Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми з обмеженими можливостями в загальноосвітній школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми з обмеженими можливостями в загальноосвітній школі

Виконала:

Лариса Журавльова

У статті проаналізовано процес організації соціально-педагогічної роботи з дітьми з обмеженими можливостями в системі загальної середньої освіти, визначено провідні напрями цієї роботи і умови, що визначають її ефективність.

Описано моделі зовнішньої та внутрішньої соціально-педагогічної роботи школи. Розглянуто специфічні вимоги до особистості педагога, функції та принципи здійснення соціально-педагогічної роботи з дітьми-інвалідами.

Постановка проблеми

Під час реорганізації соціальної, політичної та економічної системи українського суспільства посилилась зацікавленість багатьох вчених, педагогів, психологів у проблемах дітей з обмеженими можливостями. Однією з причин посиленої уваги до таких дітей є зростанням їх кількості. Як свідчить світова статистика, на сьогодні в Україні дітей з дефектами розумового чи фізичного розвитку налічується близько 12%.

Варто сказати, що державна політика в нашій країні спрямована на захист прав людей з особливостями психофізичного розвитку відповідно до міжнародних правил і стандартів. Зміцнення статусу дитинства в суспільстві на державному й міжнародному рівнях відображено в низці стратегічних документів: Конвенції ООН про права дитини, Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті, законах України “Про освіту”, “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, “Про охорону дитинства”, що свідчать про нові соціальні процеси стосовно дітей, зокрема, посилення уваги й нового ставлення держави до дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Важливо, щоб діти із обмеженими можливостями не лишалися осторонь від соціально-культурних дій економічного життя та системи людських відносин. Важливо вчасно дати необхідну підтримку дитині з порушеннями. Саме тому, на сьогоднішній день особливої актуальності набуває проблема організації своєчасної системної соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями, які навчаються у загальноосвітніх школах.

Аналіз наукових досліджень. Проблема організації соціально-педагогічної роботи з дітьми з обмеженими можливостями стала предметом вивчення багатьох вчених (О. Безпалько, Н. Грабовенко, І. Іванова, А. Капська, О. Мовчан, В, Тесленко та ін.). Зарубіжні та вітчизняні вчені, які досліджували проблеми соціалізації осіб з порушеннями психофізичного розвитку у суспільство (В. Бондар, І. Гілевич В. Засенко, А, Колупаєва, Л. Лопатіна, І. Мамайчук, М. Малофєєв, В. Синьов, В. Тарасун, О. Хохліна, Л. Шипіцина, Н. Шматко та ін.) підкреслюють значущість психолого-педагогічного супроводу та вчасного надання корекційно-реабілітаційної допомоги дітям з вадами в умовах інтегрованого навчання. У наукових працях представлено теоретичні концепції, що розкривають особливі підходи у роботі з дітьми з обмеженими можливостями (І. Звєрєва, В. Ляшенко, В. Харченко та ін.); основні групи дітей, які потребують створення особливих умов у процесі реабілітації та соціальної адаптації (І. Бех, В. Бондарь, Т. Власова, В. Засенко, В. Кащенко, А, Лубовський, Є. Мастюкова, В. Синьов, О. Хохліна, М. Шеремет, М. Ярмаченко); організацію соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю з обмеженими можливостями (І. Іванова, В. Ляшенко, О. Молчан та ін.).

Мета статті - уточнити поняття “діти з обмеженими можливостями”, “соціально-педагогічна робота”, розглянути особливості організації соціально-педагогічної роботи з дітьми з обмеженими можливостями в загальноосвітній школі.

Виклад основного матеріалу

Найбільш поширеною формою отримання освіти дітьми з особливими освітніми потребами в Україні була корекційна освіта в умовах спеціалізованих закладів. Однак, активізація процесу інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітні заклади призвела до апробації різноманітних моделей та форм взаємодії спеціальної та загальної освіти, спроб створення адекватних умов для найбільш повної соціальної адаптації й розвитку особистості таких дітей.

Реорганізація й оновлення національної системи педагогічної освіти на основі принципів демократизації, гуманізації та модернізації, визнання права кожної дитини на одержання освіти, адекватної її пізнавальним можливостям і вимогам часу є провідним напрямком до пошуку оптимальних шляхів її реформування, соціалізації дітей з обмеженими можливостями, їх інтегрування у суспільство.

