Петро Йосипович Вомачко (1894-1941) - перший декан фізико-математичного факультету Кіровоградського педагогічного інституту

Загалом за час керівництва П.Й. Вомачка спочатку техніко-математичним відділом (три випуски), а потім фізико-математичним факультетом (загалом 9 випусків: 4 в складі педагогічного інституту та 5 у складі учительського інституту) ці дві структури у складі Кіровоградської «вищої педагогічної школи» підготували 1031 вчителя фізики та математики (при загальній кількості випускників у виші - 2025) [6, с. 15]. Зазначимо лиш, що, крім стаціонарного навчання, протягом майже всього періоду роботи на посаді декана факультету П.Й. Вомачка функціонував вечірній відділ (фізматівські випуски були: у 1935 р. - 18 осіб та у 1940 р. - 22 особи) та заочний відділ [6, с. 16].

Вияснити коло посадових обов'язків, які виконував Петро Йосипович, перебуваючи на посаді керівника відділу та завідувача кафедри фізики 19311932 навчального року, можна з «Постанови бюро Партколективу...» [13] (орієнтовно ця «Постанова.» з'явилася у кінці жовтня 1932 р.). Отже, в обов'язки декана у 1931-1932 навчальному році входило таке: розробка навчальних планів («для відділу та для кожного курсу» - тобто навчальних і робочих планів; «не копіюючи навчальні плани до вечірніх груп» - різні плани для різних форм навчання), розробка факультативних дисциплін на старших курсах, розробка документації для педагогічної та індустріальної практик (завод «Червона зірка»), організація виїздів лекторів до зовнішніх баз педагогічних практик (Новоукраїнський, Злинський, Кременчуцький, Онуфріївський та інші райони), встановлення індивідуального обліку успішності студентів (у зв'язку із засудженням бригадно-лабораторного методу навчання це були зміни у посадових обов'язках у цьому навчальному році), встановлення індивідуальної відповідальності за роботу студента та викладача, планування заліково-екзаменаційних сесій, запровадження для студентів- випускників «дипломних праць», введення диференційованої форми оцінки успішності студентів, укладання розкладу занять, контроль за виконанням викладачами 6-годинної тривалості робочого дня.

Перед початком 1933-1934 навчального року (коли Інститут соціального виховання реорганізовувався в педагогічний інститут) проводилася широка підготовча робота: підбір професорсько-викладацького складу, переробка робочих програм з дисциплін та навчальних програм (навчальних планів) для студентів 1-го курсу, організація роботи фізичного кабінету та фізичних лабораторій, визначення та встановлення ділових офіційних стосунків з базами методичного та методологічного керівництва (школи у м. Зінов'євську), розподіл тематики для наукового опрацювання викладачами кафедр, планування проведення педагогічної практики. Це неповний перелік тієї роботи, яку організовував П.Й. Вомачко як керівник відділу та кафедри фізики [12]. Саме у цьому навчальному році партійна організація інституту відзначила Петра Йосиповича як хорошого завідувача кафедри фізики, під керівництвом якого були якісно підготовлені робочі програми та навчальні плани [17]. Слід відзначити, що вже в цей період починалися політичні репресії (у зв'язку з викриттям «політичних помилок» Хвильового, Шумського та Скрипника) по відношенню до деяких викладачів інституту (Орлов, Харцієв, Демчук, Тарасенко, наступного навчального року - Логвиненко) [18].

