Педагогічні технології, орієнтовані на активізацію самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Педагогічні технології, орієнтовані на активізацію самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання

Туркот Т.І

У статті обґрунтовується необхідність використання інноваційних педагогічних технологій у процесі організації самостійної роботи студентів. Проаналізовано дефініції поняття «дистанційне навчання», запропоноване авторське визначення його сутності. Доведена важливість дистанційного навчання в організації самостійної пізнавальної діяльності студентів, надана дидактична характеристика ресурсно-орієнтованого, кооперативного, проблемного навчання, методу проектів та дослідницького методу, інтернет- консультування, інтернет-наставництва як засобів підтримки самостійної роботи студентів. Окреслено особливості їх використання в умовах дистанційного навчання. інноваційний самостійний студент

Ключові слова: дистанційне навчання, інноваційні педагогічні технології, самостійна робота, ресурсно-орієнтоване навчання, кооперативне навчання, проблемне навчання, метод проектів, дослідницький метод, інтернет-консультування, інтернет-наставництво.

Світовий процес переходу від індустріального до інформаційного суспільства, а також соціально-економічні зміни, які відбуваються в Україні, зумовлюють необхідність реформування національної системи освіти. У зв'язку з розширенням і глобалізацією освітнього простору настав час, коли завдяки появі всесвітньої мережі Інтернет інформація постає стратегічним ресурсом розвитку цивілізації. У зв'язку з цим зростає роль самоосвіти. Інформація і знання виходять на перше місце в системі загальнолюдських цінностей і стають основним джерелом добробуту суспільства. Традиційні системи підготовки спеціалістів уже не можуть задовольнити існуючі потреби в мобільності та неперервності освіти. У свою чергу це вимагає пошуку та застосування нових моделей і форм навчання, однією з яких є дистанційна.

Метою статті є аналіз специфіки новітніх технологій дистанційного навчання, спрямованих на активацію інтелектуального і творчого потенціалу студентів у процесі самостійної пізнавальної діяльності.

Дистанційному навчанню, зважаючи на актуальність, наразі присвячено численні дослідження науковців. Зокрема організацію діяльності студентів в умовах © Туркот Т.І., Чуп Є.В.' дистанційного навчання та характер взаємодії учасників навчального процесу досліджують зарубіжні вчені А. Борк, Дж. Даніель, Д. Кіган, Т. Мур, Б. Хантер, Б. Холмберг та ін. Теоретико-методичні аспекти системи дистанційного навчання вивчають і обґрунтовують російські та вітчизняні науковці О. Андреєв, Є. Скибицький,

І. Тавгень (дидактичне забезпечення процесу дистанційного навчання); В. Сапунцов, Е. Якубайтіс (технології проектування дистанційних систем); В. Каймін, Л. Коренєв, М. Моїсеєва, В. Ребіков (психолого-педагогічні засади дистанційного навчання); Є. Полат, В. Солдаткін, С. Щенников (організаційні, методичні та технологічні аспекти дистанційного навчання). Проблеми дистанційного навчання та праксіологічні засади їх упровадження в навчальний процес загальноосвітньої та вищої шкіл є предметом досліджень українських науковців В. Кухаренка, О. Рибалко, Н. Сиротенко, П. Стефаненка, О. Хмель, Б. Шуневича та ін.

Наразі дистанційну освіту розуміють як навчання на відстані із застосуванням нових інформаційних технологій, які почали активно розвиватися на рубежі XX - XXI ст. і сприяли формуванню нових підходів до освітнього процесу. Це передусім пов'язано з виникненням нових засобів і технологій трансформації інформації. У цей період з'явилася нова термінологія, що характеризує процес неперервної освіти. Починають використовуватися такі поняття, як «навчання вдома», «незалежне навчання», «відкрите навчання», «онлайн-навчання» тощо [14].

В. Домрачев визначає дистанційне навчання як новий етап розвитку заочного навчання, який відбувся завдяки активному розвитку інформаційно-комунікаційних технологій [3].

Л. Кечієв окреслює дидактичні переваги та недоліки дистанційного навчання. До переваг він відносить зручність навчання завдяки можливості здійснювати процес у зручний час; здатність особи самостійно регулювати тривалість та інтенсивність занять; зв'язок із викладачем за допомогою послуг електронної пошти або в реальному часі засобами телекомунікацій [6, с. 19].

Н. Жевакіна зазначає, що під дистанційним навчанням розуміють цілеспрямований інтерактивний процес взаємодії викладача та студента, який базується на використанні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що надають можливість навчатися на відстані [4].

