Особливості застосування медіа-освітніх технологій у формуванні полікультурної компетентності перекладачів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональний Академія управління персоналом, м. Київ

Особливості застосування медіа-освітніх технологій у формуванні полікультурної компетентності перекладачів

Марія Моцар, аспірант

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей запровадження медіа-освітніх технологій у формуванні полікультурної компетентності майбутніх перекладачів в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі.

Ключові слова: полікультурність, професійна підготовка, перекладач, медіа-технології, полікультурна компетентність.

Аннотация

Мария Моцар, аспирант Межрегиональной Академии управления персоналом, г. Киев

Особенности применения медиа-образовательных технологий в формировании поликультурной компетентности переводчиков

Статья посвящена исследованию особенностей внедрения медиа-образовательных технологий в формировании поликультурной компетентности будущих переводчиков в процессе профессиональной подготовки в высшем учебном заведении.

Ключевые слова: поликультурность, профессиональная подготовка, переводчик, медиа-технологии, поликультурная компетентность.

Annotation

Maria Motsar, Postgraduate Student Interregional Academy Human Resources Management, Kyiv

Peculiarities of using media-educational technologies in formation the multicultural competence of interpreters

Article investigates characteristics of the introduction of media education technologies in shaping the multicultural competence of interpreters in the process of training at higher educational institutions.

Keywords: multiculture, professional training, interpreter, media technologies, multicultural competence.

Постановка проблеми. Поглиблення глобалізаційних процесів зумовлює зростання культурної різноманітності населення та робочої сили. Тому здатність працювати у полікультурному середовищі стає сьогодні професійною потребою для багатьох фахівців. Підготовка фахівців озброєних полікультурною компетентністю стає першочерговим завданням вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців гуманітарних спеціальностей, зокрема філологів та перекладачів. Реалії сучасного життя потребують активної уваги до інформаційно- медійного простору, який висуває нові виклики перед соціумом. Принципового значення набуває володіння засобами медіа-освітніх технологій та кількома мовами. Отже актуальність формування полікультурної компетентності майбутніх перекладачів засобами медіа-освітніх технологій є незаперечною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Окремі аспекти проблеми формування полікультурної компетентності частково висвітлені у працях таких дослідників з Росії та України, як І. Бахов, І. Бесарабова, В. Болотов, І. Васютенкова, О. Гаганова, О. Джуринський, О. Котенко, В. Луговий, А. Овчарук, Л. Перетяга, В. Сєріков, С. Сисоєва, І. Тараненко, Г Фрейман, К. Юр'єва та ін.

Мета дослідження. Висвітлити основні аспекти та форми полікультурної компетентності майбутніх перекладачів і можливості запровадження медіа-освітніх технологій у їх професійній підготовці. Для реалізації цієї мети потрібно дослідити причини виникнення полікультурної освіти, її вплив на професійну підготовку перекладачів, та роль медіа-освітніх технологій у їх професійній підготовці.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Інтеграція до європейського простору передбачає наявність всебічно розвинених професійно-компетентних фахівців, здатних вести діалог з людьми різних культур, формувати узагальнене уявлення про світ в цілому і своє місце в ньому. Полікультурність сучасних суспільств виступає провідним чинником у формуванні полікультурної компетентності фахівців, яка дає сприймати й розуміти культуру і традиції різних народів, і водночас дбати про збереження власної ідентичності.

Полікультурність сприяє формуванню толерантних відносин між людьми різних етносів, рас, умінню поводитися в умовах розмаїття культур, що є важливим для існування спільноти. Відтак ідеться про полікультурність як педагогічну ознаку сьогодення.

Необхідність реалізації ідеї полікультурності в освіті зазначена у таких державних документах, як Державна національна програма “Освіта” [4], “Концепція національного виховання” [5].

