Полікультурне виховання студентів-медиків у навчально-виховному процесі вищого медичного навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний медичнийуніверситет імені М.І. Пирогова

ПОЛІКУЛЬТУРНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОГО МЕДИЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Людмила Лозинська, кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри іноземних мов

Анотація

полікультурний виховання студент медичний

Стаття присвячена проблемі полікультурного виховання студентів-медиків у навчально-виховному процесі вищого медичного навчального закладу. У статті представлений досвід полікультурного виховання студентів у Вінницькому національному медичному університеті імені М.І. Пирогова. Зокрема, розглянуто досвід виховної роботи щодо формування толерантності та готовності студентів-медиків до продуктивної міжнаціональної та міжкультурної взаємодії.

Ключові слова: полікультурне виховання, студенти-медики, формування полікультурної толерантності, міжнаціональна та міжкультурна взаємодія.

Статья посвящена проблеме поликультурного воспитания студентов-медиков в учебно-воспитательном процессе высшего медицинского учебного заведения. В статье представлен опыт поликультурного воспитания студентов в Винницком национальном медицинском университете имени Н.И. Пирогова. В частности, рассмотрен опыт воспитательной работы по формированию толерантности и готовности студентов-медиков к продуктивному межнациональному и межкультурному взаимодействию.

Ключевые слова: поликультурное воспитание, студенты-медики, формирование поликультурной толерантности, межнациональное и межкультурное взаимодействие.

The article is devoted to the problem of multicultural education of medical students in the educational process at the higher medical educational institutions. The article presents the experience of multicultural education of students in Vinnitsa National Medical University, particular, the experience of educational work concerning the formation of tolerance and willingness of medical students to the productive interethnic and intercultural interaction.

Keywords: multicultural education, medical students, the formation of multicultural tolerance, interethnic and intercultural interaction.

Постановка проблеми

Формування важливе і складне питання теорії й практики полікультурної особистості з освітньої роботи. Полікультурна педагогіка загальнолюдськими цінностями - пригортає увагу широких верств громадськості, оскільки виявляє і потребує адекватну педагогічну реакцію на міжособистісні, між групові проблеми, міжетнічні конфлікти, різні дискримінаційні явища, класові, політичні й релігійні протиріччя в сучасному світі.

Проблема полікультурної освіти набуває особливої актуальності та складності в поліетнічному багатонаціональному українському суспільстві. Сьогодні надзвичайно гостро постають питання про розмежування істинного патріотизму та проявів націоналізму, проблеми співіснування, збереження й взаємопроникнення культур. Свобода особистості, права людини, толерантність, відкритість, запобігання расизму та ксенофобії - саме такі цінності впливають на європейській вимір освіти.

Слова про толерантну поведінку молоді й продуктивні можливості цієї поведінки легко промовити або почути, але достатньо важко досягнути таких відносин. Освітня підтримка полікультурного становлення молоді різної вікової складової передбачає сучасних педагогічних підходів.

Проблема полікультурного виховання студентів-медиків актуальна для оптимізації професійної підготовки лікарів. Пояснити це можна, насамперед, тим, що у лікаря надзвичайно широкий спектр спілкування з людьми різних етнічних, соціально-економічних, лінгвістичних та релігійних груп, особистісних установок. Діяльність лікаря має ряд специфічних особливостей, основу яких складають принципи поважного ставлення до пацієнта, правдивості, гуманізму, співчуття, толерантності. За таких умов особливо важливими стають характер міжособистісних стосунків, що реалізуються за допомогою особливих діалогічних позицій у взаємодіях “лікар-пацієнт”, здатність швидко й уміло розв'язувати суперечливі ситуації, а висока моральність є прикладом для наслідування. Тому перед системою вищої медичної освіти гостро постає питання не тільки про зміст, структуру і технологію підготовки сучасних фахівців, а, перш за все, про формування особистісних якостей майбутніх спеціалістів, які мають відповідати вимогам сьогодення.

Мета статті

Продемонструвати експериментально перевірені перспективні шляхи полікультурного виховання студентів-медиків у навчально-виховному процесі вищого медичного навчального закладу.

Виклад основного матеріалу

У Вінницькому національному медичному університеті імені М.І. Пирогова навчаються представники різних національностей і культур. Саме тому великого значення в процесі виховання толерантності у студентів-медиків набуває виховання культури міжнаціонального спілкування, діалогічності, формування вмінь ефективної взаємодії з представниками інших культур.

