Роль Б.Н. Мітюрова у розвитку персоналістичного напряму в історії педагогіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 373. 2 (091) (477) “1910 - 2007”

РОЛЬ Б.Н. МІТЮРОВА У РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛІСТИЧНОГО НАПРЯМУ В ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІКИ

Ю.М. ЧЕРЕДНЯК

Резюме

У статті розглядається внесок відомого українського вченого Бориса Никифоровича Мітюрова в розвиток персоналістичного напряму в історії педагогіки. Зокрема, проаналізовано праці педагога про вчителів братських шкіл; про персоналії Яна Амоса Коменського, К. Ушинського, І. Франка, Н. Крупської, А.Макаренка, В. Сухомлинського.

В статье рассматривается вклад известного украинского ученого Бориса Никифоровича Митюрова в развитие персоналистического направления в истории педагогики. В частности, проанализированы работы педагога об учителях братских школ; о персоналиях Яна Амоса Коменского, К. Ушинского, И. Франко, Н. Крупской, А. Макаренко, В. Сухомлинского.

Вступ

Постановка проблеми. Персоналістична орієнтація на особистість є притаманною для української історії педагогіки - історико-педагогічні праці характеризуються інтересом учених до педагогічних персоналій. Педагогічна персоналія репрезентує доробок того чи іншого педагога як індивідуального творця, але передусім, як представника педагогічної думки певної історичної епохи. Творча біографія педагога є предметом наукових досліджень багатьох істориків педагогіки. У працях сучасних вчених (Н. Гупан, І. Стражнікова, О.Сухомлинська) творча біографія педагога є ще й об'єктом наукової рефлексії [2]. Звернення до педагогічної спадщини українських педагогів, науковців, освітян дає можливість грунтовніше вивчити історичні закономірності, становлення і розвитку української педагогіки.

Історія педагогічної думки й освіти крізь призму життєписів персоналій є предметом наукових досліджень відомого вітчизняного історика педагогіки - Бориса Никифоровича Мітюрова (1910-2007), що, зважаючи на викладене вище, актуалізує персоналістичні праці вченого.

Загальний аналіз досліджень з проблеми. Аналіз стану вивчення педагогічної спадщини Б.Н. Мітюрова засвідчив, що його педагогічний спадок у вітчизняній історіографії був об'єктом аналізу окремих дослідників (Н. Гупан, Л. Петрук, І. Малафіїк, Г. Лемех та ін.) [2; 4]. Автори головну увагу приділяли внеску ученого у вивчення братських шкіл в Україні, натомість його внесок у розвиток персоналістичного напряму вітчизняної історії педагогіки до сьогодні не вивчався. Необхідність системно-аналітичного вивчення педагогічних поглядів Б.Н. Мітюрова у вітчизняному історико-педагогічному просторі обумовили мету пропонованої статті: роль Б.Н. Мітюрова у розвитку персоналістичного напряму в історії педагогіки.

мітюров персоналістичний педагогіка школа

Виклад основного матеріалу дослідження

У працях персоніфікованого напряму Бориса Мітюрова простежується система висвітлення педагогічної спадщини відомих педагогів, яка, переважно, має такі складові: характеристика історичного періоду, у якому жив і працював педагог; розкриття змісту і стану розвитку освіти у відповідні періоди; характеристика педагогічних поглядів (провідні дидактичні принципи, мета, завдання і засоби виховання, підготовка вчителя й основні вимоги до нього); визначення ролі, місця і значення внеску спадщини відомого педагога в розвиток педагогічної науки.