До основних цілей навчання іноземних мов, поряд з комунікативними вміннями та навичками, відноситься і формування полікультурної компетенції. Мова не просто відображає світ людини та її культуру, вона відіграє вирішальну роль у формуванні особистості, національного характеру, етнічної спільності, народу і нації. Кожне заняття з іноземної мови - це перехрестя культур, практика міжкультурної комунікації, кожне іншомовне слово відображає світ і культуру іншої країни: за кожним словом стоїть обумовлене національною свідомістю уявлення про світ. Картина світу, яка оточує носіїв мови, не просто відображається в мові, вона формує і мову, і її носія і визначає особливості вживання мови. Жива мова живе у світі його носіїв, і вивчення мови без знання цього світу перетворює живу мову на мертву. В контексті процесів глобалізації міжкультурна комунікація стає невід'ємною частиною інтеграції людства [2].

Поняття полікультурної компетентності майбутніх перекладачів набуває у сучасних умовах нового трактування. Під полікультурною компетентністю розуміється комплексна якісна характеристика індивіда, результативний блок, сформований через знання не тільки рідної, але й інших культур, вміння застосовувати свої знання у процесі міжкультурної комунікації, досвід міжкультурного спілкування, толерантне ставлення до представників інших культур, поведінкові реакції в умовах міжкультурного спілкування [9].

Серед важливих чинників, що формують професійну компетентність перекладача є включення медіа освітніх технологій до програм підготовки у вищих навчальних закладах України на шляху інтеграції освіти до загальноєвропейської системи освіти.

Реалії сучасного життя потребують активної уваги до інформаційно-медійного простору, який висуває нові виклики перед соціумом. Принципового значення набуває володіння засобами медіа-освітніх технологій та кількома мовами. Інтеграція до європейського простору передбачає наявність всебічно розвинених професійно-компетентних фахівців, здатних вести діалог з людьми різних культур, формувати узагальнене уявлення про світ в цілому і своє місце в ньому.

Полікультурність сучасних суспільств виступає провідним чинником у формуванні полікультурної компетентності перекладачів, яка дає можливість сприймати й розуміти культуру і традиції різних народів, і водночас дбати про збереження власної ідентичності.

Полікультурність сприяє формуванню толерантних відносин між людьми різних етносів, рас, умінню поводитися в умовах розмаїття культур, що є важливим для існування спільноти. Відтак ідеться про полікультурність як педагогічну ознаку сьогодення.

Одна з основних цілей полікультурної освіти - накопичення культурного капіталу [13, 27]. В освітніх закладах часто виникає напруга через два напрями розвитку студентів. З одного боку - освіта має забезпечити студентів навиками панівної культури, які потрібні для подальшої успішної кар'єри та розвитку. З іншого боку, вона зобов'язана як мінімум визнавати культурний капітал, який студенти привносять у освітній простір.

В одному з небагатьох емпіричних досліджень цієї проблеми Хаммер та Вайзман зазначають три головні фактори полікультурної комунікативної компетентності [11,24]:

- здатність долати психологічний стрес;

- здатність ефективно спілкуватися;

- здатність встановлювати позитивні людські взаємини.

Полікультурна компетентність стосується здатності фахівця працювати в неоднорідному робочому середовищі та сприяти власною співучастю співпраці в таких робочих спільнотах. Вона складається з ряду вмінь, які було б доцільно поділити, за Піаже, на три групи: пізнавальні, емоційні та біхевіористські [13, 14].

Полікультурне виховання базується на наступних педагогічних принципах:

- виховання людської гідності та високих моральних якостей;

- виховання для співіснування соціальних груп різних рас, релігій, етносів;

- виховання толерантності, готовності до взаємного співробітництва.

Основною функцією полікультурного виховання є, передусім, усунення протиріччя між системами і нормами виховання і навчання домінуючих націй, з одного боку, та етнічних меншин з іншого. Передбачається взаємна адаптація етнічних груп, відмова етнічної більшості від культурного диктату [1].

До функцій полікультурного виховання можна віднести наступні функції:

- формування уявлень про різноманіття культур та їх взаємозв'язок;

- усвідомлення важливості культурного різноманіття для самореалізації особистості;

- виховання позитивного ставлення до культурних відмінностей;

- розвиток умінь і навичок взаємодії носіїв різних культур на основі толерантності та взаєморозуміння.