В умовах культури миру проявляються не лише творчі здібності особистості, а також людські почуття. Принцип культурного релятивізму, який є основою толерантності, стверджує, що всі культури рівноцінні. Для того, щоб підтримувати розмаїття культурного толерантного середовища вищого навчального закладу необхідні зусилля усіх представників тієї чи іншої культури. Цей принцип реалізовується за участю представників різних етнічних груп у спільних проектах, роботі творчих груп [4].

На побутовому рівні студенти знайомляться зі звичаями й традиціями тих, хто проживає поруч із ними. Молодь оволодіває досвідом міжнаціонального спілкування в спільній діяльності, у повсякденних контактах. Саме це допомагає долати національну зарозумілість, самозвеличування, відчуття національної виключності. Головне педагогічне завдання полягає в тому, щоб допомогти студентам знайти повагу до честі і достоїнств кожного народу, довести, що немає народу кращого, або гіршого за іншого. Головне в кожному - яка він людина, а не до якої національності він належить. Збільшення знань про інші народи надає можливість формувати взаємну толерантність і природну готовність кожної людини до продуктивної міжнаціональної та міжкультурної взаємодії.

Виховання міжкультурної толерантності передбачає знайомство з різноманітними культурами, а не їх поглиблене вивчення. Усе розмаїття культур не можливо осягнути. Завдання п ед а гогі в п оля г ає не с т іл ь ки в том у, щоб розширити і поглибити знання студентів про культури інших народів, скільки у вирішенні проблеми ставлення молоді до інших культур.

Вирішальним фактором виховання міжкультурної толерантності є зустрічі студентів з іншими культурами в спеціальному, педагогічно організованому для цього середовищі, привабливому і цінному для них. Більш ефективно процес формування толерантної позиції відбувається в рамках гуманістичної виховної системи навчального закладу з його відкритістю до зовнішнього соціокультурного середовища, спрямованістю на пізнання цього середовища з його цінностями. Плідним також є використання в практиці ситуацій безпосередніх зустрічей студентів із представниками інших культур, які відбуваються за межами навчального закладу, наприклад, у туристично-краєзнавчих експедиціях [2; 3].

Необхідно зазначити, що зустрічі з іншими культурами не завжди призводять до позитивних змін у свідомості студентів. Але важливим є те, щоб студенти переходили від знайомства з іншою культурою до спроби усвідомити проблематичність власного розуміння цієї культури. Педагоги- куратори пробуджують у студентів сумніви в адекватному розумінні іншої культури, виявляють соціальні стереотипи, допомагають виявити джерело непорозуміння, створити іншу логіку мислення. Визнання проблематичного розуміння інших культур - це передумова діалогу між педагогами і студентами. Важливо зосередитись на пошуку спільних рис у різних культурах, а не відмінних; виявити позитивні аспекти, а не негативні; щоб розуміння превалювало над осудженням. Поступово розгортаючи міжкультурний діалог, перетворюючи його у внутрішній діалог студента, педагоги допомагають оволодівати навичками комунікації, умінням критично мислити.

Входження України в Болонський процес передбачає, що студенти можуть продовжувати своє навчання в будь-якій країні світу. Такий факт не є винятком для студентів медичного університету. Кожна людина розуміє, що, потрапляючи в “інший світ”, необхідно звикнути до інших правил життя, адаптуватися до умов проживання в іншій країні, з представниками іншої культури.

У вищому медичному навчальному закладі існує можливість розвитку комунікативної толерантності у майбутніх лікарів, спираючись безпосередньо на зміст дисциплін, які вивчаються.

Розглядаючи проблему виховання толерантності у студентів-медиків із позиції викладача іноземних мов, необхідно відмітити, що викладачі та куратори кафедри іноземних мов роблять певний внесок у виховання толерантної поведінки студентів. Під час навчання і позанавчальних заходів культурологічного характеру розвивають повагу до іншої мови, інших звичаїв і традицій.

У сучасних умовах інтенсивного міжкультурного спілкування і культурного різноманіття виникають проблеми взаєморозуміння між людьми щодо поваги їхніх думок, почуттів, цінностей, переконань і звичаїв, подоланні забобонів і нетерпимості.