1933 р. у Кіровському педінституті розпочав трудову діяльність П.Г. Холявенко, доля якого у подальшому була тісно пов'язана з фізико- математичним факультетом (1934-1952 рр. - з перервою на війну він завідував кафедрою фізики, 1951-1962 рр. - був деканом факультету). У поточному архіві фізико-математичного факультету збереглися копії спогадів Прокопа Григоровича, які він розпочав оформлювати вже будучи на пенсії. Враховуючи, що, по-перше, у П.Г. Холявенка був багатий досвід робочого спілкування з П.Й. Вомачком (вони були колегами на кафедрі та факультеті протягом 19331941 рр.), а, по-друге, у Прокопа Григоровича був час зважити своє відношення до свого колишнього безпосереднього керівника, дуже важко запідозрити П.Г. Холявенка у нещирості його повідомлення зі спогадів: «Курс теоретичної фізики та астрономії читав Вомачко Петро Йосипович. Він був деканом факультету - спокійна, лагідна людина. Акуратність його доходила до педантизму... Взагалі був чуйною людиною. Підготовка до ведення курсів теоретичної фізики та астрономії потребувала підвищеної кваліфікації - він нею володів» [14]. За свідченнями іншого колеги П.Й. Вомачка - Олександра Івановича Мініна - Петро Йосипович читав ще й експериментальну фізику. Отже, майже всі теоретичні фахові курси протягом 1931-1941 на кафедрі фізики читав саме П.Й. Вомачко (електротехніку читав Павло Феоктистович Романовський, методику викладання фізики - П.Г. Холявенко) [14].

Досить красномовною для характеристики П.Й. Вомачка як умілого керівника та знаючого фахівця була ситуація в червні 1935 р., пов'язана з розглядом «справи Улановського». Професору кафедри математики Улановському були висловлені претензії з боку студентів за недостатню увагу до їх навчальних проблем та з боку асистента Белінського через (як він вважав) невірне планування лектором (Улановським) навчального матеріалу. Справа слухалася в декілька етапів: спочатку було засідання кафедри математики, потім - збори студентів ІІІ курсу математиків та IV курсу вечірників, нарешті - засідання парткому інституту. Саме на засіданні кафедри математики виступи П.Й. Вомачка з приводу оцінки читання лекцій професором Улановським та об'єктивної експертизи задачного матеріалу з математики (який професор використовував під час навчальних занять) дали можливість зняти більшість несправедливих звинувачень з Улановського [19].

Навіть партійна організація інституту вважала П.Й. Вомачка фахівцем своєї справи, так як при плануванні роботи у підшефному радгоспі в першій половині 1936 р. єдиний, хто отримав саме фахове завдання щодо читання лекції на тему «Зародження сонячної системи», був тодішній декан факультету [11]. До речі, непрямим свідченням певного політичного довір'я партійців до Петра Йосиповича є дане йому в лютому місяці 1932 р. доручення щодо підготовки та читання лекції на тему «Марксизм і криза буржуазної методології в сучасній фізиці», що проводилася в контексті проведення циклу лекцій, присвячених 50-м роковинам зі дня смерті К. Маркса [22].

При всьому цьому відношення П.Й. Вомачко до студентів, що були одночасно і партійними функціонерами, можна зрозуміти з матеріалів партійних зборів інституту, на яких у лютому 1937 р. він був звинувачений у «ворожому ставленні до кандидата партії тов. Давиденка», адже «під час лекції використовує його як експонат ніби то в шутки» [16].

У грудні 1937 р. в учительському інституті відбувся пленум кафедр з приводу обговорення постанови РНК УРСР від 11 жовтня 1937 р. про запровадження штатних посад і посадових окладів для професорсько-викладацького складу та про підвищення стипендій студентам. У результаті запровадження цих змін П.Й. Вомачко на факультеті проводив організаційні заходи в контексті залучення до науково-дослідної роботи студентів-відмінників вишу через організацію циклу лекцій з організації розумової праці, щодо введення до програм навчальних дисциплін поглиблених відомостей для кращих студентів факультету та виконував планування додаткових консультацій для студентів (з диференціацією останніх за рівнем навчальної діяльності). Крім того, кафедрам факультету було поставлене завдання щодо організації науково-дослідної роботи з однієї обраної тематики [20].

