Компетентнісний підхід як методологічне підґрунтя формування професійної компетентності майбутнього викладача

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Компетентнісний підхід як методологічне підґрунтя формування професійної компетентності майбутнього викладача

Л. Я. Бірюк

У статті розглянуто роль компетентнісного підходу як методологічної основи формування професійної компетентності майбутнього викладача вищої школи, зокрема визначено перелік інтегральних, загальних та спеціальних компетентностей.

Ключові слова: компетентнісний підхід, формування, професійна компетентність, майбутній викладач.

Постановка проблеми. Сучасне соціальне замовлення, визначене документами державного значення, активізує проблему підвищення якості освіти, що й визначає характер підготовки майбутніх викладачів, учителів, передусім за рахунок кардинальних змін у системі професійної підготовки педагогічних кадрів. Успіх подальшого розвитку навчання і виховання молоді значною мірою визначає якість суспільної і професійної діяльності дорослої людини, а отже - майбутнього України.

Саме вища школа відіграє вирішальну роль у професійній підготовці майбутнього викладача і вчителя. Відповідно до суспільних вимог випускники вищих педагогічних закладів мають оволодіти сучасними професійно значущими теоретичними знаннями, здобути ґрунтовні практичні уміння і навички, набути творчих якостей, критичного мислення, оптимального спілкування, тобто професійної компетентності. На підвищення рівня якості професійної підготовки спрямована діяльність із розроблення нового покоління Стандартів вищої освіти, зокрема й магістрів освіти, методологічним підґрунтям яких є компетентнісний підхід.

Аналіз наукових джерел. Аналіз психолого-педагогічних та лінгводидактичних джерел з проблем реалізації компетентнісного підходу як методологічного підґрунтя формування професійної компетентності майбутнього викладача вищої школи дозволив визначити основні напрями дослідження: теоретичні й методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів, її складові (В. Андрущенко, В. Бондар, О. Дубасенюк, М. Євтух), сутність формування готовності до професійної діяльності та показників її сформованості (А. Алексюк, М. Дьяченко, Л. Кондрашова, Н. Кузьміна, В. Сластьонін), формування професійної компетентності майбутнього вчителя початкових класів (О. Біда, О. Матвієнко, Л. Коваль, О. Комар, І. Шапошнікова). Проте, незважаючи на значний інтерес учених до зазначеного питання, проблема визначення ролі компетентнісного підходу як методологічного підґрунтя формування професійної компетентності майбутнього викладача ВНЗ у педагогічній теорії й практиці розроблена недостатньо.

Мета публікації полягає у визначенні ролі компетентнісного підходу як методологічного підґрунтя формування професійної компетентності майбутнього викладача ВНЗ.

Виклад основного матеріалу. Стандарти вищої освіти за кожною спеціальністю розробляє центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки з урахуванням пропозицій галузевих державних органів, до сфери управління яких належать ВНЗ, і галузевих об'єднань організацій роботодавців та затверджує їх за погодженням з Національним агентством із забезпечення якості освіти. Якість вищої освіти особистості визначається як рівень здобутих знань, умінь, навичок, інших якостей, що відображає її компетентність відповідно до стандартів вищої освіти [2].

Розробники розпочали підготовку стандартів вищої освіти нового покоління, що замінять Галузеві стандарти вищої освіти (ГСВО), які розроблялися у 2002-2014 рр. Методологічною основою розроблення названих документів державного значення є компетентнісний підхід, що поділяє філософію визначення вимог до фахівця, закладену в основу Болонського процесу та Міжнародного Проекту Європейської комісії «Гармонізація Освітніх структур в Європі».

У частині першій статті 1 Закону України «Про вищу освіту» подано визначення компетентності як «динамічної комбінації знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти» [2].

До результатів професійної підготовки майбутніх фахівців ВНЗ ученими віднесено сукупність знань, умінь, навичок, інших компетентностей, набутих особою в процесі навчання за певною освітньо-професійною, освітньо-науковою програмою, які можна ідентифікувати, кількісно оцінити та виміряти [2]. Дослідниками професійної підготовки майбутнього викладача вищої освіти визначено низку компетентностей, які необхідно сформувати у них у процесі навчання. До складових професійної компетентності віднесено інтегральну, загальні та спеціальні компетентності [3].

В якості основи визначення інтегральної компетентності ОКР магістра використовується опис HPK [4]. Відповідно до цього опису інтегральна компетентність магістра трактується як здатність розв'язувати складні задачі та проблеми у певній галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інноваційної діяльності (впровадження інновацій), яка характеризується невизначеністю умов і вимог [3].