Вивчення іншомовної культури надає великих можливостей для всебічного розвитку особистості, формування гуманістичного світогляду, терпимості, формування людини не тільки як носія знань, а також як людини культури, розвитку її духовних сил. Зміст такого виховання полягає у засвоєнні духовних і матеріальних цінностей, накопичених людством.

Іноземна мова поруч з українською мовою, історією, психологією, медичною етикою та іншими дисциплінами вузівського курсу дозволяє успішно вирішувати проблему виховання комунікативних навичок у студентів. Вона формує у студентів поважне ставлення до інших культур і народів світу, готовність до ділового співробітництва та взаємодії, до сумісного вирішення загальнолюдських проблем.

Спілкування на заняттях іноземної мови - це міжкультурна взаємодія. Використання технології діалогу культур - один із важливих засобів виховання толерантності. Необхідно донести до студентів, що інша культура не гірша і не краща за нашу - вона просто інша, тому потрібно терпляче і з розумінням ставитися до відмінностей.

Справжній діалог культур передбачає необхідність пізнання іншої культури. А для того, щоб знати, насамперед необхідно навчитися: сприймати, аналізувати, оцінювати, порівнювати, включати в систему своїх знань, діяти відповідно до отриманих знань.

На заняттях іноземної мови студенти оволодівають вміннями самостійно з'ясовувати, інтерпретувати культурні цінності, порівнювати існуючі стереотипи з власним досвідом, робити адекватні висновки, а не пасивно отримувати інформацію від викладача.

Принцип навчання і виховання в контексті діалогу культур створює умови для вивчення культур країн, мова яких вивчається, з опорою на світову культуру і переосмислення вітчизняної культури крізь її призму, результатом чого є взаєморозуміння [5].

Викладання іноземної мови в контексті діалогу культур сприяє вихованню людини культури, якій властиві загальнолюдські цінності, яка ввібрала в себе багатство культурного спадку з минулого свого народу і народів інших країн, людини, яка прагне до взаєморозуміння, здатної здійснювати міжособистісне й міжкультурне спілкування, у тому числі і засобами іноземної мови. Здійснення навчання і виховання в контексті культури сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, підвищенню комунікативно-пізнавальної мотивації, формуванню у студентів толерантності до носіїв будь-яких культурних, етнічних традицій, позитивно впливає на емоційний стан студентів.

Студенти Вінницького національного медичного університету протягом I та II курсів навчання вивчають декілька іноземних мов (англійську, німецьку та французьку). Напевно, в жодній сфері неможливо досягнути успіху, не володіючи мовою та не знаючи специфіки поведінки, правил та установок тієї чи іншої країни. Безумовно, у кожній культурі своя система цінностей, свої уявлення про базові поняття.

Наведемо приклад заняття, спрямованого на виховання полікультурної толерантності. Тема заняття: “Національні особливості представників різних культур, мова яких вивчається”. Мета заняття: ознайомити студентів із національними особливостями представників країн, мова яких вивчається. Навчити визначати толерантні і нетолерантні риси характеру представників інших культур, аналізувати їх, вміти визначати позивні особливості та порівнювати їх із особливостями української нації.

Під час заняття ми вирішили дослідити національні особливості народів, мова яких вивчається в нашому університеті. Це може служити орієнтиром толерантної поведінки студентів під час їхнього перебування в іншій країні.

Наведемо приклади національних особливостей мешканців США, Великобританії, Франції та Німеччини.

США. Типові представники американської нації є людьми самостійними й незалежними. Найважливішими для американців є індивідуальність і права особистості, що змушує їх ставитись із повагою до інших та відстоювати рівні права. З дитинства американців навчають бути наполегливими, вміти ставити і здійснювати свої життєві цілі, “міцно стояти на ногах”.

Американців часто вважають “матеріалістами”. “Успіх” по-американськи вимірюється кількістю зароблених грошей. Вони - відверті люди, які цінують чесність і відкритість; не витрачають часу на формальності та швидко переходять до суті розмови; не люблять манірності, спілкуються один із одним просто, неофіційно, навіть якщо між співрозмовниками велика різниця у віці та різний суспільний статус.

Представники американської нації в більшості дружелюбні, але їхня дружба рідко буває довготривалою. Як правило, вони поділяють друзів на “друзів по роботі”, “друзів сім'ї”, “друзів по відпочинку”, “друзів по спорту”. Американці цінують гумор, проявляють у спілкуванні відкритість, люблять задавати особистісні питання: так, на їхню думку, вони проявляють зацікавленість співрозмовником.