Саме з таких позицій Борисом Никифоровичем схарактеризовані персоналії Яна Амоса Коменського, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці, Ф. Фребеля, К. Ушинського, О. Духновича, І. Франка, Н. Крупської, А. Макаренка, В. Сухомлинського та ін. До цієї групи відносимо такі праці: «Я. А. Коменський» (1970) [29], «Педагогічна діяльність і погляди Й.Г. Песталоцці», «Педагогічні теорії Д. Локка і Д. Беллерса», «Педагогічні погляди Ж.-Ж. Руссо» (1973) [3], «Першодрукар Іван Федоров» (1974), «Фребель Фрідріх Вільгельм Август» (1974), «Педагогічні погляди І. Франка» (1961), «Іван Франко про школу та освіту» (1999) [19], «К.Д. Ушинський про вимоги до вчителя» (1959) [20], «Педагогические идеи К.Д. Ушинского на Украине» (1973), «Педагогічні ідеї К.Д. Ушинського» (1974), «К.Д. Ушинський - син України» (2003) [21], «Духнович Александр Васильевич» (1960) [5], «Н.К. Крупская о роли матери в воспитании детей» (1989), «Н.К. Крупская о воспитании детей в семье» (1989), «А.С. Макаренко про трудове виховання» (1963) [23], «Использование идей А.С. Макаренко о трудовом воспитании в условиях современной семьи» (1978), «А.С. Макаренко о диалектичности педагогического процесса» (1985), «А.С. Макаренко о значении авторитета» (1988) та ін., «В.О. Сухомлинський про радість, як важливий стимул навчальної діяльності учнів» (1988) [25], «В.О. Сухомлинський про «Школу радості» (1988) [24] та ін.

У цій групі виокремлюємо також праці педагога, присвячені діяльності визначних просвітителів того часу, вчителів братських шкіл, а саме: І. Борецького, І. Вишенського, І. Гизеля, І. Горбацького, С. Зизанія, І.Краковського, С. Полоцького, К. Ставровецького, К. Туровського, С. Яворського та ін. Це такі статті: «Борецкий И.М.» (1960) [10], «Кирилл Туровский» (1960), «Элассонский Арсений» (1960) [9], «Зизаний Лаврентий» (1965) [6], «Зизаний Стефан» (1965) [7], «Франко И.Я.» (1968) [8], «Симеон Полоцкий - выдающийся просветитель ХУІІ в.» (1971) [15], «Смелое слово Кирилла Транквилиона» (1991) та ін.

Особливою заслугою Бориса Мітюрова вважаємо вивчення впливу досвіду роботи шкіл України і Білорусії на формування педагогічних поглядів Я. А. Коменського у статті «Ян Амос Коменский и Симеон Полоцкий» (1964) та у книзі «Педагогічні ідеї Яна Амоса Коменського на Україні» (1971) [26].

У докторській дисертації Бориса Мітюрова «Развитие школы и педагогической мысли на Украине и Белоруссии (ХУІ-ХУІІ вв.)» (1970) чотири розділи присвячені персоналіям: Івану Вишенському, І. М. Борецькому, Кирилу Транквіліону Ставровецькому, Симеону Полоцькому [16]. Борис Никифорович детально проаналізував погляди вчителів братських шкіл ХУІ-ХУІІ ст. на роль виховання, навчання, умов життя дитини у її становленні, довів, що вчителі братських шкіл ХУІ-ХУІІ ст., були великими ученими свого часу, а їх спадщина заслуговує на те, щоб її вивчали в курсі історії вітчизняної педагогіки, а не залишали в тіні, як це було до 70-х рр. ХХ ст. [16].

Борис Никифорович Мітюров систематично досліджував діяльність та педагогічні погляди видатного чеського педагога Яна Амоса Коменського та їхнє значення для розбудови національної системи освіти, розкрив суспільно-політичну, просвітницьку й релігійну діяльність педагога. Здійснивши аналіз праць вченого, ми віднайшли тринадцять надрукованих праць Бориса Никифоровича різними мовами (українською, російською, білоруською, чеською) про діяльність і творчу спадщину Яна Амоса Коменського. Перша праця - «Ян Амос Коменський і Полоцький» була надрукована у Празі ще у 1964 р.; остання - «Ян Амос Коменский и Украина» у 2004 в Москві. Необхідно зазначити, що у всіх публікаціях Б. Мітюров не лише висвітлював життя, діяльність, педагогічні погляди Яна Амоса Коменського, але й (що є особливо цінним) вивчав вплив досвіду братських шкіл України і Білорусії на формування педагогічного вчення чеського педагога, з'ясовував роль його ідей у розвитку школи і педагогічної думки України.

