Теоретичні основи інклюзивної педагогіки

Виклад основного матеріалу. Інклюзія (від лат. - введення, включення, приєднання), на відміну від інтеграції, означає навчання дітей не лише з обмеженими можливостями здоров'я, а й іншими відмінностями, несхожістю, унікальністю і неповторністю, а термін «діти з особливими освітніми потребами» використовується до усіх дітей, чиї освітні потреби залежать від різної фізичної чи розумової недостатності.

Основою підготовки майбутніх вчителів початкових класів до діяльності з дітьми, котрі мають різний рівень психофізичного розвитку, має виступати наука про мистецтво виховання - інклюзивна педагогіка. В існуючих довідниках із загальної, соціальної та спеціальної педагогіки, термін «інклюзивна педагогіка» ще не визначений, однак, у науковий обіг уводяться визначення і трактування її сутності. Зокрема, Віт. Бондар визначає інклюзивну педагогіку як «галузь педагогічної науки, що вивчає закономірності психічного розвитку дитини, причини виникнення порушень у її розвитку й поведінці, розробляє шляхи і засоби їх подолання» [2], О. Демченко - як «новітню галузь знань теорії та практики навчання і виховання дітей та молоді з особливими освітніми потребами зі своїми ровесниками з типовим розвитком у загальноосвітніх та професійних закладах ...» [6]. Проте вважаємо, що названі визначення інклюзивної педагогіки неповні, адже педагогіка покликана теоретично узагальнювати факти, виявляти причини і передбачати їх розвиток.

Суб'єктом вивчення інклюзивної педагогіки є «дитина з обмеженими освітніми потребами (ООП) - фізична особа, яка має дефекти у фізичному і (або) психологічному розвитку, підтверджені психолого-медико-педагогічною комісією (ПМПК), що перешкоджають отриманню освіти без створення спеціальних умов»; особистість дитини з її індивідуальними можливостями до навчання, які виникають у наслідок первинного дефекту здоров'я, несвоєчасного раннього втручання у виховання дитини, що породжує виникнення вторинних дефектів. Вторинні дефекти заважають як навчанню, так і соціальній адаптації, у наслідок чого виникає педагогічна занедбаність, розлади емоційно-вольової сфери і поведінки. Відповідно, дітьми з особливими освітніми потребами вважаються діти ? інваліди, діти з незначними порушеннями здоров'я, діти з соціальними проблемами, обдаровані діти [7].

«інклюзивна освіта - це процес і результат навчання учнів з особливостями розвитку в загальноосвітньому середовищі за спеціальними програмами, творчо адаптованими методами й методиками викладання» [2]. Отримати освіту, як дітям з обмеженими освітніми потребами, так і нормативним дітьми, з якими вони навчаються в одному класі, можливо за умови дотримання сукупності умов, які можна розділити на педагогічні, психологічні та соціальні. Педагогічні умови включають у себе використання освітніх модифікованих програм, адаптованих методів навчання і виховання, спеціальних технічних засобів навчання колективного та індивідуального користування, надання послуг асистента (помічника), який надає необхідну технічну допомогу, проведення групових та індивідуальних корекційних занять, забезпечення командного підходу у навчанні. Визначення можливості навчання таких дітей і вибору навчального закладу із системи освіти України відбувається на основі висновку ПМПК, який носить рекомендаційний характер, остаточне рішення про форму навчання приймають батьки. Тобто, діти мають можливість отримати освіту за місцем проживанням та обрати той навчальний заклад, який оптимальний для її корекції, реабілітації та оволодіння навчальним матеріалом, визначеним Державним стандартом початкової загальноосвітньої школи і отримати атестат установленого зразка. Психологічні умови передбачають створення толерантного, емоційно наповненого освітнього середовища, використання стимулів, котрі підвищують пізнавальну активність молодших школярів в інклюзивному класі, виявлення особливостей характеру у дітей з особливими освітніми потребами, причин утруднення у здійсненні пізнавальної діяльності, спілкування і взаємодії в колективні молодших школярів. Соціальні умови - це умови, які забезпечать доступ до школи і пристосування шкільних приміщень до потреб дітей з особливостями освітніми потребам, надання усіх видів допомоги, передбачених законодавством, а також додаткової допомоги, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання;

