Виявлення структури толерантного ставлення майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до дітей з особливими потребами

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Виявлення структури толерантного ставлення майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до дітей з особливими потребами

Г.М. Косарева

Резюме

Ключові слова: толерантність, толерантне ставлення, діти з особливими освітніми потребами, інклюзивна освіта, гуманність, інтеграція, загальнолюдські цінності.

Г.Н. Косарева. Выявление структуры толерантного отношения будущих воспитателей дошкольных образовательных учреждений к детям с особыми образовательными потребностями

Резюме. В данной статье рассматривается проблема становления толерантной личности будущего воспитателя в условиях инклюзивного образования. Выявлена структура, критерии и показатели уровней сформированности толерантного отношения к детям с особыми образовательными потребностями в будущих воспитателей дошкольных образовательных учреждений.

Ключевые слова: толерантность, толерантное отношение, дети с особыми образовательными потребностями, инклюзивное образование, гуманность, интеграция, общечеловеческие ценности.

G.M. Kosareva. Identify the structure tolerance future tutors of preschool educational institutions for children with special educational needs

The summary. In this article the problem becoming tolerant person of the future teacher in the conditions of inclusive education. Discovered structure, criteria and indicators of levels of tolerance towards children with special needs in the future tutors of preschool educational institutions.

Key words: tolerance, tolerance of children with special educational needs, inclusive education, humanity, integration, human values.

Постановка та актуальність проблеми

В умовах інтегрування держави до європейської спільноти, кардинальної перебудови, модернізації та відродження національної системи освіти в Україні, спрямованої на демократизацію, духовність та гуманізацію, особливої актуальності набуває проблема визначення пріоритетів загальнолюдських цінностей, яка вимагає від освіти нового ставлення до дітей з особливими потребами, вирішення питань їх соціалізації та інтеграції.

Переосмислення суспільством ставлення до дітей з особливостями психофізичного розвитку, визнання їхніх прав на здобуття освіти, визначення цілей, завдань, пріоритетних підходів до інклюзивної освіти зумовлює необхідність підготовки фахівців дошкільного профілю нової формації з конкуренто придатним європейським чи світовим рівнем кваліфікації для досягнення єдиної мети - формування гармонійно розвиненої особистості.

Втілення в життя гуманістичних ідей, моралі, прав людини, людської гідності, чесності, милосердя, доброти й громадянської відповідальності нерозривно пов'язано із розвитком та вихованням толерантної особистості.

Толерантність передбачає установку на прийняття особистості дитини, на розуміння цієї дитини, на відверте спілкування. В основі толерантності є повага до особистості дитини, терпляче ставлення до найрізноманітніших проявів цієї особистості, до її поглядів і навіть помилок та недоліків. Це означає ставлення до дитини з особливими потребами, в якому немає осуду, але є співчуття, співпереживання, розуміння цінності людської особистості та бажання допомогти.

Питання формування толерантного ставлення до дітей з особливими потребами у майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів досить складне і багатоаспектне, яке вимагає значних зусиль педагогічних колективів вищих навчальних закладів щодо виховання професійної честі сучасного педагога на принципах терпимості до чужих позицій, цінностей, культур, взаєморозуміння, здатності до компромісу.

У зв'язку з розвитком інклюзивної освіти, в рамках якої відбувається включення дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітнє середовище і адаптація в ньому, виховання майбутніх педагогів на ідеях толерантності набуло особливої актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема формування толерантності як у професійному, так і в загальнолюдському масштабах була відображена в „Декларації принципів толерантності”, яка підписана 16 листопада 1995 р. 185 державами - членами ЮНЕСКО, включаючи й Україну. Декларація розглядає виховання в дусі толерантності як невідкладне завдання, яке ,,повинно розвивати в молоді здібності до незалежного мислення, критичної оцінки та формувати високі моральні критерії” [3].