Упродовж сорока років Борис Никифорович послідовно вивчав погляди і педагогічну систему Яна Амоса Коменського, віднаходив нові й маловідомі факти з його життя, інтерпретував відомі і невідомі ідеї чеського педагога. Учений популяризував і ранні, і відомі, і останні, практично невідомі праці Я. А. Коменського: «Спірні питання, зібрані в саду філософії» (1613), «Новий органон» (1620), «Скарги пригноблених бідняків до неба» (1614), «Велика дидактика» (1632), «Відкриті двері до мов і всіх наук» (1633), «Шлях світла» (1641), «Світло в темряві» (1657) «Видимий світ у малюнках» (1658), «Загальні поради про виправлення справ людських» (1666), «Ангел світу» (1667), «Єдине необхідне» (1668), «Продовження братнього заповіту» (1669) [3, 31].

Вагомими науковими розвідками є праці Б. Мітюрова, присвячені персоналіям Олександра Духновича, Юрія Федьковича, Осипа Маковея, Степана Ковальова, які відіграли значну роль у боротьбі за народну освіту на західноукраїнських землях в період панування Австро-Угорської монархії [1].

За свідченнями доньки педагога, Борис Никифорович часто говорив, що він «захворів» К. Ушинським; «не вилазив» з архівів, вивчаючи спадщину видатного українського педагога [4]. Результатом такого занурення у педагогічну спадщину Костянтина Дмитровича Ушинського стала низка публікацій Б. Мітюрова: «К.Д. Ушинський про вимоги до вчителя» (1959) [20], «Погляди К.Д. Ушинського на формування людської особистості» (1974), «Мыслитель, педагог, воспитатель (к 110-летию со дня смерти К. Д. Ушинского)» (1971), «Етнопедагогічні основи виховної системи К.Д. Ушинського» (1973), «Влияние педагогических идей К.Д. Ушинского на развитие школы на Украине» (1974), «Рідне слово і народне виховання в педагогічній спадщині К. Д. Ушинського» (1997), «Світлий промінь у царстві тьми» (1998), «Ушинський про вимоги до вчителя» (1999), «К. Ушинський - син України» (2003) [21] та ін.

Здійснений нами аналіз 14-ти праць Бориса Мітюрова про К. Д. Ушинського дає змогу стверджувати, що вченим узагальнено внесок К. Ушинського в розвиток освіти й педагогічної думки. Так, найзначнішим і найсуттєвішим внеском К. Д. Ушинського в освіту Борис Мітюров вважав підхід до педагогіки як антропологічної науки, обґрунтування її психологічних засад. Особлива роль належить К. Ушинському у визначенні мети виховання педагог як розвитку моральних, фізичних і розумових сил людини, формування її характеру на гуманістичних ідеалах християнства. Важливою заслугою Костянтина Дмитровича Борис Мітюров вважав формулювання ідеї народності в педагогіці, визначення її основною складовою системи виховання. Наголошуючи, що основою народності є мова, вчений розробив єдину систему побудови навчання і виховання рідною мовою і наполягав у запровадженні в педагогічній практиці рідномовної початкової освіти. Костянтин Ушинський також обстоював думку про те, що загальна освіта повинна бути пронизана ідеями гуманності й патріотизму.

Однією з головних персоналій в дослідженнях Бориса Мітюрова є Іван Франко. Значний внесок Бориса Мітюрова у цілісне вивчення спадщини Івана Франка підтверджує перелік праць Бориса Никифоровича про відомого просвітителя: «Педагогічні погляди І. Я. Франка» (1961) [27]; «Стан народної освіти, школи і педагогічної думки на західноукраїнських землях в період панування Австро-Угорської монархії» (1965) [1]; «Учитель Івана Франка» (1965), «І.Я. Франко» (1966) [8], «Передова російська педагогіка та І.Я. Франко (1966), «Іван Франко про школу та освіту» (1999) та ін. [19].