Полікультурне виховання переслідує кілька груп цілей, які можна визначити поняттями: “плюралізм” -

1) про повагу і збереженні культурного різноманіття;

2) “рівність” - про підтримку рівних прав на освіту і виховання,

3) “об'єднання” - про формування в дусі загальнонаціональних політичних, економічних, духовних цінностей.

Відзначимо, що ключові цілі полікультурного виховання є багатоступінчастими. Так, при вихованні поваги до інших культур толерантність є лише початком прилучення до інших культур. Вона має поєднуватися із розумінням, повагою і, зрештою, активною солідарністю. Далі визнаються такі поняття, як взаємодія, взаємозалежність, взаємообмін, засновані на розумінні особливостей різних культур [10].

Аналіз досліджень з проблем компетентності (В. Болотов, О. Гаганова, І. Васютенкова, А. Овчарук, В. Луговий, В. Сєріков, І. Тараненко, Г Фрейман та ін.) підводить до висновку, що полікультурну компетентність слід розглядати як комплекс взаємодіючих знань, умінь, навичок, здібностей, досвіду й особистісних якостей сучасного викладача, які дають можливість ефективно влитися в сферу полікультурного суспільства. Отже, спираючись на думку І. Васютенкової [3], можна стверджувати, що формування полікультурної компетентності містить у собі кілька напрямів:

- формування культури знань, що передбачає належний рівень ознайомлення з культурним надбанням цивілізації й дозволяє адекватно здійснювати активну творчу діяльність у полікультурному просторі;

- розвиток культури поведінки, видів і форм відповідно до полікультурного середовища;

- формування емоційної культури відповідно до полікультурного середовища;

- формування культури саморозвитку в полікультурному середовищі [8].

Необхідність реалізації ідеї полікультурності в освіті зазначена у таких державних документах, як Державна національна програма “Освіта”, “Концепція національного виховання”.

Одним із найважливіших аспектів полікультурної компетентності є міжкультурна комунікація. Спілкування, чи комунікація, складається не лише з мови. Воно також пов'язане з певними умовностями та неписаними правилами щодо того, як люди спілкуються, щоб вони знали, як поводитися у конкретній ситуації. Це називається культурним контекстом [12, 11]. Вибачення, запитання, перебивання та жарти - це все форми спілкування, які залежать від нашого розуміння культурного контексту.

Серед важливих чинників, що формують професійну полікультурну компетентність перекладача є включення медіа освітніх технологій до програм підготовки у вищих навчальних закладах України на шляху інтеграції освіти до загальноєвропейської системи освіти.

Проблемами медіаосвіти активно займаються як зарубіжні, так і вітчизняні науковці, але її практичне залучення до програм вищої школи в Україні перебуває на початковому етапі. На основі аналізу наукових праць можна дійти висновку, що досить ґрунтовно досліджені деякі аспекти впровадження медіаосвіти, проте проблема підготовки компетентних перекладачів засобами медіаосвітніх технологій є недостатньо дослідженою.

Нині існує потреба у підготовці у вищих навчальних закладах фахівців, котрі володітимуть навичками проектування інноваційних проектів у своїй професійній діяльності [6; 7]. Для сучасного перекладача знання кількох мов не є достатнім, він має вміло використовувати у своїй професійній діяльності інтерактивні технології, до яких належать й технології медіаосвіти.

Одна з основних цілей полікультурної освіти - накопичення культурного капіталу [13 , 27]. В освітніх закладах часто виникає напруга через два напрями розвитку студентів. З одного боку - освіта має забезпечити студентів навиками панівної культури, які потрібні для подальшої успішної кар'єри та розвитку. З іншого боку, вона зобов'язана як мінімум визнавати культурний капітал, який студенти привносять у освітній простір.

До найбільш очевидних суттєвих переваг дистанційного навчання у вищій професійній освіті можна віднести наступні.