Дистанційне навчання здійснюється за допомогою телекомунікаційних технологій, за яких освітній процес забезпечується при віддаленні суб'єктів навчання один від одного і супроводжується створенням освітньої продукції. Зараз у дистанційному навчанні переважно використовуються технології та ресурси глобальної мережі Інтернет [13, с. 445].

Кашицин під дистанційним навчанням розуміє таку організацію навчального процесу, за якої викладач лише розробляє навчальну програму для самостійного навчання студента, який при цьому зазвичай віддалений від викладача у просторі і/або часі. Спілкування між ними, а також суб'єктів навчання між собою відбувається за допомогою засобів телекомунікацій [5, с. 25].

Є. Полат визначає дистанційне навчання як взаємодію між учителем і учнями та учнів між собою на відстані, що відображає всі притаманні навчальному процесу компоненти (цілі, зміст, методи, організаційні форми, засоби навчання), реалізовані специфічними засобами інтернет-технологій або іншими, що передбачають інтерактивність [9; 11].

О. Андреєв та В. Солдаткін пропонують таке визначення: «дистанційне навчання є цілеспрямованим процесом інтерактивної взаємодії викладачів і студентів між собою та із засобами навчання, який індиферентний щодо їх розташування у просторі й часі та реалізується у специфічній дидактичній системі» [2, с. 31].

Переяславська зазначає: «Дистанційне навчання - це самостійна форма навчання, яка охоплює кращі риси традиційних форм і може бути інтегрована разом із цими формами навчання завдяки тому, що має таку ж мету, подібні завдання та зміст.

Дистанційне та традиційне навчання відрізняються формами подання матеріалу, взаємодією викладача і студентів» [10, с. 162].

О. Андреєв, аналізуючи аспекти реалізації дистанційного навчання в системі освіти, виокремлює такі його особливості: гнучкість; модульність; паралельність; дальнодію; асинхронність; масовість; рентабельність; нові функції викладача та суб'єктів навчання; постійно оновлювані інформаційні технології реалізації; соціальність; інтернаціональність [1].

Узагальнюючи зазначимо, що дистанційне навчання - це універсальна форма навчання, яке ґрунтується на використанні широкого спектру традиційних, нових інформаційних та телекомунікаційних технологій і технічних засобів, що створюють суб'єкту навчання умови для вільного вибору освітніх дисциплін і діалогового обміну інформацією з викладачем. Дистанційне навчання є інтерактивною формою навчання, за якої виникає систематична взаємодія викладача зі студентом, але акцент при цьому робиться на самостійну роботу студентів.

Важливість дистанційного навчання в організації самостійної роботи студента важко переоцінити, адже надання доступу до навчальних матеріалів і рекомендацій щодо роботи з ними в зручному місці та у зручний час (через комп'ютер і мережу Інтернет) дозволяє знизити питому вагу аудиторних занять у загальному навантаженні студентів, звільняє час для більш активної самостійної роботи, реально забезпечує індивідуалізацію навчання.

Дистанційне навчання стимулює самостійне мислення, стимулює перехід від трансляції готових знань до самостійного управління пізнавальною діяльністю та активізує її.

У цих умовах основною формою навчальної діяльності є самостійна робота студентів. Правильно організована робота формує у студентів психологічну настанову на систематичне збільшення власних знань і вмінь, а також є однією з найважливіших умов самоорганізації студента в оволодінні методами професійної діяльності. Але самостійна робота, організована таким чином, не дозволяє урахувати різний рівень розвитку мислення та засвоєння інформації студентами.

Для успішного виконання самостійної роботи студентами, її необхідно організувати так, щоб у студентів виникла мотивація до самостійного поглиблення отриманих знань. Тому необхідне звернення до таких дидактичних технологій, які б сприяли підвищенню самостійності студентів та активізували їх пізнавальну діяльність.

Серед таких технологій найбільший інтерес для дистанційного навчання мають технології, орієнтовані на групову роботу студентів, навчання в співробітництві, активний пізнавальний процес, роботу з різними джерелами інформації. Саме ці технології передбачають широке використання дослідницьких, проблемних методів, застосування отриманих знань у спільній або індивідуальній діяльності, розвиток не тільки самостійного критичного мислення, але і культури спілкування, уміння виконувати різні соціальні ролі в спільній діяльності. Студенти отримують можливість відповідно до індивідуальних потреб і здібностей досягати визначених результатів у різних галузях знань, осмислювати отримані знання, у результаті чого отримують можливість формувати власну аргументовану точку зору на багатоманітність проблем буття. Так, серед дидактичних технологій, спрямованих на активізацію самостійної роботи студентів, можна виділити такі:

