Педагогічне просвітництво Тимофія Лубенця (кінець ХІХ - перша третина ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічне просвітництво Тимофія Лубенця (кінець ХІХ - перша третина ХХ століття)

Постановка проблеми у загальному вигляді

педагогічний просвітництво лубенець

Педагогічна думка України в другій половині XIX - у першій третині XX століття формувалась у процесі потужного громадського руху, представники якого актуалізували проблеми національної освіти. Об'єднуючись у різні організації, гуртки, товариства, українська інтелігенція стояла біля витоків тогочасних громадянських спільнот. Порушуючи питання щодо народної освіти, необхідності навчання рідною мовою, педагоги орієнтувалися передусім на загальнолюдські та національні цінності, а саме: народність, людяність, милосердя, доброта, чесність, громадянськість, праця.

На шляху розвою сучасного громадянського суспільства названі цінності набувають все більшої ваги, а тому вивчення поглядів педагогів-просвітителів окресленого періоду є слушними і на часі.

Почесне місце в плеяді видатних діячів кінця ХІХ - першої третини ХХ століть посідає й Тимофій Григорович Лубенець. За п'ятдесят років невтомної праці в царині освіти він здобув славу талановитого педагога, методиста, визначного громадського освітнього діяча.

Аналіз основних досліджень і публікацій із зазначеної проблеми.

Студіювання історико-педагогічних джерел дає можливість зробити висновок про те, що окремі аспекти теоретико-практичної діяльності Тимофія Григоровича Лубенця були предметом вивчення українських учених у різні періоди. Так, теоретико-практичну діяльність педагога висвітлено в публікаціях В. Волошиної [2; 3], І. Зайченка [5, 4-6], Т. Самоплавської [10], Н. Сафонової [11]. Особливості врахування ідей дитиноцентризму в навчально-виховному процесі були предметом вивчення І. Ковальчук [6], Т. Куліш [7], Н. Яценко [16]. Як засвідчують результати теоретичних пошуків, педагогічне просвітництво Тимофія Лубенця в кінці ХІХ - першій третині ХХ століття не знайшло належного висвітлення в наукових джерелах, тому вважаємо за необхідне актуалізувати означену тему.

Формулювання мети і завдань статті. За результатами студіювання наукових джерел, матеріалів із фондів архівів розкрити напрями, зміст та форми педагогічного просвітництва Тимофія Лубенця з метою адаптації прогресивних ідей педагога в сучасну освітню практику.

Виклад основного матеріалу з обґрунтуванням отриманих наукових результатів

У передньому слові до двотомного наукового видання «Українська педагогіка в персоналіях» академік О. Сухомлинська зазначає: «Педагогічна думка завжди персоніфікована - у ній віддзеркалюється особистість її носія, з його смаками, поглядами, віруваннями та вподобаннями» [13, 3]. Для того, щоб з'ясувати особливості розвитку української педагогічної думки в історичній ретроспективі, доцільним видається звернення то вивчення спадщини тих, хто стояв біля витоків національної школи, освіти і виховання. Науковий інтерес становить період кінця ХІХ - першої третини ХХ століття, оскільки у визначених хронологічних межах українська педагогічна думка формувалась у процесі активної діяльності педагогів- подвижників.

У когорті педагогів означеного періоду чільне місце належить Тимофію Григоровичу Лубенцю. Вивчення історико-педагогічних джерел, що розкривають педагогічну діяльність педагога, дає можливість стверджувати, що в центрі практичної та науково-педагогічної діяльності Тимофія Лубенця було широке коло проблем. Педагог вивчав проблеми дошкільного виховання, початкового навчання, педагогічної освіти, освіти дорослих, ліквідації неписемності.

За результатами вивчення праць Т. Лубенця, архівних матеріалів із фондів Педагогічного музею України (справа Т. Лубенця) [9] з'ясовано, що, крім учительської праці, педагог здійснював велику просвітницьку діяльність у різних організаціях і товариствах, був:

- головою комітету Київського товариства тверезості;

- головою правління Київського товариства допомоги нужденним учням початкових шкіл;

- ініціатором і засновником одного з перших в Україні Товариства народних дитячих садків, що опікувалося відкриттям перших дошкільних закладів для дітей робітників м. Києва;

- членом Київської секції наукових працівників.

