Ігрові технології прийняття управлінських рішень у системі підготовки державних службовців

кандидат психологічних наук, доцент

Воронов Олександр Ігорович

Анотація

Розглянуто теоретичні підходи до ігрового моделювання процесу прийняття управлінських рішень у системі професійної підготовки державних службовців. Сформовано практичну модель ділової гри з прийняття управлінських рішень. Запропоновано посилити психологічну складову в ігрових технологіях, що застосовуються для підготовки державних службовців до прийняття управлінських рішень.

Ключові слова: державні службовці, управлінські рішення, теорія ігор, ділова гра, ігрове моделювання, ігрові технології, евристичні методи.

Аннотация

Рассмотрены теоретические подходы к игровому моделированию процесса принятия управленческих решений в системе профессиональной подготовки государственных служащих. Сформирована практическая модель деловой игры по принятию управленческих решений. Предложено усилить психологическую составляющую в игровых технологиях, которые используются для подготовки государственных служащих к принятию управленческих решений.

Ключевые слова: государственные служащие, управленческие решения, теория игр, деловая игра, игровое моделирование, игровые технологии, эвристические методы.

Annotation

The article presents theoretical approach to managerial decision gaming simulation in the professional training of civil servants. It was formed practical business game model on making managerial decisions. It was suggested to increase the psychological component in gaming technologies used for training civil servants for making managerial decisions.

Key words: civil servants, managerial decisions, game theory, business game, gaming simulation, gaming technologies, heuristic approach.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Серед методів, що використовуються в процесі підготовки державних службовців, одне з головних місць посідає ігрове моделювання управлінських рішень. З розвитком галузі науки «Державне управління» деякі її складові неможливо уявити без застосування теорії ігор. Одним з найбільш ефективних методів професійної підготовки державних службовців є ділова гра, яка дозволяє імітувати реальні чи умовні управлінські ситуації, програвання яких шляхом міжособистісної взаємодії дозволяє активно засвоювати комплекс професійних знань та вмінь з прийняття управлінських рішень. Під діловою грою розуміється імітація групою осіб вирішення окремих завдань у середовищі, максимально наближеному до реального, реалізація пізнавальної діяльності, яка сприяє зростанню професійної активності державних службовців. Ділова гра допомагає державним службовцям вирішувати конкретні проблеми, розробляти сучасні методи їх вирішення, має жорстку структуру, правила та розвиває навички з прийняття управлінських рішень у нестандартних ситуаціях професійної діяльності. Метод ділової гри передбачає прийняття і реалізацію рішень, кожне з яких залежить від рішення, прийнятого на попередньому етапі гри, що зумовлює досить складне їх поєднання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теорія ігор (game theory) є порівняно молодою наукою [6, с. 44]. Її зародження як математичної дисципліни розпочинається з 29 липня 1654 року, коли Б. Паскаль написав листа П. Ферма про можливості застосування теорії ігор і теорії вірогідності в математиці [16]. Упродовж XVII-XIX ст. Д. Бернуллі, П. Лапласом, П. Чебишевим висловлювались ідеї щодо розвитку теорії ігор. Е. Цермело (1911) описав теоретико-ігровий підхід до гри в шахи, Е. Борель (1921) провів систематичне вивчення матричних ігор, а 1928 року вийшла робота Дж. фон Неймана «До теорії стратегічних ігор», що висвітлювала основні ідеї цієї теорії. Після виходу книги Дж. Фон Неймана і О. Моргенштерна «Теорія ігор та економічна поведінка» (1944) теорія ігор сформувалася як самостійна наука [9].

У часи Другої світової війни теорією ігор зацікавилися військовики, які віднайшли в ній міцний апарат для дослідження стратегічних рішень [13]. З початком 50-х років XX ст. Дж. Неш розробив методи аналізу, у яких усі учасники або виграють, або отримують поразку. Такі ситуації отримали назву «Рівновага за Нешем». Його теорія корисна для сфери публічного управління тим, що сторони мають використати оптимальну стратегію для формування сталої рівноваги в суспільстві, коли кожен намагається зробити краще для себе, але при цьому робить краще для інших [17].