Цінним внеском у вітчизняну історико-педагогічну науку вважаємо праці Бориса Никифоровича, присвячені освітньо-педагогічній діяльності Надії Костянтинівни Крупської Якщо проаналізувати її спадщину без ідеологічного контексту, стає очевидною значна роль Надії Костянтинівни у становлення вітчизняної освіти й педагогічної науки. У ряді праць: «Видатний педагог-марксист (до 100-річчя з дня народження Н.К. Крупської)» (1969) [17], «Життя, віддане людям (до 100-річчя з дня народження Н. К. Крупської)» (1969) [18], «Н.К. Крупская о воспитании детей в семье» (1989), «Н.К. Крупская о роли матери в воспитании детей» (1989) та ін. Борис Мітюров розкрив й схарактеризував основні педагогічні ідеї відомого радянського ідеолога освіти.

Ще однією персоналією, творчість якої ґрунтовно вивчав Б. Мітюров, є Антон Семенович Макаренко - видатний вітчизняний педагог. За роки освітньої й науково-практичної діяльності Борис Мітюров написав ряд праць, присвячених спадщині А. Макаренка, а саме: «А.С. Макаренко про трудове виховання» (1963) [23], «А.С. Макаренко про виробниче навчання як вищу форму трудового виховання» (1963) [22], «Современность и С. Макаренко» (1964) [13], «А. С. Макаренко о диалектичности педагогического процесса» (1985) [11], «А.С. Макаренко о значении авторитета в семейном воспитании» (1988), «А.С. Макаренко о значении авторитета» (1988) [12] та ін. Глибоке вивчення педагогічної спадщини А. Макаренка, здійснене Борисом Мітюровим, свідчить, що творче використання плідних ідей радянського педагога може принести велику користь для вдосконалення навчально-виховного процесу сучасної української школи.

Ще одним педагогом, який захоплював своїми поглядами і привернув увагу Б. Мітюрова, був Василь Олександрович Сухомлинський. Борис Никифорович здійснив вагомий внесок у пропагування спадщини Сухомлинського: вчений був автором ряду праць про педагогічну систему випадного педагога, виступав рецензентом праць павлиського директора. Так, Борис Мітюров у 1972 р. в журналі «Радянська школа» написав рецензію на працю В. Сухомлинського «Методика виховання колективу» [28]. Борис Никифорович один з перших радянських вчених здійснив глибокий і усесторонній аналіз праці Василя Сухомлинського (книга «Методика виховання колективу» була випущена у 1971 р. після смерті автора, а вже у квітні 1972 р. вийшла рецензія на книгу Бориса Никифоровича), проаналізував всі чотири розділи книги: «Шкільний колектив. Принципи його виховання», «Ідейно-громадянська основа колективу», «Формування виховного впливу колективу на особистість», «Особа вчителя, педагогічний колектив і колектив вихованців», намітив перспективи використання книги у практичній діяльності вчителя [28]. А до 70-ї річниці від дня народження В. Сухомлинського, у 1988 р. науковцем було написано три статті: «Школа - дом радостного учения и труда» (1988) [14], «В.О. Сухомлинський про «Школу радості» (1988) [24]; «В. О. Сухомлинський про радість як важливий стимул навчальної діяльності учнів» (1988) [25].

Аналіз лише тільки назв праць ученого дає підстави вважати, що проблема «школи радості» була важливою для Бориса Мітюрова. У своїх публікаціях він довів, що це була цілісна система навчання дітей шестирічного віку, за якої вчителі враховували такі особливості дитячого мислення, як-от: образність, пластичність, емоційну збудливість думки.

Таким чином, здійснений аналіз дає змогу зробити висновок, що персоніфіковані дослідження Бориса Никифоровича Мітюрова є зразком наукового підходу до вивчення спадщини видатних педагогів. Його досвід є актуальним і корисним для сучасних дослідників педагогічних персоналій у вітчизняній історико-педагогічній науці.