Одним із напрямів діяльності названих товариств було відкриття навчальних закладів та просвітницьких осередків для робітників, зокрема вечірніх класів, шкіл для навчання дорослих, бібліотек. Педагог був справжнім подвижником справи освіти народу, автором численних підручників та посібників для недільних шкіл, вечірніх класів для працюючої молоді. Тимофія Григоровича хвилювали питання відсталості народної освіти, низький рівень грамотності серед населення, переслідування кращих учителів, заборон владою видання книг для народу.

Як голова комітету Київського товариства тверезості брав безпосередню участь у проектуванні та організації шкіл та класів для найбідніших верств населення. Водночас вишукував додаткові кошти для організації роботи вечірніх класів для дорослих. Функціонування закладів такого типу ускладнювалося відсутністю в них дидактичного та змістово-методичного забезпечення. Тимофій Григорович усвідомлював: за підручниками та посібниками, що були розраховані на дітей, навчати дорослих недоцільно. Тому для вдосконалення навчально-виховного процесу в школах для дорослих педагогом було розроблено змістово-методичне забезпечення, а саме: створено підручники, складено дидактичні таблиці, підготовлено наочний матеріал. Так, у вечірніх класах та школах використовувались авторські підручники та посібники: «Арифметические задачи. Пособие для обучении арифметики в воскресных школах и вечерних классах для взрослых», «Книга для чтения в народных училищах», «Разрезная азбука», «Таблицы к букварю», «Арифметические таблицы», «Таблицы русских мер». Підручники Т. Лубенця для дорослих вирізнялися доступністю, логічністю побудови, практико- орієнтованим змістом [2; 3].

Вивчення документів із особової справи Т. Лубенця (Висновки в справі педагогічної діяльності Т.Г. Лубенця) [9] з'ясовано, що за 15 років головування у товаристві на кошти громадських товариств та за ініціативи Тимофія Григоровича було відкрито 23 двохрічні школи для робітників та робітниць м. Києва, 300 книгозбірень (бібліотек) по багатьох селах Київської губернії [9].

На початку ХХ століття у громадсько-педагогічних колах активно дискутувалися проблеми початкового навчання. Зокрема, обговорювалися питання початкового загальнообов'язкового навчання, необхідності розроблення програмово-методичного забезпечення, навчання рідною мовою [1, с. 38-60]. Тимофій Григорович не залишався осторонь цих питань. На посаді голови правління Київського товариства допомоги нужденним учням початкових шкіл Тимофій Григорович вивчав потреби мешканців сільського населення щодо отримання освіти, виділяв матеріальну допомогу найбіднішим учням початкових шкіл Києва.

Ключові ідеї педагогічної системи видатного просвітителя були такими, що не втратили своєї значущості й в умовах реалізації завдань особистісно орієнтованої освіти, а саме: розвиток пізнавального інтересу дітей до навчання, побудова освітнього процесу з урахуванням вікових та індивідуальних здібностей учнів, використання наочності та практичних методів у навчанні, суб'єкт-суб'єктна взаємодія учасників освітнього процесу.

Так, наприклад, у сімнадцятій бесіді «Завдання вчителя при проведенні уроків» Т. Лубенець пропонує методичні поради вчителям щодо проектування і проведення уроків. Педагог наголошував на необхідності кожному педагогу (незалежно від досвіду роботи) планувати хід уроків. Обов'язковими компонентами були підбір наочності, методів навчання, забезпечення активності дитини на уроці, зв'язок виучуваного матеріалу з попереднім досвідом дитини. Кожний урок, наголошував Т. Лубенець, повинен бути спрямований на розвиток у дітей «інтересу, уваги, пам'яті» [8, с. 263].

Кінець ХІХ - перша третина ХХ століття - період актуалізації ідей суспільного дошкільного виховання. Тимофій Григорович був одним із подвижників становлення дошкільного виховання. Разом зі своєю дружиною Наталією Дмитрівною Лубенець заснував Київське товариство народних дитячих садків (1906), що займалося популяризацією ідей суспільного дошкільного виховання. Як засновник і член товариства педагог докладав чимало зусиль, щоб на кошти Товариства відкривати народні дитячі садки - «благодійні дошкільні заклади для виховання бездоглядних дітей» [4, с. 226].

У «Справі управління Київського учбового округу. З різною перепискою по окрузі», що зберігається в Центральному державному історичному архіві України зазначалось, що у 1911 році в м. Києві функціонувало 4 народних дитячих садки [14, арк. 307]. За свідченням Т. Лубенця, який у цей період був директором народних училищ Київської губернії, саме в Київській губернії дитячих садків не існувало [14, арк. 307]. Вивчення матеріалів із фондів цього архіву дало можливість з'ясувати режим роботи народних дитячих садків, що визначався потребами батьків: діти перебували в них упродовж цілого дня [14, арк. 307].

