Підготовка педагогічних працівників до впровадження здоров'язбережувальних технологій у системі інститутів післядипломної педагогічної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 373.3.016:582

ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СИСТЕМІ ІНСТИТУТІВ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Горяна Л.Г

Теорія та практика вдосконалення професійності педагогічних працівників у системі інститутів післядипломної педагогічної освіти передбачає цілу низку актуальних проблем, які характерні для сучасної освіти. Запобігання застарілому альянсу, перехід суспільства до світового інформаційного простору здійснюється в умовах безперервного зростання обсягу наукової інформації, темпів її старіння й оновлення, вимагає посилення та модернізації інтеграційних процесів в організації післядипломної педагогічної освіти.

Сучасні теорія і практика освіти характеризуються пошуком шляхів актуального й прогнозованого реагування на виклики часу, зокрема визначення сучасних напрямків удосконалення, реформування, збільшення рівня конкурентоспроможності навчальних закладів системи ППО, що відповідає парадигмі розвитку національної вищої освіти як галузі й системи, яка працює в глобальному освітньому просторі (Є. Чернишова).

Це зумовлено новими ціннісно-цільовими орієнтирами системи післядипломної освіти, що передбачає мотивування діяльність педагогічних працівників усіх категорій на здоров'язбереження всіх суб'єктів навчально-виховного процесу як показник методичної культури. Зазначене пояснюється замовленням суспільства, а досягається розробкою та впровадженням нових механізмів професійного зростання педагогічних працівників.

Мета статті полягає в аналізуванні сучасних підходів щодо дослідження проблеми взаємозалежності методичної культури педагогічних працівників, процесу управління та вибору конкретних методів упровадження здоров'язбережувальних технологій у сучасних умовах розвитку галузі освіти.

Різні підходи до створення сучасних умов професійного розвитку відображено в побудові інноваційної моделі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів [1; 2; 5]. Поширення у сфері післядипломної педагогічної освіти технологій індивідуалізації, здоров'язбереження, варіативності та відкритості освітнього процесу впливатиме на особистісні якості педагогічних працівників.

Ретроспективний аналіз вітчизняних і зарубіжних досліджень із запропонованої нами теми засвідчує, що існують різні наукові розвідки щодо нових парадигм в організації вдосконалення ключових професійних компетентностей педагогічних працівників у системі ІППО. Наприклад, щодо впровадження дистанційного процесу підвищення кваліфікації, зорієнтованого на професійний розвиток педагогічних працівників, підготовку та вдосконалення тьютерського супроводу для забезпечення © Г оряна Л.Г. * індивідуалізації, варіативності та відкритості навчального процесу не тільки в ІППО, а й на етапах міжкурсового періоду.

Але модернізація вітчизняної післядипломної освіти педагогічних працівників буде неповною без формування в них готовності до управління процесом упровадження здоров'язбережувальних технологій. Результати дослідження свідчать про те, що нині система післядипломної педагогічної освіти є деякою мірою фрагментарною, концептуально недостатньо сформованою, дезінтегрованою з дослідницько- інноваційною сферою національної системи освіти.

Наприклад, аналізуючи наукові доробки, Л. Калінина зауважує, що «управлінська культура керівника має безпосередній вплив на організаційну культуру навчального закладу. Тому особистісний та культурний розвиток керівника має якісну соціалізацію з культурологічною домінантою переважної більшості учнівської молоді» [7].

Висвітлювали проблеми професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя Алексюк, І. Зязюн, Г. Балл, Н. Кичук, Н. Нічкало, В. Семіченко, С. Сисоєва, Л. Сущенко та ін.

Аналізу підготовки майбутніх вчителів до формування здорового та безпечного способу життя присвячено докторські дисертації вітчизняних і зарубіжних дослідників Бобрицької, К. Дурай-Новакової, А. Капської, В. Горащенко, Т. Іванової, К. Ліненко, О. Мороза, А. Хрипкової, І. Суравегіної та ін.

Значний інтерес до розуміння суті управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій у практику шкіл щодо формування в учнів здорового та безпечного способу життя випливають дослідження вітчизняних і зарубіжних учених про свідомість, самосвідомість, самопізнання людиною суті здорового способу життя (М. Бердяєв, О. Леонтьєв, І. Кон, П. Тейяр де Шарден).

Цінними в контексті досліджуваної нами проблеми є праці американських учених Г. Оллпорта, Д. Каца.