1. Можливість охопити дуже велику аудиторію. Дистанційне навчання - це взаємодія викладача і студентів, за якою територіальне розташування учасників не має значення. Таку можливість забезпечують специфічні засоби інтернет-технологій та інші інтерактивні засоби, за допомогою яких залучається широка аудиторія учасників освітнього процесу.

2. Можливість індивідуального визначення графіка навчання в часі і за насиченістю змісту навчальної програми. В рамках дистанційного навчання немає жорсткого розкладу навчальних занять в часі. Кожен студент має можливість визначити для себе зручний режим навчання, беручи при цьому зобов'язання виконувати обов'язкові контрольні завдання за певні терміни.

3. Дистанційна освіта передбачає розширення якісних можливостей системи освіти завдяки підвищенню ступеня дискусії, об'єктивності та відкритості освітнього процесу Це, в свою чергу, позитивно впливає на мотиваційні орієнтири студентів.

4. Можливість більш широкої диференціації та індивідуалізації освіти в порівнянні з традиційними навчальними програмами вищої професійної освіти. Засоби дистанційної освіти дозволяють надавати освітні послуги такого рівня складності і насиченості, який найбільш повно відповідає інтересам поступального й цілеспрямованого розвитку особистості.

5. Можливість оптимізації освітнього процесу з точки зору часових та організаційних витрат. Розробка і подальша модифікація системи навчально-методичного забезпечення дистанційного навчання є досить трудомістким процесом. Проте розробка системи, на яку припадає найбільша частка витрат, це разова процедура, і в подальшому організаційні та інтелектуальні витрати на обслуговування і модифікацію будуть значно нижчими. Також власне економічний ефект дистанційного навчання у вищій професійній освіті забезпечується за рахунок відсутності необхідності витрат на оренду приміщень, поїздок до місця навчання студентів і викладачів.

Важливою організаційною проблемою формування, впровадження та розвитку дистанційного навчання у вищій професійній освіті, яка у разі залишення її без належної аналітичної уваги може виступити визначальним бар'єром, є відсутність чіткої та зрозумілої системи фінансування педагогічної складової витрат на розробку дистанційних курсів.

Як уже зазначалося, розробка дистанційних навчальних курсів - це більш трудомісткий процес в порівнянні з розробкою навчальних курсів у традиційному розумінні.

Структуризація, візуалізація та індивідуалізація при подачі навчальних матеріалів в рамках дистанційного навчання вимагають у викладачів розробників курсів концентрації інтелектуальних здібностей, розвитку та вдосконалення навичок роботи в системі дистанційного навчання.

До моделі дистанційного навчання міжкультурної комунікації входять творчі завдання з виходом в глобальну мережу, участь у міжнародних телекомунікаційних проектах, які безпосередньо допомагають у здійсненні діалогу культур. Студентам надається можливість реального, живого спілкування з носіями мови і моделювання навчальної ситуації з метою виявлення міжкультурних відмінностей учасників комунікації. Діяльність учнів у проекті набуває інтегрований характер, стимулює у них навички та вміння роботи в колективі з використанням поділу ролей і має активну соціальну спрямованість. Підвищення рівня комунікації може бути досягнуто тільки при ясному розумінні і реальному обліку соціокультурного фактора, знанні культури, способу життя, національного характеру і особливостей менталітету носіїв мови. Міжкультурні проекти не тільки мають потенціал для поліпшення комунікативних навичок учнів і їхніх знань про культуру мови, що вивчається, але й можуть створити контекст, в рамках якого студенти зможуть поглянути на власну культуру з боку.

Останні дослідження комп'ютерно-опосередкованого навчання міжкультурної комунікації показують, що все більше поширюються заняття, в яких беруть участь кілька груп студентів. На таких заняттях наголос робиться не просто на вивчення мови, а на вивчення культури та культурної грамотності в поєднанні з розвитком міжкультурної компетенції.

Висновки

Доцільно зазначити, що наслідком формування і розвитку полікультурної компетентності є збільшення наполегливості, навчальної успішності, цивільної відповідальності, розвитку людських відносин, особистісного розвитку та розвитку соціальної приналежності, і, відповідно, - успішне маневрування у професійній сфері.