До загальних компетентностей відповідно до проекту «Tuning» [1] віднесено подані нижче компетентності: здатність до абстрактного мислення; здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях; здатність планувати та управляти часом; знання та розуміння предметної галузі та розуміння професії; здатність спілкуватися другою мовою; оволодіння навичками використання інформаційних і комунікаційних технологій; здатність проведення досліджень на відповідному рівні; здатність учитися і бути сучасно навченим; здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел; здатність бути критичним і самокритичним; здатність до адаптації та дії в новій ситуації; здатність генерувати нові ідеї(креативність); вміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми; здатність приймати обґрунтовані рішення; здатність працювати в команді; володіти навичками особистісної взаємодії; здатність мотивувати людей та рухатися до спільної мети; вміння цінувати та поважати різноманітності та мультикультурності; здатність працювати у міжнародному контексті; здатність працювати автономно; здатність розробляти та управляти проектами; здатність діяти на основі етичних міркувань; здатність оцінювати та забезпечувати якість виконуваних робіт; здатність діяти соціально відповідально та громадянсько свідомо; здатність усвідомлювати рівні можливості та гендерні проблеми.

До спеціальних (фахові, предметні) компетентностей за переліком відповідного кваліфікаційного рівня HPK [4] дослідниками віднесено знання, уміння, комунікацію, автономність і відповідальність. Знання в аналізованому документі визначаються як осмислена та засвоєна суб'єктом наукова інформація, що є основою його усвідомленої, цілеспрямованої діяльності. Знання поділяються на емпіричні (фактологічні) і теоретичні (концептуальні, методологічні). Уміння пояснюються як здатність застосовувати знання для виконання завдань та розв'язання задач і проблем. Уміння поділяються на когнітивні (інтелектуально-творчі) та практичні (на основі майстерності з використанням методів, матеріалів, інструкцій та інструментів). Комунікація трактується як взаємозв'язок суб'єктів із метою передавання інформації, узгодження дій, спільної діяльності. Автономність і відповідальність семантизовані як здатність самостійно виконувати завдання, розв'язувати задачі і проблеми та відповідати за результати своєї діяльності.

Із метою забезпечення кореляції визначених інтегральних, загальних та спеціальних компетентностей розробниками стандартів нового покоління запропоновано допоміжну матрицю відповідності, у якій відображено погляд роботодавця (замовника) на освітню та професійну підготовку потенційного працівника. Пропонована матриця складена з урахуванням національної рамки кваліфікацій [4].

Таблиця 1

Матриця відповідності компетентностей майбутнього викладача сучасним вимогам роботодавців

Ученими окреслено нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти і сформульовано його у термінах кінцевих, підсумкових результатів навчання - 15-20 інтегративних, загальних та спеціальних компетентностей. Також визначено критерії визначення результатів навчання: бути чіткими і однозначними; бути діагностичними (мати об'єктивні ознаки, що дозволяють констатувати їх досягнення чи недосягнення); бути вимірюваними (має існувати спосіб та шкала для досягнення результату); бути сформульовані відповідно до правил.

Науковцями наведено правила визначення та формулювання результатів навчання:

визначити, якій сфері та ієрархічному рівню має відповідати результат навчання;

визначити дієслово відповідного рівня; 3) вказати предмет вивчення або предмет дії; 4) за необхідності навести умови/обмеження, за яких необхідно демонструвати результат навчання.

Авторами пропонується використовувати у процесі розроблення Стандарту допоміжну таблицю матриці відповідності визначених результатів навчання та компетентностей, поданих нижче в Табл. 2.

Таблиця 2

Матриця відповідності визначених результатів навчання та компетентностей майбутніх викладачів

Пропонована матриця відповідності визначених результатів навчання та оволодіння компетентностями майбутніми викладачами згідно вимог новітнього Державного стандарту вищої освіти є орієнтовною. Автор не претендує на висвітлення досліджуваного питання у всій повноті та готовий до дискусії з пропонованої проблематики.

Висновки

Аналіз новітніх документів державного значення з впровадження компетентнісного підходу дозволяє стверджувати, щодо базових компетентностей фахівців вищої школи слід віднести інтегративну, загальну та спеціальну компетентності. До програмних результатів навчання з когнітивної сфери навчання віднесено знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінювання; з емоційної (афективна) сфери сприйняття, реагування, ціннісну орієнтацію, організацію та концептуалізацію, характеристику системи цінностей. Перспективами подальших розвідок у зазначеному напрямі є визначення програмних результатів навчання майбутніх викладачів з психомоторної сфери.

Список використаних джерел

компетентність професійний викладач

TUNING [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unideusto.org/tuningeu/.

Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // zakon4. rada.gov.ua/laws/show/1556-18.

Розроблення освітніх програм: методичні рекомендації [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ihed.org.ua/images/biblioteka/rozroblennya_osv_program_2014_tempus-office.pdf.

HPK [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1341- 2011-п.

Рашкевич Ю. М. Болонський процес та нова парадигма вищої освіти

Размещено на Allbest.ru