Американці дуже енергійні. Вони бережуть час і цінують пунктуальність, живуть за розкладом.

При цьому американці ненудні, недріб'язкові і непедантичні. Але вони розуміють, що для організації будь-якої справи не існує дрібниць.

У порівнянні з представниками інших націй, американці мають велику ступінь свободи у прийнятті рішень. Стиль їхнього ділового спілкування відрізняється професіоналізмом. Американці суттєво вплинули на стиль міжнаціонального спілкування, внесли в нього елемент демократизму і прагматизму. Американська ділова манера спілкування характеризується практичністю: вони не виконують нічого, що не приносить прибутків.

Великобританія. Англійці привітливі та доброзичливі, готові допомогти і піти назустріч. Вони непохитні в усьому, що стосується правил і законів. Їм властиві такі риси як стриманість, схильність до недомовленості, ошатність, що робить англійців замкнутими і нетовариськими з незнайомими людьми. Вони завжди намагаються не втручатися в чуже життя.

Незалежність - основа людських взаємовідносин у Великобританії. Англійцям також властиві діловитість і заповзятливість. Вони схильні до вичікування і неквапливого пошуку компромісу У англійців дуже добре розвинуто відчуття справедливості, вони ведуть справи відверто, не схвалюють хитрості і підступності. На чесне слово англійця можна покластися.

Стриманість у судженнях - знак поваги для співрозмовника. Англійці схильні уникати категоричних суджень, найчастіше вони використовують звороти: “Мені здається”, “Я вважаю”, “Можливо”. Вони вміють терплячи вислухати співрозмовника. Володіння собою англійці вважають головним достоїнством характеру людини. Ощадливість - якість, яку англійці проявляють до грошей, слів, емоцій. Вони неприязно ставляться до будь-якого відкритого прояву відчуттів.

Британці досить консервативні. Величезний вплив мають традиції з багатовіковою історією. Пересічний англієць досить ерудований, має широке коло інтересів: спорт, література, мистецтво.

Традиційним для британців було і є вміння уникати “гострих кутів” під час спілкування. Англійці вміють витримати паузу, вважають грубою поведінкою, якщо людина багато говорить, нав'язує себе іншим.

Англійці прагматичні, вважають, що від позиції партнера по спілкуванню може бути знайдено найкраще вирішення проблеми. Вони гнучкі, охоче відгукуються на ініціативу протилежної сторони.

Франція. Великий вплив на французький стиль спілкування має система освіти, яка орієнтована на виховання незалежних і критично налаштованих громадян. Особливу увагу у Франції приділяють філософії, історії мистецтв, французькій історії і культурі. Французи ввели правила поводження за столом, мистецтво ведення бесіди, правила рукостискання, що мають різні відтінки. Вони галантні, благородні, полюбляють і вміють блиснути словом. Їхні розмови мають невимушений характер. Однак, вони нетерплячі, скептичні та заощадливі, хитрі та винахідливі.

Звертатися на ім'я до француза можна лише після того, як він сам це запропонує. Привітання повинні закінчуватися словами “мсьє”, “мадам”. При привітанні та прощанні можна обмінюватися рукостисканням. Але французи досить делікатні в питаннях дистанції.

У діловому спілкуванні французи звертають особливу увагу на статус партнера по спілкуванню. Підтримувати з ними ділові відносини нелегко. Вони несхильні ризикувати. Французи не довіряють компромісам, намагаються знайти інші шляхи вирішення конфліктів, часто обирають конфронтаційний тип взаємовідносин. Вони відстоюють свої позиції, не мають “запасної” позиції.

Німеччина. Найбільш розповсюджений “німецький” стереотип стосується їхньої педантичності та любові до порядку. І це абсолютно справедливо. Прагнення упорядковувати все пронизує усі сторони німецького життя. Не варто, однак, абсолютизувати німецький порядок і плутати ідеал із реальністю.

Іноземні журналісти діляться своїми історіями із повсякденного життя німців: одного господиня постійно ганьбила за небажання розвішувати випрану білизну за порядком і розмірами; іншого - тероризували сусіди за нестрижений газон, спроби постригти його призводили до нових скарг, так як з'ясувалось, що робити це у вихідні дні було заборонено [1].