За минулий час сформовано багато визначень теорії ігор, значна кількість яких пов'язана з теорією прийняття рішень [14]. Це, наприклад, такі: «Теорія ігор - теорія математичних моделей для прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту» [4], «Теорія ігор - розділ прикладної математики, який досліджує моделі прийняття рішень в умовах незбігання інтересів сторін (гравців)» [6]. управлінський професійний діловий гра

За останні 30 років стрімко зростає інтерес до практичного застосування теорії ігор. Питання запровадження ділових ігор у систему корпоративного навчання працівників вивчали Р. Баклі (2002), В. Кузнецов (2010), А. Рабцевич (2014) [8]. Проблематику використання ігрових технологій у професійній підготовці державних службовців досліджували Д. Кавтарадзе (2007), Т. Базаров (2015), Д. Каталевський (2015) [15]. Питання прийняття управлінських рішень у системі державної служби розглядалися Ю. Ковбасюком (2011), М. Білинською (2011), В. Бакуменком (2012) [1; 12]. Підходи до застосування ігрових технологій для прийняття управлінських рішень вивчали Д. Блекуєлл (1958), М. Гиршик (1958), В. Бурков (1986), Л. Рай (2003), А. Панфілова (2003), О. Єремєєв (2006), Б. Нейбафф (2014) [2; 3]. Психологічні аспекти прийняття управлінських рішень досліджували Ю. Козелецький (1979), В. Плаус (1998), Т. Корнилова (2003) [7].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Теорія ігор, яка є теорією моделювання ухвалення рішень, не займається рішеннями як психологічними актами або практичними питаннями. У межах теорії ігор управлінські рішення постають як достатньо спрощені та ідеалізовані схеми реальних явищ, де ступінь спрощення не має перевищувати певних обмежень [10, с. 8]. Характерною рисою ділових ігор є залучення до моделювання управлінських рішень осіб, які беруть участь у їх розробленні та реалізації. Практична модель ділової гри будується за певним управлінським завданням і включає формалізовану й неформалізовану частини [5]. До формалізованої частини належить ретельно розроблений сценарій гри, визначення кількості учасників, навчальних груп і технічне забезпечення. Неформальна частина визначає різноманітні психологічні складники, що впливають на процедури ухвалення індивідуальних і групових рішень.

У теорії ухвалення рішень використовуються специфічні процедури вибору найкращої з можливих альтернатив. Достовірність вибору залежить від якості даних, що обираються для опису ситуації, у якій ухвалюється рішення. Процес ухвалення рішення реалізується зазвичай з урахуванням однієї з трьох можливих умов - в умовах визначеності, коли дані достовірні; в умовах ризику, коли дані можливо описати за допомогою вірогідних розподілів; в умовах невизначеності, коли відсутні достовірні дані. У сучасних ігрових моделях у системі державної служби, як правило, застосовуються дані з високим ступенем невизначеності. Ділова гра з підготовки й ухвалення управлінських рішень передбачає активне використання професійного досвіду державних службовців, їх інтуїції, застосування психологічних підходів і переважно евристичних методів ухвалення управлінських рішень.

Формулювання цілей статті. Метою дослідження є побудова формалізованої моделі ділової гри для ухвалення управлінських рішень у системі підготовки державних службовців з посиленням її психологічного складника.

Виклад основного матеріалу. У рамках Всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець» нами було розроблено та апробовано в жовтні 2012 року в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України модель ділової гри з ухвалення управлінських рішень у сфері кадрових питань [11]. Легендою гри було визначено проведення колегії обласної державної адміністрації з метою ухвалення управлінського рішення щодо формування та запровадження сучасної кадрової політики в органах державної влади області. Методичне завдання складалося з аналізу та прогнозування наслідків ухвалених управлінських рішень у визначеній сфері. У грі брали участь 17 осіб, яких було розподілено на дві підгрупи. За рівнем посад учасники гри, які входили до кадрового резерву, характеризувалися таким чином: посадові особи обласної державної адміністрації - 7; посадові особи районної державної адміністрації - 10. Середній вік учасників - від 32 до 45 років, чоловіків - 5, жінок - 12. Серед кращих державних службовців були представники з 11 областей України.

Дії учасників були чітко регламентовано за часом: гра тривала впродовж 4 академічних годин (3 астрономічні години - 180 хв.). Учасники отримали дані для підготовки й обґрунтування відповідних рішень (суспільна аналітика, статистика, службові документи). У структурі гри було використано рольовий компонент. Учасники ухвалювали індивідуальні та групові управлінські рішення в ролях голови обласної державної адміністрації (ОДА), першого заступника голови ОДА, заступника голови - керівника секретаріату ОДА, заступника голови ОДА з соціально-гуманітарних питань, заступника голови ОДА з питань економічного розвитку, начальника фінансового відділу, начальника служби персоналу, начальника юридичного відділу, начальника обласного управління Головдержслужби Національного агентства України з питань державної служби.