Теоретичну основу вивчення проблеми педагогічної толерантності склали: особистісно-орієнтований підхід до виховання (І. Бех, Н. Гавриш, О. Коберник, Н. Ничкало, В. Оржеховська, Т. Поніманська, Р. Пріма, О. Савченко, О. Сухомлинська); положення філософської і психолого-педагогічної науки про сутність гуманізму і гуманізацію виховання (Ш. Амонашвілі, І. Бех, М. Бубер, І. Кант, О. Кононко, В. Лекторський, Дж. Локк, А. Маслоу, М. Мчедлов, К. Роджерс, Ж.-Ж. Руссо, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, М. Уолцер); про сучасні концепції дошкільного виховання (Л. Артемова, А. Богуш, Л. Калуська, О. Кононко, Н. Лисенко, Т. Поніманська та ін.); про психологічні закономірності розвитку дітей дошкільного віку (Л. Виготський, Р. Павелків, О. Запорожець, Д. Ельконін, Г. Костюк, Г. Люблінська, В. Мухіна, О. Скрипченко та ін.). Загальні питання педагогіки толерантності вивчали М. Рожков, А. Сиротенко, Г. Солдатова, О. Шарова та ін.

Аналіз наукової літератури, узагальнення позицій вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо тлумачення толерантності дозволяють дійти висновку, що ця дефініція - неоднозначна, багатоаспектна, складна, неоднорідна та суперечлива категорія, яка має своє вираження в найрізноманітніших дискурсах - від релігійного, педагогічного до політичного, яку по-різному усвідомлюють і тлумачать в різних культурах, в різні історичні періоди та різні прошарки населення, яка стосується всіх ланок суспільного життя і суспільної свідомості, розглядається в історії науки та теорії сучасного наукового знання.

Метою статті є дослідження структури толерантного ставлення до дітей з особливими потребами у майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Вища школа є одним із важливих інститутів формування толерантності, що розглядається як співпраця й дух партнерства під час організації діяльності вищих навчальних закладів; готовність прийняти думку іншого члена колективу; визнання різноманітності; формування культури діалогу; відмова від домінування й заподіяння шкоди; повага до людської гідності тощо. Будь-які вияви нетолерантності, що супроводжують навчально-виховний процес вузів, несуть загрозу стабільності їх функціонування, сприяють проявам педагогічних ризиків. Тому важливим завданням вищої педагогічної освіти є виховання фахівця, який відрізняється, насамперед, толерантністю і терпимістю до різних думок, поглядів і переконань, неупередженістю у ставленні до колег, дітей і подій, духовно-ціннісною мотивацією, гуманістичною спрямованістю, психологічною культурою, здатністю до професійної ідентифікації.

Слід зазначити, що орієнтація вищої педагогічної освіти на гуманізацію й розвиток особистості висуває проблему вирощування й розвитку у майбутніх педагогів особистісного знання, культури його створення. Усвідомлене знання починає своє реальне існування з того моменту, коли воно: професійний толерантний педагогічний інклюзивний освіта

1) ...усвідомлюється як знання, і коли з ним починають працювати в рефлексивних процедурах” (П. Щедровицький [5, 150]);

2) ...представлене у свідомості індивіда, стає єдністю об'єктивного й суб'єктивного” (С. Рубінштейн [4, 1213]). Оскільки сьогодні чітко простежується тенденція розвитку світу до глобального співробітництва, до відкритого суспільства, то особливої ваги набувають докорінні зміни в освітній стратегії професійно-педагогічної підготовки.

У межах професії толерантність виступає інтегральною характеристикою, яка визначає спрямованість і принципи взаємодії фахівця з оточуючими, залученими до сфери його професійної діяльності. Тобто професійна толерантність виявляється у межах професійної діяльності особистості, її позиції і діях стосовно інших особистостей, залучених до сфери цієї діяльності [2].

Формування цінностей і толерантності у майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів у процесі дослідницької діяльності є процесом досить складним і тривалим, зумовленим багатьма чинниками, пов'язаними з різними сферами життєдіяльності майбутнього педагога, його потребами та інтересами.