В усьому світі впровадження в навчальні предмети основ здоров'я вважається інноваційним підходом. Від готовності педагогічного працівника відповідно до посадових вимог, що регламентують упровадження здоров'язбережувальних технологій в освітній простір, залежить формування гармонічної у фізичному, інтелектуальному та духовному аспекті особистості учня.

На всіх етапах розвитку суспільства людство постійно прагнуло до забезпечення особистої безпеки та збереження життя і здоров'я в системі «людина - середовище існування». Під час цілого комплексу негативно діючих суспільних, природних явищ і процесів життєдіяльності людини згадана проблема досі залишається актуальною.

Особливістю ураження населення під час різноманітних катастроф (техногенних, екологічних, суспільних) є поява миттєвих масових втрат, які вимагають проведення невідкладних заходів - наприклад, надання першої долікарської допомоги, до чого повинно бути підготовлено й навчено населення, яку повинна вміти надавати кожна людина, Зазначене вимагає ґрунтовних знань власного організму, механізмів проходження фізіологічних процесів, уміння спостерігати за станом свого здоров'я. На жаль, чинні програми шкільного предмета «Основи здоров'я» ще недостатньо враховують міжтемні, міжциклові та міжпредметні зв'язки. Це не сприяє актуалізації виучуваного, ускладнює роботу вчителя, а головне - знання учнів залишаються пасивними.

Сьогодні особливо актуалізується питання про якість освіти, конкуренція на ринку освітніх послуг, посилюється боротьба за отримання більшої кількості абітурієнтів, престиж свого диплома - усе це стимулює до впровадження інноваційних методик удосконалення професійної діяльності, педагогічних працівників, яка міцно пов'язана з долею людини - з її здоров'ям: життям. Звідси випливає завдання формування особистісних моральних якостей педагогічних працівників різних категорій, уміння створювати педагогічні умови трансформування спеціальної інформації про збереження здоров'я в коло всіх учасників навчального процесу, у молодіжне середовище та, насамперед, його готовності до навчання молоді розуміння цінності людського життя, осмислення способів виживання на практичному рівні. Інакше наукові та професійні принципи навчання вступають у суперечливу взаємодію з суспільством - це спостерігається в освітньому просторі країни сьогодні. Тому освіта, віддзеркалюючи соціально-економічні запити, стає вагомим ресурсом у відносинах ринкової конкуренції, які пришвидшують інноваційний поступ.

Проблеми готовності педагогічних працівників до професійної діяльності висвітлюються в теорії та практиці зарубіжними та вітчизняними вченими за різними аспектами: з психології (соціальній, спортивній, педагогічній, медичній) ці аспекти досліджували С. Болтівець, М. Дяченко, Г. Костюк, В. Моляко, Л. Несисян, О. Проскура, у теорії та практиці педагогіки (дидактиці, методиці) готовність як педагогічний феномен досліджували В. Бобрицька, А. Деркач, І. Зязюн, Д. Мазоха, В. Моляко, О. Пєхота, В. Сластьонін, Є. Шевчук, О. Ярошенко та ін.

З огляду на вищевикладене очевидною є актуальність проблеми підготовки педагогічних працівників до управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій, формування безпечного та здорового способу життя в системі післядипломної освіти.

Зазначена проблема досить повно висвітлюється в наукових дослідженнях, але як свідчить аналіз організації курсів удосконалення професійної компетенції педагогічних працівників різних категорій, пізнавальної діяльності студентів педагогічних вищих навчальних закладів, ще недостатньо приділяється уваги методиці формування здорового та безпечного способу життя на уроках, географії, фізики, хімії. Наприклад, під час дослідження готовності викладача ВНЗ до впровадження ідеї формування здорового способу життя під час лекцій, семінарських і практичних занять, педагогічної практики в школі мотивації студентського середовища до здорового способу життя в педагогічних ВНЗ, формуванню стійкого бажання застосовувати здобуті знання у своїй майбутній професійній діяльності, як виявилось, приділяється недостатньо уваги з боку викладачів.

У процесі дослідження підходів до цієї тематики можна відзначити, що специфіка підготовки педагогічних працівників у системі післядипломної педагогічної освіти з різних спеціальностей, а також управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій у навчально-виховний процес загальноосвітніх закладів залишається на рівні «це необхідно» (Т. Сорочан). здоров'язбережувальний післядипломний педагогічний освіта

Отже, постає питання, чи можна обмежитися одним загальним або декількома загальними визначеннями у процесі вдосконалення практичної діяльності педагогічних працівників формування в учнів здорового і безпечного способу життя?