Станом на весну 1938 р. фізико-математичний факультет, як в цілому в ввесь інститут, не мав проблем як з набором на навчання, так і з працевлаштуванням випускників. При цьому інститут мав аудиторний фонд, розрахований на 1340 студентів, зал на 600 осіб, бібліотеку (фонд - близько 50 000 томів), читальний зал, 2 майстерні. На фізико-математичному факультеті функціонували фізичний, математичний та методичний кабінети, механічно- молекулярна, електрична та оптична лабораторії та лабораторія креслення [2]. Як свідчить тодішній ректор інституту С.К. Королюк у [6], станом на 1 липня 1941 р. вартість навчального та господарського майна фізико-математичного факультету розподілялася так: фізичний кабінет (300 тис. крб.), математичний кабінет (30 тис. крб.), лабораторії при кабінеті фізики (45 тис. крб.), майстерня фізичних приладів (56 тис. крб.), слюсарно-ковальська майстерня (34 тис. крб.). Зрозуміло, що планування закупівель, визначення якісної та кількісної сторони необхідного обладнання, його встановлення, планування використання обладнання, розв'язання при цьому кадрових питань - це також було вагомою частиною посадових обов'язків тодішнього декана фізико-математичного факультету.

Петро Йосипович у процесі своєї діяльності як управлінця та лектора з фізики усвідомлював необхідність узаконення свого статусу викладача - він 1940 року заочно закінчив Мелітопольський державний педагогічний інститут за спеціальністю «фізика» з присвоєнням йому кваліфікації «викладач фізико- математичних дисциплін та звання учителя середньої школи» [4]. Виходячи з термінів навчання, які зазначені у дипломі (1940 р. вступив, 1940 р. закінчив) можна зробити висновок про екстернатний (або сучасний післядипломний) варіант форми навчання. А «Додаток до диплому» свідчить про високий рівень фізико-математичної підготовки П.Й. Вомачка (в додатку - лише відмінні оцінки; крім трьох гуманітарних предметів в додатку зазначені такі фахові: історія педагогіки, диференціальна геометрія, диференціальні рівняння з кратними інтегралами, теоретична механіка, астрономія, електро-радіотехніка, аналітична геометрія, ряди функцій багатьох змінних, теоретична фізика, геофізика, додатковий курс математики). Додаток до диплому викликає деякі сумніви лише в частині відтворення успіхів Вомачка при складанні державних екзаменів - разом з відмінними оцінками з основ марксизму-ленінізму, педагогіки, математичного аналізу та загальної фізики в додатку фігурує «посередньо» з теоретичної фізики, яку в сесії цього вишу П.Й. Вомачко здав на відмінно і яку мінімум 10 років він до цього викладав в Кіровоградському педінституті.