Ресурсно-орієнтоване навчання спрямоване не тільки на засвоєння знань і придбання навичок, але й на тренінг здібностей самостійного й активного перетворення проблемно-інформаційного середовища шляхом розкриття й практичного застосування інформаційних ресурсів. Студенти розвивають навички інформаційної культури завдяки керованій викладачами й бібліотекарями практиці, вирішення практичних завдань, що вимагають опрацювання інформації з багатьох джерел. Студенти замість готових знань одержують допомогу в тому, щоб поступово розвивати спеціальні навички, які забезпечують власне саморозкриття тем курсу, об'єднуючи інформаційні потоки для формулювання важливих знань з теми. Взаємодія студентів з безліччю ресурсів (книгами, журналами, газетами, мультимедіа, телебаченням, Internet, суспільством, людьми) мотивує студентів самостійно навчатися, намагаючись знайти інформацію багатьма шляхами і в місцях, де це тільки можливо. Заохочення студентів у їх самостійних спробах спрямовувати інформаційні пошуки зміцнює почуття впевненості і навички самоуправління навчанням, а досягнення інформаційних цілей сприяє ефективному закріпленню інформаційно-складальних й інформаційно-обробних шаблонів [8].

Кооперативне навчання - це технологія навчання в малих групах. Члени великої групи поділяються на декілька малих груп і діють згідно з інструкцією, спеціально розробленою для них викладачем. Кожний зі студентів працює над своїм завданням, своєю частиною матеріалу до повного розуміння досліджуваного питання і завершення роботи над ним. Потім студенти обмінюються здобутими знаннями. Таким чином, робота кожного є дуже важливою й істотною для роботи всіх інших, оскільки без неї завдання не буде вважатися виконаним у повному обсязі. Робота в кооперативних групах за методом Jigsaw [15] ілюструє поєднання технологій кооперативного навчання і дистанційного навчання. Викладач розподіляє студентів на групи і пропонує їм завдання (електронною поштою або вивішуючи інформацію на сайті). У цьому завданні задається загальна тема для вивчення (проблемна ситуація чи окреме питання теми). Використовуючи синхронну або асинхронну комунікацію, студенти повинні проаналізувати отримане завдання і розбити на декілька підзадач. Далі вони планують свою роботу і визначають, хто за що відповідає. Студенти, відповідальні за конкретне питання, можуть на цьому етапі налагодити контакти в мережі зі своїми «колегами» з інших груп, що одержали таке ж завдання. їхнє спільне завдання - обговорити стратегію пошуку і представити цей матеріал іншим членам групи, обмінятися відомою інформацією щодо досліджуваного питання. Подальше їх завдання - детальніше ознайомитися з проблемою, вивчити матеріал для того щоб це дозволило досягти «експертного» рівня в цій галузі. Після збору і первісного аналізу інформації експерти знову працюють разом. Вони презентують зібрану інформацію один одному, підводять підсумки роботи, формують остаточний варіант презентації з даній тематики, який потім представлять іншим учасникам групи. Кожний з експертів «повертається» у встановлений термін до своєї групи і проводить презентацію. Його завдання полягає в тому, щоб за мінімальний час навчити своїх однокурсників тому, чому навчився сам, і представити навчальні матеріали, якими користувався під час підготовки до обговорення. У мережі подібні заходи зручніше за все проводити або у вигляді спілкування студентів у межах списків розсилання (можна передавати текстові матеріали і презентації PowerPoint), або в межах мультимедійних телеконференцій (відеоконференцій). Після завершення обміну презентаціями й обговорення всіх питань, що були недостатньо ясно відображені в презентаціях, студенти переходять до обговорення й оцінки роботи підгрупи в цілому. Відзначається внесок кожного в загальну справу, з'ясовується, чи вдалося плідно працювати командою, обговорюється навчальний процес (наскільки зручно було спілкуватися один з одним, чи все було зрозумілим і т.ін.). Під час виконання завдання викладач відслідковує групову динаміку й індивідуальну активність студентів, тому наприкінці роботи він може зробити конкретний висновок про ефективність навчального процесу. Звичайним засобом перевірки знань за технологією Jigsaw є вибіркове опитування одного зі студентів підгрупи.