Спеціальних програм для навчання та виховання дітей не існувало, як правило, вихователі організовували роботу з дітьми за системою навчання Ф. Фребеля. Із матеріалів Центрального державного історичного архіву України (фонд 707) відомо, що виховна робота з дітьми зводилась до вивчення закону Божого, навчання читанню, рахунку, письму, організації ігор, танців, співів, проведення занять із малювання, ліплення, плетіння [15, арк. 172-173].

Товариство не лише відкривало народні дитячі садки, а й проводило просвітницьку роботу серед громадськості та батьків. Так, наприклад, для популяризації суспільного дошкільного виховання члени товариства проводили значну роботу: проводили бесіди, читали лекції, організовували виставки дитячих робіт, відкрили магазин «Дошкольное воспитание» та заснували однойменний журнал. Просвітницька роль журналу полягала у висвітлюванні ідеї щодо поширення суспільного дошкільного виховання, звернення уваги громадськості до дитячих садків, формування у молодих батьків правильних понять про виховання дітей дошкільного віку, налагодження наступності у роботі між дитячим садком та початковою школю.

Тимофій Григорович також входив до складу комісії з підготовки виставки під назвою «Дошкільне виховання». У рамках організації виставки планувалося провести різні заходи, що були спрямовані на актуалізацію ідей щодо виховання дітей дошкільного віку. У перебігу виставки було проведено 21 лекцію на різну тематику. Свої погляди на виховання дітей дошкільного віку Т. Лубенець виклав у лекції на тему «Про покарання у дитячому віці», у якій педагог засуджував існуючу в тогочасних школах систему фізичних покарань та приниження гідності дітей [8, 480-511]. Педагог був переконаний, що у вихованні дисциплінованості важливу роль відіграє середовище, в якому перебуває дитина, приклад батьків, знання педагогом особливостей психологічного розвитку дітей, забезпечення активності дитини в різних видах діяльності [8, 480-511].

У період українського державотворення (роки УНР) діяльність Т. Лубенця спрямовується у напряму організації шкільної освіти та проведенні науково- дослідної роботи. Педагог активно долучався до розроблення змісту, методів, навчально-методичного забезпечення шкільного навчання. На посаді інструктора трудових шкіл (1918-1919) допомагав органам освіти в розробці організаційно- педагогічних засад діяльності такого типу шкіл. Діяльність Тимофія Лубенця була пронизана просвітницьким духом, бажанням підняти освіту на вищий рівень. Зокрема, упродовж 1919 року читав лекції для слухачів та педагогів в експериментальній школі для червоноармійців із санітарно-просвітницької тематики[9].

В українській педагогічній думці 20-ті рр. ХХ століття прийнято називати «етапом експериментування і новаторства» [12, 65]. Цей період в історії розвитку школи характеризується підсиленням уваги педагогічної спільноти до проблем навчання, впровадженням в освітню практику гуманістичних ідей. На ці роки припадає й активна діяльність Тимофія Лубенця, який поєднував свою педагогічну діяльність на посаді директора дослідної трудової школи № 4 у Пущі-Водиці (19201924 рр.) з просвітницькою роботою (організовує гуртки, лекторії з ліквідації неписемності).

У 1923 році Т. Лубенець став членом Київської секції наукових працівників. Як активний член секції виступав на з'їздах, читав лекції вчителям міст Києва, Чернігова, Кролевця, Білої Церкви, Житомира, Умані, працівникам Профспілки деревообробників, головних майстерень Південно-Західної залізниці та іншим робітникам київських підприємств. У копії документа, що зберігається у фондах Педагогічного музею України, під назвою «До секції наукових робітників Київського РОБОСУ» за № 10/4006 від 15 вересня 1927 року знаходимо інформацію про те, що в 1924 році Київський Губерніальний Відділ Спілки РОБОС ухвалив рішення щодо присвоєння Т.Г. Лубенцю звання героя праці [9].

Одним із засобів реалізації ідей педагогічного просвітництва Тимофія Лубенця були фахові видання. У статтях, що виходили друком, на сторінках педагогічних газет і журналів педагог неодноразово порушував проблеми, що дискутувалися педагогічною громадськістю, серед основних були такі: розробка змісту та методів загальнообов'язкового навчання, змістово-методичного забезпечення діяльності трудових і народних шкіл, дитячих садків, ліквідація неписемності, поширення знань серед трудівників.