Не можна не погодитись з висловленням О. Пехоти, що підготовка педагогічного працівника проявляється в ракурсі особливостей кожної окремої спеціальності. Але суть теорії і методології залишається незмінною за своєю цілісністю та багатогранністю.

Таким чином, метою підготовки педагогічних працівників різних категорій до формування в суб'єктів освітнього процесу готовності до впровадження безпечного і здорового способу життя є управління забезпечення в організації навчання в інститутах післядипломної педагогічної освіти і повноцінного курсу «Методика управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій» в усіх його проявах.

Зрозуміло, що найактуальніше завдання удосконалення професійної компетенції педагогічних працівників - практиків вимагає оволодіння ними умінням упровадження технологій здоров'язбереження (методи, способи, конкретні методичні прийоми): запобігання травматизму, каліцтва та профілактика захворювань; формування мотивації до протистояння негативним явищам суспільства (дитячим шкідливим звичкам, алкоголізму, наркоманії, тютюнокурінню, насильству, ранніх статевих стосунків) через знання.

Сьогодні вчені - педагоги, дидакти, методисти та педагогічні працівники - одностайні в розумінні того, що майбутнє України як цивілізованої держави залежить від благополуччя, здоров'я населення. Тож вирішальними показниками нових підходів до навчання в закладах освіти є духовно-моральна готовність педагогічних працівників формувати у всіх учасників навчально-виховного процесу ключову здоров'язбережувальну компетентність на базі а) наукового світогляду, б) уміння прогнозувати пріоритети здоров'язбережувального середовища в закладі для покращення успішності: в) уміння адаптувати здоров'язбережувальні технології в закладах освіти; г) приймати управлінське рішення щодо здоров'ятворчого клімату в закладі.

Національна доктрина розвитку освіти ХХІ століття, Стандарт освітньої галузі «Здоров'я та фізична культура» передбачають методологічну переорієнтацію процесу навчання в системі післядипломної педагогічної освіти, а саме:

- перегляд і модернізацію змісту;

- підготовку педагогічних працівників, здатних здійснювати фундаментальне формування безпечного і здорового способу життя.

Вітчизняна освіта є найважливішою підсистемою суспільства, яка залежить від існуючих форм соціальної взаємодії між батьками, вчителями, учнями, владними структурами.

Реалізація неогуманістичних задумів щодо розв'язання проблеми післядипломної. педагогічної освіти, зорієнтованої на творчий розвиток організаційної культури, можлива завдяки модернізації технологічних параметрів організації підвищення кваліфікації на різних етапах навчально-виховного процесу

Особистісно зорієнтовані парадигми конструювання змісту післядипломної педагогічної освіти неможливо здійснювати без урахування: а) його процесуального аспекту; б) сучасних викликів суспільства; в) урахування регіональних умов. Вищевказане повинне передбачатися в змісті навчання, у методичному оформленні; упровадженні технологій навчання, що спрямовані не тільки на надання знань, а й на постійне перетворення набутого суб'єктивного досвіду орієнтування на здоровий спосіб життя.

Модернізація освіти нерозривно пов'язана з розвитком усього суспільства, характерними рисами якого на сучасному етапі є оновлення структури та змісту вищої освіти, послідовне впровадження інноваційних технологій навчання (спів-проетивна, семінарсько-тренінгова), що ґрунтуються на інтерактивному спілкуванні (інтер - діалог, активна - дія), уведені кредитно-модульної системи в навчальний процес системи післядипломної педагогічної освіти.

Теоретично обґрунтована модель управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій як найважливішого способу процесу модернізації дозволяє системно та цілісно уявити концептуальний, змістовний і процесуальний компонент підготовки педагогічного працівника нової генерації до управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій.

Вивчення актуальності категоріального апарата проблеми модернізації навчання в ІППО дає підстави стверджувати, що існує є методика підготовки педагогічних працівників до впровадження здоров'язбережувальних технологій. до формування в суб'єктів навчально-виховного процесу навичок самозбереження.

Підготовка педагогічних працівників до оволодіння методикою управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій включає всі дидактичні принципи навчання, що необхідні для активізації складних розумових процесів - прийомів критичного мислення, проведення моніторингу здоров'я.