Відомий німецький порядок підтримує закон, тому німці надзвичайно законослухняні. Закон для німців вищий за здоровий глузд. Англійський журналіст о другій годині ночі став свідком нещасного випадку: пішохода, який переходив абсолютно пусту дорогу, збила машина, що несподівано з'явилася. Після того, як постраждалого перевезли до лікарні, вражений журналіст поцікавився, що ж тепер буде. Німецький поліцейський відповів: “Нічого особливого, якщо виживе, заплатить штраф 50 марок, адже він переходив вулицю в недозволеному місці” [1].

Німеччина, напевно, єдина країна, в якій велика кількість табличок, що дозволяють палити у відведеному для того місці, ходити по траві, тощо.

У Німеччині видається спеціальний дорожній довідник заторів, який докладно описує, де і в який час вони можуть виникнути. Ось тільки затори не завжди піддаються упорядкуванню, іноді виникають стихійно, що дуже дратує німців.

Не можна обійти мовчанням важливу особливість сучасного німецького життя: пристрасть до подорожей. Німці з великою зацікавленістю і увагою відносяться до інших культур, намагаються зрозуміти їх. Вони охоче вивчають іноземні мови і часто вільно спілкуються з італійцями - по-італійськи, з французами - по- французьки і майже всі можуть хоч щось пояснити англійською.

Незважаючи на всі непрості якості характеру, німці прості та приємні в спілкуванні, у них немає англійської гордині, французької зарозумілості. Розмова з ними приємна і невимушена. Якщо зустріч відбувається в неофіційних умовах, задоволення від спілкування вам гарантовано.

Велику увагу німці приділяють здоров'ю. До факторів, необхідних для його підтримання, вони відносять охорону навколишнього середовища, організацію і благоустрій лікувальних курортів, розвиток фармакологічної промисловості, хороший, повноцінний відпочинок, здорове харчування.

Німеччина сьогодні - країна міцна, красива, що набирає сили. Своїм процвітанням вона насамперед завдячує своєму народові - працелюбному, відданому, простому, чесному Народу, в якому, незважаючи на різноманіття, відчувається національна єдність. Можливо, недарма німець Томас Манн мріяв про щасливі часи, коли всі народи зіллються в єдине ціле і обміняються своїми найкоштовнішими якостями: прекрасний англієць, вишуканий француз, людяний українець і знаючий німець.

Висновки

На сучасному етапі розвитку суспільства особливої уваги набувають навички ефективного, безконфліктного міжкультурного спілкування і толерантної поведінки в міжетнічних відносинах. За останні роки в діловій активності лікарів зростає роль комунікативних і соціально-культурних факторів. Виникає потреба в якісному професійному спілкуванні. Вивчення іноземних мов, засвоєння міжнародних комунікативних навичок спілкування, толерантна здатність до взаєморозуміння та знання про культуру різних народів - все це сприяє підтримці цивілізованих відносин між людьми.

Література

1. Гінка Б.І. Was ist deutsch?: Stereotype und Realitat. Reader zur Landeskunde. ``Типово німецьке”: стереотипи та реальність. / Б.І. Гінка, Р.М. Зінь // Навчальний посібник з лінгвокраїнознавства. 2-е вид., випр. і доп. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004. 368 с.

2. Дебич М. Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі ХХІ століття / М. Дебич // Вища школа. 2011. " № 5 - 6. С. 47 - 55.

3. Дианкина М.С. Нравственное воспитание студентов в медицинских вузахРСФСР /М.С. Дианкина, Е.А. Данько // Деонтологическое воспитание в медицинском вузе / под ред. А.И. Федина. М., 1998. С. 17 - 25.

4. Первак П.І. Досвід медичного інституту в формуванні особистості студента - майбутнього лікаря ХХІ століття / П.І. Первак. К., 2000. С. 6 - 7.

5. Подгрушная Т.С. Единство воспитательного и образовательного процесса в медицинском вузе / Т.С. Подгрушная, О.В. Перьянова, И.Т. Решетнева, И.Н. Протасова // Актуальные проблемы и перспективы развития Российского и международного медицинского образования. Вузовская педагогика: материалы конференции (гл. ред. С.Ю. Никулина). Красноярск: Версо, 2012. С. 275 - 278.

Размещено на Allbest.ru