Висновки та перспективи подальшого дослідження проблеми

Вивчення теоретико-практичної діяльності педагога дає змогу зробити висновок про те, що вся просвітницька діяльність Тимофія Григоровича - це багаторічна боротьба за освіту народу. Демократична спрямованість його теоретичних праць, підручників та посібників для народних шкіл засвідчує гідне місце Тимофія Лубенця в плеяді українських подвижників професійної педагогічної думки.

На формування просвітницьких поглядів педагога впливали соціально- економічні, політичні, педагогічні зрушення, що відбувалися в суспільстві в кінці ХІХ - першій третині ХХ століття. Педагог був свідомий того, що лише за активної участі громадських товариств, педагогічних ініціатив тих, кому не байдужі були проблеми освіти, можуть відбуватися реальні зміни в освіті.

Студіювання теоретичних джерел, матеріалів із фондів архівів, праць Тимофія Лубенця уможливлює виокремити основні просвітницькі ідеї, що знайшли відображення в діяльності педагога. До основних відносимо такі ідеї, як:

- впровадження загальнообов'язкового навчання, що ґрунтується на принципах демократизації, гуманізації, дитиноцентризму, зв'язку навчання з життям;

- розроблення змістово-методичного забезпечення для різних типів шкіл (трудові, народні школи, класи для навчання дорослих) з урахуванням ідей діяльнісного, практико-орієнтованого підходів;

- популяризація ідей суспільного дошкільного виховання (актуалізація важливості дошкільного періоду в формуванні особистості);

- реалізація завдань щодо ліквідації малограмотності та неписемності;

- врахування ціннісного концепту в вихованні особистості дитини.

Вивчаючи доробок Тимофія Лубенця, можемо відзначити, що його ідеї є суголосні концепції особистісно орієнтованої освіти. Побудова освітнього процесу в сучасних дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах відбувається з урахуванням особистісних сенсів кожної дитини чи учня. Це, в свою чергу, актуалізує потребу педагогів-практиків вивчати прогресивний досвід педагогів минулого. Нове прочитання спадщини представників педагогічної думки кінця ХІХ

- першої третини ХХ століття сприятиме адаптації кращих здобутків у практику сучасних шкіл.

Означена стаття не вичерпує всіх проблем окресленої проблеми, перспективами подальших наукових розвідок можуть бути ідеї Тимофія Лубенця щодо побудови освітнього процесу на принципах гуманізації, дитиноцентризму, життєтворчості.

Список використаних джерел

1. Березівська Л. Д. Реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті : монографія / Л. Д. Березівська. - К. : Богданова А. М., 2008. - 406 с.

2. Волошина В. Я. Педагогічна й освітня діяльність Т. Г. Лубенця / В. Я. Волошина. - К. : Видавн. центр «Академія», 1999. - 128 с.

3. Волошина В. Я. Народний педагог Т.Г. Лубенець / В. Я. Волошина // Шлях освіти - 2003. - № 3. - С. 52-54.

4. Гончаренко С. Український педагогічний словник / Семен Гончаренко. - Київ : Либідь, 1997. - 376.

5. Зайченко І.В. Т.Г. Лубенець як один з найпомітніших представників української інтелігенції кінця ХІХ - першої третини ХХ століття / І. В. Зайченко // Т.Г. Лубенець і просвітницький рух в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ ст. : матеріали вузівської науково-практичної конференції, присвяченої 150-річчю від дня народження відомого українського педагога і просвітителя. 21 лютого 2005 року / [за ред. проф. І.В. Зайченка]. - Чернігів, 2005. - 64 с.

6. Ковальчук І. В. Т. Г. Лубенець про активізацію розумової діяльності дітей /І.В. Ковальчук // Початкова школа - 1970. - № 7. - С. 64-67.

7. Куліш Т. Навчально-виховна робота в дослідній трудовій школі №4 у Пущі-Водиці (20-ті роки XX ст.) / Т. Куліш // Рідна школа - 2008. - № 12. - С. 69-72.

8. Лубенець Т.Г. Педагогическія беседы / Т. Г. Лубенець - Изд. 2-е, доп. и перераб. - СПб. : Изд. кн. магазина П. В. Луковникова, 1913. - 580 с.

9. Педагогічний музей України. Справа 81. 2801-ДІ-108. Особиста справа Тимофій Лубенця (рукопис).

Размещено на Allbest.ru