Зазначене пояснюється тим, що сприйняття інформації про безпечний і здоровий спосіб життя ґрунтується на розумінні причинно-наслідкових зв'язків у різних життєвих процесах, критичному ставленні до інформації, яка надходить зі шпальт засобів масової інформації, що попереджують плутанину; формують стійке бажання вести безпечний та здоровий спосіб життя; застосовувати здобуті знання, володіти ними у життєвій практиці.

У різні часи встановленню методологічної сутності підготовки педагогів до впровадження здоров'язбереження присвячували свої дослідження знані зарубіжні та вітчизняні вчені - філософи, психологи, педагоги, дидакти:

- загальній теорії людської діяльності (Л. Виготський, Г. Костюк, І. Павлов, І. Сєченов);

- - концепції навчальної діяльності (С. Болтивець, М. Дяченко, В. Давидов, І. Лернер, В. Моляко, В. Олійник);

- теорії модернізації сучасної освіти (І. Зязюн, В. Кремень, Падалка, О. Пєхота, Нісімчук);

- концепції особистністно орієнтованого навчання (В. Андрєєв, А. Балл, І. Бех,

A. Семиченко, О. Савченко, О. Киричук, В. Олійник, І. Якиманська, О. Ярошенко, Д. Трайтак);

- теорії ефективності, інтенсифікації й оптимізації педагогічного процесу (Є. Голобородько. В. Беспалько, Ю. Бабанський, Л. Занков, С. Батишев, Б. Євтух, Д. Мазоха. В. Сластьонін, І. Щербина, І. Радченко, Н. Половнікова, В. Пасечнік, О. Понамарьова, П. Гальперін, М. Махмутов, Є. Чернишова).

Дослідження вказаної проблеми здійснюється з урахуванням сучасної соціокультурної ситуації, освітніх тенденцій у вітчизняній і зарубіжній вищій педагогічній освіті, попередніх спроб у теорії та практиці вдосконалення системи освіти, навчально-виховного процесу в умовах післядипломної педагогічної освіти та педагогічних ВНЗ.

Систему теоретичних основ проблеми модернізації підготовки педагогічного працівника ми розуміємо як формування особистісних якостей завдяки зовнішнім і внутрішнім факторам, які прискорюють чи уповільнюють зазначений процес. Як основні використано такі теорії оптимізації та інтенсифікації педагогічного процесу: а) його ефективність та якість; б) концептуальні засади особистісно орієнтованої парадигми сучасної освіти; в) теорія та практика модернізації сучасної освіти в Україні. Особливу увагу приділено визначенню методичних умов і засобів, які сприяють процесу модернізації навчання в умовах післядипломної педагогічної освіти.

Актуальність проблеми встановлення педагогічних умов і засобів модернізації процесу навчання в сучасній системі післядипломної педагогічної освіти припускає послідовний розгляд філософських, педагогічних, методичних аспектів підготовки педагогічних працівників.

Найважливішими серед них є такі: а) визначення сутнісних характеристик понять модернізації освіти і навчання в сучасних педагогічних ВНЗ, б) основні положення про управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій у заклади освіти різного типу; в) комплекс методичного інструментарію та засобів, які сприяють модернізації педагогічного процесу з урахуванням умов упровадження Болонського процесу, останніх законодавчих документів (Закону України «Про вищу освіту» (1997), Концепції педагогічної освіти (1998), Національної доктрини розвитку освіти у XXI столітті (2001). які визначають зміст педагогічної освіти та шляхи її реформування відповідно до сучасних потреб освіти.

У ході підготовки статті, у контексті нашого дослідження та розгляду вказаних документів визначилися основні категорії загальної понятійної системи, розглянуто сфери їх реалізації, їхній взаємозв'язок з такими корелюючими поняттями: удосконалення, реформування, оптимізація й інтенсифікація, ефективність, технології навчання, якість навчання, безпека життя, здоров'язбережувальні технології навчання, здоровий спосіб життя.

Аналіз етимології та семантики обговорюваних понять засвідчив: предмет модернізації є технологічним, корелюючим зі сферою виробництва і споживання. Будучи соціальною формою духовно-морального стану закладів освіти в системі післядипломної педагогічної освіти, освіта на сучасному етапі повинна відповідати умовам мобільності з добором необхідних спеціальностей, що відповідають навчальним програмам, критеріям, вимогам до фахівців. Не менш значущим її аспектом є відтворення спадщини духовної культури, ціннісних орієнтирів педагогічних працівників. Нині переважна частина інститутів післядипломної педагогічної освіти постають перед проблемою: чи боротися за особистий імідж у просторі соціальних змін, чи рухатися шляхом ринку, чи за старим зразком.