Висновки і перспективи подальших розвідок

Аналіз історико-педагогічних досліджень Бориса Мітюрова дає підстави стверджувати, що його праці персоніфікованого напряму вирізнялися високим рівнем науковості, глибоким аналізом літературних джерел й архівних матеріалів, чіткою структурою. Слід зазначити, що в персоніфікованих дослідженнях Б. Мітюрова простежується система висвітлення педагогічної спадщини відомих педагогів, яка має такі складові: характеристика історичного періоду, у якому жив і працював педагог; розкриття змісту і стану розвитку освіти у досліджуваний період; характеристика педагогічних поглядів (провідні дидактичні принципи, мета, завдання і засоби виховання, підготовка вчителя й основні вимоги до нього); визначення ролі, місця і значення внеску спадщини відомого педагога в розвиток педагогічної науки.

Перспективою подальших наукових розвідок вважаємо вивчення внеску Бориса Никифоровича у патріотичне виховання молоді, зокрема, можливості використання у патріотичному вихованні зібраних ним матеріалів про вчителів - Героїв Радянського Союзу.

Література

1. Баїк Л. Стан народної освіти, школи і педагогічної думки на західноукраїнських землях в період панування Австро-Угорської монархії / Л. Баїк, Б. Мітюров. - Дрогобич: Дрогобицький державний педагогічний інститут ім. І.Я. Франка, 1965. - 57 с.

2. Гупан Н.М. Б. Мітюров як історіограф вітчизняної історико-педагогічної думки / Н.М. Гупан; зб. наукових праць. - № 11. Частина ІІ. - Хмельницький: Видав. Національної Академії ПВУ, 2000. - С.169-175.

3. Історія педагогіки / за ред. М. Гриценка. - К.: Вища школа, 1973. - 447 с.

4. Лемех Г.Б. Життєвий та науково-творчий шлях Б. Н. Мітюрова (1910-2007 рр.) / Г.Б. Лемех. - Рівне: [б. в.]. - 2009. - 22 с.

5. Митюров Б. Духнович Александр Васильевич / Б. Митюров // Педагогический словарь: в 2 томах; гл. ред.: И.А. Каиров. - Т. 2: О-Я. - М.: Изд-во «Академии педагогических наук», 1960. - 776 с. - С. 361.

6. Митюров Б. Зизаний Лаврентий / Б. Митюров // Педагогическая энциклопедия; гл. ред. И.А. Каиров. - М.: Сов. энциклоп., 1965. - Т. 2. - 911 столб. - Ст.115-116.

7. Митюров Б. Зизаний Стефан / Б. Митюров // Педагогическая энциклопедия; гл. ред. И.А. Каиров. - М.: Сов. энциклоп., 1965. - Т. 2. - 911 столб., т.2., Ст.116.

8. МитюровБ.ФранкоИ.Я/ Б. Митюров// Педагогическая энциклопедия;гл. ред.И.А Каиров. -М.:Сов.

энциклоп., 1968. - Т. 4. - 911 столб. - Ст. 540.

9. Митюров Б. Элассонский Арсений / Б. Митюров // Педагогический словарь; В 2-х т.; гл. ред.: И. А. Каиров. Т. 2: О-Я. - М.: Изд-во «Академии педагогических наук», 1960.-776 с.- С. 729.

10. Митюров Б.Н Борецкий И.М. / Б.Н. Митюров // Педагогический словарь; В 2-х т.; гл. ред.: И. А. Каиров. Т. 2: О-Я. - М.: Изд-во «Академии педагогических наук», 1960.-776 с.- С. 729. - С.123.

11. Митюров Б.Н.А.С. Макаренкоо диалектичности педагогического процесса / Б.Н. Митюров

//А. С. Макаренко: [Сб. ст.]. Кн. 11; Львов, обл. отд-ние Пед. о-ва УССР, Львов, гос. ун-т им. И. Франко; отв. ред. Л. Г. Баик. - Львов: Вища шк., 1985. - 154 с.