Виходячи зі специфіки теми дослідження, поділяємо думку Б. Вульфова про те, що толерантність як особистісну якість потрібно розвивати у процесі навчання, виховання, взаємодії, коли відбувається взаємне збагачення досвіду толерантності, що створює емоційно-інтелектуальне та моральне поле, на ґрунті якого виростає позитивний досвід стосунків і спілкування. Наявність і створення такого поля - відповідальне завдання і досягнення педагога [1]. Це свідчить про те, що майбутні вихователі потребують спеціальної підготовки до роботи з дітьми з особливими потребами ще до початку їхньої безпосередньої зустрічі з ними, а відповідно й формування толерантності загалом, як однієї з професійно значущих якостей вихователя дітей дошкільного віку.

Учені (Б. Вульфов, О. Стрельцова, Л. Шкатова та інші) при визначенні сутнісних характеристик толерантності виокремлюють її різноманітні компоненти, зокрема емоційно-мотиваційний, поведінковий, інструментальний, діяльнісний. Незважаючи на те, що в більшості досліджень у структурі толерантності визначається безліч компонентів, більшість авторів пріоритет надають поведінковому або діяльнісному компоненту. Ми погоджуємось з цією думкою, однак вважаємо що толерантність є інтегроване явище, що включає в себе знання про її сутність та особливості, наявність відповідної мотивації до її прояву, відповідне емоційне реагування, досвід спілкування та взаємодії, а також рефлексію.

Відповідно до цього, а також виходячи з теоретичних засад виховання толерантності до дітей з особливими потребами у майбутніх вихователів, аналізу практики інклюзії у дошкільній освіті та підготовки вихователів до її здійснення для свого дослідження ми виокремимо такі основні компоненти толерантності до дітей з особливими потребами майбутніх вихователів: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, поведінковий та рефлексивний. До кожного компонента було визначено критерії та відповідні показники (табл. 1), які виступили основою характеристики рівнів сформованості толерантного ставлення до дітей з особливими потребами у майбутніх вихователів.

Таблиця 1

Критерії та показники рівнів сформованості толерантного ставлення до дітей з особливими потребами у майбутніх вихователів

Як видно з діаграми, найнижчі показники отримані за когнітивним компонентом толерантного ставлення до дітей - 42,8% низького рівня в експериментальній групі (40,7% - контрольна група). Разом з тим, можна констатувати й досить низькі показники високого рівня за усіма компонентами. Зокрема, найнижчі показники високого рівня маємо за емоційно-ціннісним компонентом толерантності до дітей з особливими потребами - 9,0% в ЕГ і 12,5% в КГ.

Таким чином, аналіз рівнів сформованості за кожним показником дали можливість виокремити три рівні сформованості толерантності до дітей з особливими потребами у майбутніх вихователів: високий (16,7% - ЕГ, 18,1% - КГ), середній (46,4 % - ЕГ, 45,8 % - КГ) і низький (36,9% - ЕГ, 36,1% - КГ).

Висновок

Результати констатувального експерименту показали, що за відсутності спеціально організованого формування толерантного ставлення до дітей з особливими потребами, спостерігається недостатній розвиток усіх компонентів, що було відзначено у переважної більшості студентів напряму та спеціальності ,,Дошкільна освіта” низьким та середнім рівнями, що в подальшому вимагає цілеспрямованої роботи з формування толерантного ставлення до дітей з особливими потребами у майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів.

Література

1. Вульфов Б.З. Воспитание и толерантность: сущность и средства / Б.З. Вульфов // Воспитание и дополнительное образование детей и молодежи. - 2002. - № 6. - С. 5-10.

2. Ірхіна Ю.В. Формування професійної толерантності майбутніх викладачів вищої школи: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Юліана Валентинівна Ірхіна. - Одеса, 2011. - 169 с.

3. Декларація принципів толерантності // Педагогіка толерантності. - 1999. - № 3-4. - С. 175-179.

4. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: в 2 т. / С.Л. Рубинштейн. - М.: Педагогика, 1989. - Т 2 - 328 с.

5. Щедровицкий П.Г. Знак и деятельность: в 3 кн. / Г.П. Щедровицкий; сост. Г.А. Давыдова. - М.: Восточная литература, 2005. - Кн. 1: Структура знака: смыслы, значения, знания: 14 лекций. - 1971. - 463 с.

Размещено на Allbest.ru