З метою експертного оцінювання використовувалися дві групи критеріїв відповідно першого (ухвалення індивідуальних управлінських рішень) та другого (ухвалення групового рішення) етапів гри. Кожний учасник гри оцінювався за 5-бальною шкалою (за перший етап - 3 бали, за другий - 2 бали). Перша група критеріїв включала оцінку експертами ступеня розвитку індивідуальних професійно-психологічних навичок державного службовця з ухвалення управлінських рішень: активність - 0,4 б.; принциповість - 0,4 б.; вольові якості - 0,4 б.; здатність оперувати статистичними даними та іншою інформацією при обґрунтуванні рішень - 0,2 б.; логіка побудови рішення - 0,4 б.; уміння аргументувати свої рішення та відстоювати їх - 0,5 б.; швидкість формування рішення - 0,3 б.; уміння прогнозувати наслідки рішення - 0,4 б. Друга група критеріїв стосувалася оцінки процесу групового ухвалення рішення та включала: кількість і якість запропонованих альтернатив за рішеннями, що були ухвалені іншою ігровою групою, - 0,3 б.; здатність до вироблення спільного групового рішення - 0,5 б.; швидкість ухвалення рішень групою - 0,5 б.; аргументованість у відстоюванні рішень групи - 0,7 б.

Для підвищення інтенсивності підготовки та динамічної оцінки державних службовців структура сформованої нами моделі ділової гри базувалася на стандартному алгоритмі ухвалення управлінських рішень (див. рис.1). До підготовчого блоку було включено: управлінську ситуацію (легенду) із запровадження кадрової політики на рівні області (регіону); конкурентне середовище, що визначилось за рахунок включення до гри 2-х однорідних за віковими, психологічними та професійними характеристиками підгруп; чітко сформовані правила та умови гри; критерії експертного оцінювання.

Гра складалася з двох етапів: ухвалення індивідуального управлінського рішення кожним із фахівців за визначеною роллю та ухвалення групового управлінського рішення в ході «колегії обласної державної адміністрації».

Рис. 1. Модель ділової гри з ухвалення управлінських рішень

З метою підготовки до гри, зокрема першого етапу, з державними службовцями проводилось інструктивне заняття, структуру якого було побудовано на засвоєнні окремих елементів: тайм-менеджменту, ситуативного менеджменту, селфменеджменту та теорії ухвалення управлінських рішень. При формуванні експертної оцінки враховувався вплив на ухвалення індивідуального рішення індивідуальних психологічних якостей, актуального психологічного стану, рівня професійної підготовки та професійного досвіду державних службовців.

До другого етапу, у процесі вищевказаного заняття, з учасниками розглядалися психологічні аспекти теорії ухвалення рішень: лідерство в системі державної служби, психологія ухвалення групових рішень, психологія малої групи, феномен «групового рішення», рольові теорії, психологія гри. Другий етап гри, більш складний, базувався на емпіричному підході до відпрацювання таких елементів: аналізу управлінської ситуації, розрахунку та узгодження індивідуальних рішень, формування та вибору альтернатив, прогнозування результатів.

За результатами експертного оцінювання окремих елементів процедур ухвалення управлінських рішень було проведено аналіз, який свідчить, що державні службовці з районних адміністрацій за означеними критеріями отримали нижчі показники ніж представники обласних державних адміністрацій. Середній показник представників районних державних адміністрацій склав 3,51, тоді як середній показник представників обласної адміністрації - 3,78. Нами зверталась увага й на гендерні аспекти ухвалення управлінських рішень державними службовцями. Визначено, що чоловіки за встановленими критеріям отримали середній бал 4,2, тоді як жінки - 3,59. Якщо брати індивідуальні показники, то чоловіки також превалюють. Як указувалося вище, ділова гра відбувалася у два етапи, які визначали насамперед ухвалення індивідуальних, а потім групових управлінських рішень. На першому етапі середня оцінка за двома підгрупами склала 1,97 з 3-х балів (57%), на другому - 1,68 з 2-х балів (80%). Ці показники свідчать про більшу ефективність управлінських рішень, якщо в їх підготовці застосовуються елементи групової співпраці та колективного досвіду.