12. Митюров Б.Н. А.С. Макаренко о значении авторитета. / Б.Н. Митюров // «А.С.Макаренко - выдающийся педагог-новатор». - Ровно: РГПИ, 1988. - С. 22-23.

13. Митюров Б.Н. Современность и А.С. Макаренко / Б.Н. Митюров // Советская педагогика. - 1964. - №11. -

С.141-142.

14. Митюров Б.Н. Школа - дом радостного учения и труда / Б.Н. Митюров // В. А. Сухомлинский - выдающийся педагог новатор: тез. обл. межвуз. науч.-практ. конф. - Ровно: РГПИ, 1988. - С.3-5.

15. Митюров Б.Н. Симеон Полоцкий - выдающийся просветитель XVII в. / Б.Н. Митюров // Советская педагогика. - 1971.- № 7. - С. 108-112.

16. Митюров Б.Н. Развитие школы и педагогической мысли на Украине и Белоруссии (XVI-XVII вв.): автореф. дис. на соискание учен. степени докт. пед. наук: спец. 13.730 «Теория педагогики» / Б.Н. Митюров. - Ленинград, 1970. - 48 с.

17. Мітюров Б. Видання педагог-марксист (до 100-річчя з дня народження Н.К. Крупської) / Б. Мітюров // Радянське слово. - Дрогобич. - 14.02.1969.

18. Мітюров Б. Життя віддане людям (до 100-річчя з дня народження Н.К. Крупської) / Б.Мітюров // Радянський педагог. - Дрогобич. - 20.20.1969.

19. Мітюров Б. Іван Франко про школу та освіту / Б. Мітюров. - Рівне: РЕГІ, 1999. - 35 с.

20. Мітюров Б. К.Д. Ушинський про вимоги до вчителя / Б. Мітюров // «Педагог-демократ К.Д. Ушинський», Львів, ЛГУ, 1959. - С.54-59.

21. Мітюров Б. К. Ушинський - син України / Б. Мітюров. - Рівне: Редакційно-видавничий центр Міжнародного університету «РЕГІ» ім. академіка Степана Дем'янчука, 2003. - 40с.

22. Мітюров Б.Н. А.С. Макаренко про виробниче навчання як вищу форму трудового виховання / Б.Н. Мітюров // Тези доповідей звітно-наукової конференції. - Дрогобич: ДПІ, 1963. - С 26-30.

23. Мітюров Б.Н. А.С. Макаренко про трудове виховання / Б.Н. Мітюров // Тези доповідей і виступів на обласній науково-практичній конференції. - Львів, 1963. - С 7-10.

24. Мітюров Б.Н. В.О. Сухомлинський про «Школу радості» / Б.Н. Мітюров // Проблеми всебічного розвитку особистості у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинского: матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 70-річчю з дня народження В.О. Сухомлинського, 7-8 грудня. - Дрогобич: ДПІ, 1988. - С.78-79.

25. Мітюров Б.Н. В.О. Сухомлинський про радість як важливий стимул навчальної діяльності учнів / Б.Н. Мітюров // Творче використання педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського в умовах перебудови народної освіти в Україні: тези доповідей і повідомлень наук.-практ. конфер., присвяченої 70-річчю з дня народження В.О. Сухомлинського, 7-8 грудня. - Луцьк, 1988. - С. 109-111.

26. Мітюров Б.Н. Педагогічні ідеї Яна Амоса Коменського на Україні / Б.Н. Мітюров. - К: Рад. школа, 1971. - 108 с.

27. Мітюров Б.Н. Педагогічні погляди І.Я. Франка: лекція [для студентів-заочників] / Б.Н. Мітюров. - Дрогобич: Дрогобицький пед. ін.-т ім. І.Я. Франка, 1961. - 30 с.

28. Мітюров Б.Н. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу (рецензія) / Б.Н. Мітюров // Радянська педагогіка. - 1972. - №4. - С. 105-107.

29. Митюров Б.Н. Ян Амос Коменский: биография отдельного лица / Б.Н. Митюров. - К.: Знання, 1970. - 32 с.

Размещено на Allbest.ru