Метод проектів - це комплексний метод, який дозволяє будувати навчальний процес, ураховуючи індивідуальні інтереси студентів, та дає можливість кожному з них виявити самостійність у плануванні, організації та контролі своєї навчально- пізнавальної діяльності, результатом якої є створення нового продукту. Результати виконаних проектів повинні бути «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема - то конкретне її рішення, якщо практична - конкретний результат, готовий до впровадження. В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних, творчих інтересів студентів, умінь самостійно конструювати свої знання, умінь орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність студентів, індивідуальну, парну, групову, яку суб'єкти навчання виконують протягом визначеного відрізка часу. Цей метод органічно сполучається з проблемним і дослідницьким методами навчання. Проекти можуть бути різного ступеня складності. Тематика проектів може стосуватися будь-якого теоретичного чи практичного питання навчальної програми з метою поглибити знання студентів, диференціювати процес навчання. Частіше за все, теми проектів орієнтуються на проблеми, актуальні для практичного життя, і потребують залучення знань студентів з різних галузей знань, а також творчого мислення і дослідницьких навичок. У такий спосіб досягається природна інтеграція знань [7].

Проблемне навчання засноване на створенні особливого виду мотивації - проблемної. Проблема - складне пізнавальне завдання, розв'язання якого має істотний практичний або теоретичний інтерес. У процесі проблемного навчання увага студентів концентрується на важливих проблемах, які стимулюють пізнавальну активність, сприяють розвиткові умінь і навичок. Ці проблеми активують допитливість студентів і сприяють тому, що вони самостійно освоюють значний обсяг нових знань. Студенти починають мислити критично й аналітично, вчаться шукати відповідні джерела інформації та ресурси, необхідні для вирішення завдання. Проблеми, що висуваються перед студентами, мають бути системними, тобто з кожною новою проблемою відбувається ускладнення матеріалу, а студенти самостійно отримують нову інформацію і переходять з одного рівня знань на інший.

Дослідницький метод полягає у використанні наукового підходу до вирішення того чи іншого навчального завдання. Самостійна робота студентів у цьому разі будується за логікою проведення класичного наукового дослідження з використанням усіх методів і прийомів наукового пошуку, характерного для діяльності вчених.

Індивідуальне інтернет-консультування та інтернет-наставництво організується для допомоги студенту самостійно освоїти те чи інше питання як у межах навчальної програми, так і поза нею. Ця форма роботи зі студентами ідеально підходить для Інтернету, оскільки при спілкуванні в електронній пошті або в чаті студенти часто почувають себе більш вільно, ніж при особистому візуальному спілкуванні. Відстрочена комунікація дозволяє більш чітко формулювати питання і відповіді на них.

На підставі вищевикладеного можна сформулювати такі висновки: сучасна освіта вимагає безупинно розширювати сприйняття особистістю комплексності світу та розвитку інформаційного суспільства. Для того, щоб знання отримали конкретний зв'язок з діями, необхідно постійно «навчати себе», поповнюючи і розширюючи свої знання. Саме цю мету ставить перед собою дистанційна освіта. Система дистанційного навчання розвивається і при цьому дає можливість вирішувати педагогічні завдання з урахуванням сучасного розвитку інформаційних технологій. Технології дистанційної освіти надають можливість розвивати індивідуальні здібності студентів, самостійне критично-конструктивне мислення, прагнення до саморозвитку та самовдосконалення, дозволяють на новому рівні організувати самостійну роботу студентів - підготовку до лекцій, отримання індивідуальних завдань, їх виконання і відправлення викладачу, тестування, спілкування в електронній пошті, на форумах та ін. Теорія та технології дистанційного навчання - тільки на початку зародження. Пошук нових та вдосконалення існуючих технологій дистанційної освіти - широке та перспективне поле подальших наукових розвідок.

Література

Андреев А. А. Дидактические основы дистанционного обучения в высших учебных заведениях: дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.02 / Андреев Александр Александрович. - М., 1999. - 289 с.

Андреев А. А. Дистанционное обучение : сущность, технология, организация /

А. Андреев, В. И. Солдаткин. - М. : Изд-во МЭСИ, 1999. - 196 с.

Домрачев В. Г. Дистанционное обучение: возможности и перспективы / В. Г. Домрачев // Высш. образ. в России. - 1994. - № 3. - С. 32-38.

Жевакіна Н. В. Педагогічні умови організації дистанційного навчання студентів гуманітарних спеціальностей у педагогічному університеті : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Н. В. Жевакіна. - Луганськ, 2009. - 20 с.

Кашицин В. П. Дистанционное обучение в высшей школе: модели и технологии /

П. Кашицин. - М. : Центр информатизации Минобразования России, 1999. - 42 с.

Кечиев Л. Н. Дистанционное обучение в сети Интернет / Л. Н. Кечиев, А. В. Алешин // Внешкольник. - 2001. - № 11. - С. 19-21.

Размещено на Allbest.ru