Перш ніж визначити особливості організації соціально-педагогічної роботи з дітьми з обмеженими можливостями в загальноосвітній школі уточнимо сутність понять “соціально- педагогічна робота” та “дитина з обмеженими можливостями”.

У “Термінологічному словнику-довіднику” В. Теслюк характеризує поняття “соціально- педагогічна робота”, як робота зі створення сприятливих обставин для соціалізації, розвитку людської особистості та гідності, задоволення культурних і духовних потреб або соціально схвалених способів відновлення людського життя [7, 8]. Відома українська вчена в галузі соціальної педагогіки А. Капська, зазначає, що “соціально- педагогічна робота” є впливом фахівців та громади, через навчання та впровадження державної соціальної політики, на соціальне поліпшення суспільства та створення вигідних умов для життя кожної дитини і сім'ї, а також видом професійної діяльності з метою створення умов для задоволення особистих інтересів і соціально-освітніх потреб різних груп людей та відновлення або поліпшення їх здатності до соціальної активності [3, 56].

Конвенція про права інвалідів, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 2006 році, визначає, що людина, яка не в змозі, через обмежені можливості: вроджені чи набуті, фізичні чи розумові, самостійно забезпечити вимоги особистого соціального життя є “інвалідом” [5].

В Україні, з метою гуманізації та демократизації суспільних процесів, вживається поняття “дитина з обмеженими можливостями”, замість звичайного і загальновживаного - “дитина- інвалід”. У малій енциклопедії із соціальної педагогіки І. Звєрєвої, визначається поняття “дитина з обмеженими можливостями”, як дитина, з фізичними чи розумовими недоліками, які обмежують її можливість, без створення спеціальних умов, отримати освіту [2, 59]. соціальний педагогічний інвалід дитина

Кожна дитина з обмеженими можливостями має свої характерні особливості розвитку, фізичні та (або) психічні дефектів, які призводять до змін їх загального рівня. Залежно від типу вади і часу виникнення певних недоліків деякі дефекти можна подолати, деякі - корегувати, а інші - компенсувати. Головне розпочати роботу з подолання недоліків якомога раніше.

Обмежені можливості зумовлюють соціальну ізоляцію дітей, що пов'язана зі змінами в розвитку і появою труднощів в самообслуговуванні, спілкуванні, навчанні, оволодінні професійними навичками, що призводить до негативної емоційної поведінки (невпевненість в собі, агресивність, некомунікабельність). З такими дітьми має бути проведена соціально-педагогічна робота, спрямована на їхній розвиток та допомогу їм у процесі соціалізації, самоусвідомленні, здобутті соціально-культурного досвіду.

Загальноосвітня школа є складним соціальним та педагогічним явищем, закладом з доступною структурою навчання і виховання, де формуються соціальні та педагогічні умови організації життєдіяльності дітей, які мають позитивно впливати на розвиток особистісних якостей школярів.

В кожному загальноосвітньому навчальному закладі є свої власні вимоги до організації соціально-педагогічної роботи, за допомогою якої діти зможуть отримати можливість розкрити себе і реалізувати свій потенціал, формуватися як особистість.

На думку В. Шульги модель соціальної та педагогічної роботи школи складається із двох спільних частин: внутрішньої та зовнішньої. Внутрішньою спрямованістю школи є: діагностування, реалізація соціального виховання і супровід соціально-педагогічної роботи, опіка та захист прав дитини. Зовнішня соціальна та педагогічна робота забезпечує можливість використання для практики отриманих в школі знань, умінь та навичок, емоційного досвіду і рішучого відношення до світу і творчості в реальному житті. Вона призначена для соціального середовища дітей з обмеженими можливостями і скерована на гармонізацію умов, що впливають на процес формування особистості такої дитини [8, 23].

Соціально-педагогічна робота в загальноосвітньому закладі здійснюється соціальним педагогом. Це фахівець з соціальної та педагогічної роботи, який створює соціально сприятливі умови навчального середовища для розвитку та соціалізації дітей; попереджує негативний вплив середовища.