«інклюзивне навчання - індивідуалізована система навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах масової загальноосвітньої школи за місцем проживання» [7]. Інклюзивне навчання передбачає запровадження індивідуально-диференційованого підходу до усіх учнів, застосування індивідуальних навчальних планів (ІНП) до школярів з особливими освітніми потребами та розробки і впровадження індивідуального плану розвитку (ІПР). За визначення Віт. Бондара, інклюзивне навчання є соціально-педагогічним феноменом [2], оскільки процес навчання в умовах інклюзивного навчання носить корекційно-розвивальний характер, яке здійснює команда фахівців. Корекційну допомогу вчитель початкових класів у навчальному процесі виконує завдяки соціально-педагогічній діяльності як «різновиду професійної діяльності, яка спрямована на створення сприятливих умов соціалізації, всебічного розвитку особистості, задоволення її соціокультурних потреб або відновлення соціально схвалених способів життєдіяльності людини» [9]. При цьому він повинен володіти усіма напрямами соціально-педагогічної діяльності: профілактика; діагностика; робота з девіантними, обдарованими дітьми і співпраця з сім'єю; робота в умовах інклюзивної освіти, виконувати при цьому посередницьку, охоронну-захисну, корекційну, компенсувальну, психотерапевтичну функції [3, 9]. Отже, спектр функцій соціально-педагогічної діяльності розширився, тому майбутніх учителів початкових класів необхідно готувати до квазіпрофесійної діяльності. При цьому виокремлюється особливий вид діяльності - «інклюзивна діяльність - це новий освітній вид діяльності, регламентований відповідною нормативно-правовою базою інклюзивної освіти, змістом якого є залучення осіб з особливими потребами в соціальне життя, в умови загальноосвітніх, позашкільних навчально-виховних та оздоровчо-виховних закладів, а результатом якого є прагнення і здатність фахівців високого рівня готовності вносити позитивні зміни для кожного учасника цього виду діяльності» [5];

«інклюзивне виховання - цілеспрямований розвиток кожної зростаючої особистості, незалежно від рівня психофізичного розвитку, як неповторної людської індивідуальності в умовах інклюзивного суспільства» [1], «самовиховання - систематична і цілеспрямована діяльність особистості, орієнтована на формування і вдосконалення її позитивних якостей та подолання негативних» [4]. Основою самовиховання дитини з обмеженими освітніми потребами є філософія екзистенціалізму, завдяки якій кожна людина є єдиною в своєму роді, неповторною і вільною особистістю, яка «обирає» і «будує» сама себе, своє життя. Саме така філософська течія в сучасній освіті сприяла розробці нової моделі навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами, за якої кожна особистість мала б можливість свободу вибору [8].

Узагальнивши сутність категорій, дійшли висновку, що вони відображають понятійний апарат інклюзивної педагогіки, який розкриває сутність реальних явищ, теоретичні і практичні питання, котрі дозволяють зрозуміти закономірності навчально-виховного процесу в умовах інклюзивного навчання у загальноосвітній школі. Таким чином, є підстави вважати, що інклюзивна педагогіка - це галузь системи педагогічних наук, тому що вона, по-перше, має свій предмет дослідження, по друге, має понятійний апарат, по третє - професійний вид діяльності.

Отже, інклюзивна педагогіка - це галузь системи педагогічних наук, яка вивчає процес спільного навчання і виховання нормативних учнів і учнів з особливими освітніми потребами у спеціально створених умовах загальноосвітнього навчального закладу. Предметом інклюзивної педагогіки є процес професійної діяльності уповноважених державою фахівців, спрямований на спільне навчання, виховання і розвиток школярів в умовах інклюзивної освіти. Найважливішими категоріями інклюзивної педагогіки є інклюзивне виховання, інклюзивне навчання, інклюзивна освіта і самовиховання.

Завданнями інклюзивної педагогіки є: - визначення категорій учнів з особливостями розвитку; - виявлення найоптимальніших організаційних форм успішного навчання учнів з різними пізнавальними можливостями; - розробка змісту освіти, варіантів навчання й можливостей переходу від одного варіанта до іншого; - визначення віку, в якому найдоцільніше включати дітей до загальноосвітнього простору; - з'ясування індивідуальних особливостей інтеграції учнів і пошук можливих шляхів запобігання проблемам і труднощам їх залучення до участі в навчальному процесі загальноосвітньої школи [2]; - розробка нових методів та засобів навчання і навчального обладнання; - підготовка підручників і посібників; - підготовка вчителів загальноосвітніх шкіл до виконання соціально-педагогічної діяльності та її функцій; - формування професійної компетентності вчителів у сфері спільного навчання і виховання дітей з різними типовими розладами.

Висновки і перспективи подальших досліджень