Таким чином, дистанційне навчання і процес формування полікультурної компетентності перекладачів - це процес прилучення студентів до цінностей громадської свідомості, базисним механізмом якої є інформаційне навчальне середовище, засноване на технології гіпермедіа, з виходом до глобальної мережі Інтернет, а також з використанням лінгвокраїнознавчого аналізу.

інтернет полікультурний компетентність перекладач

Література

1. Бахов І.С. Основні тенденції розвитку полікультурного виховання в сучасному світі//Молодий Вчений. -- № 1 (04). -- Херсон, 2014 р. -- С. 132 --136.

2. Биричевская Ю.Г. Дистанционное обучение межкультурной коммуникации [Электронный ресурс] / Ю.Г. Биричевская, Н.А. Осипенкова // Дистанционное обучение в высшем профессиональном образовании: опыт, проблемы и перспективы развития: материалы VI Межвуз. науч.практ. конф., г. Санкт-Петербург, 6 июня 2013 г. - СПб.: СПбГУП, 2013. - С. 44 - 45. - Режим доступа: www.gup.ru/ uni/science/ conference/do_2013.pdf

2. Васютенкова И.В. Личностный компонент - основа профессионального развития учителя иностранного языка / И.В. Васютенкова // Взаимодействие личности, общества и образования в современных социокультурных условиях: межвуз.сб. науч. тр. - СПб.: ЛОИРО, 2005. - 474 с.

3. Державна національна програма “Освіта ” (“Україна XXI століття”) Режим доступу: http:/ /expert ua.info/document/archivebp/law3dwicu/ index.htm

4. Концепція національного виховання студентської молоді (рішення колегії МОН 25.06.2009 протокол № 7/2-4) та Концепції національно-патріотичного виховання молоді (27.10.2009№ 3754/981/538/49). Режим доступу: http://www. geci.cn.ua/uk/home/item/227- kontseptsiya-natsionalnogo-vihovannya.html

5. ЗеленинаЛ.И., Елисеева Т.К. Дистанционное обучение: пути и перспективы развития// Сборник “Управление качеством обучения в системе непрерывного профессионального образования (в контексте Болонской декларации)”. Выпуск 10. - Материалы XII Международной научно-методической конференции (Москва, 21 - 22 марта2006) Том 3. -М.: МГУТУ, 2006.

6. Зеленина Л.И. Возможности и проблемы дистанционного обучения в высшем профессиональном образовании [Электронный ресурс] / Н. Л. Зеленина // Дистанционное обучение в высшем профессиональном образовании: опыт, проблемы и перспективы развития: материалы VI Межвуз. науч.-практ. конф., г. Санкт-Петербург, 6 июня г. - СПб.: СПбГУП, 2013. - С. 69-70. - Режим доступа: www.gup.ru/uni/science/conference/do_2013.pdf

7. Макаренко І.Д. Медіаосвітні технології як засіб актуалізації полікультурної компетентності. Освіта і особистість: нові підходи, сучасна дидактика, інноваційні технології й якість освіти. // Електрон. Збірник наукових праць. Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. Випуск № 2 (12). - 2013.

8. Сімоненко М.В. Особистісний компонент як основа формування полікультурної компетентності майбутніх викладачів іноземних мов. Назва з екрана: http://www.rusnauka.com/4_SWMN_2010/Pedagogica/ 58320.doc.htm

9. Bakhov I.S. Dialogue of cultures in multicultural education. // World Applied Sciences Journal. # 29 (1): 2014, - Р. 106 - 109.

10. Bean R. Cross-cultural Training and Workplace Performance / Robert Bean. - Adelaide, 2008 - 48 p.

11. Clary-Lemon J. Critical Multiculturalism, Pedagogy and Rhetorical Theory: A Negotiation of Recognition /Jennifer Clary-Lemon. - New York, 2009 - 19 p.

12. Martin J. The Relationship between Student Sojourner Perceptions of Intercultural Competencies and Previous Sojourn Experience / Judith Martin. - Chicago, 1986. - 34 p.

Размещено на Allbest.ru