Соціальний педагог загальноосвітнього закладу, що виконує діагностичну, прогностичну, комунікативну, організаційну, консультативну, профілактичну, корекційну, реабілітаційну, охоронно-захисну, соціально-перетворювальну функції повинен мати як професійні та організаційні навички роботи з дітьми з обмеженими можливостями, додержуватися послідовності й наступності в соціальній та педагогічній роботі. Задля самовдосконалення соціальний педагог перебуває в постійному пошуку ефективних форм, методів, напрямків, засобів соціальної та педагогічної роботи з такими дітьми.

Вагомим засобом інтеграції дітей з обмеженими можливостями в суспільство є додержання соціальним педагогом наступних принципів: діти з обмеженими можливостями потребують життя в своїх родинах і за спеціальних умов повинні додержуватись звичного способу життя; вони зобов'язані приймати участь у будь-якій галузі соціально-економічного життя суспільства, як повноправні громадяни; такі діти мають змогу отримувати необхідну підтримку і допомогу в звичайній загальноосвітній школі, медичних установах чи соціальних організаціях [3; 4].

На основі аналізу напрямів соціальної та педагогічної роботи з дітьми з обмеженими можливостями в загальноосвітній школі можна виділити загальний процес цієї роботи, який включає: вивчення дитини з обмеженими можливостями, причин її хвороби, рівня розвитку та навчання; визначення організаційно- педагогічних умов, форм і методів роботи; формування професійного самовизначення такої дитини та сприяння її успішній інтеграції і соціальній адаптації [1, 57].

Система соціального і педагогічного супроводу дітей з обмеженими можливостями повинна бути розрахована на тривалий час і діяти на дитину в цілому, в єдності таких складових: пізнавальні, емоційно-вольові, розумові і творчі можливості.

Ефективність соціально-педагогічної роботи в загальноосвітньому закладі залежить перш за все від правильного вибору технологій, методів та засобів, які використовує соціальний педагог у своїй роботі. Вони повинні бути спрямовані не лише на полегшення засвоєння знань, формування навичок та умінь, але й бути орієнтованими на усунення їхніх обмежень. Не менш важливими для ефективної роботи соціального педагога є його погоджені дії з вчителями та батьками. Для дітей з обмеженими можливостями з метою виправлення дефектів розвитку, розширення досвіду соціальної та психологічної адаптації та професійної самореалізації, організовуються заняття з фізичної терапії, ритміки; проводяться вправи для формування просторової орієнтації, соціальних та побутових навичок, пізнавальних здібностей, слухових, зорових чи тактильних відчуттів, а також психокорекції. Існує безліч методичних прийомів та інструментів впливу, які використовує соціальний педагог у своїй діяльності з дітьми з обмеженими можливостями, як в індивідуальній, так і в груповій формі роботи: арттерапія, музична терапія, танцювальна терапія, ігротерапія, казкотерапія, бібліотерапія, психогімнастика, логотерапія, лялькотерапія, епістолярна терапія та багато інших.

Висновок

Соціально-педагогічна робота з дітьми з обмеженими можливостями в загальноосвітній школі є безперервним та систематичним педагогічно-організованим процесом (де береться до уваги індивідуальний підхід і конкретний розвиток дітей з обмеженими можливостями), що спрямований на надання допомоги дитині у ході її соціалізації, самоусвідомленні, здобутті досвіду чи умов для успішної соціальної адаптації.

Перспективами подальшого дослідження є вдосконалення процесу соціально-педагогічної роботи з дітьми з обмеженими можливостями в загальноосвітній школі; розробка та реалізація програми формування соціальної адаптації дітей з обмеженими можливостями молодшого шкільного віку.

Література:

1. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навч. посіб. /О.В. Безпалько. К.: 2009. -- 208 с.

2. Звєрєва І.Д. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. проф. І.Д. Звєрєвої. -- К.: Центр навчальної літератури, 2008. -- 336 с.

3. Капська А.Й. Соціальна педагогіка. 5-те вид. перероб. та доп. підручник / За ред. Капської А.Й. -- К.: Центр навчальної літератури, 2011. -- 488 с.

4. Капська А.Й. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю з обмеженими функціональними можливостями /А.Й. Капська.