до одного учасників групи заради досягнення спільної цілі).

Висновки.

1. Метод конкурентних груп спрямований на формування власної думки у індивідуума, можливість її обґрунтувати дозволяє оволодіти здатністю роботи в команді, створює виховні дії.

2. Даний метод вимагає опанування методики літературного пошуку, дозволяє набути навичок публічного виступу, ведення дискусії, що є необхідними компетентностями підготовки науковця.

3. Використання даного методу на прикладі заявленої теми дозволяє набути навичок диференційованого прийняття рішень в хірургії, анестезіології та інтенсивній терапії при підготовці фахівців на третьому рівні вищої освіти.

Перебіг сценарію заняття за методом конкурентних груп передбачає декілька варіантів розвитку подій, а отже розвиває викладацьку здатність ведення заняття в непередбачуваних умовах.

Література

хірургія конкурентний науковий кадри

1. Бендер П.У. «Секреты успешных презентаций. Практическое руководство» / П.У. Бендер. - Минск: Попурри, 2005. - 240 с.

2. Диагностика смерти мозга: современное состояние проблемы / И.Д. Ступин, А.Ш. Хубутия, С.В. Готье [и др.] // Журнал неврологии и психиатрии. - 2012. - №3. - С. 4-12.

3. Дудік О.П. Метод «Конкурентних груп» у системі сучасної медичної освіти / О.П. Дудік, В.В. Нагайчук // Вісник морфології. - 2013. - №2. - С. 436-439.

4. Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, №37-38, ст. 2004.

5. Застосування методу конкурентних або корпоративних груп при проведенні семінарського заняття на тему «комплексне лікування генералізованого пародонтиту щелеп» / В.В. Федько, У.Д. Матолич, А.В. Нетлюх [та ін.] // Медична освіта. - 2013. - №3. - С. 103-104.

6. Макарова О.Ю. Критерии и показатели оценки эффективности усвоения знаний в системе вуза / О.Ю. Макарова // Фундаментальные исследования. - 2013. - №1. - С. 348-351.

7. Мухина С.А. Современные инновационные технологии обучения / С.А. Мухина, А.А. Соловьёва. - М.: ГЭОТАР-Ме - диа, 2008. - 360 с.

8. Сучасні проблеми навчання та виховання у медичному вузі / В. І. Ляховський, Д.Г. Дем'янюк, О.М. Люлька [та ін.] // Вісник проблем біології та медицини. - 2011. - Вип. 2, Т. 1. - С. 25-27.

9. Траут Дж. Позиционирование. Битва за узнаваемость / Дж. Траут, Эл Райс. - С-Пб.: Изд-во Питер, 2004. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru