Формування готовності майбутніх учителів біології до збереження біорізноманіття на основі інтеграції знань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Формування готовності майбутніх учителів біології до збереження біорізноманіття на основі інтеграції знань

Виконала:

Валентина Самілик

У контексті парадигми сталого розвитку розглядаються теоретичні й практичні аспекти проблеми формування готовності майбутніх учителів біології до збереження біорізноманіття, до інноваційної діяльності; інтеграції знань; проаналізовано зміст понять "готовність", "збереження біорізноманіття ".

Постановка проблеми. Виважений підхід до процесу професійної підготовки майбутніх учителів стає однією із важливих умов реалізації засад концепції сталого розвитку. В контексті нашого дослідження актуалізується проблема формування особистості учителя біології із сучасним рівнем екологічної свідомості та відповідальності. Базою для цього має стати система наукових знань про процеси й результати взаємодії людини, суспільства і природи; усвідомлення самоцінності природи як основи життя; готовність до природоохоронної діяльності шляхом збереження біотичного й ландшафтного різноманіття. Одне із завдань екологічної освіти полягає в тому, щоб формувати в майбутніх учителів знання, уміння та навички мислити глобально, а діяти локально з почуттям екологічної відповідальності.

Актуальність збереження бioтичнoгo рiзнoманiття підтверджена мiжнарoдними й державними дoкументами, серед яких: Пoрядoк денний на XXI століття (Рio-де-Жанейрo, 1992), Конвенція прo бioрiзнoманiття, рішення Всесвiтньoгo саміту зі сталoгo рoзвитку (Йоганнесбург, 2002), Концепція екoлoгiчнoї oсвiти України (2002). Про це свiдчать такoж материи й резoлюцiї Всесвiтньoї кoнференцiї ЮНЕСКO пo oсвiтi в iнтересах сталого рoзвитку (2009, Бoнн), п'яти Всеукраїнських з'їздів екoлoгiв (з 2006 по 2015 рр., Вінниця), різноманітних науково-практичних конференцій, присвячених природничій освіті і вихованню [2; 5; 7; 8; 14;18].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теорія і методика професійної підготовки майбутніх учителів біології та екології за останні десятиліття набуває свого розвитку у працях вітчизняних науковців. Серед них наукові й методичні напрацювання Л. Білик, В. Боголюбова, Вербицького, О. Захлєбного, І. Звєрєва, Колонькової, В. Крисаченка, Л. Лук'янової, О. Маменшиної, В. Онопрієнко, О. Плахотнік, Рудишина, С. Совгіри, І. Суравегіної, Ю. Швалби, С. Шмалей та ін. [2; 9; 11 - 13; 19; 21 - 25].

У контексті концепції сталого розвитку (sustainable development) доцільно актуалізувати ідеї видатних природознавців і мислителів Вернадського, М. Реймерса, творчо реалізовувати сформульовані ними екологічні закономірності і правила [4; 19]. Зокрема, Рудишин підкреслює: “Суспільство сталого розвитку не руйнує свою природну основу - біогеоценози біосфери, і забезпечує виживання і перманентний розвиток цивілізації за рахунок соціо-еколого-економічної рівноваги. Сьогодні немає альтернативи сталому розвитку у світі, а освіта і просвіта є незамінними засобами його впровадження в суспільство” [21].

Оскільки подібне створює подібне, то вважаємо, - лише особистість, яка є носієм екоцентричних цінностей, спроможна виховати у відповідному дусі молодше покоління. Підтримуємо думку С. Совгіри та Г Гончаренко: “... підготовки майбутніх учителів до екологічного виховання учнів на високому рівні, розуміння ними екологічних проблем передбачає виконання ряду завдань, які спрямовані на розвиток у студентів адекватних екологічних уявлень; формування гуманного ставлення до природи; освоєння екологічно безпечних технологій природокористування; необхідним є доцільний вибір організаційних форм навчання та активних методів підготовки майбутніх учителів” [25]. учитель біологія біорізноманіття збереження

Мета статті: розкриття особливостей формування готовності майбутніх учителів біології до збереження біорізноманіття.

Будемо дотримуватися певного категоріального апарату. Професійна підготовка - це сукупність спеціальних знань, умінь та навичок, що забезпечують ефективну роботу у професійній діяльності [15].

Щодо розуміння поняття “готовність”, словник української мови пояснює його як “стан готового, підготовленість до чого-небудь; бажання зробити що-небудь; схильність до чого-небудь або виявлення бажання зробити що-небудь” [24]. “Готовність” як властивості “готового”, тобто такого, який “зробив необхідне приготування, підготувався до чого-небудь”, “уже склався, набув досвіду, досяг високої майстерності” [3].

У працях видатного психолога С. Рубінштейна центральною лінією є функціональний підхід до розгляду зазначеного психічного стану, який науковець характеризує як підготовленість особистості до праці, професійної діяльності [20].

Уваги заслуговують також погляди М. Дьяченка [6], В. Крутецького [10], Л. Кандибовича [6], А. Пуні [17], які вбачають готовність у формуванні, розвитку і вдосконаленні психічних процесів, станів, якостей особистості, що є базовими для успішного виконання діяльності. Зокрема, М. Дьяченко і Л. Кандибович зазначають, що до складу готовності входять переконання, погляди, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, уміння, навички, налаштування на певну поведінку [6].

Готовність особистості до професійної діяльності К. Платонов розглядає як прагнення, усвідомлену потребу брати участь у трудовій діяльності; готовність до певної праці, результатом спеціального навчання, виховання й соціальної зрілості особистості, внутрішньої мобілізації [16].

Отже, готовність - це динамічна інтеграційна система, яку утворюють когнітивний, мотиваційний, практичний та рефлексивний компоненти.

Термін “зберігати”, згідно з тлумаченням Словника української мови, означає “не давати витрачатися, зберігати цілим; тримати в доброму стані що-небудь, оберігаючи від псування, руйнування” [24, 158]. Логічним є висновок, що збереження біорізноманіття - це підтримка в належному стані екосистем різного рівня, дії спрямовані на раціональне використання, відновлення, примноження, охорону об'єктів природи. За визначенням Всесвітнього фонду дикої природи біорізноманіття прийнято вважати як різноманіття форм життя на Землі, мільйонів видів рослин, грибів, тварин, мікроорганізмів з їх наборами генів і складних екосистем, які й утворюють живу природу.

Погоджуємося з науковцями, котрі розділяють думку Global Biodiversity Assessment (1995): “біологічне різноманіття має розглядатися як сукупність варіабельності (різноманітності й мінливості) всіх існуючих організмів і систем, для яких вони є невід'ємною частиною, що включає усі можливі їх різновиди та варіації між собою, серед систем і організмів на біорегіональному, ландшафтному, екосистемному й біотопічному рівнях, на органічних рівнях аж до видів, популяцій і генів. Воно включає в себе також всю сукупність структурних та функціональних взаємовідносин всередині й між цими різними організаційними рівнями й організмами, джерелами їх походження, включаючи результати людського впливу та еволюції в просторі та часі” [1].

Серед чинників, що згубно діють на біоту, науковці визначають руйнування середовищ існування, нераціональну вирубку лісів, незаконне мисливство, рибальство, забруднення територій, накопичення токсичних відходів, інвазії та інтродукції видів-чужинців, зростання споживацьких потреб та ін. [14; 18; 19; 22].

Формування готовності майбутніх учителів до збереження біорізноманіття за своєю суттю є багатофакторним процесом. Підтвердження цієї думки знаходимо в працях О. Мамешиної та В. Онопрієнка, які зауважують на важливість використання об'єктів природи в освітньому процесі [11; 12; 13]. Саме тому, в практиці власної освітньої діяльності активно використовуємо матеріали музейних аудиторій. Навчальні музейні аудиторії дозволяють наочно підкріплювати та активізувати сприймання студентами матеріалу “Занурення” в начальне середовище шляхом відтворення природних умов активізує пізнавальну діяльність, розширює теоретичну базу знань, практичне їх використання для збереження біорізноманіття.

Таблиця 1. Інтеграція знань про збереження біорізноманіття в процес проходження польових практик

Теорія та педагогічна практика свідчать, - інформація запам'ятовується краще, якщо відбувається активізація візуально-пізнавальної пам'яті. Формування адекватного уявлення про об'єкти природи є ефективнішим за умови використання натуральних об'єктів - опудал, колекцій, гербаріїв, кімнатних рослин. Наш музейний арсенал складається з 614 експонатів, серед них: 25 - одноклітинних, 8 кишковопорожнинних, 12 - червів, 55 - молюск, 12 - членистоногих, 16 - хеліцерових, 6 - трахейнодишних, 291 - комах, 9 - звірів, 105 - птахів.

Крім того, на території Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка знаходиться природно- заповідний фонд “Екзотичні дерева”, що має наукове, виховне та пізнавальне значення. На ділянці зосереджені рослини, занесені до Червоної книги України: ліщина ведмежа (Corylus colurna L.), гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba), катальпа дивна (Catalpa speciosa), сосна сибірська (Pinus sibirica), тис ягідний (Taxus baccata L.), бархат амурський (Phellodendron amurense), ялівець козацький (Juniperus sabina L.). Зокрема, розглядаючи філогенез рослинного світу, студенти мають можливість спостерігати за реліктовою рослиною, представником Червоної книги світу гінкго дволопатеве.

Педагогічна практика достеменно засвідчила, безпосередня взаємодія студентів /учнів з об' єктами природи, позитивно впливає на відпрацювання практичних навичок, дозволяє ефективно інтеріоризувати знання. Таким чином, інтеграція знань про збереження біорізноманіття в зміст польових практик (див. табл. 1) є необхідною.

Формування когнітивного компоненту готовності до збереження біорізноманіття пропонуємо реалізовувати у процесі вивчення фахових дисциплін, зокрема загальної екології. Ефективним у формуванні понять з аут-, дем- та синекології є поєднання теоретичного матеріалу розв'язанням задач дослідницького змісту, а також міні-експерименти. Виокремлюємо задачі на практичне застосування теоретичного матеріалу (правил, законів, закономірностей, формул тощо); на застосування знань, умінь і навичок у типових ситуаціях; тренування умінь і навичок у нестандартних ситуаціях, де студент може виявити свої аналітико-синтетичні здібності, креативність. Приклади задач:

1. Серед трав'янистих рослин лісу спочатку переважала кислиця, конвалія травнева. Їх витіснила чорниця. Потім з'явилися мохи. Назвіть одним словом цей екологічний процес. Висловіть свої припущення щодо подальшої долі лісу. Відповідь: це процес сукцесії, тобто послідовної

зміни біоценозів. Подальша доля цього лісу - заболочування.

2. Встановлено, що чистота північних озер значною мірою залежить від комарів. Як Ви можете пояснити цей факт? Відповідь: личинки комарів розвиваються у воді і є санітарами водойми, фільтруючи воду.

3. У Норвегії вирішили збільшити кількість цінних промислових птахів - білих куріпок. Для цього у районах їх гніздування знищили майже всіх хижаків, що нападали на куріпок. У перші роки чисельність птахів зросла, а згодом стала знижуватися і куріпки майже зникли. Поясніть наведені факти. Відповідь: зниження тиску хижаків спершу призвело до різкого зростання чисельності куріпок. Подальше зменшення чисельності птахів пов'язане з нестачею корму та поширенням хвороб (хижаки перш за все нападають на ослаблених тварин).

4. Після дощу часто можна спостерігати масовий вихід дощових червів на поверхню ґрунту Якою є причина цього явища? Відповідь: нестача кисню у надмірно зволоженому ґрунті. Кільчасті черви дихають крізь шкіру (шляхом дифузії).

5. До яких наслідків могло б призвести раптове повне знищення: а) комах; б) всіх організмів, крім вищих рослин? Відповідь: а) порушилися б усі ланцюги живлення, що склалися в процесі тривалої еволюції. Зникли б усі комахоїдні птахи, звірі; б) серед рослин залишилися б лише вітрозапильні. Зрештою, загине все живе через порушення колообігу речовин, енергії та інформації.

6. Залишки пральних порошків, різноманітних мийних засобів, косметичних препаратів потрапляють зі стоками в природні води. Чому це небезпечно? Відповідь: поверхнево активні речовини як складові миючих засобів викликають спінювання, погіршують органолептичні властивості води, порушують процеси кисневого обміну, токсично діють на водну фауну, погіршують процеси біологічного окиснення органічних речовин, перешкоджають біологічному очищенню стічних вод [23].

Питання походження, еволюції та систематика біоти є одним з важливих аспектів формування готовності майбутніх учителів біології до збереження біорізноманіття. Це актуалізує необхідність вивчення студентами-біологами навчальної дисципліни “Основи філогенії рослин і тварин”, в яку включено теми: розвиток життя на Землі, основні причини зникнення біорізноманіття в історії розвитку органічного світу, біорізноманіття минулих геологічних епох, форми філогенезу, основні напрямки еволюції філогенетичних груп, філогенез рослинного світу, філогенез тваринного світу, філогенез органів та їх систем, філогенія рослин і тварин та біологічна систематика.

Крім того, вагомою складовою формування готовності майбутніх учителів біології до збереження біорізноманіття є організація студентських наукових гуртків, серед яких: “Фундаменталізація професійної підготовки студентів-біологів педагогічного університету”, “Інноваційні підходи у викладанні біології у сучасній школі”, “Еко+. Екологія та збереження біорізноманіття”, “Екокультура”, “Природознавці”. Наукові гуртки й проблемні групи сприяють розвитку дослідницько-пошукових здібностей особистості, дозволяють налагодити ефективну співпрацю з викладачем, науковими товариствами. Робота в рамках плану гуртка дисциплінує, підвищує рівень відповідальності, розвитку вольових якостей, самоосвітніх, комунікативних, менеджерських навичок.