Але той факт, що П.Й. Вомачко був викладачем з університетською освітою, отриманою до встановлення радянської влади в Україні, досить серйозно вплинув на його кар'єру в інституті. Навіть визнання його кваліфікованим викладачем та хорошим фізиком не вберегло Петра Йосиповича від репресій правлячого режиму. У випадку П.Й. Вомачка повністю справдилася теза про те, що науково-педагогічна інтелігенція в 30-ті роки була одночасно об'єктом і суб'єктом політичної цензури. Представники інтелігенції, в тому числі викладачі вишів, брали безпосередню участь в різних політико-ідеологічних кампаніях (прямі звинувачення, відкриті доноси, анонімні інформування каральних органів) з метою виявлення свого лояльного ставлення до режиму задля власного фізичного збереження. Саме через донос (ймовірно, зроблений колегою) П.Й. Вомачко 23 червня 1941 р. був заарештований з пред'явленням такого звинувачення (переклад автора): «будучи по-антирадянському налаштованим, вів боротьбу проти радянської влади на ідеологічному фронті, обмовляв комуністичну партію та радянську владу, розповсюджував провокативні чутки, висловлював недовір'я на адресу радянської влади». В справі [4] у якості доказів вини Вомачка наводяться цитати, які за версією слідчого належать Петру Йосиповичу (переклад автора): «Центральна та місцева влада в СРСР не змогли забезпечити спокій серед населення під час мобілізації. Багато непотрібної метушні та неорганізованості, яка дуже негативно відображалася на мирних робітниках... - це ще в той момент, коли війна не почалася»; «Ми справді звільнили українців та білорусів від польських панів, але що ми їм принесли: черги та нестатки хліба та предметів першої життєвої необхідності.»; «Партія стала привілейованим класом. Ось приклад: чи є хоч в одному виші України безпартійний директор? Немає і бути не може.»; «Промисловість в СРСР перейшла на рейки військової промисловості, тобто на рейки не створення, а руйнування.». Ймовірно, що справа Вомачка сфабрикована, як і тисячі інших. Але якщо і справді в розмові з майбутнім донощиком П.Й. Вомачко це говорив (що також досить ймовірно), то він говорив абсолютну правду, при цьому по-перше, допустивши необережність, а по-друге, проявивши серйозний рівень розуміння тієї ситуації, в якій проживав і працював. Судячи з матеріалів справи, Вомачко П.Й. під час допиту вів себе спокійно та виважено, продумано відповідав на питання слідчого. Петро Йосипович не визнав звинувачень, які йому висувалися (переклад автора): «У висунутому мені звинуваченні винним себе не визнаю, антирадянською діяльністю я не займався. Крім того, що я вказав вам (слідчому - прим. автора), що я став джерелом розповсюдження провокативних чуток». Саме таким був останній запис у протоколі допиту 24 червня 1941 р. [4]. З матеріалів карної справи слідує, що допиту свідків у справі П.Й. Вомачка не було і ведення його справи завершено 25 липня 1945 р. Справа була передана прокурору Кіровоградської області для розгляду на особливій нараді при НКВС СРСР (це у той час такий був суд), але ніяких наступних рішень у справі не було. Перебуваючи в тюрмі НКВС м. Кіровограда, П.Й. Вомачко 7 вересня 1941 р. помер через хворобу серця (так слідує з акту огляду, який був підписаний головним лікарем тюрми). Постановою начальника управління КДБ УРСР у Кіровоградській області від 6 травня 1964 р. карна справа П.Й. Вомачка була закрита через смерть звинуваченого.

Таким чином, при з'ясуванні основних фактів науково-педагогічної та управлінської діяльності протягом 1931-1941 рр. в умовах політичних репресій проти науково-педагогічної інтелігенції першого декана фізико-математичного факультету тодішньої «вищої педагогічної школи» м. Кіровограда Петра Йосиповича Вомачка ми виявили таке:

1. П.Й. Вомачко відіграв визначну роль в становленні функціонування фізико-математичного факультету як виважений та грамотний управлінець, який заклав основи найважливіших видів організаційної роботи у деканаті факультету - складання навчальних та робочих планів, організація навчально - виховного процесу, загальне керівництво роботою факультетських кафедр, планування проведення практик, працевлаштування, поселення студентів у гуртожиток, придбання та раціональне використання обладнання для кабінетів та лабораторій.

2. П.Й. Вомачко як фахівець з університетською освітою заклав основи читання теоретичних фахових курсів з фізики на фізико-математичному факультеті. Саме він належав до невеликої групи викладачів інституту, яку тоді називали «лектура»; саме він читав лекції з найважливіших та найскладніших теоретичних фахових курсів - теоретичної фізики, експериментальної фізики, астрономії. Тому П.Й. Вомачко відіграв визначну роль у становленні лекційних теоретичних курсів при підготовці майбутніх вчителів фізики.

3. У політичних реаліях тодішньої УРСР 30-х рр. ХХ ст. - постійних обвинувачень науково-педагогічної інтелігенції, пошуків «шпигунів» та «диверсантів» - П.Й. Вомачко, як і тисячі інших викладачів вищої школи, став об'єктом жорстких політичних та фізичних переслідувань. Але і в умовах арешту він зберіг спокій та властивий йому педантизм, не визнав більшості пред'явлених йому звинувачень, погодившись лише на ту їх частину, які були правдою.

Список використаних джерел та літератури