Сформульована провідна мета післядипломної освіти, поряд з високою кваліфікацією, вимагає підготовки фахівців, які забезпечуватимуть функціонування різних сфер життєдіяльності суспільства.

Отже, модернізація сучасної педагогічної теорії та практики управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій серед усіх суб'єктів навчально- виховного процесу передбачає ствердження нових моральних цінностей, упровадження таких здоров'язбережувальних технологій у системі післядипломної педагогічної освіти, які б позитивно впливали на осмислення діяльності педагогічних працівників, на формування концептуальної ідеї формування здоров'язбережувального простору навчального закладу, що повинно стати наріжним каменем здорового генофонду українського народу. Перспективою авторських наукових розвідок вбачається розробка програми підготовки педагогічних працівників до раціонального управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій у системі післядипломної педагогічної освіти.

Література

1. Беспалько В. П. Элементы управления процессом обучения : [в 2-х ч.] / В. П. Беспалько. - М. : Знание, 1970-1971. - Ч. 1. - 80 с.

2. Бех І. Д. Виховання особистості. Особистісно орієнтований підхід: теоретико- технологічні засади : навч.-метод. видання : [у 2 кн.] / І. Д. Бех. - К. : Либідь, 2003. - Кн. 1. - 280 с.

3. Горяна Л. Г. Міжкурсова освіта вчителів. Організація самоосвіти вчителів у міжкурсовий період: методичний порадник / Л. Г. Горяна. - К. : КМІУВ ім. Б. Грінченка, 1996. - 312 с.

Анотація

У статті розкриваються сутнісні та специфічні характеристики феномену модернізації підготовки педагогічних працівників до управління впровадженням здоров'язбережувальних технологій як психолого-педагогічної проблеми

Автор намагається на основі аналізу теорії і практики освіти схарактеризувати пошук шляхів актуального й прогнозованого реагування на виклики часу і зокрема визначення рівня конкурентоспроможності навчальних закладів системи ППО, які відповідають у складі парадигми розвитку національної вищої освіти галузі системи післядипломної педагогічної освіти, що працює в глобальному освітньому просторі. Актуалізується проблема значущості концептуальної ідеї нових підходів до підготовки керівних кадрів до впровадження здоров'язбереження серед всіх учасників освітнього простору.

Ключові слова: здоров'язбережувальні технології, здоров'я, методика, управління впровадженням.

В статье раскрываются сущностные и специфические характеристики феномена модернизации подготовки педагогических работников к управлению внедрением здоровьязберегательних технологий как психолого-педагогической проблемы Автор пытается на основе анализа теории и практики образования охарактеризовать поиск путей актуального и прогнозируемого реагирования на вызовы времени и, в частности, определение уровня конкурентоспособности учебных заведений системы ПВО, которые соответствуют парадигме развития национального высшего образования отрасли системы последипломного педагогического образования, которая работает в образовательном пространстве. Актуализируется проблема значимости концептуальной идеи новых подходов к подготовке руководящих кадров, внедрения здоровьесбережения среди всех участников образовательного пространства

Ключевые слова: здоровьязберегательные технологии, здоровье, методика, управление внедрением.

The article reveals essential and specific characteristics of the teachers' upgrading qualifications phenomenon on the issues of mastering health safety technologies' as a psychological and educational problem for domestic post-graduate education system modernization and will not be complete without their readiness for implementation the management of health safety technologies. The survey results indicate that the current system of postgraduate teacher education is somewhat conceptually formed, with national education system research and innovation spheres disintegration. For example, in the analysis of scientific achievements L.M. Kalinyna notes that «management culture of the head of institution has a direct impact on the organizational culture. Therefore, personal and cultural development of the manager has quality socialization culturally dominant vast majority of young students». Having analyzed the theory and practice of education the author describes ways of finding current and predictable response to challenges and in particular she tries to determine the educational institutions of the defense level of competitiveness which correspond to the paradigm of the Postgraduate Education as a branch of national higher educational system operating within a global education space. The conceptual idea of the significance of the new approaches to leadership training problem for implementation health safety technologies among all participants in the educational space has been updated.

Key words: health safety technologies, health, technique, implementation management.

Размещено на Allbest.ru