Висновки й перспективи подальших розвідок. Сьогодні немає альтернативи концепції сталому розвитку, а природнича освіта є незамінним засобом її впровадження в суспільство. Формування в майбутніх учителів біології готовності до збереження біорізноманіття є комплексним послідовним процесом, що інтегрується в предмети циклів фундаментальної, природничо-наукової, професійної та практичної підготовки. Зокрема, в курси “Геологія з основами палеонтології та ґрунтознавство”, “Загальна екологія, радіобіологія та екосистемологія”, “Біогеографія та охорона природи”, “Історія біології”, “Ботаніка та мікологія”, “Зоологія”, “Генетика з основами селекції, біотехнологія та генна інженерія”, “Еволюційне вчення”, “Основи філогенії рослин і тварин”, “Основи сільського господарства”, “Екологія рослин, тварин і людини”, “Мікробіологія з основами вірусології та імунології”. Удосконаленню практичного компоненту готовності сприяють також навчально-польові практики.

До перспективних напрямів наукових пошуків цієї проблеми відносимо: розробку практично орієнтованого курсу для студентів біологів педагогічних університетів; комп'ютеризація навчального процесу; підготовка навчально- методичної літератури нового покоління.

Література

1. Биоразнообразие Дальневосточного экорегионального комплекса: моногрофия /В.Н. Бочарников, А.Б. Мартыненко [та ін.] / Под ред. акад. РАН П.Г. Горового. - Владивосток, 2004. - С. 9.

2. Боголюбов В.М. Місце освіти для сталого розвитку в концепціях і стратегіях переходу до сталого розвитку / Боголюбов В.М. // Матеріали Всеукр. наук. - практ. конф. з міжнародною участю ["Стратегії розвитку екологічної освіти у XXI столітті" (м. Миколаїв, 27 - 28 березня 2014року) / Чорноморський державний університет імені Петра Могили]. - Миколаїв: ФОП Швець, 2014. - С. 20 - 26.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред.

В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. - С. 257.

4. ВернадскийВИ. Биосфера и ноосфера/ВИ. Вернадский. - М.: Айрис-пресс, 2004. - 576 с.

5. Всемирная конференция ЮНЕСКО по образованию в интересах устойчивого развития (Четыре цели) (Бонн, 32 марта - 2 апреля 2009). - [Електронний ресурс].

6. Дьяченко М.И. Психология высшей школы: [уч. пос. для вузов: 2-е изд. перераб. и доп. ] / М.И. Дьяченко, Л.А. Кандыбович. - Минск: Изд-во БГУ, 1981 - С. 335 - 337.

7. Конвенція про біологічне різноманіття: [відп. ред. К.І. Гарадащук]. - К.: Стилос, 1997. - 154 с.

8. Концепція екологічної освіти України // Директор школи. - квітень 2002. - № 16. - 48 с.

9. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика/В.С. Крисаченко. -К.: Заповіт, 1996.

10. Крутецкий В.А. Психология: Учеб. для учащихся пед. уч-щ. / В.А. Крутецкий. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1986. - 336 с.

11. Мамешина О.С. Сучасні проблеми екологічної освіти // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. - 2002. - Вип. 4. - С. 34 - 44.

12. Мамешина О.С. Формування екологічної свідомості сучасних школярів засобами візуальних мистецтв // Педагогічний процес: теорія і практика: Збірник наукових праць. - К.: ЕКМО. - 2003. - №2. - С. 25 - 35.

13. Онопрієнко В. Виховання екологічних цінностей засобами навчального процесу / Володимир Онопрієнко // Вісник Інституту розвитку дитини. Вип. 10. Серія: Філософія, педагогіка, психологія: збірник наукових праць. - К.: Видавництво Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, 2010. - С. 118 - 126.

1 4. Оцінка стану виконання підсумкових документів Всесвітнього саміту зі сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002) / [Руденко Л.Г., Білявський Г.О., Горленко І.О. та ін.]. - К.: Академперіодика, 2004. - 208 с.

15. Педагогическая энциклопедия. Главн. редактор Н.А. Каиров. - Т. 3. - М.: Советская энциклопедия, 1966. - С. 549.

16. Платонов К.К. Структура и развитие личности [отв. ред. А.Д. Плоточкин]. - М.: Наука, 1993. - 255 с.

17. Пуни А.Ц. Некоторые психологические вопросы готовности к соревнованию в спорте /А.Ц. Пуни.